Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій - Навчальний посібник (Юрченко Л. І.)

4. прибуток І рентабельнІсть 4.1. економічна характеристика прибутку

Орієнтація вітчизняної економіки на ринкові відносини змусила переглянути питання про прибуток, що пояснюється його особливим місцем у системі господарювання. Прибуток виступає як економічна категорія, оцінний, результативний показник, цільовий орієнтир, інструмент розрахунку чистого доходу суспільства, джерело формування різних фондів. Економічний зміст прибутку тотожний поняттю "додана вартість". Як економічна категорія прибуток відбиває сукупність відносин суб'єктів господарювання, що беруть участь у формуванні і розподілі національного доходу.

Основні функції прибутку: облікова, оцінна, стимулююча. Як результативний показник він характеризує ефективність використання наявних ресурсів, успіх або неуспіх у бізнесі, зростання або зниження обсягів діяльності. Як кількісний показник прибуток являє собою різницю між ціною і вартістю товарів, між обсягом продажу і собівартістю, а в сфері обігу -між валовими доходами і витратами обігу. Прибуток як кінцевий результат діяльності підприємства створює умови для його розширення, розвитку, самофінансування і підвищення конкурентоспроможності.

У міру розвитку економічної теорії визначення поняття "прибуток" постійно уточнювалося від найпростішого визначення - як доход, отриманий від виробництва і реалізації будь-якого товару, до поняття чистого прибутку. Зараз це поняття характеризують з позицій двох рівнів: мікроекономічного і мак-роекономічного. Калькуляція прибутку за існуючою методикою на макро- і мікрорівні різна. На рівні підприємства її визначення пов'язане з процесом утворення, а на державному рівні з визначенням місця прибутку в доході країни. Поняття прибутку має різні значення також з позиції підприємства, споживача, держави. Якщо підприємство працює прибутково в нормальних умовах господарювання, то це свідчить, що покупець, купуючи товар у магазині такого виробника, одержує задоволення від покупки при наявності вибору, а держава (суспільство) може за рахунок податків підтримувати збиткові підприємства, вирішувати пріоритетні соціальні завдання. Наявність прибутку да можливість задовольняти економічні інтереси держави, підприємства, працівників і власників.

Об'єктом економічних інтересів держави є та частина прибутку, що її сплачує підприємство у вигляді податку на прибуток і яку суспільство використовує для вирішення соціальних проблем. Економічні інтереси підприємства полягають у збільшенні частки прибутку, що залишається в його розпорядженні. За рахунок цього прибутку підприємство вирішує виробничі і соціальні завдання свого розвитку. Інтереси працівників у збільшенні прибутку пов'язані зі створенням можливостей для поліпшення матеріального стимулювання і підвищення рівня їхнього соціального розвитку. Власники також зацікавлені в зростанні прибутку, тому що тим самим збільшуються дивіденди, забезпечується збільшення їхнього капіталу.

У гармонійно розвинутому суспільстві жоден з названих інтересів не має переваги перед іншими. Якщо ж такий взаємозв'язок порушується на користь чиїхось інтересів, то це призводить до обмеження інтересів інших сторін. Так, зниження зацікавленості підприємства в нарощуванні прибутку, можливо, через необгрунтоване оподатковування, призведе до зменшення платежів у бюджет, до затримування заробітної плати і до нераціонального використання капіталу.

У вітчизняній економічній теорії тривалий час вважалося, що єдиним джерелом прибутку є праця. Але це трапляється дуже рідко, наприклад, у тому випадку, коли торговець купує товар з метою його негайного перепродажу по вищій ціні. Тільки в цьому випадку праця торговця виступає джерелом одержання прибутку. Як свідчить досвід країн з розвинутою економікою, можливі й інші варіанти походження прибутку. У більшості випадків одержання прибутку є результатом реалізації (виробництва) товару, (послуги), заснованої на залученні декількох факторів і, насамперед, праці й капіталу. При цьому поняття прибутку зв'язується не тільки з вартістю використовуваного капіталу, а й з його знецінюванням, і з періодом, протягом якого відбувається це знецінювання.

Прибуток - складна і неоднозначна категорія. Відомий американський учений-економіст Самуельсон прибуток визначив як безумовний доход від факторів виробництва, як винагороду за підприємницьку діяльність, технічні нововведення й удосконалення, за уміння ризикувати в умовах невизначеності, як монопольний доход, як етичну категорію. З розвитком ринкових відносин усі частіше стали говорити і про інші ситуації його походження: прибуток, зароблений завдяки ініціативі підприємця, прибуток, отриманий при сприятливих обставинах, несподівано, що допускається і визнано органами державної влади. Усі вищезгадані джерела пов'язані між собою, і чистий їхній зміст виділити часто неможливо. Найважливішими факторами, що визначають прибуток, є: упровадження нововведень, відсутність страху перед ризиками (ризик як джерело прибутку), раціональне використання засобів, досягнення оптимальних обсягів діяльності (тобто вибір такого масштабу підприємства, що дозволяє забезпечити оптимальну рентабельність). Доведено, що в плані прибутку великі підприємства не завжди найкращі.

Прибуток росте доти, поки відсоткова ставка по банківських кредитах буде нижчою від норми прибутку на вкладений капітал; наявність заборгованості в такий спосіб допустима, навіть у багатьох випадках вона сприяє одержанню прибутку  (так  званий  ефект важеля).  Багато дрібних підприємств, навіть середніх бояться заборгованості, що не завжди виправдано. Однак, використовуючи стратегію добровільної заборгованості, треба побоюватися низької рентабельності, тому що вона змусить підприємство вдаватися до додаткових позик з метою відновлення устаткування (асортименту). А це може призвести до стану зниженої платоспроможності і навіть до банкрутства.

Впровадження інновацій як джерела прибутку допускає виробництво (реалізацію) нового товару (послуги) більш високої якості, освоєння нового ринку, організаційно-управлінські нововведення, освоєння нових джерел надходження товару. Тривалість припливу прибутку від впровадження інновацій визначається такими факторами: важливістю винаходу, значущістю і сталістю потреб, що задовольняються даним товаром (послугою), характером діяльності, патентно-ліцензійним законодавством у країні, загальною стратегією, проведеною фірмою на ринку, станом конкурентного середовища в даній галузі. Основними факторами, що характеризують специфіку діяльності і впливають на прибутковість фірми, є: фондоозброєність, рівень витрат, динаміка попиту, структура ринку. У Франції найвищий рівень рентабельності має виробництво сировини і матеріалів, виробництво споживчих товарів, сільськогосподарської продукції, торгівля.

Прибуток, з огляду на розходження між його очікуваним і отриманим рівнем, виконує такі чотири функції:

Очікуваний прибуток є основою прийняття інвестиційних рішень.

Отриманий прибуток виступає вимірником результатів діяльності підприємства.

Частина отриманого прибутку є джерелом самофінансування.

Частина прибутку надходить як винагорода власникам капіталу (в умовах акціонерної форми власності).

Основна мета діяльності підприємства перебуває в тісному зв'язку з життям підприємства. На стадії його "народження" головною метою виступає боротьба за виживання, а основним за-данням - вихід на ринок, заява про себе. На стадії "дитинства" -відповідно короткочасний прибуток при зміцненні положення на ринку. У "юності" головною метою є прискорене зростання прибутків на підставі зростання реалізації й освоєння своєї частини ринку. На стадії "ранньої зрілості" - це постійне зростання обсягів і освоєння нових напрямів діяльності (ди-версифікованість діяльності). На стадії "зрілості" підприємство піклується про свій "імідж", тобто можливими скидками з ціни й інших заходів, які залучають покупців до даного підприємства, при збалансованому зростанні всіх показників. На стадії "старіння" метою є забезпечення збереження завойованих позицій і стабільності роботи. На стадії "виживання" - пошук нових ідей, що сприяють омолоджуванню підприємства.

З погляду бухгалтерського обліку, прибуток має дві складові. Перший компонент - доход від звичайної (повсякденної) господарської діяльності підприємства, який визначається як різниця між валовими доходами від реалізації і витратами обігу. Другий компонент - потенційний прибуток - доход від володіння цінними паперами, борговими зобов'язаннями і матеріальними цінностями. Різновидом потенційного доходу виступає надзвичайний доход, що складається з доходів від реалізації активів, безнадійних фінансових зобов'язань, використання сум від прискореної амортизації резервів. У систему прибутків і доходів вітчизняного торгового підприємства відповідно до прийнятої методики їхнього обчислення входять, крім прибутку від реалізації, прибуток від іншої діяльності, доходи (за мінусом витрат) від позареалізаційних операцій. У структурі окремих джерел валових доходів доход від реалізації товарів становить 87,5\%.

Методика обчислення прибутку за рубежем дещо відрізняється від застосовуваної у вітчизняній практиці, що пояснюється розходженнями в обліку, звітності й ін. Закордонні фірми прибуток за звітний період визначають як різницю вартості чистих активів на початок і кінець періоду. Чисті активи підраховуються шляхом вирахування із загальної вартості активів фірми (вартості нерухомості, машин і устаткування, запасів, боргових вимог, цінних паперів у портфелі), вартості боргів третім особам (тобто тим, хто не входить до числа власників компанії), суми середньострокової, довгострокової і короткострокової заборгованості постачальникам та іншим кредиторам. З отриманої різниці віднімають додаткові внески власників компанії або додають до неї суму виплачених їм відшкодувань.

В економічній теорії і практиці залежно від методу обчислення оперують такими поняттями (видами) прибутку: економічний, бухгалтерський, прибуток від реалізації, балансовий, чистий, валовий, номінальний, реальний, мінімальний, нормальний, максимальний, а також цільовий, недоотрима-ний, потік готівки, прибуток як здатність до самофінансування, підприємницький, допустимий, нерозподілений, оподатковуваний і неоподатковуваний податком, консолідований, що залишається в розпорядженні підприємства, й ін.

Економічний прибуток - це різниця між отриманим виторгом (валовими доходами) і економічними витратами (явні плюс неявні, тобто витрати упущених можливостей). Економічні витрати разом з економічним прибутком являють собою суму валових доходів.

Бухгалтерський прибуток - різниця між отриманим виторгом (валовими доходами) і бухгалтерськими (явними) витратами. Бухгалтерський прибуток тотожний балансовому прибутку і прибутку від реалізації товарів.

Прибуток від реалізації (торговий прибуток) торгового підприємства визначається як різниця між валовими доходами від реалізації і витратами обігу.

Балансовий прибуток включає прибуток від реалізації й інших видів діяльності, сальдо доходів і витрат від позареалізаційних операцій. Величину балансового прибутку найчастіше приховують від податкових органів. Як свідчать закордонні дослідження, масштаби зменшення балансового прибутку з цієї причини обернено пропорційні величині підприємства. У закордонній практиці обчислюють чистий балансовий прибуток (для акціонерних товариств) - це прибуток після відрахування податків, але до його розподілу на дивіденди і відрахування в резервні фонди.

Чистий прибуток являє собою валовий прибуток, що не враховує знецінення капіталу, за винятком витрачених засобів, що призначені на відновлення цілком використаної (амортизованої) частини капіталу. Чистий прибуток у нашій практиці визначається як різниця між балансовим прибутком і податками, виплачуваними підприємством з балансового прибутку.

Номінальний прибуток характеризує фактично отриманий його розмір.

Реальний прибуток - це номінальний прибуток, скориго-ваний на рівень інфляції. Вона характеризує купівельну спроможність підприємства.

Мінімальний, нормальний, цільовий і максимальний прибутки пов'язані з планованим обсягом діяльності. Досягнення кожного з них означає, що підприємство знаходиться в зоні збитковості, беззбитковості, прибутковості.

Мінімальним вважається такий прибуток, який після сплати податків забезпечує підприємству мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал, дорівнює середньому відсотку ставки банків по депозитах, що склався за досліджуваний період:

_ Кх МРР 100 - сп

де   К - величина вкладеного капіталу;

МРР - мінімальний рівень рентабельності; Сп - ставка податку на прибуток відповідно до чинного законодавства.

Обсяг діяльності відповідно мінімального прибутку визначається:

у _  Югюст     Пшіп х100 Увд - У Ю .ПЕР Нормальний прибуток відповідає середній нормі прибутку на капітал:

_ КхНПК

Під цільовим прибутком розуміється той прибуток, що залишається після сплати податків і відповідає потребам підприємства в його соціальному і виробничому розвитку.

Під нормальним прибутком розуміється мінімальна винагорода підприємцю, який утримує його в обраній ним галузі.

Максимальний прибуток є основною цільовою настановою для приватного підприємства, орієнтованого на досягнення визначеного потоку коштів у визначені періоди. Він досягається тоді, коли граничний доход дорівнює граничним витратам.

Недоотриманий прибуток (витрати упущених можливостей) - це грошові доходи, що могло б одержати підприємство при більш вигідному використанні належних йому ресурсів.

Показник прибутку - потік готівки, застосовується в закордонній практиці і визначається шляхом додатку до чистого прибутку амортизаційних відрахувань, а також відрахувань у фонд вибуття (вибуття, що не підлягають амортизації активів - запасів, або підлягають амортизації, але підпадають під надзвичайне знецінювання). Цей показник застосовується при оцінюванні ліквідності і загальної прибутковості підприємства.

Підприємницький прибуток (доход) розраховується за "допомогою потоку готівки" з доданням деяких елементів. Підприємницький доход вважається більш точним, ніж балансовий прибуток.

Допустимий прибуток залежить від ступеня визнання державою, підприємством, профспілками, союзами підприємців і відповідним законодавством необхідності одержання прибутку для прийняття бюджету і від методів недержавного регулювання (установити визначений рівень цін, угода виробників, оптових і роздрібних продавців).

Нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку за винятком включених дивідендів, аналогічних відрахувань, резервного фонду. Використовується для подальших господарських операцій.

Оподатковуваний прибуток - це та частина, що, відповідно до чинного законодавства, підлягає оподаткуванню. Сума податку, що перераховується в бюджет, визначається множенням ставки податку на обсяг оподатковуваного прибутку і поділом на сто. Держава через податкове законодавство може передбачити пільги по оподатковуванню. Тоді частина прибутку, що направляється на науково-технічні цілі, на інші потреби буде вважатися не оподатковуваним податком прибутком.

Консолідований прибуток - це прибуток, вільний від бухгалтерської звітності про діяльність і фінансові результати материнських і дочірніх підприємств, що знаходяться у визначених юридичних і фінансових взаєминах. Консолідація підприємств визначається економічною доцільністю. Наявність декількох дрібних підприємств, юридично самостійних, але економічно взаємозалежних у більшості випадків вигідніша, ніж створення великого підприємства. Вигоди визначаються можливістю економії на податкових платежах, зниження негативних наслідків від ризикової діяльності в бізнесі, диверсифікованості діяльності.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, являє собою чистий прибуток, за винятком податків і відрахувань, одержаних з чистого прибутку.