3.2. невизначеність та імовірність

Теорія імовірності на початкових етапах свого розвитку застосовувалась переважно в ситуаціях, коли можна було твердити про повторюваність подій. У технічних та фізичних застосуваннях імовірність практично ототожнювалася з частотою. Проте її частотну інтерпретацію не завжди можна застосувати в економічних дослідженнях. Це стосується подій, які в минулому не спостерігались, і тому є сенс твердити про здійснення цих подій лише в майбутньому. Наприклад, економістів може цікавити імовірність промислового випуску п'ятого покоління комп'ютерів у 2010 р., або імовірність конвертування певної валюти через десятиріччя.

Як показали фундаментальні дослідження, теорії імовірності можна дати інтерпретацію, відмінну від статистичної. Ця інтерпретація отримала назву суб'єктивної імовірності. Суб'єктивна імовірність асоціюється з певним типом поведінки людини при прийнятті рішень і використовується не для обчислення інших частот, а для передбачення способів поведінки при прийнятті рішень. Інтерпретувавши теорію для одних ситуацій прийняття рішень, можна передбачити дії особи, яка приймає рішення, в інших ситуаціях. Якщо вона діє згідно з теорією імовірності, то передбачення виявляється правильним.

Безпосередня ж інтерпретація суб'єктивної імовірності події полягає в тому, що вона розглядається як ступінь впевненості особи в тому, що подія відбудеться. При суб'єктивному підході імовірність вимірює ступінь впевненості особи у справедливості деякого твердження, наприклад, про те, що завтра буде дощ. При цьому постулюється, що суб'єкт є певною мірою "розумним", але не виключається можливість того, що два розумних індивіди, наштовхнувшись на одні й ті самі аргументи, можуть мати різний ступінь впевненості в справедливості одного й того самого твердження.

Технічно суб'єктивні імовірності визначаються за допомогою спеціально організованих експертних процедур. Опишемо основну процедуру. Нехай нас цікавить подія Е та оцінка її імовірності РЕ. Розглядаються дві лотереї. В першій особа отримує х1 з імовірністю р та х2 з імовірністю 1 - р; в другій — х1, коли відбувається подія Е, та х2 — у протилежному випадку. Якщо при р = РЕ особі байдуже, в якій лотереї брати участь, то РЕ вважається суб'єктивною імовірністю події Е. Послідовно перевіряючи різні значення р, особа може підібрати величину р, досить близьку до РЕ.

Застосування такої процедури дає можливість одержати наближення для функції розподілу випадкової величини.

Подібні побудови та експертизи використовувались при прийнятті рішень у галузі нафтового бізнесу, плануванні запасів у медичних закладах, розміщенні аеропортів тощо. Розглядались гіпотетичні ризиковані заходи по свердлуванню, у тому числі необхідні капіталовкладення, можливий виграш та імовірність успіху. Потім проводилось опитування, чи погодились би бізнесмени брати участь у подібних заходах. Наприклад, власнику компанії ставилось питання: чи згодився б він вкласти 20 000 доларів у певний ризикований захід із можливим загальним виграшем 100 000 доларів, якщо імовірність успіху становить 0,47. У випадку позитивної відповіді імовірність зменшувалась, а негативної — збільшувалась. Опитування здійснювалося до того часу, поки опитуваний не ставав байдужим до здійснення або відхилення ризикованого заходу.

Отже, за відсутності статистики особу, яка приймає рішення, можна вважати своєрідною лічильною машиною, що вбирає різноманітну інформацію, у тому числі неформалізова-ну в нечисловому вигляді, і як результат видає імовірності подій.

У цьому розділі використовувалось поняття невизначеної величини, тобто величини, точні значення якої передбачити неможливо. При наявності імовірності перебування певної величини у певному інтервалі можна казати про функцію її розподілу, тобто невизначена величина ототожнюється з випадковою. Отже, суб'єктивна імовірність дає змогу встановити зв'язок між невизначеністю та випадковістю.