Банківські операції - Навчальний посібник ( Косова Т.Д., Циганов О.Р.)

8.4. фінансування експортно-імпортних операцій

Коли експортер продає товари закордонному покупцю з наданням комерційного кредиту до оплати цих товарів, йому може бракувати грошових коштів. Це пов'язано з тим, що експортер витратив власні гроші на виготовлення і доставку товарів, але ще нічого не отримав натомість.

Аналогічно, коли імпортер купує товари у іноземного продавця і повинен заплатити за них негайно, у нього може виникнути проблема, пов'язана з нестачею грошових коштів. Добре було б, якби він міг одержати комерційний кредит, але іноземний продавець може не надати його. Тому постійно існує проблема фінансування експорту та імпорту в зовнішній торгівлі.

Для світової практики звичайними, або традиційними, методами банківського кредитування експорту є:

аванси під інкасо;

облік (купівля) векселів або чеків банком;

фінансування по документарному акредитиву;

акцептні кредитні лінії;

позика в національній валюті;

позика в іноземній валюті.

Аванси під інкасо. Коли експортер просить банк провести інкасо від його імені, банк може дати йому аванс під інкасо. Сума авансу може складати 80—90 \% від вартості інкасо.

Наприклад, якщо експортер просить банк інкасувати переказ-ний вексель, який був виписаний на іноземного покупця на 10 000 американських доларів, банк по запиту експортера може надати позику у 8000—9000 доларів під це інкасо на період до надходження всього платежу від іноземного покупця.

Якщо інкасо здійснюється за правилом Д/П, банківське забезпечення набуває форму контролю за товарами. Експортер звичайно дає заставний лист.

Якщо інкасо здійснюється за правилом Д/А, покупець одержує товари у власність за акцепт переказного векселя, внаслідок чого банк не отримує товари в якості забезпечення. В такій ситуації експортер і його банк мають покладатися на те, що покупець виконає зобов'язання по акцептованих векселях і сплатить їх в строк погашення. Банк буде очікувати погашення авансу із надходжень по векселю.

Банки надають аванси тільки по угодах експортерів з надійними іноземними покупцями (наприклад, з постійними партнерами експортера).

Тому вони можуть спробувати отримати інформацію (від іншого банку) про кредитоспроможність іноземного покупця.

Аванси під інкасо можуть бути найбільш прийнятним методом кредитування експортера якщо:

а)         банк одержав прохання здійснити інкасування;

б)         вексель, чек підлягає сплаті в країні експортера в націона- льній валюті цієї країни.

Якщо вексель або чек підлягає оплаті за кордоном в іноземній валюті, найбільш прийнятним є облік.

Облік (купівля) векселів або чеків банком. Якщо експортер продає товари в економічно розвинуту країну на умовах відкритого рахунка або інкасо, банк може надати фінансування оборотного капіталу через облік чеків та векселів.

Рахунок експортера (звичайний чи валютний) кредитується на еквівалент вартості іноземної валюти по чеку в національній валюті. Обмінний курс, який застосовується банком, включає знижку на процентні платежі за період часу до сплати чека. Якщо чеки підлягають сплаті за кордоном в національній валюті і обліковані банком, рахунок кредитується на номінальну вартість чека мінус процентний платіж за період кредиту.

Облік векселів по зовнішньому інкасо здійснюється так. Векселі на пред'явника і строкові векселі (які звичайно ще не акцептовані трасатом) мають бути обліковані банком експортера. Купівля здійснюється до пересилання векселів за кордон для інкасування. Вексель (векселі) і відвантажувальні документи передаються банку, який потім:

а)         заплатить по цьому векселю (векселях) експортеру, тобто купить його у експортера, але залишить право регресу до експор- тера, якщо не будуть виконані зобов'язання по цьому векселю;

б)         перешле векселі і документи для інкасування на свою ко- ристь.

Якщо платіж не отримано своєчасно, банк дебітує рахунок клієнта на суму векселя плюс процент і плата за інкасо.

Припустимо, що британський експортер, компанія «XYZ Ltd» виписує рахунок та вексель на 20 000 доларів США на американського покупця. Виписаний вексель експортер обліковує у своєму банку, який сплачує йому 9900 фунтов стерлінгів при обмінному курсі 2 долара = 1 ф. ст. Американський покупець потім не виконує зобов'язання по цьому векселю, відмовляючись від платежу. Банк має право регресу до компанії «XYZ Ltd». Тому він буде дебетувати рахунок клієнта на стерлінговий еквівалент вартості векселя в іноземній валюті по діючому на той час курсу «спот» плюс процент за позичку.

Перевагами обліку векселів та чеків для експортера є те, що одержуючи негайний кредит, він покращує свою позицію по готівці і більше не повинен очікувати сплату чеків або виконання інкасування, а потім перерахування грошових коштів з-за кордону.

• банківські комісійні за облік будуть порівняно низькими, оскільки банк обробляє обліковані чеки і векселі у великих масштабах (він має справу з великою кількістю чеків і векселів, які підлягають сплаті різними іноземними клієнтами багатьох експортерів в одній країні). Це дешевше індивідуального інкасо, внаслідок чого банк буде брати з клієнта менше за послугу по обліку, ніж за аванси під інкасо;

облікуючий банк пропонує експортерам розумні обмінні курси за суми, які будуть отримані в іноземній валюті. Більше того, експортер може також домовитись про курс форвард, якщо майбутні надходження можливо передбачити раніше.

Недоліками облікового джерела кредитування є такі:

банк має право регресу до експортера;

експортер не може знати, сплатив йому іноземний покупець чи ні до того, коли відмова від платежу стане наявною і банк прийме дії по регресу;

отримавши облікове джерело кредитування від свого банку, експортер обмежує можливості отримання позики іншими шляхами. Однак, оскільки експортер зміцнив свою позицію по готівці через облікове джерело кредитування, йому в меншій мірі потрібен кредит. Таким чином, цей недолік є незначним;

коли експортер виставляє рахунки-фактури закордонним клієнтам на велику суму, послуга по експортному факторингу може бути більш прийнятним альтернативним методом одержання фінансування.

Як для авансів під інкасо, так і для обліку векселів або чеків залишається актуальною проблема, яка полягає в тому, що аванс або облікове джерело кредитування і банківське забезпечення (право регресу) не дають можливості клієнту одержати позики іншими шляхами. Це особливо важливо, коли у клієнта виникають проблеми з готівкою і йому необхідно отримати додаткову позику.

Перевагою фінансування по документарному акредитиву є те, що цей метод платежу в міжнародній торгівлі є безпечним, не пов'язаний з ризиком, якщо експортер буде додержуватися певних строків і умов.

В той же час, документарний акредитив є методом одержання в банку короткострокового фінансування для оборотного капіталу, оскільки банк може погодитись взяти на облік або купити пе-реказний вексель, і як наслідок:

а)         експортер негайно одержує суму, що призначається для нього (мінус обліковий процент та комісійні), замість очікування кінця кредитного періоду, дозволеного покупцю;

б)         покупець може одержати тимчасовий кредит до того, як у нього виникне необхідність платити за товар.

Метод одержання кредиту (а саме, шляхом акцепту або обліку тратт, виписаних для зазначеного трасанта банком або покупцем) включається в умови самого акредитива.

Отже подвійна функцію документарного акредитива полягає в тому, що він виступає як метод платежу та як метод фінансування робочого капіталу. Від документарних акцептних акредитивів слід відрізняти акцептні кредитні лінії, відомі також як «дружнє фінансування».

Дружнє фінансування може бути визначено як згода, відповідно до якої банк акцептує векселі, що виписані на нього експортером, під забезпечення у вигляді торгового векселя. Для цього банківський дружній вексель повинен бути виписаний так, щоб строк його погашення наступав після завершення строку торгового векселя. Надходження від платежу по торговому векселю використовується для оплати банківського дружнього векселя, коли настане строк його платежу.

Дружнє фінансування полягає в тому, що:

а)         експортер домовляється про отримання кредиту в банку на потрібну суму з поновлюваним лімітом;

б)         він може використовувати цей кредит тільки в поєднанні з торговими векселями, які виписуються на іноземного покупця товарів;

в)         завдяки кредиту експортер може виписати «дружній» пере- казний вексель (на 30, 60, 90, 180 днів чи на більш тривалий строк) на банк, який акцептує його;

г)         завдяки авторитету банку, що акцептує, векселі можуть бу- ти одразу ж обліковані за низькою ставкою, а надходження — виплачені експортеру;

д)         однак, як зазначено в пункті б), банк акцептує дружній век- сель, виписаний відповідно до згоди про кредит, тільки за наяв- ності торгового векселя на товари, що експортуються, виписано- го експортером на іноземного покупця, і необхідних відванта- жувальних документів.

Далі банк проведе документарне інкасо:

е)         вартість дружнього векселя може бути нижчою або дорів- нювати вартості торгового векселя (процентне співвідношення повинно бути погоджено раніше між експортером і банком; як правило, воно дорівнює 85 \%);

ж)        дата погашення дружнього векселя установлюється пізніше дати погашення відповідного торгового векселя. Якщо торговий ве- ксель буде погашений першим і банк одержить грошові надхо- дження своєчасно, то він зможе виконати свої зобов'язання по ак- цептованому дружньому векселю по закінченні його строку; з) у випадку відмови іноземного покупця від акцепту або від платежу по торговому векселю, банк використає право регресу до експортера.

Приклад. Припустимо, що експортер домовився про дружнє фінансування з банком, який дав згоду акцептувати векселі, що виписані експортером на суму в 90 \% від відповідних торгових векселів (з урахуванням максимального ліміту). Потім експортер продає товари закордонному покупцю за 10 000 американських доларів і передає торговий вексель (який виписано на покупця) й відвантажувальні документи в банк для проведення документарного інкасо.

Експортер також випише строковий вексель на банк на суму 9000 ам. доларів. Банк акцептує цей вексель, і експортер домовиться про його облік. Грошові надходження будуть виплачені експортеру.

Банк зробить інкасування і одержить від іноземного покупця грошові надходження по торговому векселю (10 000 ам. доларів), які будуть використані для оплати дружнього векселя після того, як настане строк його погашення. Залишок, за відрахуванням плати за інкасо та процентів за кредит, буде виплачений експортеру.

Банк може погодитись надати акцептоване джерело кредитування тільки корпоративному клієнту з стійким фінансовим становищем, оскільки він повинен бути упевнений, що його гроші знаходяться в безпеці. Мінімальна сума акцептного джерела кредитування є досить значна (у Великобританії, наприклад, 1/2 мільйона фунтів стерлінгів), тому компанія повинна продемонструвати свої торгові можливості, і від неї можуть вимагати надати забезпечення.

Експортер може отримати середньострокову позику в національній валюті для фінансування експортних операцій. Банк повинен розглядати заяви експортерів на позики в національній валюті так само, як і інші заяви на позику від ділового клієнта.

Середньострокові позики в іноземній валюті (наприклад, від одного до п'яти років) відомі як «позики у євровалюті». Лондон є провідним фінансовим центром по наданню позик у євро-валюті. Позику тут можна одержати у всіх основних вільно конвертованих валютах.

Доступні декілька типів середньострокових позик у евровалютах: а) Позики з фіксованою процентною ставкою, яка на певну маржу вища за ставку LIBOR (London Interbank Offered Rate) в цій валюті. Мінливість ринкових ставок означає, що для провідного банку нерозумно пропонувати позики по фіксованих ставках на тривалий час, якщо ринкові ставки повинні піднятися під час строку цих позик. З цієї причини позики у євровалюті з фіксованими процентними ставками, як правило, є обмеженими в розмірі і надаються максимум на 2 роки.

б)         Ролловерні позики з плаваючими процентними ставками. Банк згоден надати фінансування на певний період, як правило, на 2—5 років, але процентна ставка підлягає коригуванню (від- повідно до поточних ринкових ставок) через рівні часові інтерва- ли, «ролловери», які, як правило, складають 3, 6 або 12 місяців.

в)         Синдикативна ролловерна позика — це позика на велику суму, що надається синдикатом банків, оскільки жоден окремо взятий банк неспроможний надати всю позику.

Для одержання значної позики в євровалюті, особливо синди-кативної позики, позичальник повинен бути кредитоспроможним і мати стійкий авторитет.

Джерела фінансування для імпортерів багато в чому аналогічні джерелам для експортерів. Це обумовлено тим, що:

а)         надання кредиту експортеру дозволяє йому розширити тор- говий кредит імпортеру (наприклад, коли банк згоден надати експортеру аванси під інкасо, експортер має можливість дозволи- ти імпортеру зробити оплату по переказному векселю);

б)         надання кредиту імпортеру дозволяє експортеру одержати оплату негайно.

Найбільш відомі в світовій практиці способи фінансування імпортерів включають:

позику в національній або іноземній валюті;

торговий кредит з використанням переказних та простих векселів. Експортер може отримати фінансування, яке дозволить йому надати торговий кредит закордонним партнерам. У випадку документарних акредитивів банк імпортера гарантує платіж експортеру;

банківське акцептне джерело фінансування.

Позика під продукцію — це короткострокова позика, що надається банком імпортеру, з використанням товарів, на купівлю яких імпортер уклав угоду, в якості забезпечення під цю позику. Призначення цієї позики полягає в наданні імпортеру можливості оплатити товари. Як правило, позика погашається із грошових надходжень від кінцевого продажу імпортером цих товарів.

Щоб отримати таку позику:

а)         товари повинні бути ходовими, щоб їх можна було швидко перепродати на ринках імпортера (наприклад, основну сировину, харчові продукти, і т. д.). Банк, який надає позику, не захоче по- кладатися на забезпечення у вигляді товарів, які потребують три- валого часу для перепродажу;

б)         імпортер повинен бути відомим банку як чесний та креди- тоспроможний. Банк, який отримав товари як забезпечення, роз- раховує, що імпортер перепродасть товари швидко і, якщо справа не вдасться, буде спроможним виконати свої зобов'язання щодо банку.

Тривалість позики під продукцію, як правило, становить від 7 днів до 3 місяців (приблизно 90 днів), що цілком достатньо для імпортера, щоб перепродати товари та отримати платежі від клієнтів для погашення цієї позики.

Необхідність покладатись на фінансовий стан і чесність імпортера вже згадувалась, але банк повинен також перевірити фінансовий стан іноземного постачальника, кінцевого покупця (покупців) і стабільність ринкових цін на товари, що приймаються в забезпечення.

Банк звичайно погоджується надати позику під продукцію, якщо він упевнений, що грошових надходжень від кінцевого продажу буде достатньо для погашення цієї позики з процентами плюс витрати на складування, страхування і т. д. Як альтернативу позичці під продукцію банк може запропонувати своєму імпортеру/клієнту акцептне джерело кредитування, що є аналогічним позичковому фінансуванню для експортерів (що описане раніше).

Якщо експортер відвантажує товари імпортеру з негайною оплатою, а імпортер не очікує отримати платіж від перепродажу товарів протягом деякого часу, останній змушений шукати фінансування для перекриття прогалини між оплатою постачальнику тепер і отриманням доходу від перепродажу товарів пізніше. Імпортер може домовитись з банком про акцептне джерело кредитування, згідно з яким він візьме гроші у банку на період вказаної прогалини.

Наприклад, якщо імпортер сподівається продати товари за 70 діб, він може виписати вексель на банк через 90 днів по пред'явленню. Банк акцептує цей вексель, який потім буде облікований по низькій ставці (оскільки обліку підлягає вексель авторитетного банку). Грошові надходження будуть використані для оплати постачальнику. Після настання строку погашення банківського векселя власник пред'явить його на оплату. До цього часу банк повинен отримати платіж від перепродажу товарів імпортером, за рахунок якого він оплатить свій вексель.

Документарні акредитиви із захистом для банку в умовах імпортної угоди — різновид угоди, аналогічний позичці під продукцію, яка передбачає виставлення акредитиву банком від імені імпортера. Оскільки банк, який виставляє акредитив, гарантує платіж іноземному постачальнику, він повинен мати деякий захист. Якщо джерела кредитування імпортера повністю вичерпані, банк може отримати захист в умовах імпортної угоди.

Платіж за імпортовані товари буде зроблено через строковий переказний вексель. Імпортер повинен мати угоду по перепродажу товарів, що імпортуються, до настання строку погашення строкового векселя, щоб грошові надходження від продажу товарів були отримані своєчасно для виконання платежу по цьому векселю.

Різні методи фінансування експорту та імпорту застосовуються в залежності від методів платежу, узгоджених контрагентами і передбачених в їх торгових угодах.

Тести до матеріалу теми 8

Співвідношення вимог та зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі зветься:

валютна секція; Б) валютна позиція;

валютний ризик; Г) валютний арбітраж.

Валютна позиція є закритою, якщо дорівнюються:

вимоги та зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі;

Б) балансові та забалансові вимоги банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі;

балансові та забалансові зобов'язання банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі;

Г) балансові вимоги та зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі та забалансові.

3. Відкрита валютна позиція є короткою, якщо:

банк отримав збитки від операцій з валютною;

Б) обсяг зобов'язань за проданою валютою та банківськими металами перевищує обсяг вимог;

обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань;

Г) обсяг валютних активів за період скоротився більш

ніж 10 \%.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку не має перевищувати:

60 \% регулятивного капіталу; Б) 60 \% статутного капіталу;

30 \% регулятивного капіталу; Г) 30 \% статутного капіталу.

Норматив ризику загальної довгої валютної позиції банку не має перевищувати:

20 \% регулятивного капіталу; Б) 20 \% статутного капіталу;

50 \% регулятивного капіталу; Г) 50 \% статутного капіталу.

Норматив ризику загальної короткої валютної позиції банку не має перевищувати:

20 \% регулятивного капіталу; Б) 20 \% статутного капіталу;

10 \% регулятивного капіталу; Г) 10 \% статутного капіталу.

Яка операція не впливає на величину валютної позиції банку:

прийом депозита в доларах;

Б) продаж валюти в обмінному пункті;

придбання автомобіля за євро;

Г) отримання процентів по кредиту, наданого в доларах.

Поточний рахунок в іноземній валюті не можна використовувати підприємству для:

A)        розрахунків між юридичними особами-резидентами і юри- дичними особами-нерезидентами при здійсненні зовнішньоеко- номічної діяльності за торговельними операціями;

Б) розрахунків між юридичними особами-резидентами на території України;

B)        для операцій на міжбанківському валютному ринку України; Г) для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Поточний рахунок в іноземній валюті без підтвердження джерел походження іноземної валюти не можна відкрити фізичній особі:

А) резиденту — суб'єкту підприємницької діяльності; Б) громадянину України;

В) іноземцям та особам без громадянства, які отримали посвідку на проживання в Україні;

Г) іноземцям та особам без громадянства, які проживають в Україні відповідно до візи, відкритої строком до 1 року.

На поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи — резидента України не можна зараховувати:

готівкову валюту;

Б) валюту за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку;

валюту, одержану з-за кордону від юридичної особи — нерезидента як оплату праці;

Г) валюту, одержану від юридичної особи — резидента як оплату праці.

З поточного рахунку в іноземній валюті не можна проводити такі операції:

перерахування у межах України на рахунок іншої фізичної особи — громадянина України — резидента;

Б) продаж на міжбанківському валютному ринку України для подальшого зарахування на рахунок у національній валюті;

перерахування коштів для сплати юридичній особі за продаж товару чи надання послуг на території України;

Г) виплата готівкою в грошовій одиниці України.

На вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи — резидента України не можна зараховувати:

готівкову валюту;

Б) валюту за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку;

валюту, перераховану з власного поточного рахунку в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України;

Г) валюту, перераховану з власного вкладного рахунку в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України.

З вкладного рахунку в іноземній валюті фізичної особи — резидента не можна здійснювати такі операції :

виплата готівкою;

Б) виплата платіжними документами;

перерахування на власний поточний чи вкладний рахунок в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України;

Г) виплата готівкою в грошовій одиниці України.

Кількість національної валюти за одиницю іноземної називається    котуванням:

прямим;          Б) оберненим;

конверсійним;           Г) інверсійним.

Співвідношення обміну між двома валютами, що ви- значається виходячи з курсів цих валют до третьої назива- ється   курсом

А) крос;       Б) спред;        В) bid;      Г) offer.

Формою міжнародних розрахунків не є:

банківський переказ;            Б) інкасо;

акредитив;     Г) розрахунковий чек.

Доручення експортера (кредитора) до свого банку одержати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через інший банк певну суму зветься

банківський переказ;            Б) інкасо;

акредитив;     Г) вексель.

Метою інкасо не може бути:

одержання акцепту; Б) одержання платежу;

видача комерційних документів проти акцепту; Г) видача гарантії.

Які документи не використовуються при документарному інкасо:

фінансові документи;           Б) накладні;

рахунки-фактури;     Г) коносаменти.

Які документи використовуються при чистому інкасо:

фінансові документи; Б) накладні;

рахунки-фактури; Г) коносаменти.

Які акредитиви не можуть використовуватися в міжнародній практиці

безвідкличні; Б) відкличні;

підтверджені; Г) непідтверджені.

Акредитив, який дає змогу здійснювати платежі не тільки на користь бенефіціара, а й третіх осіб, називається:

трансферабельним; Б) компенсаційним;

базисним;

Г) револьверним.

Акредитив, який відкривається бенефіціаром за основним акредитивом як зустрічний акредитив на користь виробника товару або субпостачальника, називається:

трансферабельним; Б) компенсаційним;

базисним;

Г) револьверним.

Акредитив, який передбачає поповнення акредитива на певну суму (квоту) або до початкової величини у міру використання, називається:

трансферабельним; Б) компенсаційним;

базисним;

Г) револьверним.

Якщо банк-емітент подає в розпорядження іноземного банку, виконуючого акредитив, валютні кошти на суму відкритого акредитива, такий акредитив називається:

з валютним покриттям;

Б) «з червоним застереженням»;

резервним;

Г) компенсаційним.

Якщо акредитив передбачає видачу виконуючим банком експортеру авансу до певної суми, то він називається:

з валютним покриттям;     Б) «з червоним застереженням»;

резервним;     Г) компенсаційним.

Якщо акредитив відкривається для додаткового забезпечення платежів на користь експортера при розрахунках у формі інкасо чи банківського переказу, то він називається:

з валютним покриттям;     Б) «з червоним застереженням»;

резервним;     Г) компенсаційним.

Методами банківського кредитування експорту не є:

аванси під інкасо;

Б) фінансування по документарному акредитиву;

акцептні кредитні лінії; Г) проектне фінансування.

Згода, відповідно до якої банк акцептує векселі, що виписані на нього експортером, під забезпечення у вигляді торгового векселя, називається:

дружнє фінансування;

Б) фінансування по документарному акредитиву;

акцептні кредитні лінії; Г) проектне фінансування.

Якщо банк надає фінансування на певний період, але процентна ставка підлягає коригуванню (відповідно до поточних ринкових ставок) через рівні часові інтервали, такий кредит називається:

ролловерним;            Б) револьверним;

синдикативним;        Г) адаптивним.

Тема І 9