Банківські операції - Навчальний посібник ( Косова Т.Д., Циганов О.Р.)

9.7. фінансовий інжинирінг

Фінансовий інжиніринг — це цілеспрямоване розроблення та реалізація нових фінансових інструментів та/або нових фінансових технологій, а також творчий пошук нових підходів до вирішення фінансових проблем за допомогою уже відомих фінансових інструментів та технологій. Можна сказати, що фінансовий інжиніринг допомагає банкам та іншим фінансовим посередникам оперативніше та ефективніше реагувати на зміни, що відбуваються у світі, в законодавстві та економіці конкретної країни, всередині конкретного суб'єкта господарювання.

Зауважимо, що фінансовий інжиніринг не слід ототожнювати з фінансовим аналізом, котрий є лише першим суттєвим етапом фінансового інжинірингу. Суть фінансового аналізу полягає в розчленуванні чи розкладі цілого на складові частини з метою їх вивчення, з'ясування відношення між ними, виявленні наявності проблеми та її першопричин. Фінансовий інжиніринг, використовуючи результати фінансового аналізу, відповідний власний інструментарій та операційні схеми, а також власне розуміння проблеми, займається розробленням, конструюванням та реалізацією нових фінансових інструментів та/або технологій з метою розв'язання відповідних фінансових проблем.

В окремих випадках шляхи вирішення цих проблем мають одноразовий характер, вони непридатні для повторного використання. Водночас може бути, що готове рішення фінансової проблеми має досить широке застосування, тобто може використовуватися значною кількістю суб'єктів господарювання. Отже, кожний фінансовий інструмент чи схема повинні задовольняти конкретні потреби клієнта, у більшості випадків схеми фінансового інжинірингу не можуть бути універсальними та уніфікованими.

З погляду практики фінансовий інжиніринг охоплює різні сфери економіки та напрями діяльності. Зокрема, відчутна роль фінансового інжинірингу в торгівлі цінними паперами та похідними цінними паперами, особливо при здійсненні арбітражу у часі. Як правило, основою для існування похідних цінних паперів є невизначеність у майбутньому. Тому механізм випуску та обігу похідних цінних паперів пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

У галузі корпоративних фінансів часто виникає потреба у фінансовому інжинірингу для створення нових інструментів або технологій захисту капіталів при здійсненні значних за обсягом комерційних операцій.

До проблем фінансового інжинірингу належать питання, що виникають при злитті або поглинанні підприємств. Прикладом такого фінансового інжинірингу можна назвати появу «проміжного» фінансування. При «проміжному» фінансуванні інвестиційний банк надає кредит групі викупу на строк, доки не буде організовано фінансування на стабільнішій основі. Надаючи такий кредит, інвестиційний банк отримує не лише проценти, а й комісійні доходи за надання консультаційних та інших послуг. Водночас банк заінтересований у найскорішому поверненні кредиту, оскільки такий кредит є досить ризикованим.

Фінансовий інжиніринг відіграє значну роль в управлінні короткостроковими та довгостроковими інвестиціями. Зокрема, були розроблені та впроваджені в практику такі інструменти, як взаємні фонди грошового ринку, взаємні фонди та ринок репо.

Взаємні фонди грошового ринку продають свої паї дрібним інвесторам, а потім об'єднують кошти для наступного інвестування — так само, як і традиційні взаємні фонди. Різниця полягає в тому, що взаємні фонди грошового ринку інвестують кошти виключно в низькоризиковані короткострокові інструменти грошового ринку. Дохід від цих інструментів потім розподіляється між пайовиками за відрахуванням невеликих комісійних. У більшості випадків вартість паю була постійною, дивіденди сплачувалися часто, як правило щоденно, і переглядались щомісяця. Потім взаємні фонди грошового ринку отримали можливість виписувати чеки, що ще більше підвищило їхню привабливість.

Репо — це операції з продажу та купівлі цінних паперів з різними датами розрахунку. Зворотне репо, або угода про купівлю цінних паперів із зворотним продажем, є дзеркальним відображенням репо. Тобто, репо та зворотне репо — це фактично короткострокові кредити, забезпечені базисними цінними паперами, на-І приклад державними цінними паперами. Вони використовуються для одержання короткострокового фінансування, інвестування короткострокових залишків готівки або одержання цінних паперів для використання при «коротких» продажах.

Значна роль фінансового інжинірингу пов'язана з обслуговуванням населення. Тут можна назвати, зокрема, «нау»-рахунки індивідуальні пенсійні рахунки.

Відчутну роль відіграє фінансовий інжиніринг у фінансуванні зовнішньої торгівлі, залученні грошовим ресурсів для інвестицій; покритті бюджетного дефіциту, зниженні бази оподаткування у клієнта, включаючи самі банки; сек'юритизації активів; управлінні ризиками тощо.

Застосування фінансового інжинірингу передбачає наявність у банків висококваліфікованих спеціалістів. Останні повинні мати відповідний рівень знань у галузях економічної та фінансової теорії, бухгалтерської та банківської справи, юриспруденції, математики, статистики та оподаткування, володіти мистецтвом моделювання. Крім того, необхідно знати комп'ютерну та телекомунікаційну техніку, бути поінформованим про наявні, розроблені фінансові інструменти та схеми, розуміти, в який спосіб їх можна використати при вирішенні поставлених фінансових проблем.

Розроблення нових інструментів або схем фінансового інжинірингу починається, як правило, з пошуку нових концептуальних ідей. Можливі два шляхи. При першому ідею нових інструментів та схем фінансового інжинірингу можуть висувати працівники банку. При другому — аналізується та узагальнюється ситуація в економіці, на ринку грошей, дії конкурентів, досліджуються потреби клієнтів та зміни в законодавстві тощо.

Одержані в результаті пошуку дані, ідеї, проекти схем та інструменти банку необхідно оцінити, зокрема, з погляду:

відповідності стратегії і тактиці банку;

впливу ідеї на потенційну конкурентоспроможність банку і його клієнта;

відповідності ідеї потребам, які існують у клієнтів банку, та можливостям самого банку;

впливу, який може справити реалізація схеми фінансового інжинірингу, на активи та пасиви банку, його ліквідність та платоспроможність;

економічної ефективності схеми фінансового інжинірингу як для банку, так і для інших учасників цієї схеми;

перспективності використання схеми фінансового інжинірингу у майбутньому для інших клієнтів;

впливу реалізації схеми фінансового інжинірингу на роботу окремих підрозділів банку;

доцільності взяття банком на себе відповідних видів ризику, способам їх зменшення.

Розвиток фінансового інжинірингу зумовлений низкою факторів, які умовно можна поділити на дві групи: екзогенні, що діють ззовні відносно фірми, та ендогенні, що є внутрішніми відносно неї і які вона частково може контролювати.

До екзогенних факторів відносять зокрема: мінливість ціни; загальну глобалізацію ринків; податкові асиметрії; досягнення науки і технології; досягнення економічної та фінансової теорії; зміни в регулюючому законодавстві; посилення конкуренції; зниження операційних витрат тощо.

Ендогенні фактори включають у себе такі, як потреби в ліквідності, несхильність акціонерів і менеджерів до ризику, розбіжності в інтересах власників і менеджерів, розрив між високим рівнем професіоналізму керуючих інвестиціями та поверхневим рівнем підготовки старшого персоналу.

Тести до матеріали теми 9

Найдіть невірне твердження. Гарантія:

може бути односторонньою цивільно-правовою угодою; Б) це субсидіарна (додаткова) відповідальність;

обов'язково оформлюється договором;

Г) припускає обмеження відповідальності частиною зобов'язань боржника.

Кредит, який базується на поєднанні акцепту та відшкодування імпортером коштів банку-акцептанта, називається:

акцептно-рамбурсним; Б) акцептно-імпортним;

акцептно-експортним; Г) акцептно-гарантійним.

Контргарантія — це:

A)        іммунізація гарантії; Б) секюритизація гарантії;

B)        гарантія, яку надає банк-контргарант на користь банку- гаранта;

Г) відмова від гарантії.

Гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром, називається

безвідкличною; Б) безумовною;

стандартною; Г) модифікованою.

Які спільні риси має договір доручення та договір комісії:

угоди укладаються в інтересах другої сторони; Б) угоди укладаються від свого імені;

угоди укладаються від імені третьої особи; Г) можуть бути сплатними і безоплатними.

Які види інформаційних послуг, що надають комерційні банки, є забороненими:

А) надання копій грошово-розрахункових документів контрагентів;

Б) надання інформації про прийняття Національним банком України та іншими органами рішень, які впливають на господарську діяльність клієнта;

В) доведення інформації про курси іноземних валют; Г) доведення інформації про котирування цінних паперів та їх дохідність.

Послуги, засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа — засновник, передає своє майно у розпорядження іншій особі — довірительному власнику, для управління в інтересах третьої особи — бенефіціара, називаються:

трастовими; Б) агентськими;

факторинговими;

Г) трансферабельними.

Якщо майно, що перебуває у розпорядженні банку, може видозмінюватися, зокрема, шляхом його продажу, надання в позику або заставу без додаткової згоди довірителя, то це:

активний траст; Б) пасивний траст;

безумовний траст; Г) безвідкличний траст.

Якщо майно, що перебуває у розпорядженні банку, не може бути використане довіреними особами без відповідної згоди довірителя, то це

активний траст; Б) пасивний траст;

умовний траст; Г) відкличний траст.

До трастових послуг на користь фізичних осіб не відносять:

розпорядження спадщиною; Б) управління майном індивіда;

опікунство індивіда;

Г) облік прав власності на цінні папери індивіда.

До послуг щодо зберігання цінностей клієнтів не відносять:

зберігання цінностей клієнтів у сховищі;

Б) надання клієнтам сейфів у приміщенні банку;

надання нічних сейфів клієнтам;

Г) облік прав власності на цінні папери.

13. Якого виду факторингу не існує:

міжнародний; Б) відкритий;

з правом регресу;

Г) з червоним застереженням.

14. Якого виду факторингу не існує:

внутрішній;

Б) з правом реверсу;

без права регресу; Г) закритий.

15. Придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безповоротній основі зветься

форфейтинг; Б) факторинг;

еквайринг; Г) еккаутинг.

16. До документів, які застосовуються при форфейтингу, не відносять:

векселя; Б) акції;

рахунки дебіторів; Г) розстрочка платежів.

17. Форфейтингові угоди найчастіше використовують при реалізації:

машин, обладнання; Б) продуктів харчування;

сільгосппродукції; Г) хутрових виробів.

18. До оптового ринку дорогоцінних металів належать операції купівлі-продажу за однією угодою або з одним контрагентом протягом робочого дня більше ніж:

100 грамів золота, платини чи металів платинової групи; Б) 200 грамів золота, платини чи металів платинової групи;

300 грамів золота; Г) 250 грамів золота.

До оптового ринку дорогоцінних металів належать операції купівлі-продажу за однією угодою або з одним контрагентом протягом робочого дня більше ніж:

2000 грамів срібла; Б) 500 грамів срібла;

2500 грамів срібла; Г) 1000 грамів срібла.

До оптового ринку дорогоцінних металів належать операції купівлі-продажу за однією угодою або з одним контрагентом протягом робочого дня більше ніж:

10 золотих монет;

Б) 20 золотих, платинових або срібних монет;

10 золотих, платинових або срібних монет; Г) 20 золотих монет.

На металевих рахунках клієнтів з розміщення облік ведеться:

в унціях; Б) в грамах;

в конкретних зливках; Г) в кількості монет.

Підставою для зарахування дорогоцінних металів на знеособлені металеві рахунки не може бути:

поставка їх у фізичній формі;

Б) перерахунок з інших знеособлених рахунків;

перерахування коштів з валютного рахунка; Г) продаж металів клієнтові.

До тезавраційних монет не відносять:

напівнумізматичні; Б) обігові;

розмінні; Г) зливкові.

Якого типу операцій своп з дорогоцінними металами не існує:

фінансовий своп;

Б) своп за якістю металу;

своп за якістю монети;

Г) своп за місцезнаходженням металу.

Право на продаж металу за ціною виконання чи право відмовитися від його продажу називається:

спот;

Б) опціон «пут»;

опціон «кол»; Г) своп.

Угоди, які передбачають продаж (купівлю) металу на строк, що перевищує другий робочий день після укладення угоди, називають:

спотовими; Б) форвардними;

ф'ючерсними; Г) сноповими.

Доручення на інкасування векселя не може подаватися банку-ремітенту комітентом у         екземплярах:

двох; Б) трьох;

чотирьох; Г) п'яти.

Передоручений індосамент використовується при:

доміціляції векселя; Б) інкасуванні векселя;

розрахунках векселями; Г) обліку векселів.

Якщо акцепт або оплата не надійшли до закінчення банківських операцій наступного дня після настання строку за векселем, то банк-ремітент повинен:

письмово проінформувати комітента; Б) пред'явити вексель до протесту;

звернутися до господарського суду;

Г) письмово проінформувати банк-емітент.

Якщо особливий платник знаходиться за місцезнаходженням платників за векселями, такий вексель називається:

доміцильованим; Б) гарантованим;

недоміцильованим; Г) недійсним.

Якщо особливий платник знаходиться не за місцезнаходженням платників за векселями, такий вексель називається:

доміцильованим; Б) гарантованим;

недоміцильованим; Г) недійсним.

Якщо на відповідному рахунку коштів для оплати векселя недостатньо або їх зовсім немає, то відповідальність за неоплату (часткову неоплату) векселя покладається на:

доміціліата; Б) комітента;

довірителя; Г) емітента.

Зберігання з точними і повними інструкціями щодо дій банку з векселями називається

закритим; Б) відкритим;

повним;

Г) гарантованим.

Надання векселедержателю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями

закритим; Б) відкритим;

неповним; Г) надійним.

Цілеспрямоване розроблення та реалізація нових фінансових інструментів банком називається:

фінансовий контролінг; Б) фінансовий інжиніринг;

фінансовий леверидж; Г) еккаутинг.