Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій - Навчальний посібник (Юрченко Л. І.)

1.2. кооперативні ринки

Економічна криза була причиною різкого зниження ролі споживчої кооперації в торговому обслуговуванні населення (у першу чергу - сільського), у формуванні товарної пропозиції за рахунок закупівлі товарів у сільських товаровиробників і організації їхнього власного виробництва, у забезпеченні ефективних економічних зв'язків між виробниками і підприємствами роздрібної торгівлі. Повільна адаптація кооперативної торгової системи до нових умов господарювання і відсутність державної підтримки призвели до різкого скорочення її частки в сукупному товарообігу України. Навіть у сільській місцевості в 2000 р. вона займала лише 58 \% продажу товарів через роздрібну мережу і 43 \% - через мережу підприємств ресторанного господарства. Частка споживчої кооперації в оптово-складському обороті країни не перевищувала за останні роки 10-15 \%, а обсяги виробництва товарів у 2000 р. становили лише 43 \% від рівня 1990 р.

Традиційним суб'єктом роздрібної торгівлі у містах в Україні завжди були колгоспні ринки, або базари. Створювалися вони в містах на засоби кооперативних торгових організацій для реалізації сільськогосподарської продукції. Перебудова, а потім перехід до ринкових відносин сприяли їхньому бурхливому зростанню в торгівлі вже не тільки сільськогосподарською продукцією, а й товарами непродовольчої групи. Різкий спад виробництва в країні призвів до істотного безробіття, тому кількість людей, що продають, уже не вміщаються на ринках, обладнаних і пристосованих до торгівлі, і ряди торгуючих виплеснулися на вулиці міст і селищ. Заходи адміністративного впливу на обмеження вуличної торгівлі не дають результатів. Зростання кількості торгуючих призводить до відокремлення продажу товарів непродовольчої групи, що розміщуються переважно поруч з основним продовольчим ринком. Продавці обладнують збірно-розбірні і постійні намети, що спеціалізуються за видами продажу: одяг, взуття, книги і т.д. Більше того, має місце захаращення ринків, в основному невеликих за розмірами. Відкриття невеликих магазинів, павільйонів, кіосків, наметів створює багато незручностей для покупців і знижує якість торгового обслуговування. Усе це не сприяє створенню ефективного конкурентного середовища в роздрібній торгівлі. На ринках продавці торгують товарами майже однакового асортименту і за однаковими цінами, оскільки між суб'єктами господарювання панує цінова змова. Внаслідок такої структурної деформації розвитку роздрібної торгівлі значно погіршився показник забезпеченості населення мережею магазинів, особливо по кількості торгової площі.

Постачальниками товарів непродовольчої групи є в основному "човники". Постачання сільськогосподарської продукції здійснюється легковими автомобілями з причепами, автобусами, річковими суднами, залізницею. Після прибуття продукції в місто перекупники скуповують її оптом для роздрібного продажу. У непродовольчій групі товарів цього не спостерігається. Початковий капітал "човники" заробляли на експорті товарів промислової групи: електротоварів, господарських товарів і т. ін. Коли вітчизняні державні магазини були спустошені, а промисловість не справилася з їхнім наповненням, "човники" переключилися на імпорт одягу, взуття, парфумерії і т. ін. Спочатку вони привозили товар і самі реалізували його в роздріб.

Нагромадження капіталу привело до поділу функцій. З'явилися дрібні власники товарів і наймані продавці (ре-алізатори) для роздрібної торгівлі. "Човник" залишає за собою завдання, що потребують більш високої кваліфікації, відповідальності і наявність капіталу. Спеціалізація на першій стадії приводить до більш вищої організації у вигляді "човника" для закупівлі, транспортування товару і його роздрібної реалізації.

На вищому ступені розвитку човникового бізнесу новий власник наймає не тільки продавця, а й досвідченого покупця. У результаті на ринку з'явилися "човники", що виконують сугубо менеджерські функції. Вони керують капіталом, одержуючи дивіденди. їхня основна функція - це контроль комерційних операцій і наймання досвідченого персоналу. Проміжною групою є власники, що беруть на продаж чужий товар. Одна з розповсюджених причин цього - труднощі з веденням власної справи. Не вистачає засобів, сил, часу, щоб їздити на закупівлі. Тому при формальному збереженні статусу хазяїна такий торговець фактично починає працювати, як і наймані продавці, - за відсотки від реалізації.

Успіху, як правило, домагаються підприємці, схильні до аналізу, здатні до змін, пристосовування до ситуації, незалежні у судженях. У системі їхньої ціннісної орієнтації особливе місце займають прагнення до самостійності, готовність іти на жертви. їм не далекі ідеї самообмеження в ім'я створення і підтримки власного бізнесу. Для них він виступає як самодостатня цінність. Грань, що розділяє ці групи, розмита, нестійка. Деяка частина торговців час від часу перетинають її то в одному, то в іншому напрямку. Однак абсолютна більшість, близько 70\%, свого статусу не змінюють. Це свідчить, що мобільність груп залежить не тільки від соціально-економічних факторів (наявні нагромадження). Суб'єктивна орієнтація - це усвідомлений і вільний вибір.

Разом з тим простір, на якому можливо цей вибір здійснити, звужується з кожним роком. Спочатку більшість "човників" занурювалася в стихію комерції, не маючи ніяких нагромаджень. В даний час починати свою справу стало дуже складно: основні ніші зайняли більш жваві і розторопні. Вони уже встигли набратися досвіду і нагромадити деякий капітал. Крім того, на прибутковість човникової торгівлі сильно вплинули зниження купівельної спроможності населення і посилення оподаткування.

Розвиток приватної торгівлі вирішує багато проблем. На першому місці варто поставити волю діяльності людини. Як наслідок - пропав дефіцит товарів, у покупця є можливість вибору якості, у країну стали надходити високоякісні промислові вироби. Разом з тим виникли проблеми в покупця з обміном або поверненням неякісної продукції.

Тому був розроблений законопроект і прийнятий закон, що передбачає установку касових апаратів на ринках і в громадському транспорті, тому що без касового чека покупець практично позбавлений можливості відстояти свої права. Ця проблема зараз дуже актуальна. Сьогодні на наших ринках продається величезна кількість неякісних, сфальсифікованих, контрабандних товарів. Тому комітет із захисту прав споживачів у сфері обслуговування виступає за те, щоб касові апарати використовувалися на ринках. Це світова практика. Звичайно, введення касових апаратів пов'язано з певними труднощами.

По-перше, необхідно налагодити виробництво невеликих касових апаратів. У принципі для нашої промисловості це завдання під силу.

По-друге, продавцям доведеться витратитися на їхнє придбання. Ці витрати відіб'ються на вартості продукції і, у кінцевому рахунку, на споживачі. Але цей захід необхідний.

Є і компромісні варіанти: видавати покупцю чеки, виписані від руки. Цей варіант буде діяти певний час, необхідний для придбання продавцями касових апаратів. Тим більше, що не всіх закон зобов'язує використовувати касові апарати. Для тих, хто перейшов на спрощені форми обліку і звітності (фіксований, єдиний податок, спеціальний торговий патент), купувати касовий апарат немає необхідності.

Для цих платників податків закон передбачає введення розрахункових книжок. Це книжки невеликого формату, що являють собою зшиті квитанції, розділені перфорацією на дві частини. Кожна частина - це бланки, у яких продавець заносить зведення про покупку. Одна частина залишається в продавця, інша видається покупцеві. Це варіант рукописного чека. Причому закон припускає, що у випадку, якщо покупка не перевищує деяку суму, чек виписується тільки за бажанням покупця. Цим дається можливість покупцю захистити свої права. Ці книжки будуть використовуватися як документ, що свідчить про обороти платника податків. Адже закони, що стосуються спрощеної системи оподатковування, передбачають, що перейти на єдиний чи фіксований податок можуть тільки ті, чий оборот не перевищує встановленої законом суми. Відсутність розрахункової книжки буде розглядатися як грубе порушення. За це передбачено штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів (1700 грн). Розрахункові книжки реєструються в податковій інспекції.

Перелік тих, хто має право не застосовувати касові апарати, встановлює Кабінет Міністрів України. Це торговці, що не мають стаціонарного приміщення, і продавці продукції з особистих присадибних господарств; дачники, що реалізують продукцію рослинництва зі своїх садових ділянок; сільські жителі, що вирощують на продаж худобу, птицю і продукти бджільництва, а також продаж автотранспортних засобів, що знаходяться в приватній власності громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року. Ці випадки не є торговою діяльністю. Цей закон суспільство прийняло неоднозначно. Дрібні підприємці організовували демонстрації, пікети і страйки з вимогою скасувати або відстрочити введення закону в дію. Керівники Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва вважають, що закон принижує дрібних торговців і потребує істотного допрацювання. Не можна не враховувати того, що істотний відсоток населення існує завдяки дрібній торгівлі, а доходна частина місцевих бюджетів значною мірою залежить від податкових надходжень з міських продовольчих ринків.

Умови роботи на ринках часто змінюються. З 1 квітня 2002 р. набули чинності нові Правила торгівлі на ринках. У них записано про необхідність надавати покупцям інформацію про продавця і розширити їхнє право щодо вимог у продавця необхідних документів. На торговому місці, що належить підприємству, повинна стояти табличка з указівкою його назви, місцезнаходження і номера телефону, а на торговому місці, що належить фізичній особі, - табличка з указівкою його прізвища, імені, по батькові і номера свідоцства про державну реєстрацію як підприємця. Крім того, в обох випадках також вказується прізвище, ім'я і по батькові продавця. За вимогою покупців продавці зобов'язані пред'явити їм висновок ветеринарно-санітарної експертизи про відповідність продуктів, що реалізуються, встановленим нормам.

Захист прав споживачів торкнувся і тих продавців, які звільнені від застосування реєстраторів розрахункових операцій і розрахункових книжок. Вони повинні за вимогою покупців видавати товарний чек, що засвідчує факт покупки. У чеку вказується найменування продавця і ринку, ряд і номер торгового місця, найменування і ціна товару, дата продажу, а також прізвище й ініціали продавця, його підпис. Правила торгівлі мають рекомендаційний характер і розраховані на коригування виконавчою владою на місцях. Уточнення стосуються поняття "торгове місце", його розмірів, ринкового збору, часу збору і т. ін.