Тема6 1. про термін «діаспора»
Термін «діаспора» використовується коли йдеться про українців і осіб українського походження, які проживають поза своїми етнічними землями (діаспора — грецьке слово і означає «розсіяння»). Діаспора — це будь-яке представництво етнічних одиниць за межами материнського етнічного регіону, котрі усвідомлюють свою генетичну або духовну з ним єдність. За своєю структурою діаспора виступає у двох основних формах: дисперсій — невеликих вкраплень в іншоетнічному масиві; компактних утворень — суцільних етнічних районів. Щодо природи діаспор, то вони утворюється або шляхом міграцій, або внаслідок насильницького відторгнення частини етносу від основного масиву. 8 У даній лекції використано праці: Винниченко І. Українці в державах колишнього СРСР: історико-географічний нарис. — Житомир: «Льонок», 1992; Дуб Е. Наши в Европе уже не «третий сорт» // Газета по киевски. — 2008, 14 липня; Заставний Ф. Географія України: У 2-х книгах. — Львів: Світ, 1994.; Євтух В. Українська діаспора. Соціологічні та історичні студії. — К.: Вид УАННП «Фенікс», 2003; Пономарьов А. Українська етнографія: курс лекцій. — К.: Либідь. 1994; Субтельний О. Україна: історія. — К.: Либідь, 1993.; Якименко М. Роль українців у залюдненні і господарському освоєнні Сибіру та Далекого Сходу (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) // Сучасність. — 1993. — № 1. — С. 110—113. Раніше цей термін щодо українців практично не вживався. В основному використовувався стосовно давніх євреїв, розсіяння яких серед інших країн і народів почалося у VII ст. до н.е., коли ассірійський цар Саргон ІІ завоював давньоєврейську провінцію Самару. На початку VI ст. до н.е. (після загарбання Єрусалима нововавілонським царем Навуходоносором) діаспора євреїв помітно зросла. Після же зруйнування Єрусалима римлянами (60— 70 рр. н.е.) більшість населення Палестини була розсіяна по багатьох країнах Європи, Азії та Африки. Значною була діаспора християн-вірмен, оточених мусульманськими народами. Їх розсіювання почалося у XIV ст., тобто після вторгнення у Закавказзя орд Тимура і здійснювалося в кілька етапів: у XVI—XVIII ст. після завоювання Вірменії Туреччиною і Персією; у 1895—1896 рр.; а також у 1915 р. в результаті масової різні, коли загинуло понад мільйон чоловік. Як наслідок, вірмени «розсіялися» по багатьох країнах світу, в тому числі по містах України, особливо Криму і західних областей України. Розселення українців за кордоном має свої особливості. Серед них переважає трудова (економічна) еміграція. Вживання понять «діаспора» до цієї (більшої) частини зарубіжних українців не викликало і не викликає заперечення. Однак слід брати до уваги і те, що в деяких зарубіжних країнах (Румунії, Словаччині, Угорщині, Польщі) велика кількість українців живе на своїх етнічних землях у пограниччі з Україною. Ці українці діаспори у класичному розумінні цього слова не утворюють. І все ж, термін «українська діаспора» є загальновизнаним у світі і стосується всіх українців, які проживають поза державними кордонами України. Коли йдеться про всіх українців і осіб українського походження, що розселені за кордоном, можна користуватися й іншими визначеннями: «українці в зарубіжних країнах», «зарубіжні українці», «українці на поселеннях»; часто говорять також «американські українці», «канадські українці», «російські українці» і т.д. Але оскільки термін «українська діаспора» останнім часом став широко вживатися щодо всіх зарубіжних українців, у тому числі й тих, що живуть на українських етнічних землях, цей термін використовується в тому числі і для означення українців, розселених поза Україною в межах колишнього Радянського Союзу. У світовій практиці поняття «діаспора» широко вживається щодо всіх, хто живе поза своєю батьківщиною, в тому числі й на етнічних землях, поняття «українська діаспора» також вживаємо щодо всіх без винятку українців чи осіб українського походження, які розселені поза державними кордонами України. Після проголошення незалежності України, проведення (в Києві) конгресів української діаспори, поглиблення економічних і національно-культурних зв'язків з українцями західних країн і республік колишнього Радянського Союзу, переводу цих зв'язків на державну основу, статус українців із зарубіжжя змінився, вони все активніше включаються у вирішення складних державотворчих та економічних проблем, що постають перед нашою державою. В історії української еміграції простежуються два основних напрямки, кожен з яких має кілька хвиль. За напрямком її умовно поділяють на східну і західну. |
| Оглавление| |