Фінансовий менеджмент для магістрів і не тільки - Навчальний посібник (Євтух О. Т., Євтух О. О.)

Тема 12 антикризове фІнансове управлІння пІдприЄмством

1. Криза на підприємстві, суть та види.

2. Сутність антикризового фінансового управління та його етапи.

3. Прогнозування та грошова оцінка несистемної кризи підприємства.

4. Планування антикризових фінансових заходів:

а) на етапі попередження кризи;

б) на етапі дії кризи.

5. Аналіз ефективності антикризового фінансового управ- ління.

6. Основні заходи щодо зменшення впливу системної (ек- зогенної) кризи підприємства.

Деякі джерела інформації до теми

І. Основні джерела:

1. Ситник Л. Організаційно-економічний механізм анти- кризового управління підприємством. – Д.: ІЕП НАН Укра- їни, 2000.

2. Терещенко О. О. Антикризовий фінансовий менедж- мент – вимога «нової економіки»// Ринок цінних паперів України. – 2004. – № 9–10.

3. Штангрем А., Копелюк О. Антикризове управління підприємством. – К.: Знання, 2007.

ІІ. Додаткові джерела:

4. Антикризисное управление: учебник / под ред. Э. Ко- роткова. – М.: Инфра-М, 2000.

5. Проскура Е. Ю., Резникова Г. А. Особенности оценки уровня кризисного состояния для предприятий различных организационно-правовых форм хозяйствования// Вісник арбітражного керуючого. – 2001 – № 1.

6.  Фінансовий  менеджмент  /  За  ред.  Г.  Кірейцева  – К.: ЦУЛ, 2002.

7. Методичні рекомендації щодо виявлення ознак непла- тоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до бан- крутства. Затверджені наказом Мінекономіки України № 14 від 19.01.2006 р.

1. Криза на підприємстві, суть та види

В економіці під кризою розуміють такий стан економіки, який характеризується значним падінням обсягів виробни- цтва та реалізації продукції.

Економічні кризи можна класифікувати за різними озна- ками.

За масштабністю кризи поділяються на: світові кризи, кризи на рівні країни, галузеві кризи, кризи на підприємстві, фінансову кризу сім’ї.

За джерелами виникнення: зовнішні (системні, екзогенні кризи); внутрішні (несистемні, ендогенні).

За об’єктом або причиною виникнення розрізняють: тех- нологічні, фінансові, енергетичні, іпотечні тощо.

Під кризою підприємства розуміємо значне падіння об- сягів продажу товарів і послуг. Внаслідок цього виникають значні збитки, зниження вартості підприємства (падіння кур- су акцій), його банкрутства або загроза банкрутства.

Падіння обсягів реалізації, зазвичай, пов’язується зі зни- женням попиту на товари і послуги, довіри до них з боку по- купців. Тому основною причиною ендогенних криз підпри- ємства є порушення фінансово-економічних принципів: по- питу і пропозиції, довіри-відповідальності, нормованих ви- трат та збалансованості надходжень та видатків.

Кризовий стан підприємства може призвести до його бан- крутства і ліквідації (див. тему «Фінансове управління ри- зиками підприємства», п. 5. Банкрутство як основний ризик господарства та фінансові заходи з його запобігання).

 

2. Суть антикризового фінансового управління та його етапи

Суть антикризового фінансового управління полягає у за- стосуванні різних фінансових інструментів (методів) та ме- ханізмів з метою подолання кризового стану підприємства: відродження довіри до нього, його платоспроможності та конкурентоздатності (здатності задовольнити потребу пев- ного сегменту ринку).

Антикризове фінансове управління можна класифікувати залежно від виду кризи: антикризове управління системною або несистемною кризою, технологічною або енергетичною кризою тощо.

Антикризове фінансове управління можна здійснювати як на етапі попередження кризи, так і під час кризи.

Сам процес антикризового фінансового управління мож- на поділити на декілька етапів:

1) Етап визначення цілі антикризового фінансового управління.

2) Прогнозування кризи підприємства.

3) Грошова оцінка кризового стану підприємства.

4) Планування фінансових антикризових заходів підпри-

ємства:

– на етапі попередження кризи;

– на етапі подолання кризових явищ;

5) Моніторинг та аналіз здійснення фінансового антикри-

зових заходів.

6) Запровадження заходів щодо покращення фінансового

антикризового управління.

3. Прогнозування та грошова оцінка несистемної кризи підприємства

Сучасна фінансова наука має у своєму арсеналі значну кіль- кість різноманітних прийомів і методів прогнозування ендоген- них і екзогенних криз. Прогнозуванням займаються, зазвичай, експерти-фахівці на основі формалізованих і неформалізова- них підходів з використанням різних методів та методик.

Наприклад, існують формалізовані методики прогнозу- вання несистемних криз на основі однофакторного фінан- сового аналізу та бальної системи оцінювання кредитоспро-

можності підприємства. У першому випадку здійснюється аналіз динаміки змін деяких формальних показників, напри- клад, обсягів продажу, рентабельності, ліквідності підпри- ємства та інших. Якщо основні показники, наприклад, об- сяги продажів та рентабельність мають тенденцію до змен- шення, то можна говорити про можливу кризу.

б

 

До однофакторного методу прогнозування кризи нале- жить метод У. Бівера, що ґрунтується на аналізі показника Бівера (К ).

 

 

 ЧП – Ам

 

р.220 – р.260 (форма № 2)

 

б

 

К  =     Зоб

= р.480 + р.620 (форма № 1) ;

 

 

де: ЧП – чистий прибуток;

Ам – амортизація;

Зоб – зобов’язання підприємства.

 

б

 

Якщо К

< 0,17 протягом року, то можна говорити про

 

проблеми з платоспроможністю на підприємстві.

У вітчизняній практиці для прогнозування кризового ста-

ну підприємства використовують показник поточної плато-

спроможності (Пп), коефіцієнт покриття (Кп) та коефіцієнт

забезпечення власними ресурсами (Кз).

Пп = А040 + А045 + А220 + А230 + А240 – П620,

де: Пп – показник поточної платоспроможності підприєм- ства;

А040, А045, А220, А240 – відповідні рядки балансу (ви- соколіквідні активи);

П620 – підсумок ІV розділу пасиву балансу (поточні зобов’язання).

Від’ємний результат алгебраїчної суми зазначених ста- тей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб’єкта підприємницької діяльності. Якщо на початок і на кінець звітного кварталу мають місце ознаки поточної не- платоспроможності, то можна говорити про кризовий стан підприємства на основі поточної платоспроможності.

Криза підприємства, що відповідає ознакам критичної не- платоспроможності має місце, якщо на початок і кінець звіт- ного кварталу, крім від’ємного значення показника поточної платоспроможності (Пп), коефіцієнт покриття (Кп) і коефіці- єнт забезпечення власними ресурсами (Кз) менші за їх нор- мативні значення – 1,5 та 0,1 відповідно.

Кз =  А260 > 1,5

П620

де: Кп – коефіцієнт покриття;

А260 – підсумок ІІ розділу активу балансу.

Кз =  П380–А080 > 0,1

А260

де: Кз – коефіцієнт забезпечення власними ресурсами; П380 – підсумок І розділу балансу;

А080 – підсумок І і ІІ розділів балансу.

У другому випадку можна використати бальну систему

оцінювання можливості виникнення кризи на підприємстві.

Суть цієї методики полягає в тому, що підбирається низка

показників, для кожного з них визначається вагове значен-

ня в так званій дискримінантній функції. Величина оціне-

них вагових значень характеризує різний вплив окремих по-

казників (змінних) на значення загальної змінної, яке в ін-

тегральному вигляді може бути орієнтиром у прогнозуванні

кризи підприємства.

До  багатофакторних  методів  прогнозування  кризового

стану підприємства можна віднести модель Альтмана, мето-

дики Беєрмана, Ліса, Тішоу та Гольдера (див. тему «Фінан-

сове дослідження діяльності підприємства»).

 

Використання тільки формалі- зованих показників (нормативів) не завжди дає об’єктивну карти-

 

Inexcllentif lucrum у перекладі – користь

 

ну з приводу прогнозування кризи або банкрутства підпри- ємства.

Будь-яке прогнозне рішення на основі тільки формалізо- ваних показників має недоліки, серед яких:

– не враховуються особливості, що пов’язані з національ- ним та галузевим розвитком економіки;

– довільність фіксування нормативних значень окремих показників;

– суб’єктивність формування вибірки показників, які під- лягають аналізу;

– не враховується різний вплив окремих показників на за- гальні результати аналізу.

Зважаючи на ці та інші недоліки формалізованого підхо- ду, фінансовий менеджер повинен здійснювати неформалі- зований підхід щодо прогнозування кризи підприємства.

Неформалізований підхід ґрунтується на аналізі певних критеріїв, серед яких:

1. Динаміка обсягу реалізації товарів і послуг, яка визна- чається на основі аналізу звіту про фінансові результати ді- яльності підприємства (форма № 2). Тут досліджується дія принципу попиту і пропозиції.

2. Історія виконання зобов’язань перед кредиторами та ін- весторами. Основна увага приділяється відносинам підпри- ємства з банківськими установами. Тут реалізується прин- цип довіри і відповідальності та здатності підприємства ба- лансувати свої надходження і видатки.

3. Стан виробничих запасів та динаміка товарів і витрат, що перевищують економічно обґрунтовані нормативи. Тут досліджується здатність підприємства дотримуватись прин- ципу нормованих витрат.

4. Динаміка втрат внаслідок простоїв підприємства, виму- шених зупинок, а також порушення ритмічності виробничо- технологічного процесу.

5. Динаміка укладання контрактів.

6. Втрата (звільнення за власним бажанням) провідних

співробітників апарату управління. Тут досліджується дія

принципу  довіри  і  відповідальності  між  підприємством  і

персоналом фірми.

Оцінка кризи

Кризовий стан підприємства оцінюється, передусім, у грошовому еквіваленті.

Вкр = Qпередкризова – Q кризова,

 

кр

 

де: В

Q

– втрати підприємства внаслідок дії кризи;

– обсяги продажу до кризи;

 

Q

 

передкризова

 

 

кризова

– обсяги продажу під час кризи.

 

 

4. Планування фінансових антикризових  заходів

а) На етапі попередження кризи.

З метою запобігання зменшенню попиту на товари і по-

слуги  підприємство  повинне  прагнути  до  підвищення  їх

якості при відповідній (доступній) для певного кола покуп-

ців ціні. Тому фінансовий менеджер повинен вжити заходів

щодо виготовлення та реалізації високоякісної продукції. З цією метою здійснюються внутрішні інвестиції на виго- товлення та реалізацію продукції. Вжиття заходів щодо фі- нансування виготовлення та збуту якісної продукції пови- нно бути обґрунтоване розрахунками (див. тему «Основи фінансового менеджменту інвестиціями на підприємстві»). Фінансування збутової стратегії передбачає певні витрати на створення торгової марки (бренду) продукції, побудову системи збуту тощо.

На етапі до початку кризи на підприємстві здійснюєть- ся його реструктуризація (жив. тему «Основи фінансового управління ризиками», п. 5 – Банкрутство як основний ризик господарства та фінансові заходи з його уникнення).

б) На етапі дії кризи.

Найважливішим кроком під час антикризового управлін-

ня є фінансова санація, яка здійснюється в період кризи з ви-

користанням санаторів.

Сутність фінансової санації полягає у застосуванні фінан-

сових заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення

рівня прибутковості, платоспроможності, ліквідності та кон-

курентоздатності підприємства-боржника в довгостроково-

му періоді (фінансова санація може проводитися як в досу-

довому порядку, так і в рамках судових процедур).

При  санації  підприємству  надають  фінансову  допомо-

гу у розмірі, достатньому для погашення зобов’язань борж-

 

ника перед кредиторами, у тому числі зобов’язань щодо сплати податків і зборів та відновлення платоспроможності.

Прислів американських  фінансистів: Втратив гроші – нічого не втратив.

Втратив час – багато втратив. Втратив енергію – все втратив.

 

Надання фінансової допомоги боржнику здійснюється в порядку, встановленому законом. Щоб отримати таку допо- могу, підприємство повинно мати довіру з боку інвесторів, тобто бути санаційно привабливим або спроможним.

Загальні передумови санаційної спроможності:

– наявність у підприємства можливості зберегти або від-

новити довіру з боку покупців товарів і послуг;

– наявність у підприємства можливостей мобілізації (залу-

чення), необхідної для фінансового оздоровлення капіталу;

– спроможність ефективно використовувати капітал;

– наявність можливостей своєчасних розрахунків з капі-

таловкладниками (санаторами).

Для здійснення санації фінансовий менеджер повинен розробити план, який включає в себе:

Вступ – загальна характеристика підприємства; І розділ. Аналіз вихідних даних;

ІІ розділ. Стратегія санацій;

ІІІ розділ. Ефективність санації та заходів щодо реаліза-

ції плану.

5. Аналіз ефективності антикризового фінансового управління

Ефективність потрібно розглядати як рівень досягнення мети антикризового управління. Якщо мета антикризового управління – відродження довіри до підприємства, його кон- курентоздатності, тоді рівень досягнення мети можна вимі- ряти обсягом продажу товарів (доходом) та рентабельністю роботи підприємства. Показником ефективності антикризо- вого управління також може бути абсолютний приріст вар- тості підприємства як результат застосування антикризових заходів.

t

 

 

n

 

Ефективність санації доцільно вимірювати за допомогою відомих показників: приведеної чистої вартості NPV та ін- дексу дохідності P :

 

0

 

NPY = C

+ ∑      Ct   ,

t = 1 (1 + R)t

Pt =  PV  ,

C

 

0

 

де: PV – сучасна вартість майбутнього доходу від санації;

С

 

 

0

 

– санаційний капітал;

Сt – чисті доходи від реалізації санаційних заходів.

Фінансовий менеджер в процесі дослідження ефектив-

ності впровадження антикризових заходів може використо-

вувати й інші показники.

6. Основні заходи щодо зменшення впливу системної (екзогенної) кризи підприємства

В умовах системної кризи фінансовому менеджеру до- цільно:

1. Посилити моніторинг інформації, що надходить з рин- ків і, передусім, кредитного і валютного ринків, з ринків не-

рухомості та фондової біржі, а також ринків товарів і послуг та інших сфер діяльності підприємства.

2. Постійно проводити консультації з фінансовими екс- пертами та банківськими працівниками. Спілкуватись з до- свідченими підприємцями з приводу прийняття антикризо- вих заходів.

3. Частіше робити фінансовий аналіз власного підприєм- ства. Аналізувати зміни обсягів реалізації товарів і послуг, своєчасність розрахунків з дебіторами і кредиторами. Більш уважно підходити до виявлення та оцінки можливих ризиків.

4. Оперативно вживати фінансові заходи щодо покращен- ня платоспроможності бізнесу. Вживати своєчасні заходи щодо запобігання втрат та зниження ризиків. Для цього не- обхідно:

а) швидко переводити активи з нестабільних ринків та ва- лютних зон на ринки, що починають зростати;

б) ширше застосовувати фінансові методи та інструменти запобігання ризиків (перехід на 100 \% передоплату, диверси- фікація активів та напрямків бізнесу).

 

 

Завдання для самостійної роботи

1. Усвідомити сутність понять: «криза» та «фінансове управління кризою». Важливо звернути увагу на етап ан- тикризового фінансового управління та планування заходів щодо попередження кризи.

2. Необхідно вміти застосовувати формалізовані та не- формалізовані підходи до прогнозування кризи підприєм- ства. Навчитись використовувати різну інформацію щодо прийняття рішення про банкрутство підприємства.

3. Важливо засвоїти суть реструктуризації та фінансової санації підприємства. Вміти розробити основні заходи щодо плану санації підприємства.

4. При аналізі ефективності антикризового фінансового управління важливо навчитися оцінювати ефективність про- ведених антикризових заходів.

5. Знайти та проаналізувати актуальні наукові праці за цією проблематикою.

?          Запитання та завдання для самоконтролю

1. У чому полягає суть кризи та її види?

2. Як оцінити несистемну кризу підприємства?

3. Які методи та моделі прогнозування несистемної кризи

підприємствами Вам відомі?

4. Що включає в себе аналіз ефективності антикризового

фінансового управління?

5. Основні заходи щодо управління системною (екзоген-

ною) кризою підприємства.

6. Перерахувати основні етапи антикризового фінансово-

го управління.

7. Що таке антикризове фінансове управління підприєм-

ством?

i :)        Індивідуальне завдання за цією темою

Із отриманих Вами даних (див. Додаток Б) обрати потріб- ні, проаналізувати їх, визначити додаткові, які будуть необ- хідні для прийняття рішень щодо наявності ознак кризового стану на підприємстві, та запропонувати заходи щодо її за- побігання на ВАТ «Хлібзавод».

Р.S. Якість виконання цього завдання є об’єктом контро- лю кредитно-модульної системи (модуль № 2).