3.3. особливості застосування кінцевих серверів Інтернету

У групу кінцевих  серверів  входять  кінцеві  «адресати»,  що нада- ють  користувачам різноманітні ресурси,  якими  може  бути  інфор- мація у вигляді художніх творів, документації, фінансові зведення, інформація про курси  акцій, фірми,  їхню продукцію  і послуги,  про продаж товарів, різні способи проведення  часу і т.д.

Виходячи з основних функцій,  що виконуються веб-серверами, у цій групі виділяють такі їх різновиди:

– сервери присутності в Інтернет,

– інформаційні сервери,

– інтерактивні магазини.

Сервери присутності в Інтернеті. Вони забезпечують  віртуальну присутність фірм та їхніх пропозицій у середовищі Інтернет. Сервери цього типу можна розділити  на два види:

• рекламні сервери, які складаються з однієї або декількох  веб- сторінок і містять різну рекламну  інформацію.  Інформація про товари чи послуги фірми переважно подається в тому ж кон- тексті, в якому вони мають значення для покупця. Такий тип сервера підходить особливо для тих товарів, які не потребують представлення великої  кількості  інформації,  а основна  дія на споживачів  виявляється скоріше в емоційному, ніж в інформа- ційному плані.

• сервери, що інформують, — вони  забезпечують  надання  де- тальної інформації про фірму і/або її пропозиціях. Такі сервери можуть мати досить різноманітну побудову і, для полегшення навігації, у випадку складної побудови сервера чи великого об- сягу представленої на ньому інформації,  може використовува- тися функція пошуку.

Прикладом  інформаційного  сервера  присутності  в  Інтернет   є сайт компанії  МЕЛТ (https://www.melt.aha.ru/). На сервері  відвіду- вачі можуть ознайомитись із останніми  новинами  про перспективні розробки  і послуги, про вироби, які випускаються на даний момент, отримати  найновіші  версії програм  для управління продукцією,  що виготовляє підприємство, а також  отримати  докладну  документації про вироби, які випускаються в даний момент.

Інформаційні сервери. Головною метою серверів цієї групи є на- дання тієї або іншої інформації  користувачам Інтернету.  За ознакою необхідності  оплати  за доступ до інформації  або за її представлення на веб-сервері їх поділяють  на два види:

• платні сервери, коли за доступ до інформації  користувачі пла- тять визначену суму або коли плата стягується за надання інфор- мації, наприклад,  фірма  платить  за включення інформації  про себе в базу даних веб-сервера.  Прикладом цього є веб-сервери, що надають фінансову інформацію та інформацію про ринок;

• безкоштовні сервери, які  надають  доступ  до інформації  без- оплатно.

Приведений розподіл  серверів  за ознакою  платності  доступу  до його ресурсів використовує тільки явну форму оплати — існує плата за доступ чи ні. Крім того, усі без винятку  сайти можуть одержувати деякий дохід:

– по-перше, за рахунок  продажу  рекламного  місця  на своїх сто- рінках. Цей підхід до забезпечення прибутковості сервера одер- жав назву спонсорської  або рекламної  моделі. Для її реалізації необхідно  досягнути  достатньо  великої  кількості  відвідувачів веб-сервера;

– по-друге, за рахунок  підвищення іміджу фірми,  залучення но- вих споживачів  своєї продукції або послуг, формування бренда і т.д. Усі традиційні  заходи для досягнення  цих цілей  кошту- ють грошей, і використання ресурсів Інтернету  може вимагати більш низьких  витрат  або бути більш ефективним, тим самим приносячи додатковий  умовний дохід.

Інтерактивні магазини. Іншими  словами — магазини, що працю- ють в режимі on-line. Це веб-сервер,  що забезпечує  продаж за допо- могою Інтернету  з використанням електронного  каталогу або іншого виду представлення продукції.  Число  продуктів,  що представляють- ся і продаються  на одному сервері, може досягати  декількох  сотень. Споживачі замовляють товари  через заповнення форми,  процедуру реєстрації або вдаючись до інших методів.

Інтерактивний магазин  поєднує  елементи  прямого  маркетингу  з відвідуванням традиційного  магазину. Основні відмінності магази- ну в середовищі Інтернету від звичайної магазинної форми тор- гівлі такі:

1) інтерактивний  магазин  може  запропонувати  значно  більшу кількість  товарів і послуг;

2) інтерактивний магазин забезпечує споживачів  значно більшим обсягом інформації, необхідної для прийняття рішення про по- купку;

3) за рахунок  використання комп’ютерних  технологій  можлива персоналізація підходу до кожного  з клієнтів,  виходячи  з до- свіду його відвідувань магазину і зроблених  раніше покупок.

Як правило, інтернет-магазини сприймаються як додаток до основного  бізнесу.  Якщо  донедавна  вважалося,  що  для  підтримки іміджу фірмі досить мати власний веб-сайт, то тепер вже необхідним є свій інтернет-магазин. Цей вид електронного  бізнесу передбачає створення фірмою кількох електронних сторінок, на яких розміщені фотографії товарів, вказані  їх ціни, а також запропоновані умови їх купівлі-продажу.

Відкривши власний інтерактивний магазин, підприємство зможе:

– збільшити обсяг продажу;

– розширити ринок збуту;

– зменшити реалізаційні витрати;

– випередити  конкурентів;

– торгувати з іншими країнами;

– працювати  цілодобово;

– мати декілька не пов’язаних між собою проектів;

– конкурувати на рівних із корпораціями-гігантами;

– перевірити  свій бізнес-задум  без особливих  витрат;

– поліпшити  зв’язки з громадськістю;

– забезпечити вищий рівень сервісу для покупців;

– забезпечити єдиний банк даних для свого персоналу.

Інтерактивний магазин виконує дві головні функції:

– надання клієнту інформації  про товар або послугу;

– одержання  від клієнта замовлення.

При  використанні он-лайнових платіжних  систем додається  ще й третя функція  — одержання  оплати, а при торгівлі інформацією і четверта — відправлення оплаченого товару. Інтерактивні магазини охоплюють велике коло пропозицій: від книг і CD-дисків до надання банківських послуг.

Виділяють вісім основних причин створення інтернет-магазину:

1. Магазин працює цілодобово. Завдяки тому, що магазин розмі- щений на сервері, що має підключення до високошвидкісного опти- ко волоконного  каналу зв’язку, він легко стає доступний  з будь-якої точки світу 24 години на добу. Час роботи прямо впливає на обсяг продажів в інтернет-магазині, тому що якщо за 12 годин ви продали

20 речей, то за 24 години ви продасте 40. Інтернет-магазин охоплює всі годинні пояси планети.

2. Відсутність  звичайних витрат. Відсутність  звичайних витрат, що виникають  при роботі звичайного  магазину,  а саме: на водопос- тачання, електроенергію, торгові площі, продавців, касирів, обслуго- вуючий персонал, інкасацію і т.д. І не важливо,  працює інтернет-ма- газин 12 чи 24 години на день, витрати на його утримання однакові.

3. Магазин  доступний  з будь-якої точки світу. Завдяки тому, що Інтернет  є глобальною  інформаційною мережею  планети,  інформа- ція, розміщена в одному місці, моментально  стає доступною усім.

4. Зручність. Не треба нікуди йти чи їхати. Клієнту досить натис- нути на одну кнопку, і світ чудових товарів, пропонованих вашим ін- тернет-магазином, вже на моніторі комп’ютера. Не треба додаткових програмних засобів. Програми навігації та перегляду інформації в Ін- тернеті (браузери) вже встановлені на вашому  комп’ютері. Завдяки автоматичній системі пошуку необхідних  товарів  і послуг інтернет- магазин сам оперативно  запропонує  вам шукане.

5. Докладна інформація про товар чи послугу.  Продукція чи по- слуга  може  бути  проілюстрована не тільки  фотографією і текстом. Скориставшись сучасними  досягненнями технології  представлення і візуалізації  інформації,  можна створити  воістину  барвисті  й дина- мічні інтерактивні каталоги.  Вони надають клієнту  набагато більше можливостей,  ніж традиційні  засоби реклами. Завдяки тому, що в ін- терактивний каталог  нарівні  з текстом і фотографіями може увійти відеоролики,   елементи  звукового  оформлення і  віртуальна   реаль- ність, інтерактивні каталоги є більш дієвим засобом реклами, ніж тра- диційні  методи. У підсумку  виграє  клієнт,  що одержує  принципово нові можливості  щодо ознайомлення із товаром чи послугою, оцінки його якості та можливостей.

6. Великий  вибір  товару. Сучасні  комп’ютерні  технології  нада- ють можливість  збереження  великих обсягів інформації  і добутку необхідного пошуку даних по визначеній  ознаці. Так, наприклад,  за-

мість того, щоб клієнт  проглядав  весь каталог  у пошуках  аудіо сис- теми, що задовольняє бажані параметри  (ціна, кількість  колонок  чи касетоприймачів, наявність  CD і т.д.), він може задати ці параметри в системі пошуку товару в інтернет-магазині й одержати список про- дукції,  що  задовольняє ці  вимоги.  Обсяг  інтерактивного каталогу теж має немаловажне значення. Подумайте, скільки ви витрачаєте на створення і друк нових брошур й каталогів  і який  обсяг інформації ви можете в них розмістити.  Витрачаючи  суми значно менші, можна одержати значно більший обсяг інтерактивного каталогу.

7. Відсутність  нав’язливого тиску з боку продавця. Значна  час- тина потенційних покупців приходить  у традиційний магазин тільки для  того, щоб ознайомитися з принциповими можливостями това- ру, не маючи  чіткого  наміру  чи сформованого рішення  про покуп- ку. У момент такого відвідування багатьох клієнтів  сильно обтяжує нав’язливий тиск із боку продавців, який підсвідомо викликає в них почуття провини,  незручності,  через те, що на них витратили так ба- гато часу і сил, а вони нічого не можуть дати взамін. В інтернет-ма- газині клієнт  може тихо і спокійно,  у домашній  обстановці  вивчити пропоновану продукцію і прийняти рішення  про покупку. Ніяких стресів і необхідності оперативно  приймати  рішення.

8. Економія часу. Час поїздки і перебування в магазинах, години, проведені в пошуках необхідного товару на прилавках, ніяк не можна порівняти  з декількома  приємними хвилинами в кріслі, зв’язаними з пошуком, вибором і покупкою товару в інтернет-магазині.

Схема роботи  в інтернет-магазині дуже проста (рис. 3.2). Покупець  заходить на веб-сайт з електронною  вітриною. Реєстрація покупця  може відбуватися на вході або після  формування кошика. Це дозволяє заощадити  час, якщо відвідувач нічого не вибрав. Після вибору товару треба заповнити реєстраційну форму, у якій, крім пер- сональних  даних, зазначається спосіб оплати і доставки (для захисту особистих даних треба використовувати захищені канали зв’язку).

Після  закінчення формування замовлення і реєстрації  інформа- ція з вітрини надходить у торгову систему інтернет-магазину. У тор- говій  системі  перевіряється наявність  відповідного  товару,  можуть ініціюватися замовлення постачальникам у разі відсутності  товару, а покупцеві можуть повідомляти терміни можливого постачання, іні- ціюються запити до платіжної системи.

Рис. 3.2. Схема роботи в інтернет-магазині

Якщо  планується провести  оплату  під час передачі товару  (при доставці  кур’єром чи післяплатою), потрібне  підтвердження замов- лення електронною  поштою або телефонним дзвінком. При оплаті за допомогою банківської  системи електронних платежів генерується рахунок на оплату. Якщо оплата можлива  через Інтернет,  підключа- ється платіжна система. Після повідомлення про оплату торговою системою формується замовлення для служби доставки.

Варіанти оплати товару, купленого в інтернет-магазині, залежать від способу доставки. Загалом їх можна розділити на оплату в момент одержання  товару (при  доставці кур’єром, поштою післяплатою або візиті покупця  в реальний  магазин)  і на попередню оплату (при  пе- редачі інформації  через Інтернет, доставці звичайною  чи експрес-по- штою, магістральним транспортом).

За українським законодавством, замовлення через Інтернет мож- на розглядати тільки за умови укладення договору. Реальна  угода фіксується й оцінюється в момент передачі права власності. Останнім часом це важливо,  оскільки  для приймання готівки  при кур’єрській доставці використовують приватних підприємців.

Юридичні  особи найчастіше  розраховуються за допомогою бан- ківської системи електронних платежів. Для решти охочих:

– оплата готівкою кур’єру під час доставки товару або під час ві- зиту покупця в реальний  магазин;

– оплата  банківським переказом,  тобто перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок  (для  іноземних  громадян  — валют- ний рахунок) електронного  магазину (1–3\% за послугу);

– післяплатою — оплата відбувається в поштовому відділенні під час одержання  товару відповідно  до чинних поштових  правил (згідно з поштовими  тарифами  — від 10\% вартості товару).

Можливі ще й інші варіанти оплати за сучасними інтернет-техно- логіями.  До них належать  платіжні  картки,  інтернет-банкінг, наявні електронні  кошти, телебанкінг,  WAP-технології (зараз використову- ються досить широко, в основному, для купівлі музики і заставок для мобільних телефонів).

Інтернет-магазини мають безсумнівні переваги, оскільки  є одним із додаткових  джерел  просування товарів  звичайної  торгівлі. Вони дозволяють:

– організувати цілодобовий канал збуту і реклами  своєї продук- ції;

– організувати якісно новий сервіс для постійних і майбутніх по- купців;

– одержати додаткове місце торгівлі без оренди площ;

– збільшити число клієнтів,  у тому числі за рахунок  інших регі- онів.

До недоліків інтерактивних магазинів у порівнянні з традицій- ною системою збуту належать:

1. «Віртуальність»  товару. У таких магазинах не можна «помаца- ти» товар руками, оглянути і ретельно вивчити. Це дуже серйозний не- долік, тому що багато споживачів не схильні купувати «кота в мішку».

2. Відсутність спілкування.  Ніяка електронна  інформація не змо- же замінити  «живого»  спілкування, коли потрібна  порада, психоло- гічна підтримка.

3.  Кредитні  картки.  Переважна   більшість   продажів   в  Інтер- неті здійснюється за допомогою кредитних  карток типу VISA або MasterCard, що робить  недоступним  придбання товарів  в електро- нних магазинах потенційними клієнтами,  які не мають таких карток.

4. Мовний  бар’єр. «Державною» мовою  Інтернету  є англійська, тому її незнання  позбавляє користувачів можливості  відвідувати більшість електронних магазинів.

5. Культурні  відмінності. Відвідувачі електронних магазинів зна- ходяться  в себе вдома, у своїй країні, а тому можуть вимагати дотри- мання деяких правил з боку бізнесменів, які пропонують такий сервіс.

6. Обмеження на експорт/імпорт. Насправді торгівля  із закор- донними країнами може виявитися не такою вже і легкою з огляду на існуючі тарифні  та нетарифні перешкоди.

Сьогодні назва «інтернет-магазин» об’єднує цілий спектр рішень різного масштабу і призначення. Серед них можна виділити  три гру- пи: інтернет-вітрина, торговельний автомат і автоматичний магазин.

Інтернет-вітрина є одним із дієвих механізмів збільшення обо- ротів за допомогою Інтернету.  Вона представлена  кількома  електро- нними сторінками,  на яких розміщені прайси різнотипних товарів (різних  «продавців») і умови  їх купівлі-продажу. На  сьогодні  така модель електронної комерції вважається найефективнішою.

За своєю суттю — це логічне і просте розширення веб-сайта, який навіть не є інтерактивним магазином,  а за формою наближається до рекламного сервера. На такий сайт подається інформація про товари, яка оновлюється з визначеною  регулярністю.  Таким  чином, усе, що може зробити  відвідувач, — це одержати більш-менш  докладну  й ак- туальну інформацію про товари чи послуги.

Інтернет-вітрина може бути статичною (на основі звичайних HTML-файлів) або динамічною  (з відображенням інформації  з дея- кої бази даних).  Вона може бути розміщена  на власному  сервері, на сервері провайдера,  на сервері, що надає безкоштовні  сторінки  і т.д. Для роботи з вітриною досить мати підключення через телефонну лі- нію і мінімальні  навички роботи з HTML.

Практична корисність  інтернет-вітрини цілком очевидна: витра- ти на її створення й адміністрування можуть бути досить низькими. Але це ще не торгівля, а лише різновид реклами. У цьому рішенні від- сутня інтеграція з бізнес-процесами фірми, що займається торговель- ною діяльністю  (табл. 3.2).

Для здійснення покупки потенційний покупець спочатку повинен відвідати інтернет-вітрину, а потім пройти звичайний цикл покупки: дзвінок  або візит  у компанію,  оплата  і т.д. Такий  підхід може бути виправданий, у першу чергу, для представлення складної  продукції, вивчення  якої в торговельному залі займає занадто багато часу, а для закупівлі  потрібний безпосередній контакт із персоналом фірми.

таблиця 3.2

Порівняння переваг  і недоліків  інтернет-магазинів та вітрин

Торговельний автомат. Крім функцій,  що виконує  інтернет-ві- трина, торговельний автомат може приймати  замовлення, а потім пе- редавати  їх менеджеру.  Подальша  обробка  замовлення відбувається за звичайною для фірми схемою. Через те, що в такому випадку йдеть- ся про реальний  товар, стає необхідною синхронізація вмісту сайта з реальними цінами на товар. Одне з рішень проблеми відстеження на- явності товару на складі може бути таким: в автомат вводиться ліміт, у межах якого проводиться продаж. Періодично ліміт змінюється в міру зміни залишків на складі (припустимо, раз у добу) — аналогічно тому, як це відбувається з автоматом, що торгує газетами, що продає партію газет, закладену в нього оператором, а потім вимагає перезарядження.

Принципова відмінність  торговельного автомату від інтернет-ві- трини полягає в тому, що замовлення на покупку і рахунки на оплату замовленого  товару  виписуються без участі людини.  На відміну  від інтернет-вітрини, торговельний автомат  здійснює  реальну  торгівлю та за співвідношенням витрат до результату  є кращим для пілотних і тестових проектів з невеликими потоками покупців. Для використан- ня торговельного автомата  вже необхідна  деяка  інтеграція  з бізнес- процесами  фірми, тому що відновлення інформації  на сайті повинно відбуватися регулярно і швидко. У зв’язку з цим виникає необхідність сполучення бази даних підприємства з інтерактивним магазином. Ор- ганізація  магазина  на основі статичних  HTML-файлів стає нераціо- нальною,  якщо  взагалі  можливою.  Інформацію про зроблені  замов- лення можна обробляти по-різному: як автоматично,  так і вручну.

Торговельний автомат, так само, як інтернет-вітрину, можна роз- містити не тільки на своєму сервері, але і на сервері провайдера.  Ад- міністрування торговельного автомата — справа в цілому нескладна, для нього цілком вистачить підключення dial-up. Але його створення уже вимагає специфічних навичок і певної кваліфікації.

Автоматичний  магазин.  Найефективнішим, комплексним і складним  рішенням  є автоматичний магазин,  що не тільки  виписує рахунки, але і надає можливість  для відстеження замовлень,  а у ви- падку використання он-лайнової платіжної системи приймає платежі і формує  заявки  на доставку  товарів  покупцям.  У цій моделі мене- джер уже не є необхідною ланкою при обслуговуванні покупця, його завдання  — загальний  контроль роботи системи.

Таке рішення найбільш ефективне, але і найбільш складне. У Інтер- неті відображається робоча база даних фірми, що торгує. Обробка  усіх замовлень здійснюється автоматично, потім товар резервується на скла- ді, коректуються товарні залишки, проводяться інші необхідні операції.

Оскільки автоматичний магазин повинен мати постійний зв’язок з інформаційною системою  фірми,  тому розміщати  його необхідно або на корпоративному сервері в локальній  мережі, або на віддалено- му сервері з постійно діючим каналом зв’язку. Досить високі вимоги також ставляться до системи  автоматизації бізнес-процесів, що від- буваються на фірмі. Ця система повинна забезпечувати автоматичне виконання всіх операцій,  пов’язаних  із продажем,  і мати механізми контролю для виявлення можливих ситуацій.

Розвиток інтернет-торгівлі в Україні  та країнах Європи. Сфера інтернет-комерції розвивається не так швидко,  як інші сегменти  ві- тчизняного ринку Інтернет, і має більш скромні інвестиції. Незважа- ючи на це інтернет-магазини одержали  визнання українськими по- купцями  (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Відсоток громадян, які користуються послугами інтернет-магазинів, у розрізі країн Європи, у\%

В авангарді української  електронної комерції такі інтернет-мага- зини, як Molotok.com.ua, Bambook, Azbooke, Webshop.Kiev.ua. Через UAnet  сьогодні добре продаються  товари, що не вимагають контакту

з покупцем: книги, касети, картки мобільного  зв’язку, комп’ютери та комплектуючі. Багатообіцяючим є ринок туристичних послуг, ринок продажів та оренди житла, продажів автомобілів,  коштовностей, рід- кісних товарів (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Розподіл респондентів  за їх думкою про купівлю через інтерактивні магазини

Попри досить високу динаміку, в структурі роздрібної торгівлі України  інтернет-шопінг займає  менш ніж 0,4\%. Для  порівняння: у США  на частку інтернет-магазинів припадає  понад 2\% роздрібного продажу.

У всьому світі великою популярністю користуються інтернет-ма- газини, що є філіями  реально існуючих. Наприклад, у першій десят- ці електронних магазинів  США вісім належать  великим  роздрібним мережам або виробникам. У рейтингу найбільших російських  он- лайнових  магазинів  уже в 2008-му  тринадцять із перших  двадцяти були інтернет-версіями реальних торговельних  компаній.

Беззастережним лідером мережевої торгівлі в Україні залишаєть- ся Київ. В столиці зосереджене 80\% цього ринку і лише 20\% припадає на регіони. Згідно рейтингу Bigmir, в січні 2008 р. в Україні налічува- лося 3168 інтернет-магазинів (рис. 3.5).

Рис. 3.5. Основні причини, що змушують он-лайнових покупців частіше здійснювати купівлю,\%

В Україні справи йдуть інакше — успішніші повністю он-лайнові шопи. У двадцятці  найпопулярніших віртуальних торгових ресурсів тільки  одну  позицію  (17-е  місце)  займає  інтернет-магазин великої роздрібної  мережі  «Фокстрот». Згідно  досліджень  компанії  Gemius Ukraine,  проведених  в 2007 році, у рейтингу  спонтанного  знання  ін- тернет-магазинів покупці  відзначили трьох головних  гравців:  fotos. com.ua, matrix.com.ua  та ozon.ru — всі три є виключно он-лайновими.

На думку експертів, українські роздрібні мережі обирають непра- вильну стратегію просування для своїх електронних магазинів. Власни- ки мереж, виходячи на інтернет-ринок, не знижують ціни на товари, як і раніше орієнтуючись на звичайні магазини, і програють он-лайновим.

Торгові  компанії  помилково  сприймають  он-лайн-площадки як зви- чайні  торгові  точки.  Втім,  більшість  роздрібних  мереж  створюють сайти швидше з міркувань  престижу  («всі роблять це»), аніж з метою заробітку. Для них цілком достатньо об’ємів продажів в реальних мага- зинах, тому електронний напрям не є для них пріоритетним.

У мережі в основному  представлені  «товари  вторинного  попиту»: комп’ютерна і побутова техніка, засоби зв’язку, косметика, книги, диски, товари для дітей. Продукти  харчування  і дорогі предмети (такі як ма- шини, коштовності  тощо) навряд чи хтось відважиться купувати  через Інтернет. Неохоче купують в інтернет-магазинах, наприклад,  продукти харчування, оскільки  неможливо  перевірити  термін їх придатності  чи відповідність  якості. Не має попиту на купівлю  через мережу і одягу, оскільки його в більшості випадків потрібно приміряти (рис. 3.6).

Рис. 3.6. Найпопулярніші товари українського  інтернет-ринку

Майже вдвічі відрізняються між собою характеристики реально- го здійснення покупки  через Інтернет  у порівнянні ринків  електро- нної торгівлі в Україні та Росії (рис. 3.7). Проте за даними дослідної компанії  Gemius Ukraine  у 47\% випадків  частота он-лайнових поку- пок для вітчизняних користувачів становить  кілька  разів на рік, а в

21\% — має місце одноразова покупка.

Рис. 3.7. Порівняльна характеристика частоти інтерактивних покупок в Україні і Росії

В залежності від типу розрахунку за купівлю в мережі використо- вують різні способи платежу, серед яких найпопулярнішим способом є платіж через кур’єрів (рис. 3.8).

Рис. 3.8. Розподіл респондентів  за способом здійснення оплати за інтернет-покупки (за опитуваннями GfK Ukraine  у 2008 р.)

Більше  половини  клієнтів  українських он-лайнових магазинів здійснили  першу покупку в 2007-му році. Таке підвищення попу- лярності  купівель  у мережі стало наслідком  збільшення споживчого попиту в 2008 р. (зростання товарообороту у великих  містах склало

34–40\%) і розширення кількості користувачів Інтернету (+100\%), що підтверджує рис. 3.9.

Рис. 3.9. Розподіл респондентів  за тривалістю  здійснення покупок через Інтернет

Тенденції електронної торгівлі в країнах Європи найближчим часом розвиваються в напрямку  розширення інтернет-економіки. У найближчі два роки очікується збільшення користувачів електронної комерції, що приведе до росту продажів у 20 разів. Швидке зростання числа користувачів Інтернет приведе до того, що в цьому регіоні світу половина населення буде мати доступ в Інтернет. Найбільший ринок електронної комерції в Європі  у Німеччини (30\% від загального  об- сягу), далі йдуть Великобританія (23\%), Франція (9\%).

Зміцнення позицій Інтернет-економіки пов’язано з підвищенням рівня життя населення європейського континенту  і збільшенням на- ціонального  багатства.  В Інтернет-сегменті ринку  Європи  основни- ми будуть продукти  програмного  забезпечення й послуги, а ринок інформаційних технологій буде розвиватися в напрямку  збільшення кількості послуг для різних секторів економіки: для промислового сектора — електронна  торгівля  «бізнес-бізнес»,  для фінансового сек- тора — інтернет-банкінг, для енергетики  — он-лайновий білинг, для транспортного сектора — он-лайнове планування і керування переве- зеннями, для торгівлі — інтернет-магазини, для освіти — дистанційне

навчання. У найближчі роки очікується активне використання нових форм електронної торгівлі: безпровідної, голосової, телевізійної.  По- над 80\% керівників європейських фірм від подібних технологій чека- ють більшого ефекту, ніж від звичайної електронної комерції.

На  розвиток міжнародної електронної торгівлі та  форму- вання аудиторії Інтернету в Україні впливають ще й загально- світові тенденції.

• По-перше,  в останні роки у зв’язку зі зниження цін на комп’ю- терні системи і програмне  забезпечення спостерігається бум у галузі продажів комп’ютерів.

• Друга тенденція полягає у зростанні кількості користувачів Інтер- нетом. До 2020 р. приблизно більш як 1 млрд. людей почнуть вихо- дити в он-лайн і буде створено понад 100 млн сайтів. Український сегмент Інтернету в даний час являє собою більш як 12 тисяч сай- тів, і також очікується щомісячний ріст відвідувачів на 15\%.

• Третя тенденція — це ріст он-лайнових покупок, обсяг яких збіль- шився з 8 млрд. дол. у 1999 р. до більш ніж 100 млрд. у 2008 р.

• Четвертий напрямок  пов’язаний  із різким ростом кількості  до- машніх компаній. Кількість людей, що працюють удома, підско- чило з 4 млн у 1990 р. до майже 16 млн у 2008 р.