Дипломне проектування з економіки підприємства - Навчальний посібник (Семенов Г.А., Пивоваров М.Г., Семенов А.Г.)

4.3. вимоги до структурних елементів основної частини

Основна частина дипломної роботи складається зі "Вступу", "Основного тексту", "Висновків", "Списку використаних джерел".

У "Вступі", насамперед, слід розкрити сутність і стан дослідження наукової проблематики роботи, після чого навести її загальну характеристику.

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з уже існуючими підходами до розв'язання проблеми чітко, аргументовано обгрунтувати актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва.

Мета і завдання дослідження. Формулюють головну мету роботи, яка може мати кілька складових, і завдання, які необхідно вирішити для її досягнення. Не слід починати формулювання мети зі слів "Дослідження...", "Вивчення...", оскільки вони вказують на засіб досягнення мети, а не на неї саму. Мета роботи, як правило, тісно узгоджується з назвою роботи і повинна чітко вказувати, що саме прагне вирішити автор.

Методи дослідження. Наводять перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої в роботі мети. Вказані методи повинні мати тісний зв'язок зі змістом роботи, тобто слід коротко, але по суті, визначити, які саме проблеми досліджувалися за допомогою того чи іншого методу.

Наукова новизна одержаних результатів. Коротко викладають нові наукові положення (рішення), запропоновані автором особисто. Необхідно показати, у чому полягає відмінність отриманих результатів від уже відомих, охарактеризувати ступінь новизни ("вперше отримано", "удосконалено", "дістало подальший розвиток" тощо).

Кожне наукове положення чітко формулюють, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно (без надмірної деталізації, що може затінити його сутність, а то й спотворити її). Ні в якому разі не можна робити викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в роботі зроблено те й те, а сутність і новизна фактично залишаються незрозумілими. Це одна з найбільш поширених помилок авторів при викладенні загальної характеристики роботи, і її слід уникати.

Усі наукові положення з урахуванням рівня їх новизни є теоретичною основою (фундаментом) розв'язання в роботі наукових завдань і проблем.

При формулюванні наукової новизни можна, зокрема, вживати такі вирази: "вперше формалізовано..", "розроблено метод., який відрізняється від.", "доведена залежність між.", "досліджена поведінка. і показано.", "доопрацьовано (відомий) метод. в частині. і розповсюджено на новий клас систем.", "створена концепція, що узагальнює. і розвиває.", "досліджено новий ефект.", "розроблено нову систему.   з використанням відомого принципу.".

Обгрунтованість і достовірність положень, висновків і рекомендацій. Тут необхідно конкретно довести, що положення, висновки і рекомендації, наведені в роботі, є обгрунтованими і достовірними, тобто реально (об'єктивно) існуючими в теоретичній і (або) в практичній галузях. Тільки вагомі докази дають підставу довіряти дослідженням автора, можуть підтвердити правильність сформульованих ним висновків.

Достовірність, тобто доведена правильність,- це доказ того, що якийсь результат (закон, закономірність, сукупність фактів, можливість і т.ін.) досягається завжди для названого класу об'єктів за певних умов. Достовірність підтверджується верифікацією (від лат. уегш - істинний, Іаеіо - роблю), тобто повторюваністю результату за тих самих умов під час багатьох перевірок на різних об'єктах. Методи доведення достовірності можна об'єднати у три групи:

аналітичні;

експериментальні;

підтверджені практикою.

Аналітичні методи є найбільш результативними. їх сутність - доведення результату (теореми, формули, закону) через математичні перетворення. Ці методи використовуються тоді, коли автору вдалося побудувати математичну модель досліджуваного явища, наприклад, описати текучість рідини, нагрівання тіла, зміну міцності, ринковий механізм, соціальний конфлікт тощо.

Сутність експериментальних методів перевірки достовірності полягає у відтворенні на фізичній, цифровій або аналоговій моделі досліджуваного явища і порівнянні теоретичних та експериментальних результатів.

При підтвердженні наукового результату практикою необхідно, щоб виведені теоретичні положення збігалися з явищами, що спостерігаються у практичних ситуаціях.

Наукове значення роботи. У цьому пункті загальної характеристики роботи автори здебільшого роблять одну й ту саму помилку: вдаються до простого переліку отриманих ними наукових положень. Насправді ж, якщо в дипломній (магістерській) роботі дійсно отримано нові наукові результати, підтверджено їх обґрунтованість і достовірність, то автору слід великим планом показати й оцінити те значення, яке ці наукові положення мають з точки зору розвитку (доповнення) наукових знань, для вирішення того чи іншого наукового завдання або проблеми.

Практичне значення отриманих результатів. У дипломній (магістерській) роботі, котра має теоретичний характер, подають відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в дипломній роботі з прикладним значенням -висвітлюють результати практичного застосування отриманих результатів або рекомендації щодо їх використання.

Необхідно коротко повідомити про впровадження результатів досліджень, назвавши структури, де здійснена їх реалізація та її форми, реквізити документів, у яких це підтверджується. Як правило, впровадження оформляється актом, підписаним керівником чи іншою відповідальною особою установи, де таке впровадження здійснено.

Апробація результатів дипломної роботи. Зазначається, на яких наукових конференціях чи в інших формах висвітлено результати досліджень, включених до дипломної (магістерської) роботи.

Основний текст роботи - це виклад відомостей про об'єкт і предмет дослідження, які є необхідними і достатніми для розкриття сутності даної роботи та її результатів.

Основний текст роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожен розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати коротка передмова з описом вибраного напряму й обґрунтуванням застосованих методів дослідження.

Наприкінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладом наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу не обтяжувати загальних висновків незначними подробицями.

У розділах подають:

огляд літератури за темою і вибір конкретних напрямів досліджень;

експериментальну частину і методику досліджень;

проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді дослідницької літератури (його, як було сказано, можна зробити і у "Вступі") автор окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітливши роботи попередників, автор повинен вказати ті питання, котрі залишилися не вирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напрямів досліджень, конкретизують методи вирішення завдань та їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень, і проводять економічний аналіз суб'єкта господарювання.

Наступний розділ присвячують вичерпному і повному викладу результатів власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Автор повинен дати оцінку повноти вирішення поставлених ним завдань, достовірності отриманих результатів (характеристик, параметрів), навести порівняння з аналогічними результатами інших дослідників, обгрунтувати потребу у подальших дослідженнях. Виклад цього матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Висновки вміщують безпосередньо після викладення основного тексту роботи, починаючи з нової сторінки.

У «Висновках» узагальнюють і викладають найважливіші наукові та практичні результати, отримані в дипломній роботі, з формулюванням розв'язаного наукового завдання та значення його для науки і практики. Далі подають висновки і рекомендації щодо наукового та практичного використання отриманих результатів.

Перелік джерел, на які є посилання в тексті роботи, наводять у "Списку використаних джерел" і розміщують у роботі після "Висновків".

Джерела у "Списку використаних джерел" слід розміщувати в порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті або в алфавітному порядку початкових букв бібліографічного опису.