6.1. види масажу

Нині  масаж використовується як лікувальний засіб у клініках, санаторіях,  а також для відновлення сил у системі фізичної  куль- тури і спорту. Він є обов’язковою частиною підготовки космонавтів на Землі  і засобом відновлення сил після  повернення  із Космосу. Спортивний масаж є обов’язковою складовою  тренувального про- цесу спортсменів.

Залежно від завдань розрізняють такі види масажу: гігієнічний

(косметичний), лікувальний, спортивний, самомасаж.

Гігієнічний масаж. Цей  вид масажу  — активний засіб профі- лактики  захворювань, збереження  працездатності. Він застосову- ється  у формі  загального  масажу  чи масажу  окремих  частин  тіла. Під  час  його  виконання використовують різні  прийоми  ручного масажу, спеціальні  апарати, використовується самомасаж  (у поєд- нанні із ранковою  гімнастикою), у сауні, під душем тощо. Один  із

різновидів гігієнічного масажу — косметичний — використовується при патологічних  змінах шкіри обличчя  і як засіб попередження її старіння.

Лікувальний масаж. Цей вид масажу є ефективним методом ліку- вання різних травм і захворювань. Розрізняють такі його різновиди:

— класичний — використовується без урахування рефлекторного впливу  і проводиться поблизу  від пошкодженої  ділянки  тіла або безпосередньо на ній;

— рефлекторний — його проводять з метою рефлекторного впли- ву на функціональний стан внутрішніх  органів, систем, і тка- нин; при цьому використовують спеціальні  прийоми,  вплива- ючи на певні зони — дерматоми;

— поєднальнчий — при цьому виді масажу впливають  здебільшо- го на з’єднувальну тканину, підшкірну клітчатку; основні при- йоми цього виду масажу виконують  з урахуванням напрямку ліній Юеннінгофа;

— періостальний — при цьому  виді масажу  шляхом  впливу  на точки у певній  послідовності  викликають рефлекторні зміни в окісті;

— точковий — різновид лікувального масажу, коли локально впливають  розслаблюючим чи стимулюючим засобом на біо- логічні  активні  точки  (зони) відповідно  показанням при  за- хворюванні або порушенні функції, чи болю, локалізованого у певній частині тіла;

— апаратний — проводять  за допомогою вібраційних,  пневмові- браційних,  вакуумних,  ультразвукових, іонізуючих  приладів, використовують також  різновиди  баро-, електростимуляцій- ного та інших видів масажу (різні аплікатори тощо);

— лікувальний  самомасаж — виконується самим  хворим,  може бути рекомендований його лікарем, медсестрою, спеціалістом з масажу, ЛФК. Вибираються найбільше ефективні  для впли- ву на дану ділянку тіла прийоми.

Спортивний масаж. Це вид масажу розроблений і системати- зований  проф. І.М.Саркізовим-Серазіні. Відповідно  до завдань ви- діляють  такі його різновиди:  гігієнічний,  тренувальний, відновлю- вальний та попередній [9].

Гігієнічний зазвичай виконує сам спортсмен щоденно одночасно з ранковою гімнастикою, розминкою.

Тренувальний  масаж виконується для підготовки спортсмена  до найвищих  спортивних  досягнень  за найбільш  короткий  період і з меншою затратою  психофізичної енергії. Використовується в усіх періодах  спортивної  підготовки.  Методика  тренувального масажу залежить  від завдань, особливостей  виду спорту, характеру  фізич- ного навантаження та інших чинників  (табл. 6.1.1).

6.1.1.  Приблизна тривалість (хв) загального тренувального масажу залежно від маси  тіла  спортсмена

При  загальному  тренувальному масажі  масують  спортсмена  у певній послідовності.  Тривалість ручного масажу окремих ділянок і частин тіла приблизно така: спини, шиї, надплечей, сідничної (по- перек) ділянки  — 8 хв; стегна, колінних  суглобів, гомілки, гоміл- коступневих суглобів,  стопи  — 16 хв; плечей,  ліктьових  суглобів, передпліччя,  променевозап’ясткових суглобів, кисті, пальців 14 хв; грудей, живота — 7 хв.

Загальний масаж починають із попереднього. Його застосовують для нормалізації стану різних органів і систем спортсмена перед на- ступним  фізичним або психоемоційним навантаженням. Залежно від завдань розрізняють такі різновиди  попереднього масажу:

— розминальний  — виконується перед навчально-тренувальним заняттям чи участю у змаганнях,  коли  необхідно  підтримати та підвищити  тонус організму  до моменту виконання вправи, враховуючи при цьому специфіку виду спорту;

— зігрівальний — застосовують при охолодженні організму чи окремих  частин тіла спортсмена,  використовуючи при цьому різні розтирання, мазі (фіналгон, дольпік, слоанс, ефкамон, ні- кофлекс  тощо);

— мобілізуючий — застосовують  для мобілізації усіх ресурсів ор- ганізму спортсмена  — фізичних,  психічних, технічних тощо — у поєднанні із словесним  «навіюванням».

Відновлювальний  масаж — вид спортивного  масажу, який засто- совується після різного виду навантажень (фізичних, розумових) та за будь-якого  ступеня втоми, стомлення для максимально швидко- го відновлення різних функцій  організму спортсмена  і підвищення його працездатності. Короткочасний відновлювальний масаж про- водять під час перерви протягом  1–5 хв між раундами,  сутичками, боями, забігами, замінами у спортивних  іграх тощо.

Основними завданнями короткочасного відновлювального ма- сажу є:

— зняти надмірне нервово-м’язове  і психічне напруження;

— розслабити нервово-м’язовий апарат і створити умови для опти- мально швидкого відновлення організму;

— зняти виявлені  больові відчуття;

— підвищити  загальну та спеціальну  працездатність як окремих частин тіла, так і всього організму.

Самомасаж. У повсякденних умовах далеко не завжди є мож- ливість  скористатися послугами  фахівця  з масажу.  У цих умовах можна застосувати самомасаж. Розпочинаючи засвоєння  методики самомасажу, необхідно дотримуватися таких правил.

1. Усі рухи масуючої руки здійснювати по ходу потоку лімфи до найближчих лімфатичних вузлів.

2. Верхні кінцівки масажувати за направленням до ліктьових та пахвових лімфатичних вузлів.

3. Нижні  кінцівки  масажувати за направленням до підколінних та пахвових лімфатичних вузлів.

4. Грудну клітку  масажувати спереду і у сторони за направлен- ням до пахвових впадин.

5. Шию масажувати донизу за направленням до надключичних лімфатичних вузлів.

6. Поперекову та куприкову ділянки  масажувати за направлен- ням до пахвових лімфатичних вузлів.

7. Самі лімфатичні вузли не масажувати.

8. Намагатися до оптимального  розслаблення м’язів тих частин тіла, на яких виконується масаж.

9. Руки і тіло повинні бути чистими.

10. У деяких випадках самомасаж можна виконувати через тон- ку бавовняну чи шерстяну білизну.

Необхідно відзначити, що самомасаж вимагає від масажиста значної м’язової енергії, створює велике  навантаження на серце та

органи дихання, як і будь-яка фізична праця, сприяючи при цьому на- копичення в організмі продуктів обміну речовин. До того ж при його виконанні немає свободи у рухах, та й окремі маніпуляції утруднені, тим самим обмежуючи рефлекторний вплив масажу на організм.