Економічна теорія - Навчальний посібник (Корецький М.Х., Дацій О.І., Кульнєва Г.М.)

2.3. теорія споживчого вибору

Фактори споживчого вибору: споживчі переваги, ціни на товари, .доходи споживача. Слід мати на увазі, що споживач буде обирати лише те, у чому в нього є потреба.

Потреби - стан задоволення, який споживач хотів би зберегти, або стан незадоволення, який він хотів би змінити. Потреби людини, накладаючись на смаки і специфіку особистості, трансформуються в переваги.

Споживчі переваги - це ранги, які споживач встановлює для альтернативних варіантів задоволення потреб. Ті варіанти, які на думку споживача, здатні краще задовольнити його потреби, будуть займати більш високі місця у цьому «табелі про ранги». Таким чином, на ринку споживач повинен вибирати, як найкраще задовольнити свої потреби, не витрачаючи більше, ніж дозволяє його бюджет.

Поряд із загальними принципами споживчого вибору існують і особливості, які обумовлені споживчими смаками і перевагами. Американський економіст X. Лейбенстайн поділяє споживчий попит на функціональний і нефункціональний, останній, в свою чергу, має певні різновиди:

Споживчий попит

Нефункціональний

т         

Спекулятивний

Нераціональний

 

Функціональний - попит, зумовлений споживчими властивостями, які притаманні певному економічному благу (товару, послузі).

Нефункціональний - попит, зумовлений факторами, які безпосередньо не пов'язані з якістю економічного блага (товару, послуги):

Соціальний - пов'язаний з відношенням покупців до товару і класифікується таким чином:

ефект пристосування до більшості. Ефект, згідно з яким, споживач дотримується загальноприйнятих норм і купує той самий товар, що й інші споживачі;

ефект сноба. Реакція споживача, яка направлена в протилежну сторону по відношенню до загальноприйнятих норм;

ефект Веблена. Ефект збільшення споживчого попиту, який обумовлений тим, що товар має більш високу (а не більш низьку) ціну. Ефект Веблена подібний до ефекту сноба. Але принципова різниця полягає в тому, що ефект сноба залежить від обсягу споживання інших, тоді як ефект Веблена залежить, перш за все від ціни товару.

Спекулятивний попит виникає в суспільстві з високими інфляційними очікуваннями, коли підвищення цін в майбутньому стимулює додаткове споживання товарів.

Нераціональний попит - незапланований попит, який виникає під впливом зміни настрою, хвилинного бажання, капризу.

Функція корисності та криві байдужості. Надаючи ті чи інші ранги альтернативним варіантам задоволення потреб, споживач виходить із суб'єктивного уявлення про корисність для себе різних благ.

Корисність - це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг, або ж від будь-якої діяльності. Згідно з ординалістською точкою зору корисність не підлягає кількісному виміру. Існує і кардиналістська точка зору, яка допускає кількісне вимірювання корисності. Корисність - поняття виключно індивідуальне: те що для одного споживача може мати високу корисність, іншим сприймається як антиблаго.

Між корисністю та кількістю продуктів, що споживаються, існує певний функціональний зв'язок. Його відображає функція корисності: співвідношення між обсягами спожитих товарів та послуг і рівнем корисності: и=/((2Х, 22у... ()„), де V- корисність; 2 - обсяги відповідних споживчих товарів.

Якщо споживач формує свій вибір за рахунок двох товарів (X та У), тоді

Крива байдужості (для певного споживача) - це всі ті комбінації товарів, які забезпечують однаковий рівень задоволення. Між наборами товарів N^.N4 споживач не вбачає різниці. Набір товарів, що відповідає координатам точки 1Ч5 забезпечує більший рівень задоволення. І можна знайти інші набори, що мають таку ж користь, як і набір в точці 1Ч5. Тому через будь-яку точку, що відповідає певному набору товарів, можна провести криву байдужості. Ці криві утворюють карту кривих байдужості.

Оу ж

Ох

Карта кривих байдужості

Ох

Карта кривих байдужості має певні властивості:

Набори товарів на кривих, що більш віддалені від початку координат, відповідають вищому ступеню споживчого задоволення.

Криві байдужості не перетинаються.

Аналізуючи криві байдужості, слід звернути увагу на здатність товарів до взаємозамінювання. Зменшення споживання товару X може бути компенсоване збільшенням споживання товару У і навпаки. При цьому споживання буде знаходитися на одній і тій же кривій байдужості, тобто отримувати однакове задоволення.

Гранична норма заміщення (субституції) - кількість товару У, від якого споживач відмовився б, щоб отримати ще одну одиницю товару X, залишаючись на одній кривій байдужості.

Ох

Як видно з рис., зменшення обсягу споживання товару У на А(2у (0у2 - (2уі) компенсується збільшенням споживання товару X на А(2[х (((х2 - (2хі). Тому граничну норму заміщення (МЯ8ху) розраховано так:

ху ыох

Гранична корисність (Ми) - приріст задоволення, який отримує споживач при споживанні додаткової одиниці товару.

Граничну норму заміщення можна легко виразити через співвідношення граничної корисності товару X та У:

А()хМих = -А()уМиу            МЖБху = ~ А®У = М-^х

А<2х Миу

При збільшенні обсягів споживання товару кожна нова його порція приноситиме менше задоволення, ніж попередня. Цю залежність і відображає закон спадаючої граничної корисності.

Вибір споживача залежить не тільки від уподобань та переваг, але й від бюджету.

Бюджет - це кількість грошей, яка доступна для витрат споживача у певний період часу. Дохід споживача та купівельна сила грошей (тобто ціни товарів) визначають бюджетні обмеження споживача.

Якщо споживач весь дохід витрачає на придбання товарів X і У, не робить заощаджень і не залучає до витрат попередні заощадження, не дає і не бере кредити, то в такому випадку весь його дохід (І) буде дорівнювати витратам:

I = Рх£>х + РуОу

де Рх та Ру - ціни. 0у   » к6

Лінія бюджетних обмежень показує всі ті набори товарів X та У, які бюджет споживача дозволяє йому придбати. Якщо споживач захоче придбати набір, що відповідає координатам точки N7, то бюджет не дозволить йому цього зробити, якщо він зупиниться на наборі N8, то не витратить усіх коштів.

Бюджетна лінія має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення (MRS) MRS=- AQy/AQx=Px /Py.

Зміна доходу та зміна цін на товари змінює положення бюджетної лінії:

Побудова кривої байдужості споживача та лінії його бюджетних обмежень дозволяє визначитися з положенням рівноваги споживача. Для наочності сумістимо на одному графіку карту кривих байдужостей та бюджетну лінію споживача:

Ох

Рівновага споживача

Як бачимо, лінія бюджетних обмежень перетинає криву байдужості, що відповідає корисності и в точках Аі і А2. Це означає, що дохід споживача дозволяє придбати (при його максимальному використанні) як перший, так і другий набір. Але він не отримає максимальної корисності, яка доступна його бюджету.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні.

Правило максимізації корисності - споживач, який макси-мізує свою корисність, купуватиме два види товару таким чином, щоб їх граничні корисності з розрахунку на грошову одиницю ціни були рівні: Мих/Миу=Рх /Ру або Мих/Рх = Миу /Ру.

Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, називається внутрішньою. Якщо споживач максимізує корисність за рахунок одного товару, така рівновага вважається кутовою.

Точка, в якій споживач перестає розглядати додаткове споживання як таке, що приносить йому користь, називається точкою насичення.