Тема 3 теорІЇ кредиту та грошових зобов’язань у фІнансовому менеджментІ

1.  Кредит: сутність та принципи застосування.

2.  Суть теорії грошових зобов’язань.

3.  Ліквідність грошових зобов’язань, принципи та мето-

ди її підвищення.

4.  Фінансові інструменти підвищення ліквідності грошо-

вих зобов’язань.

5.  Стандартизація як шлях до пришвидшення обігу та

покращення управління грошовими зобов’язаннями.

Деякі джерела інформації до теми

І. Основні джерела:

1.  Библия. – М.: Российское библийское общество, 2001.

2.  Євтух О. Т. Кредит як соціально-економічне явище // Фінанси України. – 2006. – № 4.

3.  Євтух О. Т. Взаємокредитне суспільство як умова ба- гатства людини і нації // Актуальні проблеми економіки. –

2005. – № 1.

4.  Евтух А. Обращение обязательств в экономике // Акту- альні проблеми економіки. – 2005. – № 12.

5. Ковкин  А.  Рынок  кредитных  деривативов.  –  М.: Экзамен, 2001.

6. Фельдман А. К вопросу о производных финансовых инструментах // Финансы и кредит. –2003. – № 17.

7. Хоуп Джереми. Финансовый директор новой эпохи. Как финансовый управляющий может изменить свою роль и обеспечить успех компании на рынке / пер. с англ. – М.: Вер- шина, 2007.

8. Хайек А. Ф. Частные деньги. – М.: Институт нацио- нальной модели экономики, 1996.

ІІ. Додаткові джерела:

9. Баффет М., Кларк Д. Баффетология / пер. с англ. – Мн.: Попурри, 2006.

10.  Боди З., Мертон Р. Финансы / пер. с англ. – М.: Ви- льямс, 2000.

11.  Бригхем Ю., Эрхардт М. Финансовый менеджмент /

пер. с англ. – СПб.: Питер, 2007.

12.  Брэнсон  Ричард.  Теряя  невинность  /  Автобиогра- фия. – Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге,

2003.

13.  Сорос Дж. Алхимия финансов. Рынок, как читать его мысли / пер. с англ. – М.: Инфра-М, 1996.

1. Кредит: сутність та принципи застосування

Кожна людина, як і все суспільство, пов’язана з іншими людьми кредитними відносинами і не може обійтися без цих зобов’язань. Кредит є одним із стрижневих факторів розви- тку економіки. Кредит як економічне і загальнонаукове по- няття є вартістю, яка надається тим, хто її потребує, на умо- вах повернення і платності. Блага, що надаються на таких за-

Людина існує у світі за допомогою кредиту. Тому для неї дуже важливо вчитися розвивати довірчо- відповідальні відносини.

садах, можуть існувати як у матеріальній, так і в нема- теріальній формі.

Суб'єкти  господарюван- ня  в  процесі  своєї  діяль-

ності перебувають у кредитних відносинах один щодо одно- го. Основу взаємокредитування складають закон вартості та принципи її використання. Теорія кредиту має свої специфіч- ні правила, зокрема: повер-

Для людей, що мешкають на нашій

планеті, брати у борг і надавати

в борг не тільки необхідно, – цей процес повинен постійно поширюватися.

Генрі Мілер

нення, платність, забезпече- ність, цільове використан- ня, – які формують принцип довіри-відповіда льно сті. Так, довіра до позичаль- ника з боку кредитора буде

більшою, якщо позичальник має у своїй власності майно, яке може бути використане як забезпечення під конкретне борго- ве зобов’язання.

Процес   нормування   кредитних   відносин   передба- чає встановлення кількісних показників (нормативів), дотримання   яких   забез-

печує найбільшу дохід- ність кредитного портфе- ля і надійність повернен- ня. Кредитоспроможність позичальника вимірюєть- ся різними критеріями: як загальноприйнятими фі- нансовими стандартами (наприклад, DCR – спів- відношення доходу пози- чальника до розміру пла- тежів по кредиту), так і менш відомими (напри- клад, ЕTI – співвідношен- ня   розміру   власних   ко- штів до загальної суми ін- вестицій в проект). Якщо норми кредитування є до- сить стабільними, то нор- мативи можуть змінюва- тись. Вони значною мірою залежать від того, наскіль- ки довірчо-відповідальні відносини набули поши- рення в економічній сис- темі. Так, одним з кри- теріїв розвитку довірчо- відповідальних    відносин є показник платоспромож- ності підприємства (відно- шення  власного  капіталу до його активів). Це обу- мовлено тим, що чим вища довіра  до  суб'єкта  госпо-

Копав якось один чоловік край дороги

канаву. Їхав тією дорогою король та й спитав того чоловіка:

– Скажи-но мені, голубе, а скільки ти береш за день за свою важку працю?

– Ой, найясніший пане, беру я три гроші.

Здивувався король і спитав його, як він може прожити на три гроша.

Та я з тих трьох грошей один повертаю, другий позичаю, а з третього живу.

Король думав-думав, що воно означає, аж голова йому обертом йшла, та все ніяк не втямить, що воно й до чого. От він і признався, що не знає, як йому те розуміти.

– Та то ж, найясніший пане, – каже чоловік, – так воно й є! Годую старого немічного батька, отож йому повертаю, бо він мене годував. Годую

і малого сина – йому позичаю, щоб він мені повертав, коли постарію. А на третій гріш сам мушу жити.

(З народної  словацької казки «Про три гроша»)

Р. S. Отож, сама природа родини створює для людини умови взаємнокредитного суспільства, що є головним. Проте, куди треба спрямувати ще кошти, щоб бути більш багатим?

дарювання, тим більший розмір кредиторської заборгова- ності (щодо власних коштів) він може отримати. В Японії цей показник становить не менше 20 \%, у Німеччині – 30

\%, в Англії – 40 \%. Для економіки України його значення перебуває на рівні близько 50 \%.

Нормативи застосовуються не лише для оцінки відпові- дальності позичальника, а й для його стимулювання. Для цього використовуються різні нормативи, зокрема ETI.

Іншим  важливим  показником,  який  використовується для оцінки та управління відповідальністю позичальника, є LTV (співвідношення розміру кредиту до вартості заставно- го майна). У практиці економічно розвинених країн показ- ники ETI і LTV можуть коливатись, однак, зазвичай, не ви- ходять за економічно обґрунтовані межі (наприклад, LTV ≤

70 \%, ETI ≥ 30 \%).

Крім цих показників, застосовуються й інші, які поді-

ляються на звичайні (наприклад, коефіцієнт рентабельнос-

ті, платоспроможності) та інтегральні (показник Альтмана,

Лісу і т. п.).

2. Суть теорії грошових зобов’язань

Зобов’язання як соціально-економічне явище є важливим поняттям багатьох суспільних наук. Зобов’язання, що вимі- рюються грошима, належиать до особливої сфери людської діяльності – економіки, а точніше, – фінансів, внаслідок чого проблему грошових зобов’язань, або просто зобов’язань, в економіці логічно розглядати крізь призму фінансової науки.

Аналіз зобов’язань в економічній діяльності людини свід- чить, що на конкурентному ринку кожен виробник і прода- вець товарів бере на себе неформальне зобов’язання задо- вольнити бажання покупця за рахунок очікуваної ним корис- ності запропонованого продукту. Такий підхід до проблеми дає підставу стверджувати, що на ринку товарів і послуг (очі- куваних корисностей) відбувається процес продажу та при- дбання зобов’язань. Ці зобов’язання мають неформальний характер: вони не оформлюються документально, але реаль- но діють. Сьогодні у розвинених країнах покупець має юри- дичне право повернути продавцю багато видів товарів і ви- магати від нього грошового відшкодування за завдані збитки (викликані невиконанням продавцем зобов’язань).

Важливо зазначити, що гроші, за допомогою яких вимірю- ється вартість зобов’язань продавця, є зобов’язаннями уря- дів, які їх емітували. Емісія паперових і електронних грошей центральним банком та їх подальший обіг також належать до процесу обігу зобов’язань. У цьому випадку зобов’язання щодо вартості грошей (їх ліквідності) бере на себе виконав-

ча влада країни. Отже, зобов’язання в економіці генеруються центральними банками шляхом емісії паперових і електро- нних грошей. Після випуску «нові» гроші вступають у обіг.

Тепер звернімося до цінних паперів як носіїв зобов'язань емітента. Розвиток грошово-кредитних відносин та поява ши- рокого спектру фінансових продуктів (зокрема, облігацій, ак- цій тощо) та їх похідних (опціонів, ф'ючерсів, варантів та інших подібних) призвели до значного розширення обігу зобов’язань.

Виходячи з закону вартості та принципів ефективного її використання, стає зрозумілою роль зростання обсягів обігу зобов’язань для економіки будь-якої держави.

Усі зобов’язання в еко- номіці доцільно розділи- ти на дві великі групи: первинні та наступні.

Якщо ви хочете відчути природу грошей – йдіть та намагайтесь взяти кошти в борг.

Первинні грошові зобов’язання – це зобов’язання, які були емітовані державними органами. До них належать гро- шові кошти в різних формах. Процес їх обігу належить, від- повідно, до першого рівня.

До наступних грошових зобов’язань можна віднести всі зобов’язання, що утворились на ринку після випуску цен- тральним банком грошей. До них належать зобов’язання продавців на ринку товарів і послуг (2-й рівень), а також кре- дитні договори (3-й рівень), фінансові інструменти (4-й рі- вень), похідні фінансові продукти (5-й рівень).

Можна зробити висновок, що всі грошові зобов’язання взаємопов’язані. Приміром, зростання обігу зобов’язань на кредитному ринку логічно призводить до зростання обігу зобов’язань на ринках товарів і послуг. Зростання оборо- тів на ринках похідних фінансових інструментів призво- дить до зростання обігу зобов’язань на фондовому ринку, ринку сільгоспродукції тощо.

Збільшення обігу зобов'язань на конкурентному ринку призводить до зростання їх вартості. Зменшення їх обігу веде до зменшення приросту вартості.

3. Ліквідність грошових зобов’язань, принципи та методи її підвищення

Обіг грошових зобов'язань перебуває у безпосередньому зв'язку з їх ліквідністю.

Чим вища ліквідність грошових зобов’язань у конкурент- ній економіці, тим більшими є обсяги та швидкість обігу цих зобов'язань, чим менша – тим вони нижчі. Цю залежність можна розглядати як специфічний закон обороту грошових зобов’язань.

Розв’язання проблеми ліквідності грошових зобов’я- зань – це найважливіше завдання всіх суб’єктів господа- рювання, починаючи від сім’ї або підприємства і закінчу- ючи світовим ринком. Це завдання є актуальним як для країн з перехідними економіками, так і для високорозви- нених держав.

Розглянемо детальніше проблему підвищення ліквіднос- ті зобов’язань.

Ліквідність зобов’язань визначається, по-перше, спро- можністю задовільняти покупця (кредитора) своєю спожив- чою корисністю або дохідністю, по-друге, доступністю (роз- міром ринкової вартості), по-третє, надійністю (забезпече- ністю, гарантованістю), по-четверте, зручністю придбання і користування. Варто відзначити, що найбільш універсаль- ним фактором збільшення ліквідності грошових зобов’язань є їх корисність, яка включає всі інші фактори: доступність, надійність, зручність користування.

Крім перерахованих вище факторів, ліквідність зале- жить від тієї інформації, яка розповсюджується продав- цем щодо певного блага. Інформаційна парадигма еконо- міки дає підставу стверджувати, що вартість блага цілком визначається цінністю вкладеної у нього інформації. У зв’язку з цим при обігу зобов’язань важливе значення має інформація стосовно конкретного зобов’язання та його емітента. На основі цієї інформації формуються кредитні відносини між суб'єктами господарювання. Якщо інфор- мація може задовільнити покупця, тоді він купує товар

Ретельне управління фінансовим обігом є найважливішим фактором процвітання.

Роберт Кійосакі

або послугу, і тим самим кредитує емітента. Осно- вним принципом цих від- носин є принцип довіри- відповідальності.  Відпо-

відальність продавця є гарантією достатнього рівня до- хідності (корисності) і надійністі зобов'язань, що викли- кає довіру до продавця на ринку.

Проте на конкуретному ринку величезний обсяг інфор- мації призводить до того, що кредитору важко зробити пра-

вильний вибір на користь конкретного продукту. Крім того, велике значення для підвищення ліквідності грошових зобов'язань має інформація про виробника (позичальника або емітента цих зобов'язань). Інформаційна проблема ефек- тивного обігу грошових зобов’язань має декілька аспектів: по-перше, забезпечення рівного та відкритого доступу до ін- формаційних ресурсів всіх учасників ринку; по-друге, надій- ність (достовірність) інформації про очікувану корисність зобов’язань; по-третє, зручність у користуванні інформа- ційним продуктом.

4. Фінансові інструменти підвищення ліквідності грошових зобов’язань

У  підвищенні  ліквідності  грошових  зобов’язань  осо- бливу роль відіграє те, наскільки в країні широко викорис-

товують фінансові про- дукти (насамперед, фі- нансові інструменти на пред’явника і похідні фі- нансові продукти).

Про     роль                похідних фінансових            інструмен-

Світ побудований на русі зобов’язань.

Фінансист повинен це усвідомити і діяти за його принципами, розраховувати відповідні нормативи та створювати інструменти,

щоб прискорити обіг зобов’язань.

тів в економіці останніми роками написано багато наукових праць. На думку Р. К. Мертона, 3. Боді та Р. Г. Габбарда, го- ловне призначення цих фінансових інструментів полягає у підвищенні ліквідності грошових зобов'язань на ринку через розподіл ризику серед його учасників.

На думку російського ученого А. Фельдмана, похідні фі- нансові інструменти з’явились внаслідок входження сус- пільства  в  інформаційну

епоху. З цим не можна не погодитися, враховуючи, що широке використання деривативів стало мож- ливим завдяки застосу- ванню електронних засо- бів і, передусім, Інтернет.

Найбільш чудовим стало те,

що завдяки похідним фінансовим інструментам, опціонам та іншим похідним продуктам ризики стали розподілятися по всьому суспільству.

Роберт Мертон

Завдяки системі Інтернет, операції з похідними фінансовими продуктами через сучасні технічні засоби і програмне забез- печення на фінансових ринках США здійснюють громадяни

усіх країн світу, у тому числі України і Росії. Завдяки цьому США підтримують високу ліквідність інвестиційних інстру- ментів, акумульованих зі всього світу й активно працюючих на розвиток американської економіки.

Похідні фінансові інструменти прийшли на зміну дер- жавним гарантіям як засіб забезпечення ліквідності різних грошових зобов’язань. Наприклад, якщо на кінець ХХ ст. на ринку іпотечного капіталу в США ліквідність багатьох вто- ринних продуктів (облігацій та їм подібних) підтримувалась діяльністю агентств, що працювали за бюджетні кошти, то останнім часом їх почали замінювати похідні фінансові ін- струменти. Аналогічні процеси останніми десятиліттями відбулися й на інших ринках, зокрема на ринках сільсько- господарської продукції, що значно підвищило ефективність обігу грошових зобов’язань.

5. Стандартизація як шлях до пришвидшення обігу та покращення управління грошовими зобов’язаннями

Стандартизація зобов’язань має дуже велике значення для підвищення їх обігу. Стосовно ринків товарів і послуг, то тут, окрім конкуренції,   що

Історія розвитку людської цивілізації

нагадує нам, що синхронізація

й стандартизація ніколи не виникають за одну ніч, але якщо вони стали реальністю, їм дуже важко перешкодити.

Хіланд Е. Томас

підвищує  якість  товарів та їх ліквідність, необхід- но здійснювати стандар- тизацію товарів і послуг на рівні держави.

Гласність і прозорість діяльності     державних

комітетів з захисту прав споживачів – також важливий на- прям підвищення ліквідності грошових зобов'язань. Прак- тика свідчить, що в країнах з перехідними економіками, де немає широкої конкуренції виробників і продавців товарів і послуг, ціна грошових зобов’язань часто не відповідає їх корисності.

Тому  важливо  досягти  підвищення  відповідальнос- ті емітентів за еквівалентне забезпечення вартістю сво- їх зобов’язань. Окрім вжиття заходів урядом країни щодо розвитку конкуренції серед виробників і продавців, не- обхідно  також  всебічно  розвивати  суспільний  контр-

оль з боку покупців (кредиторів) за якістю зобов’язань емітента.

Прикладомефективноїоцінкиіуправліннязобов’язаннями позичальника є банківські технології, засновані на інформа- ційних базах про позичальників та їх зобов’язання. Еквіва- лентність забезпечення зобов’язань емітента перевіряється банками у двох основних напрямках: по-перше, забезпечен- ня їх вартістю створюваних грошових потоків і заставним майном; по-друге, морально-етичними якостями емітента, які відображаються в його кредитній історії.

Було б доцільним для всіх споживачів товарів і послуг створити спеціальний механізм оперативної інформації не лише про корисність продукту, а й про емітента грошових зобов’язань. На ринку не повинно бути анонімних вироб- ників і продавців товарів і послуг. Крім того, інформаційна система має у будь-який час давати відомості кредитору про рейтинг емітента зобов’язань.

Велику  роль  у  підвищенні  відповідальності  емітентів усіх рівнів мають відігравати сучасні технічні засоби інфор- маційного обміну. Йдеться про широке використання мож- ливостей Інтернет.

Практика показала, що побудова бізнесу на основі ін- формаційних мереж підвищує обіг грошових зобов'язань і дає підприємствам та їх об’єднанням істотне зростання до- ходів. Так США у 90-х рр. XX ст. досягли значного розви- тку на основі вмілого поєднання електронно-інформаційних технологій і структурної реорганізації за принципом інфор- маційно-логічних ділових мереж.

Стосовно  форм  втілення  зобов’язань,  то  їх  електро- нна форма також істотно впливає на обсяги обігу. Напри- клад, електронні гроші й інші електронні фінансові про- дукти найбільш зручні в обліку, зберіганні й обігу. Сучас- ні технічні засоби і програмне забезпечення істотно під- вищують зручність у роботі з грошовими зобов’язаннями, що обумовлює зростання їх ліквідності. Тому сучасна еко- номіка все більше потребує електронних технічних засо- бів, розвиток яких й надалі просуватиметься від корпора- тивного до індивідуального користування. Розвиток мо- більних індивідуальних комп’ютерів і широке їх застосу- вання – одна з найважливіших умов зростання обігу гро- шових зобов’язань в економіці.

Завдання для самостійної роботи

1. Слухачам важливо зрозуміти, що теорія кредиту є од- нією з найважливіших складових у сучасній фінансовій на- уці. Теорія кредиту разом з теорією грошових зобов’язань дає розуміння багатьох принципів фінансового менеджмен- ту. При вивченні теми важливо зрозуміти, що грошам прита- манні всі функції кредиту, та їх обіг ґрунтується на правилах довіри і відповідальності.

2. Необхідно вміти пов’язувати принципи (норми) кредит- них відносин з їх кількісними показниками (нормативами).

Особливу увагу потрібно звернути на суть теорії грошо- вих зобов’язань, яка є новою. Ця теорія висвітлює умови під- вищення ліквідності грошових зобов’язань, що є найважли- вішим завданням менеджера.

Для майбутніх фахівців з фінансів важливо розуміти при- роду фінансових інструментів у підвищенні ліквідності гро- шових зобов’язань.

?          Запитання та завдання для самоконтролю

1.  Проаналізувати суть кредиту та його функції.

2.  Розкрити природу кредиту.

3.  Які є основні норми кредиту?

4. У чому полягають спеціальні принципи кредитування?

5.  Які основні нормативи довірчо-відповідальних відно-

син у фінансах?

6.  Розкрити суть нормування кредитних відносин.

7.  Висвітлити теорію грошових зобов’язань.

8.  Які є рівні грошових зобов’язань?

9.  Дати огляд нормуванню грошових зобов’язань на ма-

крорівні та мікрорівні.

10.  Які існують принципи підвищення ліквідності гро-

шових зобов’язань?

12.  Які є фінансові інструменти підвищення грошових

зобов’язань?

?                      Завдання для роздумів та дискусій

довіра

Охарактеризувати обіг грошових зобов’язань крізь призму співвідношення довіри і відпові- дальності в розв’язанні проблем суспільства.

Тестові завдання до тем 2 і 3

1.  Функція грошей, яка поєднує їх сучасну форму зі змістом:

а) обігу;

б)  ліквідності;

в)  міри вартості;

г)  інформаційна;

д)  стимулююча.

2.  Інформаційна функція притаманна:

а) ризикам;

б)  грошам;

в)  ринкам;

г)  цінам;

д)  капіталу.

3.  Суть грошей полягає в їх:

а) формах;

б)  функціях;

в)  фінансових відносинах;

г)  здатності визначити ціну;

д)  фінансових законах.

4.  Норматив – це:

а) похідна від норм;

б)  якісний показник;

в)  кількісний показник;

г)  об’єктивний показник;

д)  показник, який визначає норми.

5.  Що належать до норм кредиту?

а) довіра;

б)  відповідальність;

в)  LTV;

відповідальність

Це не гроші

г)  ЕTІ;

д)  DCR.

6.  Основне джерело багатства:

а) гроші;

б)  земля;

в)  природні копалини;

г)  технології;

д)  кредит (довіра).

7.  Значення LTV із світової практики:

а) LTV ≤ 50;

б)  LTV ≥ 30;

в)  LTV ≤ 70;

г)  LTV ≥ 90;

д)  LTV ≥ 50.

8.  Основний принцип теорії грошових зобов’язань:

а) руху грошей;

б)  нормованого споживання;

в)  ліквідності;

г)  руху вартості;

д)  еквівалентності.

9.  Значення ЕTІ із світової практики:

а) ЕTІ ≥ 30 \%;

б)  ЕTІ ≤ 40 \%;

в)  ЕTІ ≥ 25;

г)  ЕTІ ≥ 70;

д)  ЕTІ ≤ 50.

10.  До неформальних грошових зобов’язань належать:

а) гроші;

б)  товари і послуги;

в)  кредитні договори;

г)  векселі;

д)  опціони.

i :)        Індивідуальне завдання за цією темою

1.  Розробити фінансовий механізм щодо підвищення лік- відності грошових зобов’язань на певному сегменті ринку.

Р.S. Якість виконання цього завдання є об’єктом контро- лю кредитно-модульної системи (модуль № 1).