2.4. валовий доход торгового підприємства

Важливою умовою високих темпів розвитку споживчого ринку і валових доходів підприємств торгівлі є поступальне нарощування платоспроможного попиту населення, що, насамперед, визначається рівнем грошових доходів населення. У 2000 - 2001 рр. в Україні спостерігалася стабільна позитивна тенденція до зростання грошових доходів населення за їх реальною купівельною спроможністю.

Офіційна статистика свідчить, що найбільша частка в структурі грошових доходів населення припадає на оплату праці, хоча частина її останніми роками подекуди знизилася (з 59 \% у 1995 р. до 51,6 \% у 2001 р.), і це є відображенням негативних тенденцій, що спостерігалися в економіці України.

Динаміка ж середньої заробітної плати постійно зростає: 1999 р. - 178 грн, 2000 р. - 230 грн, 2001 р. - 311 грн, 2002 р. -376 грн, 2003 р. - 462 грн, 2004 р. - 542 грн.

Валовий доход як економічна категорія являє собою частину вартості товару, що призначається для покриття витрат обігу й утворення прибутку. У його складі можна виділити чисту продукцію. Чиста продукція характеризує собою знову створену вартість, що, як і в інших галузях економіки, складається із заробітної плати працівників і прибутку. Підприємства торгівлі формують свої доходи з різних джерел і за різними видами господарської діяльності. Сума доходів від усіх джерел утворить валовий доход підприємства. Він складається з доходів по реалізації товарів і платних послуг, від реалізації продукції нетор-гової діяльності, доходів від реалізації іншого майна, доходів від позареалізаційних операцій (прибуток від паїв у спільних підприємствах, акцій та інших цінних паперів).

Торгове підприємство за послуги, що робляться, по доведенню товарів до споживача, по його реалізації стягує плату, яку можна назвати ціною торгових послуг. Цією платою стає торгова надбавка до ціни закуплених товарів. Сума всіх торгових надбавок по реалізації товарів і є валовий доход від реалізації. Самостійність, самооплатність, самофінансування потребують, щоб розмір валового доходу підприємства перевищував витрати, необхідні для виконання своїх завдань, тобто валовий доход є вихідною передумовою для конкурентоспроможного функціонування підприємства. Його частка в сумарному обсязі доходів торгового підприємства становить близько 80\%. Будучи ціною сфери торгівлі, надбавки формуються відповідно до загального механізму ціноутворення. На їхню величину впливають характер послуг, специфіка діяльності, цінова політика підприємства, урядова політика, що проводиться в сфері обміну, попит і пропозиція на торгові послуги, конкуренція, рівень витрат обігу, стратегічні цільові критерії, прийняті підприємством на певний період функціонування.

Валовий доход торгового підприємства - це різниця між грошовим виторгом від реалізації товарів і їхньою покупною вартістю. Валовий доход від реалізації товарів характеризується сумою і рівнем. Рівень цього доходу в роздрібній торгівлі розраховується як відношення суми валового доходу від реалізації до обсягу роздрібного товарообігу, виражене у відсотках. В оптовій торгівлі - до обсягу оптового товарообігу (складського і транзитного за участю в розрахунках), у громадському харчуванні - до всього товарообігу в продажних цінах і визначається за формулою

Др *юо

А Р

де   Уд - рівень доходів від реалізації товарів, \%;

Др - загальна сума доходів від реалізації товарів у визначеному періоді; Р - загальний обсяг реалізації.

Середній рівень торгової надбавки визначається за формулою

де Утл - середній рівень торгової надбавки, \%.

Валовий доход не характеризує пряму ефективність роботи підприємства. Він деякою мірою відбиває частку торгівлі в сумі цін товарів народного споживання. Чим багатше суспільство, тим вищі вимоги до якості торгового обслуговування і тим вища частка торгових надбавок у ціні товару. Як свідчить досвід розвинутих країн, частка оптово-збутових і торгових надбавок у ціні товару становить 15-70\%. По товарах екстра-класу або дефіцитних продажна ціна перевищує покупну більше ніж у 2-2,6 разу. Взуттєві магазини працюють з націнкою 20-100\%. Орієнтовані на середнього покупця звичайно встановлюють надбавку 20-40\% до закупівельної ціни. Магазини дорогого й ексклюзивного взуття з "купівельною елітою" працюють з надбавкою не нижче ніж 50\%. Обсяг валового доходу від реалізації залежить від ступеня розвитку ринку, обсягу, складу, структури товарообігу, рівня цін закупівлі, інфляції, стандартів якості торгового обслуговування, обсягу додаткових послуг, рівня ємності витрат торгового процесу.

Торгові послуги, виступаючи на ринку як товар, мають вартість і споживчу вартість, тобто послуги як продукція є для покупця визначеною цінністю (благом). Щоб одержати це благо, покупець повинен оплатити ціну товару, що включає, крім ціни закупівлі, торгову надбавку. Торгова надбавка є основним джерелом формування валового доходу.

До переходу економіки до ринкових відносин джерелом утворення валового доходу були торгові знижки (основні і додаткові). Головна їхня особливість полягає в тому, що торгові знижки являють собою частину чистого доходу, переданого підприємствами сфери матеріального виробництва торговим підприємствам для організації продажу зробленої ними продукції, і в тому, що їхній розмір визначався вищими органами ціноутворення і був єдиним на всій території країни. Торгові знижки встановлювалися у відсотках до роздрібної ціни, а торгові надбавки - до оптової вільно відпускної ціни. З орієнтацією економіки країни на ринкові відносини і з переходом до вільного ціноутворення магазини (бази, їдальні) одержали статус юридичної особи і стали самі визначати розмір торгової надбавки. Спочатку її розмір був обмежений і в різні періоди з 1991 р. змінювався за різними товарними групами від 15 до 38\%. По окремих товарах, реалізованих за фіксованими цінами, зберігалися торгові знижки. Поступово в механізмі формування торгової надбавки відбулися відповідні зміни і були зняті обмеження на розмір торгової й оптово-збутової надбавки. При цьому за виконавчими органами влади залишене право в разі потреби регулювати своїми рішеннями розмір торгової надбавки по соціально значущих товарах. Щоб уникнути різкого злету цін в умовах зниження платоспроможності покупця, вищі органи управління рекомендували торговим підприємствам при формуванні торгових надбавок виключити випадки зростання рівня рентабельності за рахунок більш високого розміру торгової надбавки. Підвищення рівня рентабельності повинне забезпечуватися за рахунок зростання товарообігу, прискорення оборотності товарів та інтенсивних факторів розвитку торгових підприємств. Надалі зі здійсненням корінних ринкових перетворень передбачається цілком скасувати державне регулювання цін, а тим самим - і рівня торгових надбавок. Можливість саморегулювання цін і торгових надбавок залежить від зниження рівня інфляції і підвищення ефективності економіки в цілому.

У діючих умовах господарювання рівень торгових надбавок повинен визначатися з урахуванням кон'юнктури ринку, співвідношення між попитом та пропозицією на конкретний товар, розміру вільної відпускної ціни, витрат обігу, прибутку, ставок непрямих податків і умов взаєморозрахунків контрагентів. Основні вимоги, пропоновані до обґрунтованості торгових надбавок, полягають у наступному:

вони повинні створювати умови для прибуткової роботи торгового підприємства;

відбивати специфіку реалізації окремих товарів;

стимулювати ефективне використання наявних ресурсів;

враховувати територіальне розміщення виробництва і постачальників та шляхи просування окремих товарів до споживача;

сприяти скороченню перевезень продукції від місця виробництва до споживання;

сприяти спрощенню практики розрахунків і удосконалюванню відносин торгових підприємств між собою, з підприємствами інших галузей, з банками, фінансовими і податковими органами.