Тема 28. посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами. аудиторська діяльність як засіб контролю фінансової діяльності суб’єктів господарювання

28.1. Посередництво, пов’язане з випуском та обігом цінних паперів.

28.2. Ліцензування посередницької діяльності у сфері випуску та обігу

цінних   паперів.   Умови,   за   яких   не   допускається   здійснення

посередницької діяльності.

28.3. Укладення правочинів з цінних паперів.

28.4. Поняття фондової біржі. Законодавство, що регулює діяльність

фондової біржі. Особливі умови припинення діяльності фондової

біржі.

28.5. Поняття аудиту. Аудиторська діяльність.

28.6. Суб’єкти  аудиторської  діяльності:  аудитор  та  аудиторська

організація.

28.7. Аудиторська палата України.

28.1. посередництво, пов’язане з випуском та обігом цінних паперів

Відповідно до ст. 356 ГК України посередницькою діяльністю у сфе- рі випуску та обігу цінних паперів є підприємницька діяльність суб’єктів господарювання (торговці цінними паперами), для яких операції з цін- ними паперами становлять виключний вид їх діяльності або яким така діяльність дозволена законом.

Законом можуть передбачатися також інші види посередницької діяльності з цінними паперами (діяльність з управління цінними папе- рами тощо).

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» зазначає, що професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому рин- ку провадиться торговцями цінними паперами – господарськими това- риствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом ді- яльності, а також банками.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає: бро- керську діяльність; дилерську діяльність; андерайтинг; діяльність з управління цінними паперами.

Торговець цінними паперами може провадити дилерську діяль- ність, якщо має сплачений грошима статутний капітал у розмірі не мен- ше як 120 тисяч гривень, брокерську діяльність та діяльність з управлін-

ня цінними паперами – не менше як 300 тисяч гривень, андерайтинг –

не менше як 600 тисяч гривень.

У статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого

торговця не може перевищувати 10 відсотків. Торговцю цінними папе-

рами забороняється перепродавати (обмінювати) цінні папери власно-

го випуску.

Брокерська діяльність – укладення торговцем цінними папера-

ми цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення)

щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за доручен-

ням і за рахунок іншої особи. Торговець цінними паперами може висту-

пати поручителем або гарантом виконання зобов’язань перед третіми

особами за договорами, що укладаються від імені клієнта такого торгов-

ця, отримуючи за це винагороду, що визначається договором торговця

цінними паперами з клієнтом.

Дилерська діяльність – укладення торговцем цінними паперами

цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за

свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених зако-

ном.

Андерайтинг – розміщення (підписка, продаж) цінних паперів тор-

говцем цінними паперами за дорученням від імені та за рахунок емітен-

та. У разі публічного розміщення цінних паперів андерайтер може бра-

ти на себе зобов’язання за домовленістю з емітентом щодо гарантуван-

ня продажу всіх цінних паперів емітента, що підлягають розміщенню,

або їх частини. Якщо випуск цінних паперів публічно розміщується не в

повному обсязі, андерайтер може здійснити повний або частковий ви-

куп нереалізованих цінних паперів за визначеною в договорі фіксова-

ною ціною на засадах комерційного представництва відповідно до взя-

тих на себе зобов’язань. З метою організації публічного розміщення цін-

них паперів андерайтери можуть укладати між собою договір про спіль-

ну діяльність.

Діяльність з управління цінними паперами – діяльність, яка прова-

диться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду про-

тягом визначеного строку на підставі договору про управління переда-

ними йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними

для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього

управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на

праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтере-

сах визначених ним третіх осіб. Торговець цінними паперами має пра-

во укладати договори про управління цінними паперами з фізичними та

юридичними особами. Сума договору про управління цінними папера-

ми з одним клієнтом – фізичною особою має становити не менше суми,

еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.

Істотні умови договору про управління цінними паперами встанов- люються законом та за домовленістю сторін. Договір про управління цінними паперами не може укладатися торговцем цінними паперами з компанією з управління активами. Торговець цінними паперами здійс- нює управління цінними паперами відповідно до вимог чинного зако- нодавства України.

Договір доручення, договір комісії або договір про управління цін- ними паперами укладається з торговцем цінними паперами в письмовій формі. Права та обов’язки торговця цінними паперами стосовно його клієнта, умови укладення договорів щодо цінних паперів, порядок звіт- ності торговця перед його клієнтом, порядок і умови виплати торговцю винагороди визначаються у договорі, що укладається між ними. Торго- вець цінними паперами зобов’язаний виконувати доручення клієнтів за договорами доручення, договорами комісії та договорами про управ- ління цінними паперами на найвигідніших для клієнта умовах. Доручен- ня клієнтів виконуються торговцем цінними паперами у порядку їх над- ходження, якщо інше не передбачено договором або дорученням клі- єнтів. У разі укладення торговцем цінними паперами договорів за влас- ний рахунок разом з укладенням ним договорів за рахунок клієнта вико- нання договорів для клієнта є пріоритетним.

Торговець цінними паперами веде облік цінних паперів, грошових коштів окремо для кожного клієнта та окремо від цінних паперів, грошо- вих коштів та майна, що перебувають у власності торговця цінними па- перами, відповідно до вимог, установлених Державною комісією з цін- них паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством фінан- сів України, а у випадках, установлених законодавством, – також з На- ціональним банком України. На грошові кошти та цінні папери клієнтів, що передаються торговцям цінними паперами в управління, не може бути звернене стягнення за зобов’язаннями торговця цінними папера- ми, що не пов’язані із здійсненням ним функцій управителя.

Для провадження діяльності з управління цінними паперами гро- шові кошти клієнта зараховуються на окремий поточний рахунок торгов- ця цінними паперами у банку окремо від власних коштів торговця цін- ними паперами, коштів інших клієнтів та відповідно до умов договору про управління цінними паперами. Торговець цінними паперами звітує перед клієнтами про використання їх грошових коштів. Торговець цін- ними паперами вправі використовувати грошові кошти клієнтів, якщо це передбачено договором про управління цінними паперами. Догово- ром про управління цінними паперами може бути передбачено розпо- діл між сторонами прибутку, отриманого торговцем цінними паперами від використання грошових коштів клієнта. Торговець цінними папера- ми зобов’язаний подавати на обрану ним фондову біржу інформацію

про всі вчинені ним правочини з цінними паперами в строки і порядку, що визначені правилами фондової біржі.

Не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними папе- рами: розміщення емітентом власних цінних паперів; викуп емітентом власних цінних паперів; проведення юридичними особами та фізични- ми особами – підприємцями розрахунків з використанням векселів та/ або заставних; провадження юридичними особами на підставі догово- рів комісії або договорів доручення купівлі – продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на про- вадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купів- лі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами; внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб.

Без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції: дарування та спадкування цінних паперів; операції, пов’язані з виконанням рішення суду; придбання акцій відповідно до законодав- ства про приватизацію. Особливості укладення договорів, пов’язаних з переходом права власності на емітовані банками акції, визначаються за- коном.

28.2. ліцензування посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів. Умови, за яких не допускається здійснення посередницької діяльності

Здійснення посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цін- них паперів допускається на основі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством. Суб’єкти виключної посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів можуть здійснювати окремі види діяльності, пов’язані з обігом цінних паперів (надання кон- сультацій власникам цінних паперів тощо) (ст. 357 ГК України).

Ст. 27 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» пе- редбачає, що ліцензійні умови, у тому числі вимоги до розміру статут- ного і власного капіталу, порядку його визначення, ліквідності, кваліфі- каційні вимоги до фахівців професійного учасника фондового ринку, не- обхідні умови договорів, які укладаються під час провадження профе- сійної діяльності на фондовому ринку, інші вимоги та показники, що об- межують ризики професійної діяльності на фондовому ринку, встанов- люються цим Законом, іншими законами України, що регулюють про- вадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку,

та нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Ліцензію на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних папе- рів можуть отримати тільки юридичні особи, створені у формі господар- ських товариств (у тому числі акціонерних, статутний фонд яких сформо- вано за рахунок виключно іменних акцій).

Ліцензію на здійснення всіх або окремих видів діяльності з випуску і обігу цінних паперів може бути видано торговцям цінними паперами (крім банків), які мають сформований статутний фонд у розмірі не мен- ше як 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на здій- снення комісійної діяльності з цінними паперами – не менше як 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статутний фонд тор- говця цінними паперами при його створенні повинен бути сплачений виключно за рахунок грошових коштів.

Для торговців цінними паперами (крім банків) відповідно до чин- ного законодавства операції з цінними паперами становлять виключ- ний вид їх діяльності, що повинно бути відображено в установчих до- кументах.

Для торговців цінними паперами (крім банків) встановлені такі кваліфікаційні вимоги при отриманні ліцензії: наявність не менше трьох сертифікованих у встановленому порядку фахівців (у тому числі керів- ні посадові особи) – для торговця цінними паперами та по два сертифі- кованих фахівці (у тому числі керівні посадові особи) – для кожної філії, якій надані повноваження щодо здійснення діяльності з випуску та обі- гу цінних паперів.

Для торговців цінними паперами – банків кваліфікаційні вимоги при отриманні ліцензії такі: наявність не менше чотирьох сертифікова- них у встановленому порядку фахівців (у тому числі керівні посадові осо- би) для юридичної особи та по три сертифікованих фахівці (у тому чис- лі керівні посадові особи) – для кожної філії, якій надані повноваження щодо здійснення діяльності з випуску і обігу цінних паперів.

Для отримання ліцензії заявник – професійний учасник ринку цін- них паперів – особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до органу ліцензування (у відповідне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яке здійснює приймання та розгляд документів) із заявою про видачу ліцензії встановленого зраз- ка. До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про держав- ну реєстрацію заявника, засвідчена нотаріально або органом, який ви- дав документ.

Згідно зі ст. 358 ГК України ліцензію на здійснення будь-якого виду посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів не може одержати торговець цінними паперами, який безпосередньо або

побічно володіє майном іншого торговця цінними паперами, вартість якого перевищує розмір, встановлений законом. Торговець цінними па- перами, який має ліцензію на здійснення будь-якого виду посередниць- кої діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів, не може безпосе- редньо або побічно володіти майном іншого торговця цінними папера- ми, вартість якого перевищує розмір, встановлений законом.

Торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю:

– цінними паперами власного випуску;

– акціями того емітента, у якого він безпосередньо або побічно во-

лодіє майном у розмірі понад 5\% статутного фонду.

28.3. Укладення правочинів з цінних паперів

У ст. 359 ГК України зазначається, що у разі прийняття доручен- ня на купівлю або продаж цінних паперів торговець цінними папера- ми зобов’язаний надавати особі, за дорученням і за рахунок якої він діє, інформацію про курс цінних паперів. Торговець цінними паперами зобов’язаний надавати фондовій біржі інформацію щодо всіх укладених ним угод з цінними паперами в строки і порядку, що визначені прави- лами фондової біржі. Спеціальні вимоги до укладення угод щодо цін- них паперів встановлюються законом. Особливості ведення бухгалтер- ського обліку, операцій з цінними паперами визначаються відповідно до закону.

Торговці цінними паперами укладають угоди щодо цінних паперів на підставі укладених з клієнтами договорів доручення або комісії. При виконанні операцій з цінними паперами під час здійснення комісійної діяльності за договорами з клієнтами торговці зобов’язані:

а) діяти в інтересах клієнта (домагатися найкращого виконання за- мовлень клієнта, враховуючи умови, зазначені в договорі, кон’юнктуру ринку цінних паперів, умови здійснення розрахунково-клірингових опе- рацій та надання депозитарних послуг, ризик вибору контрагента та інші фактори ризику);

б) попереджати клієнтів (крім випадків володіння інформацією, що становить комерційну таємницю) про ризики конкретної угоди з цінни- ми паперами;

в) узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо вико- нання операцій купівлі-продажу або обміну цінних паперів, у тому числі щодо ліквідності цінних паперів, що придбаватимуться;

г) надавати клієнту інформацію щодо курсів цінних паперів;

д) виконувати договори та замовлення клієнтів у порядку їх надхо-

дження, якщо інше не передбачено договором;

є) в першу чергу виконувати операції з цінними паперами за до- говорами та замовленнями клієнтів, а потім власні операції з такими ж цінними паперами;

є) у разі наявності у торговця зацікавленості, яка перешкоджає йому виконати замовлення клієнта на найбільш вигідних умовах, торговець цінними паперами зобов’язаний негайно повідомити про це клієнта.

Якщо в результаті невиконання торговцем зазначених обов’язків заподіяно збитків клієнту, торговець зобов’язаний відшкодувати клієн- ту збитки за свій рахунок.

На наступний робочий день після проведення операцій з цінни- ми паперами на виконання договору або замовлення клієнта торговець зобов’язаний повідомляти клієнта про здійснення операцій з цінними паперами письмово, а у разі, якщо це передбачено договором, також і іншим способом:

а) про розмір винагороди, яку вони отримують від клієнта при здій- сненні угоди;

б) про вартість розрахунково-клірингових та інших послуг, пов’я- заних з обслуговуванням договорів клієнта, оплата яких здійснюється за рахунок клієнта;

в) про розмір прямих та непрямих винагород, комісійних та заохо- чень у грошовій або іншій формі, які вони одержують від інших фізичних або юридичних осіб у зв’язку з виконанням операції, що є предметом договору між торговцем та клієнтом;

г) про ціну купівлі чи продажу цінних паперів;

д) про те, чи були цінні папери, придбані для клієнта, у власності

торговця.

Торговці не мають права:

а) розголошувати комерційну таємницю клієнтів, за винятком ви-

падків надання такої інформації на вимогу уповноважених державних

органів, відповідно до чинного законодавства;

б) запевняти клієнтів у беззаперечному отриманні доходу з цінних

паперів (чи його певного розміру) або у відсутності збитків від інвесту-

вання в цінні папери, робити заяви, які можуть бути розцінені як гаран-

тії зазначеного;

в) при виконанні замовлення клієнта не через організатора торгівлі

ринку цінних паперів здійснювати операції з цінними паперами без його

письмового замовлення;

г) використовувати грошові кошти та цінні папери клієнтів для здій-

снення власних операцій;

д) здійснювати операції з цінними паперами клієнтів не в інтересах

клієнта, а виключно з метою отримання винагороди;

е) задовольняти вимоги кредиторів за рахунок цінних паперів та грошових коштів, що належать клієнтам;

є) передовіряти виконання замовлень третім особам, якщо це не передбачено договором з клієнтом;

ж) здійснювати комісійну та комерційну діяльність з цінних папе- рів, щодо яких не зареєстрована інформація про випуск та/або не здій- снена реєстрація випуску у порядку, визначеному чинним законодав- ством;

з) здійснювати обмін одних цінних паперів на інші, якщо в обмі- ні задіяні цінні папери, емітентом яких є торговець або його афілійовані особи (крім випадків здійснення спільного інвестування);

и) здійснювати види діяльності, не передбачені чинним законодав- ством;

і) надавати фінансові кредити і здійснювати залучення коштів та майна фізичних і юридичних осіб, якщо це не пов’язано зі здійсненням комісійної діяльності, спільного інвестування та управління активами.

При здійсненні комісійної діяльності з цінних паперів торговці мо- жуть укладати як договори на виконання разового замовлення, так і до- говори на обслуговування протягом певного терміну.

Договір на виконання разового замовлення укладається торговцем та клієнтом і передбачає виконання операції певного виду з конкретни- ми цінними паперами. Договір на обслуговування передбачає, що тор- говець протягом певного терміну виконуватиме разові замовлення клі- єнта. Разове замовлення містить доручення клієнта надати послугу пев- ного виду та виконати певну операцію з конкретними цінними папера- ми. Таке замовлення складається клієнтом у письмовій формі, підпису- ється ним (його уповноваженою особою), а в разі, якщо клієнтом є юри- дична особа, також засвідчується його печаткою.

Договір на виконання разового замовлення повинен містити такі умови і реквізити:

а) номер та дату видачі торговцю дозволу на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів;

б) вид послуги, яку торговець надає клієнту (посередницькі послу- ги з купівлі цінних паперів; посередницькі послуги з продажу цінних па- перів; посередницькі послуги з обміну цінних паперів; інші, передбачені чинним законодавством). Договір на разове замовлення може уклада- тися тільки на один із видів послуг;

в) опис цінних паперів (вид цінного паперу; назву емітента цінного паперу; номінальну вартість цінного паперу (у національній чи інозем- ній валюті);

г) умови виконання договору, що містять термін дії замовлення (в разі необхідності) та вид замовлення (ринкове замовлення на купівлю

(РЗК) – замовлення купити цінні папери за мінімальною ціною; ринкове замовлення на продаж (РЗП) – замовлення продати цінні папери за мак- симальною ціною; лімітне замовлення на купівлю (ЛЗК) – замовлення купити цінні папери за ціною, що не перевищує обумовлену; лімітне за- мовлення на продаж (ЛЗП) – замовлення продати цінні папери за ціною, що не нижче ніж обумовлена; стоп-замовлення на купівлю (СЗК) цінних паперів – замовлення купити цінні папери в той момент, коли ціна до- сягне обумовленого рівня; стоп-замовлення на продаж (СЗП) цінних па- перів – замовлення продати цінні папери в той момент, коли ціна досяг- не обумовленого рівня; замовлення на термін (ТЗ) – замовлення, яке діє протягом встановленого терміну; відкрите замовлення (ВЗ) – замовлен- ня, яке діє до моменту виконання або відкликання (відміни); інші, пе- редбачені чинним законодавством);

д) перелік обов’язків та прав сторін, у тому числі права клієнта в разі невиконання або неналежного виконання торговцем своїх обов’язків щодо клієнта;

е) положення про канали та порядок передачі інформації та зв’язку між клієнтом і торговцем, а також відомості про уповноважених осіб сторін, через яких сторони підтримують зв’язок;

є) умови розрахунків та процент комісійної винагороди, яку торго- вець отримує від клієнта в разі належного виконання договору;

ж) відповідальність сторін і порядок розгляду спорів, а саме – обсяг відповідальності сторін, умови, за яких сторони звільняються від відпо- відальності, а також застереження щодо порядку вирішення спорів, що можуть виникнути між сторонами в процесі виконання договору;

з) термін дії, підстави для зміни та припинення договору, а саме – визначення моменту, з якого договір набуває чинності, до якого момен- ту вважається чинним, а також визначення підстав, за яких він може бути змінений або припинений та процедури дії сторін у випадку прий- няття рішення про дострокове припинення договору тощо.

Договір на обслуговування протягом певного терміну має містити такі умови і реквізити:

а) номер та дату видачі торговцю дозволу на здійснення діяльності з випуску і обігу цінних паперів;

б) предмет договору – надання посередницьких послуг щодо ку- півлі, продажу, обміну цінних паперів, інших операцій, не заборонених чинним законодавством;

в) умови розрахунків та процент комісійної винагороди для всіх ви- дів замовлень, які торговець отримує від клієнта відповідно до догово- ру на обслуговування;

г) інші умови, що відповідають вимогам, які пред’являються до змісту договору на разове замовлення.

28.4. поняття фондової біржі. Законодавство, що регулює діяльність  фондової біржі. особливі умови припинення діяльності фондової біржі

Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку – діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора торгівлі) із ство- рення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропози- цій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за вста- новленими правилами, централізованого укладення і виконання дого- ворів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв’язання спорів між членами організато- ра торгівлі.

Організаторами торгівлі є фондові біржі. Для здійснення своєї ді- яльності фондові біржі повинні підтримувати власний капітал в розмі- рі, не меншому ніж 3 мільйони гривень, а для фондових бірж, що здій- снюють кліринг та розрахунки, – не меншому ніж 6 мільйонів гривень.

Фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі товариства (крім повного, командитного товариства і товариства з до- датковою відповідальністю) або дочірнього підприємства об’єднання торговців цінними паперами, та провадить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України, законів, що регулюють питання утворен- ня, діяльності та припинення юридичних осіб, з особливостями, визна- ченими цим Законом.

Прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток та не підля- гає розподілу між її засновниками (учасниками). Фондова біржа утво- рюється не менше ніж двадцятьма засновниками – торговцями цінни- ми паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної ді- яльності на фондовому ринку, або їх об’єднанням, що налічує не менше ніж двадцять торговців цінними паперами. Частка одного торговця цін- ними паперами не може бути більшою ніж 5 відсотків статутного капіта- лу фондової біржі.

Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту дер- жавної реєстрації. Державна реєстрація фондової біржі здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Фондова біржа має право провадити діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фон- дового ринку.

Термін «фондова біржа» та похідні від нього дозволяється вико- ристовувати лише юридичним особам. Діяльність фондової біржі як ор- ганізатора торгівлі тимчасово зупиняється Державною комісією з цінних

паперів та фондового ринку в разі, коли кількість її членів стала мен- шою ніж 20, а якщо фондову біржу утворено у формі дочірнього підпри- ємства об’єднання торговців цінними паперами – коли кількість членів такого об’єднання стала меншою ніж 20. Якщо протягом шести місяців прийняття нових членів не відбулося, діяльність фондової біржі припи- няється.

Членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної ді- яльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов’язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі. У разі анулювання отриманої торговцем цінними паперами ліцензії на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку його членство у фондовій біржі тимчасово зупиняється до поновлення ним ліцензії або надання на біржу листа щодо виключення його з членів біржі. Інші підстави при- пинення або тимчасового зупинення членства у фондовій біржі визнача- ються правилами фондової біржі.

Членство у фондовій біржі припиняється у разі анулювання ліцен- зії на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, виданої торговцю цінними паперами. Кожний член фондової біржі має рівні права щодо організації діяльності фондової біржі як організатора торгівлі.

Статут фондової біржі затверджується вищим органом фондової біржі. У статуті фондової біржі зазначаються найменування і місцезна- ходження фондової біржі, порядок управління і формування її органів та їх компетенція, мета діяльності, підстави та порядок припинення діяль- ності фондової біржі, розподілу майна фондової біржі у разі її ліквідації.

Фондова біржа зобов’язана оприлюднювати та надавати Держав- ній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформацію про: пере- лік торговців цінними паперами, допущених до укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів на фондовій біржі; перелік цінних папе- рів, які пройшли процедуру лістингу; обсяг торгівлі цінними паперами (кількість цінних паперів, загальну вартість укладених договорів, курс цінних паперів щодо кожного емітента окремо) за період, установлений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює порядок і фор- ми подання інформації та здійснює контроль за розкриттям інформації фондовими біржами.

Фондова біржа створює організаційні умови для укладання дого- ворів з цінними паперами шляхом котирування цінних паперів на основі даних попиту і пропозицій, отриманих від учасників торгів на фондовій біржі. У торгах на фондовій біржі мають право брати участь члени фон- дової біржі та інші особи відповідно до законодавства. Торгівля на фон-

довій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджу- ються біржовою радою та реєструються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Правила фондової біржі складаються з порядку: організації та про- ведення біржових торгів; лістингу та делістингу цінних паперів; допуску членів фондової біржі та інших осіб, визначених законодавством, до бір- жових торгів; котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу; розкриття інформації про діяльність фондової біржі та її оприлюд- нення; розв’язання спорів між членами фондової біржі та іншими особа- ми, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодав- ством; здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством, правил фондової біржі; накладення санкцій за пору- шення правил фондової біржі.

особливі умови припинення діяльності фондової біржі зазначе- ні у ст. 361 ГК України, де зазначено, що діяльність фондової біржі при- пиняється за умови, якщо кількість її членів протягом встановленого за- коном строку залишається меншою, ніж мінімальна кількість, визначе- на законом. Діяльність фондової біржі припиняється в порядку, встанов- леному для припинення діяльності господарських товариств, якщо інше не передбачено законом.

28.5. поняття аудиту. аудиторська діяльність

Аудит – порівняно новий для нашої країни напрямок економічно- го аналізу і контролю господарської діяльності. Якщо на Заході цей на- прямок відомий уже понад 150 років, то в Україні він почав розвиватися лише з початком економічних перетворень у зв’язку з відмовою від дер- жавної монополії на ведення господарства.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств і організацій, ревізії цієї діяльності здійснювалися і раніше, здійснюють- ся вони і тепер.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України від 26 січня 1993 р. «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фі- нансового контролю за використанням і збереженням державних фі- нансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визна- чення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і в суб’єктів госпо-

дарювання державного сектора економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряєть- ся) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використову- ють (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи кому- нальне майно (підконтрольні установи), виконанням місцевих бюдже- тів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і пору- шень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною конт- рольно-ревізійною службою через проведення державного фінансово- го аудиту та інспектування.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансо- вого контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комуналь- них коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бух- галтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонуван- ня системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансово- го аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у доку- ментальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих пи- тань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законо- давства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабі- нетом Міністрів України.

Державний фінансовий аудит проводиться також Рахунковою па- латою у порядку та у спосіб, що визначені законом. Державний конт- роль здійснюється у формі ревізій і перевірок.

ревізія – це метод документального контролю за фінансово- господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотри- манням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звіт- ності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

перевірка – це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово- господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх під- розділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою. Ревізія і аудит, хоч і близькі за змістом багатьох операцій по- няття, проте це різні види діяльності.

Аудитор в англосаксонських країнах – ревізор, який контролює фінансово-господарську діяльність компанії, в США – посадова особа

штату чи незалежної громадської організації, яка здійснює нагляд за ра- ціональним використанням ресурсів.

Поняття аудиту ширше від понять ревізії і контролю, оскільки охоп- лює не лише перевірку достовірності фінансових показників, але і роз- робку пропозицій щодо поліпшення господарської діяльності з метою раціоналізації видатків і оптимізації прибутків на законних підставах. Тому аудит можна розглядати як своєрідну експертизу бізнесу.

Згідно з ч. 1 ст. 362 ГК аудиторською діяльністю визнається діяль- ність громадян та організацій, предметом якої є здійснення аудиту, ор- ганізаційне і методичне забезпечення аудиту та надання інших аудитор- ських послуг.

аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю регулюєть- ся Законом України від 22 квітня 1993 р. «Про аудиторську діяльність», іншими законодавчими і нормативними актами України. У випадках, якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановле- но інші правила, ніж ті, що містить зазначений Закон, то застосовуються правила міжнародного договору.

Особливості проведення інших видів аудиторської діяльності регу- люються спеціальним законодавством.

Відповідно до визначення, вміщеного в ст. 3 Закону, аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення ауди- ту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання ін- ших аудиторських послуг.

З наведеного визначення випливає, що змістом аудиторської ді- яльності є:

– організаційне забезпечення аудиту;

– методичне забезпечення аудиту;

– власне аудит, який включає в себе практичне виконання аудитор-

ських перевірок;

– надання інших аудиторських послуг.

Закон «Про аудиторську діяльність» не розкриває змісту організа-

ційного та методичного забезпечення аудиту. До організаційного забез-

печення аудиту можна віднести:

– легалізацію аудиторської фірми (аудитора) шляхом державної

реєстрації;

– сертифікацію аудиторів;

– ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособо-

во надають аудиторські послуги.

Методичне забезпечення аудиту включає в себе:

– розроблення і затвердження програми підготовки аудиторів;

– затвердження норм і стандартів аудиту. Аудиторську діяльність

можна розглядати як один із видів господарської (підприємницької) ді-

яльності (хоч на відміну від, наприклад, російського законодавства, про це в Законі «Про аудиторську діяльність» прямо не зазначається). Проте такий висновок можна зробити зі змісту ч. 3 ст. 3 Закону, в якому йдеть- ся про те, що прибуток (доход) від аудиторської діяльності оподаткову- ється згідно з чинним законодавством.

Безумовно, аудиторська діяльність є безпосередньою, самостій-

ною, систематичною на власний ризик діяльністю з надання послуг з

метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридични-

ми особами. Проте Закон «Про аудиторську діяльність» знову ж таки не

вимагає, щоб ці особи були зареєстровані як суб’єкти господарювання у

порядку, встановленому законодавством.

Вважаємо, що з метою уникнення різного тлумачення положень

Закону «Про аудиторську діяльність», а відтак конфліктів з цього приво-

ду, у вищеназваному законі варто було б прямо зазначити, що аудитор-

ська діяльність є підприємницькою діяльністю (підприємництвом).

Згідно з ч. 2 ст. 362 ГК аудиторська діяльність регулюється Госпо-

дарським кодексом, законом про аудиторську діяльність та іншими при-

йнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Основним

нормативно-правовим актом законодавства про аудиторську діяльність

є Закон України від 22 квітня 1993 р. «Про аудиторську діяльність». Його

положення діють на території України і поширюються на усі господарю-

ючі суб’єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. Дія цього

Закону не поширюється на аудиторську діяльність державних органів, їх

підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здій-

снення державного фінансового контролю.

Важливе значення для правового регулювання здійснення аудиту

мають положення Закону України від 16 липня 1999 р. «Про бухгалтер-

ський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові за-

сади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та скла-

дання фінансової звітності в Україні. Більш детально ці питання врегу-

льовані  Положеннями  (стандартами)  бухгалтерського  обліку,  затвер-

дженими Міністерством фінансів України.

Значна  кількість  нормативно-правових  актів  прийнята  Аудитор-

ською палатою України. Серед них можна назвати Положення про сер-

тифікацію аудиторів від 19 листопада 2002 р., Положення про Реєстр

суб’єктів аудиторської діяльності від 31 жовтня 2000 р.( в ред. від 25 лис-

топада 2004 р.), Типове положення про регіональне відділення Ауди-

торської палати України від 27 січня 2005 р. тощо.

Проведення аудиту окремих суб’єктів господарювання здійснюєть-

ся з урахуванням положень, що містяться у так званих відомчих норма-

тивних актах, прийнятих Державною комісією з цінних паперів і фондо-

вого ринку, Фондом Державного майна, Національним банком України,

Державною податковою адміністрацією України.

28.6. Суб’єкти аудиторської діяльності:

аудитор та аудиторська організація

Правове становище аудитора (аудиторської фірми). Як зазначе- но в ч. 2 ст. 363 ГК та в ч. 2 ст. 4 Закону «Про аудиторську діяльність», аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськи- ми фірмами, які уповноважені суб’єктами господарювання на його про- ведення.

Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визна- чає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України (ч. 1 ст. 5 Закону).

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивіду- ально, створити аудиторську фірму, об’єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням вимог законів України. Для здійснення аудитор- ської діяльності одноособово аудитор повинен на підставі чинного сер- тифікату отримати ліцензію.

Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговель- ною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоратив- них прав.

Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини. Аудиторська фірма – це організація, яка займається виключно наданням аудиторських послуг.

Аудиторські фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм власності. Загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не може перевищувати 30 відсотків. Аудиторській фірмі дозволяється здійснюва- ти аудиторську діяльність лише за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор.

Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор. Суб’єкти аудиторської діяльності вносяться до Реєстру суб’єктів аудиторської ді- яльності, ведення якого за Законом «Про аудиторську діяльність» по- кладено на Аудиторську палату України.

Реєстр суб’єктів аудиторської діяльності (Реєстр) – це офіційний за- гальнодержавний реєстр аудиторських фірм і аудиторів-суб’єктів під- приємницької діяльності, які зареєстрували свою аудиторську діяльність згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність».

До Реєстру вносяться суб’єкти аудиторської діяльності:

а) аудиторські фірми, які зареєстрували свою діяльність відповідно

до чинного законодавства України і відповідають вимогам Закону Укра-

їни «Про аудиторську діяльність», а саме:

– організація пройшла державну реєстрацію як аудиторська фірма;

– установчими документами передбачено виключно аудиторську діяльність;

– загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) ауди- торської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не перевищує

30\%;

– директором фірми є сертифікований аудитор;

б) аудитори, зареєстровані як суб’єкти господарювання (фізичні

особи-підприємці) і мають чинний сертифікат аудитора.

Про суб’єктів аудиторської діяльності до Реєстру заносяться такі

дані:

– ідентифікаційний код/номер суб’єкта аудиторської діяльності;

– дата початку аудиторської діяльності (дата отримання першої лі-

цензії або свідоцтва);

– назва аудиторської фірми (прізвище, ім’я, по батькові – для ауди-

тора–суб’єкта підприємницької діяльності);

– адреса фактичного місцезнаходження, номери контактних теле-

фонів, факсу, електронної пошти;

– організаційно-правова форма;

– форма власності;

– інформація про державну реєстрацію;

– інформація про засновників (для аудиторів – прізвище, ім’я, по

батькові, номери сертифікатів та дати їх отримання, ідентифікаційний

номер, адреса; для юридичних осіб – назва, ідентифікаційний код, част-

ка в статутному капіталі);

– прізвище, ім’я, по батькові керівника аудиторської фірми, номер

та дата видачі сертифіката;

– кількість працівників, у тому числі сертифікованих аудиторів;

– наявність та місцезнаходження філій або представництв чи відді-

лень, дочірніх підприємств.

Зведені дані Реєстру є відкритими для користувачів. Дата прийнят-

тя контрольно-реєстраційною комісією АПУ позитивного рішення про

внесення до Реєстру є фактичною датою занесення суб’єкта аудитор-

ської діяльності до Реєстру з одночасною видачею йому відповідного

свідоцтва.

Свідоцтво про включення до Реєстру суб’єктів аудиторської діяль-

ності в Україні видається терміном на п’ять років. Підписи голови спо-

стережної ради та завідувача секретаріату АПУ на свідоцтві скріплюють-

ся печаткою Аудиторської палати України.

Як зазначається в ч. 1 ст. 12 Закону «Про аудиторську діяльність»,

сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності кандидатів) здій-

снюється Аудиторською палатою України.

Право на отримання сертифікату мають фізичні особи, які здобу-

ли вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше

трьох років підряд на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста. Наявність певних знань з питань аудиту ви- значається шляхом проведення відповідного іспиту (ч. 2 ст. 12 Закону).

Особи, які не склали кваліфікаційного іспиту, мають право повтор- но складати його не раніше ніж через рік після прийняття рішення Ауди- торською палатою України (ч. 3 ст. 12 Закону).

Термін чинності сертифікату не може перевищувати п’яти років (ч. 4 ст. 12 Закону). Для отримання сертифікату кандидат подає до АПУ в одному примірнику (або до Регіонального відділення АПУ в двох при- мірниках) такі документи:

– заяву за встановленою формою;

– копію диплома, завірену у встановленому порядку;

– копію трудової книжки, завірену у встановленому порядку;

– документ про оплату сертифікації.

Для  отримання  сертифіката кандидати повинні успішно скласти

кваліфікаційний іспит двох рівнів

Іспити проводяться в два етапи: перший – письмове тестування

(або тестування на ПЕОМ) за переліком запитань, затверджених АПУ;

другий – письмове розв’язання ситуаційного завдання. До другого етапу

допускаються кандидати, які набрали не менш як 70\% правильних від-

повідей за результатами тестування.

Перший етап іспитів можуть проводити Аудиторська палата Украї-

ни або її регіональні відділення, а другий етап – тільки кандидати, екза-

менаційні роботи другого етапу яких оцінені: в 60 і більше балів – здо-

були право на отримання сертифіката аудитора; в 40–59 балів – здобули

право на повторне складання другого етапу кваліфікаційного іспиту на

загальних умовах в термін до одного року; в 39 і менше балів – є такими,

що не склали кваліфікаційний іспит, і мають право на повторне складан-

ня іспиту на загальних умовах не раніше як через рік.

За результатами складання іспитів Аудиторська палата України за-

тверджує протоколи Комісії із сертифікації та освіти аудиторів Аудитор-

ської палати України та Комісій з сертифікації аудиторів її регіональних

відділень та приймає рішення про видачу або відмову у видачі сертифі-

ката.

Сертифікат – офіційний документ, який засвідчує право громадя-

нина України на здійснення аудиту підприємств та господарських това-

риств (серія «А»), банків (серія «Б») на території України.

Бланк сертифікату є бланком суворої звітності, із зазначенням но-

мера та серії.

Сертифікат містить такі реквізити:

– серію та номер сертифікату;

– прізвище, ім’я та по батькові аудитора;

– дату, номер рішення Аудиторської палати України про видачу сертифіката;

– дату, номер рішення Аудиторської палати України про продов- ження дії сертифіката;

– термін чинності сертифікату;

Сертифікат підписує голова Комісії із сертифікації та освіти аудито-

рів Аудиторської палати України та завідуючий Секретаріатом Аудитор-

ської палати України.

На підставі повноважень, передбачених ст. 26 та 27 Закону України

«Про аудиторську діяльність» за неналежне виконання своїх професій-

них обов’язків до аудитора Аудиторською палатою України можуть бути

застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифіка-

ту на строк до одного року або анулювання сертифікату.

Припинення чинності сертифікату на аудиторську діяльність здій-

снюється на підставі рішення Аудиторської палати України у випадках:

1) встановлення неодноразових фактів низької якості аудиторських

перевірок;

2) систематичного чи грубого порушення чинного законодавства

України, встановлених норм та стандартів аудиту.

Порядок припинення чинності сертифікату на аудиторську діяль-

ність визначається Аудиторською палатою України.

Рішення Аудиторської палати України щодо припинення чинності

сертифікату можуть бути оскаржені до суду.

28.7. аудиторська палата України

Аудиторська палата України – самоврядний орган що здійснює сертифікацію суб’єктів, які мають намір займатися аудиторською діяль- ністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде облік аудиторських організацій та аудиторів (ч. 1 ст. 365 ГК).

Повноваження Аудиторської палати України визначаються Зако- ном України «Про аудиторську діяльність» (ст. 14–16) та Статутом Ауди- торської палати України, який підлягає затвердженню двома третинами голосів від загальної кількості членів палати.

Функції Аудиторської палати визначені ч. 3 ст. 14 Закону «Про ауди- торську діяльність», відповідно до якої Аудиторська палата України:

– здійснює сертифікацію суб’єктів, що мають намір займатися ауди- торською діяльністю;

– затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту;

– веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово на- дають аудиторські послуги;

– здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при про- веденні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг.

Затвердження норм і стандартів аудиту є виключним правом Ауди- торської палати України. Затверджені Аудиторською палатою України норми і стандарти аудиту є обов’язковими для дотримання підприєм- ствами, установами та організаціями.

Аудиторська палата України створюється і функціонує як незалеж- ний, самостійний орган на засадах самоврядування. Аудиторська палата України є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність. Ауди- торська палата України набуває повноважень юридичної особи від дня реєстрації у Міністерстві юстиції України на підставі заяви та Статуту, за- твердженого в порядку, передбаченому цим Законом. Плата за реєстра- цію не справляється.

Аудиторська палата України формується шляхом делегування до її складу п’яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представнику від Рахункової палати, Мі- ністерства фінансів України, Головного контрольно-ревізійного управ- ління України, Державної податкової адміністрації України, Національ- ного банку України, Державного комітету статистики України, Мініс- терства юстиції України, державних органів, уповноважених законами України на здійснення державного фінансового контролю та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій.

Фахівці від навчальних, наукових та інших організацій делегують- ся за їх згодою професійною громадською організацією аудиторів Укра- їни в кількості п’яти представників і по одному представнику за про- позицією Рахункової палати, Міністерства фінансів України, Головного контрольно-ревізійного управління України, Державної податкової ад- міністрації України, Національного банку України, Державного коміте- ту статистики України, Міністерства юстиції України, державних органів, уповноважених законами України на здійснення державного фінансо- вого контролю.

Порядок делегування визначається відповідно з’їздом, правлін- ням, колегією або іншим вищим керівним органом. Загальна кількість членів Аудиторської палати України становить двадцять п’ять осіб. Ауди- торська палата України створює на території України регіональні відді- лення, повноваження яких визначаються Аудиторською палатою Укра- їни.

Ведення поточних справ в Аудиторській палаті України здійснює

Секретаріат, який очолює завідуючий. Завідуючий Секретаріатом несе

персональну відповідальність за ефективне використання майна та кош- тів Аудиторської палати України і створення належних умов для вико- нання функціональних обов’язків її членами.

Термін повноважень членів Аудиторської палати України не може перевищувати п’яти років. Персональний склад Аудиторської палати України підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів. Ро- тація здійснюється на підставі визначення особистого рейтингу членів Аудиторської палати України шляхом таємного анкетування аудиторів України. Результати анкетування затверджуються Аудиторською пала- тою України.

Призначення нових членів Аудиторської палати України замість ви- булих здійснюється у встановленому порядку.

Формою роботи Аудиторської палати є засідання. Всі рішення Ау- диторської палати України приймаються на її засіданні простою більшіс- тю голосів при наявності двох третіх її членів, за винятком рішень, пе- редбачених ч. 2 ст. 14 цього Закону. В окремих випадках, що підляга- ють визначенню в Статуті Аудиторської палати України, рішення можуть прийматися шляхом письмового опитування. При рівності голосів пере- вага надається рішенню, за яке проголосував головуючий.

Засідання Аудиторської палати України веде головуючий, функції якого виконують по черзі всі члени палати в алфавітному порядку їх пріз- вищ. Члени Аудиторської палати України виконують свої обов’язки на громадських засадах. Матеріальні витрати на сертифікацію покривають- ся за рахунок осіб, що претендують на отримання сертифікатів, у розмі- рах, які визначаються Аудиторською палатою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону «Про аудиторську діяльність» ауди- тори України мають право об’єднатися в громадську організацію за про- фесійними ознаками (Спілку аудиторів України), дотримуючись вимог цього Закону та інших законів України. Спілка аудиторів України пови- нна мати фіксоване індивідуальне членство в особі окремих аудито- рів або їх колективів. Спілка аудиторів України може відкривати місце- ві осередки при наявності в них не менше п’яти аудиторів, які є членами Спілки. Відкриття місцевих осередків не є обов’язковим.

Повноваження   професійної   громадської   організації   аудиторів України визначаються ст. 18 Закону «Про аудиторську діяльність», Зако- ном України «Про об’єднання громадян» та Статутом професійної гро- мадської організації аудиторів України (Спілки аудиторів України).

З метою забезпечення соціального захисту своїх членів Спілка ауди- торів України може створювати відповідні фонди, в тому числі фонд со- ціального страхування. У порядку, встановленому цим Законом, Спілка аудиторів України має право: делегувати своїх представників до Ауди-

торської палати України та достроково їх відкликати; порушувати клопо- тання про припинення повноважень членів Аудиторської палати Украї- ни, які делеговані Рахунковою палатою, Міністерством фінансів України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України, Державною по- датковою адміністрацією України, Національним банком України, Дер- жавним комітетом статистики України, Міністерством юстиції України, державними органами, уповноваженими законами України на здій- снення державного фінансового контролю; вносити на розгляд Ауди- торської палати України проекти норм і стандартів аудиту.

Рішення та клопотання з питань делегування, відкликання та при- пинення повноважень членів Аудиторської палати України приймають- ся з’їздом Спілки аудиторів України або правлінням з наступним затвер- дженням таких рішень з’їздом.

питання для самостійного вивчення

1. Види цінних паперів.

2. Діяльність з управління цінними паперами.

3. Лістинг та делістинг.

4. Роль ДКЦПФР, Мінфіну України, НБУ для регулювання діяльності

з управління цінними паперами.

5. Розвиток фондового ринку в Україні.

6. Організація діяльності фондової біржі.

тести для поточного контролю

28.1. Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:

– брокерську діяльність;

– дилерську діяльність;

– андерайтинг;

– діяльність з управління цінними паперами;

– все перелічене.

28.2. Для торговців цінними паперами (крім банків) відповідно до чинного законодавства операції з цінними паперами становлять:

– виключний вид їх діяльності;

– один із видів діяльності разом з іншими.

28.3. Для торговців цінними паперами (крім банків) для отриман- ня ліцензії необхідно:

– не менше 3 сертифікованих в установленому порядку спеціалістів та для кожної філії – по 2;

– 3 сертифіковані в установленому порядку спеціалісти;

– не менше 4 спеціалістів та по три – для кожної філії.

28.4. Фондова біржа реєструється:

– Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

– Національним банком України;

– Міністерством фінансів та його територіальними органами;

– Місцевими державними організаціями.

28.5. Мінімальний розмір статутного фонду торговців цінними паперами (крім банків) для всіх або окремих видів діяльності з випуску й обігу цінних паперів:

– 100 неоподаткованих мінімальних доходів громадян;

– 1000 неоподаткованих мінімальних доходів громадян;

– 200 неоподаткованих мінімальних доходів громадян;

– 100 мінімальних заробітних плат.

28.6. Торговець цінними паперами може здійснювати торгівлю:

– цінними паперами власного випуску;

– акціями емітента, в якого він безпосередньо володіє майном у

розмірі більше 5\% статутного фонду;

– акціями емітента, в якого він опосередковано володіє майном у

розмірі більше 5\% статутного фонду;

– немає жодної правильної відповіді.

28.7. Якщо кількість членів фондової біржі протягом встановле- ного законом строку залишається меншою ніж мінімальна кількість, визначена законом, її діяльність:

– зупиняється;

– припиняється;

– продовжується.

28.8. Членами фондової біржі можуть бути:

– виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію;

– суб’єкти господарювання;

– будь-які фізичні та юридичні особи.

28.9. У разі анулювання ліцензії на право провадження професій- ної діяльності на фондовому ринку, виданої торговцю цінними папера- ми, його членство у фондовій біржі:

– припиняється;

– не припиняється;

– ці обставини не пов’язані між собою.

28.10. Щодо організації діяльності фондової біржі як організато- ра торгівлі кожний член фондової біржі:

– має рівні права;

– має права пропорційно зробленому внеску;

– немає жодної правильної відповіді.

28.11. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися

– торговельною діяльністю;

– посередницькою діяльністю;

– виробничою діяльністю;

– все вище зазначене.

28.12. Керівником аудиторської фірми може бути:

– тільки аудитор;

– будь-яка особа;

– особа, що має вищу юридичну або економічну освіту.