Банківські операції - Навчальний посібник ( Косова Т.Д., Циганов О.Р.)

2.5. формування недепозитних джерел

До позиченого капіталу комерційного банку належать кошти, отримані від емісії та продажу облігацій, та кредити, отримані в інших банків, у тому числі в НБУ.

На відміну від звичайних акцій облігації не дають права їх власникам на участь у керуванні комерційним банком. Якщо акції випускаються без установлення терміну погашення, то для облігацій установлюється певний термін. Тому кошти, отримані комерційним банком за допомогою випуску облігацій, не можуть вважатися власним капіталом. Вони свідчать про надання власниками облігацій зазначених коштів у розпорядження емітента у формі довгострокової позики. Власник облігації набуває права на одержання фіксованого прибутку за нею протягом терміну дії позики. З настанням терміну погашення облігації банк повертає власнику номінальну вартість цього цінного паперу.

Якщо комерційний банк і надалі хоче утримувати у своєму обороті кошти, залучені за допомогою випуску облігацій, він вдається до рефінансування попередніх випусків. Це здійснюється через викуп раніше випущених облігацій за кошти, отримані від випуску нових незабезпечених боргових зобов'язань. Облігації, якщо це передбачено умовами емісії, можуть бути конвертовані в прості акції. Тоді залучені з їх допомогою кошти переходять у власний капітал комерційного банку. Конвертованість облігацій дає змогу підвищити їх привабливість у колі покупців, оскільки останні можуть придбати акції банку в найвигідніший момент. Власники облігацій ризикують менше, ніж власники акцій, бо у разі банкрутства комерційного банку кредиторам кошти повертаються раніше, ніж звичайним акціонерам.

Необхідно відрізняти кошти, мобілізовані комерційним банком за допомогою облігацій, від вкладів і депозитів. Якщо перші називаються в банківській практиці позичковими, або позиченими, то другі — залученими. При випуску облігацій банк відіграє активну роль, ініціатива випуску належить йому, тоді як при залученні вкладів роль банку пасивна.

Комерційний банк може випускати облігації для залучення позичкових коштів лише за умови повної сплати усіх випущених ним акцій. Реалізація облігацій може відбуватися або на основі їх продажу за договорами з покупцями, або через обмін на раніше випущені облігації та цінні папери. Погашаються облігаційні позики комерційними банками після закінчення терміну обігу облігацій за їх номінальною вартістю. Банківські облігації в Україні не набули розвитку. Причинами такого становища є їх незабезпеченість, нездатність нових банків довести статутні капітали до розмірів мінімальних вимог НБУ, фінансові труднощі, що виникли в більшості банків останнім часом, а також відсутність вторинного ринку цінних паперів.

Одним із джерел поповнення ресурсів комерційного банку є міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансове стійкі комерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість установлення ділових партнерських стосунків.

Банкам вигідно розміщувати кредитні ресурси в інших банках порівняно з кредитуванням суб'єктів господарської діяльності, оскільки перші вирізняються, як правило, вищою надійністю. Терміни міжбанківських кредитів можуть бути різними — від одного дня до трьох-шести місяців. Процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча, ніж за кредитами, наданими господарникам, і пов'язана з обліковою ставкою НБУ.

Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв'язку з необхідністю регулювання банківської ліквідності. В Україні у зв'язку з упровадженням електронних розрахунків міжбанківське кредитування здійснюється через прямі контакти між банком-кредитором і банком-позичальником, на договірних умовах, на чітко визначений термін. Досить активно використовуються міжбанківські кредити терміном на один день, мета яких полягає у підтриманні поточної ліквідності банку.

У договорі про міжбанківське кредитування, крім терміну, обумовлюється сума кредиту, рівень процентної ставки, порядок погашення. Звичайно при порушенні терміну погашення міжбанківського кредиту банк-кредитор передбачає своє право на безспірне списання боргу. Якщо банк, що позичив кредитні ресурси, не може їх повернути в установлений термін, то він купує гроші в іншому банку. При укладенні договору на міжба-нківський кредит банк-пози-чальник повинен повідомити банку-кредитору значення своїх економічних нормативів (платоспроможності, ліквідності).

Купувати і продавати кредитні ресурси можуть не тільки комерційні банки, а й їхні відділення та філії. Проте це право реалізується лише в системі одного банку, що має філійну мережу.

Для ефективного регулювання грошово-кредитним ринком, управління ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора останньої інстанції НБУ застосовує такі механізми рефінансування комерційних банків:

• проведення операцій на відкритому ринку;

• здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі і продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.

Подпись:

Тести до матеріалу теми 2

1. До пасивних депозитних операцій не відносять операції із залучення:

коштів юридичних осіб — на поточні, бюджетні, депозитні рахунки;

Б) коштів фізичних осіб — на поточні, депозитні рахунки;

коштів банків-кореспондентів — на кореспондентські і депозитні рахунки;

Г) коштів банків на кореспондентській рахунок в НБУ.

Рахунок НОСТРО:

активний, наш рахунок у вашому банку; Б) пасивний, наш рахунок у вашому банку;

активний, ваш рахунок у нашому банку; Г) пасивний, ваш рахунок у нашому банку.

Рефінансування комерційного банку — це:

отримання кредиту від НБУ та іншого комерційного банку; Б) надання кредиту іншому комерційному банку;

надання кредиту у вигляді врахування векселів;

Г) фінансування експортно-імпортних операцій клієнта.

Пасивні інвестиційні операції — це операції комерційного банку, пов'язані:

з випуском і розміщенням акцій;

Б) з випуском і розміщенням облігацій;

з придбанням акцій; Г) обліком векселів.

До основного капіталу банку не включають:

сплачений і зареєстрований статутний капітал;

Б) надбавки до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал

резерви переоцінки основних засобів;

Г) розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку.

Звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, мають назву:

гибридніх капітальних інструментів; Б) субординованого капіталу;

нерозкритих резервів; Г) розкритих резервів.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, не може бути менше:

1 мільйона євро; Б) 3 мільйонів євро;

5 мільйонів євро; Г) 10 мільйонів євро.

8. Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися:

виключно у грошовій формі — у гривні;

Б) виключно у грошовій формі: у гривні — для резидентів України, у іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях — для нерезидентів України;

за рахунок грошових внесків і нерухомого майна (у пропорції 90:10);

Г) виключно у грошовій формі — у євро.

9. Банкам забороняється:

емітувати акції на пред'явника; Б) емітувати привілейовані акції;

оголошувати підписку на акції у разі наявності збитків;

Г) придбавати власні акцій, якщо це не призводить до падіння регулятивного капіталу нижче за мінімальний рівень.

10. Норматив адекватності капіталу розраховується як співвідношення:

A)        балансового капіталу і зважених за ступенем ризику акти- вів і зобов'язань;

Б) регулятивного капіталу і зважених за ступенем ризику активів і позабалансових зобов'язань;

B)        балансового капіталу і загальних активів; Г) регулятивного капіталу і загальних активів.

Для діючого комерційного банку норматив адекватності капіталу повинен складати не менше:

4 \%; Б) 8 \%;

10 \%;

Г) 12 \%.

Яка функція не притаманна власному капіталу банку:

захисна;

Б) оперативна;

стимулююча; Г) регулююча.

Резервний капітал банку формується:

за рахунок відрахувань від прибутку у процентах до регулятивного капіталу;

Б) за рахунок собівартості у залежності від ризику операцій;

за рахунок коштів на кореспондентському рахунку у залежності від обсягу залучених коштів;

Г) за рахунок прибутку у залежності від ризику операцій.

Розмір недосформованого резерву на можливі втрати за кредитними операціями комерційних банків впливає безпосередньо на вартість:

субординованого капіталу; Б) основного капіталу;

додаткового капіталу; Г) нематеріальних активів.

До відвернень банку при розрахунку регулятивного капіталу не відносять:

вкладення в цінні папери в портфелі банку на інвестиції; Б) вкладення в цінні папери в портфелі банку продаж;

вкладення в асоційовані установи; Г) вкладення в дочірні установи.

До депозитів не відносять:

депозитні сертифікати;

Б) залишки на рахунках ЛОРО;

залишки на поточному рахунку з овердрафтом; Г) дебетові залишки на контокорентних рахунках.

До переваг депозитних сертифікатів у порівнянні із депозитними вкладами не відносять можливість:

дострокового продажу на вторинному ринку; Б) отримання прибутку за час зберігання;

збереження обсягу ресурсів банку;

Г) використаний його власником як засіб платежу за товари і послуги.

Що не є вірною ознакою контокорентного рахунку відносно поточного рахунку з овердрафтом:

це єдиний активно-пасивний рахунок; Б) відкривається лише надійним клієнтам;

використовується у відносинах лише з юридичними особами; Г) характерний кредитовий залишок.

Рахунки типу «Н» і «П» відносять:

карткових рахунків;

Б) рахунків виборчих органів;

поточних рахунків;

Г) рахунків зі спеціальним режимом використання.

Юридичні особи-резиденти не мають права відкривати (у національній та/або іноземній валюті):

поточний рахунок для формування статутного капіталу;

Б) один поточний рахунок за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи;

депозитні рахунки; Г) інвестиційні рахунки.

Викуп раніше випущених облігацій за кошти, отримані від випуску нових незабезпечених боргових зобов'язань, має назву:

рефінансування випуску; Б) облік облігації;

реструктуризація заборгованості; Г) капіталізація облігації.

Визначте невірну ознаку обігу облігації банку:

випускається лише за умови повної сплати усіх випущених ним акцій;

Б) реалізується на основі продажу за договорами з покупцями, або через обмін на раніше випущені облігації;

допускається конвертація облігацій у прості акції;

Г) погашається після закінчення терміну обігу за поточною ринковою вартістю.

Основною метою отримання міжбанківського кредиту є:

розширення кредитної діяльності; Б) регулювання банківської ліквідності;

стабілізація фінансового стану;

Г) проведення операцій на відкритому ринку.

Який документ не обов'язково надавати банку підприємству для відкриття йому поточного рахунку:

заяву про відкриття поточного рахунку;

Б) копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади,

фінансову звітність підприємства за останній квартал;

Г) копію належним чином зареєстрованого установчого документа.

Що не є обов'язковою умовою відкриття поточного рахунку фізичній особі:

надання фізичній особі уповноваженому працівнику банку паспорта або документа, що його замінює;

Б) ідентифікація уповноваженим працівником банку фізичної особи, яка відкриває рахунок;

нотаріальне засвідчення зразка підпису фізичної особи, яка відкриває рахунок;

Г) укладання між фізичною особою і банком договору банківського рахунку.

Норматив адекватності основного капіталу розраховується як співвідношення:

A)        основного капіталу і зважених за ступенем ризику активів і зобов'язань;

Б) основного капіталу і зобов'язань;

B)        основного капіталу і загальних активів; Г) основного капіталу і зобов'язань

Для діючого комерційного банку норматив адекватності основного капіталу повинен складати не менше:

4 \%; Б) 8 \%;

10 \%; Г) 12 \%.

Принцип розміщення статей пасиву в балансі банку

збільшення ліквідності; Б) зниження ліквідності;

збільшення терміновості коштів; Г) скорочення терміновості коштів.

Тема І 3