Фінансовий менеджмент для магістрів і не тільки - Навчальний посібник (Євтух О. Т., Євтух О. О.)

Тема 5 фІнансове планування та прогнозування дІяльностІ пІдприЄмства

1.  Сутність та види фінансового планування та прогно- зування.

2.  Принципи та методи фінансового планування та про- гнозування.

3.  Фінансове планування вхідних грошових потоків під- приємства.

4.  Фінансове планування вихідних грошових потоків.

5.  Фінансове планування прибутку.

6.  Бюджетування як вид фінансового планування.

7.  Фінансове   планування   вартісних   потоків   у   поза-

грошовій формі.

Деякі джерела інформації до теми

I. Основні джерела:

1.  Білик М. Фінансове планування на підприємстві в су- часних умовах // Фінанси України. – 2006. – № 4.

2.  Боди З., Мертон Р. Финансы / пер. с англ. – М.: Ви- льямс, 2000.

3.  Гринолл Э. Финансы и финансовое планирование для руководителей среднего звена / пер. с англ. – М.: Финпресс,

1998.

4.  Євтух О. Т. Теорія економічного нормування // Фінан-

си України. – 2005. – №6.

5.  Євтух О.Т. Теорія вартості крізь призму фінансів // Фі-

нанси України. – 2005. – № 11.

6.  Тейл Г. Прикладное экономическое прогнозирование /

пер. с англ. – М.: Прогресс, 1970.

7.  Теличко Р. Фінансове планування в сучасних умовах

господарювання // Економіка та держава. –2006. – № 9.

8.  Сатклифф   М.   Эффективная   финансовая   деятель-

ность. Секреты финансовых директоров / пер. с англ. – М.:

Вершина, 2007.

ІІ. Додаткові джерела:

9. Біла О. Г. Фінансове планування і прогнозування: На- вчальний посібник. – Л.: Компакт-ЛВ, 2005. – 312 с.

10. Коллинз Дж. С., Поррас Дж. И. Построенные навечно.

– Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2004.

11.  Фінансове прогнозування: методи та моделі: Навч.

посібник / Костіна Н. І., Алексеєв А. А., Василик О. Д. –

К.: Знання, КОО, 1997.

12.  Ленгдон  К.,  Бонхем  А.  Финансы  /  пер.  с  англ.  – М.: Эксмо, 2007.

13.  Савчук   В.   Финансовый   менеджмент   предприя- тий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. – К.: Максимум, 2001.

1. Сутність та види фінансового планування та прогнозування

Прогнозування в перекладі зі старогрецької мови означає

«знання наперед», передбачення будь-чого. Тобто прогнозу-

вання – це формування висновку щодо розвитку подій (про-

цесів, явищ) у майбутньому, осно-

 

Кращий спосіб провістити

майбутнє – вигадати його.

Алан Кесі

вою чого є проведення спеціаль- них досліджень.

Планування – це діяльність з розробки  схеми  майбутньої  ді-

 

яльності,  що  передбачає  порядок,  послідовність  дій,  їх зв'язок з очікуваним результатом.

Фінансове прогнозування та планування – це такі види діяльності з передбачення подій (процесів, явищ), які здій- снюються за допомогою грошей.

Фінансове планування, на відміну від фінансового про- гнозування, стосується тих процесів, на які ми маємо безпо- середній вплив і результати розвитку яких ми визначаємо. Планування, порівняно з прогнозуванням, супроводжується зазвичай визначенням більшої кількості контрольних пара- метрів та показників.

Об’єктом фінансового планування є процеси, що пов’язані з грошовими відносинами.

Предметом у фінансовому плануванні є грошові потоки та фінансові показники, що відображають відносини госпо- дарської діяльності в суспільстві. Фінансове планування – це основа розвитку господарства, сім’ї, підприємства, країни.

Фінансове планування можна класифікувати за різними ознаками.

1.  За терміном:

а) довгострокове або стратегічне планування (понад рік);

б) поточне або середньострокове планування (до року);

в)  оперативне,  або  короткострокове  планування  (до

місяця).

2.  За напрямком грошових потоків:

а) планування вхідних грошових потоків (доходів);

б) планування вихідних грошових потоків (видатків);

в) планування прибутку.

3.  За ресурсами, які плануються:

а)  фінансове планування основного капіталу;

б)  фінансове планування оборотного капіталу;

в)  фінансове планування людського капіталу.

4.  За видами діяльності:

а)  фінансовий план реалізації продукції;

б)  фінансовий план виробничої діяльності;

в)  фінансовий  план  формування  ресурсів  на  під-

приємстві;

г)  фінансовий план санації;

д)  фінансовий план інвестиційної діяльності тощо.

5.   За видами господарств1:

а) фінансове планування сім’ї;

б) фінансове планування підприємства;

в) фінансове планування країни.

Всі види фінансових планів тісно пов’язані між собою і

складають систему фінансового планування.

Фінансове планування повинно бути спрямоване на кін-

цеву мету кожного підприємства – задоволення потреб лю-

дини. Тому фінансове планування тісно пов’язане з марке-

тинговим,  виробничим  та  іншими  видами  планування  на

підприємстві.

1  Прим. авт. У цій темі розглянуте питання фінансового планування підприємства.

 

2. Принципи та методи фінансового планування та прогнозування

Розробка фінансових планів і прогнозів ґрунтується на за- гальноприйнятій у світовій практиці методології, яка визна- чає основні принципи і методи проведення розрахунків пла- нових і прогнозних показників.

Принципи планування – це вихідні правила формування і обґрунтування планів (та прогнозів) з погляду їх доцільнос- ті, системності, структури, логіки, організації розробки.

Принципи планування можуть бути поділені на декілька груп:

І.  Принципи, які мають загальний характер.

1. Принцип повноти. Планування на підприємстві пови-

нно охоплювати всі напрями роботи підприємства, незалеж-

но від того, належать вони до операційної, інвестиційної чи

фінансової діяльності.

2. Принцип точності. Показники, які визначаються при

плануванні, повинні бути максимально точними, а плани –

конкретними та однозначними.

3. Принцип економічності. Витрати на планування мають

бути меншими за ефект, що очікується від запланованих дій

та процесів.

4.  Принцип  безперервності.  Планування  досягає  своєї

мети тоді, коли воно здійснюється не епізодично, а безпе-

рервно у часі.

 

 

Ключ до покращення управління своїми грошима – навчитись раціонально використовувати свій час. А ключ до того, щоб раціонально розпоряджатися своїм часом, полягає у збільшенні горизонту планування.

Роберт Алан

5. Принцип масовос- ті. До процесу плану- вання повинні залуча- тись  не  лише  працівни- ки планово-економічного відділу, а й працівники, які безпосередньо будуть виконувати відповідні плани (це буде підвищу-

 

вати ефективність планування і активізувати ініціативу ви- конавців).

ІІ.  Теоретико-методологічні принципи планування. Основними з них є такі:

1. Наукова обґрунтованість планів. Розробка основних планових показників повинна базуватись на перевірених ретроспективних даних, матеріалах аналізу, чинних норма-

тивно-правових актах, вітчизняному і зарубіжному досвіді фінансового планування.

2. Комплексність планування. Показники, викладені у фінансових планах, повинні узгоджуватись з ресурсним за- безпеченням підприємства, а також з реальними обсягами ринкового попиту та іншими факторами зовнішнього серед- овища.

3. Системність у плануванні. При плануванні повинен бути забезпечений системний підхід у дослідженнях і роз- робці планових показників, тобто щоб процес розробки кож- ного показника відштовхувався від загальної мети, а окре- мі складові фінансового плану були взаємно узгодженні між собою.

4.  Оптимальність у плануванні. Цей принцип орієнтує на вибір найбільш економічно вигідного варіанту з ряду альтер- нативних планів розвитку підприємства.

5.  Визначення провідних ланок і напрямків. Цей прин- цип передбачає на кожному етапі розвитку підприємства визначення  пріоритетних  напрямків  спрямування  коштів з метою забезпечення конкурентних темпів економічного розвитку.

6. Взаємозв’язок поточних і перспективних планів. Пе- редбачає закріплення провідної ролі за перспективним пла- ном і підпорядкування йому поточного плану.

7.  Координація та узгодженість планів. Передбачає вну- трішньогосподарську і внутрішньосистемну узгодженість планів та координацію дій щодо ефективного використання ресурсів.

8.  Принцип гнучкості планування. У ринковому середо- вищі важливим є оперативно реагувати на зміни, що вплива- ють на діяльність суб’єктів господарювання.

ІІІ. Загальні фінансово-економічні принципи планування:

1.  Принцип попиту і пропозиції.

2. Принцип довіри-відповідальності;

3.  Принцип нормованих витрат;

4.  Принцип збалансованості надходжень та видатків.

5. Принципи прибутковості та рентабельності.

Розробка фінансових планів (прогнозів) здійснюється на

основі цих принципів, що дозволяє раціонально використо-

вувати наявні ресурси і ефективніше досягати мети діяль-

ності господарства.

 

Середня за розміром американська корпорація здійснює свою діяльність на основі п’ятирічного  перспективно- го плану. Горизонт прогнозування японських корпорацій складає до 150 років.

Методика фінансового планування складається з мето- дів планування, що застосовуються на підприємстві, спосо- бів обчислення та обґрунтування планових фінансових по- казників.

 

 

Методи планування – це прийоми, способи та процеду- ри техніко-економічних обчислень планових показників, їх обґрунтування у прив'язці до стратегічних завдань розвитку підприємства.  За  оцінкою  спе-

ціалістів,  нараховується  понад

150  методів  планування,  хоча

на   практиці   використовується

близько 15–20. Розглянемо най-

більш типові методи фінансово-

го планування.

Нормативний  метод  ґрунту-

ється  на  використанні  науково

обґрунтованих фінансових нор-

мативів. До сфер використання

нормативного методу можна від-

нести:   нормування   оборотних

засобів   (сировини,   матеріалів,

палива,   незавершеного   вироб-

ництва, готової продукції тощо, а також нормування оплати

праці, амортизаційних відрахувань).

Розрахунково-аналітичний  метод  передбачає  використан-

ня ретроспективних даних економічного аналізу. Його суть по-

лягає в тому, що на підставі фактично досягнених показників,

прийнятих за базу розрахунків, і прогнозного індексу їх змі-

ни визначаються планові показники. Метод може застосовува-

тись при плануванні валового прибутку, очікуваного рівня рен-

табельності та багатьох інших показників фінансового плану.

Метод оптимізації планових завдань передбачає розраху-

нок планових показників за декількома можливими варіанта-

ми розвитку підприємства, а потім вибір кращого з них. Кри-

теріями вибору можуть бути максимум прибутку на вкладені

ресурси, мінімум витрат, мінімальний термін окупності про- екту тощо.

Балансовий метод. За допомогою балансового методу до- сягається зв'язок прогнозованих видатків з наявними фінан- совими ресурсами та прогнозованим їх приростом і забезпе- чується ресурсне збалансування плану економічного розви- тку. За цим методом складається прогнозний баланс активів і пасивів підприємства, баланс грошових потоків тощо.

Похідним від балансового та розрахунково-аналітичного методу є метод «Процент від продажів».

Метод економіко-математичного моделювання передба- чає побудову математичної моделі, яка відображає залеж- ність прогнозних показників від певних чинників економіч- ного розвитку і подальше використання цієї моделі для побу- дови фінансових планів. Економіко-математичні моделі бу- дують за функціональним

 

або кореляційним зв’яз- ком. Побудова кореля- ційного зв’язку потребує значної  кількості  даних за подібними підприєм- ствами. Функціональний зв’язок потребує меншої кількості даних (адже він відображається форму- лою, що встановлює пев- ну відповідність між фак-

Ми розробили комплексний фінансовий

план, в якому певні напружені завдання з використання кожного фактора здійснюють вплив на зростання багатства акціонерів: ріст обсягів продажу, прибутку, обігового капіталу, капіталовкладень та податків.

Витяг з річного звіту голови правління корпорації Honeywell Corporation Майкла Бонсиньора перед акціонерами

 

торною  і  результативною  ознаками),  але  більш  складних аналітичних досліджень.

Метод експертних оцінок передбачає оцінку можливих ризиків, з якими стикається господарюючий суб’єкт, та роз- робку на цій основі експертних висновків щодо майбутніх тенденцій роботи підприємства.

Метод коефіцієнтів – це метод, який передбачає розраху- нок відносних показників діяльності підприємства і екстра- поляцію цих показників у майбутнє. За допомогою цього ме- тоду оцінюється склад, структура, раціональність розміщен- ня та ефективність використання капіталу, вкладеного в ак- тиви підприємства, здійснюється експрес-аналіз і оцінка фі- нансового стану підприємства.

Програмно-цільовий метод передбачає розробку фінансо- вого плану на основі мети, завдань і показників, встановле-

них програмою економічного і соціального розвитку підпри- ємства.

Існує декілька підходів до класифікації методів плануван- ня. Розглянемо один із них, а саме класифікацію методів за мірою формалізації. Згід-

 

Сучасне планування здійснюють не

стільки за допомогою грошей, скільки за допомогою знань про гроші.

Хоуп Джеремі

но з зазначеним підходом всі методи прогнозуван- ня можна умовно поділи- ти на інтуїтивні, формалі- зовані і комплексні.

 

Формалізовані методи передбачають конкретну послідов- ність дій з прогнозування фінансових показників; методоло- гія розрахунків чітко викладена і часто визначенається у ви- гляді формул. Ці методи, маючи однакові початкові дані, за- вжди призводять до однакових кінцевих результатів. Форма- лізовані методи умовно поділяють на дві великі групи: мето- ди екстраполяції тенденцій і методи моделювання.

Інтуїтивні методи використовують у випадках неможли- вості кількісної оцінки окремих явищ (процесів), або немож- ливості врахувати значну кількість факторів через склад- ність об’єктів планування. Ці методи базуються на викорис- танні експертних оцінок.

Комплексні методи містять в собі окремі елементи фор- малізованих та інтуїтивних методів. Як приклад до комплек- сних може бути віднесено сценарний метод.

3. Фінансове планування вхідних грошових потоків підприємства

Підприємство має різні вхідні грошові потоки, серед яких:

 виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) та майна;

 грошові потоки, що створюють засновники підприєм-

ства при формуванні власного капіталу;

 грошові позики від банківських установ та інших кре-

диторів;

 повернення з бюджету сплаченого ПДВ тощо.

Планування грошових фінансових потоків здійснюється

на основі певних принципів та нормативів. Розглянемо пла-

нування грошових потоків, що створюють засновники при

формуванні власного капіталу. Спочатку формується статут-

ний фонд підприємства на основі принципів:

1.  Довіри – відповідальності.

2.  Нормованих витрат.

Основним принципом серед них є принцип довіри-відпо-

відальності. Кожна операція з залучення коштів (в тому чис-

лі з формування статутного фонду) потребує довіри потен-

ційних засновників до бізнесу, що планується, а, з іншого

боку, вкладання власних коштів засновниками в бізнес під-

вищує їх відповідальність. Цей принцип вимірюється за до-

помогою певного нормативу, – існує (встановлений законо-

давством) норматив мінімального розміру статутного фонду.

Цей норматив варіює для підприємств різної організаційно-

правової форми (акціонерних товариств, товариств з обме-

женою  відповідальністю  тощо).  Призначення  цього  нор-

мативу – підвищити відповідальність засновників за свої

зобов'язання і забезпечити мінімальний рівень захисту кре-

диторів на випадок проблем з погашенням заборгованості

підприємством.

Принцип нормованих витрат також знаходить своє відо-

браження у процесах формування статутного фонду. Розмір

статутного фонду повинен визначатись, виходячи з потреби

здійснення витрат на організацію бізнесу в умовах, коли під-

приємство ще не має кредиторської заборгованості. (Засно-

вники планують здійснювати витрати за рахунок власних ко-

штів. Вхідний грошовий потік, відповідно, планується, ви-

ходячи з очікуваних витрат на створення товарів і послуг. )

Іншими словами, вхідний грошовий потік при створенні

підприємства повинен відповідати не тільки мінімальному

розміру статутного капіталу, але й початковим витратам ді-

яльності підприємства.

Крім  того,  нормативним  показником,  який  відображає

відповідальність засновників товариства, є показник плато-

спроможності або достатності капіталу:

 

 

де: Вк – власний капітал, А – активи.

 Вк

A   ,

 

Цей показник ми можемо назвати показником довіри до підприємства або показником відповідальності засновників товариства. Показник встановлює залежність між власними і залученими коштами та спрямований на те, щоб ризик креди- торів (який вимірюється як частка власного капіталу підпри-

ємства на гривню сукупних активів) не перевищував встанов- леного рівня. Для різних установ в різних економічних ситуа- ціях його оптимальний рівень може коливатися. Проте його не завжди дотримуються (оскільки для підприємств, крім банків, немає юридичних вимог щодо мінімального рівня).

Планування позикових коштів здійснюється також з до- триманням принципу довіри-відповідальності. Чим вищою є довіра до підприємства, тим більшу суму коштів воно може залучити. Довіра до підприємства з боку потенційних креди- торів з'являється, коли воно має хороший і стабільний фінан- совий стан, стабільну кредитну історію або заставне майно достатньої вартості. Можуть бути встановлені коефіцієнти, які відображають залежність між розміром кредиторської за- боргованості (перебуває в прямому зв'язку з довірою до під- приємства) і показниками його діяльності. Приміром, спів- відношення розміру кредиту до вартості застави:

 

 

де: Вз – вартість застави; Вкр – розмір кредиту.

 Вкр

LTV =   Вз      ,

 

Іншим подібним показником є коефіцієнт ETI. Він вта- новлює мінімальну суму власних коштів, що повинні бути спрямовані у інвестиційний проект. Показник розраховуєть- ся таким чином:

I

 

ETI =   E   ,

де: Е – сума власних інвестицій в проект;

І – загальний розмір інвестицій.

Нормальним вважається рівень коефіцієнта ETI близько

0,2-0,5, тобто мінімум власних коштів становить 20 \% від

суми інвестицій.

Виручка від продажу товарів і послуг планується на осно-

ві ретроспективних даних і очікуваних змін у попиті на рин-

ку, клієнтах, а також інших даних, приміром, очікуваних

змін у законодавстві. В основі отримання достатніх доходів

від реалізації товарів і послуг є принцип довіри – відпові-

дальності, а також попиту і пропозиції. Виручки розрахову-

ються з врахуванням цін товарів та обсягів їх реалізації:

Q = P × N,

де Р – ціна товару; N – обсяг реалізації товару.

Вхідний грошовий потік від цінних папірів – це суми, отримані від їх емісії та доходи, отримані від цінних паперів, випущених іншими підприємствами. Ці доходи визначають- ся як процент від номінальної вартості цінного паперу.

При плануванні позикових коштів (отриманих як банків- ський кредит або шляхом випуску боргових цінних папре- рів) також враховують коефіцієнт обслуговування боргу:

    In    

DCR =            P          ,

де: In – дохід від діяльності підприємства за мінусом витрат;

P – платежі з повернення кредиту.

Значення DCR повинно бути не меншим ніж 1,2.

Крім цього, при плануванні кредитних коштів  слід вихо-

дити з принципу збалансованості. Зокрема, надходження кре-

дитних  ресурсів  повинні

 

відповідати в часі потре- бам в них, а витрати на об- слуговування боргу – збі- гатись з моментом надхо- дження виручки від реалі-

Хто скупо сіє – той скупо жатиме,

а хто щедро  сіє – той щедро  й жатиме!

Новий Заповіт,

2-е Послання до Коринтян

 

зації. Якщо ми залучаємо кошти на незначний період, то ці ре- сурси повинні бути спрямовані у активи, що утримуються на балансі нетривалий час. Якщо ж залучаємо на тривалий тер- мін, то цей капітал повинен формувати необоротні активи.

Вимір того, наскільки зобов'язання можуть бути покриті за рахунок активів, можливий за допомогою показників лік- відності (як загальновідомих, так і тих, що розробляє під- приємство).

Надходження податку на додану вартість з бюджету та- кож підлягають плануванню (ПДВ складає 20 \% від витрат на закупівлю товарів і послуг).

4. Фінансове планування вихідних грошових потоків

Вихідні грошові потоки можуть виникати (і, відповідно, повинні плануватись) в зв'язку з придбанням основного ка- піталу, здійсненням довгострокових фінансових вкладень, формуванням оборотних засобів, оплатою праці, виплата- ми відсотків і амортизацією кредиту, податковими плате-

жами та сплатою дивідендів. Вихідний грошовий потік, що пов'язаний з витратами діяльності підприємства, планується на основі принципів:

 

 

Важливо, які ми отримуємо вхідні грошові потоки, але ще більш важливішим є те, куди  і як ми спрямовуємо вихідні грошові потоки.

Даріуш Ковальський

 попиту і пропозиції;

 довіри – відповідальності;

 нормованих ви- трат (витрачати потрібно стільки, скільки необхід- но на задоволення потреб ринку у послугах нашого підприємства);

 

 збалансованості надходжень та витрат.

Основне правило, яке визначає розмір і конкретне спря-

мування вихідних грошових потоків, полягає у найбільш по-

вному і якісному задоволенні потреб споживачів.

Показником, що може використовуватись при визначенні

витрат на придбання основних фондів, є:

  Q × P            

з

 

W = N × Ф × К  ,

де: Q – обсяг реалізації продукції;

N – потужність обладнання;

Ф – номінальний фонд часу роботи обладнання;

К

 

 

з

 

– коефіцієнт завантаження обладнання;

Р – вартість одиниці обладнання.

Крім методу нормування при розрахунку грошового по-

току ми можемо використовувати метод моделювання, ін-

дексний метод, метод експертних оцінок тощо (більш де-

тально див. Боді З., Мертон Р. «Фінанси»).

При плануванні витрат необхідно дотримуватись відпо-

відності у часі між терміном надходження виручки та мо-

ментом витрачання коштів на формування основного капіта-

лу. Оскільки основні засоби мають значну вартість, то для їх

придбання слід створювати окремий фонд (кошти або швид-

кореалізовувані активи); або планувати банківський кредит

чи отримати майно у лізинг. Проте саме кредити є основним

ресурсом придбання основного капіталу. Це висуває на пер-

ший план завдання дотримуватись стабільного фінансового

стану і бути платоспроможним.

(Фінансове планування грошових потоків, що пов'язані з

придбанням акцій або облігацій, буде розглянуте більш де-

тально в темі «Основи фінансового менеджменту інвестиці- ями на підприємстві»).

Розрахунок витрат робиться, виходячи з планового обсягу продажу товарів і послуг, відповідно, саме очікуваний попит ринку і є основою планування. В основі планування є роз- рахунок нормативів витрат оборотного капіталу. Крім того, нормується вартість складських запасів по сировині, матері- алах, готовій продукції, вартість напівфабрикатів і незавер- шеного виробництва в цеху тощо (більш детально див. тему

6). Крім того, можна використати й інші методи планування грошових потоків, наприклад, моделювання тощо. Витрати розносяться і групуються згідно зі статями калькуляції.

При плануванні вихідних грошових потоків розраховують- ся також очікувані платежі за кредит. Розмір цих платежів ви- значається, виходячи з розміру кредиту, терміну його викорис- тання, рівня відсоткової ставки та комісійних платежів за ко- ристування коштами, порядку амортизації вартості позики.

Важливим вихідним грошовим потоком підприємства є також податки, очікувана сума яких визначається при плану- ванні на підприємстві.

5. Фінансове планування прибутку

Прибуток – це фінансовий показник, який визначається як різниця між загальними доходами і загальними витрата- ми та відображає в абсолютних величинах ефективність ді- яльності підприємства – його здатність задовольняти потре- бу в певних товарах і послугах суб’єктів ринку.

Пр = Вх – Вих, де: Вх – вхідні грошові потоки;

Вих – вихідні грошові потоки.

Фінансове  планування  прибутку  передбачає  збільшен-

ня вхідних грошових потоків та оптимізацію витрат, тобто

зростання вхідних потоків повинно бути більшим, ніж ви-

хідних. Для збільшення вхідних грошових потоків основні

зусилля слід спрямовувати на задоволення потреб спожи-

вачів у товарах і послугах. Це може відбуватись як шляхом

збільшення обсягів реалізації за рахунок заповнення вільно-

го потенціалу сегмента ринку, так і за рахунок покращення

якості продукції підприємства, а також її асортименту.

При плануванні прибутку підприємства іноді розрахову- ють точку беззбитковості. Призначення цього показника – ви- значити той мінімальний обсяг виробництва, який дозволяє підприємству працювати без збитків (тобто визначити той мі-

 

На сучасному етапі компанія має

за мету виконати своє першочергове фінансове завдання: забезпечити акціонерам сумарний річний дохід

в розмірі, який був би зіставлений

з показниками фірм, які рівноцінні нашій та входять в першу четвірку подібних нам компаній. Загальний річний дохід наших акціонерів визначається як сума приросту курсу акцій і дивідендів,

що інвестовані в акції корпорації.

Витяг з річного звіту голови правління корпорації Honeywell Corporation Майкла Бонсиньоре перед акціонерами.

німум виробництва і ре- алізації, при якому робо- та підприємства є ефек- тивною). Розрахунок здій- снюється таким чином:

 Вconst           

N =   Ц – Взм  ,

де: Вconst – постійні ви- трати підприємства,

Ц – ціна одиниці про- дукції;

Взм – змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції.

При фінансовому пла-

 

нуванні прибутку широко використовується метод коефіці- єнтів. Так, наприклад, при відомому коефіцієнті рентабель- ності бізнесу у певній галузі економіки та наявних активах у підприємства можна спланувати бажаний прибуток.

Пр = Кра × А.

Тут також можна використовувати коефіцієнт віддачі ак- ціонерного капіталу та показник прибутковості продажів.

На основі розміру прибутку планується вихідний грошовий потік на оплату капіталу засновників товариств – дивіденди.

 

На столі стоїть склянка із соком. Песиміст:

«Вона наполовину порожня…» Оптиміст каже:

«Вона наполовину повна!» Фінансист:

«Ця склянка може бути наповнена ще наполовину!»

Планування виплат дивідендів доцільно здій- снювати за принципом нормованих витрат: ви- трачати потрібно стіль- ки, скільки необхідно для створення товарів і по- слуг для повного задо- волення  потреб  на  рин-

 

ку. Тут мається на увазі таке. Першочерговим завданням під- приємства є випуск конкурентоспроможної продукції, яка б задовільняла потреби споживачів. Ця мета визначає ту час-

тину прибутку, яка спрямовується на розвиток бізнесу. Саме підтримання достатнього рівня конкурентоспроможності продукції і стабільного розвитку є основою зростання вар- тості товариства у довгостроковому періоді. А саме, розви- ток виробництва і зростання прибутків спричинює зростан- ня курсу акцій, тобто зростання вартості товариства загалом.

 

Частина прибутку, що залишилась, спрямову- ється на виплату дивіден- тів. У світовій фінансовій практиці   не   визначено

Фінансовий менеджер – це не той, хто управляє грошима, а той, хто керує господарством за допомогою грошей

та знань про гроші.

 

певного стандарту, який би відображав оптимальне співвід- ношення між розміром дивідентних виплат і розміром при- бутку. Зазвичай дивіденди сплачуються в розмірі від 30 \% до

70 \% від прибутку.

6. Бюджетування як вид фінансового планування

Бюджетування – це процес складання бюджетів, які відображають доходи (вхідні грошові потоки), витрати (вихідні грошові потоки) та прибуток підпримства.

Бюджетування є важливим для забезпечення ефектив- ної роботи підприємства. Воно дає можливість не тіль- ки визначати прибутковість діяльності підприємства, але й планувати його здатність своєчасно розраховуватись за своїми зобов’язаннями, що, в підсумку, визначає довіру до нього.

Ринок є складним механізмом, і тому передбачити всі ню- анси надходження і витрачання грошових коштів неможли- во. Відповідно, бюджет може бути тільки орієнтиром в гос- подарській діяльності підприємства. Реальні грошові пото- ки будуть відрізнятись від планових показників (наприклад, при зміні обставин на ринку не всі споживачі товарів будуть в змозі сплатити гроші у певний час). Як наслідок, з'явиться розходження між доходами і видатками підприємства – це буде вимагати зовнішнього фінансування: отримання кре- дитних ресурсів.

Бюджет як форма плану, де отримують відображення ви- ручка, витрати підприємства та прибуток, найбільшою мірою дозволяє кількісно відобразити виконання фірмою всіх п'яти принципів фінансів та їх взаємозвязок.

 

7. Фінансове планування вартісних потоків у..позагрошовій формі

На підприємстві можуть плануватись не тільки реальні грошові потоки, але і рух вартості в іншій формі.

Так, наприклад, ми можемо формувати статутний фонд підприємства шляхом внесення майна у негрошовій формі (приміром, формування статутного фонду шляхом внесення будівель, обладнання тощо).

Фінансове  планування  цієї  операції  буде  вимагати  від нас виміру в грошовій формі вартості майна, що вносится до статутного фонду. Це дає можливість виміряти статутний фонд підприємства у грошах і визначити частку кожного з його засновників.

Фінансове планування вартісних потоків у позагрошовій формі повинно здійснюватися також при бартерних опера- ціях і при господарських операціях з давальницькою сиро- виною.

 

 

Завдання для самостійної роботи

1. При вивченні цієї теми студентам слід приділити ува- гу суті та видам фінансових планів. Важливо зрозуміти, що фінансове планування – це не тільки планування грошових потоків, це планування діяльності суб’єкта господарювання на основі фінансів, тобто знань про гроші. Необхідно оволо- діти теоретико-методологічною базою планування, зокрема принципами та методами фінансового планування.

2. При вивченні цієї темі важливо навчитися розраховува- ти точку беззбитковості, використовувати різні методи пла- нування основного, оборотного капіталу та планування на основі фінансової звітності. Важливо пам’ятати, що ефек- тивність фінансового планування ґрунтується на розумінні основних принципів: довіри-відповідальності, нормованих витрат та збалансованості в часі вхідних і вихідних грошо- вих потоків. Розрахунок планових нормативів також спира- ється на наведені принципи фінансів.

3. Знайти та проаналізувати актуальні наукові праці за цією проблематикою.

?          Запитання та завдання для самоконтролю

1.  Розкрити суть фінансового планування.

2.  Висвітлити види фінансових планів.

3. Висвітлити принципи і методи фінансового планування.

4.  Пояснити  застосування  принципу  довіри  –  відпові-

дальності при плануванні вхідних грошових потоків.

5.  Пояснити застосування теорії нормування при плану-

ванні вихідних грошових потоків.

6.  Дати характеристику принципу збалансованості гро-

шових потоків та навести приклади його використання у фі-

нансовому плануванні.

7.  Здійснити огляд особливостей фінансового плануван-

ня вартісних потоків у позагрошовій формі.

8.  Які є основні нормативи фінансового планування?

?                      Запитання для роздумів та дискусій

Як Ви вважаєте, що повинно включати в себе фінансове прогнозування діяльності корпорації терміному 100 років?

Тестові завдання

1. Поточне фінансове планування здійснюється на термін:

а) до п’яти років;

б)  до року;

в)  до місяця;

г)  до півроку;

д)  до кварталу.

2.  Загальні фінансово-економічні принципи плануван- ня такі:

а) довіри—відповідальності;

б)  точності;

в)  нормованих витрат;

г)  системності;

д)  оптимальності.

3.  Основний метод фінансового прогнозування:

а) коефіцієнтів;

 

Гроші – це лише засіб руху, в якому все, що не рухається, зникає.

Георг Зіммель

б)  балансовий;

в)  експертних оцінок;

г)  моделювання;

д)  оптимізації.

 

 

4.  До вхідних грошових потоків належать:

а) дохід;

б)  повернення ПДВ;

в)  розрахунки з кредиторами;

г)  розрахунки з дебіторами;

д)  сплата дивідендів.

5.  До вихідних грошових потоків належать:

а) пайові внески;

б)  оплата праці;

в)  розрахунки з дебіторами;

г)  розрахунки з кредиторами;

д)  збільшення статутного фонду.

6.  При  розрахунку  точки  беззбитковості  використову- ються такі показники:

а) валовий дохід;

б)  прибуток;

в)  постійні витрати;

г)  змінні витрати на одиницю продукції;

д)  загальні витрати на одиницю продукції.

7.  Бюджет дає можливість визначити:

а) платоспроможність;

б)  достатність капіталу;

в)  прибутковість;

г)  рентабельність;

д)  ліквідність.

8.  Принцип довіри—відповідальності використовується при фінансовому плануванні:

а) витрат;

б)  доходу;

в)  розрахунків з бюджетом;

г)  амортизаційних відрахувань;

д)  формування статутного фонду.

9. Принцип нормованого споживання використовується при фінансовому плануванні:

а) витрат;

б)  доходу;

в)  розподілу прибутку;

г)  податків;

д)  статутного фонду.

10.  Значення нормативу дивідендної політики, що існує у світовій практиці (яку частку складають дивіденди від при- бутку):

а) 30 \% ≤ дивіденди ≤ 70 \%;

б)  40 \% ≤ дивіденди ≤ 60 \%;

в)  45 \% ≤ дивіденди ≤ 55 \%;

г)  65 \% ≥ дивіденди ≥ 35 \%;

д)  25 \% ≤ дивіденди ≤ 85 \%.

i :)        Індивідуальне завдання за цією темою

І рівень складності:

1.  Скласти квартальний фінансовий план поточної діяль-

ності підприємства за самостійно обраним напрямком ве-

дення бізнесу. Приблизний перелік статей витрат додається

(таблиця 5.1).

Таблиця 5.1

 

п/п

 

Найменування витрат

Сума, тис. грн

1

2

3

1

Сировина і основні матеріали (за мінусом відходів )

 

2

Покупні напівфабрикати

 

3

Мастильні та обтиральні матеріали

 

4

Вартість електроенергії, пари, стиснутого повітря, води на приведення в рух верстатів, кранів, насосів, пресів та іншого виробничого устаткування

 

Продовження табл. 5.1

 

 

5

Електроенергія і пара для технологічних цілей

 

6

Електроенергія для освітлення цехів

 

 

7

Електроенергія для освітлення будівель

і споруд загальнозаводського призначення

 

8

Пара для опалення цехів

 

9

Пара для опалення заводоуправління

 

10

Вода для побутових потреб цехів

 

11

Вода для побутових потреб заводоуправління

 

 

12

Основна і додаткова зарплата основних виробничих робітників

 

 

13

Відрахування з фонду заробітної плати до бюджету і позабюджетних фондів

 

 

14

Основна і додаткова зарплата чергових слюсарів, наладчиків, електриків, шорників

 

 

15

Зарплата цехового персоналу (керівників, спеціалістів, службовців)

 

 

15а

Відрахування з фонду заробітної плати до бюджету і позабюджетних фондів

 

 

16

Заробітна плата іншого цехового персоналу (контролерів, комірників, гардеробників, МОП)

 

 

16а

Відрахування з фонду заробітної плати до бюджету і позабюджетних фондів

 

 

17

Заробітна плата персоналу заводоуправління

(керівники, спеціалісти, службовці)

 

 

17а

Відрахування з фонду заробітної плати до бюджету і позабюджетних фондів

 

 

18

Малоцінний і швидкозношуваний інвентар цехів

 

19

Амортизація будівель і споруд цехів

 

20

Поточний ремонт будівель і споруд цехів

 

21

Амортизація устаткування

 

22

Поточний ремонт устаткування

 

Продовження табл. 5.1

 

 

23

Зношення малоцінних і швидкозношуваних інструментів

 

 

24

Витрати на зв’язок (пошта, телеграф, таксофон)

 

 

25

Внутрішньозаводське переміщення вантажів: а) основна і додаткова зарплата транспортних робітників;

б) відрахування з фонду заробітної плати до бюджету і позабюджетних фондів;

в) пальне, запасні частини для ремонту

 

 

26

Охорона праці:

а) спецодяг для робітників;

б) спецхарчування;

в) мило та інші дезінфекуючі засоби

 

27

Службові відрядження

 

 

28

Витрати по заводоуправлінню на охорону праці і техніку безпеки

 

29

Витрати на пожежну і сторожову охорону

 

 

30

Малоцінний і швидкозношуваний інвентар загальнозаводського призначення

 

 

31

Послуги транспортного цеху

(заводоуправління)

 

 

32

Витрати на канцтовари, бланки, кальку, запчастини (загальнозаводські витрати)

 

33

Охорона заводу

 

 

34

Амортизація будівель, споруд загальнозаводського призначення

 

 

35

Поточний ремонт будівель, споруд загальнозаводського призначення

 

36

Утримання загальнозаводських лабораторій

 

37

Інші податки

 

38

Ліцензії

 

39

Відсоток за банківський кредит

 

40

Сертифікація

 

 

41

Обов’язкове страхування транспорту і працівників

 

Продовження табл. 5.1

 

 

42

Бензин для службових машин та проїзні квитки

 

43

Реалізація робіт і послуг допоміжних цехів

 

44

Продаж акцій

 

45

Пені, штрафи

 

46

Придбання і модернізація устаткування

 

 

47

Витрати, не враховані в минулих податкових періодах у зв’язку з допущеними помилками

 

 

48

Страхування майна цехів та цивільної відповідальності

 

 

49

Витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технології та організації виробництва

 

 

50

Витрати, пов’язані з забезпеченням контролю за виробничим процесом і якістю продукції

 

 

51

Утримання фондів природоохоронного призначення

 

 

52

Витрати, пов’язані з підготовкою і перепідготовкою кадрів

 

53

Позавиробничі витрати

 

 

ІІ рівень складності. Кейс.

Зробити фінансовий аналіз та спланувати прибуток ви-

робника (на товар А), якщо його роздрібна ціна 100 грн, на-

цінка у роздрібній торгівлі 40 \%, а у оптовій торгівлі – 20 \%

від продажної ціни.

Постійні витрати на виробництво товару 250 000 грн, а

змінні – 30 грн на один виріб. Обсяг реалізації передбачаєть-

ся 13 000 штук. Очікуваний прибуток – 35 000 грн. Ємність

ринку – 16 000 штук.

2.  Підготуватись до практичної роботи за цією темою. Р.S. Якість виконання цього завдання є об’єктом контро-

лю кредитно-модульної системи (модуль № 2).