Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій - Навчальний посібник (Юрченко Л. І.)

4.2. види рентабельності

Щоб оцінити ефективність роботи торгового підприємства, використання показника прибутку недостатньо. За абсолютною сумою прибутку не можна судити про ступінь прибутковості того чи іншого підприємства, угоди, ідеї. Багато торгових підприємств, які одержали однакову суму прибутку, мають різні витрати. Тому для визначення ефективності зроблених витрат необхідно використовувати відносний показник - рівень рентабельності. Рентабельність доцільно розглядати з двох позицій - як об'єктивну економічну категорію і як кількісний та показник. Як об'єктивна економічна категорія рентабельність характеризує прибутковість, фінансовий результат господарської діяльності підприємства і має кілька визначень, але в будь-якому випадку означає відсоткове відношення суми отриманого прибутку по одному з показників: обсягу товарообігу, витратах обігу, середній вартості основних і оборотних фондів, фонду оплати праці і т. п.

Значущість рівня рентабельності в умовах орієнтації на ринкові відносини визначається інтересом до нього не тільки працівників даного підприємства, а й інтересом держави, контрагентів, власників, кредиторів, інвесторів. Якщо рівень рентабельності зростає, то зростає інтерес до даного підприємства інших потенційних акціонерів, ціна акцій у цьому випадку зростає, з'являються нові можливості для зростання підприємства. Динаміку рентабельності торгового підприємства вивчають також податкові служби, фондові біржі, професійні асоціації. У світовій практиці досить широко використовується система показників рентабельності для оцінювання ефективності роботи фірми, її поточного становища, для порівняльного аналізу привабливості різних сфер бізнесу, для цього використовують систему коефіцієнтів рентабельності. Розглянемо їх.

1. Рентабельність товарообігу визначають: а) для роздрібної торгівлі

Рр _ Др *Ю0, р т

де   П - балансовий, чистий прибуток або від реалізації

роздрібного торгового підприємства;

Т - обсяг роздрібного товарообігу; Для підприємства оптової торгівлі:

Ро _-По- *100,

о оте

де ОТС - оптовий товарообіг за участю оптового

підприємства в розрахунках; в) для підприємств харчування:

Рп _-Пп-*Ю0,

п втп

де ВТП - валовий товарообіг підприємства харчування.

Рентабельність продажу показує, який прибуток отриманий у розрахунку на 1 грошову одиницю обороту або скільки відсотків займає прибуток у товарообігу. Переваги цього методу розрахунку рентабельності полягають у його простоті, ясності, зручності в користуванні, але за цим показником не можна судити про ефективність наявних ресурсів. Показник рівня рентабельності стосовно обсягу продажу орієнтує підприємство на реалізацію товарів з високими торговими надбавками, що в умовах ненасиченого ринку призводить до звуження асортименту і погіршення задоволення попиту населення. Додатково для характеристики рентабельності продажу в закордонній практиці розраховується коефіцієнт вартості проданих товарів, що показує, яка частина кожної грошової одиниці товарообігу пішла на оплату вартості товару. Для цього необхідно розділити вартість закуплених для реалізації товарів на обсяг реалізації і помножити результат на 100. Оскільки рентабельність продажу значною мірою залежить від структури товарообігу, слід розраховувати паралельно і рентабельність реалізації конкретних товарів. Для цього використовують формулу індивідуальної рентабельності

ір _ »100, тн

де   ТН - сума торгової надбавки; ІІО - витрати товару.

Аналіз індивідуальної рентабельності на практиці не робиться, тому що немає відповідної первинної і зведеної інформації, необхідної для таких розрахунків. Однак надалі він може стати основою для формування асортиментної політики торгового підприємства і керованості процесом реалізації.

2. Коефіцієнт поточних витрат дозволяє визначити ефективність зроблених витрат і їхню окупність. Для його визначення використовують формулу

П

Рго _ ІО

де ИО - сума поточних витрат.

Цей коефіцієнт характеризує величину прибутку на 1 грошову одиницю поточних витрат. Чим вища ця величина, тим вища ефективність діяльності торгового підприємства. Коефіцієнт ефективності поточних витрат можна розрахувати також розподілом суми поточних витрат на суму валових доходів. Отриманий показник означає ту частину торгової надбавки, яка спрямована на покриття поточних витрат. Однак і показник рентабельності поточних витрат не позбавлений недоліків. Він відбиває ефективність тільки поточних витрат і не показує, як використовувалися основні й оборотні фонди підприємства, який внесок вони вклали в прибуток.

3. Рентабельність сукупних витрат визначається як відношення балансового (чистого) прибутку до вартості основних і оборотних фондів, заробітної плати працівників:

_     БЩЧЦ »100, с   ОФ+ОС+ФОП

де   БП(НП) - балансовий (чистий) прибуток; ОФ - основні фонди; ОС - оборотні фонди; ФОП - фонд оплати праці. Цей коефіцієнт показує розмір прибутку, що приходиться на одиницю вартості сукупних ресурсів. Рівень рентабельності виробничих фондів залежить від зміни фондовіддачі, оборотності оборотних коштів, рентабельності товарообігу. їхній взаємозв'язок у формалізованому вигляді можна подати так:

Рс_БП/Т/°Ф +ОС_   1 Ро ,   , або

с          т     т      1 1

            +         

Фоф Оос

Рс _ БП(—^- + —), Фоф Оос

де   Фоф - коефіцієнт фондовіддачі;

Оос - коефіцієнт оборотності оборотних коштів.

Для поглиблення аналізу рентабельності виробничих фондів можна розрахувати за аналогічною методикою й інші приватні коефіцієнти: окремо рентабельність основних фондів, рентабельність оборотних коштів, показник прибутку в розрахунку на 1 м2 торгової площі, на 1 м3 складського приміщення. Торгове підприємство для організації торгового процесу залучає значне число працівників. На витрати на оплату їхньої праці припадає велика частка в загальній сумі поточних витрат. Тому для підприємства важливо визначити ефективність використання трудових ресурсів. Показник рентабельності трудових ресурсів характеризується двома приватними показниками: прибутком у розрахунку на одного торгового (торгово-оперативного) працівника, прибутком до середньоденної (середньорічної) чисельності і в розрахунку на 1 грошову одиницю витрат, пов'язаних з їхнім змістом (фонд оплати праці, включаючи витрати на підготовку кадрів і охорону праці працівників).

4. У країнах з розвинутою ринковою економікою як показник рентабельності виступає норма прибутку на вкладений капітал. Його іноді називають коефіцієнтом прибутку на активи. Він відповідає на запитання, наскільки добре працює підприємство, який прибуток приносять вкладені в бізнес фонди. У вітчизняній аналітичній практиці такі коефіцієнти раніше не розраховувалися. З переходом до ринкової економіки показник рентабельності капіталу стає одним з найважливіших коефіцієнтів, що характеризують ефективність основних елементів ресурсів підприємства. Окупність інвестицій (інвестиційних активів) складається з готівки, устаткування, запасів і вимірюється за допомогою ряду показників, зокрема:

а)         рентабельності усього (сукупного) капіталу:

БП

Рк _     »100 ,

к сси

де ССМ - середньорічна сума майна;

б)         рентабельності всіх інвестицій

Рк _     »100 ,

к ск+до

де   НП - чистий прибуток;

ВП - виплачені відсотки по позиках і кредитах;

ВК - власний капітал;

ДЗ - довгострокові зобов'язання.

З огляду на взаємозв'язок рентабельності капіталу з рентабельністю оборотів рентабельність капіталу можна розрахувати й у такий спосіб:

Т П

рК =    * — * 100 , або

К   ВК Т

рк = рр * СОК*100 ,

де   ВК - вкладений капітал;

СОК - швидкість обігу капіталу; Р - рентабельність товарообігу.;

в)         рентабельності функціонуючого (реально бере участь у

формуванні прибутку) капіталу

ПР

Рфьс = * 100 ,

СВК

де   ПР - прибуток від реалізації;

СВК - середньорічна вартість капіталу (мінус інвестиції плюс незавершене будівництво);

г)         рентабельності власного капіталу

ЧП

= СССК *100   ' або

ЧП Т

рСК = *          * 100 ;

Т СВВК

ЧП

РСК = *100 '

де   СВВК - середньорічна вартість власного капіталу; АК - акціонерний капітал.

5. Ефективність прибутку - показник, що дозволяє оцінити частку чистого прибутку у валових доходах' тобто ефективність використання наявних ресурсів, застосовуваної практики, тактики і стратегії ведення бізнесу, обраної мети:

ЧП

En =    *Ю0-

П вд

Для оцінювання рівня рентабельності, як свідчить закордонний досвід, можуть застосовуватися й інші показники, але застосовувана у вітчизняній практиці методика обчислення прибутку відрізняється від закордонної, облік і звітність не дозволяють використовувати їх для аналітичних цілей. Показник рівня рентабельності (відношення прибутку до обсягу продажу), застосовуваний в основному в практиці роботи вітчизняних торгових підприємств, склався за 1995 р. У цілому по галузі "торгівлі" рентабельність становила 0,2 \%. Близько половини підприємств торгівлі і громадського харчування формально збиткові.

Прибуток торгового підприємства

Механізм формування суми балансового прибутку залежить від реалізації товарів у тісному зв'язку з обсягами товарообігу, доходів і витрат обігу торгового підприємства. Система цього взаємозв'язку, що одержала назву "взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку" (Cost - Volume - Profit Relationships чи CVP), дає можливість виявити роль окремих факторів у формуванні прибутку від реалізації товарів. У процесі формування прибутку від реалізації товарів з використанням системи CVP торгове підприємство має вирішити ряд завдань:

1. Визначити обсяг реалізації товарів, що забезпечує беззбиткову торгову діяльність. Точку беззбитковості або поріг рентабельності можна представити у вигляді графіка (рис. 9).

З графіка видно, що для досягнення точки беззбитковості торгове підприємство має забезпечити такий обсяг реалізації товарів (Ртб), при якому сума чистого доходу (валовий доход за мінусом податкових платежів, здійснюваних з нього) зрівняється із сумою витрат обігу як постійних, так і змінних. Цей обсяг реалізації товарів визначають за формулою

_     = Юпост *Ю0

ґт.б '

Рч.д — Рзм

де   Рт.б - обсяг реалізації товарів, що забезпечує досягнення точки беззбитковості; ІОпост - сума постійних витрат обігу; Рч.д - рівень чистого доходу від реалізації товарів до товарообігу, \%;

Рзм - рівень перемінних витрат до товарообігу, \%. 2. Визначити планову суму балансового прибутку від реалізації товарів при заданих планових значеннях обсягу товарообігу, доходів і витрат обігу (рис.10).

Сума доходу, чистого прибутку

З графіка видно, що при запланованому обсягу реалізації товарів (Ртцп) підприємство може одержати визначену суму прибутку (ТЦП-ТБ), на розмір якої сума чистого доходу буде перевищувати суму витрат обігу як постійних, так і змінних. Обсяг реалізації Ртцп можна визначити за формулою:

Рт.ц.п

Рч.д Рзм

де   Рт^п - обсяг реалізації товарів, що забезпечує одержання планової (цільової) суми балансового прибутку від торгової діяльності; ІОпост - сума постійних витрат обігу; Пц - сума планового (цільового) балансового прибутку;

Рчд - рівень чистого доходу від реалізації товарів до товарообігу, \%;

Рзм - рівень змінних витрат обігу до товарообігу, \%. За цим графіком можна визначити також "межу безпеки (МБ)" або "запас фінансової міцності" підприємства, тобто розмір можливого зниження обсягу товарообігу при несприятливій кон'юнктурі споживчого ринку, що дозволяє йому здійснювати прибуткову діяльність. Його можна визначити за формулою

МБ — Рт.ц.п _ Рт.б .

Рівень безпеки або фінансової міцності є відносною величиною - коефіцієнтом безпеки (коефіцієнтом фінансової міцності), забезпечуваної запланованою (цільовою) сумою прибутку:

КБ — ,

Рт.ц.п

де КБ - коефіцієнт безпеки (фінансової міцності).

3. Визначити можливі результати зростання суми балансового прибутку від реалізації товарів при оптимізації співвідношення постійних і змінних витрат обігу. Співвідношення постійних і змінних витрат обігу підприємства називає операційний леверидж. При зіставленні двох графіків з різними величинами витрат, однаковою їхньою сумою, однаковою сумою реалізації товарів і однаковою сумою чистого доходу очевидні й істотні розходження.

Підприємство А має співвідношення постійних і змінних витрат обігу 2:1, а підприємство Б відповідно 1:2. З даних графіків (див. рис. 9, 10)видно, що в силу сформованого операційного ле-вериджу (високої частки постійних витрат обігу в загальній їхній сумі) підприємство А значно пізніше досягне точки беззбитковості, ніж підприємство Б, тому що йому необхідно реалізувати набагато більший обсяг товарів для цієї мети.

Разом з тим, при подальшому нарощуванні обсягу реалізації товарів (після подолання точки беззбитковості) підприємство А буде одержувати більшу суму прибутку на одиницю приросту товарообігу, ніж підприємство Б. Це пов'язано з тим, що за рахунок постійних витрат обігу загальний їхній  рівень до товарообігу і  чистого доходу на

а

б

підприємстві А буде знижуватися більше (збільшуючи тим самим за інших рівних умов суму балансового прибутку; рис.11).

Міру цієї залежності можна визначити за формулою Е -

о.л~ДЧД

де:  Ео.л - ефект операційного левериджа;

АБп - приріст суми балансового прибутку, \%; АЧД - приріст обсягу чистого доходу, \%. Таким чином, механізм формування суми прибутку торгового підприємства з використанням системи СУР побудований на залежності таких основних показників:

а)         обсягу реалізації товарів;

б)         суми і рівня чистого доходу (валового доходу за міну- сом податкових платежів, здійснюваних з нього);

в)         суми і рівня змінних витрат обігу;

г)         суми постійних витрат обігу;

д)         співвідношення постійних і змінних витрат обігу.