4.2. розрахункові операції банків

Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженнями їх власників, крім випадків, у яких беззаперечне списання (стягнення) коштів передбачене законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.

Основними формами розрахункових документів, за якими здійснюються безготівкові розрахункові операції, є:

платіжні доручення;

платіжні вимоги-доручення;

чеки;

акредитиви;

платіжні вимоги;

інкасові доручення (розпорядження);

векселі.

Платіжне доручення — це письмове розпорядження клієнта банку, який його обслуговує, на перерахування відповідної суми грошових коштів зі свого рахунка. Підприємства можуть надавати банкам платіжні доручення на перерахування коштів з поточних рахунків протягом 10 календарних днів після дня їх заповнення.

За цією формою клієнти банків можуть розраховуватися за товарними і нетоварними операціями: за куплені товари, послуги, виконані роботи, за зобов'язаннями перед фізичними особами (аліменти, пенсії, заробітна плата, гонорари тощо), за зобов'язаннями перед банками, податковими, страховими та іншими фінансовими органами, іншими юридичними особами.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхня — вимога постачальника безпосередньо до покупця оплатити вартість відвантаженої йому продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

нижня — доручення покупця своєму банку перерахувати з його рахунка відповідну суму на користь постачальника.

Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником — одержувачем коштів і надсилається безпосередньо на адресу по-купця-платника.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа і здає його в банк, що його обслуговує.

Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягом двадцяти календарних днів з дня виписки. День заповнення платіжної вимоги-доручення не враховується.

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банківській установі (банку-емітенту), що обслуговує його рахунок, оплатити чекодержателю суму грошових коштів, вказану в чеку.

Чекодавець — юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його.

Чекодержатель — підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком.

Банк-емітент — банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі.

Чекові книжки (розрахункові чеки) виготовляються на спеціальному папері та брошуруються по 10, 20 та 25 аркушів.

Чеки із чекової книжки виписуються чекодавцем і видаються чекодержателю в оплату за отримані товари, виконані роботи, надані послуги.

Акредитив — це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:

виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;

надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива.

Банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту.

Бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо).

Виконуючий банк — банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

Залежно від характеру акредитивної операції, що покладена банком-емітентом на виконуючий банк, він може виступати аві-зуючим або банком-платником.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

а)         покритий — акредитив, для здійснення платежів при якому завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;

б)         непокритий — акредитив, оплата за яким у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком- емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні.

Відзивний акредитив — акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).

Усі розпорядження про зміни умов відзивного акредитива заявник може надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній — бенефіціара.

Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від заявника акредитива.

Виконуючий банк зобов'язаний оплатити документи, які відповідають умовам акредитива, виставлені бенефіціаром і прийняті виконуючим банком до отримання останнім повідомлення про змінення або анулювання акредитива.

Безвідзивний акредитив — акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива, якщо таке передбачено його умовами. Із своїми пропозиціями про змінення умов акредитива бенефіціар має звернутися до заявника акредитива, а заявник, у разі згоди, вносить зміни до акредитива через банк-емітент, який надсилає потрібне повідомлення виконуючому банку.

Платіжна вимога — це документ, що містить письмове розпорядження стягувача коштів обслуговуючій його банківській установі на списання грошей з рахунка відповідальної юридичної або фізичної особи. Банк стягувача відсилає одержану платіжну вимогу (2 примірники) спецзв'язком на адресу банку платника для здійснення безакцептного списання коштів з рахунка платника на користь стягувача. Платіжні вимоги приймаються банками протягом 10 календарних днів з дня виписки.

Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають відповідати вимогам установлених стандартів та вміщувати (залежно від їх форми) такі реквізити:

а)         назву документа;

б)         номер документа, число, місяць, рік його випуску.

Число та рік вказуються цифрами, місяць — літерами. На розрахункових документах, які заповнюються за допомогою технічних засобів, допускається зазначення місяця цифрами (01—12);

в)         назви та коди (номери) платника й одержувача коштів, по- вна назва або її офіційне скорочення, які відповідають зареєстро- ваним в установчих документах, ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України; якщо платник чи одержувач є фізичною особою — прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер, що проставляється на підставі відповідних документів податкових органів;

г)         назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);

ґ) суму платежу цифрами та літерами;

д)         призначення платежу: назву товару (виконаних робіт, нада- них послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюєть- ся операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ та інше), із зазначенням його номера й дати, назви і відповідної статті закону, якою передбачено беззаперечне списання (стягнення) кош- тів, тощо;

е)         на першому примірнику (незалежно від способу виготов- лення розрахункового документа) — відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів;

є) коди бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

ж)        суму податку на додану вартість (цифрами) або напис «без податку на додану вартість». За винятком розрахункових доку- ментів на сплату податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі, якщо хоча б один з вищезазначених реквізитів не заповнений або заповнений неправильно, такий документ до виконання не приймається.

Використання факсиміле при вчиненні підпису, виправлення і підчистки у розрахункових документах не допускаються.

У разі відмови прийняти від клієнта розрахунковий документ працівник банку у день отримання документа має зробити на його зворотній стороні напис про причину повернення документа без виконання (за підписами головного бухгалтера чи його заступника і виконавця, завіреними штампом банку) та повернути його клієнту.

Кошти списуються з рахунку платника тільки на підставі першого примірника розрахункового документа.

Банк приймає до виконання доручення від платників тільки в межах наявних коштів на їх рахунках.

При здійсненні розрахунків клієнти можуть застосовувати систему «Клієнт-банк», яка забезпечує передачу повідомлень між клієнтом та банком, передавання розрахункових документів.

Електронні документи, що подаються клієнтом у банк, мають відповідати формату платіжних документів системи електронних платежів НБУ із зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, яким згідно з установчими документами надане право підпису.