3.4. особи, які беруть участь у розгляді справ

Згідно із ст. 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, їх представники [9]. Сторонами у справі є заявник і відповідач (у разі, якщо справу розпочато за заявою суб'єкта господарювання).

Заявником є особа, яка подала заяву або подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції [9].

Зазначимо, що в Законі України «Про захист економічної конкуренції» має місце термінологічна неточність. А саме: у статті йдеться про «відповідача» у справі. Але у цьому випадку це справи не позовного провадження, в них немає «позивача» і «відповідача». У таких справах може бути лише «заявник» та «порушник». Адже сам характер порушення і розгляду справ антимонопольними органами України є адміністративним.

Можна виділити таких учасників: приватні підприємці, групи приватних підприємців, юридичні особи (підприємства, організації, установи) в особі їх представників, що наділені правами і мають певні обов'язки, які дозволяють їм брати участь у розгляді справи, групи юридичних осіб.

Законними інтересами цих осіб і буде досягнення певного результату або встановлення певних фактів. Виникають законні інтереси цих суб'єктів у зв'язку з їх процесуальною діяльністю, якщо при цьому вони не ущемляють інтересів інших учасників процесу.

Третіми особами є особи, які залучені до участі у справі у зв'язку з тим, що рішення у справі може суттєво впливати на їх права та інтереси. Про визнання суб'єкта третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі. Треті особи можуть вступати в справу одночасно зі сторонами, а можуть залучатися і після порушення справи. Треті особи користуються правами, передбаченими ст. 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» [9]. Але в Законі не регламентується процесуально-правовий статус третіх осіб, які вступають в справу, а саме: чи можуть ці особи виступати у справі на стороні заявника або на стороні порушника (відповідача)? Адже само собою зрозуміло, що в повному обсязі користуватися всіма правами заявника і відповідача вони не можуть. Наприклад, вони не можуть змінити зміст та підставу заяви, що подається до антимонопольних органів.

Відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, які беруть участь у справі, мають такі права:

ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи);

наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення);

одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі);

—        оскаржувати рішення в порядку, визначеному законом. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм правами [9].

Юридичних осіб представляють їх законні представники, які діють в межах повноважень наданих їм законом, статутом або положенням. Зокрема представниками підприємств є:

керівник та інші уповноважені працівники підприємств — у справах цих підприємств;

уповноважені організації, яким законом, статутом або положенням надано право захищати інтереси інших осіб;

інші особи, які діють за дорученням осіб, що притягуються до відповідальності.

Інтереси іноземних юридичних осіб, акредитованих в Україні, представляють зазначені особи за умови, що нотаріальне посвідчення документа, яке підтверджує їх повноваження, виконано в країні реєстрації цих юридичних осіб і доручення легалізоване в посольстві України у цій країні, а якщо немає дипломатичних зносин між країнами — в Консульському Управлінні МЗС України.

Повноваження представника підприємства, організації підтверджується нотаріально засвідченим дорученням. Керівники цих осіб (керівники підприємства, організації) надають документи, що засвідчують їх службові повноваження. Від імені підприємства, організації довіреність видає керівник.

Представники можуть: знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якого вони представляють, подавати скарги на рішення органу (посадової особи), що розглядає справу. Проте законодавством не врегульовано форму допуску особи до справи як представника. Ми пропонуємо рішення про визнання і допуск особи як представника відображати у протоколі засідання колегіального органу.

Органи Антимонопольного комітету України розглядають у адміністративному порядку справи про порушення, які виникають у сфері господарських відносин між суб'єктами господарювання. Як вже зазначалося, законодавець вживає терміни «заявник» та «відповідач», які притаманні порядку позовного провадження при розгляді справ судами. Тобто в цьому випадку є всі підстави стверджувати, що за всіма ознаками процесуальний порядок розгляду справ антимонопольними органами наближається до судового.

Зазначимо також те, що законодавець нічого не вказує про тих осіб, що сприяють провадженню, а саме: спеціалістів, експертів, перекладачів. А такі суб'єкти досить часто беруть участь в розгляді справ антимонопольними органами.

До спеціалістів відносять фахівців недержавних організацій, які діють у сфері, що потребує індивідуального правового регулювання, наприклад, це можуть бути фахівці саморегулівних організацій (п. 5.5 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку) [127].

Різновидом спеціалістів є фахівці, які одночасно викладають свої міркування щодо юридичної кваліфікації обставин. Участь таких фахівців необхідна для отримання обгрунтованих оцінок і висновків щодо правомірності дій посадових осіб, стосовно яких призначене службове розслідування (п. 3.4 Порядку проведення службових розслідувань у митних органах України) [128]. Основні функції спеціаліста полягають у поданні порад суб'єкту, органу, який розглядає справу. До несумлінного спеціаліста можливо застосування заходів адміністративної відповідальності.

Органи Антимонопольного комітету України за власною ініціативою чи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, мають право призначати експертизу, про що приймається розпорядження. Призначаючи експертизу та встановлюючи коло питань, які необхідно поставити перед експертами, відповідний орган Антимонопольного комітету України, згідно із ст. 43 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має право запитати пропозиції сторін та інших осіб, які беруть участь у справі [9]. У розпорядженні про призначення експертизи зазначаються питання, на які потрібна відповідь експерта.

Експертиза може проводитися експертом спеціальної установи, окремими експертами, експертними комісіями. Так, наприклад, в законодавстві про захист економічної конкуренції передбачається надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії тільки за наявності висновку комісії з числа незалежних експертів (ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції») [9].

Експертом є особа, що володіє спеціальними знаннями: науковими, технічними, гуманітарними, а також іншими знаннями, в яких виникає потреба при розгляді справи, і яка може дати кваліфікований висновок. Експертом може бути як працівник експертної установи, так й інша особа (спеціаліст), яка залучається до виконання ролі експерта в разовому порядку. Його призначає орган, в провадженні якого перебуває справа про порушення.

Експерт зобов'язаний з'явитися за викликом органу (або посадової особи) і дати об'єктивний висновок на поставлені перед ним питанням. Експерт має право відмовитися від дачі висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов'язку. Експерт за розголошення інформації з обмеженим доступом чи іншої інформації, розголошення якої заборонено, подання неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків несе кримінальну відповідальність відповідно до закону. Водночас неврегульованими в законодавстві є відносини щодо відповідальності експерта за свідомо помилковий висновок.

Експерт має такі права: вимагати надання йому для ознайомлення матеріалів справи, що стосуються предмета експертизи, якщо це необхідно для дачі висновку, відмовитись від дачі висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або немає необхідних знань для виконання експертизи, подати клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для надання висновку.

Обов'язками експерта є: обов'язок нести відповідальність за відмову від дачі висновку без поважних причин, нести відповідальність за розголошення інформації з обмеженим доступом [9].

Перекладач може залучатися на прохання зацікавленої особи, яка не володіє мовою, якою ведеться провадження у справі, або за власною ініціативою антимонопольного органу. Особами, які не володіють мовою, якою ведеться провадження у справі, є особи, які не розуміють або погано розуміють розмовну мову, не можуть вільно розмовляти або читати певною мовою, мають труднощі в розумінні тих чи інших термінів. Обов'язками перекладача є прибуття на виклик суб'єкта та здійснення повного і точного перекладу.

На нашу думку, правовий статус окремих суб'єктів, що беруть участь в справі: третіх осіб, спеціалістів, перекладача, потребує врегулювання та закріплення у Конкуренційному процесуальному кодексі України. Вважаємо наприклад, що залучення перекладача має бути можливим на всіх стадіях провадження у справі.