Фізичне виховання - Навчальний посібник (Присяжнюк С.І.)

5.7. стисла клініко-функціональна характеристика захворювань органів зору

Будь-яке зниження рухової активності  обов’язково відбиваєть- ся на функціональних якостях  зорового апарату. Як приклад,  про- гресуюча короткозорість (міопія) у студентів. Поряд із спадковим, генетичним фактором, однією із основних причин цього захворю- вання є недостатнє фізичне навантаження. Є незаперечні дані, що у студентів з недостатнім  фізичним розвитком органу зору відзнача- ється слабкість  так званого акомодаційного (ціліарного) м’яза, що регулює  кривизну кришталика ока для  постійного  «наведення  на різкість» ока.

 

Разом  з тим необхідно знати, що основним  принципом  є не лі- кування,  а попередження хвороби, бережливе  ставлення  до органів зору.

На гостроту зору людини впливає  стан світло-сприймаючого та світлопровідникового апаратів ока.

Пристосування очей до чіткого бачення предметів, що знахо- дяться на різній відстані від очей, називається акомодацією.

У нормальному стані спокою акомодація  очей виставляється на свою подальшу точку чіткого бачення. Ця здатність ока називається рефракцією. Розрізняють три види рефракції.

1. При  іметропічній рефракції  світлові  промені  збираються  у фокус на сітківці у центральній ямці. Таке око є нормальним. Точ- ка чіткого бачення лежить у нескінченності і до ока направляються паралельні  промені.

2. При  короткозорій рефракції  паралельний пучок  променів, падаючи  на око, збирається у фокус  попереду  центральної ямки, внаслідок чого на центральну  ямку падає пучок розгалужених про- менів. Це призводить до розпливчастого зображення предметів. Мі- опічна рефракція розвивається у таких випадках:

а) коли сила заломлювальних середовищ  більша за нормальну

(у цьому випадку кривизна кришталика більша);

б) коли довжина ока перевищує  норму (більша 22,5–23 мм).

3. При гіперметропічній або далекозорій рефракції  пучок па- ралельних променів після заломлення в оці збирається у фокус за центральною  ямкою сітківки. Тому людина добре бачить віддалені предмети, але погано ті, що поблизу.

Розвиток короткозорості пов’язаний з багатьма факторами: три- вале читання, особливо у лежачому положенні; недостатнє освіт- лення; читання у міському транспорті; виконання зорової роботи на близькій відстані (ближче  30 см від очей).

Вроджену короткозорість фахівці пов’язують із спадковістю, па- тологією  вагітності  та родів, внутрішньоутробним захворюванням та недоношеністю дітей.

Розрізняють короткозорість трьох ступенів: слабкий — до 3,0 ді- оптрій (дітр.),  середній  — від 3,5 до 6,0 дітр., високий  — від 6,0 та вище.