Фінансовий менеджмент для магістрів і не тільки - Навчальний посібник (Євтух О. Т., Євтух О. О.)

Тема 17 основи фІнансового управлІння ризиками

1. Ризик та його види. Суть фінансового управління ризи- ком: загальні поняття.

2. Управління ризиками підприємства.

3. Управління ризиками державою.

4. Управління ризиками банків та страхових компаній.

5. Управління ризиками сім’ї та окремої людини.

6. Банкрутство як основний ризик господарства та заходи

з його запобігання.

Деякі джерела інформації до теми

І. Основні джерела:

1. Закон України «Про банки та банківську діяльність» (www.rada.qov.ua).

2. Закон України «Про господарські товариства» (www. rada.qov.ua).

3. Закон України «Про пенсійне забезпечення» (www. rada.qov.ua).

4. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (www.rada.qov.ua).

5.  Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечен- ня» (www.rada.qov.ua).

6.  Вайн С. Опцион. Полный курс для профессионалов. – Альпина Публишер, 2003.

7. Евтух А. Т. Ипотека – механизм эффективного исполь- зования ресурсов. – Л.: Волынская обласная типография, 2001.

8. Маккорити М. П., Филипп Т. П. Риск: управление рис- ком на уровне топ-менеджера и советов директоров / пер. с. англ. – М.: Альпина Бизнес, 2005.

9.  Інструкція НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» (www.rada.qov.ua).

10. Положення НБУ «Про порядок формування та вико- ристання резерву для відшкодування можливих втрат за кре- дитними операціями банків» (www.rada.qov.ua).

11.  Положення НБУ «Про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цін- ними паперами» (www.rada.qov.ua).

ІІ. Додаткові джерела:

12.  Боди 3., Мертон Р. Финансы / пер. с англ. – М.: Ви- льямс, 2000.

13.  Бригхем Ю., Эрхардт М. Финансовый менеджмент /

пер. с англ. – СПб.: Питер, 2007.

14.  Мосшина Н. І. Економічний ризик і методи його вимі-

рювання. – К.: ЦНЛ, 2003.

15.  Золя Э. Деньги / пер. с фр. – М.: Худ. лит, 1987.

16.  Фінансовий менеджмент / Поддєрьогін А. М., Буряк

Л. Д. , Калач Н. Ю.  та ін. – К.: КНЕУ, 2005.

17.  Драйзер Т. Финансист / пер. с англ. – Мн.: Оракул,

1992.

1. Ризик та його види. Суть фінансового управління ризиком

На думку багатьох фінансистів (Зві Боді, Роберта Мер- тона та інших), основу фінансової науки складають три еле- менти: оцінка вартості активів; оптимізація використання грошових коштів з врахуванням фактору часу та управлін- ня ризиками.

Ризик – це ймовірність того, що станеться подія, яка має негативні наслідки для підприємства, країни окремих осіб або природи.

Класифікацію ризиків за суб’єктами господарювання наведено на рис. 17.1.

Фінансове управління ризиками – це процес зменшення впливу ризику на людину, підприємство, державу, природу

– на основі знань про гроші та їх застосування.

Особливість фінансового управління ризиками полягає

в тому, що ризик існує у самому інструменті фінансового

управління – грошах. Цей ризик в діяльності суб’єктів госпо-

дарювання виникає вже з моменту появи інструментів обігу активів (грошей) і не зникає в подальшому, а саме: при обігу на ринку неформальних та формальних зобов’язань IV та V рівнів (див. тему: «Теорія кредиту та грошових зобов’язань у фінансовому менеджменті»).

Види ризиків

 

Ризики господарств

(сім’ї, окремої людини)

Ризики підприємств (банків, а також страхових компаній)

 

Ризики країни

 

 

 

– ризик втрати працездат- ності;

– ризик хвороби;

– ризик безробіття;

– ризик випадкових мате-

ріальних втрат;

– ризик цивільної відпові-

дальності на транспорті;

–    інвестиційні    ризики

(вкладення  в  активи:  де-

позити, цінні папери, не-

рухомість) тощо

– ризики, пов’язані з ви- робництвом;

– ризики змін кон’юнкту- ри ринку;

– ризики невиконання емі- тентом своїх зобов’язань (кредитний ризик);

– ризик невиконання влас- них зобов’язань (ризик ліквідності) тощо

– ризики невико- нання емітентом зобов’язань перед країною;

– ризик ліквіднос-

ті національної гро-

шової одиниці;

– ризик повернення

боргу тощо

 

 

Рис. 17.1. Класифікація ризиків за суб’єктами господарювання

Ризики зміни ринкової вартості цих зобов’язань є наслід- ком ризиків невиконання зобов'язань емітентом.

Також існують ризики, пов’язані з життям, здоров’ям, пра- цездатністю людини, можливим безробіттям тощо.

На рис. 17.2 подано класифікацію ризиків за джерелами виникнення.

Окремо ми розрізняємо ризики, що виникають між люди- ною і природою. Крім звичайних природних ризиків (ризик посухи,  землетрусів,  ураганів  тощо),

 

Все, що сталось у вашому

житті – добре воно чи погане – все має вартість.

які загрожують людству, останнім ча- сом з'явились ризики, під вплив яких потрапляє природа. Мова йде про ри- зик псування навколишнього середо-

 

вища діяльністю людини. Природа, яка дає людині все для її існування, водночас страждає від неї. Сьогодні ще недо- статньо спрямовується коштів на відтворення природи. На- слідком цього є природні катаклізми: глобальне потеплін- ня клімату, озонові дірки, отруєння планктону океанів тощо.

– неповернення боргу

– забруднення природи;

До природи

– матеріальні втрати;

До підприємства

– фінансові втрати;

– матеріальні втрати;

– втрати здоров'я, життя

До людини

Від людини

– неповернення боргу

– забруднення природи;

До природи

– фінансові втрати;

– матеріальні втрати;

До підприємства

– фінансові втрати;

– матеріальні втрати;

– втрати здоров'я, життя

До людини

Від підприємства, установи

– матеріальні втрати;

До інших країн

– забруднення природи;

– неповернення боргу

До природи

– фінансові втрати;

– матеріальні втрати;

До підприємства

– втрати здоров'я, життя

– втрати роботи;

– фінансові втрати;

– втрати непрацездатності;

До людини

Від держави (уряду)

 

 

Від соціально-економічної діяльності (антропогенні)

 

 

– втрати ринку;

Д         – фінансові втрати

О

До підприємства

К         Від дій ринку

Р

А         До людини

Ї

Н         – фінансові втрати;

– втрати роботи

И         (робочих місць)

Види ризиків за джерелами виникнення (генераторами)

– втрати ринку;

– фінансові втрати

До підприємства

Від спільних дій:

природи та суспільства

До людини

– матеріальні втрати втрати;

– втрати життя, здоров'я

– втрати роботи

 

 

Від соціально-економічної діяльності (антропогенні)

 

До людини

– втрата життя

– втрата здоров'я

– втрата роботи

– матеріальні втрати

– фінансові втрати

До підприємства

– втрата ринку

– матеріальні втрати

– фінансові втрати

 

 

Рис. 17.2. Види ризиків за джерелами виникнення

Результат безвідповідального ставлення людини до приро- ди – поступове зникнення флори і фауни Землі та природ- них копалин.

 

Ми створили сучасну кризу цивілізації, розв'язання якої потребує встановлення рівноваги між людством

і природою.

Мантек Чіа

Фінансова оцінка ризику – це визна- чення суми грошей, яка буде витраче- на для покриття можливих втрат від негативних подій.

Як приклад розглянемо ризик лю- дини захворіти. Щоб оцінити цей ри- зик, необхідно визначити ймовірність

 

захворіти у її віці та при її стані здоров'я, а також суму гро- шей на лікування. Тоді вартість ризику у цьому прикладі буде визначена за формулою:

 

Прости, Земля, Мы ведь еще растем.

Своих детей

Прости за все, за все.

Поверь, Земля, Люди найдут пути Спасти тебя,

Себя спасти.

(слова з пісні репертуару

ВІА «Земляни»).

Вр = Р.захв × В.лікув.,

де: Р.захв – ризику захворіти (у від- сотках);

В.лікув. – вартість лікування.

Існує декілька напрямків зменшен-

ня впливу ризиків.

Перший напрямок – створення резервів для покриття можливих

збитків

1а) Створення  страхових  фондів за власний рахунок.

1б) Створення страхового фонду за рахунок спільного внесення коштів окре- мими суб'єктами, які підвладні ризику.

Другий напрямок – розподіл ризиків між суб’єктами

господарювання

2а) Хеджування   з   використанням

 

різних фінансових інструментів, наприклад, свопів та ф’ючерсів.

2б)  Страхування за допомогою страхових компаній або

опціонних контрактів1.

1  Прим. авт. Між хеджуванням і страхуванням існує принципова від- мінність. При хеджуванні нейтралізують ризик понести збитки, але вод- ночас уникають можливості отримати дохід. При страхуванні сплачується страховий внесок і ризик понести збитки нейтралізується; однак можли- вості отримати дохід зберігаються.

2в)  Застосування кредитного інструменту сек’ютерізації.

2г)  Створення  та  використання  державних  страхових

фондів.

2д) Використання гарантій для покриття можливих збитків.

Третій напрям – переміщення ризику на позичальни- ка та покриття збитків за його рахунок (застава).

2. Управління ризиками підприємства

Ризик у бізнесі – це ймовірність подій, наслідком яких є втрата коштів підприємства.

Фінансове управління ризиками підприємства – це управ- ління ризиками за допомогою грошей з метою більш раці- онального використання ресурсів, зменшення втрат коштів та запобігання нездатності підприємтва розраховуватись за своїми зобов’язаннями.

РИЗИКИ

 

Зовнішні

Макро- економічні

Правові Природні Політичні

Внутрішні

Фінансові Операційні Інвестиційні Технологічні

Цінові

Процентний

Ризик зміни вартості цінного паперу

Валютний

Ризик зміни вартості ресурсів та товарів

Нецінові Ліквідності Кредитний

Платоспро- можності

Ризик втрати майна

 

 

Рис. 17.3. Класифікація ризиків підприємства

Етапи фінансового управління ризиками

• Визначення мети управління.

• Виявлення ризиків.

• Оцінка ризиків.

• Планування фінансових заходів з управління

ризиками.

• Здійснення заходів щодо зменшення ризиків.

• Фінансовий аналіз ефективності управління ризиками.

• Впровадження заходів щодо покращення фінансового

управління ризиками.

Виявлення ризиків – це визначення видів ризиків, які най-

більшою мірою впливають на конкретне підприємство.

Оцінка ризику – це визначення (в грошових одиницях)

ймовірних втрат, пов’язаних з певним ризиком.

Алгоритм оцінки ризику відображено в табл. 17.1.

Таблиця 17.1

Оцінка та облік виявлених ризиків

ТзОВ «Обрій» (приклад)

 

 

Вид ризику

(приклад)

Ймовірність виникнення (Р), \%

Ймовірні збитки (S), грошових од.

Розмір ризику (Р×S), грошових од.

Ризик втрати урожаю внаслідок засухи

 

10

 

100 000

 

10 000

Таблиця 17.2 відображає взаємозв’язок напрямків і мето- дів ризик-менеджменту на підприємстві.

Таблиця 17.2

Система фінансового ризик-менеджменту на підприємстві

 

Напрямки ризик-менеджменту

 

Уникнення ризику

Перенос ризиків на інших суб’єктів

Перерозподіл ризиків

 

Прийняття ризику на себе

між суб’єктами ринку

 

між напрямками бізнесу

Методи (інструменти) ризик-менеджменту

 

Методи фінансового аналізу, вивчення кредитної історії, передоплата

Забезпечення позик (акредитиви, авальовані банком векселі, контракти

на заставну закупівлю)

 

Хеджування (форвард, ф’ючерс, своп), страхування (опціони), гарантії

 

Диверсифікація активів та джерел капіталу

 

Створення грошових фондів та резервів

за власний рахунок

Застосування деяких інструментів щодо зменшення ризи- ків підприємства наведено на рис. 17.4 та у табл. 17.3.

Таблиця 17.3

Хеджування цінового ризику за допомогою ф’ючерсного контракту на купівлю-продаж пшениці

 

Спотова ціна на пшеницю

(за 1 тонну)

 

500 грн

 

700 грн

 

900 грн

Дохід від продажу пшени- ці (100 тонн)

 

50 000

 

70 000

 

90 000

Грошові платежі за ф’ючерсним контрактом

 

20 000 виплаче- но фермеру

 

0

 

20 000 утримано з фермера

Загальна виручка

 

70 000

 

70 000

 

70 000

 

Таблиця 17.3 є прикладом дії ф’ючерсних контрактів. Фермер складає ф’ючерсний біржовий контракт на продаж пшениці за ціною 700 грн за тонну. По закінченню трьох мі- сяців з дати підписання угоди можливі три варіанти розви- тку подій.

Перший варіант. Ринкова ціна вища за визначену у контр- акті (приміром, складає 900 грн за тонну). У цьому випадку фермер отримає виручку від продажу пшениці у розмірі 90

000 грн. Згідно з умовами укладеного контракту, біржа вира- хує 20 000 грн, і загальна виручка фермера складе 70 000 грн.

Другий варіант. Ринкова ціна відповідає ціні, зазначеній у контракті, – 700 грн за тонну. Фермер не отримає жодних додаткових збитків або вигід по ф’ючерсному контракту. За- гальна виручка фермера складе 70 000 грн.

Третій варіант. Ринкова ціна менша за ту, що зафіксова- на у контракті, – приміром становить 500 грн за тонну. Тоді фермер отримає виручку від продажу у розмірі 50 000 грн, тобто втратить 200 грн на кожній тонні (відносно ціни, що очікувалась). Ця різниця (200 грн на тонні) відшкодовується біржою, і тому загальна виручка фермера складе 70 000 грн.

На ф’ючерсних та опціонних біржах лише деякі операції закінчується фактичною поставкою товарів, а більшість – за- криваються шляхом виплат цінових різниць. Відповідно зна- чну  частину  угод  становлять  спекулятивні.  Спекулятивні

операції сприяють ліквідності  похідних фінансових інстру- ментів і є важливим фактором існування ринків ф’ючерсних і опціонних контрактів.

На рис. 17.4 наведено принципову схему мінімізації ризи- ку в розрахунках за допомогою векселя.

 

ПІДПРИЄМСТВО ПОКУПЕЦЬ

вексель

товар

ПІДПРИЄМСТВО ПРОДАВЕЦЬ А

 

 

Подпись: ававлеюквсаенлньяПодпись: вексельПодпись: товарРизик    розрахунків

 

 

БАНК

гроші

облік векселя

ПІДПРИЄМСТВО ПРОДАВЕЦЬ В

 

 

Рис. 17.4. Аваль векселя як механізм мінімізації ризику в розрахунках

Диверсифікація фінансових вкладень ґрунтується на фор- мулі (1):

 

 

r = w × r

 

+ (1 – w) × r = r + w × (r

 

– r );     (1)

 

est.

f           f           est.       f

 

де: r – очікувана ставка дохідності фінансових вкладень;

w – частка вкладень в ризикові активи (тобто ті, що не-

суть ризик втрати інвестицій);

 

 

r

 

f

тів;

r

– ставка дохідності безризикових фінансових продук-

– очікувана дохідність ризикових активів.

 

est.

Очікувану  дохідність  портфеля  ризикових  фінансових

вкладень можна спрогнозувати на основі формули (2).

n

 

r           = Р × r + Р × r

+ Р × r = ∑ Р × r ,       (2)

 

est.

1          1          2          2

n          n     i = 1     n   n

 

 

де: r

 

est.

– очікувана ставка дохідності портфеля;

 

r , r , r

– дохідність окремого фінансового інструменту;

 

1     2     n

Р , Р , Р

– ймовірність отримання коштів за відповідним

 

1          2          n

фінансовим інструментом.

Оцінка  мінливості  показника  дохідності  фінансових

вкладень проводиться за допомогою статистичного показ-

ника «стандартне відхилення» таким чином (3):

 

 

σ = √ ∑ Р × [ r r   ] ,

 

n

2

n          1          est.

 

(3)

 

i = 1

де: σ – стандартне відхилення ставки дохідності;

i

 

r – дохідність за окремим (і-им) фінансовим інструментом;

 

Р , Р , Р

– ймовірність отримання коштів за окремим (і-

 

1          2          n

им) фінансовим інструментом.

3. Управління ризиками державою

У країні уряд, а також центральний банк повинні здій- снювати фінансове управління ризиками.

Одним з методів управління інфляційним ризиком  є за- безпечення  відповідності  між  темпами  зростання  грошо- вої маси та обсягів товарів і послуг в країні. Це робиться на основі відомого правила Уорбертона-Фрідмана, яке було наведено в темі «Основи фінансового управління в країні».

Для підтримки курсу національної валюти і забезпечення країни коштами для придбання товарів, які належать до кри- тичного експорту (наприклад, нафти, газу), а також для ство- рення умов довіри між країною та її кредиторами центральний банк створює золото-валютні запаси. Ці запаси створюються на основі певних правил, які розробляють самі центральні банки.

У країнах, де обертається високоліквідна національна ва- люта, резерви за своїми розмірами незначні. У інших краї- нах, а тим більше у країнах з нестабільним курсом валюти, повинні створюватись значні золото-валютні резерви.

Золото-валютні резерви в Україні створюються на осно- ві певних правил.

По-перше, вони створюються в розмірі, не меншому тої суми, яка необхідна для придбання товарів критичного ім- порту.

По-друге, золото-валютні запаси повинні вкладатися в ва- люту (або цінні папери) розвинених країн, що, на думку фа- хівців, підвищує надійність їх розміщення.

По-третє, структура золотовалютних запасів за правила- ми НБУ повинна відповідати структурі обігу валют на світо- вому ринку.

По-четверте, золотовалютні запаси України повинні вкла- датися в надійні фінансові інструменти з відповідним рівнем дохідності.

На світовому ринку понад 70 \% всіх операцій здійснюється в доларах США, на другому місці за викори- станням знаходиться євро.

Аналіз інвестиційної  політики НБУ на кінець  ХХ – початок ХХІ століття свідчить, що більше 80 \% всіх запасів зберігається в доларах США, 14 \% – в євро.

73 \% золотовалютних запасів вкладено в депозити зарубіжних банків,19 \% – в цінні

папери, 7 \% – кредити Уряду.

Одним із сучасних заходів управління ризиком ліквід- ності грошової одиниці або інфляційним ризиком є вико- ристання сучасних фінансових інструментів на валютно- му ринку. Зразком такого управління є використання опціо- нів на валютному ринку Forex. Цим інструментом вміло ко- ристується уряд США для підтримки ліквідності американ- ського долару.

Уряди повинні здійснювати страхування певних негатив- них подій для своєї країни, наприклад, можливих катастроф, стихійних лих тощо. Для цього в бюджеті країни передба- чається певна сума коштів на покриття можливих збитків. Практика свідчить, що в бюджеті країн на ці цілі передбача- ється сума у розмірі 1,5–3 \% державного бюджету.

Уряди країн, зазвичай, зберігають за собою право здій- снювати певні види страхування громадян, зокрема страху- вання від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, від тимчасової втрати працездатності, від без- робіття, пенсійне страхування. Для цього органи влади ви- значають окремі фонди.

Ці фонди створюються за рахунок відрахувань юридич- них і фізичних осіб. Наприклад, пенсійний фонд, який ство- рюється з метою зменшення ризику втрати людиною грошо- вих надходжень у похилому віці, формується внесками гро- мадян. Для цього кожен працюючий сплачує до пенсійного

фонду певну суму. Наприклад, пенсійний фонд формується за рахунок нарахувань на фонд оплати праці (32 \%), відра- хувань з заробітної плати (за шкалою від 1 до 5 \%) та різних зборів (наприклад, з операцій з нерухомістю, з продажу тю- тюнових виробів тощо).

Аналіз свідчить, що уряди країн, які є монополістами щодо певних фінансових послуг, не здатні ефективно вико- ристовувати гроші громадян, що відображається на пенсій- ному забезпеченні основної маси населення. Гроші, як відо- мо, в ринковому середовищі зростають за формулою склад- них процентів, і при існуючому проценті на грошовому рин- ку можна нагромадити значні кошти у пенсійному фонді, що дасть можливість людині через 30 років отримати пенсію на рівні розміру заробітної плати.

Проблема ще й у тому, що громадяни, які сплачують вне- ски до пенсійного фонду, не мають права вільно розпоря- джатися накопиченими ними коштами. Наприклад, сьогодні в Україні середня тривалість життя чоловіків складає 59 ро- ків, тобто 50 \% чоловіків не доживає до пенсії, а накопичені гроші держава не передає спадкоємцям.

Тому державне соціальне страхування слід демонополізу- вати, це значно підвищить рівень пенсійного, медичного та інших видів соціального забезпечення громадян країн з пе- рехідними економіками.

4. Управління ризиками банків та страхових компаній

Банки та страхові компанії для покриття можливих збит- ків від своєї діяльності (згідно з Законом України «Про гос- подарські товариства») повинні створювати резервні фон- ди. Резервний фонд створюється в розмірі, не меншому 25 \% статутного фонду. Цей метод зменшення впливу ризику на- лежить до напряму «Власні джерела покриття збитків».

Комерційні банки створюють резерви під депозитні опе- рації (певний процент від суми залучених коштів), одне з призначень яких – забезпечення можливості грошових ви- плат комерційним банком, в тому числі за вимогами вкладни- ків. Крім цього, комерційні банки створюють фонди для сво- їх вкладників-фізичних осіб для покриття можливих збитків від депозитних операцій. В Україні також створено цей фонд

(«Фонд гарантування вкладів фізичних осіб»), і він передба- чає виплати у випадку недоступності вкладів1 у розмірі до 150 тис. грн. на одного позичальника, включаючи відсотки, станом на 10.09.2009 р. (див. Закон України «Про фонд грантування вкладів фізичних осіб). Ці два резерви зменшують ризик лік- відності комерційного банку.

Комерційні банки створюють резерви не тільки під депо- зитні, але й під активні операції, зокрема під кредитні опе- рації та операції з цінними

 

Ті, хто розуміє, що таке складні проценти, приречені на те, щоб

їх отримувати. Ті, хто не розуміє, –

приречені ними розраховуватися.

Прислів’я швейцарських банкірів

паперами.

Комерційний  банк  має

певну методику оцінки ри-

зиків   активних        операцій.

Згідно з Положенням НБУ

«Про  порядок  формування

 

та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» для оцінки ризиків використо- вується матричний метод, що був розроблений консалтинговою фірмою McKinsey (США). Суть цього методу полягає у тако- му. У матриці відображаються певні показники (див.табл. 17.4): клас позичальника за його фінансовим станом та кредитна істо- рія, – за якими визначається вид кредитної операції.

Таблиця 17.4

 

Фінансовий стан позичальника (клас)

Обслуговування боргу позичальника (група)

 

«добре»

 

«слабке»

 

«незадовільне»

«А»

стандартна

під контролем

субстандартна

«Б»

під контролем

субстандартна

субстандартна

«В»

субстандартна

субстандартна

сумнівна

«Г»

сумнівна

сумнівна

безнадійна

«Д»

сумнівна

безнадійна

безнадійна

 

Після визначення класу позичальника і категорії кредит- ної операції вимірюється чистий кредитний ризик в грошах: Чкр.р. = Розмір кредиту – К × Вар , де Вар – вартість застав-

з           з

ного майна, К – коефіцієнт врахування вартості застави, що

варіює залежно від типу заставного майна.

1 Прим. авт. Недоступність вкладів – це неможливість одержання вкла- ду вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора банку-учасника (або тимчасового учасника) Фонду.

Закінчується розрахунок визначенням розміру резерву = Чкр.риз. × Р, де Р – коефіцієнт резервування. Процент ризи- ку кредитної операції встановлюється національним банком (див.табл 17.5).

Таблиця 17.5

 

 

Категорія кредитної операції

Коефіцієнт резервування (за мірою ризику)

за кредитними операціями

в гривнях

в іноземній валюті

 

за однорідними споживчими кредитами

 

за іншими кредитами

 

з позичаль- никами, у яких джерело надходження

валютної виручки

з позичаль- никами, у яких немає джерела надходження валютної виручки

Стандартна

2 \%

1 \%

2 \%

50 \%

Під контролем

10 \%

5 \%

7 \%

100 \%

Субстандартна

40 \%

20 \%

25 \%

100 \%

Сумнівна

80 \%

50 \%

60 \%

100 \%

Безнадійна

100 \%

100 \%

100 \%

100 \%.

 

Проте ця методика не враховує валютні ризики при кре- дитних операціях.

Фінансова оцінка ризиків від операцій з цінними папе- рами та створення резерву під ці операції здійснюється на основі Положення НБУ «Про порядок розрахунків резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінни- ми паперами». Ці розрахунки складаються з чотирьох етапів.

І етап. На першому етапі здійснюється оцінка ринко- вої вартості цінних паперів, що перебувають на балансі комерційного банку. За умови існування активного ринку цінних паперів оцінка здійснюється на основі методу по- рівняння продажів. За відсутності такого ринку викорис- товується дохідний підхід. Для оцінки акцій НБУ пропо- нує формулу:

t

В акц = Σ  Dn                       ,

 

n = 1(1 + KIBOR)n

де: KIBOR – ставка дисконтування;

t – період обертання акції від 1 до 7 років;

Dn – дохід від акції.

Для облігацій використовується формула:

t

 

В обл.= Σ        Dn       +          Н         ,

 

n = 1 (1+KIBOR)n

(1+KIBOR)t

 

 

де: Н – номінальна вартість облігації;

Dt – дохід від облігації;

t – період обігу облігації;

Н – номінальна вартість облігації.

ІІ етап – визначення рівня ризику (в процентах). Для ство-

рення резерву визначається клас емітенту зобов’язань та від-

повідний до нього рівень ризику (на основі методики НБУ).

ІІІ етап. На цьому етапі здійснюється коригування вар-

тості цінних паперів на процент ризику і визничається ско-

ригована ринкова вартість.

Вкор.= Вр × Р,

де: Вр – ринкова вартість цінних паперів; Р – процент ризику.

ІV етап – порівняння скоригованої вартості активу з ба- лансовою  вартістю.  Якщо  скоригована  ринкова  вартість менша за балансову вартість цінного паперу, тоді на різни- цю  цих  вартостей  ство-

 

Страховий агент приніс вдові чек на 2

мільйони доларів. Вона крізь сльози подивилась на чек і промовила: «Я б

з радістю віддала половину цього, щоб тільки повернути Джорджа до життя»

Анекдот від англійських страховиків

рюється резерв. Вели- чина резерву відображає розмір ризику.

Фінансове управління ризиками  здійснюється як на рівні всього кредит- ного  портфеля,  так  і  на

 

рівні окремої кредитної операції. Управлінні кредитним ри- зиком на рівні окремої операції повинно враховувати прин- цип довіри-відповідальності. Банк надає позику за умови відповідальності позичальника, яка визначається за певни- ми показниками: DCR, LTV, ЕTІ. За недостатності довіри до позичальника банк прагне підвищити його відповідальність за рахунок зменшення LTV та збільшення ЕTІ, – і тим самим зменшує свій ризик.

Застава, відповідно, є певним способом переносу ризику неповернення позики на позичальника.

Якщо при кредитуванні здійснюється страхування застави або страхується ризик неповернення кредитних коштів, тоді банк перерозподіляє ризик неповернення позики ще на одно-

го учасника – страхову компанію. Наприклад, в розвинених країнах при наданні іпотечного кредиту страхова компанія, зазвичай, страхує ризик неповернення коштів позичальником в сумі 50 \% його боргу.

У світовій практиці комерційні банки при управлінні ри- зиком ліквідності широко використовують сек’юритизацію. Цей інструмент дозволяє перерозподіляти ризики комерцій- ного банку між всіма учасниками кредитного ринку.

Для запобігання ризику зміни процентної ставки комер- ційні банки використовують кредитні угоди (облігації, век- селі) з гнучкою процентною ставкою.

Управління ризиками банку здійснюється за допомогою нормативних коефіцієнтів. Згідно з вимогами НБУ кожен ко- мерційний банк, що працює в Україні, повинен дотримува- тись нормативів ризику (див. Інструкцію НБУ «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерціних банків»)

При  управлінні  валютним  ризиком  у  світовій  практи- ці широко використовується метод хеджування та дивир- сифікації валютних вкладень.

Страхові компанії втрати від ризиків зменшують шляхом формування страхових фондів.Також вони можуть зменшу- вати їх шляхом перестрахування, тобто розподілу з іншими страховими компаніями.

5. Управління ризиками сім’ї та окремої людини

Діяльність сім’ї пов’язана з багатьма ризиками, серед яких – ризик хвороби, ризик втрати працездатності, ризик загибелі, ризик матеріальних втрат, фінансові ризики тощо.

Переважна більшість цих ризиків зменшується шляхом створення грошових фондів (шляхом формування заоща- джень). Ці фонди існують тривалий час, а деякі з них – до кінця життя людини.

Великий внесок у розвиток теорії заощаджень домогоспо- дарств внесли такі відомі вчені, як: Мілтон Фрідман, Фран- ко Модільяні та Тарі Бекер. Зокрема, Франко Модільяні роз- робив модель циклу життя людини та її фінансового забез- печення. Згідно з нею життя людини проходить через декіль- ка етапів (рис. 17.3)

17–25 р.          25–60 р.          60–80 р.

І           ІІ         ІІІ

Рис. 17.3. Лінія життя людини

І етап – народження та підготовка до самостійного життя. ІІ етап – період активної праці на благо людей.

ІІІ етап – «золотий вік» або період мудрості, подорожі, вільного часу – період пенсійного віку.

Рівень доходів в цій моделі має такий вигляд (див. рис.

17.4)

Власні доходи

17 25 р                25 60 р                      60  80р

 

17–- 25 р.        25-–60 р.         60–8- 0 р.  t t

І           ІІ         ІІІ

Рис. 17.4. Доходи людини протягом життя

У похилому віці виникає ризик втрати працездатності і, як наслідок цього, зменшення забезпечення грошовими ко- штами. Ймовірність втрати доходів значна. Тому людина по- винна створювати страховий, або пенсійний, фонд, який би забезпечив рівень доходів не менший ніж той, який вона має у активному віці.

Цього можна досягти за допомогою фінансових уста- нов, які дають можливість створювати надійні заоща- дження. Крім державних пенсійних фондів, у розвинених країнах ці функції виконують недержавні пенсійні фонди та страхові компанії.

 

В Україні здійснюються певні кроки щодо роздер- жавлення ринку пенсійного страхування. Згідно із За- коном України «Про недержавне пенсійне забезпечен- ня» передбачається протягом трьох років провести пенсійну реформу.

Крім ризику втрати працездатності за віком, кожна людина повинна управляти ризиками хво- роби, безробіття тощо. Для цього в Україні створе-

ні певні загальнодержавні фонди. Наприклад, фонд соціаль- ного страхування з тимчасової втрати працездатності перед- бачає оплату днів хвороби, оплату санаторно-курортного лі- кування тощо. Окрім обов'язкового відрахування до загаль- нодержавних фондів, кожна людина може створювати свої власні заощадження: як за допомогою комерційних банків (депозитні вклади), так і страхових компаній та інших фі- нансових установ, що працюють на конкурентних засадах (див. табл. 17.5).

Таблиця 17.5

Участь окремих суб’єктів у формуванні страхових фондів пересічної людини США

 

 

Людина

 

Держава

 

Підприємство

60 \%

20 \%

20 \%

 

Крім, дохідності вкладень, головним фактором, який ви- значає, куди саме вкладати гроші, є надійність вкладень.

В Україні з 1999 року діє недержавна пенсійна програ-

 

ма за участю АКБ «Арка- да«. Надійність пенсій- них   вкладень   населен- ня забезпечується ліквід-

Ми допомагаємо людині передбачити своє майбутнє

Банк «Аркада»

 

ною заставною нерухомістю. Ефективність програми ви- пробувана часом. (див. додаток Д).

Страхові компанії формують фонди за рахунок персо- нальних внесків людини і виплачують їм гроші на випадок настання страхової події. Тут використовується метод пере- розподілу ризиків між клієнтами страхової компанії.

Новою практикою в управлінні ризиками цивільної від- повідальності у розвинених країнах є створення заставних фондів однією зі сторін шлюбу (зазвичай, чоловіком) для по- криття ризику розірвання

 

Страховка – дуже важлива складова

життя будь-якої людини. Але проблема в тому, що її не можна придбати тоді, коли  в ній вже є потреба. Тому Ви повинні передбачати, яка страховка вам може бути потрібна, а потім купляти її з надією, що вона вам ніколи не буде потрібна.

шлюбних відносин.

Людина і сім’я у роз-

винених   країнах   може

використовувати  хеджу-

вання ризиків за допомо-

гою  форвардних  контр-

актів. Наприклад, люди-

на запланувала через рік

полетіти         пасажирським

 

літаком з Чікаго до Києва. У неї є два варіанти: або домови- тись наперед про гарантовану ціну квитка у 1000 дол., або в день виліта сплатити стільки, скільки буде коштувати кви- ток на той момент. В обох випадках оплата буде здійснена у день виліту. Якщо людина обрала варіант з гарантованою ціною у 1000 дол. США, то тим самим вона уклала з авіа- компанією форвардний контракт, за допомогою якого стра- хується від можливих втрат, викликаних зростанням ціни квитка.

 

 

Найнадійніший спосіб подвоїти свої гроші – скласти їх пополам і покласти їх у такому вигляді в кишеню.

Жарт радянських часів

При управлінні ри- зиками людина повинна прагнути до використан- ня різних фінансових ін- струментів, тим самим диверсифікуючи  можли-

 

ві втрати. Вкладати гроші доцільно, виходячи з кон'юнктури ринку, дохідності і надійності заощаджень. Наприклад, при зростанні цін на ринку нерухомості доцільно проводити опе- рації з нерухомим майном та іпотечними облігаціями. В ін- ших випадках можна здійснювти операції з банківськими де- позитами, акціями, облігаціями компаній, які мають високе котирування на фондовому ринку.

6. Банкрутство як основний ризик господарства та заходи з його запобігання

Банкрутство відбувається тоді, коли господарство не здат- не виконувати свої зобов'язання тривалий період часу. На-

слідком банкрутства є припинення діяльності господарства і його ліквідація як окремої юридичної особи. Тому ризик банкрутства можна віднести до основних ризиків діяльності будь-якого суб'єкта ринку.

Банкрутство, з економічної точки зору, може бути ви- кликане тим, що господарство було не здатним або не прагнуло1    дотримуватись  основних  принципів  фінан- сів, зокрема принципу попиту і пропозиції, нормованих витрат, збалансованості вхідних і вихідних грошових потоків.

Якщо господарство не здатне виробляти товари (послуги) і створювати пропозицію на ринку, що задовільняє існуючий попит, тоді воно не в змозі отримувати достатні вхідні гро- шові потоки для покриття витрат.

Невиконання принципу нормованих витрат може при- зводити до збільшення витратної частини бюджету, що, сво- єю чергою, впливає на кредитоспроможність господарства. Збільшення витрат понад встановлені нормативи призводить до зменшення обсягів реалізації, втрат доходів, що спричи- нює неможливість виконання зобов'язань перед постачаль- никами, працівниками та іншими кредиторами. Розбалан- сування в часі вхідних і вихідних грошових потоків також гальмує здатність суб’єкта ринку розраховуватись за своїми зобов’язанням.

Найважливішим принципом, якого повинні дотримува- тись всі господарства, щоб бути кредитоспроможними, є принцип довіри—відповідальності. Недовіра до підприєм- ства (його товарів і послуг) з боку споживачів призводить до втрати господарством грошових потоків. Ця недовіра може бути наслідком як низької якості, так і занадто високої вар- тості продукції.

Тому подолання кризових явищ в роботі господарства і запобігання банкрутству повинно починатись з відтворен- ня довіри до підприємства з боку кредиторів, а вже наступ- ним кроком – підвищення довіри до продукції підприємства з боку покупців.

Світова практика пропонує значний досвід з подолання кризових явищ у діяльності суб'єктів ринку. Виведення під- приємства з кризи здійнюється в рамках процедур санації. Під час санації, зазвичай, проводиться реструктуризація під- приємства, тобто зміна його організаційної управлінської і фінансової структури, що спрямована на підвищення кон-

курентоздатності товарів (послуг) та збільшення прибутків підприємства.

Консалтингова фірма McKinsey пропонує методику під- вищення конкурентоздатності підприємства (модель «Пен- тагон«). Згідно цієї моделі фінансова санація здійснюється в п'ять етапів.

1

2          5

3          4

1. Визначення поточної ринкової вартості господарства.

2. Оцінка вартості господарства у майбутньому за відсут-

ності будь-яких змін, у тому числі реструктуризаційних за-

ходів.

3. Оцінка вартості господарства за умови реалізації про-

грами реструктуризації фірми, що потребує внутрішньофір-

мові зміни.

4.  Визначення  вартості  господарства  після  зовнішніх

змін, наприклад, після купівлі (продажу) активів.

5. Застосування фінансового інжинірінгу для управлін-

ня капіталом. На цьому етапі використовуються різні фі-

нансові інструменти та операційні схеми з підвищення кон-

курентоздатності господарства, тобто відродження довіри

до нього, його товарів і послуг як з боку покупців, так і з

боку інвесторів та інших кредиторів.

 

 

Завдання для самостійної роботи

1. При вивченні теми необхідно звернути увагу на види ризиків, джерела їх виникнення та напрямки зменшення.

Використання фінансових інструментів і механізмів є найважливішим фактором при управлінні ризиками як в до- могосподарстві, на підприємствах, так і в державі.

2. Слід дослідити питання управління інфляційним ри- зиком.

Важливо зрозуміти, що стратегія сучасного ризик- менеджменту, що ґрунтується на знаннях про гроші та їх ви- користання, полягає у перерозподілі ризику між всіма учас- никами ринку. Важливим є те, що цей процес повинен відбу- ватись в умовах конкурентного середовища та за існування багатьох посередників.

3. Знайти та проаналізувати актуальні наукові праці за цією проблематикою.

?          Запитання та завдання для самоконтролю

1.  У чому полягає суть ризику? Які його види?

2.  Назвіть етапи фінансового управління ризиками.

 

 

3. У чому полягає сутність фінансової

оцінки ризику?

4. Які є фінансові заходи зменшення

впливу ризику?

5.  Які фінансові методи переміщення

ризику?

6.  Назвіть  основні  правила  НБУ  зі

створення золотовалютних запасів.

7.  Які є інструменти зменшення ри-

зику ліквідності національної грошової

одиниці?

8. Назвіть державні фонди соціально-

го страхування.

9.  Охарактеризуйте  матричну        мо-

дель управління ризиками комерційно-

го банку.

10.  Які існують фінансові інструмен-

ти управління ризиками підприємства?

11.  Назвіть фінансові інструменти в

управлінні ризиками сім’ї.

12. Запропонуйте фінансові заходи запобігання банкрут-

ства господарства.

13. Охарактеризуйте фінансові заходи щодо запобігання

банкрутства господарства.

?                      Запитання для роздумів та дискусій

Яке Ваше ставлення до юридичного закріплення фінансово-правових відносин між чоловіком і дружиною, яке зараз набуває поширення в США та інших розвинених країнах світу.

i :)        Індивідуальне завдання за цією темою

Запропонуйте фінансові інструменти щодо підвищення ліквідності капіталу фермерського господарства.

Р.S. Виконання цього завдання є об’єктом контролю кредитно-модульної системи (модуль № 3).