Фізичне виховання - Навчальний посібник (Присяжнюк С.І.)

2.1. загальні вимоги до проведення занять   з фізичного виховання із студентами спеціального навчального відділення

Заняття з фізичного виховання базуються на врахуванні  індиві- дуальних  психо-фізіологічних особливостей, фізичних  можливос- тей кожного студента та реакції його організму на фізичне наван- таження.

Головною особливістю  занять у спеціальному  навчальному від- діленні  є не спортивна  спрямованість, а цілеспрямоване викорис- тання  фізичних  вправ  з метою поліпшення фізичного,  психічного здоров’я, удосконалення функціональних можливостей організму за допомогою засобів фізичної  культури  і спорту. Фізичні вправи мають бути дозованими і не виконуватися з максимальним зусил- лям, а на межі своїх можливостей.

З перших  занять  студенти  спеціального  навчального  відділен- ня опановують  прийоми  самоконтролю і визначення ступеня  вто- ми, вчаться оцінювати  частоту серцевого скорочення  (ЧСС) після фізичного  навантаження. Особливу  увагу на заняттях  з фізичного виховання потрібно приділяти дотриманню правильної техніки ди- хання під час виконання вправ і формуванню правильної постави.

Основні  завдання  занять  з фізичного  виховання із студентами спеціального  навчального відділення:

1. Зміцнення здоров’я, сприяння гармонійному фізичному роз- витку та загартуванню організму. Для виконання цього завдан- ня потрібно, насамперед, забезпечити кожному студенту кількісно і якісно повноцінний руховий режим. Для кожного студента медич- ної групи необхідно правильно визначити та активно використову- вати весь арсенал засобів фізичної культури. Разом з тим під час визначення медичних груп є серйозні упущення, які у подальшому впливають  на ефективність оздоровчих  навчально-тренувальних занять.

Кількість студентів, зарахованих за станом здоров’я до спеціаль- них медичних груп, здебільшого надмірна, часто у ці групи зарахо- вують студентів, які могли б займатися у підготовчій чи й основній групі. Як відзначали  С.Ф.Цвек і В.С.Язловецький (1983), брак єди- них вимог лікарів до визначення спеціальної медичної групи, визна- чення групи для занять  фізичним вихованням тільки  за діагнозом

 

ліпшення  адаптації  організму  до вправ такого виду. Основним за- собом, який  забезпечує  розвиток  адаптаційних процесів, має бути сама «протипоказана» вправа. Не виключати,  а дозовано, з ураху- ванням  рівня  наявних  порушень  і пристосувальних можливостей організму використовувати цю вправу, що становить одне із важли- вих завдань  занять  фізичного  виховання у спеціальному  навчаль- ному відділенні.

Для досягнення  максимального оздоровчого  ефекту  під час за- нять треба використовувати суворо диференційовані (залежно від порушень та обсягу пристосувальних можливостей) методи занять. Важливо також враховувати, що організм студентів цієї категорії потребує рухової активності  не менше, а частіше і більше, ніж орга- нізм здорових  юнаків і дівчат, причому  йому потрібна якісно інша рухова активність.

2. Ліквідація залишкових явищ  після перенесеного захворю- вання та підвищення фізичної і розумової працездатності. Ово- лодіння  новими  фізичними вправами  і руховими  навичками,  безу- мовно, важливо для студентів. Однак безпосередньою, найближчою за часом «віддачею» від оздоровчих навчально-тренувальних занять фізичного  виховання і має бути підвищення розумової  і фізичної працездатності, а також  ліквідація  або зменшення  впливу  залиш- кових  явищ  після  захворювання. Відомо, що правильно організо- вані (відповідно  до сучасних досягнень теорії та методики фізично- го виховання і лікувальної фізичної  культури) заняття  фізичними вправами  і загартування суттєво  підвищують  психічну  та фізичну працездатність [2, 19, 37, 51, 59].

Кожен із засобів фізичного виховання має здатність стимулюва- ти працездатність. Однак значно більший ефект виявляє комплексне застосування різних форм занять фізичними вправами і природних факторів. Отже, проведення оздоровчих навчально-тренувальних занять з фізичного  виховання дає значний  ефект в оздоровленні та фізичному зміцненні організму студентської  молоді.

3. Підвищення компенсаційних можливостей організму. В ос- нові оздоровчого  впливу  занять  фізичними вправами,  і особливо якщо вони проводяться в умовах паркової чи лісопаркової зони, лежить розвиток  таких змін в організмі, які сприяють  підвищенню компенсаційних можливостей організму і розгортанню  механізмів загальної адаптації та ефективності виконання визначених  завдань.

 

Експериментальний матеріал, зібраний  М.В.Зімкіним та О.В.Коробковим (1960),  В.П.Мурзою  (1991),  О.М.Аксьоновою  і І.Г.Соколовою  (1993),  Р.Т.Раєвським (2002),  С.І.Присяжнюком (1990, 2006) та ін., свідчить про те, що вплив оздоровчих навчально- тренувальних  занять   фізичними  вправами    реалізується   через участь основних механізмів адаптації, внаслідок  чого ефективність їх зростає. Важливе значення для механізмів загальної адаптації ма- ють такі результати оздоровчого фізичного тренування:

1) удосконалення функції центральної нервової системи, а отже, і нервової регуляції функцій  організму;

2) підвищення функціональних здібностей і стійкості ендокрин- них систем;

3) збільшення енергетичного потенціалу  організму;

4) розширення можливостей транспорту  кисню;

5) оптимізація окисних  процесів  (у зв’язку  з посиленим  утво- ренням мітохондрій) і економізація обміну речовин;

6) підвищення стабільності роботи іонних насосів, які підтриму- ють постійний іонний склад у клітинах.

4. Формування та удосконалення основних рухових умінь та навичок, необхідних для  опанування  майбутньої професії. Вирі- шенню цього завдання в аграрних вищих навчальних закладах спри- яє організація фізичного виховання, яке забезпечує професійно- прикладну фізичну  підготовку всіх студентів. Для студентів, зарахованих за станом здоров’я до спеціальної  групи, професійно- прикладна фізична  підготовка має велике значення, значно більше, ніж для здорових їх товаришів, адже юнаки і дівчата, які перенесли серйозні захворювання, не можуть розраховувати на те, що вони пристосуються до вимог своєї трудової діяльності  завдяки  природ- ним даним організму і процес такого пристосування відбудеться сам по собі. Крім цього, необхідно враховувати специфічні  особливості трудової  діяльності  в умовах  агропромислового виробництва, яке пов’язане з негативною  дією на організм працівників кліматичних, біологічних, хімічних та інших чинників.

Те чи інше захворювання, яке призвело  до погіршення  фізичної підготовленості організму, має змусити  студентів аграрних ВНЗ більш активно  та відповідально, за допомогою викладачів  кафедр фізичного  виховання,  використовувати засоби фізичної  культури  і спорту для розвитку найважливіших рухових умінь і навичок, які в майбутньому  сприятимуть високій працездатності.

 

Оволодіння окремими  професійно  важливими навичками до- цільно   розпочинати  уже  з  перших   оздоровчо-тренувальних за- нять.  Включення  у зміст  практичних занять  фізичних  вправ,  які мають прикладне значення  і використовуються для лікувально- профілактичного напряму, сприяють  підвищенню  ефективності занять (Р.Т.Раєвський, 2002). Враховуючи  ці дані, можна рекомен- дувати використовувати окремі спеціальні  вправи, які розвивають професійно  важливі  якості вже з перших оздоровчо-тренувальних занять  у спеціальному  навчальному відділенні,  коли вирішуються лікувально-профілактичні завдання.

5. Формування навичок і виховання звичок особистої і сус- пільної гігієни  та  здорового способу життя. Якщо  оволодіння фізичними вправами, досягнення  високої фізичної  працездатності, які вимагають інтенсивного тренування, для студентів спеціального навчального  відділення  є справою надто складною, то формування навичок і звичок особистої та суспільної гігієни, здорового способу життя  є досить  доступними для  них. Дотримання правил  гігієни, розумне  і дбайливе  ставлення  до свого здоров’я для студентів, які перенесли  захворювання або мають проблеми  зі своїм  здоров’ям, особливо важливо.

Під час занять з фізичного виховання студенти спеціального на- вчального відділення  оволодівають  правилами особистої гігієни, пов’язаними, насамперед, із заняттями фізичними вправами і загар- туванням  (прийняття водних процедур, розумний  розпорядок дня, догляд  за шкірою),  навчанням,  харчуванням, одежею, а також  на- вичками  правильної поведінки  у колективі  та суспільстві.  Особли- вої уваги при цьому заслуговує  уміння стежити за своєю поставою, швидко і красиво ходити.

Беззаперечною умовою здорового способу життя є повне виклю- чення будь-яких впливів, які можуть порушити нормальну життє- діяльність організму. Неприпустиме вживання алкогольних напоїв, навіть у свята. Ця традиція  привела до появи нового патологічного стану, відомого у медичній  літературі  під назвою «святкового сер- ця». Американські  кардіологи,  які описали  цей стан, звернули  ува- гу на те, що кількість  хворих зі скаргами  на підвищене серцебиття, болі за грудиною  і серйозні  порушення  ритму серцевої  діяльності різко зростає після вихідних  і особливо святкових днів, які супро- воджуються вживанням алкогольних напоїв.

 

Згубний вплив  на організм  молодих  людей  здійснює  тютюно- паління.  Тютюновий  дим, як стверджують  лікарі, є сильнодіючою сумішшю шкідливих  газів, рідин і твердих дрібних часточок. Він містить понад 4000 компонентів,  більшість із яких є фармакологіч- но активними,  токсичними, мутагенними і канцерогенними.

Дим,  який  продукує  цигарка,  складається з  основного  (тобто диму, який вдихає та видихає курець)  і бокового (тобто диму, який випускається в атмосферу з кінця палаючої цигарки). У принципі, ці два види диму містять однакові компоненти, але в різних пропорціях. Так, боковий дим (БД) містить удвічі більше нікотину, ніж основний (ОД), а в деяких  випадках  різниця  може бути ще більшою. Вміст у БД 4-амінобіфенілу — речовина, яка зумовлює розвиток раку сечово- го міхура, — майже у 31 раз більший, ніж у ОД (до слова, на сьогодні цигарка залишається єдиним зовнішнім  джерелом цього канцеро- гену). У БД втричі більше бензапірену (досить поширеного канце- рогену, який міститься  у вихлопах  автомобілів,  продуктах  згорання їжі, у газоподібних  відходах промисловості), у 6 разів більше толуо- лу (токсичного продукту, який погіршує зір та негативно впливає на центральну нервову систему), і в 50 разів більше диметилнітрозаміну (суперсильної отрути, дії якої не може протистояти жоден вид тва- рин. Переважно наносить шкоду печінці та легеням).

Охолоджуючись, дим утворює смолу й осідає на дихальних шля- хах людини. Смола є найбільш небезпечною з хімічних речовин, які містяться  у цигарках,  — притому,  що люди, в основному,  палять через вплив нікотину на мозок, вмирають курці передусім через згубний вплив смоли. Вона спричиняє параліч очисного процесу в легенях і ушкоджує альвеолярні мішечки, спричиняє рак і захворю- вання легенів, а також знижує ефективність імунної системи.

Великої  шкоди завдає курцеві (як активному,  так і пасивному) оксид вуглецю — безбарвний  газ, який проникає через легені в кров і міцно поєднується з гемоглобіном,  перешкоджаючи таким чином транспортуванню кисню до тканин.  А це позначається на функці- онуванні  усіх органів людини. Мозок і м’язи (включаючи серцеві) не можуть діяти на повну силу без достатньої кількості кисню, і для того щоб компенсувати таку нестачу, серце і легені змушені працю- вати з перевантаженням. У результаті  з’являються проблеми з кро- вообігом. Крім того, монооксид вуглецю пошкоджує стінки артерій, а це може призвести до серцевого нападу (табл. 2.1.1).

 

2.1.1.  Складники тютюнового диму. Доза, яка вдихається (міліграмів)

 

Види канцерогенних

речовин

Активний курець

(1-а  цигарка)

Пасивний курець

(1-а  година)

1.

Чадний газ

18,4

9,2

2.

Оксид азоту

0,3

0,2

3.

Альдегіди

0,8

0,2

4.

Ціанід

0,2

0,005

5.

Акролеїн

0,1

0,01

6.

Нікотин

2,1

0,04

 

До радіоактивних компонентів,  знайдених  у висококонцентро- ваному  тютюновому  димі, належать  полоній-210 і калій-40.  Крім цього, присутні  такі радіоактивні компоненти,  як радій-226,  радій-

228 і торій-228. Ці речовини завжди є канцерогенами.

Будь-яка людина (навіть  запеклий курець),  увійшовши  до кім- нати, відразу відчує, що там довго «димили»,  навіть якщо після са- мої вечірки чи робочої наради у помешканні  вже кілька днів ніхто не з’являвся із запаленою цигаркою. Не дасть помилитися характер- ний запах, добре відомий відвідувачам «курилок». Цей запах обу- мовлений  повторним  виділенням напівлетючих  органічних  сполук (ПЛОС), які осідають на стінах і підлозі кімнати, килимах, меблях, одежі тощо. Найбільш відомим ПЛОС є нікотин, до менш відомих належить  тютюнова  смола, яка однак повторно  виділяється впро- довж більш  тривалого  періоду.  За  твердженням А.Ситника,  регу- лярне вдихання  вторинного  тютюнового  диму має важчі наслідки, ніж паління на свіжому повітрі.

Особливо  негативні  наслідки  паління  спостерігаються у жінок. Жінки, які постійно палять, ризикують не тільки погіршити стан власних  кровоносних судин, серця та легенів, збільшити ризик  за- хворювання на рак і бронхіальну  астму, але й отримати  «бонус» у вигляді жовтих зубів, несвіжого дихання, нездорового кольору об- личчя і грубого прокуреного голосу. Крім цього, шкіра, яка відчуває нестачу кисню через паління, стає сухою і сірою, а також може набу- ти жовтогарячих, пурпурних  або червоних  тонів, що в будь-якому випадку не робить жінку (дівчину) привабливою...  У паліїв раніше з’являються зморшки,  особливо  навколо  очей і рота, а в багатьох

 

жінок зморшки  розходяться під правильними кутами від верхньої і нижньої губи.

Водночас, як з’ясували норвезькі  вчені, у жінок-курців виникає набагато більше проблем у репродуктивній сфері, аніж у їхніх одно- літків, які не палять. Як свідчать науковці, відсутність менструації і нерегулярність менструального циклу, незвичні піхвові виділення  і кровотечі — це неповний  перелік тих «сюрпризів»,  якими  жіночий організм «віддячує» своїй власниці за регулярні перекури. Нікотин, смола, формальдегід, оксид вуглецю, амоній, ціаністий  водень і ще кілька  тисяч токсичних,  мутагенних  і канцерогенних компонентів тютюнового диму призводять до того, що яєчники жінки виробля- ють менше овоцитів (незрілих яйцеклітин). Такій жінці стає важко завагітніти, як правило, їй потрібно більше від одного року. Якщо ж така жінка змогла завагітніти, вона має помітно вищий ризик неви- ношення.

Крім  того, курці  досягають  природної  менопаузи  на один-два роки раніше, ніж ті, хто не палили  або кинули  палити. Доктор Теа Мікельсон  з університету  Осло (Норвегія) підрахувала,  що шанси на ранню менопаузу  (тобто  до 45 років)  у «прокурених» жінок на

60 \% вищі, ніж у некурців.  Це пояснюється токсичною  дією ком- понентів тютюнового диму на яєчники та низьким  рівнем гормону естрогену у паліїв. Дослідники зазначають,  що жінки, які відмови- лися від паління приблизно за 10 років до настання передбачуваної менопаузи, уникли раннього вступу у вік «жіночої осені».

Висновок  норвежців  однозначний — чим раніше жінка-курець відмовиться від своєї шкідливої звички, тим довше триватиме її ре- продуктивна молодість. Тож представницям прекрасної  статі треба заздалегідь подбати про відтермінування гормональної  перебудови організму.

Велике   занепокоєння  у  фахівців-медиків  викликає  пробле- ма паління  серед шкільної молоді. За твердженням професора В.Шаповалової у м. Києві  палить  близько  38 \% школярів  та 54 \% студентів. Стан здоров’я школярів  з кожним  роком різко погіршу- ється. Тільки  1–2 \% школярів  з 1 до 11 класу  зберігають  високий рівень здоров’я. У значної кількості  київських  дітей від 6 до 19 ро- ків нараховується від 4 до 6 патологій.  Показник низького  рівня здоров’я (тобто  тих, що постійно  хворіють, ослаблених) — у 70 \% школярів.  Медики  стверджують:  якщо така ситуація  збережеться і

 

надалі, то через 30 років не потрібні будуть ліцеї та гімназії, розумні розвивальні програми: нікого буде навчати.  Сил ходити до школи через покоління ні в кого не буде. Прогнози  для української  нації досить загрозливі.

Паління,  як правило, тягне за собою або збільшує вживання ал- когольних  напоїв. По суті, і одне, і друге — вплив  одного типу, за- тьмарення свідомості і розладнання здоров’я людини. Для молодих людей, чиє здоров’я внаслідок  захворювання ослаблене, навіть рід- ко вживана доза алкогольних напоїв, як і випалення інколи кількох цигарок, стає причиною порушення  нестійкої рівноваги між факто- рами хвороби і видужання.

Статистика свідчить, що Україна посідає перше місце у сві- ті за кількістю чоловіків, які палять. Це стосується і юнаків- старшокласників.

В Україні палить кожен другий чоловік і кожна п’ята жінка. Всього в Україні нараховується близько 9 млн  активних курців, які  складають третину всього  працездатного населення краї- ни. Якщо у світі на кожну людину припадає в середньому 870 ви- палених цигарок, то в Україні — 1500–1800, тобто 4–5 цигарок в день.

За  даними НІІ  кардіології України за останні 20 років  про- шарок  жіночого  населення України, що палить, збільшився у 4 рази.

За даними експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я

(ВООЗ):

— щорічне збільшення кількості курців в Україні складає май- же 100 000, до того ж на пов’язані із палінням хвороби при- падає  37 000 смертей серед чоловіків 35–69  років;

— кожен  четвертий підліток в Україні випалює свою  першу цигарку у віці 10 років;

— Україна є другою країною у світі (після Чілі), де у віці 13–

15 років палить понад  30 \% юнаків і дівчат.

6. Оволодіння методами самоконтролю за функціональною діяльністю організму під час занять фізичними вправами. Під час занять оздоровчим  навчально-тренувальним процесом особли- ве значення  надається  самоконтролю. Його метою є оцінювання ефективності оздоровчих  навчально-тренувальних занять  і, в разі потреби, внесення коректив у зміст занять. Основними завданнями

 

самоконтролю є визначення адекватності  оздоровчо-тренувальних навантажень їх оздоровчій ефективності.

Поточний  самоконтроль передбачає  самостійні  спостереження за станом свого здоров’я, фізичною та розумовою працездатністю, функціональним станом серцево-судинної, дихальної  та м’язової систем,  які  зазнають   найбільшого   фізичного   навантаження  під час занять  і у проміжках  між ними, відповідно  до суб’єктивних  та об’єктивних показників.

До  суб’єктивних показників належать:  самопочуття,   апетит, сон, бажання  займатися фізичними вправами,  працездатність, біль у м’язах тощо.

До об’єктивних показників належать: частота серцевих скоро- чень (ЧСС), частота дихання (ЧД), спірометрія (ЖЄЛ), артеріаль- ний тиск (АТ), динамометрія тощо.

Погіршення перелічених  показників у проміжках  між оздоров- чими навчально-тренувальними заняттями, тобто у дні відпочинку, як правило, свідчить про те, що навантаження визначено  непра- вильно, воно перевищує  функціональні можливості  організму, а оздоровчого ефекту немає. Для поточного самоконтролю можна ви- користовувати аналіз зміни маси тіла, яка є об’єктивним  показни- ком фізичного  розвитку,  стану здоров’я і правильного оздоровчого тренувального режиму.  Як  правило,  з перших  регулярних занять (2–3 тижні) маса тіла, особливо в осіб з перевищенням її, дещо зни- жується (на 1,5–2,0 кг) внаслідок втрати води і зменшення жирово- го прошарку. У подальшому  за умови правильного вибору режиму оздоровчого тренування вона стабілізується. Якщо під час звичай- ного харчування  триває  зниження маси тіла, необхідно  зменшити тренувальні навантаження і звернутися до лікаря за порадою.

Під час регулярних і правильно дозованих  фізичних  наванта- жень оздоровчо-тренувальний ефект відчувається уже через 5–7 занять.  Він проявляється переважно  в економізації  фізіологічних реакцій серцево-судинної системи на обсяг фізичного  навантажен- ня. У зв’язку  з цим рекомендується через кожні  5–6  занять  здій- снювати контрольне  тестування  із стандартним навантаженням на серцево-судинну систему (проба  із 20 глибоких  присідань  за 30 с, тест Руф’є, ортостатична  проба).  З урахуванням отриманих  даних коригують оздоровчо-тренувальну програму, збільшуючи або змен- шуючи  обсяг  та інтенсивність фізичного  навантаження. Повніше

 

оздоровчо-тренувальну програму  потрібно  коригувати  через кож- ні 8–10 тижнів занять  після чергового тестування  рівня фізичного стану і підготовленості за допомогою визначених  тестів.

Під час кожного окремого заняття  потрібно  здійснювати  опера- тивний контроль. Його завданням є визначення відповідності обсягу та інтенсивності  оздоровчо-тренувального навантаження функціо- нальним  можливостям кожного  студента.  Найбільш доступним  за- собом оперативного контролю є аналіз ЧСС. Максимальна ЧСС у сту- дентів спеціального навчального відділення під час занять оздоровчим тренуванням не повинна перевищувати значення 180 мінус вік.

Для самоконтролю інтенсивності фізичного навантаження мож- на використовувати й інші показники. Під час виконання аеробних вправ (ходьба та оздоровчий  біг) досить інформативним є «розмов- ний тест». Якщо  ви можете  вільно  розмовляти чи співати  під час виконання вправи  — це свідчить,  що інтенсивність фізичного  на- вантаження відповідає  вашим  функціональним можливостям. Ін- ший спосіб — це коли під час виконання аеробної вправи  дихання відбувається лише носом при закритому роті. Якщо  ж під час ви- конання  аеробної  вправи  ви дихаєте  ротом або вам важко  дихати під час розмови, то це ознака того, що фізичне  навантаження пере- вищує  ваші аер обні можливості.  Поява  під час виконання вправи стисного загрудинного  болю, шуму та пульсації у вухах, відчуття важкості у потилиці є ознакою надмірного фізичного навантаження і сигналом до його зниження.