РоздІл 1 полІтичнІ вчення просвІтницького спрямування просвІтництво — свІтогляд хуІІІ ст. тема 1Просвітництво як суспільно-історичний феномен. Романтизм — реакція на просвітницький раціонализм. Соціалізація науки.
Просвітництво — це європейський загальнокультурний рух за поширення раціонального знання, подолання релігійного мракобісся й невігластва мас, упровадження в суспільне життя цінностей, що ґрунтуються на повазі людської гідності. Просвітництво пропагувало ідеї буржуазної демократії, суспільного прогресу, рівності, праці на благо суспільства, свободи особистості, республіканського державного устрою. Просвітителі піддавали критиці форми життя, що склалися. Вони розкладали їх як наслідок обману народів владою і церквою, виходячи з того, що в громадянському суспільстві, якщо воно побудоване розумно, людина стає цивілізованою. Матеріальною основою зростання культури і моральності, перетворення її з інстинктивної в усвідомлену є розширення торгівлі та зростання промисловості, утворення національних держав, установлення влади людини над власними пристрастями та стихійними силами природи. Історичне майбутнє просвітителі вбачали в «царстві розуму». У цей період відбувається формування ліберальної політичної доктрини, обґрунтування необхідності розподілу влади, дається характеристика правової держави, здійснюється аналіз цінностей та механізму функціонування демократії, формується концепція прав людини і громадянина. Найвищого рівня Просвітництво досягло у Франції напередодні Великої французької революції, стало основою світогляду під час війни за незалежність у Північній Америці (1775—1783). Згодом ідеологія Просвітництва почала домінувати в інших країнах, поширилась у Німеччині, Іспанії, Італії, серед слов' янських народів, відіграла значну роль у формуванні політичних концепцій зміни устрою держав та їхніх правових систем. Мета Просвітництва — критика основ феодальної ідеології, релігійних забобонів, боротьба за віротерпимість, свободу наукової та філософської думки.
|
| Оглавление| |