Бухгалтерський фінансовий та податковий облік - Навчальний посібник (Шара Є. Ю., Андрієнко О. М., Жидеєва Л. І. )

2.2. зміст дисципліни «податковий облік» за темами:

Тема 1. Характеристика податкової системи в Україні, податковий облік та його місце в системі бухгалтерського обліку

Система оподаткування в Україні та її характеристика. Податкова система і податкова політика. Сутність і види податків. Прямі і непрямі податки, їх сутність та об'єкти оподаткування. Строки сплати і подання звітності по основних податках і зборах.

Організація роботи органів ДПС. Права та обов'язки платників податків. Порядок взяття на облік в органах ДПС платників податків.

Види обліку та їх характеристика. Сутність податкового обліку. Основні відмінності між бухгалтерським і податковим обліком. Організація податкового обліку на об'єктах господарювання і його місце в системі оподаткування.

Тема 2. Податковий облік доходів і витрат

Поняття доходів, їх сутність і структура. Відмінність доходів, що відображаються в податковому обліку, від доходів, що обґрунтовуються в фінансовому обліку.

Доходи та джерела їх формування. Перелік доходів, які включаються, до складу доходів, та доходи, що не включаються до них та виключаються зі складу доходів. Визначення доходів на підставі даних подвійного запису в облікових регістрах та облікової документації. Аналітичний облік доходів.

Поняття витрат, їх сутність і структура. Види витрат та джерела їх формування. Витрати, що включаються до складу витрат та не включаються до них. Витрати подвійного призначення. Витрати в системі бухгалтерського обліку і їх визначення на підставі даних подвійного запису у облікових регістрах.

Тема 3. Облік амортизаційних відрахувань в податковому обліку

Поняття про основні засоби та нематеріальні активи. Класифікація груп основних засобів та нематеріальних активів для нарахування амортизації, визначення вартості об'єктів амортизації, розрахунок

амортизаційних відрахувань за різними методами. Облік амортизаційних відрахувань.

Тема 4. Оподаткування прибутку підприємства та його податковий облік

Діюча нормативна — законодавча база для визначення і обчислення податку на прибуток та їх зміст. Система пільг щодо сплати податку на прибуток. Об'єкти та суб'єкти оподаткування, ставки податку та особливості оподаткування окремих видів доходів. Процес виконання податкового обов'язку з податку на прибуток підприємств. Облік постійних та тимчасових різниць.

Декларація по податку на прибуток, її зміст та особливості складання. Зміст додатків до цієї декларації, порядок її оформлення та строки подання.

Тема 5. Нарахування, сплата і облік податку на додану вартість (ПДВ)

Нормативна — законодавча база з податку на додану вартість. Об'єкти, суб'єкти та база оподаткування ПДВ. Система пільг з

ПДВ та порядок їх застосування. Порядок оподаткування окремих операцій на підприємствах та їх податковий облік.

Податкові зобов'язання, їх зміст та порядок виникнення. Облік податкових зобов'язань. Виникнення та порядок відшкодування податкового кредиту та його облік. Корегування бази оподаткування з ПДВ.

Зміст податкової накладної та порядок її заповнення. Порядок заповнення Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та реєстрація даних реєстру в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зміст Декларації з податку на додану вартість. Зміст додатків до декларації з податку на додану вартість. Порядок складання декларації з податку на додану вартість. Податковий період, строки подання декларації з податку на додану вартість та порядок сплати ПДВ.

Тема 6. Облік акцизного податку

Сутність акцизного податку, платники податку, об'єкти та база оподаткування, порядок його нарахування та відображення в обліку. Ставки акцизного податку.

Порядок надання пільг з акцизного податку.

Методика складання та строки подання звітності по акцизному податку.

Тема 7. Спрощена система оподаткування. Облік єдиного податку

Оподаткування фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності. Умови переходу на спрощену систему оподаткування. Об'єкти, суб'єкти та ставки оподаткування єдиним податком. Податковий облік при спрощеній системі оподаткування.

Методика складання, порядок та строки подання звітності по єдиному податку.

Тема 8. Облік податку на доходи фізичних осіб

Сутність податку, платники, ставки податку, об'єкти оподаткування, соціальні податкові пільги. Відображення в обліку податку на доходи з фізичних осіб, порядок звітування перед податковими органами.

Порядок утримання податку на доходи фізичних осіб та його облік. Доходи, що не оподатковуються податком та виплати, що не включаються до оподаткованого доходу.

Методика складання та строки подання звітності з податку на доходи фізичних осіб.

Тема 9. Облік місцевих податків та зборів

Сутність місцевих податків, платники, ставки, база оподаткування, методи нарахування та відображення в обліку. Облік місцевих податків: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиного податку.

Сутність місцевих зборів, платники, ставки, база оподаткування, методи нарахування та відображення в обліку.

Сутність місцевих зборів, платники, ставки, база оподаткування, методи нарахування та відображення в обліку. Облік місцевих зборів: збору за проведення деяких видів підприємницької діяльності, збору за місця для паркування транспортного засобу, туристичного збору.

Порядок та строки подання звітності по місцевих податках і зборах.

Тема 10. Облік майнових та ресурсних платежів

Облік плати за землю. Платники податку на землю та орендної плати. Об'єкти та база оподаткування, ставки. Методика розрахунку плати за землю, відображення в обліку плати за землю, порядок звітування перед податковими органами та граничні терміни сплати.

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу. Платники збору, об'єкти та база оподаткування, ставки збору, методика розрахунку збору та порядок відображення в обліку нарахування податку, порядок звітування перед податковими органами.

Облік екологічного податку. Сутність екологічного податку, платники, об'єкти, база та ставку оподаткування, порядок обчислення податку та відображення в обліку, порядок подання звітності та строки сплати.

2.3. Перелік питань з курсу «Податковий облік»

Податковий облік як підсистема бухгалтерського обліку. Законодавчо-нормативне регулювання податкового обліку. Характеристика предмету та об'єктів податкового обліку.

Облік податку на прибуток та порядок його нарахування

Облік доходів (визначення та склад доходів, доходи, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування, порядок визнання доходів)

Облік витрат (визначення та склад витрат та порядок їх визначення, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, облік витрат подвійного призначення)

Облік амортизаційних відрахувань в податковому обліку (класифікація груп основних засобів та нематеріальних активів для нарахування амортизації, визначення вартості об'єктів амортизації, розрахунок амортизаційних відрахувань за різними методами)

Порядок складання та подання декларації з податку на прибуток (характеристика декларації з податку на прибуток, періодичність та порядок її подання, методика складання)

Облік податку на додану вартість

Облік податкових зобов'язань з ПДВ (сутність податкових зобов'язань з ПДВ, дата збільшення податкових зобов'язань з ПДВ, порядок заповнення податкових накладних та їх реєстрація, відображення податкових зобов'язань з ПДВ на рахунках обліку)

Облік податкового кредиту з ПДВ (сутність податкового кредиту з ПДВ, дата збільшення податкового кредиту з ПДВ, порядок отримання податкових накладних та їх реєстрація, відображення податкового кредиту з ПДВ на рахунках обліку)

Порядок складання та подання податкової декларації з ПДВ (характеристика податкової декларації з ПДВ, періодичність та порядок її подання, методика складання)

Облік акцизного податку (сутність акцизного податку, платники податку, об'єкти та база оподаткування, порядок його нарахування та відображення в обліку. Порядок складання та строки подання звітності по акцизному податку.

Облік податку на доходи з фізичних осіб (сутність податку, об'єкт оподаткування, соціальні податкові пільги, ставка податку, відображення в обліку податку на доходи з фізичних осіб, порядок звітування перед податковими органами)

Облік плати за землю (методика розрахунку плати за землю, відображення в обліку плати за землю, порядок звітування перед податковими органами та граничні терміни сплати)

Облік екологічного податку (сутність екологічного податку, платники, об'єкти, база та ставку оподаткування, порядок обчислення податку та відображення в обліку, порядок подання звітності та строки сплати)

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу (платники збору, об'єкти та база оподаткування, ставки збору, методика розрахунку збору та порядок відображення в обліку нарахування податку, порядок звітування перед податковими органами)

Облік місцевих податків: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки(сутність місцевих податків, платники, ставки, база оподаткування, методи нарахування та відображення в обліку)

Облік місцевих зборів: збору за проведення деяких видів підприємницької діяльності, збору за місця для паркування транспортного засобу, туристичного збору (сутність місцевих зборів, платники, ставки, база оподаткування, методи нарахування та відображення в обліку)

Облік торгових патентів (поняття про торгові патенти, їх види, діяльність суб'єктів господарювання, що підлягає патентуванню, порядок видачі та повернення торгових патентів та їх податковий облік)

Облік фіксованого сільськогосподарського податку (суть фіксованого сільськогосподарського податку, методика розрахунку податку, відображення в обліку фіксованого сільськогосподарського податку, порядок звітування перед податковими органами та терміни сплати)

Оподаткування фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності (податковий облік при спрощеній системі оподаткування)

Види штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, порядок їх нарахування та відображення в обліку

1. Податковий облік як підсистема бухгалтерського обліку. Законодавчо-нормативне регулювання податкового обліку. Характеристика предмету та об'єктів податкового обліку.

З введенням в дію Податкового кодексу України поняття — «податковий облік» набуває нового значення.

Податковий облік — це система групування інформації для визначення податкової бази за податками та зборами на підставі первинних документів, згрупованих в відповідності з порядком, передбаченим діючим податковим законодавством.

Система податкового обліку — це система, яка надає інформацію державним податковим органам та керівництву підприємства про порядок нарахування та сплати податкових платежів.

Національна концепція розвитку системи податкового обліку повинна базуватись на таких принципах:

^ обов'язковість ведення податкового обліку, що випливає з класичних принципів побудови системи оподаткування в цілому, визначених Податковим кодексом України;

^ гармонізація бухгалтерського та податкового обліку полягає в забезпеченні балансу інтересів широкого спектра користувачів звітності. Методика розрахунків податкових сум та документальне оформлення податкових відносин мають базуватись на основах класичного бухгалтерського обліку, а не навпаки;

^ правова взаємоузгодженість систем бухгалтерського та податкового обліку, який передбачає, що норми податкового законодавства повинні знаходити відображення в правилах бухгалтерського обліку, і навпаки;

^ прозорість та стабільність при удосконаленні системи податкового обліку випливає з того, що податковий облік на сучасному етапі призводить до ускладнення систем обліку на підприємствах. Існуюча податкова методика розрахунку результатів господарювання суб'єктів господарювання ускладнює процедуру розрахунку податкових зобов'язань. Крім того, часта зміна і впровадження додаткових облікових процедур потребує від платників податків збільшення штату працівників і витрат на оплату праці;

^ послідовність та регулярність застосування норм і правил оподаткування — податковий облік повинен здійснюватись платниками податків самостійно, тобто облікові процедури повинні реалізовуватись послідовно і регулярно від одного податкового періоду від іншого;

^ документування — підставою запису в регістрах податкового обліку є наявність первинних документів, якими оформляються відповідні факти фінансової діяльності суб'єктів господарювання;

^ вартісне вимірювання — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій оцінці;

^ збалансованість інтересів платників податків і держави — недопущення переважання контрольної та фіскальної функцій податків над усіма іншими, оскільки це призводить до ігнорування державою інтересів суб'єктів господарювання та водночас запобігання завищенню витрат та заниженню доходів підприємств з метою мінімізації податкових зобов'язань.

Податковий облік ведеться з метою формування повної та достовірної інформації про порядок обліку господарських операцій, що були проведені платником протягом звітного періоду з метою оподаткування, а також забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів для контролю за вірністю нарахування, повнотою та своєчасністю перерахування податків до відповідних бюджетів.

Головне завдання податкового обліку — сформувати повну та достовірну інформацію про те, як врахована для цілей оподаткування господарська операція.

Порядок ведення податкового обліку встановлюється Податковим кодексом України та наказом про облікову політику. Вся сукупність питань облікової політики для цілей оподаткування поділяється на методичні та організаційно-технічні способи ведення податкового обліку.

Методичні — це способи формування інформації для правильного нарахування податків та зборів.

Організаційно-технічні — це способи організації технологічного процесу податкового обліку, які визначають:

^ організацію роботи бухгалтерського підрозділу в частині податкового обліку (або податкової служби та порядок її взаємодії з бухгалтерською службою);

^ склад, форму та способи формування аналітичних регістрів податкового обліку;

^ організацію документообігу, порядок зберігання документів, податкової звітності та регістрів податкового обліку.

Предметом податкового обліку, як однієї із складових бухгалтерського обліку, являється господарська діяльність підприємства. Однак, податковий облік направлено, в першу чергу, на нарахування та сплату податків. Тому і предмет податкового обліку необхідно розглядати в більш вузькому розумінні.

Об'єктом оподаткування (тобто те, що обкладається податком) є дохід (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість певних товарів, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб тощо.

Бухгалтерський і податковий облік мають різні цілі. Бухгалтерський облік має на меті надання достовірної інформації про фінансовий стан підприємства для потенційного інвестора, податковий облік виконує фіскальні і регуляторні функції.

У деяких зарубіжних країнах бухгалтерський облік є основою для складання податкової звітності. Так, у Литві бухгалтерський облік має забезпечувати процес своєчасного та достовірного складання податкової та статистичної звітності.

У Франції, Німеччині, Бельгії діє податковий режим, при якому річна публічна фінансова звітність слугує базою для оподаткування.

У країнах ЄЕС система бухгалтерського обліку є джерелом складання декларації про прибуток.

В Україні спостерігаються розбіжності між фінансовим та податковим обліком, але введення в дію Податкового кодексу України має призвести до їх гармонізації.

2. Облік податку на прибуток та порядок його нарахування

Методичні основи оподаткування прибутку, які вимагають ведення податкового обліку встановлені Податковим кодексом України.

Платниками податку є:

резиденти України:

суб'єкти господарювання — юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту.

підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню;

відокремлені підрозділи платників податку за винятком представництв.

Нерезиденти:

юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПКУ прибуток як об'єкт оподаткування визначається:

П = (Д - С)« ставку податку,

де П — прибуток звітного податкового періоду; Д — доходи звітного податкового періоду;

С — собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

Розглянемо дані складові, які впливають на розмір обчислюваного оподаткованого прибутку.

Стосовно першої складової (Д). Статті 135-137 ПКУ регламентують спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування (детальніше порядок формування доходів (див пит. 3).

Друга складова (С) — собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у рахунках бухгалтерського обліку — рахунок 90 «Собівартість реалізації»). Визначення даного терміна трактується в пп. 14.1.228 п. 14.1 статті 14 ПКУ, де собівартість розуміється як витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Склад собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначається п. 138.8—138.9 статті 138 ПКУ.

Стосовно амортизаційних відрахувань, то вони є складовою собівартості і відокремлено, як відзначається в частині 1 статті 142 ГКУ, зменшувати оподатковуваний прибуток не будуть.

Внесення у формулу розрахунку прибутку до оподаткування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг зумовлене тим, що в Податковому кодексі акцентовано увагу на наближенні норм податкового та бухгалтерського обліку.

Ставки податку на прибуток підприємств:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно — 23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно — 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно — 19 відсотків;

з 1 січня 2014 року — 16 відсотків.

Облікові процедури щодо податку на прибуток підприємств здійснюється в такій послідовності (рис. 1).

Звітним періодом для платників податку на прибуток вважається: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік (п. 152.9 статті 152 ПКУ), крім виробників сільськогосподарської продукції, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

Облік податку на прибуток ведеться на рахунку 641 «Розрахунки по податках». Нарахування податку на прибуток в обліку відображається такими бухгалтерськими записами:

а) Нарахування податку на прибуток:

Дт 98 «Податок на прибуток»;

Кт 641 «Розрахунки по податках / Податок на прибуток».

б) Сплата: Дт 641 «Розрахунки по податках / Податок на прибуток»;

Кт 311 «Поточний рахунок в національній валюті».

Кро»: 1 Виникнення подай» ю го обов'язку

П. 37.2. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та законодавство з питань митної справи пов 'язує сплату ним податку

Кро»: 4

Кро»: 2 Ведення бухгалтерського обліку

розділу НІ ПКУ)

П. 49.20 Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на епхідннй або СЕЛТЮЕИЙ день, то о с таннім дне м с тр о ку

етіч:.іі-:тесд ошраганний

(БашоїСїккн) день, що настає за вихідним =£■:

СЕЯТКОЕИПТ ДНеМ

Крок З

Об таслвіня ію датку я баюінн (ї і Іеннн ) подаи» інн ікріод

і П     1- іі^.ч-іі •і-аг-ч.-л£ іЛ*?\^і£ ' період — період, за який платник податків зобов 'яз аний здійсню в аги розрахунки податків, подавати податкові декларації ^звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету сумигодаткІЕ та зборів. Податкові періоди: календарний квартал; календарне півріччя; кале ндар ні три кв ар тали; кале ндар ний рік

(статті 150-161 розділу IIIПКУ)

Термін сплати податкового зобов'язання 10 календарній днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку., для подання податкової декларації, крім випадків, зазначених у п. Ь>!'2

 

 

Виникнення податкового зобов'язання (сума коштів, mry ттюттгтпг податків, у тому числі податковий

Л

Крок б Сплата подалко ю го іобог.

 

протягом 20 календарним дніі (дапі-к.д.);

б.п. квартал або півріччя — протягом 40 к.д.;

б.п рік -протягом    60 к.д.

(хріМ ЕТПТДДКІЕ,

передбачених п. 49.18.4,49.13.5)

 

Зміна терміну

 

податного пі обов'язку

сипати у зв'язку

 

Визнається як

І перїнесеННЖ

 

иппата в

граничного

 

повному обсязі

терміну подання

 

платником

податкової

 

відповідних сум

декларації

 

податкових

забороняється

 

зобов'язань у

(313, ст. 32)

 

встановлений

 

ППДгіТІПВТТМ

 

законодавством

 

строк (п. 33.1)

 

Рис. 1. Процес виконання податкового обов'язку з податку на прибуток підприємств

3. Облік доходів (визначення та склад доходів, доходи, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування, порядок визнання доходів)

Доходи — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (1 розділ, 14.1.56. ПКУ).

Дата отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування — звітний період, в якому такі доходи утворилися, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань).

До складу доходів в податковому обліку включаються:

^ доходи від операційної діяльності;

^ доходи від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг; ^ доходи банківських установ, до якого включаються:

а)         процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними папера- ми, придбаними банком;

б)         комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними опе- раціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговуван- ня, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними па- перами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в)         прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами;

г)         прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць; є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна; ж) доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами; ^ доходи від операцій оренди/лізингу;

^ суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;

^ вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості;

^ суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповер-неними на кінець такого звітного періоду.

^ суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів;

^ фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду;

^ суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/ям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого вносити його до бюджету, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ;

^ суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку;

^ доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді;

^ дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів.

Доходи, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування:

^ сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

^ суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство — продавець не є платником податку на додану вартість.

^ суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи;

^ суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законом;

^ суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або в результаті задоволення претензій;

^ суми коштів у частині надміру сплачених податків та зборів, що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу витрат;

^ суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, отримані від надання державних послуг (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрація, інші послуги, обов'язковість придбання яких передбачена законодавством), у разі зарахування таких доходів до відповідного бюджету;

^ суми коштів у вигляді внесків, які:

а)         надходять до платників податку, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону, від вкладників пенсій- них фондів, вкладників пенсійних депозитних рахунків та осіб, які уклали договори страхування відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

б)         надходять та накопичуються за пенсійними вкладами, рахун- ками учасників фондів банківського управління відповідно до за- кону;

в) надходять до неприбуткових установ і організацій;

^ суми коштів спільного інвестування;

^ суми отриманого платником податку емісійного доходу;

^ номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед зазначеним платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів);

^ дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку;

^ кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи — емітента, або в разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, але не вище вартості придбання акцій, часток, паїв;

у кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до чинних міжнародних договорів;

^ вартість основних засобів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації;

^ кошти або майно, що надаються у вигляді допомоги громадським організаціям інвалідів, спілкам громадських організацій інвалідів та підприємствам і організаціям;

^ основна сума отриманих кредитів, позик та інших доходів, які не враховуються для визначення об'єкта оподаткування;

^ дохід від безоплатно одержаних необоротних матеріальних активів, крім об'єктів соціально-культурного та житлово-комунального призначення державної власності.

Доходи платника податку на прибуток не можуть бути включені до складу доходів двічі. Тим самим в ПКУ закріплений принцип одноразового включення доходів до оподаткування.

Наприклад, якщо виручка від реалізації продукції покупцю «А» включена платником (продавцем), наприклад, до доходів II кварталу звітного року у суми 10000 гри згідно з товарними документами, то виручка, що надійшла на банківський рахунок або у касу від такого покупця, наприклад, у III кварталі того ж року або в інших періодах, більше не підлягає включенню до складу доходів платника-продавця за даною операцією.

Аналогічно у платників податку, які за першою подією врахували касову виручку як дохід до оподаткування, сума доходу, визнана в бухгалтерському обліку за другою подією (за датою нарахування дебіторської заборгованості) також не підлягає повторному включенню до оподатковуваного доходу за даною операцією.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення обліку і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів.

Оскільки більшість доходів у платників виникає в результаті нарахування дебіторської заборгованості за покупцем, як первинні документи застосовують ті документи, на підставі яких визначається така заборгованість — рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) тощо.

Окремі платники податку мають право на застосування касового методу визнання доходу (виручки). У таких платників доходи по окремих операціях визнаються за фактом отримання грошей (підприємства, що надають житлово-комунальні послуги, платники, що отримують бюджетні дотації тощо), а також у тих платників, у яких дата продажу співпадає з датою отримання грошей (роздрібна торгівля) первинним документом слугують виписки з банківських рахунків, прибуткові касові ордери, звіти реєстраторів розрахункових операцій.

В податкових розрахунках застосовується принцип нарахування та відповідності доходів і витрат аналогічно тому, як і в бухгалтерському обліку.

У статті 4 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.99 р. принцип нарахування пов'язаний із принципом відповідності: принцип нарахування та відповідності доходів і витрат означає, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.

Доходи обліковують у бухгалтерському обліку платника-продавця на субрахунках рахунку 70 «Дохід від реалізації»: 701 »Дохід від реалізації готової продукції», 702 «Дохід від реалізації товарів», 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».

.До групи інших доходів у податкових розрахунках платника податку включають доходи, що не враховані в попередній групі (п. 135.4 ПКУ). У бухгалтерському обліку такі доходи класифікують як інші операційні доходи, фінансові доходи, інші доходи, надзвичайні доходи. Зазначені доходи обліковують у бухгалтерському обліку на субрахунках рахунків 71 «Інший операційний дохід», 72 »Дохід від участі в капіталі», 73 «Інші фінансові доходи», 74 »Інші доходи», 75 «Надзвичайні доходи».

З метою визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток інші доходи визнають з урахуванням норм підпунктів статті 135 та статті 137 ПКУ щодо змісту доходів (табл. 1).

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКОВОГО ВІДОБРАЖЕННЯ ІНШИХ ДОХОДІВ ТА РАХУНКІВ, НА ЯКИХ ВРАХОВУЮТЬ ДОХОДИ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ

 

Пункт ПКУ

Зміст доходу

Номер і назва субрахунку бух. обліку доходів

135.5.1

Доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами

Кредит субрахунків 731, 732, 733

135.5.2

Доходи від операцій оренди/лізингу

Кредит субрахунків 713, 732

135.5.3

Суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або державних органів, суду

Кредит субрахунку 715

135.5.4

Вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості

Кредит субрахунків 717, 719, 745

135.5.5

Суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду.

У разі коли у майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Неповернута фінансова допомога: кредит субрахунку 719 та дебет субрахунків 685, 63, 37

Сума повернутої фінансової допомоги: дебет субрахунку 719 та кредит рахунків відповідних активів, якими повертається борг (рахунки ЗО, 31,20-28)

135.5.8

Фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду

Кредит субрахунку 719

Пункт ПКУ

Зміст доходу

Номер і назва субрахунку бух. обліку доходів

135.5.9

Суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/ям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого Кодексом вносити його до бюджету

Нарахування акцизного податку та інших цільових надбавок відображається по дебету рахунків покупців і кредиту рахунку 70

135.5.10

Суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку

Кредит субрахунку 718

135.5.11

Доходи, від продажу необоротних активів, що підлягають амортизації, продаж земельних ділянок

Кредит субрахунків 742, 743, 746

135.5.12

Доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді

Різні рахунки доходів залежно від типу операції

135.5.13

Дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів

Кредит субрахунків 742, 743, 712

135.5.14

Інші доходи платника податку за звітний податковий період (наприклад, дохід від відшкодування заподіяної шкоди підприємству, дохід від інвестицій в асоційовані, спільні або дочірні підприємства) тощо

Різні рахунки доходів залежно від змісту операції, наприклад кредит 716 «Відшкодування раніше списаних активів»

Порядок визнання доходів в цілях визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток наведена в табл. 2.

ПОРЯДОК ВИЗНАННЯ ДОХОДІВ В ЦІЛЯХ ВИЗНАЧЕННЯ ОБ'ЄКТА ОПОДАТКУВАННЯ З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

 

Пункт ПКУ

Вид доходу

Дата визнання доходу

Первинний документ

Порядок відображення операції на рахунках у бухгалтерському обліку

/

2

3

4

5

137.1. абзац 1

Дохід від реалізації товарів

Дата переходу покупцеві права власності на такий товар

Товарні накладні, това-рно-транспорті накладні, акти прийому-передачі продукції, товарів

По дебету рахунків дебіторів, грошових коштів (при розрахунках кінцевому споживачеві за готівку) і кредиту субрахунків 701,702

137.1. абзац 2

Дохід від надання послуг та виконання робіт

Дата складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог діючого законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг

Акт виконаних робіт (послуг), відомчі (галузеві) первинні документи, які реєструють факт надання послуг (виконаних робіт), у т.ч і за показниками приборів обліку

По дебету рахунків дебіторів, грошових коштів (при розрахунках кінцевому споживачеві за готівку) і кредиту субрахунку 703

137.2. 137.2.1.

Дохід у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається: сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт

Дата нарахування амортизації об'єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів)

Розрахунок амортизації

По дебету рахунків витрат і Кредит рахунку 13

Пункт ПКУ

Вид доходу

Дата визнання доходу

Первинний документ

Порядок відображення операції на рахунках у бухгалтерському обліку

 

2

3

4

5

137.2.2.

Цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів

Дата фактичного отримання цільового фінансування на банківські рахунки

Виписка банку з рахунку платника податку

Дебет субрахунку 311

137.2.3.

Цільове фінансування

Остання дата тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування

Виписка банку з рахунку платника податку

Дебет субрахунку 311

137.3.

Виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання

Дата завершення ступеня виробництва (операції з надання послуг), який визначається за питомою вагою витрат, здійснених у звітному податковому періоді, у загальній очікуваній сумі таких витрат та/або за питомою вагою обсягу послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані

Акт завершення ступеня виробництва, виконання робіт, надання послуг; Накладна або акт на здачу кінцевого результату робіт

Поетапно відображається по дебету рахунку 23. По даті реалізації — на рахунку 90 та рахунку  79.  Виручка відображається по кредиту рахунку 70

137.5.

Продаж товарів за договором комісії (агентським договором) платником податку-комітентом

Дата продажу товарів, що належать комітенту

Звіт комісіонера (агента) про продаж товару

Кредит субрахунку 702

137.6. абзац 1

Продаж товарів або послуг з використанням автоматів з продажу товарів (послуг) чи іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності реєстратора розрахункових операцій, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою

Дата вилучення з таких автоматів або подібного обладнання грошової виручки

Акт про вилучення виручки з торгівельного автомата, прибутковий касовий ордер

Дебет рахунку ЗО «Каса»

137.6. абзац 2

У разі коли торгівля товарами (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників грошового знака, вираженого в грошовій одиниці України

Дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників грошового знака, вираженого в грошовій одиниці України

Прибутковий касовий ордер

Дебет рахунку ЗО «Каса»

137.7.

Продаж товарів, виконання робіт, надання послуг з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, іменних або інших чеків

Дата оформлення відповідного рахунка (розрахункового документа)

Рахунок на сплату продажу товарів, виконання робіт, надання послуг; акт списання бланків карток, чеків

Кредит субрахунків 702, 703 в дебет рахунків ЗО, 31 або 36, 37

137.8.

Надходження від кредитора від проведення кредитно-депозитних операцій

Дата визнання (нарахування) процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно із правилами бухгалтерського обліку

Розрахунок нарахування процентів (комісійних, інших платежів); акт наданих послуг

Кредит субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» або рахунку 73 «Інші фінансові доходи»

Пункт ПКУ

Вид доходу

Дата визнання доходу

Первинний документ

Порядок відображення операції на рахунках у бухгалтерському обліку

 

2

3

4

5

137.9.

Доходи власника іпотечного сертифіката участі за операціями з таким іпотечним сертифікатом. Якщо позичальник (дебітор) затримує сплату процентів (комісійних), то кредитор урегульовує таку заборгованість

Дата нарахування протягом відповідного звітного періоду доходу за консолідованим іпотечним боргом (зменшеного на суму винагороди за управління та обслуговування іпотечних активів)

Акт нарахування доходів за іпотечним сертифікатом

Кредит рахунку 73 «Інші фінансові доходи»

137.10.

Суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари, роботи, послуги

Дата фактичного отримання платником податку товарів, робіт, послуг або дата надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом

Товарні накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі робіт, послуг, прибутковий касовий ордер, виписка з банківського рахунку

Дебет рахунків активів (кошти, запаси, необоротні активи тощо)   з   кредиту рахунків кредиторів

137.11.

Дохід у вигляді орендних/ лізингових платежів (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу) за майно, що передано   платником   податку в оренду/лізинг, ліцензійних платежів (у тому числі роялті) за користування об'єктами інтелектуальної власності

Дата нарахування таких доходів, яка встановлена відповідно до умов укладених договорів (за місяць, квартал, рік)

Акт нарахування орендних/лізингових платежів; рахунок-фактура

Кредит субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг»;   кредит   рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів»

137.12.

Дохід від продажу іноземної валюти

Дата переходу права власності на іноземну валюту

Банківський документ про продаж валюти, виписка з банківського рахунку про зарахування валюти придбання

Дебет субрахунків 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» з кредиту субрахунку 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти»

Пункт ПКУ

Вид доходу

Дата визнання доходу

Первинний документ

Порядок відображення операції на рахунках у бухгалтерському обліку

 

2

3

4

5

137.16.

Отримання інших доходів (крім передбачених статтею 137 ПКУ)

Дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу

Документи, які підтверджують факт отримання інших доходів

Кредит рахунків класу 7

137.17.

Доходи спеціалізованих експлуатуючих підприємств у вигляді вартості безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо-і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, визначеної на рівні звичайної ціни, що були побудовані споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вищевказаних мереж або об'єктів, визнаються у сумі, рівній сумі амортизації, нарахованої згідно із статтею 145 цього розділу, відповідних активів

Дата нарахування амортизації зазначених об'єктів

Бухгалтерська довідка про суму нарахованих доходів відповідно до сум амортизації

 

137.18.

Сума процентів за цінними паперами, придбаними платником податку з метою їх продажу або утримання до дати погашення

Кінець податкового періоду, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів згідно з умовами випуску таких цінних паперів

Бухгалтерська довідка про суму нарахованих доходів

По кредиту субрахунку 732 «Відсотки одержані»

4. Облік витрат (визначення та склад витрат та порядок їх визначення, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, облік витрат подвійного призначення).

Витрати — сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

До складу витрат в податковому обліку включаються:

^ витрати операційної діяльності, до яких відноситься собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

^ прямих матеріальних витрат;

^ прямих витрат на оплату праці;

^ амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

^ вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з їх виробництвом (наданням);

^ інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

З метою аналізу складових собівартості і практичного застосування цього показника в податкових розрахунках нижче наведено таблицю 3 та 4 порівнянь переліку видів витрат за ПКУ та П(С)БО 16 «Витрати». Результати порівняння наведено у колонці 4. (табл. 3,4).

Інші прямі витрати включають: витрати на амортизацію виробничого обладнання, які обліковують по кредиту рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів»; на сплату соціальних внесків, нарахованих на заробітну плату виробничого персоналу по кредиту рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням», згідно зі ст. 143 Кодексу, на оплату відряджень виробничого персоналу (кредит субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами») тощо.

адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Не включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) як в податковому, так і в бухгалтерському обліку інші (непрямі) витрати, до переліку яких віднесено: адміністративні витрати (рахунок 92) (пп. 138.10.2), витрати на збут (рахунок 93) (пп. 138.10.3), інші операційні витрати (рахунок 94) (пп. 138.10.4), фінансові витрати (рахунок 95) (пп. 138.10.5), інші витрати звичайної діяльності (пп. 138.10.6) (табл. 5).

Не включається до складу інших витрат з метою оподаткування цілий ряд витрат платника, які відображають на таких рахунках бухгалтерського обліку: втрати від участі в капіталі (рахунок 96), податок на прибуток (рахунок 98), надзвичайні витрати (рахунок 99).

^ витрати банківських установ, до яких відносяться:

а)         процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запи- тання, цінними паперами власного обігу;

б)         комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та пе- ревезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в)         від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г)         від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної ва- люти до іноземної валюти;

ґ) суми страхових резервів;

д)         суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

^ витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій.

^ фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою);

^ витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості;

^ витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів.

ПОРІВНЯННЯ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ВІДПОВІДНО ДО НОРМ ПКУ ТА СТАНДАРТІВ П(С)БО 16 «ВИТРАТИ»

 

 

Бухгалтерський облік (згідно П(С)БО 16)

Податкові норми (згідно ст. 138 ПКУ)

Відмінності у змісті

№ пункту

Зміст витрат

№ пункту

Зміст витрат

1

2

3

4

5

5.1.

Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо)

138.10.1., абз. а)

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, та медичне страхування працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо)

Відсутні

5.2.

Амортизація основних засобів зага-льновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення

138.10.1, абз. б)

б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення

Відсутні

5.3.

Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення

138.10.1

в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення

Відсутні

5.4.

Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально-виробничого призначення

138.10.1

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення

Відсутні

5.5.

Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо)

138.10.1

г) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій)

Відсутні

5.6.

Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень

138.10.1

д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інших послуг з утримання виробничих приміщень

Відсутні

5.7.

Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг)

138.10.1

е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи; медичне страхування робітників та працівників апарату управління виробництвом відповідно до законодавства; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг)

Відсутні

Бухгалтерський облік (згідно П(С)БО 16)

Податкові норми (згідно ст. 138 ПКУ)

 

№ пункту

Зміст витрат

№ пункту

Зміст витрат

Відмінності у змісті

1

2

3

4

5

5.8.

Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища

138.10.1

є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства

Додано в податкових розрахунках: витрати на охорону навколишнього природного середовища

X

X

138.10.1

ж) суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності»

Додано в податкових розрахунках: суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності»

X

X

138.10.1

з) суми витрат, пов'язаних з розвідкою /дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації), витрати на розвідку/дорозвідку інших природних копалин

Додано в податкових розрахунках: суми витрат, пов'язаних з розвідкою /дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин,  що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації), витрати     на розвідку/дорозвідку інших природних копалин

5.9.

Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо)

138.10.1

и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах в межах норм природного убутку, згідно із затвердженими нормативами галузевими міністерствами

Знято   в податкових розрахунках: оплата простоїв тощо; Додано в податкових розрахунках: обмеження на списання нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей   у   цехах в межах норм природного убутку, згідно із затвердженими нормативами галузевими міністерствами

СКЛАД ІНШИХ ВИТРАТ ПЛАТНИКА ПОДАТКУ ТА ЇХ ВІДОБРАЖЕННЯ НА РАХУНКАХ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

 

№ пункту, підпункту ПКУ

Види інших витрат

Відображення на рахунках бухгалтерського обліку

138.10.1.

Загальновиробничі витрати

Рахунок 91

138.10.2.

Адміністративні витрати

Рахунок 92

138.10.3.

Витрати на збут

Рахунок 93

138.10.4.

Інші операційні витрати

Рахунок 94

138.10.5.

Фінансові витрати

Рахунок 95

138.10.6.

Інші витрати звичайної діяльності

Рахунок 97

138.11.

Суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді

 

138.12.1.

Витрати, визначені відповідно до статей 144-148,150,153 і 155-161 цього розділу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею

 

144, 145.

Об'єкти амортизації (витрати з амортизації)

Рахунки 23, 91 тощо

146.11.

Сума витрат, що пов'язана з поліпшенням об'єктів основних засобів, в тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного періоду, в якому такі поліпшення були здійснені

Рахунки 91, 92 тощо

146.12.

Витрати на ремонт, що здійснюються для підтримання об'єктів в робочому стані та отримання первісно визначеної суми майбутньої економічної вигоди від їх використання, включаються до складу витрат у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року, в тому звітному періоді, у якому такі витрати були здійснені. Решта витрат на ремонт об'єкта основних засобів збільшує первісну вартість такого об'єкта

Рахунки 23, 91

146.13.

Сума перевищення балансової вартості над доходами від продажу окремого об'єкта основних засобів або іншого відчуження включається до витрат платника податку; сума перевищення первісної вартості невиробничих основних засобів над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку

Доходи на рахунку 74, витрати на рахунку 97

146.16.

У разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі, коли з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів

Визначається розрахунково

147.

Облік операцій із землею та з її капітального поліпшення

Визначається розрахунково

№ пункту, підпункту ПКУ

Види інших витрат

Відображення на рахунках бухгалтерського обліку

148.2.

До витрат, що включаються до окремого об'єкта необоротних активів з видобутку корисних копалин платника податку, відносять:

витрати на придбання геологічної інформації, що є в розпорядженні інших юридичних осіб;

витрати на попередню розвідку родовищ (запасів) корисних копалин, проведену за рахунок власних коштів підприємств, що включає проектні роботи, пошуково-розвідувальні, бурові та гірничі роботи, геофізичні, геохімічні та інші дослідження в межах визначеної ділянки (території);

витрати на детальну розвідку родовищ (запасів), проведену за рахунок власних коштів підприємств, що включає проектування, облаштування родовищ (з будівництвом селища тощо), бурові та гірничо-прохідницькі роботи, геофізичні та інші дослідження, комплекс випробувальних робіт, технологічні дослідження тощо;

витрати, пов'язані з державною експертизою та оцінкою запасів корисних копалин;

витрати на розроблення техніко-економічних обгрунтувань, бізнес-планів, угод (контрактів), концесійних договорів на користування надрами тощо; витрати на проектування розробки родовищ (запасів) корисних копалин; витрати на дорозвідку родовищ (запасів) корисних копалин, що здійснюється підприємством після завершення детальної розвідки паралельно з експлуатаційними роботами в межах гірничого відводу і які супроводжуються нарощуванням запасів корисних копалин чи переведенням запасів у більш високі категорії розвіданості (включаючи виконання бурових, гірничопрохідницьких робіт тощо)

Рахунок 15

148.5.

Платники податку мають право протягом звітного року включити до витрат будь-які витрати, пов'язані із проведенням реконструкції, модернізації та іншим поліпшенням свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, у сумі, що не перевищує 10 відсотків первісної вартості окремої свердловини

Рахунок 91

148.6.

У разі коли діяльність, пов'язана з розвідкою/дорозвідкою запасів (родовищ) корисних копалин, не привела до їх відкриття або платником податку було прийнято рішення щодо недоцільності проведення подальшої розвідки чи розробки таких запасів (родовищ) у зв'язку з їх економічною недоцільністю, дозволяється віднести витрати із такої розвідки/дорозвідки чи розробки до складу витрат виробництва звітного податкового періоду такого платника податку за виключенням витрат, що були раніше віднесені до складу витрат у відповідності до пункту 138.11 статті 138 цього розділу. При цьому балансова вартість такої групи витрат, пов'язана з видобутком корисних копалин, прирівнюється до нуля

Рахунки 79, 44

150.1.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з чис-

На рахунках бухгалтер-

 

ла резидентів за підсумками податкового року є збиток, то сума такого збитку

ського обліку не відо-

 

підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного

бражається

 

податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя,

 

 

трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного збитку попе-

 

 

реднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсу-

 

 

мком до повного погашення такого від'ємного значення

 

153.

Оподаткування операцій особливого виду, у т.ч:

Витрати відображають

153.1.

— операцій з розрахунками в іноземній валюті;

на рахунках класу 9,

153.2.

— операцій із пов'язаними особами;

фінансовий резуль-

153.3.

— операцій із дивідендами;

тат — на рахунку 79

153.4.

— операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями;

 

153.5.

— операцій з відступлення права вимоги;

 

153.6.

— операцій з відчуження майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги;

 

153.7.

— операцій лізингу (оренди);

 

153.8.

— операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами;

 

153.10.

— операції з проведення товарообмінних (бартерних) операцій;

 

153.12.

— операції в умовах дії угоди про розподіл продукції, що здійснюються з урахуванням особливостей, встановлених розділом XVIII цього Кодексу;

 

153.13.

— операції, що здійснюються за договорами управління майном;

 

153.14.

— операції спільної діяльності на території України без створення юридичної особи;

 

153.15.

— операції під час реорганізації юридичних осіб

 

№ пункту, підпункту ПКУ

Види інших витрат

Відображення на рахунках бухгалтерського обліку

155.

Операції виробників сільськогосподарської продукції

Витрати відображають на рахунках класу 9

156.

Операції оподаткування страховика

Витрати відображають на рахунках класу 9

157.

Операції оподаткування неприбуткових установ та організацій

Витрати відображають на рахунках класу 9

158.

Оподаткування прибутку підприємств, отриманого у зв'язку із впровадженням енергоефективних технологій

Витрати відображають на рахунках класу 9

159.

Операції з безнадійної та сумнівної заборгованості

Витрати визначаються розрахунково

160.

Оподаткування нерезидентів

Витрати визначаються розрахунково

161.

Спеціальні правила (у разі укладення договорів із нерезидентами)

Витрати визначаються розрахунково

ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ ВИТРАТ, ЩО НЕ ВРАХОВУЮТЬСЯ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ОПОДАТКОВУВАНОГО ПРИБУТКУ

 

Підпункт ПКУ

Вид витрат

Кореспондуючий підпункт пункту 5.3 ЗУ №344

Включаються/не включаються до витрат у бухгалтерському обліку

Відображається на рахунках бухгалтерського обліку

Порядок відображення витрат з метою визначення об'єкта

оподаткування відповідно до норм ПКУ

1

2

3

4

5

6

139.1.1.

Витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею цього розділу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту статті 5 цього розділу). Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі у лотереї;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями цього розділу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу

5.3.1.

Включаються до витрат адміністративного характеру або інших витрат

По дебету рахунків витрат (адміністративних, інших витрат)

Включається до витрат лише у тих платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб

Підпункт ПКУ

Вид витрат

Кореспондуючий підпункт пункту 5.3 ЗУ №344

Включаються/не включаються до витрат у бухгалтерському обліку

Відображається на рахунках бухгалтерського обліку

Порядок відображення витрат з метою визначення об'єкта

оподаткування відповідно до норм ПКУ

1

2

3

4

5

6

139.1.2.

Платежі платника податку на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами

Не передбачено

Не включаються

По дебету

рахунків

кредиторів

Не відображаються

139.1.3.

Суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг

Не передбачено

Не включаються

По дебету

рахунків

кредиторів

Не відображаються

139.1.4.

Витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги)

Не передбачено

Не включаються

По дебету

рахунків

кредиторів

Включається до витрат лише у тих платників податку, які повертають фінансову допомогу кредиторам

139.1.5.

Витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації

5.3.2

Відноситься на збільшення первісної вартості об'єкта необоротних активів з наступною амортизацією витрат

По дебету рахунків необоротних активів

Включається до витрат звітного періоду,  в якому такі поліпшення були здійснені лише як сума витрат, що пов'язана з поліпшенням та ремонтами об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року

139.1.6.

Суми податку на прибуток, податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбавають-ся платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV ПКУ. Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

5.3.3

Включаються до витрат (дебет рахунків 23, 91 -99) частково в частині витрат на придбані послуги та роботи некапітального характеру

По дебету рахунків необоротних активів, запасів, витрат

Включається до витрат у тих платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість

Підпункт ПКУ

Вид витрат

Кореспондуючий підпункт пункту 5.3 ЗУ №344

Включаються/не включаються до витрат у бухгалтерському обліку

Відображається на рахунках бухгалтерського обліку

Порядок відображення витрат з метою визначення об'єкта

оподаткування відповідно до норм ПКУ

1

2

3

4

5

6

 

У разі, коли платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не віднесена на зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість такого платника податку згідно з розділом V ПКУ

 

 

 

 

139.1.7.

Витрати на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами

5.3.6

Включаються до витрат адміністративного характеру

По дебету рахунку 92 «Адміністративні витрати»

Не відображаються

139.1.8.

Дивіденди

5.3.8

Не включаються

Нарахування дивідендів на користь до-тримувача по дебету субрахунку 443 «Використання прибутку»

Не ся

відображають-

139.1.9.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення   бухгалтерського   обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об'єкта

5.3.9

Включаються на підставі відповідного наказу або іншого розпорядчого документа керівника підприємства (організації)

По дебету

рахунків

витрат

Не відображаються у разі відсутності первинних документів, що підтверджують факт нарахування (сплати) відповідних витрат. Відображаються у наступних періодах у разі поновлення зазначених документів

Підпункт ПКУ

Вид витрат

Кореспондуючий підпункт пункту 5.3 ЗУ №344

Включаються/не включаються до витрат у бухгалтерському обліку

Відображається на рахунках бухгалтерського обліку

Порядок відображення витрат з метою визначення об'єкта

оподаткування відповідно до норм ПКУ

1

2

3

4

5

6

 

оподаткування, і на суму недосплаче-ного податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення

 

 

 

 

139.1.10.

Вартість торгових патентів, яка враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку в порядку, передбаченому пунктами статті цього розділу

5.3.4

Включаються до витрат адміністративного характе-РУ

По дебету рахунку 92 «Адміністративні витрати»

У складі витрат не відображаються. Відображаються на зменшення податкового зобов'язання звітного періоду (оподатковуваного прибутку)

139.1.11.

Суми штрафів та/або неустойки чи

пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку

5.3.5

Включаються до складу інших операційних витрат

По дебету субрахунку 948 «Визнані пені, штрафи, неустойки»

Не відображаються

139.1.12.

Витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи — платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації)

Відсутній

Включається до витрат виробництва, обігу в частині витрат на придбані послуги та роботи некапітального характеру

По дебету рахунків необоротних активів, запасів, витрат

 

139.1.13.

Витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами, крім витрат здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню

Відсутній

Включаються до витрат адміністративного та/або збутового характеру

По дебету рахунків 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут»

Не відображаються

139.1.14.

Витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу (крім витрат, нарахованих на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню) у обсязі, що перевищує 5 відсотків митної вартості обладнання, імпортованого згідно з відповідним контрактом.

Відсутній

Не включаються

По дебету рахунку 15 «Капітальні інвестиції»

Включаються у повному обсязі у платника, який отримав зазначені послуги у постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно 3 пунктом 160.8;

Підпункт ПКУ

Вид витрат

Кореспондуючий підпункт пункту 5.3 ЗУ №344

Включаються/не включаються до витрат у бухгалтерському обліку

Відображається на рахунках бухгалтерського обліку

Порядок відображення витрат з метою визначення об'єкта

оподаткування відповідно до норм ПКУ

1

2

3

4

5

6

 

 

 

 

 

Включаються з обмеженням   у   5 \% митної вартості обладнання, імпортованого платником податку від решти нерезидентів згідно з відповідним контрактом. Також обмеження передбачено   у випадках, визначених пунктом 139.1.15.

139.1.15.

Витрати, нараховані у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу, не включаються до складу витрат, якщо виконується будь-яка з умов:

а)         особа, на користь якої нараховуєть- ся плата за послуги інжинірингу, є не- резидентом, що має офшорний статус;

б)         особа, на користь якої нараховуєть- ся плата за такі послуги, не є бенефіці- арним (фактичним) отримувачем (вла- сником) такої плати за послуги

Відсутній

Не включаються

По дебету рахунку 15 «Капітальні інвестиції»

Не включаються лише у випадках, зазначених  у даному підпункті. У решті   випадків — включаються

ОБЛІК ВИЗНАННЯ ВИТРАТ ПОДВІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ З МЕТОЮ ВИЗНАЧЕННЯ ОБ'ЄКТА ОПОДАТКУВАННЯ

 

№ пункту статті

Вид витрат

Кореспондуючий підпункт пункту 5.4. ЗУ № 344

Включається/не включається до складу витрат у бухгалтерському обліку

Порядок відображення на

рахунках бухгалтерського обліку

Характер податкової різниці

1

2

3

4

5

6

140.1.1.

Витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, спеціальним (форменим) одягом, мийними та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, який для банківських установ доповнюється переліком, затвердженим Національним банком України.

Витрати (крім тих, що підлягають амортизації), здійснені у порядку, встановленому законодавством, на організацію, утримання та експлуатацію пунктів безоплатного медичного огляду, безоплатної медичної допомоги та профілактики працівників (у тому числі забезпечення медикаментами, медичним устаткуванням, інвентарем, а також витрати на заробітну плату найманих працівників)

5.4.1

5.4.10, абз.1

Включаються

По дебету рахунків витрат (загальнови-робничих, адміністративних, інших витрат)

Постійна

№ пункту статті

Вид витрат

Кореспондуючий підпункт пункту 5.4. ЗУ № 344

Включається/не включається до складу витрат у бухгалтерському обліку

Порядок відображення на

рахунках бухгалтерського обліку

Характер податкової різниці

1

2

3

4

5

6

140.1.2.

Витрати (крім тих, що підлягають амортизації),   пов'язані   з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних із основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку; До складу витрат не включаються нарахування роялті на користь нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно  з пунктом 160.8.; юридичної особи, яка відповідно до статті 154 цього розділу звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена у пункті 151.1. статті 151 цього розділу; особи, що сплачує податок у складі інших податків

5.4.2

Не передбачено (нова норма)

Включаються

По дебету субрахунку 941 « Витрати на дослідження і розробки»

Постійна

Витрати платника податку на первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а

також у разі, коли законодавством передбачено обов'язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації;

витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних або закордонних навчальних закладах, якщо наявність сертифікату про освіту в таких закладах є обов'язковою для виконання певних умов ведення господарської діяльності, в тому числі, але не виключно вищих та професійно-технічних навчальних закладах фізичних осіб (незалежно від того, чи перебувають такі особи у трудових відносинах з платником податку), які уклали з ним письмовий договір (контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах.

5.4.2, абз. З (в ПКУ видозмінено норму)

Включаються

По дебету рахунків витрат (виробництва, загальнови-робничих, адміністративних, інших витрат)

Постійна

№ пункту статті

Вид витрат

Кореспондуючий підпункт пункту 5.4. ЗУ № 344

Включається/не включається до складу витрат у бухгалтерському обліку

Порядок відображення на

рахунках бухгалтерського обліку

Характер податкової різниці

1

2

3

4

5

6

 

У разі розірвання письмового договору (контракту), зазначеного в абзаці другому цього підпункту, платник податку зобов'язаний збільшити дохід у сумі фактично    здійснених    ним    витрат на навчання та/або професійну підготовку, які були включені до складу його витрат. Внаслідок такого збільшення доходу нараховується  додаткове   податкове зобов'язання та пеня в розмірі 120 відсотків   облікової   ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення податкового зобов'язання з податку, яке мав би сплатити платник податку у встановлений строк у разі, коли б він не користувався податковою пільгою, встановленою цим підпунктом, обчислені   до   суми   такого   податкового зобов'язання та розраховані за кожен день недоплати, закінчуючи днем збільшення доходу. Сума відшкодованих платнику податку збитків за такою угодою (договором, контрактом) не є об'єктом оподаткування в частині, що не перевищує суми,   на  які   збільшено  дохід, сплати додаткового податкового зобов'язання та пені, зазначених цим абзацом.

 

 

 

 

 

Обов'язки з доведення зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з господарською діяльністю платника податку покладаються на такого платника податку.

У разі виникнення розбіжностей між органом державної податкової служби та платником податку стосовно зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такий орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до центрального органу виконавчої влади у галузі освіти, експертний висновок якого є підставою для прийняття рішення органом державної податкової служби.

Оскарження рішень органів державної податкової служби, прийнятих на підставі експертних висновків центрального органу виконавчої влади у галузі освіти, здійснюється платниками податку в загальному порядку

 

 

 

 

140.1.4.

Будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше ніж сума, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/ оприлюднених платником податку. У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік

5.4.3, абз. 1, (в ПКУ знято обмеження у 10 \% від вартості проданих товарів)

Включаються

По дебету рахунку «Витрати на

збут»

Постійна

№ пункту статті

Вид витрат

Кореспондуючий підпункт пункту 5.4. ЗУ № 344

Включається/не включається до складу витрат у бухгалтерському обліку

Порядок відображення на

рахунках бухгалтерського обліку

Характер податкової різниці

1

2

3

4

5

6

 

покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку,   встановленому центральним органом державної податкової служби. Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення витрат продавця такого товару на вартість замін. Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначаються Кабінетом Міністрів України на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів.

Термін «оприлюднення» означає розповсюджене в рекламі, технічній документації, договорі або іншому документі зобов'язання   продавця   щодо   умов та строків гарантійного обслуговування

 

 

 

 

140.1.5.

Витрати платника податку на проведення реклами

5.4.4, абз. 1

Включаються

По дебету рахунку «Витрати на збут»

Постійна або тимчасова

140.1.6.

Будь-які витрати із страхування ризики гагибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобії платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 1( відсотків вартості виробництва національногс фільму) екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам майна платника податку; об'єкта фінансовогс гіізингу; фінансових, інших ризиків платним податку, пов'язаних з провадженням ним господарської діяльності, у межах звичайної цінг лрахового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого стра «того договору, за винятком страхуванш життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних; діяльністю фізичних осіб, що перебувають з грудових відносинах з платником податку, збов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхуванш гторонніх фізичних чи юридичних осіб. Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на ко жсть платника податку-страхувальника, тс застраховані збитки, яких зазнав такий пла гник податку у зв'язку з веденням госпо царської діяльності, включаються до йогс витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страховогс відшкодування зазначених збитків включа оться до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання

5.4.6 (в ПКУ знято обмеження у 5 \% витрат за звітний податковий період)

Включаються

По дебету рахунків витрат (виробництва, загальнови-робничих, адміністративних, інших витрат)

Постійна або тимчасова

№ пункту статті

Вид витрат

Кореспондуючий підпункт пункту 5.4. ЗУ № 344

Включається/не включається до складу витрат у бухгалтерському обліку

Порядок відображення на

рахунках бухгалтерського обліку

Характер податкової різниці

1

2

3

4

5

6

140.1.7.

Витрати   на   відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (ввіз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, у тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

5.4.8

Включаються

По дебету рахунків витрат (виробництва, загальнови-робничих, адміністративних, інших витрат)

Постійна або тимчасова

Зазначені в частині першій цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талону та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, у тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо. Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи. Додатково до витрат, визначених абзацом першим цього підпункту, відносять не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з відрядженням, а також суми, що спрямовуються на харчування членів екіпажів замість добових у межах території України, але не більше як 0,2 розміру місячного прожиткового мінімуму, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового

№ пункту статті

Вид витрат

Кореспондуючий підпункт пункту 5.4. ЗУ № 344

Включається/не включається до складу витрат у бухгалтерському обліку

Порядок відображення на

рахунках бухгалтерського обліку

Характер податкової різниці

1

2

3

4

5

6

 

року, в розрахунку на добу, а для відряджень за кордон — не вище 0,75 розміру місячного прожиткового мінімуму, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.

Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відрядження членів екіпажів суден/інших транспортних засобів або суми, що спрямовуються на харчування таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші транспортні засоби): провадять комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіальних вод України; виконують міжнародні рейси для провадження навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордону України;

використовуються для проведення аварійно-рятувальних      та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіальних вод України.

 

 

 

 

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену абзацом четвертим цього підпункту. Сума добових визначається у разі відрядження:

у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), — згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;

до країн, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд), — згідно з наказом про відрядження та відмітками уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в закордонному паспорті або документі, що його замінює.

За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи державної прикордонної служби України у паспорті або документі, що його замінює сума добових не включається до складу витрат платника податку.

№ пункту статті

Вид витрат

Кореспондуючий підпункт пункту 5.4. ЗУ № 344

Включається/не включається до складу витрат у бухгалтерському обліку

Порядок відображення на

рахунках бухгалтерського обліку

Характер податкової різниці

1

2

3

4

5

6

 

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують   бажання   встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю платника податку. Якщо згідно із законами країни відрядження або країн, територією яких здійснюється транзитний рух до країни відрядження, необхідно здійснити обов'язкове страхування життя або здоров'я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (при використанні транспортних засобів), то витрати на таке страхування включаються до складу витрат платника податку, що відряджає таку особу.

 

 

 

 

 

За запитом представника органу державної податкової служби платник податку забезпечує за власний рахунок переклад підтвердних документів, виданих іноземною мовою

 

 

 

 

140.1.8.

Витрати платника податку (крім капітальних, які підлягають амортизації) на утримання та експлуатацію таких об'єктів, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок платника податку станом на 1 липня 1997 року, але не використовуються з метою отримання доходу:

—        дитячих ясел або садків;

—        закладів середньої і середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення   кваліфікації   працівників такого платника податку;

—        дитячих, музичних і художніх шкіл, шкіл мистецтв;

—        спортивних комплексів, залів і майданчиків, що використовуються для фізичного оздоровлення та психологічної реабілітації працівників платника податку, клубів і будинків культури;

—        приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку;

—        багатоквартирного житлового фонду, у тому числі гуртожитки, одноквартирного житлового  фонду  в  сільській  місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства;

—        дитячих таборів відпочинку і оздоровлення;

—        установи соціального  захисту громадян (будинки-інтернати, будинки для престарілих).

5.4.9

Включаються

По дебету субрахунку 949 «Інші операційні витрати»

Постійна або тимчасова

№ пункту статті

Вид витрат

Кореспондуючий підпункт пункту 5.4. ЗУ № 344

Включається/не включається до складу витрат у бухгалтерському обліку

Порядок відображення на

рахунках бухгалтерського обліку

Характер податкової різниці

1

2

3

4

5

6

140.2.

У разі коли після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку-продавець та платник податку-покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами:

—        у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані у податковому обліку сторони правочину — у разі визнання правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним;

—        у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили — у разі визнання правочину недійсним із інших підстав.

Не передбачено

Включаються частково

По дебету рахунків витрат і кредиту рахунків запасів, кредиторів методом «сторно»

Постійна або тимчасова

 

Цей пункт не регулює правила визначення та коригування витрат та доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 159 цього розділу

 

 

 

 

140.3.

До витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розба-лансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним центральним органом виконавчої влади, або іншим органом, визначеним законодавством України

Не передбачено

Включаються

По дебету субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей»

Постійна

140.4.

Платник податку проводить оцінку вибуття запасів за методами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із дозволених методів оцінки їх вибуття

Частково застосовувалася у нормі п. 5.9 закону

Включаються

По дебету рахунків витрат і кредиту рахунку «Запаси»

Не виникає

140.5.

Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється

Не передбачено

X

X

X

^ суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

^ суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно Податкового кодексу України серед з метою визначення об'єкта оподаткування виділяють витрати, які не включаються до їх складу (табл. 6) та витрати подвійного призначення (табл. 7).

5. Облік амортизаційних відрахувань в податковому обліку, класифікація основних засобів з метою нарахування амортизації, визначення балансової вартості основних засобів, норми амортизації, порядок визначення амортизаційних відрахувань

Основні засоби — матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Нематеріальні активи — право власності на результати інтелектуальної діяльності, в тому числі промислової власності, право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті права користування природними ресурсами, майном та майновими правами (1 розділ, 14.1.120. ПКУ).

Для нематеріальних активів рекомендовано враховувати такі економічні і правові фактори:

^ очікуваний спосіб використання об'єкта нематеріальних активів підприємством і спроможність управлінського персоналу ефективно управляти цим об'єктом;

^ період життєвого циклу товару, для ідентифікації якого використовується об'єкт нематеріальних активів, та строки корисного використання подібних об'єктів нематеріальних активів;

^ передбачуване моральне старіння об'єкта нематеріальних активів;

^ стабільність галузі, в якій функціонує підприємство, та зміни ринкового попиту на продукти чи послуги, які є результатом експлуатації;

^ тенденції розвитку конкуренції на ринку;

^ рівень витрат на обслуговування, необхідний для отримання очікуваних майбутніх економічних вигод від об'єкта нематеріальних активів, та здатність і намір підприємства досягти такого рівня;

^ період контролю об'єкта нематеріальних активів та юридичні або інші обмеження його використання;

^ залежність строку корисного використання нематеріальних активів від строку корисного використання інших активів підприємства.

У п. 144.1 Податкового кодексу зазначено, що амортизації підлягають наступні витрати платника податку на:

^ витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

^ витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

^ витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

^ витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

^ капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому;

^ сума переоцінки вартості основних засобів;

^ вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на:

^ утримання основних засобів, що знаходяться на консервації;

^ ліквідацію основних засобів.

^ придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тисяч гривень театрально-видовищними підприємствами — платниками податку;

^ витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.

^ витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

^ витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

^ витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;

^ вартість гудвілу;

^ витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх корисного використання наведено в табл. 8.

Необхідно враховувати, що визначення строків корисного використання об'єктів необоротних активів, що вводяться в експлуатацію, в кожному конкретному випадку є компетенцією підприємства і має бути оформлене відповідно до законодавства.

Таблиця 8

КЛАСИФІКАЦІЯ ГРУП ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА ІНШИХ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ І МІНІМАЛЬНО ДОПУСТИМИХ СТРОКІВ ЇХ КОРИСНОГО ВИКОРИСТАННЯ

 

Групи

Строки викор., років

група 1 — земельні ділянки

 

група 2 — капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом

15

група 3 — будівлі,

20

Групи

Строки викор., років

споруди,

15

передавальні пристрої

10

група 4 — машини та обладнання

5

з них:

електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи,  комутатори,  маршрутизатори,  модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень

2

група 5 — транспортні засоби

5

група 6 — інструменти, прилади, інвентар (меблі)

4

група 7 — тварини

6

група 8 — багаторічні насадження

10

група 9 — інші основні засоби

12

група 10 — бібліотечні фонди

 

група 11 — малоцінні необоротні матеріальні активи

 

група 12 — тимчасові (нетитульні) споруди

5

група 13 — природні ресурси

 

група 14 — інвентарна тара

6

група 15 — предмети прокату

5

група 16 — довгострокові біологічні активи

7

У даному випадку Податковим кодексом встановлено такі вимоги:

1) порядок визначення строку корисного використання необоротних активів має бути визначено в розпорядчому документі підприємства, яким визначено облікову політику підприємства (наказ про облікову політику);

у кожному конкретному випадку строк корисного використання (експлуатації) об'єкта має оформлюватися рішенням керівника підприємства, тобто наказом;

введення в експлуатацію необоротних активів має бути офо- рмлено первинними документами відповідно до законодавства. Для нематеріальних активів це має бути «Акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріа- льних активів №     ». Формою цього документа передбачена гра- фа 6 «Строк корисного використання». Для основних засобів це має бути «Акт приймання-передачі внутрішнього переміщення ос- новних засобів». Цією типовою формою окремої графи для визна- чення строку корисного використання об'єкта не передбачено, про- те доцільно все ж вказувану інформацію зазначати в Акті, напри- клад у розділі «Коротка характеристика об'єкта».

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється із застосуванням методів, протягом таких строків:

Таблиця 9

КЛАСИФІКАЦІЯ ГРУП НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ І МІНІМАЛЬНО ДОПУСТИМИХ СТРОКІВ ЇХ КОРИСНОГО ВИКОРИСТАННЯ

 

Групи

Строк дії права користування

група 2 — права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

відповідно до правовста-новлюючого документа

група 3 — права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

відповідно до правовста-новлюючого документа

група 4 — права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

відповідно до правовста-новлюючого документа

але не менш як 5 років

група 5 — авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для ЕОМ, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

відповідно до правовста-новлюючого документа

але не менш як 2 роки

група 6 — інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо)

відповідно до правовста-новлюючого документа

Облік вартості, яка амортизується, нематеріальних активів ведеться за кожним з об'єктів, що входить до складу окремої групи.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

фізичний та моральний знос, що передбачається;

правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Облік груп основних засобів та інших необоротних активів та їх порівняння в фінансовому та податковому обліку наведенов табл. 10.

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного, виробничого.

Відмінність цих методів полягає в різному рівні нарахованих амортизаційних відрахувань, а також у способі їх розподілу. Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, морального зносу підприємство на власний розсуд застосовує найбільш економічно доцільний метод амортизації, який зазначається в наказі про облікову політику. При цьому кожен із методів має як певні переваги, так і недоліки.

Прямолінійний метод нарахування амортизації — один з найпростіших. Прямолінійний метод набув найбільшого поширення у світі. Суттєвою характеристикою є його рівномірність, тобто щороку амортизується однакова частина вартості основних засобів. При застосуванні цього методу річна норма амортизації залежить тільки від строку служби об'єкта.

Перевагами цього методу є простота та можливість легкого коригування нормативів. У тому разі коли немає суттєвих ознак зростання витрат на ремонт основних засобів, пов'язаного із збільшенням строку їх використання, і відсутні дані про можливість швидкого морального зносу необоротних активів або є ускладнення із визначенням обсягу виробничої потужності за весь строк корисного використання основних засобів, застосування цього методу повністю виправдано.

7

Тварини

6

107

Робоча та продуктивна худоба

Необмежений

8

Багаторічні насадження

10

108

Багаторічні насадження

Необмежений

9

Інші основні засоби

12

109

Інші основні засоби

Необмежений

 

Рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи»

10

Бібліотечні фонди

-

111

Бібліотечні фонди

Необмежений

11

Малоцінні необоротні матеріальні активи

-

112

Малоцінні необоротні матеріальні активи

Необмежений

12

Тимчасові (нетитульні) споруди

5

113

Тимчасові (нетитульні) споруди

Необмежений

13

Природні ресурси

-

114

Природні ресурси

Необмежений

14

Інвентарна тара

6

115

Інвентарна тара

Необмежений

15

Предмети прокату

6

116

Предмети прокату

Необмежений

16

Довгострокові   біологічні активи

7

117

Інші необоротні матеріальні активи

Необмежений

*— курсивом виділено відмінності у назві об'єктів в ПКУ і в Плані рахунків бухгалтерського обліку підприємств і організацій України

Недоліком методу є те, що він не враховує морального зносу, розбіжностей у використанні виробничої потужності основних засобів у різні роки їхньої експлуатації і необхідності збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Доцільніше застосування цього методу для пасивної частини таких основних засобів, як будівлі, споруди, меблі, окремі типи обладнання довготривалого користування тощо.

Застосування методу зменшення залишкової вартості передбачає використання фіксованої (у відсотках) норми річної амортизації. Його побудовано на припущенні, що новий об'єкт основних засобів дасть найбільшу віддачу в перший рік його експлуатації. Після цього віддача (продуктивність) з року в рік зменшується. Відповідно в перший рік експлуатації об'єкта буде отримано більше економічних прибутків, ніж у кожному наступному. Отже, при цьому методі економічно доцільним є нарахування більшої суми амортизації в першому році використання об'єкта і поступове її зменшення надалі.

Оскільки при застосуванні цього методу сума амортизації нараховується нерівномірно, нерівномірно також накопичується сума зносу і зменшується залишкова вартість. В останньому році експлуатації об'єкта залишкова вартість наближається до ліквідаційної. Цей метод можливий до використання лише у випадку, якщо ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів відмінна від 0.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості не має аналогів у світі. Прискореними вважають два методи:

зменшення залишку;

кумулятивний.

При цьому методі річна норма амортизації являє собою фіксовану (у відсотках) величину і застосовується до залишкової вартості об'єктів основних засобів. Причому в перший рік експлуатації об'єкта основних засобів нараховується найбільша сума амортизації, потім вона щороку зменшується.

Очікувана ліквідаційна вартість не враховується при розрахунку річної норми амортизації. Тому в останній рік експлуатації об'єкта річну суму амортизації слід розраховувати не за формулою, а як різницю між залишковою вартістю об'єкта на початок року і його ліквідаційною вартістю.

При використанні цього методу амортизаційні відрахування в перші роки експлуатації, коли об'єкт основних засобів експлуатується найбільш інтенсивно, досить високі, але з часом знижуються. У результаті цього значна частина вартості основних засобів буде амортизуватися вже в перші роки експлуатації об'єкта.

Те саме стосується й кумулятивного методу. За цим методом більшість нарахованої амортизації лягає тягарем на собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої (наданих) протягом першої половини строку експлуатації. У свою чергу, залишкова вартість цього об'єкта, пропрацювавши лише половину встановленого строку, досягає ліквідаційної вартості, хоча насправді до неї ще далеко. Висновком є те, що цей метод доцільно застосовувати до тих об'єктів основних засобів, які швидко морально старіють (насамперед, це інформаційне обладнання). Саме тому Податковий кодекс визначив, що цей метод може застосовуватись до найбільш високо-технологічних груп основних засобів, які найбільш перебувають під впливом розвитку науки, тобто групи 4,5 із класифікації основних засобів, наведеної у п. 145.1 ПКУ.

Кумулятивний метод належить до прискорених методів нарахування амортизації. За своєю сутністю він подібний до методу зменшення залишкової вартості й відрізняється лише процедурою обчислення.

Суть наведеного методу полягає в тому, що найбільша частка амортизаційних відрахувань припадає на перші роки експлуатації, оскільки деякі види об'єктів основних засобів (активна частина, зокрема машини, механізми, верстати, інше виробниче обладнання) працюють ефективніше саме в перші роки експлуатації, оскільки їх корисність і виробнича потужність у цей час є значно вищими. Це означає, що в перші роки експлуатації вони більше зношуються порівняно з наступними, отже, потребують більшої суми амортизаційних відрахувань. У свою чергу, витрати на ремонт і експлуатацію таких основних засобів, як правило, більші в кінці строку служби, ніж на початку. Отже, цей метод, як і метод зменшення залишкової вартості, передбачає рівномірний розподіл корисності протягом усього строку експлуатації.

Незручність цього методу в тому, що для кожного року експлуатації необхідно визначати свою норму амортизації (кумулятивний коефіцієнт).

Виробничий метод нарахування амортизації ґрунтується на тому, що амортизація не є наслідком тривалості експлуатації об'єкта основних засобів, а залежить тільки від ефективності їх використання. Цей метод, який також називають методом суми одиниць продукції, найчастіше доцільно застосовувати тоді, коли знос активу безпосередньо пов'язаний із частотою його використання.

Виробничий метод має на меті змусити керівництво підприємства дбати про те, щоб виробничі об'єкти постійно експлуатувалися і відповідно амортизувалися, оскільки знос цих засобів прямо залежить від фізичних одиниць роботи або використання.

Цей метод ефективний тоді, коли виробничу віддачу того чи іншого об'єкта основних засобів можна вірогідно визначити. У разі, якщо фактичний обсяг наданих послуг відрізняється від попередньо очікуваного, підприємство має проблеми з його застосуванням.

Зокрема, наведений метод ефективний для використання у галузях економіки, де основним видом діяльності є виготовлення окремих видів продукції і можна здійснити розподіл обсягу виробленої продукції на кожний окремий об'єкт основних засобів.

Розглянемо на прикладі вантажного автомобіля розрахунок та проведення на рахунках бухгалтерського обліку суми амортизації виробничим методом.

Приклад. Автомобіль вантажний ГАЗ 5303: первісна вартість (ПВ) — 83 500 грн; знос (3) — 37 800 грн; залишкова вартість (ЗВ) — 45 700 гри; ліквідаційна вартість (ЛВ) — 2000 грн; вартість, що амортизується, (АВ) — 81 500 гри.; плановий обсяг перевезень за весь термін експлуатації автомобіля — 10 років (ПО) — 500 000 т. км. З метою визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток встановлено термін експлуатації 5 років. Фактичний місячний обсяг перевезень (ФМОП): 1 місяць — 3000 т. км; 2 місяць — 1700 т. км; 3 місяць — 2600 т. км.

За виробничим методом місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється розподілом вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням автомобіля за весь термін експлуатації. При цьому робиться поправка на термін 5 років. Отже, 500 000 т. км / 10 х 5 = 250 000 т. км — показник виконуваної роботи з метою визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Виробнича ставка амортизації розраховується за формулою: ВСА = АВ / ПО, де ВСА — виробнича ставка амортизації; АВ — вартість, що амортизується; ПО — плановий обсяг перевезень (т. км).

Розрахунок: ВСА = 81 500 грн / 2 500 000 т. км = 0,326 грн на 1 т. км.

Здійснимо щомісячний розрахунок амортизації з урахуванням фактичних даних про перевезення за формулою: СА = ФМОП х х ВСА, де: ФМОП — фактичний місячний обсяг послуг.

Отже, за 1 квартал сума амортизації за виробничим методом становила з метою бухгалтерського обліку — 1189,90 гри, а з метою визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток — 2379,80 гри. Отже, в даному прикладі в податковому обліку сума

Подпись: амортизації є більшою від аналогічного показника в бухгалтерсь¬кому обліку за рахунок того, що кількість років експлуатації змен¬шена і відповідно ставка амортизації збільшена. Якщо з метою бух¬галтерського обліку і в цілях визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, терміни експлуатації однакові, то і суми амо¬ртизації в них будуть збігатися. Щомісяця в бухгалтерському облі¬ку складається проведення по дебету субрахунку 231 «Вантажні перевезення» і кредиту субрахунку 1311 «Знос автотранспорту».

3 метою визначення
З метою	,,	„.
-	.-об єкта оподаткування з	Різниця
,„„        бухгалтерського обліку	и	,7
...	ФМОП,	податку на прибуток	(кол. 6 -
ц	ткм 	1	1		- кол. 4),

 

 

 

Місяць

ФМОП, ткм

3 метою бухгалтерського обліку

3 метою визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток

Різниця (кол. 6 -- кол. 4), грн

ВСА

Сума амортизації, грн

ВСА

Сума амортизації, грн

1

2

3

4

5

6

7

1

3000

0,163

489,00

0,326

978,00

489,00

2

1700

0,163

277,10

0,326

554,20

277,10

3

2600

0,163

423,80

0,326

847,60

423,80

Разом:

 

 

1189,90

 

2379,80

1189,90

 

Якщо об'єкт амортизації у будь-якому місяці не експлуатувався, то амортизація не нараховується.

На основні засоби груп 1 та 13 амортизація не нараховується.

В Податковому кодексі встановлено особливості вибору методів амортизації для окремих груп інших необоротних активів, а саме:

групи 9 «Інші основні засоби», 12 «Тимчасові (нетитульні) споруди», 14 «Інвентарна тара» та 15 «Предмети прокату», визначені у порядку згідно з п. 145.1 ПКУ, мають амортизуватися за прямолінійним або виробничим методом. Ці вимоги подібні до вимог п. 27 П(С)БО 7 «Основні засоби». Єдина відмінність при цьому, що до складу групи «Інші основні засоби» буде входити і субрахунок 109 »Інші основні засоби»;

групи «Малоцінні необоротні матеріальні активи» та «Бібліотечні фонди» платник податку має право амортизувати:

1) у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом;

2) у першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.

Також для окремих груп об'єктів встановлено обмеження на застосування методів амортизації. Зокрема:

 

Група об'єктів основних засобів

Дозволений метод амортизації

Група 9 — інші основні засоби

Прямолінійний; виробничий

Група  12 — тимчасові (нетитульні) споруди

Прямолінійний; виробничий

Група 14 — інвентарна тара

Прямолінійний; виробничий

Група 15 — предмети прокату

Прямолінійний; виробничий

Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту, поліпшення таких засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду), як окремий об'єкт амортизації.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

Нагадаємо, що згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» первісна вартість — це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

^ суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

^ реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів;

^ суми ввізного мита;

^ суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);

^ витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;

^ витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;

^ фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

^ інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією). Законодавством конкретної процедури визначення ліквідаційної вартості не визначено, тому підприємство має самостійно визначати це, виходячи з власних потреб та особливостей, у наказі про облікову політику. Рекомендуються до застосування такі методи розрахунку ліквідаційної вартості:

^ встановлення ліквідаційної вартості на рівні 0;

^ за базу визначення ліквідаційної вартості беруть ліквідаційну вартість подібного активу, який досяг кінця свого строку корисної експлуатації та використовувався в умовах, подібних до тих, у яких передбачається використовувати придбаний об'єкт;

^ залученням фахівців-експертів, які, виходячи з власного досвіду та становища на ринку, будуть вносити пропозиції щодо встановлення розміру ліквідаційної вартості;

^ за основу беруть вартість матеріальних цінностей, утворених та оприбуткованих у результаті ліквідації основного засобу.

Платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об'єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

К = [І(а - 1) - 10] : 100,

де І(а - 1) — індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення К; не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Збільшення вартості об'єктів основних засобів, що амортизується, здійснюється станом на кінець року (дату балансу) за результатами якого проводиться переоцінка та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року.

Важливим чинником, що впливає на розрахунок норми амортизації підприємством, крім строку корисного використання (експлуатації) та ліквідаційної вартості, є вартість, що амортизується. Згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» вартість, яка амортизується, — це первинна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Аналітичні рахунки відкриваються платником податку з таких позицій:

^ кожний об'єкт, що входить до складу окремої групи;

^ вартість ремонтів та поліпшень основних засобів;

^ об'єкт, отриманий безоплатно;

^ об'єкт, наданий в оперативний лізинг (оренду).

Отже, в цілях визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, необхідно виділити зазначені позиції амортизації. Наприклад, в аналітичному обліку по автотранспорту групу 5 можна розділити на підгрупи, класи і об'єкти таким чином:

 

Група

Підгрупа

Клас

Назва об'єкта амортизації

5

5.1. Вантажні автомобілі

5.1.1.            Самосвали

5.1.2.  Сідельні тягачі

5.1.3.  Бортові автомобілі

5.1.1.1. Автомобіль «Івеко», № 13-25 тощо

 

5.2. Легкові автомобілі

5.2.1.  Автомобілі під- розділу 1

5.2.2.  Автомобілі під- розділу 2

5.2.1.1. Автомобіль «Шкода» № 44-98 тощо

 

5.3. Вартість ремонтів та поліпшень

5.3.1.  Автомобілі ван- тажні

5.3.2.  Автомобілі лег- кові

5.3.1.1.           Витрати з ремонтів та поліпшень вантажних ав- томобілів

5.3.1.2.           Витрати з ремонтів та поліпшень легкових ав- томобілів тощо

 

5.4. Автомобілі, отримані безоплатно

5.4.1.  Автомобілі ван- тажні

5.4.2.  Автомобілі лег- кові

відсутній

 

5.5. Автомобілі, надані в операційну оренду

 

5.5.1.1. Вантажний автомобіль «Татра» № 23-67 тощо

Розрахунковим періодом, за який подається Декларація з податку на прибуток, є квартал. У п. 146.2 статті 146 ПКУ встановлено, що як і в бухгалтерському обліку амортизація нараховується на кожен об'єкт основних засобів щомісячно.

Наприклад, по групі 4 «Машини та обладнання» за січень нараховано амортизації 2300,00; за лютий — 2400,00; за березень — 2100,00 грн. Отже, сума амортизації за перший квартал по групі становить 6800,00 (2300 + 2400 + 2100) грн; по групі 5 «Транспортні засоби» за січень нараховано амортизації 1200,00; за лютий — 1400,00; за березень — 1100,00 грн. Отже, сума амортизації за перший квартал по групі становить 4700, 00 (1200 + 1400 + 1100) грн. По інших групах основних засобів амортизація не нараховувалася. Разом по всіх групах сума амортизації для включення до декларації становить 11 500 (6800 + 4700) грн.

Основним принципом, за яким формується первісна вартість об'єкта, є принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. Згідно із цим принципом «...витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати... сплати грошових коштів». У зв'язку з цим не включаються до складу первісної вартості об'єктів у бухгалтерському обліку суми витрат, які виникають не у момент придбання, а пізніше, зокрема відсотки, сплачені за користування кредитом, залученим для придбання основних засобів, а також курсові різниці по заборгованості в іноземній валюті, якщо основні засоби придбано у нерезидента.

6. Порядок складання та подання декларації з податку на прибуток (характеристика декларації з податку на прибуток, періодичність та порядок її подання, методика складання)

Податкова декларація, розрахунок — складові податкової звітності. Декларація у розумінні податкового кодексу — це документ, що подається до відповідного державного органу із зазначенням відомостей, на підставі яких він виконує дії (операції, процедури, функції), що належать до його компетенції.

Декларація з податку на прибуток може бути складена у звичайному (паперовому) вигляді та надіслана поштою або в електронній формі.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту податку на прибуток.

Обов'язкові реквізити — це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація з податку на прибуток повинна містити такі обов'язкові реквізити:

у' тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

у' звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

у' звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

у повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

у' код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

у' реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

у' місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

у' найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

у* дата подання звіту (або дата заповнення — залежно від форми);

у* ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

у* підписи платника податку — фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Податкова декларація з податку на прибуток повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби.

Декларація з податку на прибуток підприємства та додатки до неї подаються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні. Декларація заповнюється в тисячах гривень з одним десятковим знаком.

Платники податку на прибуток (крім малих підприємств) подають разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність. У фінансовій звітності платник податків зазначає тимчасові та постійні податкові різниці.

Податкова різниця — це різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов'язань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом «Податок на прибуток підприємств».

Тимчасова податкова різниця — це податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та анулюється в наступних звітних податкових періодах. Постійна податкова різниця — податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та не анулюється в наступних звітних податкових періодах.

Враховуючи наявність пільгового порядку оподаткування прибутку суб'єктів малого бізнесу, встановлено, що платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків, подають декларації з податку на прибуток за спрощеною формою. Таким рішенням одночасно досягається дві мети:

^ забезпечення контролю за дотриманням граничних обсягів оборотів, за умови неперевищення яких платник має право користуватися пільгою;

^ спрощення фіскально-адміністративних процедур для суб'єктів малого бізнесу — юридичних осіб.

Платнику надається право обирати один з трьох способів подання Декларації з податку на прибуток:

^ особисто або через уповноважену особу;

^ поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

^ засобами електронного зв'язку в електронній формі (з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб).

Дане право обмежується для великих і середніх підприємств, які зобов'язані подавати податкові декларації в електронній формі. Таке рішення спрямоване на покращання адміністрування податків шляхом оптимізації документообігу та враховує наявність технічних можливостей у відповідних платників щодо його реалізації.

У випадку подання звітності поштою відправлення здійснюється платником не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку звітування.

Податкова декларація з податку на прибуток, надана платником вважається прийнятою за наявності однієї з таких умов:

^ відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання (на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії);

Vу квитанції про отримання податкової декларації (у разі її подання засобами електронного зв'язку);

^ поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби (у разі надсилання податкової декларації поштою);

^ відсутності повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації у встановлений строк.

Пунктом 49.17. статті 49 для ефективного забезпечення процедури подання електронної податкової звітності передбачається створення автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності». Основним розробником та адміністратором даної системи визначено центральний орган виконавчої влади, відповідальний за процеси інформатизації в Україні. Передбачається, що електронна звітність буде направлятись через Інтернет до контролюючих органів, фондів загальнообов'язкового державного страхування, відповідних державних органів тощо. За допомогою даної системи спрощується порядок передачі електронної звітності та уніфікується процедура подачі такої звітності.

Автоматизована система самостійно визначає та перенаправляє відповідні електронні звіти до того чи іншого державного органу відповідно до їх компетенції та порядку, визначеного чинним законодавством.

Всі вимоги до заповнення електронної податкової звітності, електронної звітності інших державних органів, опис форматів (стандартів), структура електронного документа, розміщуються на інформаційних ресурсах Міністерства фінансів України та відповідних державних органів. Дані інформаційні ресурси для користувачів надаються на безоплатній основі. Сама автоматизована система «Єдине вікно подання електронної звітності» та всі її компоненти є державною власністю.

Терміни подання Декларації з податку на прибуток:

якщо базовий звітний період дорівнює календарному місяцю, то звітність подається протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

якщо базовий звітний період дорівнює календарному кварталу або півріччю, то звітність подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

якщо базовий звітний період дорівнює календарному року, то звітність подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.

7. Облік податку на додану вартість

Податок на додану вартість — це непрямий податок, який включається в ціну товарів, робіт, послуг, відповідно сплачується до бюджету за рахунок коштів покупця.

Платниками ПДВ визнано:

^ осіб, що провадять господарську діяльність та добровільно реєструються як платники ПДВ (обсяг оподатковуваних операцій — 300 тис. гри. без ПДВ) ;

^ осіб, що ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню,

^ осіб-управителів майна, які ведуть окремий податковий облік з ПДВ відносно господарських операцій, пов'язаних із використанням майна, отриманого в управління за договорами управління майном;

^ осіб, що провадять операції з постачання знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави.

Для реєстрації платниками ПДВ суб'єктами підприємницької діяльності подається в органи ДПС реєстраційна заява:

^ при обов'язковій реєстрації (обсяг оподатковуваних операцій — 300 тис. гри. без ПДВ)- до 10 числа місяця, що настає за місяцем коли досягнуто зазначену суму оподатковуваних операцій;

^ при добровільній реєстрації платниками ПДВ — за 20 календарних днів до початку податкового періоду з якого особа вважатиметься платником ПДВ.

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

^ постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;

^ ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту ;

^ вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту;

^ постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Ставка податку — 20 \%, з 1 січня 2014 року становитиме — 17 \%. Встановлена ставка відповідає вимогам ст. 197 Директиви Ради 2006/112/ЄС, згідно з якими з 1 січня 2006 р. до 31 грудня 2010 р. стандартна (основна) ставка податку у країнах-членах ЄС не може бути меншою від 15 \%.

Операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, включають у себе три види операцій:

^ операції з експорту товарів (супутніх послуг);

^ операції з постачання товарів для заправки або забезпечення морських і повітряних суден, що виконують міжнародні рейси, перевезення пасажирів і вантажів, риболовецьку та іншу господарську діяльність, що провадиться за межами територіальних вод України, космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників землі, для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, постачання товарів/послуг підприємствами роздрібної торгівлі, розташованими на території України в зонах митного контролю (магазинах безмитної торгівлі);

^ постачання послуг, зокрема міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів всіма видами транспорту в обох напрямах (за межі митної території України та із-за меж митної території України), послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси. Усі ці операції у країнах ЄС звільняються від оподаткування з відшкодуванням.

Звільняються від оподаткування операції з:

^ постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят;

^ постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури,

^ постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню;

^ постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я;

^ постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

^ постачання релігійними організаціями культових послуг та предметів культового призначення: (хрещення, укладення церковного шлюбу, похорони, молебень, панахида, освячення);

^ постачання послуг з поховання та постачання ритуальних товарів державними та комунальними службами;

^ надання послуг з реєстрації актів громадянського стану державними органами, уповноваженими здійснювати таку реєстрацію згідно із законодавством;

^ постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами), а також виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України тощо.

Кодексом встановлено, що звітним (податковим) періодом є один календарний місяць. В окремих, дуже обмежених випадках, звітний (податковий) період може становити календарний квартал.

Податкова накладна є важливим елементом податкового обліку ПДВ. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках:

а)         порядковий номер податкової накладної;

б)         дата виписування податкової накладної;

в)         повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, — продавця товарів/послуг;

г)         податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи — продавця, зареєстрованої як платник податку;

д)         повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, — покупця (отримувача) товарів/послуг;

е)         опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку;

ж)        ставка податку та відповідна сума податку в цифровому зна- ченні;

з)         загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и)        вид цивільно-правового договору.

Стаття 201 ПКУ регулює норми щодо порядку заповнення податкових накладних та ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Під Єдиним реєстром розуміється реєстр відомостей щодо податкових накладних і розрахунків коригування, який ведеться центральним органом державної податкової служби у електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість — продавцями, електронними документами.

Відсутність факту реєстрації платником податку — продавцем податкових накладних, в Єдиному реєстрі податкових накладних та порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань у двох примірниках, при цьому оригінал видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

До існуючої у законодавстві норми, що податкова накладна є податковим документом, додано регулятивну норму — податкова накладна одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Необхідно зазначити, що реєстри виданих та отриманих податкових накладних подаються платниками податку разом із декларацією за відповідний звітний період до органів ДПС в електронному вигляді з метою виявлення розбіжностей з даними контрагентів, про що орган ДПС зобов'язаний повідомити платника податку.

Платник податку протягом 10 днів з моменту отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій.

Реєстрація податкових накладних платниками податку — продавцями, в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників податку на додану вартість, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень — з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень — з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень — з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень — з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Платники податку щомісяця у передбачені для місячної звітності терміни подають органу державної податкової служби в електронному вигляді копії записів у реєстрах виданих і отриманих податкових накладних за такий період. Орган ДПС розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програму ведення обліку записів у Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та забезпечує її безкоштовне розповсюдження. Ці положення необхідні для забезпечення ефективного контролю за правильністю нарахування податку (запобігання порушенням податкового законодавства).

За даними Реєстру виданих та отриманих податкових накладних складається Декларація з ПДВ.

У бухгалтерському обліку для відображення ПДВ використовується субрахунок 641 «Розрахунки за податками», а операції з обліку ПДВ відображаються такими бухгалтерськими записами:

а)         Відвантажено товари покупцеві:

Дт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»; Кт 702 «Дохід виручка від реалізації товарів». Відображено ПДВ:

Дт 702 «Дохід виручка від реалізації товарів»; Кт 641 «Розрахунки за податками / ПДВ».

б)         Отримано товар від постачальника: Дт 281 «Товари»

Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Відображено ПДВ:

Дт 641 «Розрахунки за податками / ПДВ «;

Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

8. Облік податкових зобов'язань з ПДВ (сутність податкових зобов'язань з ПДВ, дата збільшення податкових зобов'язань з ПДВ, порядок заповнення податкових накладних та їх реєстрація, відображення податкових зобов'язань з ПДВ на рахунках обліку)

Податкове зобов'язання — сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Важливим елементом у механізмі сплати ПДВ є дата виникнення податкових зобов'язань і право платника на податковий кредит.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У разі постачання товарів або послуг з використанням торговельних автоматів вважається дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки. Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються Національним банком України.

У разі постачання товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки), умови яких передбачають сплату (нарахування) відсотків, датою збільшення податкових зобов'язань у частині таких відсотків вважається дата їх нарахування згідно з умовами відповідного договору.

У разі якщо постачання товарів/послуг через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників національної валюти, датою збільшення податкових зобов'язань вважається дата постачання таких жетонів, карток або інших замінників національної валюти.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, іменних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається дата, що засвідчує факт постачання платником податку товарів/послуг покупцю, оформлена податковою накладною, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізи-нгодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Довгостроковий договір (контракт) — це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

Первинним документом податкового обліку, який дає право на визнання податкових зобов'язань є податкова накладна.

Податкову накладну видає продавець покупцеві за умови їхньої реєстрації як платників ПДВ. Вона є документом, що дає право:

^ продавцю на визначення податкових зобов'язань;

^ покупцю на зменшення податкових зобов'язань протягом звітного періоду на суму ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відносять до валових витрат (податковий кредит).

Податкову накладну складають у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто на дату здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше.

Оригінал податкової накладної надають покупцю товарів (робіт, послуг) на його вимогу.

Всі податкові накладні заносяться до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, а потім — до Декларації з ПДВ.

У бухгалтерському обліку для відображення податкового зобов'язання використовується субрахунок 643 «Податкові зобов'язання», який є транзитним і сума ПДВ на ньому відображається тимчасово — до проведення взаєморозрахунків з покупцями і замовниками.

9. Облік податкового кредиту з ПДВ (сутність податкового кредиту з ПДВ, дата збільшення податкового кредиту з ПДВ, порядок заповнення податкових накладних та їх реєстрація, відображення податкового кредиту з ПДВ на рахунках бухгалтерського обліку)

Податковий кредит — це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Датою виникнення права платника на податковий кредит є:

^ при використанні кредитних чи дебетових карток, чеків: дата списання коштів із банківського рахунка підприємства в оплату товарів або дата оформлення податкової накладної;

^ для операцій із ввезення товарів (робіт, послуг) — дата сплати рахунка за податковими зобов'язаннями при оформленні ввізної митної декларації;

^ для бартерних (товарообмінних) операцій — дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що відбулася після першої з подій: дати відвантаження товарів або дата їхнього оприбуткування.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

^ придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

^ придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

^ отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

^ ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Отже, основною умовою віднесення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів, послуг та основних фондів, до податкового кредиту, є їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

^ дата тієї події, що відбулася раніше:

^ дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

^ дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за основною або нульовою ставкою, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

^ придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

^ придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності Кодексу або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Первинним документом податкового обліку, який дає право на визнання податкового кредиту є податкова накладна.

У бухгалтерському обліку для відображення податкового кредиту використовується субрахунок 644 «Податковий кредит», який є транзитним і сума ПДВ на ньому відображається тимчасово — до проведення взаєморозрахунків з постачальниками і підрядниками.

10. Порядок складання та подання податкової декларації з ПДВ (характеристика податкової декларації з ПДВ, періодичність та порядок її подання, методика складання)

Згідно з Податковим кодексом України підприємства (платники податку) зобов'язані подавати податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію.

Податкова декларація — це документ, що подається платником ПДВ контролюючому органу протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Податкову декларацію з податку на додану вартість подають за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

календарному місяцю — протягом 20-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

календарному кварталу — протягом 40-ка календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Декларацію з податку на додану вартість подають за двома формами: повною і скороченою.

Декларацію за повною формою подає підприємство до податкового органу за місцем його реєстрації. Подання ксерокопії не дозволяється.

Декларацію подають незалежно від того, було у звітному періоді в підприємства податкове зобов'язання, чи ні, тобто незалежно від стану його фінансово-господарської діяльності.

Декларація з ПДВ заповнюється на основі Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в які заносяться дані з усіх податкових накладних.

Підприємство самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, зазначеного в Декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним фінансового обліку та даним Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, достовірність даних підтверджують: підписом платника, якщо платник — фізична особа, в інших випадках (особа, визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) — підписами відповідальних посадових осіб (директора, головного бухгалтера) та печаткою, а у разі подання декларації в електронній формі — електронним підписом підзвітних осіб, зареєстрованих у порядку, визначеному законодавством. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний період без зростаючого підсумку.

11. Облік акцизного податку (сутність акцизного податку, платники податку, об'єкти та база оподаткування, порядок його нарахування та відображення в обліку. Порядок складання та строки подання звітності по акцизному податку.

Акцизний податок — непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції) (14.1.4. ПКУ).

Платниками акцизного податку є:

^ юридичні та фізичні особи, що виробляють, у тому числі з давальницької сировини підакцизні товари (продукцію) на митній території України.

Виробництво спирту етилового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового може здійснюватися лише на державних підприємствах, а біоета-нолу — на підприємствах усіх форм власності за наявності у них ліцензій. Виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб'єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії.

^ особи-суб'єкти господарювання, які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.

^ фізичні особи (резидентів чи не резидентів), які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, які кількісно перевищують величину (на одну особу), визначену митним законодавством України.

^ особи, які здійснюють операції з конфіскованими, безхазяйними підакцизними товарами, такими, які за правом успадкування чи на інших підставах переходять у власність держави.

^ особи, які реалізують або передають іншим особам для подальшого використання підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України без сплати акцизного податку.

^ особи, на яких покладено виконання вимог щодо звільнення від оподаткування в частині дотримання таких вимог: митних режимів; цільового використання підакцизних товарів для виробництва інших підакцизних товарів, на які встановлено нульову ставку податку; звільнених від оподаткування, або які не підлягають оподаткуванню акцизним податком, за умови порушення відповідних норм.

Об'єктом оподаткування акцизним податком визначаються операції з:

^ реалізації вироблених в Україні товарів.

^ реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки (за виключенням використання такої продукції для подальшого виробництва підакцизної продукції), здійснення внесків до статутного капіталу, а також працівникам підприємства-виробника підакцизних товарів (продукції).

^ ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції). Сплата податку здійснюється під час митного оформлення таких товарів, за винятком алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

^ реалізації конфіскованих та інших товарів, які перейшли у власність держави.

^ реалізації або передачі підакцизних товарів (продукції), що були звільнені від сплати податку, у разі порушення умов звільнення.

^ обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції) понад встановлені нормативи.

Не підлягають оподаткуванню акцизним податком:

^ операції з реалізації підакцизних товарів (продукції) на експорт (право на таке звільнення мають лише виробники такої продукції, а також її власники, якщо продукція була виготовлена з давальницької сировини). Акцизний податок не нараховується за умови документального підтвердження здійснення експортної операції, а саме — оригіналом п'ятого аркуша («примірник для декларанта») вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, виданого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту підакцизної продукції.

^ придбання за кошти державного та місцевого бюджетів легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів (у т. ч. для дітей-інвалідів) та легкових автомобілів спеціального призначення для МОЗ та МЧС України.

^ ввезення підакцизних товарів (продукції), які призначені для офіційного використання дипломатичними та консульськими службами іноземних держав, а також особистого використання їх працівниками.

^ розміщення ввезених підакцизних товарів у митний режим: транзиту, митного складу, магазину безмитної торгівлі, тимчасового ввезення, переробки на митній території України. Такі операції можуть бути віднесені до об'єкта оподаткування у разі недотримання вимог зазначених митних режимів.

^ операції щодо знищення підакцизних товарів (продукції) відповідно до Порядку утилізації або знищення неякісних чи небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

^ реалізація вироблених підакцизних товарів (продукції), що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів або ввезення виробником підакцизних товарів (за умови пред'явлення ліцензії на право виробництва).

^ ввезення підакцизних товарів фізичними особами в межах норм, визначених митним законодавством для безмитного ввезення).

^ реалізація підакцизних товарів (виготовлених вітчизняними виробниками) магазинам безмитної торгівлі.

Для оподаткування акцизним податком Кодексом (ст. 215 Кодексу) встановлено ставки в твердих сумах з одиниці товару (продукції) — гривнях та євро — специфічні, а також у процентах до обороту реалізації (ввезення) товару (продукції) — адвалорні.

Датою виникнення податкових зобов'язань зі сплати акцизного податку щодо підакцизних товарів, вироблених на митній території України, визначено дату реалізації таких товарів (продукції), за винятком випадків відтермінування сплати податку за податковим векселем на строк 90 або 180 днів.

Датою виникнення податкового зобов'язання при імпорті підакцизних товарів (продукції) є дата подання митному органу вантажно-митної декларації для відповідного митного оформлення. Крім того, у разі встановлення порушень митних режимів, згідно з якими при митному оформленні податок не сплачувався, датою виникнення податкового зобов'язання є дата встановлення такого порушення. При цьому сума податку розраховується за ставками податку, які діяли на момент митного оформлення підакцизних товарів (продукції) у такому митному режимі без сплати податку.

Датою виникнення податкового зобов'язання при виробництві підакцизних товарів (продукції) з давальницької сировини є дата відвантаження такої продукції замовнику або, за його дорученням, — іншій особі.

Датою виникнення податкових зобов'язань з підакцизними товарами (продукцією), які були використані для власних виробничих потреб, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбулася передача зазначених товарів у використання у виробничому процесі. Виключенням з цієї норми є випадки, коли підакцизні товари (сировина, продукція) використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів.

Суми акцизного податку перераховуються до бюджету виробниками підакцизних товарів (продукції) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку за місячний податковий період.

Суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку.

Дані відображаються у декларації з акцизного податку. Форма та порядок заповнення такої декларації затверджується центральним органом державної податкової служби. До декларації додається також і розшифровка оборотів, які не підлягають оподаткуванню.

Граничний термін подання декларації визначений із врахуванням податкового періоду в один календарний місяць. Таким чином, декларація повинна бути подана до органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків не пізніше 20 числа календарного місяця, наступного за звітним.

У бухгалтерському обліку для відображення акцизного податку використовується субрахунок 641 «Розрахунки за податками»

а)         Відвантажено підакцизну продукцію покупцеві: Дт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»; Кт 701 «Дохід виручка від реалізації продукції». Відображено акцизний податок:

Дт 701 «Дохід виручка від реалізації продукції»;

Кт 641 «Розрахунки за податками / Акцизний податок».

б)         Отримано підакцизні товари від іноземного постачальни- ка (імпорт товарів):

Дт 281 «Товари»

Кт 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» Відображено акцизний податок: Дт 281 «Товари»;

Кт 641 «Розрахунки за податками / Акцизний податок».

в)         Перераховано акцизний податок до бюджету:

Дт 641 «Розрахунки за податками / Акцизний податок»; Кт 311 «Поточний рахунок в національній валюті».

12. Облік податку на доходи фізичних осіб (сутність податку, об'єкт оподаткування, податкові соціальні пільги, ставка податку, відображення в обліку податку на доходи фізичнихосіб, порядок звітування перед податковими органами)

Платниками податку на доходи фізичних осіб є:

фізична особа — резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

податковий агент.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності.

Об'єктом оподаткування резидента є:

^ загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

^ доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

^ іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

^ загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

^ доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

^ Базою оподаткування є: загальний оподатковуваний дохід — будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

^ доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);

^ суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору;

^ доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

^ дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування);

^ оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований органом державної податкової служби;

^ дохід у вигляді дивідендів, виграшів, призів, процентів (крім процентів, а також виграшів та призів у державну грошову лотерею;

^ інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери;

^ дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна;

^ сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки тощо.

Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100: (100 - Сп),

де К — коефіцієнт;

Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Податковим кодексом України встановлено помірно-прогресивну шкалу ставок податку з доходів фізичних осіб:

для сум доходу, що не перевущує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного податкового року -15 \% від бази оподаткування;

для сум доходу, що перевищує зазначену межу — 17 \% (в 2011 р. понад 9400 грн).

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як:

^ процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок;

^ процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

^ процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці;

^ дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону;

^ дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону;

^ дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігації, від їх емітента відповідно до закону;

^ дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів;

^ доходи у вигляді дивідендів.

Ставка податку становить 30 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих як виграш чи приз (крім у державній та недержавній грошовій лотереї та виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри) на користь резидентів або нерезидентів;

Ставка податку становить 10 відсотків бази оподаткування щодо доходу у формі заробітної плати шахтарів — працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та 50 відсотків і більше робочого часу на рік, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), у тому числі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, у вугільній промисловості, — за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документу на перерахування цього податку до бюджету.

Перелік податкових соціальних пільг:

у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам (до 01.01.2015 р. —

50 \%) розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, — для будь-якого платника податку (для осіб у яких СОД не перевищує в 2011 р. — 1320 гри.)

у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам (до 01.01.2015 р. — 50 \%) суми пільги, визначеної для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, — у розрахунку на кожну таку дитину.

Розміри податкових соціальних пільг в 2011 р., які утримують двох чи більше дітей віком до 18 років наведено в табл. 11.

Приклад. Працівник має 2 дітей віком до 18 років, з яких одна дитина інвалід, отримав за січень 2011 р. заробітну плату у сумі 2600 грн. Граничний розмір доходу для застосування ПСП для працівника 2640 гри. (1320 грн. X 2 дітей).

Загальна сума ПСП за січень працівника складає 1646,75 грн. (470,50 грн. + 470,50 грн. + 705,75 грн.). Тобто, платник отримує на кожну дитину 50 \% відповідно до пп. 169.1.2 ст. 169 та одну пільгу 150 \% відповідно до пп. 169.1.3 ст. 169.

Об'єкт оподаткування з урахуванням ПСП та суми ЄВСС складає 859,65 гри. (2600 грн. - 1646,75 грн. - 2600 грн. х 3,6 \%)

у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної для такого платника податку, який:

^ є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем), або опікуном, піклувальником — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

^ утримує дитину-інваліда — у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;

^ є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

^ є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

^ є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

^ є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

^ учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни на якого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної для такого платника податку, який є:

Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями «За відвагу;

^ учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом І і II групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту;

^ колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

^ особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

^ особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а)         податковий агент — для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б)         платник податку — для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нараху- вання, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходів, якщо ті не передбачають перерахування податку до бюджету.

У тому разі, коли оподатковуваний доход нараховується, але не виплачується, податок, що підлягає сплаті з такого доходу, повинен бути сплачений до бюджету в терміни, встановлені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-111, тобто до 30 числа (включно) наступного місяця.

Якщо ж заробітна плата виплачується в натуральній формі або готівкою з каси, то податок з доходів фізичних осіб повинен бути сплачений протягом одного банківського дня, що йде за днем такої виплати.

Щомісячно та щоквартально органам ДПС подають звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб, а також суми утриманого та сплаченого податку.

Крім того, платники податку зобов'язані подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію).

Утримання податку з доходів фізичних осіб відображається по дебету субрахунку 661 «Розрахунки по заробітній платі» із кредиту субрахунку 641 «Розрахунки по податках», субрахунок другого порядку або аналітичний рахунок «Розрахунки по податку з доходів фізичних осіб».

Податок з доходів фізичних осіб перераховується до бюджету при виплаті оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом:

Дт 641 «Розрахунки по податках», субрахунок другого порядку або аналітичний рахунок «Розрахунки по податку з доходів фізичних осіб»

Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

13. Облік плати за землю (методика розрахунку плати за землю, відображення в обліку плати за землю, порядок звітування перед податковими органами та граничні терміни сплати)

Плата за землю — загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 14 ПК України).

Земельний податок — обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Платники плати за землю є суб'єктами податкових правовідносин, це фізичні та юридичні особи, які постійно користуються земельною ділянкою у зв'язку з набуттям права власності на неї або використовують на підставі укладеного договору оренди земельну ділянку, яка перебуває в державній або комунальній формі власності.

Документами, що посвідчують право власності на земельну частку (пай), також є:

^ свідоцтво про право на спадщину;

^ засвідчені у встановленому законом порядку договори купів-лі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

^ рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на отримання земельної частки (паю) громадянами України, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Право користування землею — це право володіння і користування земельною ділянкою. Право користування землею включає право постійного користування земельною ділянкою, право оренди та право концесії земельної ділянки. Користування наданою земельною ділянкою — не тільки право, а й обов'язок землекористувача, який повинен забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка (частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами), а також земельна частка (пай), що перебуває у власності чи користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Розмір орендної плати, як і податку на землю, не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря, а обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок — це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Ставка податку — це законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки.

Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки.

ПКУ встановлює два види ставок земельного податку залежно від типу сільського господарського угіддя: для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1 \% та для багаторічних насаджень —

0,03 \%.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах:

 

Групи населених пунктів з чисельністю населення, тис. осіб

Ставки податку, гривень за 1 кв. метр

Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення

до 3

0,24

 

від 3 до 10

0,48

 

від 10 до 20

0,77

 

від 20 до 50

1,2

1,2

від 50 до 100

1,44

1,4

від 100 до 250

1,68

1,6

від 250 до 500

1,92

2,0

від 500 до 1000

2,4

2,5

від 1000 і більше

3,36

3,0

Розмір земельного податку = Об'єкт справляння (площа земельної ділянки) • Грошову оцінку земельної ділянки (за 1 га) • • Ставка земельного податку

Від сплати податку звільняються фізичні особи:

^ інваліди першої і другої групи;

^ фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

^ пенсіонери (за віком); ^ ветерани війни;

^ фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб поширюється на одну земельну ділянку у межах граничних норм:

^ для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 гектари;

^ для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 гектара, в селищах — не більш як 0,15 гектара, в містах — не більш як 0,10 гектара;

^ для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 гектара;

^ для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 гектара;

^ для ведення садівництва — не більш як 0,12 гектара. Від сплати податку звільняються юридичні особи:

^ заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники, парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки;

^ дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

^ органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

^ санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів;

^ дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України; релігійні організації України;

^ дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

^ підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості;

у землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку;

^ новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах — протягом п'яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність.

Податковим кодексом передбачено два можливих варіанти обчислення суми податку платником — юридичною особою (щорічний та щомісячний). При цьому обрання тієї чи іншої моделі та безпосередньо нарахування плати за землю він здійснює самостійно. Сплачується податок протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем календарного місяця. Заповнення та подання декларації покладено на платника податкового платежу, до його обов'язків також віднесено надання довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У разі коли платником податку виступає фізична особа, нарахування плати за землю та видача повідомлення — рішення про внесення податку здійснюється податковими органами. Сплачується податок протягом 60 днів з дні вручення повідомлення.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр — це особлива державна облікова система, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності (користування) земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі (землекористувачів).

Державний земельний кадастр включає кадастрове зонування та зйомки, бонітування ґрунтів, економічну та грошову оцінку земель, державну реєстрацію земельних ділянок, облік кількості та якості земель.

Податок на землю перераховується до місцевих бюджетів у розмірах:

100 відсотків до бюджетів міст Києва та Севастополя;

75 відсотків плати за землю — для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;

60 відсотків плати за землю — для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань

Облік податку на землю ведеться на рахунку 641 «Розрахунки по податках», на якому відкривається субрахунок другого порядку або аналітичний рахунок «Розрахунок по податку на землю».

а)         Нарахований земельний податок:

Дт 92 «Адміністративні витрати»; 84 «Інші операційні витрати»

Кт 641 «Розрахунки по податках» субрахунок другого порядку або аналітичний рахунок «Розрахунок по податку на землю».

б)         Перерахований податок до бюджету:

Дт 641 «Розрахунки по податках» субрахунок другого порядку або аналітичний рахунок «Розрахунок по податку на землю»

Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

3) В кінці звітного періоду віднесені витрати по сплаті земельного податку на фінансові результати від звичайної діяльності:

Дт 791 «Результат основної діяльності»

Кт 92 «Адміністративні витрати»; 84 «Інші операційні витрати».

14. Облік екологічного податку (сутність екологічного податку, платники, об'єкти, база та ставку оподаткування, порядок обчислення податку та відображення в обліку, порядок подання звітності та строки сплати)

Екологічний податок — загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року(1 розділ, 14.1.57. ПКУ)

Платниками податку є:

^ суб'єкти господарювання;

Vу юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність;

^ бюджетні установи;

^ громадські та інші підприємства, установи та організації;

^ постійні представництва нерезидентів.

Об'єктом оподаткування екологічним податком є:

^ викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

^ скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

^ розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

^ утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

^ тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

^ викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Розрахунок екологічного податку здійснюється самостійно платниками щокварталу (крім тих, які визначені пунктом 240.2 ПК України) на основі:

^ фактичних обсягів викидів забруднюючих речовин у тоннах (т);

у обсягів скиду забруднюючих речовин у тоннах (т); Vу обсягів відходів у тоннах (т);

^ обсягів відходів в одиницях обладнання та приладів (од.). ^ обсягів відходів у вигляді джерел іонізуючого випромінювання у сантиметрах кубічних (см );

^ обсягів відходів у вигляді радіоактивних відходів (крім відходів, поданих у вигляді джерел іонізуючого випромінювання) у метрах кубічних (м );

^ обсягів електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій) у кВт/год (кВт/год);

^ вартості (без урахування податку на додану вартість) джерел іонізуючого випромінювання у гривнях з копійками;

^ ставок податку за одиницю бази оподаткування (у гривнях з копійками з округленням до двох десяткових знаків) ;

^ коригуючих коефіцієнтів.

Дані, на основі яких розраховується податкове зобов'язання, мають бути підтвердженими первинними документами бухгалтерського обліку.

Податкові агенти здійснюють обрахунок самостійно щокварталу, виходячи із фактичних обсягів реалізованого палива та відповідних ставок податку в поточному році.

Для цілей визначення податкового зобов'язання щодо екологічного податку платники зобов'язані визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та за кожним видом забруднюючої речовини. Для інших цілей загальна сума екологічного податку — ЕП (у гривнях), яка підлягає сплаті визначається платниками екологічного податкуь за формулою:

ЕП = Пвс + Пс + Прв + АЕС + 5,

де Пвс — сума податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (у гривнях);

Пс — сума податку за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (у гривнях);

Прв — сума податку за розміщення відходів (у гривнях);

АЕС — сума податку, який справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) (у гривнях);

5 — сума податку, який справляється за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк (у гривнях).

Платниками до уваги беруться лише ті види забруднень, що є наявними/характерними відповідно до специфіки їх господарської діяльності.

Дані про фактичні обсяги викидів забруднюючих речовин

вказуються на основі даних первинної документації бухгалтерського обліку:

журналів обліку за формами ПОД-1 «Журнал обліку стаціонарних джерел забруднення та їх характеристик», ПОД-2 «Журнал обліку виконання заходів з метою охорони атмосферного повітря», ПОД-3 «Журнал обліку роботи газоочисних та пиловловлюючих установок».

журналів обліку за формами ПОД-11 «Журнал обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями», ПОД-12 «Журнал обліку водоспоживання (водовідведення) побічними методами», ПОД-13 «Журнал обліку якості зворотних вод, що скидаються».

даних типової форми № 1-Т «Облік відходів та пакувальних матеріалів та тари» тощо.

Базовим податковим (звітним) періодом для екологічного податку є квартал.

Формою звітності з екологічного податку є Декларація.

Органи Держказначейства здійснюють розподіл коштів щодо екологічного податку відповідно до Бюджетного кодексу:

30 відсотків коштів зараховуються до Держбюджету;

70 відсотків зараховується до місцевих бюджетів (крім податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками), в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів — 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим — 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя — 70 відсотків.

15. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу (платники збору, об'єкти та база оподаткування, ставки збору, методика розрахунку збору та порядок відображення в обліку нарахування податку, порядок звітування перед податковими органами).

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу — загальнодержавний збір, який справляється за першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, визначених розділом VII цього Кодексу (14.1.169.ПКУ)

Платниками збору є фізичні і юридичні особи при здійсненні першої реєстрації в Україні транспортних засобів.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Механізм розрахунку суми податку в основному залишається тим самим. Визначення об'єкта обкладення збором за першу реєстрацію транспортного засобу істотно спростилося, а список оподатковуваних транспортних засобів розширився. Так, наприклад, крім автомобілів, суден тощо збором обкладатимуться літаки і вертольоти (абз. 6 п. 1 р. XIX ПК).

Не є об'єктами оподаткування збором, належать: машини і механізми для сільгоспробіт, транспортні засоби швидкої медичної допомоги, а також причепи (напівпричепи), мопеди і велосипеди.

Базою оподаткування може бути фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування. Оскільки транспортні засоби з метою оподаткування поділяються на колісні, судна, літаки і вертольоти, то й об'єкти оподаткування кожного з них різні.

У свою чергу, колісні транспортні засоби можуть бути обладнані двигунами внутрішнього згорання та електродвигунами.

Двигун внутрішнього згорання — це тип двигуна, теплова машина, в якій хімічна енергія палива (звичайно застосовується рідке або газоподібне вуглеводневе паливо), що згоряє в робочій зоні, перетвориться в механічну роботу.

Робочий об'єм двигуна (літраж двигуна) складається з робочих обсягів усіх циліндрів. Тобто це величина робочого об'єму одного циліндра помножена на кількість циліндрів.

Робочий об'єм циліндра — це простір, який звільняє поршень при переміщенні з верхньої мертвої точки до нижньої мертвої точки. Об'єм циліндрів двигуна визначається у сантиметрах кубічних. Саме об'єм циліндрів двигуна і є об'єктом оподаткування збором за першу реєстрацію транспортного засобу, обладнаного двигуном внутрішнього згорання.

Електродвигун — це електрична машина, двигун, що перетворює електричну енергію в механічну.

Потужність електродвигуна — це найбільша корисна потужність, яку електродвигун здатний віддавати, при обумовленому режимі роботи, без перегріву обмотки вище норми, що допускається класом нагрівостійкості електроізоляції. Потужність електродвигунів вимірюється у кіловатах (кВт). Заводи-виробники обов'язково зазначають потужність двигунів у технічних характеристиках цих пристроїв. Потужність електродвигуна, виміряна в кіловатах, є базою оподаткування для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, та суден, обладнаних двигуном.

Для літаків і вертольотів базою оподаткування збором є максимальна злітна маса повітряного судна. Максимальною злітною масою повітряного судна вважається його власна маса, куди включаються всі і все, що знаходиться на борту на початок розбігу. Максимальна злітна маса зазначається у технічних характеристиках літака.

Ставки збору для колісних транспортних засобів (для мотоциклів):

 

 

 

Група

Об'єм циліндрів двигуна, куб. сантиметрів

Ставка збору, гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна

від                   до (включно)

1

до 500

3

2

501 800

5

3

понад 800

10

для легкових автомобілів (крім автомобілів, обладнаних електродвигуном):

 

 

 

Група

Об'єм циліндрів двигуна, куб. сантиметрів

Ставка збору, гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна

від

до (включно)

1

до 1000

3

2

1001

1500

5

3

1501

1800

7

4

1801

2500

10

5

2501

3500

25

6

3501

4500

40

7

4501

5500

45

8

5501

6500

55

9

понад 6500

60

для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, — 0,5 гривні за 1 кВт потужності двигуна;

для автобусів, у тому числі мікроавтобусів, — 5 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна;

для тракторів — 2,5 гривні за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна;

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу для вантажо-пасажирських автомобілів сплачується у розмірах, установлених для вантажних автомобілів;

для сідельних тягачів — 15 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна;

для автомобілів спеціального призначення — 5 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна.

для суден:

для суден, оснащених стаціонарним або підвісним двигуном (двигунами):

 

Група

Потужність двигуна, кВт

Ставка збору, гривень за 1 кВт потужності двигуна

1

до 55 (включно)

2,5

2

понад 55

3

для літаків і вертольотів:

для літаків — 1 гривня за кожен кілограм максимальної злітної маси;

для вертольотів — 1 гривня за кожен кілограм максимальної злітної маси.

Ставки збору застосовуються:

для нових транспортних засобів — з коефіцієнтом 1;

для транспортних засобів, які використовувалися до 8 років, — з коефіцієнтом 2;

для транспортних засобів, які використовувалися понад 8 років, — з коефіцієнтом 3;

Звільняються від сплати збору за першу реєстрацію транспортного засобу: будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів, дитячі будинки-інтернати, пансіонати для ветеранів війни і праці, геріатричні пансіонати (для людей похилого віку), реабілітаційні установи для інвалідів та дітей-інвалідів, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів. Тобто ті державні організації, які надають соціальні послуги найменш захищеним чи постраждалим від певних подій групам населення.

Усі легкові транспортні засоби для інвалідів, об'єм циліндрів двигуна яких менше 1500 куб. сантиметрів і які придбані за бюджетні кошти та/або на безкоштовній основі передані у користування цим організаціям, звільняються від сплати збору за першу реєстрацію транспортного засобу.

Сплата збору відбувається безпосередньо перед процесом першої реєстрації транспортного збору. Сплачувати збір повинні уповноважені набувачі права власності на транспортний засіб (власники), які вперше реєструють даний транспортний засіб на території України..

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу, згідно з Податковим кодексом, розраховується як добуток бази оподаткування, ставки збору та відповідного коефіцієнта, який залежить від виду та терміну, протягом якого використовувався транспортний засіб до моменту його першої реєстрації в Україні.

Юридичні особи зобов'язані впродовж десяти днів після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подати до органів ДПС за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору.

Разом з розрахунком збору за першу реєстрацію транспортного засобу платник цього збору обов'язково повинен подати копію Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, завіреного відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.

Під час реєстрації в Україні платники повинні пред'явити квитанції або платіжні доручення про сплату збору з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення. А платники, звільнені від сплати збору — відповідний документ, що дає право на користування такими пільгами.

16. Облік місцевих податків (сутність місцевих податків, їх бази, методика нарахування та відображення в обліку, порядок звітування перед податковими органами).

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу встановлено, що до місцевих податків належить:

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

^ якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває в спільній частковій власності кількох осіб платником податку є кожна з цих осіб, за належну їй частку;

^ якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

^ якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості.

Не є об'єктом оподаткування:

^ об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);

^ об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом;

^ будівлі дитячих будинків сімейного типу;

^ садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкту на одного платника податку.

^ об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю;

^ гуртожитки.

Базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості.

База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з житлової площі об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

У разі наявності у платника податку кількох об'єктів оподаткування база оподаткування обчислюється окремо за кожним з таких об'єктів.

База оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи-платника податку, зменшується:

^ для квартири — на 120 кв. метрів;

^ для житлового будинку — на 250 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа-платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або, за вибором такого платника, до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об'єкта житлової нерухомості:

^ для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

^ для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставка податку становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об'єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності фізичних осіб, проводиться органом державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості.

Платники податку на підставі документів, що підтверджують їх право власності на об'єкт оподаткування та місце проживання (реєстрації), мають право звернутися до органів державної податкової служби для звірки даних щодо житлової площі житлової нерухомості, пільги зі сплати податку, ставки податку та нарахованої суми податку.

Орган державної податкової служби проводить перерахунок суми податку і надсилає податкове повідомлення-рішення зазначеному власнику відповідно до цього пункту.

Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані до 15 квітня року, в якому набрала чинності ця стаття, а у наступні роки щоквартально, у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу, подавати органам державної податкової служби відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Платники податку-юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають органу державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Податок сплачується за місцем розташування об'єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:

^ фізичними особами — протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

^ юридичними особами — авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

17. Облік місцевих зборів: збору за місця для парку-вання транспортного засобу, збору за проведення деяких видів підприємницької діяльності, туристичного збору (сутність місцевих зборів, платники, ставки, база оподаткування, методи нарахування та відображення в обліку)

1) Збір за місця для паркування транспортних засобів Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської влади спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, пар-кінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,І5 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно) за місцем розташування спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за податковий (звітний) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

2) Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності для цілей — сума коштів, яка сплачується за придбання та використання торгового патенту (1 розділ, 14.1.68. ПКУ)

Платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

^ торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

^ діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

^ торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

^ діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг такі суб'єкти господарювання:

^ аптеки, що перебувають у державній та комунальній власності;

^ розташовані у селах, селищах і містах районного значення підприємства та організації споживчої кооперації та торгово-виробничі державні підприємства робітничого постачання;

^ фізичні особи-підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності;

^ фізичні особи-підприємці, які здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва і тваринництва, свійської худоби та птиці (як у живому вигляді, так і продукції забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;

^ фізичні особи-підприємці, які сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

^ суб'єкти господарювання, утворені громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно із законодавством та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах «Українське товариство сліпих», «Українське товариство глухих», а також фізичними особами-інвалідами, зареєстрованими відповідно до закону як підприємці.

^ суб'єкти господарювання, які провадять торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених із домішками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; свійська птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорм для продажу населенню;

^ суб'єкти господарювання, що реалізують продукцію власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ними у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення, що належать такому суб'єкту;

^ суб'єкти господарювання, які провадять діяльність із закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки);

^ підприємства, установи та організації, які провадять діяльність у торговельно-виробничій сфері (ресторанне господарство), у тому числі навчальних закладах, із обслуговування виключно працівників таких підприємств, установ та організацій, а також учнів і студентів у навчальних закладах.

Не є платниками збору за провадження діяльності у сфері розваг суб'єкти господарювання, які провадять комп'ютерні та відео-ігри.

При здійсненні продажу товарів платники збору можуть одночасно здійснювати продаж супутньої продукції (незалежно від країни їх походження): ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі, мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники та закріплювачі для малювання та живопису, полотна, багети, рамки та підрамники для картин, швидкозшивачі, інші канцелярські прилади та конторське приладдя, крім виготовлених з дорогоцінних і напівдо-рогоцінних металів.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності (крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) та діяльності з надання платних послуг встановлюється в таких межах:

^ на території м. Києва та обласних центрів — від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати;

^ на території м. Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів — від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати;

^ на території інших населених пунктів — до 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

У разі якщо пункти продажу товарів (надання послуг) розташовані в курортній місцевості або на території, прилеглій до митниці, інших пунктів переміщення через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовуються кошти від сплати збору, можуть прийняти рішення щодо збільшення ставки збору, але не більш як 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах встановлюється в межах від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, залежно від місця розташування таких пунктів продажу.

Ставка збору за здійснення торгівлі валютними цінностями

на календарний місяць становить 1,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Ставка збору за здійснення діяльності у сфері розваг на квартал становить:

^ для використання грального автомата (грального автомата «кран-машина», грального автомата, на якому проводяться дитячі ігри, іншого грального автомата, призначеного для проведення платних розважальних ігор) — розмір мінімальної заробітної плати;

^ для використання гральних жолобів (доріжок) кегельбану, боулінгу, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, — розмір мінімальної заробітної плати, збільшений у 2 рази, за кожний гральний жолоб (доріжку);

^ для використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань, — розмір мінімальної заробітної плати за кожний стіл для більярду;

^ для проведення інших оплатних розважальних ігор — розмір мінімальної заробітної плати за кожне окреме гральне місце.

Ставки збору, визначені відповідно до цієї статті, округляються (менш як 50 копійок відкидається, а 50 копійок і більше округляється до однієї гривні).

Порядок сплати збору платниками збору:

^ платниками збору, які провадять торговельну діяльність або надають платні послуги (крім пересувної торговельної мережі) збір сплачується за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання платних послуг;

^ платниками збору, які здійснюють торгівлю валютними цінностями, — за місцезнаходженням пункту обміну іноземної валюти;

^ платниками збору, що здійснюють діяльність у сфері розваг, — за місцезнаходженням пункту надання послуг у сфері розваг;

^ платниками збору, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, — за місцем реєстрації таких платників;

^ платниками збору, що здійснюють торгівлю на ярмарках, ви-ставках-продажах та інших короткотермінових заходах, пов'язаних з демонстрацією та продажем товарів, — за місцем провадження такої діяльності.

Строки сплати збору:

^ за провадження торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту — не пізніш як за один календарний день до початку провадження такої діяльності;

^ за провадження торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями — щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю;

^ за здійснення діяльності у сфері розваг — щоквартально не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному кварталу.

Під час придбання торгового патенту суб'єкт господарювання вносить суму збору за один місяць (квартал). На суму збору, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується сума збору, яка підлягає внесенню в останній місяць (квартал) його дії.

Платники збору можуть здійснити сплату збору авансовим внеском до кінця календарного року.

У разі невнесення суб'єктом господарювання збору у встановлений цією статтею строк, дія такого патенту анулюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулося таке порушення.

Суб'єкт господарювання, що припинив діяльність, яка відповідно до цього Кодексу підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про це відповідному органу державної податкової служби. При цьому торговий патент підлягає поверненню органу державної податкової служби, який його видав, а суб'єкту господарювання повертається надмірно сплачена сума збору.

3) Туристичний збір

Туристичний збір — це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету.

Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Платниками збору не можуть бути особи, які: ^ постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір; » особи, які прибули у відрядження;

^ інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); ^ ветерани війни;

^ учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; ^ особи, які прибули за путівками та курсовками в санаторії та пансіонати.

Ставка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору.

Базою справляння є вартість усього періоду проживання (ночівлі) за вирахуванням податку на додану вартість.

До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду.

Згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися:

^ адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

^ квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

^ юридичними особами або фізичними особами-підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.

Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно). Суми нарахованих щомісячних авансових внесків відображаються у квартальній податковій декларації. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

18. Облік торгових патентів (поняття про торгові патенти, їх види, діяльність суб'єктів господарювання, що підлягає патентуванню, порядок видачі та повернення торгових патентів та їх податковий облік)

Торговий патент — державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору.

Для провадження підприємницької діяльності суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби за місцем сплати збору заявку на придбання торгового патенту, яка повинна містити такі відомості:

^ найменування суб'єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) та прізвище, ім'я, по батькові суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи);

^ юридична адреса (місцезнаходження) суб'єкта господарювання, а у разі якщо патент придбається для відокремленого підрозділу, — місцезнаходження такого відокремленого підрозділу згідно з документом, що засвідчує право власності (оренди);

^ вид підприємницької діяльності, для провадження якої придбається торговий патент;

^ вид торгового патенту;

^ найменування документа про повну або часткову сплату збору;

^ назва та фактична адреса (місцезнаходження) пункту продажу товарів, пункту з надання платних послуг, пункту обміну іноземної валюти, грального місця, позначення «виїзна торгівля»;

^ назва, дата, номер документа, що засвідчує право власності (оренди);

^ період, на який придбається торговий патент.

Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до ПКУ. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.

Торговий патент видається особисто фізичній особі-підприємцю або особі уповноваженій юридичною особою під підпис у триденний термін з дня подання заявки. Датою придбання торгового патенту є зазначена в ньому дата.

Бланк торгового патенту є документом суворого обліку.

У разі втрати або зіпсування торгового патенту платнику збору видається дублікат торгового патенту в порядку, установленому цим пунктом.

Види діяльності, які провадяться з придбанням пільгового торгового патенту:

З придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням таких товарів (незалежно від країни їх походження):

^ товари повсякденного вжитку, продукти харчування, вироби медичного призначення для індивідуального користування, технічні та інші засоби реабілітації через торговельні установи, утворені з цією метою громадськими організаціями інвалідів;

^ товарів військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців на території військових частин і військових навчальних закладів;

^ насіння та посадкового матеріалу овочевих, баштанних, кормових та квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі;

^ сірників;

^ термометрів та індивідуальних діагностичних приладів.

З придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням таких товарів вітчизняного виробництва:

^ поштові марки, листівки, вітальні листівки і конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара, виготовлена з дерева, паперу та картону, яка використовується для поштових відправлень підприємствами, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту та зв'язку, і фурнітура до них;

^ товари народних промислів, крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері культури;

у готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя), вітаміни для населення, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів із целюлози або її замінників, ветеринарні препарати, вироби медичного призначення для індивідуального користування інвалідами, технічні та інші засоби реабілітації інвалідів;

^ зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, папір туалетний, мило господарське;

Vу вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню, газ скраплений у балонах, що реалізується населенню за місцем проживання для використання у житлових та/або нежитлових приміщеннях;

^ проїзні квитки;

^ зошити.

З придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва, що мають реєстраційні свідоцтва, видані в установленому порядку, а також книг, брошур, альбомів, нотних видань, буклетів, плакатів, картографічної продукції, що видаються юридичними особами-резидентами України.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням пільгового торгового патенту встановлюється в розмірі 0,05 розміру мінімальної заробітної плати за весь строк дії такого патенту.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням короткотермінового торгового патенту за один день становить 0,02 розміру мінімальної заробітної плати.

Оригінал торгового патенту повинен бути розміщений:

^ на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності — біля реєстратора розрахункових операцій;

^ на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;

^ на табличці — для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях;

^ у пунктах обміну іноземної валюти;

^ у приміщеннях для надання платних послуг, а також у приміщеннях, у яких проводяться розважальні ігри.

Торговий патент повинен бути відкритий та доступний для огляду.

Для запобігання пошкодженню торгового патенту (вигорання на сонці, псування внаслідок затікання дощової води, псування сторонніми особами тощо) дозволяється розміщувати нотаріально засвідчені копії торгових патентів у визначених цією частиною місцях. При цьому оригінал такого патенту повинен зберігатися у відповідальної особи суб'єкта господарювання або відповідальної особи відокремленого підрозділу, яка зобов'язана надавати його для огляду уповноваженим законом особам.

Торгові патенти видаються органами державної податкової служби України з визначеним, у межах максимально дозволених часових проміжках, який залежить від виду підприємницької діяльності, строком їх дії:

60 календарних місяців — на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу;

8 календарних кварталів — на здійснення операцій у сфері розваг;

36 календарних місяців — на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями;

12 календарних місяців — на здійснення торговельної діяльності, крім короткотермінового торгового патенту та діяльності з надання побутових послуг;

від 1 до І5 днів — короткотерміновий торговий патент на здійснення торговельної діяльності.

19. Облік фіксованого сільськогосподарського податку (суть фіксованого сільськогосподарського податку, методика розрахунку податку, відображення в обліку фіксованого сільськогосподарського податку, порядок звітування перед податковими органами та терміни сплати)

З метою стимулювання розвитку сільськогосподарського виробництва передбачено функціонування спеціального податкового режиму у формі фіксованого сільськогосподарського податку

Спеціальний податковий режим — це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

Фіксований сільськогосподарський податок — це податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках від її нормативної оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів. Згідно із п.п. 9.1.14 ст. 9 ПК фіксований сільськогосподарський податок належить до загальнодержавних податків, тобто таких, що є обов'язковими до сплати на усій території України.

Платниками податку є юридичні особи, незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Відповідно, платниками ФСП можуть бути також суб'єкти, які займаються виловом риби у внутрішніх водоймах (рибгоспи).

Мінімальна величина частки сільськогосподарського товаро-виробництва (75 \%), що дає право на застосування спеціального режиму, та встановлено період, за який вона повинна розраховуватися (попередній рік).

Не є платниками податку:

суб'єкти, у яких понад 50 \% доходів від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва займає виручка від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутра та хутряних виробів, а також які виробляють і реалізовують підакцизні товари (крім виноградних виноматеріалів, що в подальшому використовуються іншими суб'єктами для виробництва готової продукції;

суб'єкти, що мають на дату подачі заяви про набуття статусу платника ФСП податковий борг (за винятком безнадійного боргу, що виник внаслідок дії форс-мажорних обставин).

Об'єктом оподаткування ФСП є площа сільськогосподарських угідь, що перебуває у власності товаровиробника або надана йому у користування, в тому числі й на умовах оренди.

Землі сільськогосподарського призначення — це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

При цьому, згідно з нормами Земельного кодексу, до земель сільськогосподарського призначення належать як безпосередньо сільськогосподарські (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), так і несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є також землі водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебувають у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування ФСП є нормативна грошова оцінка земельних ділянок — це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений, відповідно до законодавства, центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Причому залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною й експертною.

Нормативна грошова оцінка використовується для цілей оподаткування, тоді як експертна — при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабміном.

Залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів; економічна оцінка земель; грошова оцінка земельних ділянок.

Дані бонітування ґрунтів є складовою державного земельного кадастру та є основою проведення економічної оцінки сільськогосподарських угідь і враховуються при визначенні екологічної придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур, а також втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Дані з економічної оцінки земель є основою при проведенні нормативної грошової оцінки земельних ділянок, аналізі ефективності використання земель порівняно з іншими природними ресурсами та визначенні економічної придатності земель сільськогосподарського призначення для вирощування сільськогосподарських культур.

Економічна оцінка земель проводиться відповідно до державних стандартів, норм і правил, а також інших нормативно-правових актів на землях сільськогосподарського призначення, незалежно від форм власності. Економічна оцінка земель сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5-7 років юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування.

Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення провадиться окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місцероз-ташування та економічної оцінки земель.

Ставки ФСП з одного гектара сільськогосподарських угідь диференціюються залежно від:

у категорії (типу) земель (за багаторічні насадження ставки є нижчими);

^ розташування земель (для гірських зон та поліських територій ставки є нижчими);

^ спеціалізації товаровиробника (тепличні комбінати сплачуватимуть податок за підвищеними ставками).

Ставки встановлені у відсотках від їх грошової оцінки, тобто є адвалерними, що не передбачає необхідності їх перегляду (уточнюватися повинна податкова база) (табл. 12).

Таблиця 12

Стосовно співвідношення ставок ФСП із ставками земельного податку, то номінально перші є у 1,5 рази вищими, водночас реально, враховуючи індексацію бази земельного податку, ставки ФСП є більше ніж вдвічі нижчими ставок земельного податку за відповідні площі угідь.

Нововведенням ПК є передбачення застосування вищих ставок для окремих категорій товаровиробників, а саме сільськогосподарських підприємств, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті (для цієї категорії товаровиробників ставки ФСП є у 6,7 рази вищими, ніж для інших платників).

Базовим податковим (звітним) періодом для податку є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається з 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. Податкові декларації подаються:

Vу органу ДПС за місцем знаходження платника податку — на основі загальних площ сільськогосподарських угідь чи земель водного фонду, що перебувають у власності або користуванні (в тому числі на умовах оренди) платника податку;

^ органу ДПС за місцем розташування земельної ділянки — стосовно земельних ділянок, розташованих у межах території відповідного органу місцевого самоврядування.

Сплата податку проводиться щомісяця, протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Щомісячний платіж визначається у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку.

Щомісячна сума сплати = Уз* (ставку* базу оподаткування» \% квартал)

Поквартальна розбивка річної суми податку відображає специфіку сільськогосподарського виробництва: у I та II кварталах — по 10 \%; у III кварталі — 50 \%; у IV кварталі — 30 \%.

ФСП сплачується на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки (а не місця знаходження платника податку).

20. Оподаткування фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності (податковий облік при спрощеній системі оподаткування)

Платниками єдиного податку з урахуванням є фізичні особи — підприємці, які протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, відповідають сукупності таких критеріїв:

^ кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 4 особи (8 осіб для діяльності у сфері ресторанного господарства) (включаючи членів сімей таких фізичних осіб);

^ обсяг доходу не перевищує 600 000 гривень за умови застосування при здійсненні розрахункових операцій у готівковій або безготівковій формі зареєстрованих, опломбованих у встановленому порядку та переведених у фіскальний режим роботи реєстраторів розрахункових операцій або 300 000 гривень без застосування таких реєстраторів розрахункових операцій.

Спрощена система оподаткування не поширюється на фізичних осіб — підприємців, які здійснюють:

^ діяльність з організації та проведення азартних ігор;

^ виробництво та роздрібний продаж підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

^ виробництво та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;

^ видобуток, виробництво та інші види діяльності з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, в тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

^ видобуток та реалізацію корисних копалин;

^ фінансову діяльність;

^ операції з нерухомим майном, у тому числі з надання в оренду/суборенду торгових місць та інших послуг на ринках та/або у торгівельних об'єктах;

^ оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;

^ діяльність у сфері наземного, водного, авіаційного транспорту, надання додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (крім діяльності таксі, діяльності нерегулярного пасажирського транспорту та діяльності автомобільного вантажного транспорту);

^ зовнішньоекономічну діяльність, крім експорту програмного забезпечення і послуг з віддаленої підтримки програм та обладнання, розробки постачання та оновлення програмного забезпечення, надання послуг у сфері інформатизації;

^ діяльність з надання послуг пошти та зв'язку;

^ діяльність з проведення розслідувань та забезпечення безпеки;

^ діяльність у сфері права;

^ діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту; ^ діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління;

у діяльність з управління підприємствами, допоміжну діяльність у сфері державного управління; Vу рекламну діяльність; ^ підбір та забезпечення персоналом;

^ діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

^ роздрібну торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, обробленим та необробленим дорогоцінним камінням;

^ роздрібну торгівлю через мережу Інтернет.

Платники податку не є платниками таких податків і зборів:

^ податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;

^ податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України;

» збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Рішення про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування може бути прийняте суб'єктом господарювання один раз протягом календарного року шляхом подання відповідної письмової заяви до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного податкового (звітного) періоду.

Об'єктом оподаткування є дохід платника податку.

При визначенні граничної суми доходу, сума доходу зменшується на такі суми, що надійшли у звітному періоді, зокрема на:

^ суму кредитів, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з моменту її отримання;

^ суму коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів (в межах державних програм);

^ суму коштів (зокрема аванс, передоплата), які повертаються покупцю — платнику податку внаслідок повернення ним товару або розірвання договору, а також суму коштів, які повертаються платником податку покупцю внаслідок повернення таким покупцем товару (в розмірі, який не перевищує суми, сплаченої за товар);

^ суму коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), які реалізовані в період перебування платником податку на загальній системі оподаткування та вартість яких була включена до загального оподатковуваного доходу фізичної особи;

^ суму коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються платнику податку з бюджетів або державних цільових фондів.

Датою отримання доходу є дата надходження коштів на поточний рахунок (у касу) платника податку, дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, дата фактичного отримання платником податку безоплатно одержаних матеріальних і нематеріальних цінностей (активів).

Базою обкладення податком є виражений у гривнях дохід платника податку, дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання таких доходів; дохід у вигляді безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг визначається за звичайними цінами у порядку, встановленому ПКУ.

Ставки податку встановлюються щороку сільськими, селищними та міськими радами (далі у цій статті — органи місцевого самоврядування) залежно від виду господарської діяльності з розрахунку на календарний місяць у межах:

^ на території населених пунктів з чисельністю населення понад 500 тис. осіб — від 20 до 600 гривень;

^ на території населених пунктів з чисельністю населення від 150 до 500 тис. осіб — від 20 до 400 гривень;

^ на території інших населених пунктів — від 20 до 200 гривень.

Фізичні особи, які провадять кілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки податку, отримують одне свідоцтво платника податку і сплачують податок за більшою ставкою.

Фізичні особи, які провадять господарську діяльність за місцем державної реєстрації та в іншому населеному пункті України, отримують одне свідоцтво платника податку і сплачують податок за ставкою 600 гривень з розрахунку на календарний місяць.

За використання в підприємницькій діяльності праці найманих працівників або членів їх сімей ставка єдиного податку збільшується на 50 \% за кожну особу.

Отримані суми єдиного податку відділення ДКУ перераховують у таких пропорціях:

до місцевого бюджету — 43 \%;

до Пенсійного фонду України (як частина суми ЄВСС) — 57 \%.

Мінімальна сума ЄВСС незалежно від обраної системи оподаткування становить 34,7 \% (страхування на випадок безробіття і пенсійне страхування).

Максимальна сума ЄВСС при реєстрації за всіма видами ЗДСС — 38,11 \%.

Розмір єдиного соціального внеску для найманих працівників знаходиться у межах — 36,76 \%—49,7 \%.

Приклад. Підприємець здійснював свою діяльність з двома членами сім'ї без оформлення трудового договору і двома найманими працівниками на умовах трудового договору. Заробітна плата найманого працівника на місяць — 3000 грн.

Ставка єдиного податку 200 грн. В базовому періоді підприємець за себе та за членів сім'ї перерахував кошти до соціальних фондів єдиний соціальний внесок — 38,11 \%.

Для найманих працівників встановими розмір єдиного внеску 36,76 \% (перший клас професійного ризику виробництва).

Упродовж місяця суми платежів підприємця становили:

єдиний податок за себе-86 гри. (200 грн. х 43 \%);

єдиний податок за членів сім'ї та найманих працівників — 172 гри. (200 грн. х 50 \% х 43 \% х 4 особи);

єдиний соціальний внесок за себе та членів сім'ї — 1075,85 грн. (941 грн. х 3 особи х 38,11 \%);

єдиний соціальний внесок за найманих працівників — 2202,6 гри. (3000 грн. х 2 ос. х 36,76 \%).

Разом загальна сума платежів — 3536,45 грн.

Податковим (звітним) періодом для платників податку є календарний квартал.

Фізичні особи сплачують податок шляхом здійснення попереднього (авансового) платежу щомісяця до 20 числа (включно) до початку місяця, за який здійснюється сплата податку.

Для визначення результатів господарської діяльності на підставі первинних документів платники податку ведуть книгу обліку доходів і витрат шляхом відображення у хронологічній послідовності здійснених господарських і фінансових операцій.

За результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду платники податку подають до органу державної податкової служби декларацію суб'єкта малого підприємництва-платника податку в строк, встановлений для квартального податкового (звітного) періоду.

21. Види штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, порядок їх нарахування та відображення в обліку

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) — плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Неподання у строки заяв або документів для взяття на облік у органі ДПС, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та складення податкової звітності: тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, — 510 гривень.

У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, — 1020 гривень.

Порушення платником податків, що виробляють спирт етиловий (коньячний, плодовий), алкогольні напої та тютюнові вироби, вимог щодо обов'язкової реєстрації як платника акцизного податку органами державної податкової служби за місцем державної реєстрації таких суб'єктів у п'ятиденний строк з дня отримання ліцензії на виробництво тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1700 гривень.

Неподання банками або іншими фінансовими установами відповідним органам державної податкової служби в установлений статтею 69 цього Кодексу строк повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків тягне за собою накладення штрафу у розмірі 340 гривень за кожний випадок неподання або затримки.

Неподання або порушення порядку подання платником податків інформації для формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 85 гривень.

Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Оформлення документів, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків, або з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків тягне за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень.

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Неподання платником податків — фізичною особою декларації чи включення до неї перекручених (недостовірних) даних про суми одержаних доходів, понесених витрат та якщо такі дії платника призвели до заниження суми оподатковуваного доходу тягнуть за собою накладення на платника податків — фізичну особу штрафу у розмірі 25 відсотків від різниці між заниженою сумою податкового зобов'язання і сумою, визначеною податковим органом.

Несплата (неперерахування) платником податків — фізичною особою сум єдиного податку в порядку та у строки, визначені законодавчим актом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків ставок податку, встановлених для фізичних осіб — платників єдиного податку.

У разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом певних строків, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, — у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Ненарахування, неутримання та несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету.

Пеня — це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Пеня в податковому обліку має дискусійну природу. З одного боку, пеня вважається способом забезпечення виконання обов'язку по сплаті податків і зборів, оскільки стимулює платника податків до належної поведінки. З іншого боку, вона відповідає ознакам фінансової санкції, адже формальною підставою її нарахування є порушення строків погашення податкових зобов'язань.

Пеня нараховується після закінчення встановлених Податковим кодексом України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

^ при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків — від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

^ при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами — від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із нормами цього Кодексу.

^ у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

^ у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків — фізичних осіб та контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Нарахування пені закінчується:

^ у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;

^ у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

^ у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

^ при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.