Фінансовий менеджмент для магістрів і не тільки - Навчальний посібник (Євтух О. Т., Євтух О. О.)

Тема 9 структура капІталу та ЇЇ оптимІзацІя

1. Сутність понять «структура капіталу» та «оптимізація структури капіталу».

2. Принципи та нормативи фінансового планування структури капіталу.

3. Аналіз структури капіталу.

4. Фінансові заходи щодо оптимізації структури капіталу.

Деякі джерела інформації до теми

І. Основні джерела:

1. Бланк И. А. Управление капиталом. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2004.

2. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капита- лом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М: Финансы и статистика, 1996.

3. Хиггинс С. Р. Финансовый анализ: инструменты для при- нятия бизнес-решений / перевод с англ. – М.:  Диалектика- Вильямс, 2007.

4.  Фінансовий  менеджмент  /  Поддєрьогін  А.  М.,  Бу- ряк Л. Д., Калач Н. Ю.  та ін. – К.: КНЕУ, 2005.

І. Додаткові джерела:

1. Подольська В. О., Яріш В. О. Фінансовий аналіз: на- вчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007.

2. Савчук В. П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. – К.: Максимум, 2001.

3. Сатклифф М., Доннеллан М. Эффективная финансо- вая деятельность. Секреты финансовых директоров / Пере- вод с англ. – М.: Вершина, 2007.

1. Сутність понять «структура капіталу»

та «оптимізація структури капіталу»

Структура капіталу – це показник, який відображає від- ношення вартості окремих складових капіталу до його за- гальної вартості. Капітал можна класифікувати за такими ознаками:

а) за формою існування:

– у матеріальній формі;

– у нематеріальній формі;

– у формі фінансових вкладень;

б) за власністю:

– власний капітал;

– позичковий капітал;

в) за участю у виробничому процесі;

– основний та оборотний капітал;

– активний та пасивний капітал;

– оборотний капітал обігу та оборотний капітал вироб-

ництва.

Структура капіталу вимірюється у відсотках, наприклад,

структура капіталу підприємства ВАТ «Азот» така:

– основний капітал – 40 \%;

– оборотний капітал – 60 \%;

– власний капітал – 66 \%;

– залучений капітал – 34 \%.

Капітал у нематеріальній формі складає 3 \% у структурі

основного капіталу та 2 \% у загальних активах ВАТ «Азот».

Динаміка структури капіталу – це зміна його структури

з плином часу. Оптимізація структури капіталу – це процес

встановлення такого співвідношення між його частинами,

яке найбільшою мірою відповідає вимогам ефективності ро-

боти підприємства.

Наприклад, оптимізація структури основного капіталу за

його пасивною та активною частинами, зазвичай, спрямо-

вана на збільшення останньої. Це призводить до підвищен-

ня ефективності використання основного капіталу загалом.

Оптимізація як управлінський процес включає такі етапи:

– визначення мети структурування капіталу;

– аналіз структури капіталу;

– планування структури капіталу;

– прийняття фінансових заходів щодо покращення струк-

тури капіталу.

 

2. Принципи та нормативи фінансового планування структури капіталу

Фінансове планування структури капіталу, як і будь-яке планування, здійснюється за допомогою грошей та знань про гроші з використанням теоретико-методологічних та фінансово-економічних принципів фінансового планування (Див. тему: «Фінансове планування та прогнозування діяль- ності підприємства»).

Планування структури капіталу починається з часу ство- рення підприємства. На момент створення підприємства ста- тутний капітал дорівнює власному капіталу і складає 100 \% загальних активів.

Статутний капітал може створюватись шляхом вкладення вартості в різних формах: грошовій, матеріальній та немате- ріальній.

Останнім часом тенденція до зростання частки немате- ріальних активів у структурі активів підприємства набуває значного поширення. Це пояснюється тим, що в сучасних умовах збільшення попиту досягається за рахунок викорис- тання торгових марок, впровадження ноу-хау. Наприклад, у підприємства «Волиньхолдинг», яке випускає продукцію з торговою маркою «Торчин продукт», питома вага нематері- альних активів складає левову частку в структурі капіталу.

При плануванні структури капіталу підприємства на основі принципу попиту і пропозиції доцільно збільшува- ти питому вагу нематеріальних активів у структурі капіта- лу підприємства.

Принцип  попиту  і  пропозиції  використовується  також при плануванні співвідношення власного і позикового ка- піталу.  Якщо  залучення

 

капіталу  дає  можливос- ті збільшити обсяги реа- лізації, то залучення ка- піталу буде доцільним. А при неможливості збіль-

Якщо у вас буде фінансове мислення,

то ви обов'язково побачите шляхи розв’язання проблем.

Уоррен Баффет

 

шити сегмент ринку підприємства залучати кошти буде не- доцільним.

При залученні позикових коштів слід враховувати конку- рентоздатність підприємства. Залучення капіталу буде більш доцільним якщо рентабельність активів підприємства є ви- щою за ставку процента на кредитному ринку.

Планування залучення капіталу ґрунтується на принци- пах довіри—відповідальності та збалансованості в часі над- ходжень і видатків. Підприємство може здійснювати залу- чення коштів лише за умови, якщо йому довіряють креди- тори. Водночас кредитори будуть довіряти свої кошти під- приємству лише тоді, коли позичальник є здатним розраху- ватись за своїми зобов’язаннями, тобто дотримується прин- ципу збалансованості надходжень та видатків.

Фінансове планування структури капіталу ґрунтується на теорії нормування. Мова йде про те, що фінансовий мене- джер повинен дотримуватись норм (принципів) і відповід- них цим принципам нормативів. Норматив дає можливість безпосередньо планувати структуру капіталу.

Фінансовий менеджер при плануванні структури капіта- лу повинен визначити оптимальне співвідношення власних і залучених коштів, яке, з одного боку, дає можливість залу- чити достатньо ресурсів, а з іншого – дозволяє говорити про достатню фінансову стійкість. Показник, що характеризує структуру ресурсів, має назву «коефіцієнт автономії».

 

 

К

 

авт

=  Вк   , А

 

де: Вк – власний капітал підприємства;

А – активи підприємства.

Для різних умов на ринку (стан кон’юнктури ринку, ризи-

ковість діяльності тощо) та для кожного підприємства опти-

мальний рівень показника автономії (Кавт) буде різнитись.

При плануванні структури капіталу слід врахувати рі-

вень  розвитку  довірчо-

 

Оголошення.

Самотній чоловік з вишуканим смаком шукає дівчину для створення сім’ї,

яка б відповідала нормативам:

90,346–60,712–90,451 см. Не зануда.

відповідальних відно- син, що склались в краї- ні. Наприклад, для Япо- нії, де високий рівень довірчо-відповідальних відносин, оптимальний рівень коефіцієнта авто-

 

номії дорівнює близько 0,2, водночас як в Україні – 0,5.

Кожне підприємство може не тільки залучати кошти, а й

здійснювати кредитування інших суб’єктів господарювання.

З розвитком ринкових відносин зростає частка наданих кре-

дитів у загальній сумі активів. Розмір цієї частки залежить

від багатьох факторів і, передусім, від розвитку довірчо-

відповідальних відносин у суспільстві.

При плануванні структури капіталу слід враховувати пра- вило фінансового важеля: при збільшенні частки залучених коштів рентабельність власного капіталу буде зростати швидше за ROE, якщо рентабельність активів підприєм- ства вища за процент на кредитному ринку.

3. Аналіз структури капіталу

При  аналізі  структури  капіталу  визначають  відповід- ні кількісні показники, аналізують їх динаміку та причини змін. Аналіз структури капіталу доцільно робити як за дже- релами його виникнення, так і за формами існування та учас- тю у виробничому процесі.

Аналіз структури капіталу за його джерелами (власний, за- лучений) та за розміщенням дозволяє дослідити, чи підприєм- ство дотримується правил взаємокредитування, довіри—від- повідальності, попиту і пропозиції та фінансового важелю.

Відповідно до правила фінансового важеля зростання за- лучених коштів є доцільним при збільшенні обсягів реаліза- ції продукції та прибутковості бізнесу, яка перевищує про- центну ставку за кредитом. Проте зростання залучених ко- штів в структурі капіталу призводить до зростання ризико- вості діяльності підприємства.

Фінансовий менеджер повинен визначити рівень рента- бельності підприємства і порівняти його з процентом на кре- дитному ринку. Фінансисту доцільно також вивчити діловий цикл підприємства: зростання, зменшення обсягів продажів або їх відсутність змін.

Аналізуються різні ситуації:

ROA>R, зростання попиту на продукцію підприємства;

ROA<R, зростання попиту на продукцію підприємства;

ROA>R, зменшення попиту на продукцію підприємства;

ROA<R, зменшення попиту на продукцію підприємства;

ROA>R, попит не змінюється;

ROA<R, попит не змінюється.

Аналіз структури капіталу здійснюється за допомогою

математичної моделі фінансового важеля.

Математична модель фінансового важеля:

З

В

 

ROE = (1 – Ст. податку) + (1 + Ст. податку) × (ROA – R) ––к

к

та модель Дюпона:

Q

 

Пр                   Q ROE =         ×                      p

p          A

 

В

 

× =A ,

к

 

дають можливість аналізувати структуру капіталу та коефіці-

єнт рентабельності власного капіталу підприємства (ROE).

При аналізі структури капіталу доцільними будуть дослі-

дження змін структури основного капіталу. Аналіз капіталу

за активною і пасивною частинами можна здійснювати з ви-

користанням формули:

 

 

∆Ф = Фв

а     – Па

П

 

 

б

 

 

]

 

 

· [

 

 

зв

 

,

 

в          б          100 \%

 

в

 

де: ∆Ф

– зміна віддачі основного капіталу;

 

Ф

 

 

б

 

в   – віддача капіталу в базисному періоді;

П

 

 

б

 

 

, П

 

 

зв

 

а          а   – питома вага працюючої активної частини осно-

вного капіталу у звітному та базисному періоді відповідно.

Аналіз капіталу за матеріальними та нематеріальними

активами можна здійснювати за допомогою формули:

 

 

б

 

∆ROA = ROA

· [ Пнзв – Пнб],

100 \%

 

де: ∆ROA – зміна рентабельності активів;

 

б

 

ROA

– рентабельність активів в базисному періоді;

 

Розуміння того, що ти знаєш –

зв         нб

– питома вага пра-

 

Пн

 

 

 

це перевага. Нерозуміння того, що ти не знаєш – це слабкість.

Лао-Цзи.

цюючих  нематеріальних  активів

у звітному і базисному періодах

відповідно.

При аналізі структури капіта-

 

лу за джерелами його формування доцільно визначити се- редньозважені витрати на капітал (СЗВК) та показник ефек- тивності витрат на капітал (ЕВК).

п

СЗВК = ∑Ridi,

і = 1

де: Ri – витрати по капіталу з i-го джерела (у відсотках), або дохідність;

di – частка капіталу, одержаного з i-го джерела.

ЕВК =   ROA  > 1

СЗВК

Структура капіталу підприємства впливає на обсяги про- дажів товару і визначає результати фінансової, операційної

та інвестиційної діяльності підприємства. Вона також впли- ває на ризиковість діяльності підприємства.

4. Фінансові заходи

щодо покращення структури капіталу

При прийнятті рішення щодо оптимізації структури капі- талу фінансовий менеджер повинен використовувати прин- ципи ефективної діяльності підприємства.

Дотримання принципу взаємокредитування, забезпечу- ється, з одного боку, збільшенням позичкових коштів (па- сива балансу), а з іншого – наданих кредитів (активи балан- су). Мистецтво фінансового менеджера полягає в тому, щоб з одного боку підтримувати баланс дебіторської і кредиторс- ської заборгованості, а з іншого – забезпечити своєчасні роз- рахунки за зобов’язаннями. Для цього необхідно нормуван- ня відносин між кредиторами і позичальниками. Збільшен- ня позичкових коштів буде для підприємства більш ефектив- ним, якщо рентабельність його активів вища за процент на кредитному ринку.

Довіра до товарів і послуг підприємства дає можливість залучати кошти шляхом отримання банківських позик, залу-

 

чення зовнішніх інвестицій.

Емісія  та  розміщення  акцій

підприємства   займає   тривалий

час  порівнянно  з  банківськими

позиками. Втрата часу – суттєвий

Мудрість полягає не в тому, як вірно використати гроші, а в тому, як щасливо жити за допомогою грошей.

 

недолік цього джерела. Вона призводить до втрати клієнтів, що знижує конкурентоздатність фірми. Проте залучення ка- піталу шляхом емісії акцій зменшує ризик банкрутства під- приємства.

Приймаючи  рішення  про  залучення  коштів,  фінансо- вий менеджер повинен враховувати рівень довіри до під- приємства з боку кредиторів, який вимірюється за допомо- гою нормативів DCR, LTV, ЕТІ та коефіцієнтом покриття зобов’язань.

При визначенні джерел позичкового капіталу суттєву роль відіграє розмір витрат на отримання позик.

При розрахунку витрат на отримання кредитів потрібно виходити з того, що витрати пов’язані з виплатами відсо-

тків за банківськими позиками, включаються до собівартос- ті продукції.

Розмір витрат на залучення коштів шляхом емісії та роз- міщення облігацій дорівнює сумі відсоткових платежів, що сплачуються по них, та витрат на емісію і розміщення облі- гацій.

При несприятливій зміні ділового циклу відбувається зменшення попиту на товари і послуги. Тому підприємство повинно мати певний запас надійності, що досягається збіль- шенням частки власного капіталу. Для цього фінансовий ме- неджер повинен зменшувати коефіцієнт фінансового важеля та збільшувати коефіцієнт автономії. Збільшення власного ка- піталу може здійснюватись як шляхом емісії акцій або додат- кових внесків засновників, так і за рахунок прибутку.

Розрахунок витрат по залученню капіталу шляхом емісії звичайних акцій здійснюється за формулою:

Be = D × V + Beм., розміщ., де: D – розмір дивідендів, \%;

V– вартість акцій за номіналом, грн.;

Beм., розміщ. – вартість витрат на емісію та розміщення ак- цій, грн.

Джерелом збільшення власного капіталу є також нероз- поділений прибуток. Всі кошти, що залишились після спря- мування прибутку на дивіденди, реінвестуються у підпри- ємство.

Суттєвий  вплив  на  зростання  доходів  і  рентабельнос- ті підприємства в сучасних умовах мають нематеріальні ак- тиви. Тому фінансовий менеджер повинен здійснювати фі-

 

Гроші існують для того, щоб їх витрачати, а витрачають, – щоб робити добро.

Френсіс Бекон

нансові  заходи  щодо  збільшен- ня частки нематеріальних активів у структурі капіталу. Джерелами цього збільшення можуть бути як власні, так і позичені кошти.

 

Зміну структури капіталу можна провести приміром, за- лучаючи додаткові кошти для збільшення певної частини активів, або шляхом виведення з складу активів тієї части- ни, яка є занадто великою. Наприклад, рентабельність осно- вних фондів підприємства буде зростати якщо була зменше- на пасивна частина основного капіталу (див. тему «Фінансо- ве управління основним капіталом підприємства»).

При здійсненні фінансових заходів доцільно керуватись правилом операційного важеля: більша питома вага по- стійних витрат підприємства забезпечує більший вплив на прибуток за зміни обсягу продажів. Заходи щодо оптиміза- ції структури капіталу можуть враховувати також правило комбінованого важеля, який поєднує фінансовий і опера- ційний лівередж. Якщо підприємство має значний як опе- раційний так, і фінансовий лівередж, то в цьому випадку невелика зміна в обсязі реалізації може зумовити значні ко- ливання в доходах на акцію.

 

 

Завдання для самостійної роботи

1. Розглянути поняття: «структура капіталу», «динаміка структури капіталу» та «оптимізація структури капіталу». Засвоїти принципи фінансового планування структури капі- талу підприємства та проаналузувати їх зв’язок з кількісни- ми показниками.

2. При аналізі структури капіталу необхідно вміти вико- ристовувати математичні функції, які відображають зв’язок структури капіталу з ефективністю діяльності підприємства.

3. Слід навчитись розраховувати вартість витрат на залу- чення коштів з різних джерел та оцінювати ефективність їх використання.

4. Розробити перелік заходів щодо оптимізації структури капіталу на вибраному викладачем підприємстві.

?          Запитання та завдання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття «оптимізація структури капіталу».

2. Наведіть принципи фінансового планування структу-

ри капіталу.

3. Як використовується правило фінансового важеля для

оптимізації структури капіталу?

4. Які формули використовуються для оцінки структури

капіталу?

5. Чому доцільно збільшувати частку нематеріальних ак- тивів у структурі капіталу?

6. Які  принципи  і  нормативи  доцільно  використовува- ти  при оптимізації структури капіталу?

i :)        Індивідуальне завдання за цією темою

Проаналізувати структуру капіталу ВАТ «Хлібзавод» та запропонувати заходи щодо її оптимізації (див. Додаток Б).

Р.S. Якість виконання цього завдання є об’єктом контро- лю кредитно-модульної системи (модуль № 2).