Історія політичних вчень - Навчальний посібник (Безродний Є. Ф., Уткін О. І.)

Заключення

Все вище викладене свідчить, що історія політичних вчень не є врівноваженим, лінійним, одномірним процесом збагачення і по- глиблення політичних знань, оскільки вона водночас являє собою арену постійного протиборства політичних ідей, які відображають реальну картину різних суспільних сил, зіткнення різних культур. Люди за своєю природою не можуть мислити однаково. Вже в ста- родавньому світі виникло прагнення осмислити державу і політич- ні погляди як творення людського мистецтва, підпорядкованого суспільним потребам. Історія політичних вчень зумовлюється різ- номанітністю конкретних соціокультурних, історичних, національ- них, географічних та інших умов тієї чи іншої країни, народу. Вона не завжди збігається з основними етапами світової історії, оскільки помітні досить істотні відмінності в історії того чи іншого народу, який є своєрідною часткою загальнолюдської цивілізації, до якої він робив і робить внесок на кожному етапі свого розвитку. Тож і виходить, що один народ досягає високого рівня розвитку, тоді як інші народи уже пройшли цей етап, а деякі ще не досягли його. Уважне спостереження за історією політичних вчень свідчить, що на різних щаблях свого розвитку окремі народи неоднаково впису- ються у загальноісторичний процес. В одні часи вони самі форму- ють ідеї, котрі стають надбанням усієї цивілізації, а іноді — актив- но (чи пасивно) засвоюють цінності більш розвинутих націй. В ос- нові розвитку політичної думки — активна практична діяльність

людини, врешті-решт розвиток матеріальнго виробництва і бороть- ба класів; однією з найважливіших рушійних сил цього процесу є прогрес науки.

Вже у різних формах стародавніх держав Греції, Риму, країн

Сходу існували в зародку всі найважливіші типи устрою суспільст- ва. На їх основі розвивалася законотворча діяльність, що розкрива- ла загальні, правові закономірності функціонування тих чи інших типів держав. При цьому кращі уми людства різних епох і країн прагнули пізнати і теоретично осмислити світ в інтересах прогресу суспільства. В історії політичних вчень висвітлені питання щодо законів розвитку суспільства, місця людини, сенсу її життя роз- починаючи з первісних уявлень про суспільний устрій, характер- ний для мислителів давнини (Платона, Аристотеля та ін.), політич- них теорій епохи Відродження, буржуазних революцій, просвітництва, політичних вчень ХVІІІ–ХІХ ст., утопічного соціалізму, марксизму, ленінізму, маоїзму і сучасних політичних ідеологій: неолібералізму, неоконсерватизму, неофашизму і соціал-демократії. Гадаємо, що на- вчальний посібник з історії політичних вчень буде сприяти кращо- му розумінню минулих і сучасних політичних ідей і теорій, змісту політичних процесів, закономірностей і тенденцій їх розвитку, що мають велике значення для держав організованого суспільства, в тому числі й для сучасності.

Цілком зрозуміло, що історія — не Невський проспект. У ній були і є мислителі, які вболівають за долю своїх народів і вони в міру своїх сил працюють над цими проблемами. Але є й такі мис- лителі, які намагаються нажити на цьому політичний капітал. Такі явища помітні в сучасному житті країн СНД, в тому числі в Украї- ні. Вивчення ж історії політичних вчень, як минулих і сучасних, покликано підвищити політичну культуру студентів, викладачів і всіх, хто цікавиться політикою, оскільки ідеї і концепції більшості мислителів усіх часів пов’язані з політичною практикою. Деякі з них не втратили своєї актуальності і в наш час. Відомий російський

 

мислитель Костянтин Кавелін зазначав: «Урівноважувати розумові та моральні сили з дійсністю, поєднати в одне гармонійне ціле дум- ку і життя може віднині одне тільки глибоке вивчення самих себе в нинішньому і в минулому. Інших шляхів немає і не може бути».

Пропонована праця є спробою прослідкувати процес розвитку політичних вчень на підставі мислителів минулого і сучасності — представників різних країн і народів.