1.6.   органІзацІя аналІтичного І синтетичного облІку в банках

Бухгалтерський  облік банку забезпечує виконання таких функцій:

�  запис інформації  про операції  банку  та відображення  її в агрегованому вигляді у статистичній і фінансовій звітності для аналізу й управління;

�  запис детальної інформації  про контрагентів  кожної опе- рації та параметри самих операцій (аналітичний  облік) для

отримання звітів у різних розрізах для внутрішнього корис- тування і надання звітів про діяльність банку контрольним органам, зокрема НБУ;

�  автоматизоване ведення розрахунків  та виконання бухгал-

терських записів (наприклад, нарахування процентів).

Бухгалтерський облік у банках  має два рівні: синтетичний та аналітичний. Банки самостійно розробляють і затверджують фор- ми реєстрів обліку з урахуванням того, що реєстри синтетичного та аналітичного обліку повинні містити назву, період реєстрації опе- рацій, прізвища і підписи або інші кодовані знаки, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх склали.

Синтетичний облік дозволяє отримувати агреговану і сис- тематизовану бухгалтерську інформацію  щодо фінансового ста- ну банку і контролювати правильність відображення операцій у бухгалтерському обліку. Основна форма синтетичного  обліку – баланс. Сальдовий баланс складається за залишками  рахунків на певну дату, а обігово-сальдовий  – містить як залишки, так і обо- роти за рахунками.  Правильність  складання щоденного балансу оборотів та залишків  контролюється рівністю дебетових і кре- дитових оборотів та залишків за активом і пасивом,  а також від- повідністю вихідних залишків вхідним з урахуванням оборотів за рахунками   протягом операційного  дня. Наявність указаних відповідностей є обов’язковою умовою початку нового операцій- ного дня.

До  інших  форм  синтетичного обліку належать:  оборотно- сальдові відомості,  перевірочні  відомості, касові журнали тощо. Вони відрізняються  ступенем узагальнення інформації і викорис- товуються для звірки даних аналітичного і синтетичного обліку.

Касовий журнал  складається на підставі документів  із над- ходжень і видатків каси та включає записи про операції каси, де вказуються номери рахунків, що кореспондують із рахунками каси, номери документів, символи звітності, часткові суми операцій та підсумки  за журналом.

Оборотну відомість  складають на перше число кожного мі- сяця, і вона включає вхідні залишки на початок періоду, обороти за цей період і вихідні залишки на кінець періоду. Оборотну ві- домість за балансовими і позабалансовими рахунками складають за рахунками  четвертого  порядку з проміжними підсумками за

рахунками третього і другого порядків. Оборотна відомість пот- рібна для накопичення дебетових і кредитових оборотів за певний період.

Щоденну детальну інформацію  про здійснення банком опера- цій відображають в основній формі аналітичного обліку – особо- вих рахунках, які відкривають  за кожним балансовим і позабалан- совим рахунком.

Особові рахунки  реєструють у спеціальній книзі окремо  для кожного балансового рахунку IV порядку. В ній реєструють усі осо- бові рахунки клієнтів, а також рахунки, відкриті за внутрішньобан- ківськими операціями (облік майна, власного капіталу, доходів, ви- трат, розрахунків). При закритті рахунку в книзі проставляється дата і вказується причина. Книга зберігається в головного бухгалтера.

Особові рахунки включають такі обов’язкові реквізити:

�  номер особового рахунку;

�  сума вступного залишку;

�  дата останнього  руху за рахунком;

�  дата здійснення поточної операції;

�  номер документа, на підставі якого здійснюється запис;

�  номер банку-кореспондента;

�  номер рахунку кореспондента;

�  код операції;

�  код валюти;

�  сума операції;

�  сума обігів за дебетом і кредитом;

�  сума вихідного залишку;

�  реквізити банку, який веде рахунок.

Особові рахунки клієнтів складають у двох примірниках, роз- друковують за встановленими стандартами і вважають вихідними документами банків (рис. 1.7). Другий примірник особового рахунка є витягом з особового рахунку і призначений  для видачі клієнтові. До витягів з особових рахунків додають документи (їх копії), на під- ставі яких зроблено записи за кредитом рахунку.

На документах, які додають до витягів, проставляється штамп банку, який оформляє витяги з особових рахунків, а також календар- ний штамп дати проведення документа за особовим рахунком, якщо ця дата не збігається з датою виписки документа.

325240 КБ «Львів»

1014 МП «Галич» МП «Галич»

Рахунок 26001011009 /05/04/00 /04/10/09

Вик. 2

Вхідний залишок КРЕДИТ * 2388.88

Надруковано 05/10/09 11 : 33 : 23

ВО МФО Рах.            Сим. Док.  Сума  Дт Кт        Вик. Пач  № з/п  ТИП

26 300142 61109100000022  0605  грн        1.50     71        1          ВК

27 300142 61106100000003  0605  грн        7.04     81        2          ВК

1 322078 25107704000019    119      грн      8.57     16        56        3          НК

3 300142 100131        40        207      704.00             35        35        4          Вд

Всього обігів             ДТ       721.11

КТ       0.00

Вихідний залишок КРЕДИТ × 1667.77

Рис. 1.7. Форма особового рахунку за поточним рахунком клієнта банку

За деякими  рахунками  аналітичний облік може вестись в опе- раційних журналах, картках, книгах, у формі хронологічного запису операцій. Як реєстри аналітичного обліку можна використовувати примірники документів.

Кожен об’єкт аналітичного обліку характеризується  набором параметрів, необхідних для побудови звітності. Усі параметри аналі- тичного обліку поділяють на дві групи – обов’язкові і необов’язкові (рис. 1.8).

Обов’язкові параметри ведуть відповідно до вимог Національно- го банку України щодо статистичної  та фінансової звітності банків, вони поділяються на загальні і спеціальні. Загальні є обов’язковими для заповнення  при  занесенні  в  комп’ютерну систему нового контрагента  або при відкритті аналітичного  рахунку. Спеціальні обов’язкові  параметри застосовують для окремих груп аналітичних рахунків залежно від їхнього економічного змісту. До спеціальних обов’язкових параметрів відносять:

�  параметри нарахування процентів;

�  для кредитних рахунків: вид кредиту, цільове спрямування,

вид забезпечення, дата видачі кредиту,  дата повернення,  по-

чатковий строк розміщення, кількість пролонгацій, категорій ризику, шифр неплатежів;

�  для депозитних  рахунків: дата розміщення,  дата повернення

коштів;

�  для рахунку цінних паперів: емітент; місце емісії, вид цінних паперів, дата погашення, котирується  чи не котирується  на біржі;

�  для рахунку доходів і видатків: входять чи ні в обчислення бази для оподаткування.

Параметри аналітичного обліку

Обов’язкові

Спеціальні (для окремих груп аналітичних рахунків)

Загальні          Необов’язкові

(рекомендовані)

Рис. 1.8. Класифікація  параметрів аналітичного обліку

Необов’язкові параметри банк визначає самостійно. Їх викорис- товують у внутрішньому обліку для задоволення окремих  норма- тивно-правових вимог, цілей управлінської звітності та формування звітності до інших уповноважених державних органів.

Для ведення аналітичного обліку в автоматизованому режимі з метою збереження інформації і підготовки звітності банками кожен окремий об’єкт аналітичного обліку характеризується набором па-

раметрів. Ураховуючи високий ступінь автоматизації ведення бух- галтерського обліку,  передбачено низку параметрів для автомати- зованого виконання завдань, наприклад, для нарахування відсотків, складання додаткових фінансових звітів за окремими видами опера- цій (кредитних, депозитних і т. д.).

Номер аналітичного рахунка вказує на зовнішнє подання іден- тифікатора при розрахунках та в банківських документах. Номер має до 14 цифр. Перші п’ять жорстко регламентовано, інші банк формує самостійно. Усі номери рахунків аналітичного обліку формуються за схемою, вказаною на рис. 1.9.

 АААА           К     ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ

- код валюти,

- код філії,

- код клієнта,

- порядковий номер,

- код угоди

Ключовий розряд

Формується банком самостійно

Рис. 1.9. Формування номера аналітичного рахунка

Параметри контрагентів банку – це обов’язкові  параметри, які деталізують інформацію  про контрагентів. До них належать: код контрагента, ідентифікаційний код, резидентність, код держави, ознака інсайдера, інституційний сектор економіки, форма власнос- ті, галузь економіки, вид економічної  діяльності. Визначаючи пара- метри контрагентів (а це набір цифр), бухгалтерський апарат банку не мусить запам’ятовувати їх значення. Для цього формується картка клієнта, де записані  всі значення цифр, що входять до номера аналі- тичного рахунка.

Параметри документів,  що є стандартизованими реквізитами документів, необхідні для проведення банками розрахункових, або касових операцій. Національним банком України визначено чотири параметри документів:

�  символ касових оборотів;

�  код контрагента;

�  код операції;

�  код країни платника.

Параметри договорів і аналітичних рахунків деталізують інфор- мацію щодо операцій, які здійснює банк. Залежно від організації ро- боти в банку, його можливостей, банк самостійно вирішує, які пара- метри слід відносити до параметрів рахунків, а які – до параметрів договорів.

В останній робочий день місяця банки здійснюють контроль від- повідності даних аналітичного і синтетичного обліку.

Методи перевірок відповідності даних синтетичного і аналітич- ного обліку, які банк визначає самостійно, можна поділити за такими категоріями.

1.         Перевірка узгодження – здійснюється за допомогою порівняння проміжних і остаточних підсумків. Порівнюють дані, враховані в системах аналітичного і синтетичного обліку, а отже, і в різних носіях інформації (первинних облікових документах, щоденно- му оборотно-сальдовому балансі, оборотно-сальдових відомос- тях, особових рахунках).

2.         Перевірка перенесення – визначається правильність перенесен- ня даних з одного носія інформації на інший.

3.         Перевірка підрахунків (обчислень) – її метою є встановити пра- вильність суто числових розрахунків.

Суми, відображені на рахунках аналітичного обліку, мають від- повідати сумам, відображеним на рахунках синтетичного  обліку. За умови автоматизації банківської діяльності, зокрема обліку, перевір- ки відповідності даних аналітичного обліку даним синтетичного ви- конуються автоматизовано.

Таким чином, банк має змогу контролювати операції як за зміс- том, так і за формою. Крім того, дані аналітичного обліку становлять базу економічного  аналізу та використовуються для складання ста- тистичної і фінансової звітності.