1. етнічна специфіка україниУ даній лекції використано праці: Богомолов О., Семиволос I. Alter ego імперії: уявлена цивілізація слов'янського Криму // Критика. — 2008. - Березень. — С. 8-11.; Борисенко В. К. Етнічний склад населення України // Українська етнологія: Навч. посібник / За ред. В. К. Борисенко. — К.: Либідь, 2007. — С. 60—66; Евроазиский еврейский ежегодник — 5766 (2005/2006) / Ред. В. Лихачев, В. Полей, А. Федорчук, С. Чарний, М. Членов (гл. ред.). — К.: Дух і Літера, 2006.; Заставний Ф. Географія України: У 2-х книгах. — Львів: Світ, 1994.; Зіневич Н. Цигани в Україні: формування і сучасний стан // Етнонаці-ональні процеси в Україні: історія та сучасність / О. Б. Беренштейн, Н. А. Зіневич та ін.; За ред. В. I. Наулка. — К.: Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 2001.; Зіневич Н. О. Циганський етнос в Україні (історіографія та джерела). — Автореф. — на здобуття наук. ступеня к. і. н. за спец. 07.00.06 — історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. — К., 2005.; Ісламська ідентичність в Україні / Богомолов О. В., Данилов С. І., Семиволос I. М., Яворська Г. М. — К.: AMES, 2005; Наулко В. Формування сучасного етнічного складу населення України // Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність / О. Б. Беренштейн, Н. А. Зіневич та ін.; За ред. В. І. Наулка. — К.: Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 2001; Пономарьов А. Українська етнографія: курс лекцій. — К.: Либідь. 1994; Сергійчук В. Польська етнічна меншина України // Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність / О. Б. Беренштейн, Н. А. Зіневич та ін.; За ред. В. І. Наулка. — К.: Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 2001; Шевченко А. Росіяни України в контексті етнонаціона-льних процесів // Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність / О. Б. Беренштейн, Н. А. Зіневич та ін.; За ред. В. І. Наулка. — К.: Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 2001.
Етнічний склад населення України, як і кожної держави у світі, формувався протягом багатьох століть. Наша держава — один із важливих геоетнічних центрів, територія зародження та розвитку багатьох народів і водночас — перехрестя двох культурних світів — європейського і азіатського. Через її землі прокочувалися хвилі Великого переселення народів IV—IX ст. — гунів і аварів, «аспарухових болгар» на Балкани у VII ст., угрів-мадярів у Дунайську низовину в IX ст., норвезьких вікінгів у IX—Х ст., татаро-монголів у XIII ст.; тут постійно намагалися закріпитися такі сусідні держави, як Польща, Туреччина, Кримське ханство, Угорщина, Австрія, Румунія, Литва, Росія. Кожне переміщення народів, що проходило через Україну, залишало слід на її етнічному грунті. Вони проявлялися або у мовних компонентах, у запозиченні деяких елементів матеріальної та духовної культури, або у доповненні слов'янсько-українського населення іншоетнічним. Однак, переважаючим завжди залишався корінний етнос — українці. Етнічний склад населення сучасної України — результат тривалого історичного процесу. Він об' єднав представників не тільки різних етносів, а й різних етнолінгвістичних сімей: індоєвропейської, уральської та алтайської. Індоєвропейська представлена шістьма групами народів: слов 'янською (українці, росіяни, білоруси, поляки, чехи, словаки, болгари), романською (молдавани, румуни), албанською (албанці), грецькою (греки-татари, греки-елліни), індійською (цигани) та германською (німці, євреї). Уральська етнолінгвістична сім'я представлена двома групами: фінською (естонці) та угорською (угорці); алтайська — однією тюркською групою (гагаузи, татари, чуваші, караїми, кримчаки та кримські татари). Відповідно до етнічної карти України, на її території окрім корінного етносу українців проживають представники 17 етнічних меншин. Україна меншою мірою поліетнічна, ніж будь-яка країна Центральної і Південної Європи. Усі ці етнічні угрупування складають приблизно третину населення України (27,2 \%). Протягом ХХ ст. відбулися значні зміни в чисельності і територіальному розміщенні етнічних спільнот України, оскільки посилились міграції через революційні та воєнні події. Окрім основних закономірностей міграційних потоків, були й свої особливості, що пов' язані з більшовицькою політикою перемішування людей різних національностей шляхом насильницьких переселень, депортацій, заслань тощо. Мільйони українців заслано до Сибіру і Далекої Півночі. Після Другої світової війни значно збільшилась кількість росіян у промислових та західних регіонах. Це переважно мігранти у першому поколінні (майже половина росіян в Україні є мігрантами у першому поколінні). Відомо, що у 1980-х роках зросійщення набуло великої сили, що вплинуло на зростання числа росіян. Траплялося у міському середовищі, що в одній сім' ї старші діти записані як українці, молодші — як росіяни. В останні десятиліття, особливо у 1991— 1993 рр. питома вага росіян в Україні почала спадати. Це був початок переважання чисельності росіян-емігрантів над росіянами іммігрантами. Україна не є багатонаціональною державою, як Індонезія, Індія. Це держава з переважно корінним населенням і національними меншинами, яким надані рівні права у національному і культурному розвиткові.
|
| Оглавление| |