3.8. виконання рішення та порядок його оскарження

Процесуальний порядок розгляду справ антимонопольними органами України охоплює питання, що пов'язані як з розглядом справ, так і з виконанням рішень, які прийнято за результатами розгляду справ. Правовідносини, які виникають при виконанні рішень антимонопольних органів, встановлюють адміністративно-процесуальний порядок добровільного та примусового виконання рішень цих органів, який визначається системою процесуальних дій, що вчиняють як самі суб'єкти господарювання-порушники, так і державні виконавці.

Після прийняття рішення або розпорядження органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання [9]. Внаслідок цього сторона у справі, а нею є суб'єкт господарювання-правопорушник, зобов'язана діяти згідно з приписом, який викладено в рішенні або розпорядженні.

Виконання рішень антимонопольних органів України є завершальною і важливою стадією порядку розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Реальний захист порушених суб'єктивних прав суб'єкта господарювання може бути забезпечений лише тоді, коли порушник добровільно виконує рішення антимонопольних органів або буде примушений до виконання рішення компетентним органом. Власне кажучи, коли буде фактично виконано те, заради чого і було створено Антимонопольний комітет України, а саме: припинено правопорушення і захищено права та інтереси суб'єктів господарювання.

Кожне рішення антимонопольних органів України повинно бути виконано у встановленому законодавством порядку, тобто реалізоване для досягнення тієї мети, про яку дбала зацікавлена сторона, суб'єкт господарювання, коли зверталася за захистом своїх прав та інтересів до антимонопольних органів. В іншому випадку звернення до антимонопольних органів виявилося б непотрібним та недоцільним.

Як окрема стадія порядку розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, виконання рішень антимонопольних органів здійснюється у певній процесуальній формі, а порядок виконання заздалегідь приписаний законом. Чітке та своєчасне виконання рішень антимонопольних органів робить діяльність цих органів ефективною. Саме тому провадження з виконання рішень Антимонопольного комітету України за своєю суттю є завершальною і важливою стадією розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Вірно зазначає І. А. Балюк, що провадження з виконання рішень будь-якого юрисдикційного органу має важливе значення в механізмі захисту прав суб'єктів господарювання. Помилки, які допущені на цьому завершальному етапі захисту права суб'єкта господарювання, можуть звести нанівець попередню діяльність правоохоронного органу і призвести до зворотного результату — порушення суб'єктивних прав сторін, які сперечаються. Тому примусове здійснення порушеного або оспорюваного права знаходиться під контролем судових органів, одночасно є завершальною стадією провадження юрисдикційного органу [83, с. 132].

Рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень видається для виконання шляхом надсилання, вручення під розписку чи доведення до відома суб'єкта господарювання в інший спосіб.

У випадку, якщо вручити рішення немає можливості через відсутність фізичної особи за останнім відомим місцем проживання або відсутність посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, відсутність органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, то рішення органів Антимонопольного комітету

України слід вважати таким, що вручене відповідачу через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача) [9].

На нашу думку, такий підхід є невірним. Адже навіть судові рішення не доводяться у такий спосіб. Крім того незрозуміло, як зацікавлена особа — суб'єкт господарювання скаржилася до антимонопольних органів на правопорушника, якщо не було відомо його місцезнаходження?

При зверненні зі скаргою до антимонопольних органів заявник повинен вказати повне найменування сторін. Відсутність адреси відповідача є підставою для залишення заяви без руху, про що письмово повідомляється заявника якому надається строк для усунення недоліків. У випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк заяву може бути залишено без розгляду, про що письмово повідомляється заявнику [66].

Вважаємо, що рішення антимонопольних органів має бути в обов'язковому порядку доведено до відповідача у справі, зокрема надіслано рекомендованим або цінним листом чи вручено під розписку.

Сторонами при виконанні рішень антимонопольних органів є стягуеач та боржник.

Стягуеачем є сторона, право якої визнане рішенням суду або іншого юрисдикційного органу і реалізується проведенням на її користь виконання. Стягувачем може бути фізична або юридична особа, на користь якої чи в інтересах якої видано виконавчі документи.

Боржником називається сторона, яка за рішенням суду чи іншого юрисдикційного органу зобов'язана виконати певні дії на користь стягувача. Ним може бути фізична або юридична особа, яка за рішенням суду зобов'язана вчинити певні дії (передати майно, виконати інші дії передбачені рішенням) або утриматися від їх виконання.

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у тридцятиденний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (ст. 31 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» [7], п. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції») [9].

У ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зазначається, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у тридцятиденний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, причому за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу, і розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України [9]. Тобто максимальний розмір сплати штрафу — подвійний.

Проте у ст. 31 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» такої граничної межі не встановлено, зазначається лише, що «за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі одного відсотка від суми штрафу». У разі відмови від сплати штрафу Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення стягують штраф та пеню у судовому порядку [7]. Отже, до якої межі нараховувати пеню і коли звертатися до суду щодо примусового стягнення штрафу, цей Закон не визначає.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду, перевірки чи перегляду судом:

справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу;

відповідного рішення (постанови) суду;

За заявою особи, на яку накладено штраф, органи Антимонопольного комітету України своїм рішенням мають право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу (ч. 5 ст 56 Закону) [9].

Стосовно здійснення виконавчого провадження, то загальний порядок врегульовано в Законі України «Про виконавче провадження» [146], який є концентрацією у одному нормативному акті положень, які всесторонньо регламентують процедуру виконавчого провадження, що забезпечує повноту, своєчасність та невідворотність виконання владних приписів державних органів.

До рішень, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, належать рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень. Виконавчими документами є рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених випадках [146; 147].

Рішення, прийняті Антимонопольним комітетом України та його органами, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою Комітету у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України.

Заява про перевірку рішення може бути подана до Антимонопольного комітету України у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. За результатами перевірки рішення органи Антимонопольного комітету України мають право:

залишити рішення без змін;

змінити рішення;

скасувати рішення частково і направити справу на новий розгляд у цій частині;

скасувати рішення і прийняти нове рішення або передати справу на новий розгляд чи припинити провадження у справі [9].

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

неповне з 'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення [9]. Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя [9].

Заключні положення

1 У Правилах розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не визначено підстави для відмови заявнику у прийнятті від нього заяви! Вважаємо, що зробити це необхідно, оскільки заявник повинен мати гарантію захисту своїх прав та інтересів, наприклад звернутися до суду або господарського суду.

2. Також, на нашу думку, необхідно встановити строк, протягом якого справа повинна бути розглянута антимонопольним органом (при цьому строк розгляду заяви не повинен включатися у строк розгляду справи), адже невизначеність такого строку є суттєвим недоліком, який може призвести до затягування розгляду справ на невизначений строк.

3. Пропонуємо також виділити наступні стадії розгляду справ:

подання та розгляд заяви;

порушення справи;

службове розслідування у справі;

розгляд справи;

прийняття рішення у справі;

виконання рішень та контроль за виконанням рішень у справі;

оскарження рішень у справі;

перегляд рішень у справі.

Письмовими документами є документи які виконані на паперовому або іншому носії та придатні для зорового сприйняття особою. Такими документами можуть бути: ліцензії, патенти, свідоцтво на знак для товарів і послуг, рекламні проспекти, тощо.

Опитування, на нашу думку, не можна вважати засобом отримання доказів, оскільки результати опитування мають ймові-рносний характер і не можуть бути достатньою підставою для підтвердження тих чи інших фактів у справі.

Спеціальними знаннями будуть наукові, технічні, теоретичні, практичні та інші результати пізнавальної діяльності людини, що складають сукупність знань, якими володіє особа, і за допомогою яких можна встановити відповідність наявних фактів у справі тим чи іншим положенням та розробкам цих знань.

Вважаємо, що на законодавчому рівні необхідно уточнити, що являє собою «суттєве обмеження конкурентоспроможності». Статтю 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» вважаємо за доцільне викласти у такій редакції:

«Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або в інший спосіб для власних корисливих інтересів без дозволу уповноваженої на те особи відомостей, що є відповідно до чинного законодавства України комерційною таємницею, якщо особа, яка їх використала, мала доступ до такої інформації у зв 'язку з виробничою необхідністю»».

8.         Рішення антимонопольних органів повинно бути в обов'язковому порядку доведено до відповідача у справі, надіслано рекомендованим або цінним листом чи вручено під росписку. Тер- мін оскарження рішення антимонопольних органів доцільно скоро- тити, наприклад, до тридцяти днів з дня прийняття рішення, після закінчення якого рішення набирає чинності.

Основні наукові результати розділу опубліковані автором в працях [123, 124, 132].