3.5. макроекономічна рівновага на товарному ринку. кейнсіанська модель доходів і витрат

Класична економічна теорія виходить з двох основних положень:

Навряд чи можлива ситуація, у якій рівень сукупних витрат У=С+І+Є+Х„ буде недостатній для закупівлі продукції при повній зайнятості ресурсів (тобто навряд чи можлива ситуація АБфЛБ).

Навіть якщо ця ситуація виникає, то негайно зміниться заробітна плата, ціни, ринкова ставка \% і в слід за спадом сукупного попиту відбудеться швидкий і незначний спад виробництва, що стабілізує ситуацію.

Грошовий ринок завжди гарантує рівність інвестицій і заощаджень і повну зайнятість ресурсів.

Можливе лише "добровільне" безробіття в межах її природного рівня.

Це означає, що у точці рівноваги ЛБ і АБ обсяг виробництва У=У* (потенційному).

Кейнсіанська економічна теорія заперечує таке саморегулювання. У період Великої депресії, Дж. Кейнсу вдалося довести, що повна зайнятість у нерегульованій економіці може виникнути тільки випадково: ут. А встановлюється рівновага АВ=АБ, однак рівноважний обсяг виробництва У0<У*.

Однією з причин розбіжності є невідповідність планів інвестицій і заощаджень.

Згідно з кейнсіанською економічною теорією - величина наявного доходу домашнього господарства є основним чинником: зберігається частина доходу, яка залишається після здійснення усіх витрат. Вплив ставки \% другорядний.

Вимір залежності споживання і заощадження від розміщуваного доходу здійснюється за допомогою коефіцієнтів схильності до споживання і заощадження (c і s).

Середня схильність до споживання (average propensity to consume) -частка витрат (С) у доході Yd (Y):

C

c — — Y'

Гранична схильність до споживання (marginal propensity to consume - частка приросту витрат на товари і послуги в будь-якій зміні розміщуваного доходу.

, AC

Заощадження (5) - неспожита частина доходу (У). Найпростіша функція споживання має вигляд: Крім розміщуваного доходу на С и S впливають інші фактори: - багатство ціни, очікування, \% ставка, тому варто враховувати споживання, що не залежить від доходу, а змінюється під впливом інших факторів, тобто З - автономне споживання.

С=С0+с' х У, де

С - споживчі витрати; С0 - автономне споживання; с' - гранична схильність до споживання; У - розміщуваний дохід (після податкових відрахувань). Кожній функції споживання (С) відповідає своя функція заощадження (5): У = С+S (споживання + заощадження)

S = У - C = У - (C0 + сУ) = -Є0 + (У - сУ)

S = -Co + (1 - с)У, де

1-с'-= s'- - гранична схильність до заощадження (marginal propensity to save) - частка приросту заощаджень у будь-якій зміні розміщуваного доходу.

s' = —

-           + — = 1 - разом зі збільшенням доходу зростає середня

схильність до заощаджень і зменшується середня схильність споживання (короткострокова перспектива).

Бісектриса - це така лінія споживання, яка свідчить, що весь дохід витрачається лише на споживання.

У довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізується.

Якщо споживчі витрати, як перший компонент сукупного попиту, відносно стабільні, то другий компонент - інвестиції, навпаки, змінні.

Інвестиції - економічні ресурси, що спрямовані на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення і модернізацію виробничого потенціалу.

Основні типи інвестицій:

виробничі інвестиції (покупка виробничого устаткування, будинку виробничого значення);

інвестиції в товарно-матеріальні запаси (ТМЗ): (складаються з нагромаджень запасів сировини і нереалізованих готових товарів)

інвестиції в житлове будівництво

Здійснення інвестиційних проектів зв'язане з альтернативною вартістю інвестиції, тобто з нормою банківського \% (і). Інвестиції поділяються на :

індуковані;

автономні.

Індукованими - це інвестиції - причиною здійснення яких є стійке зростання попиту на товари і послуги в результаті росту національного доходу.

Індуковані інвестиції є функцією від приросту національного доходу.

Коефіцієнт прирощеної капіталомісткості називають акселератором (Ь).

Акселератор (Ь) - коефіцієнт який показує, скільки одиниць додаткового основного капіталу (К0) необхідно для виробництва додаткової одиниці продукції (а У):

Величину індукованих інвестицій (І„'н ) можна визначити: (Іпінд)= Ь(У„.1 - Уп-2), де

І„тд - індуковані інвестиції; Ь - акселератор;

Уп-1 - національний дохід у (п-1) році; У„_2 - національний дохід у (п-20) році.

Якщо у поточному році розмір національного доходу скоротився порівняно з минулим (У„<У„-1), то Іп1нд приймають від'ємне значення. Це означає, що в результаті скорочення виробництва, підприємці не обновляють зношеного капіталу.

Обсяг від'ємне інвестицій не може бути більшим, ніж амортизаційні відрахування

Іп1нд<-А.

Автономними називаються інвестиції, що здійснюються в нову техніку, сприяючи підвищенню якості продукції і стають умовою росту національного доходу.

Якщо в умовах економічної рівноваги, автономні інвестиції виростають  на   а І",  то  для  збереження  рівноваги АБ=А8 національний дохід повинен вирости на величину: А У= А І"+ А С= А І"+с'А У, А У- А с' А У= А І",

А У (1-с')= А І"    А У=т-1-г АІ"

В умовах приватної економіки: споживання й інвестиції визначають сукупні витрати, від яких залежить ВВП:

У=С+І, де

1

1    ' = т - мультиплікатор;

с' - гранична схильність до споживання; А І" - приріст автономних інвестицій. А І" = А (Со+І+в+Ж) Со - автономні споживання

т>1.

Мультиплікатор автономних витрат (Кейнса)(т) -відношення зміни рівноважного ВВП до зміни будь-якого компонента автономних витрат.

АГ       1 1

М= 7/77 чи т = "         г чи т = 77.

АІ        1 - с Ь

Мультиплікатор показує, в скільки разів сумарний приріст (скорочення) сукупного доходу перевершує первісний приріст (скорочення) автономних витрат.

С - функція споживання;

С+І - збільшення сукупного попиту під дією автономних інвестицій;

Г е - рівноважний обсяг виробництва; У/ - потенційний обсяг виробництва.

З графіка видно, шо відстань між С и С+І, шо дорівнює а І, менше різниці У/ - У е.

витрати на капітал (вони визначаються податковою політикою і \%-ною ставкою);

коньюнктурні коливання економіки;

постійний ріст попиту на товари і послуги.

Розвиток НТП;

Надії на майбутнє.