Фінансовий облік у банках - Навчальний посібник (Табачук Г. П., Сарахман О. М., Бречко Т. М.)

ГлосарІй

 

Акредитив – договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням  клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає ін- шому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Активи – ресурси, що контролюються банком як результат попе- редніх подій, котрі згодом дадуть економічну вигоду – приплив еконо- мічних коштів до цього банку; будь-який об’єкт бухгалтерського обліку, право контролю якого закріплене за банком і який відповідає одній із вимог: 1) дає дохід банківській установі або 2) може бути обмінений на інший об’єкт, який, у свою чергу, даватиме дохід банківській установі.

Активні операції банків – фінансові операції з розміщення коштів з метою отримання доходу.

Акцепт – згода на оплату або зобов’язання оплати платіжних документів у встановлений термін.

Акціонерний банк – банк, статутний капітал якого сформовано способом емісії та продажу певної кількості акцій.

Акція – цінний папір без визначення   часу обігу, що засвідчує участь його власника у статутному капіталі AT і дає право на участь в управлінні та одержанні частини прибутку у формі дивіденду.

Амортизація – систематичний розподіл вартості основних засо- бів і нематеріальних активів, яка амортизується протягом строку їх ко- рисного використання (експлуатації).

Амортизована собівартість – вартість, за якою оцінюються фі- нансовий актив, фінансове зобов’язання та яка складається зі собівар- тості придбання, зменшеної на суму погашення основної суми боргу, збільшеної (зменшеної) на суму накопиченої амортизації будь-якої різ- ниці між початковою вартістю та вартістю погашення, розрахованої з використанням ефективної ставки відсотка, зменшеної на суму частко- вого списання внаслідок зменшення корисності.

Асоційована компанія (підприємство) – компанія, в якій інвестор має істотний вплив і яка не є ні дочірньою компанією, ні спільним під- приємством інвестора. Істотний вплив передбачає, що інвестор прямо або через дочірні компанії володіє 20\% або більше голосів об’єкта ін- вестування. Істотний вплив є, якщо інвестор (банк) прямо або через дочірні компанії володіє менше ніж 20\% голосів об’єкта інвестування, але виконуються  щонайменше дві з таких умов: інвестор (банк) має представників у раді директорів  або в аналогічному керівному органі компанії; інвестор (банк) бере участь у визначенні стратегії та операцій

 

компанії; здійснюється обмін управлінським персоналом між інвесто- ром (банком) та компанією; інвестор (банк) надає компанії суттєву тех- нічну інформацію.

Баланс банку консолідований – бухгалтерський звіт, який вклю- чає операції не тільки банку як юридичної  особи (зведений баланс), а й операції асоційованих дочірніх компаній та спільних підприємств банку.

Балансова вартість – сума, за якою актив обліковують у балансі після вирахування будь-якої накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення його корисності.

Балансовий  звіт – складова  пакета  фінансової  звітності, що характеризує фінансовий стан банку і відображає активи, зобов’язання та капітал банківської установи у грошовій формі станом на певну дату.

Банк – особлива грошово-кредитна установа, яка діє на фінансо- вому ринку, акумулює тимчасово вільні грошові кошти і заощаджен- ня, надає кредити, здійснює грошові розрахунки, операції з векселями, іноземною валютою, випускає в обіг гроші та цінні папери, надає різні послуги фінансово-економічного характеру.

Банк платника/отримувача/стягувача  – банк, що обслуговує платника/отримувача/стягувача.

Банк-емітент – 1) банк, що відкрив акредитив або здійснив емі- сію цінних паперів, платіжних карток, або видав розрахунковий  чек (розрахункову чекову книжку); 2) банк, який здійснює випуск в обіг грошових знаків і цінних паперів, платіжних карток.

Банківські резерви – складова банківського капіталу, призначена для компенсації кредитів, повернення яких є сумнівним, та збитків від інших активних операцій  банку, а також для страхування вкладів фі- зичних осіб.

Безготівкові розрахунки  – перерахування певної суми коштів із рахунків  платників  на рахунки  отримувачів коштів, а  також  пе- рерахування  банками  за дорученням  підприємств і  фізичних  осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки банк проводить на підставі розрахункових до- кументів на паперових носіях чи в електронному варіанті.

Безнадійна заборгованість – заборгованість, стосовно якої є впев- неність про її неповернення боржником,  або заборгованість, за якою минув строк позовної давності.

Бенефіціар – юридична особа, на користь якої виставлено акреди- тив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо).

 

Бухгалтерський облік – система збирання, вимірювання,  оброб- ки, тлумачення та передавання інформації про господарську діяльність банку внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття  управлін- ських рішень.

Валютна позиція – співвідношення між сумою вимог за певною іноземною  валютою та сумою зобов’язань банку за тою самою валю- тою.

Вартість, яка амортизується – початкова або переоцінена вар- тість основних засобів чи нематеріальних активів із вирахуванням їх- ньої ліквідаційної вартості.

Виконуючий банк  – банк, який за дорученням   банку-емітента здійснює платіж проти документів, визначених в акредитиві. Викону- ючий банк залежно від операції за акредитивом, виконання якої дору- чено йому банком-емітентом, також може бути авізуючим банком.

Витрати – зменшення економічної вигоди у звітному періоді вна- слідок відпливу чи використання активів або внаслідок виникнення за- боргованості.

Витрати банку – 1) сукупність витрат, пов’язаних з усіма вида- ми діяльності банківської установи; 2) зменшення економічної вигоди за сукупністю  господарських операцій банку, крім операцій із розпо- ділу капіталу, які приводять до одного з двох наслідків: скорочення суми активів банківської установи без відповідного  скорочення суми її зобов’язань або збільшення суми зобов’язань без відповідного збіль- шення суми її активів.

Витрати на операції – комісійні винагороди, податки та збори (обов’язкові платежі), які безпосередньо пов’язані з операціями з при- дбання, емісії або продажу цінних паперів та інвестицій, не оформле- них цінними паперами, і яких не було б, якби операція з придбання, емісії або продажу не здійснювалася. Витрати на операції не включають дисконту  або премії за борговими  цінними паперами, адміністратив- них витрат.

Витяг із банківського рахунку – документ, який видається банком його клієнтові та відображає стан рахунку клієнта.

Відкличний акредитив – такий,  що може  бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження  з бе- нефіціаром.

Відповідальний виконавець – працівник банку, який відповідно до своїх службових обов’язків має повноваження вчиняти від імені банку певні дії, пов’язані зі здійсненням розрахунків.

 

Відповідний рахунок/відповідний позабалансовий рахунок – ра- хунок, призначення якого згідно з Інструкцією про застосування Пла- ну рахунків бухгалтерського обліку банків України відповідає еконо- мічній суті операції, що за ним відображається.

Власний капітал – власні кошти банку, сукупність різних коштів, фондів, призначених  для забезпечення комерційної і господарської ді- яльності банку та його фінансової стабільності.

Власник рахунку в банку – особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.

Гарантія – зобов’язання, щодо якого юридична чи фізична осо- ба відповідає  повністю або частково  перед кредиторами  в разі не- виконання боржником своїх зобов’язань.

Гарантована  ліквідаційна  вартість:  для лізингоодержувача  – частина ліквідаційної вартості, що гарантується до сплати лізингоодер- жувачем або пов’язаною з ним стороною;  для лізингодавця – частина ліквідаційної  вартості, що гарантується до сплати лізингоодержувачем або незалежною третьою стороною,  яка здатна за своїм фінансовим станом відповідати за гарантією.

Господарська операція – подія, що приводить до змін в активах, зобов’язаннях чи капіталі банку.

Група основних засобів або нематеріальних активів – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умова- ми використання основних засобів або нематеріальних активів.

Дата балансу – дата, на яку складено баланс банку. Звичайно датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна (кварталь- на) фінансова звітність  складається на кінець останнього дня кварталу.

Дата валютування – зазначена платником у розрахунковому до- кументі або в документі на переказування готівки дата, починаючи з якої гроші, переказані платником отримувачеві, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу облікову- ється в банку, що обслуговує отримувача, або в установі – члені пла- тіжної системи.

Дата операції – 1) дата, з якої банк зобов’язується придбати або продати актив; 2) дата укладення угоди, коли продавець погоджу- ється продати, а покупець – придбати іноземну валюту. На цю дату проводиться відображення змісту операції в бухгалтерському обліку, а також починається нарощення результату переоцінки та інших до- ходів (видатків).

 

Дата оцінювання вартості – кінець місяця. Дата, коли залишки за рахунками  в балансі коригуються відповідно до поточних ринкових цін; нараховуються процентні доходи і витрати, інші доходи і витрати для підготовки до складання місячних звітів та класифікації рахунків і операцій перед відображенням їх у відповідних фінансових документах.

Дата придбання – дата, на яку контроль за активами, що купують- ся, переходить до покупця.

Дата розрахунку – 1) дата фактичного проведення розрахунку, за яким банк отримує або сплачує кошти; 2) дата, з якої актив передається банкові (визнається активом банку) або з якої актив передається бан- кові (припинення визнання активу). Дата розрахунку є датою, з якої починається (у разі придбання) і припиняється (у разі реалізації) на- рахування процентів за активами і зобов’язаннями банку.

Дебіторська заборгованість – сума боргів, що належать банку від юридичних  та фізичних осіб.

Дивіденди – частина чистого прибутку, розподілена між учасни- ками (власниками) відповідно до частки їхньої участі у власному ка- піталі банку.

Дисконт – різниця між номінальною вартістю цінних паперів та їхньою вартістю під час первинного визнання  без урахування  нара- хованих на час придбання процентів,  якщо така вартість нижча від но- мінальної вартості.

Дистанційне обслуговування – комплекс інформаційних послуг за рахунком клієнта та ведення операцій за рахунком на підставі дистан- ційних розпоряджень клієнта.

Довгострокові кредити – надані або отримані  кредити на строк більше ніж рік.

Документи, що засвідчують особу – паспорт громадянина Укра- їни, для іноземних громадян – паспортний документ, посвідка на про- живання особи без громадянства  та інші, визначені законодавством документи.

Доходи – збільшення економічних вигід у звітному періоді – при- плив чи збільшення активів або зменшення зобов’язань, а отже, збіль- шення капіталу (не за рахунок акціонерів).

Доходи  банку – збільшення  економічної вигоди за  сукупністю господарських операцій, крім операцій із реалізації додаткової кіль- кості акцій, які приводять до одного з двох наслідків: 1) збільшення суми активів банківської установи без відповідного  збільшення суми її зобов’язань; 2) зменшення суми зобов’язань банку без відповідного зменшення суми її активів.

 

Дочірня компанія (підприємство) – компанія, що контролюєть- ся іншою компанією. Контроль передбачає, що материнська компанія (банк) прямо або через дочірні компанії володіє більше ніж 50\% го- лосів об’єкта інвестування. Контроль є, якщо материнська компанія (банк) прямо або через дочірні компанії володіє менше ніж 50\% голосів об’єкта інвестування,  але має: частку управлінських голосів у компа- нії, що перевищує 50\% завдяки договорам з іншими інвесторами; пра- во визначати фінансову та операційну політику підприємства згідно з установчими документами; право призначати або звільняти більшість членів ради директорів  або аналогічного  керівного органу компанії; право визначального голосу в раді директорів  або в аналогічному ке- рівному органі компанії.

Еквайринг – діяльність банку, яка включає проведення розрахун- ків із підприємствами торгівлі (послуг)  за операціями,  здійсненими власниками платіжних карток, та виконання операцій з видачі їм го- тівки.

Електронний розрахунковий документ – документ, інформація в якому подана у формі електронних даних, у тому числі відповідні рек- візити розрахункового документа, який сформований, переданий, збе- режений і перетворений у візуальну форму.

Емісійний дохід – дохід, отриманий емітентом від випуску в обіг грошових знаків та цінних паперів.

Емісійні різниці (емісійний дохід) – перевищення суми коштів, отриманих від первинного випуску або продажу власних акцій (інших корпоративних прав), над їхнім номіналом або перевищення номіналу акцій (інших корпоративних прав) над вартістю їх викупу.

Емітент – будь-який орган чи організація, банк, компанія, які відповідно до чинного законодавства здійснюють емісію, випускають в обіг гроші, цінні папери (акції, облігації), платіжно-розрахункові до- кументи, а також пластикові картки.

Ефективна ставка відсотка – ставка, яка точно дисконтує очіку- ваний потік майбутніх грошових платежів або надходжень упродовж очікуваного терміну дії фінансового інструменту до чистої балансової вартості (амортизованої собівартості) цього інструменту.

Заборгованість – борг клієнта перед банком  за кредитом та/або нарахованими процентами.

Залишкова вартість – різниця між початковою (переоціненою)

вартістю і сумою нарахованого зношення.

Застава – у цивільному праві один із видів забезпечення вико- нання боргових зобов’язань. На підставі застави кредитор (утримувач

 

застави) має переважне право перед іншими кредиторами в разі неви- користання боржником забезпеченого заставою зобов’язання одержа- ти задоволення з вартості заставного майна.

Заявник акредитива – платник, який подав обслуговуючому бан- ку заяву про відкриття  акредитива.

Зменшення корисності активів – втрата економічної  вигоди, яка спричинена однією або кількома збитковими подіями, які відбулися після первинного визнання активів і які мають вплив на очікувані май- бутні грошові потоки за цими активами (кредитами, цінними папера- ми тощо).

Зношення основних засобів – сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання.

Зобов’язання – обов’язки банку, які виникли з попередніх подій і згодом призведуть до відпливу ресурсів (активів).

Зобов’язання з кредитування – зобов’язання банку надати клієн- тові кредит на певних умовах.

Зобов’язання з фінансування – безвідкличне зобов’язання надати клієнтові кредит.

Інвестиційна нерухомість – нерухомість  (земля чи будівля або частина будівлі, або їх поєднання), утримувана [власником або лізин- гоодержувачем за договором про фінансовий лізинг (оренду)] з метою отримання лізингових (орендних) платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей.

Інкасування (інкасо) – здійснення банком за дорученням клієнта операцій із розрахунковими супровідними документами з метою одер- жання платежу або передавання розрахункових супровідних докумен- тів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах.

Іпотечний кредит – довгострокові позики під заставу нерухомого майна, яке є власністю позичальника.

Капітал – 1) сума грошей, коштів; сукупність ресурсів, які вико- ристовуються в банку; 2) початкова сума коштів для підприємницької діяльності; 3) нагромаджені  матеріальні ресурси та інші цінності, ре- зультат минулої і засіб для майбутньої виробничої, комерційної діяль- ності.

Капітал (облік) – залишковий інтерес банку в активах за вираху- ванням зобов’язань.

Капіталізація  прибутку – спрямування частини прибутку на збільшення капіталу підприємства, фірми, банку, перетворення при- бутку на капітал.

 

Касовий метод – метод, згідно з яким облік доходів і витрат здій- снюється в момент їх надходження  (сплати),  а не в момент їх виник- нення.

Клієнт – особа, яка має рахунок у банку або користується його по- слугами.

Кліринг – система безготівкових розрахунків між країнами, під- приємствами,  банками за товари, цінні папери та послуги, що базуєть- ся на зарахуванні взаємних вимог і зобов’язань.

Код банку – реквізит банку, визначений і включений до довідни- ка банківських установ згідно з нормативно-правовими актами Наці- онального банку, що регулюють питання міжбанківських розрахунків в Україні.

Комісійна винагорода – плата, яку стягує банк із клієнта за ви- конання певних банківських операцій за його дорученням.

Комісійні доходи і витрати – доходи і витрати, які обчислюються пропорційно до суми активу чи зобов’язання незалежно від часу.

Кореспондентський рахунок – рахунок, на якому відображають розрахунки  банку за дорученням та за кошти іншого банку на основі укладеного кореспондентського договору. Кореспондентські рахунки поділяють  на два види: рахунок ностро (наш рахунок у вас) та рахунок лоро (ваш рахунок у нас).

Короткостроковий вклад (депозит) – надані або отримані кошти на строк, що не перевищує одного року.

Короткостроковий кредит – наданий або отриманий  кредит на строк, що не перевищує одного року.

Кредит – будь-яка угода між банком та контрагентом (клієнтом або іншим банком), згідно з якою банк за винагороду  надає кошти в розпорядження контрагента на умовах терміновості та повернення.

Кредитна операція – надання банком кредиту або зобов’язання (гарантії поручительства, авалю тощо), яке в разі виконання операції приведе до авансування грошових коштів.

Кредитний  портфель – сукупність усіх позик, наданих банком з метою одержання доходу.

Кредитний ризик – ризик втрат від того, що контрагент не вико- нає своїх зобов’язань.

Кредитоспроможність – здатність позичальника в повному об- сязі й у визначений договором кредиту термін розрахуватися  за своїми борговими зобов’язаннями.

Лізингова (орендна) ставка процента – ставка процента, за якою теперішня вартість суми мінімальних лізингових (орендних) платежів

 

та негарантованої ліквідаційної  вартості дорівнює справедливій вар- тості об’єкта фінансового лізингу (оренди) на початок строку лізингу (оренди).

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку банк очікує отримати від реалізації (ліквідації)  необоротних акти- вів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), з вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем (ліквідацією).

Ліквідність банку – здатність банку вчасно і сповна виконувати свої поточні зобов’язання, задовольняти вимоги вкладників  та попит позичальників.

Маржа банківська – різниця між середньозваженою ставкою до- ходу, що її банківська установа отримує від підпроцентних активів, та середньозваженою ставкою витрат, виплачуваною за власними підпро- центними зобов’язаннями.

Метод ефективної ставки відсотка – метод обчислення аморти- зованої собівартості фінансового активу або фінансового зобов’язання (або групи фінансових активів чи фінансових зобов’язань) та розподілу доходів у формі процентів чи витрат на виплату процентів протягом відповідного періоду часу.

Метод участі в капіталі – метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість  інвестицій відповідно збільшується або зменшу- ється на суму частки інвестора в чистому прибутку (збитку) об’єкта інвестування  за звітний період та на суму частки інвестора в обсязі зміни загальної величини власного капіталу об’єкта інвестування за звітний період.

Мінімальні лізингові (орендні) платежі – платежі, які має спла- тити лізингоодержувач протягом строку лізингу (оренди) із вираху- ванням вартості послуг та податків, які повинен сплатити лізингода- вець, і непередбаченої лізингової  (орендної) плати, що збільшені: для лізингоодержувача – на суму його гарантованої ліквідаційної вартос- ті; для лізингодавця – на суму його гарантованої ліквідаційної вартос- ті. Якщо лізингоодержувач  має намір і можливість придбати об’єкт лізингу (оренди)  за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання, мінімальні лізингові (орендні) платежі складаються з мінімальної лізингової (орендної) плати за весь строк лізингу (орен- ди) та суми, яку треба сплатити згідно з договором про придбання об’єкта лізингу (оренди).

Накопичена амортизація нематеріальних активів – сума амор- тизації об’єкта нематеріальних активів з початку його корисного вико- ристання.

 

Накопичені  проценти – сума процентів,  що нарахована з дати випуску цінних паперів або дати останньої сплати купона до дати при- дбання (продажу)  або на визначену дату.

Неамортизований дисконт (премія) – сума дисконту  (премії), яку на визначену дату ще не віднесено на рахунки доходів (витрат) банку.

Невідкличний акредитив – акредитив, який може бути змінений або анульований лише за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Нематеріальний актив – актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується банком з метою викорис- тання у своїй діяльності понад один рік (або один операційний цикл, якщо він перевищує один рік) для покриття адміністративних витрат або надання в лізинг (оренду) іншим особам.

Необоротні активи – основні  засоби (необоротні матеріальні ак- тиви) та нематеріальні активи.

Необоротні активи,  утримувані для продажу – необоротні ак- тиви, що утримуються з метою продажу та їхня балансова вартість від- шкодовуватиметься шляхом операції з продажу, а не поточного  вико- ристання.

Непокритий акредитив – акредитив, оплата за яким у разі тим- часової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком- емітентом за рахунок банківського кредиту.

Непроцентні витрати банків – витрати, що не пов’язані зі спла- тою процентів за залученими коштами банків. Складаються з витрат комісійних, господарських; на утримання персоналу та основних засо- бів; пов’язаних із проведенням операцій чи наданням послуг та функ- ціонуванням банку, а також обов’язкових платежів, оплати телекомуні- кації; відрахувань у резерви.

Непроцентні доходи банків – надходження від проведення актив- них операцій, не пов’язаних із нарахуванням процентів, за надання по- слуг клієнтам та за здійснення операцій, безпосередньо не пов’язаних із банківською діяльністю.

Нереалізований результат – результат переоцінки активів та зобов’язань в іноземній валюті у зв’язку зі зміною курсів, не пов’язаний із рухом коштів за реальними операціями  на час переоцінки.

Об’єкт основних засобів – закінчений пристрій з усіма пристосу- ваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремле- ний предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одно- го або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні

 

пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції,  а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно;  також інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється банком. Якщо один об’єкт основних засобів склада- ється з частин, які мають різний термін корисного використання (екс- плуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засоб.

Овердрафт  – короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнтові понад залишок коштів на його поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми і шляхом дебету- вання його рахунку.

Овернайт – надані та отримані кредити і депозити строком не більше ніж операційний день без урахування  неробочих днів банку.

Операційний день банку (ОДБ) – складова інформаційної системи банку, що використовується для автоматизації банківської діяльності з метою підвищення ефективності процесу управління банком.

Операційний час – частина операційного дня банку або іншої уста- нови – члена платіжної системи, протягом якої приймають від клієнтів документи на переказування і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом того само- го робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою  установою – членом платіжної системи самостійно та зазна- чається в їхніх внутрішніх правилах.

Ордер меморіальний – розрахунковий документ, який складаєть- ся з ініціативи банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку  платника,  внутрішньобанківських  операцій  відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Основні засоби – матеріальні активи, які банк утримує для ви- користання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг (оренду) іншим особам або для здійснення адміністративних  і соціально-культурних функцій, очікуваний  термін корисного вико- ристання (експлуатації) яких більший ніж рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Отримувач/одержувач – особа, на рахунок якої зараховується сума переказу в електронній формі або сума переказу в готівковій формі.

Офіційний  валютний курс НБУ – курс гривні щодо іноземної валюти, який установлюється Національним банком України. Це курс, за яким на звітну дату оцінюються  всі балансові валютні рахунки.

 

Переоцінена вартість – вартість основних засобів або нематері- альних активів після їх переоцінки.

Підтримання  об’єкта основних засобів чи нематеріальних ак- тивів у робочому стані – витрати на підтримання об’єкта в робочому стані (у придатному  для використання) та одержання первинно визна- ченої суми майбутніх економічних вигід від його використання.

Плаваюча процентна ставка – процентна  ставка за кредитом, розмір якої не фіксується на весь строк кредитування, а переглядається через погоджений (обумовлений у договорі кредиту) між кредитором і позичальником період залежно від зміни кон’юнктури кредитного рин- ку, інших факторів.

Платіжна  вимога – розрахунковий документ, що містить вимо- гу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити  без погодження  з платником переказ певної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення – розрахунковий  документ, який складається з двох частин: верхньої – вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату певної суми коштів; нижньої – доручення плат- ника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача коштів.

Платіжне  доручення  – розрахунковий документ,  що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Платіжні інструменти  – засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому носії інформації, використання якого перед- бачає переказування грошей з відповідного рахунку платника.

Платник – особа, з рахунку якої здійснюється переказування гро- шей або яка здійснює переказування через подання до банку або іншої установи – члена платіжної системи документа на переказ готівки ра- зом з відповідною сумою грошей.

Подібні  об’єкти – об’єкти, які мають однакове  функціональне призначення та однакову справедливу вартість.

Подія – випадок, який має певні наслідки для банку (є поштовхом до змін в активах, зобов’язаннях та капіталі).

Позабалансові рахунки – рахунки бухгалтерського обліку, на яких у банках обліковуються: вимоги та зобов’язання банку, які можуть ви- никнути в майбутні періоди та за якими він мусить  брати на себе ри- зики; документи і цінності, які не належать ні до активів, ні до пасивів банку; операції з приватизації.

 

Позичальник – клієнт із моменту надання йому кредиту.

Поліпшення об’єкта основних засобів – витрати, пов’язані з модер- нізацією, модифікацією,  добудовою, дообладнанням, реконструкцією об’єкта основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні еко- номічні вигоди, що початково очікуються від його використання.

Портфель цінних паперів – згрупована інформація з обліку інвес- тицій у цінні папери за їх видами і призначенням з метою складання фінансової звітності.

Початкова вартість – історична (фактична) собівартість осно- вних засобів чи нематеріальних активів у грошовому вираженні або справедлива вартість інших активів, сплачених (переданих), витраче- них для придбання (створення) основних засобів або нематеріальних активів.

Початок  строку лізингу (оренди) – дата підписання лізингового (орендного) договору або дата прийняття сторонами зобов’язань щодо основних положень договору про лізинг (оренду).

Премія – перевищення вартості цінних паперів під час їх первин- ного визнання  без урахування нарахованих (накопичених)  на час при- дбання процентів над їхньою номінальною вартістю.

Прибуток банку – перевищення доходів банку  над витратами

(різниця між ними) до сплати податку на прибуток.

Принципи бухгалтерського обліку – базові концепції, покладені в основу відображення засобами обліку та звітності  господарської ді- яльності банку, його активів, доходів, витрат, фінансових результатів.

Пролонгація – перенесення строку дії кредиту, повернення боргу, оплати векселя, погашення позики.

Прострочена заборгованість – заборгованість, яка не погашена в термін (строк), установлений договором.

Прострочена заборгованість за нарахованими  доходами – за- боргованість за нарахованими доходами, яка не отримана в термін, пе- редбачений угодою.

Процентні доходи і витрати – доходи і витрати, які обчислюють- ся пропорційно до часу і суми активу чи зобов’язання.

Реалізований результат від операції з іноземною валютою – до- ходи або витрати, отримані  або сплачені після закінчення фінансової операції  або події, яка дає банкові право на результати операції.

Репо, угода про зворотний викуп – фінансова операція продажу на ринку фінансових активів, цінних паперів із подальшим викупом цих активів.

 

Рефінансування – погашення давнішої державної заборгованості новою способом заміни короткострокових зобов’язань довгострокови- ми за допомогою випуску нових позик (нових цінних паперів).

Ризик банківський – можливість зазнати втрат у разі виникнення несприятливих для банку обставин.

Ринкова вартість – сума, яку можна отримати від продажу акти- ву на активному ринку.

Ринкова вартість цінних паперів – сума коштів, яку можна отри- мати від продажу цінних паперів на активному ринку.

Розрахунковий  документ – документ  на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Розрахунковий чек – розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банкові-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодер- жателеві зазначеної в чеку суми коштів.

Розрахунково-касове обслуговування – надання банком клієнтові на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов’язані з пере- казуванням коштів з/на рахунку/ок цього клієнта, видачею йому гро- шей у готівковій формі,  а також здійсненням інших операцій, перед- бачених договором, форму та зміст якого банк розробляє самостійно.

Роялті – платежі за використання нематеріальних активів банку

(патентів, авторського права, програмних продуктів).

Система електронних платежів (СЕП)  НБУ– загальнодержавна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків  між банків- ськими установами на території України із застосуванням електронних засобів приймання, передавання, опрацювання та захист інформації як за дорученнями  клієнтів банків, так і за зобов’язаннями  банків один перед одним.

Собівартість банківського продукту – сукупність витрат банку, пов’язаних із проведенням операції чи наданням послуги. Витрати роз- раховуються на одиницю продукту, тобто на здійснення однієї операції чи надання послуги одному клієнтові за період, коли вони реалізува- лись.

Собівартість цінного папера – ціна придбання цінного папера, включаючи накопичені  проценти, а також витрати на операції з при- дбання цінних паперів.

Спекуляція валютна – операції, які здійснюють з метою отриман- ня прибутку від зміни валютних курсів у часі або на різних ринках,  а також свідоме взяття  на себе валютного ризику.

 

Списання договірне – списання грошей, що банк здійснює згідно з дорученням його клієнта та в порядку, передбаченому в укладеному ними договорі.

Списання примусове – списання коштів, що здійснюється стягува- чем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Спотовий валютний курс – курс купівлі-продажу іноземної ва- люти на спотовому ринку.

Справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений об- мін активу або оплата зобов’язання  в результаті операції між обізнани- ми, зацікавленими та незалежними сторонами.

Стандарт бухгалтерського обліку – нормативний документ, який визначає правила й процедури ведення бухгалтерського обліку та складання звітності.

Статутний капітал – кошти, що внесені акціонерами банку че- рез придбання його акцій.

Строк лізингу (оренди) – період дії невідмовного лізингового (орендного)   договору,  а також  період  продовження цього договору, обумовлений на початку строку лізингу (оренди).

Субординований борг – позика (забезпечена або незабезпечена), за якою в договірному порядку погоджено, що в разі ліквідації  або бан- крутства боржника сплата відбудеться після задоволення вимог усіх інших кредиторів.

Сума переказу  –  відповідна сума коштів,  яка  в  результаті переказування має бути зарахована на рахунок отримувача або видана йому в готівковій формі.

Супровідні документи – документи, подання яких разом із розра- хунковим документом передбачене договором, укладеним між банком та клієнтом.

Теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів (з вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна  для погашення  зобов’язання в процесі поточної діяль- ності банку.

Термін корисного використання (експлуатації) – очікуваний пе- ріод, протягом якого основні засоби чи нематеріальні активи банк ви- користовуватиме або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний банком обсяг продукції (робіт, послуг).

Управлінський облік – сукупність методів та процедур, що забез- печують підготовку й надання інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління банком.

 

Учасники безготівкових розрахунків – банки та їхні філії, підпри- ємства, фізичні особи, з рахунків яких списуються або на рахунки яких зараховуються кошти.

Факторинг – 1) кредитна  операція,  за якою банк купує у клієн- та право на стягнення його дебіторської заборгованості; 2) різновид торговельно-фінансових операцій, пов’язаних із кредитуванням обо- ротного капіталу клієнта (постачальника), придбанням банком права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов’язаннями, скуплених у різ- них суб’єктів господарювання.

Фіксована процентна ставка – процентна  ставка за кредитами, розмір якої фіксується на весь період дії договору кредиту.

Фінансовий інструмент – контракт, який одночасно  веде до ви- никнення (збільшення) фінансового активу в одного суб’єкта підпри- ємницької діяльності і фінансового зобов’язання або інструменту влас- ного капіталу в іншого.

Фінансовий облік – сукупність правил та процедур, що забезпечу- ють підготовку й оприлюднення інформації про результати діяльності банку та його фінансовий стан згідно з вимогами законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку.

Форвардний  валютний курс – курс купівлі-продажу іноземної валюти, який використовується у форвардній операції.

Форвардні операції – операції з купівлі-продажу однієї інозем- ної валюти за іншу на вказану дату в майбутньому  та за обумовленим курсом. Розрахунок за ними має відбуватися на дату, зазначену у фор- вардному контракті (у період, довший ніж два робочі дні після дати укладення угоди). Вимоги та зобов’язання, які пов’язані з форвардним контрактом, обов’язкові для виконання обома сторонами і не залежать від будь-яких подій.

Форфейтинг – кредитна операція, що полягає в купівлі боргу у формі оборотних документів (векселя, акредитива) із взяттям на себе зобов’язання про відмову регресу до пред’явника в разі несплати до- кумента, тобто на безобіговій основі.

Хеджування – мінімізація фінансових ризиків. З метою хеджуван- ня поряд з основною  угодою складається додаткова угода за участі тре- тьої сторони. Умови її такі: коли настають обставини, що призведуть до збитків за основною угодою, учасник отримує повністю  або частково прибутки від протилежної угоди. Інструментами хеджування можуть бути форварди, ф’ючерси, опціони,  процентні  свопи та інші фінансові інструменти.

 

Цінні папери в портфелі  до погашення  – боргові цінні папери, щодо яких є намір і змога банку утримувати їх до строку погашення.

Цінні папери в портфелі на продаж – цінні папери, які не нале- жать до торгового портфеля цінних паперів та до портфеля до пога- шення.

Цінні папери в торговому портфелі – цінні папери, придбані бан- ком для перепродажу  та переважно з метою отримання прибутку від короткострокових  коливань їх ціни або дилерської  маржі. До торго- вих цінних паперів можуть бути віднесені будь-які цінні папери, щодо яких банк під час первинного визнання прийняв рішення про їх облік за справедливою  вартістю  з визнанням переоцінки через прибутки/ збитки.

Чекодавець – юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його.

Чекодержатель – підприємство, яке є отримувачем коштів за че- ком.