Господарське право України - Навчальний посібник (Несинова С. В., Воронко В. С., Чебикіна Т. С.)

Тема 18. розрахунки між  суб’єктами господарювання

18.1. Готівкові кошти на підприємстві. Умови обігу готівкових коштів.

18.2. Контроль  за  дотриманням  суб’єктом  господарювання  вимог

законодавства про використання готівкових коштів.

18.3. Безготівкові форми оплати. Особливості використання різних

видів  документів  у  безготівкових  розрахунках:  векселя,  чека,

акредитива, доручення, вимоги-доручення.

18.4. Умови  отримання  ліцензії  на  здійснення  операцій  в  іноземній

валюті.

18.5. Наслідки порушення правових норм НБУ у сфері розрахунків іно-

земною валютою.

18.1. Готівкові кошти на підприємстві.

Умови обігу готівкових коштів

Підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за сво- їми грошовими зобов’язаннями, що виникають у господарських відно- синах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, встановленому законодав- ством України.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, осо- бами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльнос- ті) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (під- приємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах об- ліку. Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (під- приємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється від- повідною постановою Правління Національного банку України. Плате- жі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівко- вій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується. Натепер гранична сума го- тівкового розрахунку, встановлена постановою Правління Національно- го банку України від 09.02.2005 р. № 32, становить 10000 (десять тисяч) гривень.

 

Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (гос- подарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними картками.

Зазначені обмеження не поширюються на:

а)  розрахунки  підприємств  (підприємців)  з  фізичними  особами,

бюджетами та державними цільовими фондами;

б) добровільні пожертвування та благодійну допомогу;

в) розрахунки підприємств (підприємців) за спожиту ними електро-

енергію;

г) використання коштів, виданих на відрядження;

д) розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час заку-

півлі сільськогосподарської продукції. Перелік товарів, що належать до

цієї продукції, визначений Законом України «Про державну підтримку

сільського господарства України».

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з інши-

ми підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму

кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково дода-

ються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готів-

ки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнян-

ням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси. Націо-

нальний банк України має право встановлювати обмеження з видачі го-

тівки за платіжними картками. Обмеження з видачі готівки за платіж-

ними картками можуть встановлюватися платіжною організацією відпо-

відної платіжної системи та банками – членами цієї системи.

Якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готів-

кові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до

банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших під-

приємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для плат-

ників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання

готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готів-

кові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням ка-

сової книги є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надхо-

джень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО

(реєстратор розрахункових операцій) або використанням РК (розра-

хункова книжка) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазна-

чених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у кни-

зі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків

РРО (даних РК).

 

Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстра- торів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчуван- ня та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із спожива- чами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких уне- можливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (про- даж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квит- ків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за су- купністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відпо- відних касових (розрахункових) документах.

Виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своє- часного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки). Банкам і підприємцям лі- міт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлю- ються.

Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах го- тівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений лі- міт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов’язково здається до банків для її зарахування на банківські ра- хунки. Відокремлені підрозділи підприємств – юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридич- них осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банків- ські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) може здаватися до операторів поштового зв’язку для її переказу на банківські рахунки підприємства.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для за- рахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприєм- ця) на його вибір.

Готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовується ними для забезпечення по- треб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведен- ня розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за по- датками і зборами (обов’язковими платежами).

Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

 

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержа- ну в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пен- сій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси про- тягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в бан- ку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів го- тівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протя- гом п’яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Го- тівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприєм- ством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах уста- новленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які на- лежать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, по- над установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня на- стання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси пла- тіжних (розрахунково-платіжних) відомостях (видаткові відомості). Ви- дача готівкових коштів під звіт або на відрядження (під звіт) здійснюєть- ся відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподар- ської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готів- кових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівко- вих коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у на- селення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готів- ка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення термі- ну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт про- водиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Фізичні особи – довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з карткового рахунка із застосуванням корпоративної платіжної картки або особис- тої платіжної картки, використовують її за призначенням без оприбутку- вання в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприєм- ства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами

 

в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законо- давством України, а також документи про одержання готівки з картко- вого рахунка (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за вста- новленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Підприємства (підприємці) під час здійснення розрахунків із спо- живачами за готівку зобов’язані приймати у сплату за продукцію (това- ри, роботи, послуги) без обмежень банкноти і монети (у тому числі обі- гові, пам’ятні, ювілейні монети, зношені банкноти та монети) усіх номі- налів, які випускає Національний банк України в обіг, що є дійсним пла- тіжним засобом і не викликають сумніву в їх справжності та платіжності. Крім того, підприємства та підприємці мають забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операці- ями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документа- ми, які згідно із законодавством України підтверджували б факт прода- жу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) го- тівкових коштів.

Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприєм- ства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична осо- ба), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готів- кою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підроз- ділів). Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готів- ки на виплати, пов’язані з оплатою праці, виробничі (господарські) по- треби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордера- ми і відомостями, ведуть касову книгу, що видається і оформляється під- приємством – юридичною особою, до складу якого вони входять. Від- окремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсю- джувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО (книга обліку розрахункових операцій), але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ор- дерами, а також підприємці касової книги не ведуть.

Строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і вста- новлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до та- ких вимог:

а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є бан- ки, – щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас);

 

б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіка- ми змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забез- печити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, – наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня;

в) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків, – не рідше ніж один раз на п’ять робочих днів.

Підприємства (юридичні особи), які здійснюють страхову діяль- ність та діяльність з випуску і проведення лотерей, установлюють строки здавання готівкової виручки (готівки) для страхових агентів і розповсю- джувачів лотерей, які діють на підставі укладених договорів, з урахуван- ням специфіки їх функціонування (режиму роботи у вечірні години, ви- хідні та святкові дні) та обсягів виручки, що здається, але не рідше одно- го разу на п’ять робочих днів.

Якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні і не мають змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкаса- цію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку), то вона має здаватися підприємствами до банку протягом операційного часу на- ступного робочого дня банку та підприємства.

Установлені згідно із зазначеними вимогами строки здавання го- тівкової виручки (готівки) підприємствами узгоджуються з банком і ви- значаються в договорах банківського рахунка між підприємствами та банками.

Якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то таке підприємство може в ці дні не здавати в установлені строки го- тівку.

Установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підпри- ємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зараху- вання на рахунки в банках, визначений відповідним договором банків- ського рахунка. Для кожного підприємства та його відокремленого під- розділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішні- ми наказами (розпорядженнями) підприємства – юридичної особи.

Підприємства, що розпочинають свою діяльність, на перші три мі- сяці їх роботи ліміт каси встановлюють відповідно до прогнозних розра-

 

хунків. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси переглядається за фактичними показниками діяльності.

Ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку се- редньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної ви- дачі з каси за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків зда- вання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовле- ності підприємства з банком на інкасацію тощо:

– для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (го- тівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, – у розмірах, що потрібні для забезпе- чення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру серед- ньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти);

– для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (го- тівки) в банк, – у розмірах, що залежать від установлених строків здаван- ня готівкової виручки (готівки) та її суми, але не більше п’ятикратного розміру середньоденних надходжень готівки (за три будь-які місяці по- спіль з останніх дванадцяти);

– для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов’язаних з оплатою пра- ці, стипендій, пенсій, дивідендів), – не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Підприємства, у яких відповідний середньоденний показник, об- числений на підставі касових оборотів, дорівнює нулю або не більше де- сяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, можуть встановлю- вати ліміт каси в розмірі, що перевищує обчислений середньоденний показник, але не більше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вищезазначені вимоги цього пункту не поширюються на небанків- ські фінансові установи. Небанківські фінансові установи самостійно ви- значають порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням особливостей діяльності та режиму роботи цих установ, обсягу готівкових надходжень (видатків), строків здавання готівки тощо і на підставі зазначеного вста- новлюють розмір ліміту каси.

Підприємства, що виробляють та переробляють сільськогосподар- ську продукцію, різних організаційно-правових форм (акціонерні то- вариства, агрофірми тощо) можуть установлювати (переглядати) ліміт каси на період заготівлі та перероблення сільськогосподарської продук-

 

ції згідно з фактичними показниками їх касових оборотів (надходжень або видачі готівки) за будь-які три місяці сезону виробництва (переро- блення) сільськогосподарської продукції попереднього року.

Ліміт каси підприємства сфери грального бізнесу, уключаючи гральні будинки, казино, ігрові автомати з грошовим виграшем тощо, установлюють з урахуванням особливостей діяльності та режиму робо- ти цих закладів відповідно до переліку та правил ведення азартних ігор і затвердженого положення про призовий фонд, як правило, у межах від- повідного середньоденного показника. За рішенням керівника підпри- ємства сфери грального бізнесу або уповноваженої ним особи дозволя- ється встановлювати ліміт каси з перевищенням визначеного середньо- денного показника, але не більше суми максимально можливого вигра- шу клієнта.

Релігійним організаціям (релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні на- вчальні заклади), які не здійснюють виробничої або іншого виду підпри- ємницької діяльності, ліміт каси та строки здавання готівки не встанов- люються.

Державне казначейство України самостійно визначає порядок уста- новлення ліміту каси в його касі та касах бюджетних установ і організа- цій, що ним обслуговуються. Якщо підприємством ліміт каси не встанов- лено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством, вважається понадлі- мітною.

Якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною. Готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були використані підприємством (без попереднього здавання їх до бан- ку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступ- ного дня на господарські потреби.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були вико- ристані підприємством (без попереднього здавання їх до банку і одно- часного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робо- чого дня на господарські потреби.

Підприємства, які встановлюють строк здавання готівкової виручки

(готівки), мають здавати понадлімітну готівку для її зарахування на ра-

 

хунки підприємства в банку не пізніше наступного робочого дня неза- лежно від установленого строку здавання готівкової виручки (готівки).

Установлений ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (го- тівки) можуть переглядатися у зв’язку із змінами законодавства Украї- ни або за наявності відповідних факторів об’єктивного характеру (зміни в надходженнях/видатках готівки, внутрішнього трудового розпорядку/ графіків змінності тощо). Документи (нормативно-правові акти, внутріш- ні документи (розрахунки) підприємства, що затверджені (підписані) ке- рівником або уповноваженою ним особою), на підставі яких перегляну- то ліміт каси, строки здавання готівкової виручки (готівки), додаються до відповідних наказів (розпоряджень), договорів банківського рахун- ку підприємства. Керівники підприємств несуть відповідальність за до- тримання вимог щодо встановлення ліміту каси та за достовірність від- повідних показників, що зазначені в розрахунку встановлення ліміту за- лишку готівки в касі.

18.2. контроль за дотриманням суб’єктом господарювання вимог законодавства про використання готівкових коштів

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну подат- кову службу в Україні» контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом по- рядку здійснюють органи державної податкової служби.

Періодичність проведення цих перевірок та строк, протягом яко- го вони здійснюються, визначають безпосередньо органи державної по- даткової служби. Перелік підприємств (підприємців), що підлягають за- значеним перевіркам за конкретні періоди, визначається з урахуванням обсягів здійснюваних ними операцій з готівкою.

Під час перевірок з’ясовуються структура підприємства, кількість відкритих поточних рахунків підприємства (підприємця) у банках, наяв- ність у підприємства (підприємця) податкового боргу, результати рані- ше здійснених перевірок, дотримання ними порядку ведення операцій з готівкою.

Органи контролю беруть участь у проведенні спільних перевірок. Перевірка безпосередньо за місцезнаходженням підприємства (підпри- ємця) здійснюється на підставі документів, визначених законодавством України за певний період, – квартал, півріччя, рік тощо (але не менше ніж один раз на три місяці).

Відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готів- кою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які

 

винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згід- но із законодавством України.

Якщо перевіркою підприємства (підприємця) було виявлено пору- шення, то за її результатами складається акт про перевірку дотриман- ня порядку ведення операцій з готівкою (акт про перевірку) у трьох при- мірниках, у якому викладається зміст порушення з відповідним обґрун- туванням. Акт про перевірку має містити висновки про результати пе- ревірки,  а  також  рекомендації  керівництву  підприємства  (підприєм- цю) щодо усунення виявлених недоліків. Акт про перевірку підписують службові особи, які проводили перевірку, а також керівник та головний бухгалтер підприємства (підприємець). Перший примірник надсилаєть- ся органам державної податкової служби України за місцем державної реєстрації підприємства (підприємця) для вжиття заходів, що передба- чені законодавством України, другий – передається безпосередньо від- повідному підприємству (підприємцю), третій примірник залишається в документах органу контролю. Якщо порушень не виявлено, то службо- ві особи, які проводили перевірку, складають довідку за довільною фор- мою, у якій зазначаються назва підприємства, що перевірялося, термін перевірки, посилання на законодавство України, згідно з яким проводи- лася перевірка, питання, що перевірялися. Зазначену довідку підпису- ють службові особи, які проводили перевірку, а також керівник та голов- ний бухгалтер підприємства (підприємець).

Керівник підприємства або особа, що його заміщує, підприємець має право під час складання акта про перевірку не погодитися з резуль- татами перевірки і надати щодо цього відповідні обґрунтовані заува- ження (пояснення) у письмовій формі, які додаються до акта про пере- вірку. Результати перевірки дотримання порядку ведення касових опе- рацій розглядаються керівництвом підприємства (підприємцем), як пра- вило, у триденний строк після її закінчення.

Залежно від специфіки функціонування підприємства (підприєм- ця), що перевіряється, та завдань органів контролю під час перевірки можуть розглядатися й інші питання. Під час перевірок здійснюється контроль за виконанням підприємством вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що пов’язані з веден- ням касової книги та оформленням операцій з приймання та видачі го- тівки з каси, веденням відповідних касових документів.

Під час перевірок з’ясовується наявність у підприємства касової кни- ги, а також відповідність її оформлення вимогам законодавства України.

 

Крім того, перевіряється правильність ведення касової книги, оформ- лення в ній касових операцій із приймання та видачі готівкових коштів (у тому числі за строками), відповідність зазначених у ній сум прийнятої до каси або виданої з неї готівки даним прибуткових і видаткових касових ордерів, якість і своєчасність записів касира згідно із зазначеними в ка- совій книзі касовими документами, наявність підпису бухгалтера, який перевірив записи в касовій книзі за кількістю отриманих ним касових ор- дерів, правильність підрахунку в касовій книзі фактичних залишків готів- ки в касі на кінець дня тощо.

Під час перевірки з’ясовується правильність заповнення всіх рекві- зитів прибуткових і видаткових касових ордерів та видаткових відомос- тей (проставлення потрібних дат, номерів, сум, зазначення підстав для їх виписки, наявність підписів службових осіб і одержувачів коштів, від- битків печаток та штампів, підписів про отримання готівки, правильність оформлення депонованих сум тощо). За окремими видатковими відо- мостями можуть вибірково перераховуватися суми виплаченої готівки.

Під час перевірки встановлюються наявність у підприємства журна- лу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів та книги об- ліку прийнятих та виданих касиром грошей і правильність їх ведення, а також правильність відображення в касових документах номерів корес- пондуючих рахунків, відповідність між кореспонденцією рахунків, вне- сених до касової книги та зазначених в касових ордерах, наявність по- трібних виправдних документів, що додаються до касових ордерів (зая- ви, накладні, рахунки, довідки тощо), і позначок про їх погашення. У ка- сових документах, які викликають сумніви щодо їх справжності, переві- ряється достовірність підписів одержувачів коштів та службових осіб, які дають пояснення щодо цього.

Виявлені в результаті перевірки порушення і висновки про веден- ня касової книги та касових документів зазначаються в розділі І акта про перевірку. Особлива увага під час перевірки має приділятися встанов- ленню повноти та своєчасності оприбуткування в касах готівкових над- ходжень, одержаних підприємством (за реалізовану продукцію, прода- ні товари, виконані роботи, надані послуги і за позареалізаційні опера- ції тощо). Під час перевірки аналізується загальний стан касових оборо- тів надходжень готівки з кас банку до кас на підставі банківських випи- сок за поточними рахунками підприємства. Звіряються банківські випис- ки (за сумами коштів, що одержані з банку, і датами) та відповідні запи- си в касовій книзі з даними прибуткових касових ордерів. У разі потре- би можуть також порівнюватися дані корінців грошових чеків із випис- ками банку.

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Під час перевірки органами контролю повного і сво-

 

єчасного оприбуткування коштів, що надійшли до каси від здійснення господарської діяльності, записи в касовій книзі звіряються за сумами та строками з даними відповідних прибуткових касових ордерів (із залу- ченням у разі потреби таких виправдних документів: розрахункових до- кументів, квитанцій до прибуткових касових ордерів, рахунків-фактур, товарно-транспортних і податкових накладних тощо). Перевіряється та- кож проведення записів щодо реєстрації зазначених ордерів (за сума- ми і датами) у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових до- кументів.

За потребою поглибленої перевірки повного оприбуткування в касі готівкових коштів, одержаних з різних джерел, можуть аналізуватися та- кож обороти за відомістю журналу-ордера 1 за дебетом субрахунку 301

«Каса в національній валюті» порівняно з оборотами за кредитом кож- ного кореспондуючого рахунка/субрахунка (311 «Поточні рахунки в на- ціональній валюті», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 63 «Розра- хунки з постачальниками та підрядниками», 661 «Розрахунки за заро- бітною платою», 662 «Розрахунки з депонентами», 681 «Розрахунки за авансами одержаними» та інших рахунків) з подальшим порівнянням їх із відповідними записами в касовій книзі та даними документів, які під- тверджують фактичне одержання підприємством певних сум готівки у відповідні строки.

Крім того, для контролю за повним і своєчасним оприбуткуван- ням готівки конкретним підприємством органи контролю можуть засто- совувати відповідні зустрічні документальні перевірки, що здійснюють- ся безпосередньо у підприємств-покупців (замовників), які сплатили го- тівкові кошти, шляхом залучення відповідних первинних документів та взаємного звіряння касових документів отримувачів готівки з даними покупців.

Під час перевірки органи контролю мають брати до уваги те, що за наявності в касі підприємства готівки, яка не підтверджена прибуткови- ми касовими ордерами, вона вважається неоприбуткованою в касі та зараховується в доход підприємства. Виявлені під час перевірки пору- шення порядку оприбуткування надходжень готівки відображаються в розділі II акта про перевірку. Під час перевірки дотримання підприєм- ством ліміту каси визначається наявність самостійно встановленого лі- міту каси та відповідність його розрахунку вимогам цього Положення, уточнюються за наказами, розпорядженнями чи іншими розпорядчими документами суми самостійно доведених підприємством (юридичною особою) лімітів кас своїм відокремленим підрозділам.

Під час перевірок з’ясовується те, як підприємство дотримується встановленого ліміту каси, строків і порядку здавання готівкової вируч- ки. Крім того, має враховуватися те, що кошти, які одержані з каси бан-

 

ку або спрямовані з виручки на виплати, пов’язані з оплатою праці, мо- жуть протягом трьох–п’яти робочих днів зберігатися в касі понад уста- новлений ліміт каси. Для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою кни- гою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готів- ки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення лі- міту каси, то з’ясовується, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а та- кож загальна сума понадлімітних залишків.

18.3. безготівкові форми оплати. особливості використання різних видів документів

у безготівкових розрахунках: векселя, чека, акредитива, доручення, вимоги-доручення

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяль- ність» від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ, безготівкові розрахунки проводять- ся на підставі розрахункових документів на паперових носіях або в елек- тронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіж- ні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні ін- струменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці. Тобто чинний Закон України «Про банки і банківську діяльність» взагалі не міс- тить таких понять, як «форма розрахунків» та «спосіб розрахунків».

У ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» встанов- лено, що Національний банк України визначає форми платежів, проте не розкрито, що саме розуміється під формою платежу. Відповідно до статті 40 цього Закону Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в еко- номічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електрон- них документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових опера- цій та розрахунків. Тобто, як ми бачимо, вживається термін «форма роз- рахунків», проте визначення його знову ж таки не надається.

Слід зазначити, що перелік форм розрахунків, які застосовують- ся при проведенні переказу, містився у ст. 4 Закону України «Про пла- тіжні системи та переказ грошей в Україні». Так, у п. 4.1 вказаної статті було встановлено, що при проведенні переказу ініціатори можуть засто- совувати акредитивну, вексельну, інкасову форми розрахунків, а також форму розрахунків за гарантійним зобов’язанням, за чеками з викорис-

 

танням документів на переказ. Проте Законом України від 06.10.2004 р.

№ 2056-IV ст. 4 вказаного Закону викладено у новій редакції, згідно з

якою розрізняють форми та види безготівкових розрахунків. При цьому

під формою мається на увазі готівкова або безготівкова форма, а щодо

видів розрахунків зазначено, що вони визначаються законами та при-

йнятими на їх підставі нормативно-правовими актами Національного

банку України.

Порядок здійснення безготівкових розрахунків у національній ва-

люті визначений, в першу чергу, у Законі України «Про платіжні систе-

ми та переказ грошей в Україні», а також в Інструкції «Про безготівкові

розрахунки в національній валюті України», затвердженій постановою

Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22.

Згідно із вказаним Законом ініціатором переказу може бути плат-

ник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою пла-

тіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передба-

чених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключ-

но на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках,

передбачених законом.

Ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором

до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2)

подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки

і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до

відповідної установи – члена платіжної системи документа на переказ,

що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання

переказу; 4) використання держателем спеціального платіжного засобу

для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівко-

вій формі; 5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному

списанні; 6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чи-

ном оформленого доручення на договірне списання.

Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахунко-

вих документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення;

3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Національний банк України має право встановлювати інші види

розрахункових документів. Клієнт банку має право самостійно обира-

ти види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визна-

чені вищевказаним Законом, для ініціювання переказу. Платіжна вимо-

га застосовується у випадках, коли ініціатором переказу виступає стягу-

вач або, при договірному списанні, отримувач. Розрахункові документи,

за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціато-

ром до банку, що його обслуговує. Платіжна вимога-доручення подаєть-

ся отримувачем коштів безпосередньо до платника. Доставка платіжної

вимоги-доручення до платника може здійснюватися банком, який об-

 

слуговує отримувача коштів, через банк, що обслуговує платника, а та- кож за допомогою засобів зв’язку.

Стягувач має право подавати розрахункові документи, що ініцію- ють переказ з рахунка банку-резидента, відкритого в Національному банку України, безпосередньо до Національного банку України. При ви- користанні розрахункового документа ініціювання переказу вважаєть- ся завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Подання паперо- вих розрахункових документів до банку має здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено договором. Подання електрон- них розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як осо- бисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуго- вуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв’язок з програмно-технічними засобами цього банку. Програмно-технічні за- соби з вбудованою в них системою захисту інформації мають відповіда- ти вимогам, що встановлюються Національним банком України. Обслу- говуючий платника банк зобов’язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наяв- ності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збі- гу. Крім цього обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, ціліс- ність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, вста- новленому Національним банком України. У разі недотримання зазна- чених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладаєть- ся на банк, що обслуговує платника.

Обслуговуючий отримувача банк зобов’язаний перевірити відпо- відність номера рахунка отримувача і його коду (ідентифікаційного но- мера, за його наявності, тощо), що містяться в розрахунковому докумен- ті, та зараховувати кошти на рахунок отримувача виключно у разі їх збі- гу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затри- мати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлен- ня належного отримувача цих коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов’язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб’єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

У разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового доку- мента банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного опера- ційного дня банку із зазначенням причини повернення. Розрахунково- касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі. Банки виконують розрахункові документи відповідно до черго-

 

вості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Порядок визначення залишку коштів встановлюється Націо- нальним банком України. У разі недостатності на рахунку платника кош- тів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягува- ча на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом перека- зу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отри- мувача.

Незалежно від особи ініціатора банки України не ведуть облік роз- рахункових документів ініціаторів у разі відсутності (недостатності) кош- тів на рахунках платників, якщо інше не передбачено договором між банком та його клієнтом. У разі наявності договору невиконані розрахун- кові документи (повідомлення про їх надходження) банки зобов’язані передавати платникам – клієнтам цих банків з отриманням від них пись- мового посвідчення щодо їх вручення. Сума переказу, що обліковуєть- ся в банку, який обслуговує отримувача, до настання дати валютуван- ня не може бути об’єктом примусового списання, що застосовується до отримувача. Ініціювання клієнтом банку переказу в інтересах третіх осіб може здійснюватися у випадках, передбачених законодавством. Проце- дура ініціювання переказу у небанківській платіжній системі визначаєть- ся правилами відповідної платіжної системи, погодженими з Національ- ним банком України.

Слід звернути увагу на те, що платіжне доручення може бути від- кликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціато- ра, документа на відкликання. Платіжна вимога на примусове списан- ня коштів може бути відкликана стягувачем у будь-який час до списан- ня коштів з рахунка платника шляхом подання до банку, що обслуговує цього стягувача, документа на відкликання. Розрахунковий документ може бути відкликаний тільки в повній сумі. Документ на відкликання може бути як паперовим, так і електронним. Він складається ініціатором у довільній формі та засвідчується ним у встановленому порядку.

Ініціатор до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування їх на рахунок отримувача або видачі в готівковій фор- мі обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Документ на від- кликання коштів ініціатор подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів. Банк отриму- вача в день одержання вказівки повертає кошти за реквізитами, зазна- ченими в ній, якщо на час надходження такої вказівки вони не зарахо- вані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликан- ня коштів ініціатором.

 

Порядок відкликання розрахункових документів у небанківській платіжній системі визначається правилами відповідної платіжної систе- ми, погодженими з Національним банком України. Платник при укла- денні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Умови договору на договірне списання повинні передбачати об- сяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійсни- ти (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та бан- ку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договір- не списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за на- явності договору), що передбачає право отримувача на договірне спи- сання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо).

Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отриму- вача або за меморіальним ордером, оформленим банком. У разі якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право бан- ку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надан- ня банківських послуг.

Ініціювання переказу при договірному списанні у небанківській платіжній системі визначається правилами відповідної платіжної систе- ми, погодженими з Національним банком України. Більш детально по- рядок здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті Укра- їни визначений у вищевказаній Інструкції Національного банку України. Зокрема, Інструкцією визначені форми платіжних інструментів, поря- док їх заповнення, правила подання та відкликання, права та обов’язки учасників розрахунків залежно від застосування тієї чи іншої форми без- готівкових розрахунків.

18.4. Умови отримання ліцензії на здійснення операцій в іноземній валюті

Під ліцензуванням банківських операцій чинне законодавство ро- зуміє порядок видачі уповноваженим банкам, які з моменту реєстрації Національним банком України набули статусу юридичної особи, дозво- лу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій, якщо умови ді- яльності комерційних банків відповідають чинному законодавству Укра- їни та нормативним актам Національного банку України, а також діяль- ність яких не загрожує інтересам їхніх клієнтів.

 

Ліцензування банківських операцій з валютою – це порядок вида- чі уповноваженим банкам, які з моменту реєстрації Національним бан- ком України набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення ва- лютних банківських операцій, якщо умови діяльності комерційних бан- ків відповідають чинному законодавству України та нормативним ак- там Національного банку України, а також діяльність яких не загрожує інтересам їхніх клієнтів.

Проведення операцій з валютою та валютними цінностями потре- бує, згідно з вищезазначеним Положенням, наявності банківської ліцен- зії та отримання письмового дозволу Національного банку України.

Перелік банківських операцій з валютними цінностями міститься в Положенні «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмо- вих дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», що затвер- джено Постановою Правління Національного банку України № 275 від

17.07.2001 р.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» встановлює, що

банківська ліцензія – документ, який видається Національним банком

України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі

якого банки мають право здійснювати банківську діяльність.

Письмовий дозвіл Національного банку – документ, який видає

Національний банк у порядку і на умовах, визначених Законом Украї-

ни «Про банки і банківську діяльність» та Положенням. На підставі пись-

мового дозволу банки мають право здійснювати операції, передбачені

ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», де в ч. 2 п. 1

називаються операції з валютними цінностями (з валютою).

Слід зазначити, що банк має право здійснювати банківську діяль-

ність тільки після отримання банківської ліцензії. Особи, винні у здій-

сненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть криміналь-

ну,  цивільну  чи  адміністративну  відповідальність  згідно  із  законами

України.

Для отримання банківської ліцензії банк подає територіальному

управлінню за його місцезнаходженням (або Генеральному департа-

менту банківського нагляду) такі спеціальні документи:

– план (бізнес-план), що визначає види діяльності згідно з банків-

ською ліцензією на поточний рік та стратегію діяльності на наступні три

роки (на кожний рік окремо), який має містити: розрахунок балансового

звіту (на кінець кожного фінансового року) за підписом голови правлін-

ня і головного бухгалтера банку;

– розрахунок звіту про фінансовий результат усієї діяльності банку

та окремо за кожним видом діяльності на кінець кожного фінансового

року за підписом голови правління і головного бухгалтера банку;

– опис банківських операцій з обґрунтуванням їх економічної до-

цільності (економічного ефекту);

 

– коло клієнтів, які банк має намір залучити з метою обслуговування;

– розрахунок прибутковості всієї діяльності банку та за кожним ви-

дом діяльності окремо на кінець перших трьох років за підписом голови

правління і головного бухгалтера;

– економічне обґрунтування прогнозних показників розрахунку ба-

лансового звіту та розрахунку звіту про фінансовий результат (опис дже-

рел залучення та спрямування фінансових коштів, потрібних для покрит-

тя можливих збитків, прогнозний розрахунок дотримання економічних

нормативів);

– опис і дані про управлінську та організаційну структуру банку (під-

розділи, у тому числі підрозділи внутрішнього аудиту та з питань аналі-

зу і управління ризиками, їх підпорядкованість, порядок прийняття рі-

шень);

– внутрішні положення про правління (раду директорів) банку. Та-

кож для отримання ліцензії банком подаються відповідні внутрішні по-

ложення, що регулюють виконання ним операцій. У разі внесення змін

до внутрішніх положень, які надавалися банком при отриманні банків-

ської ліцензії, змінені положення банк має подавати до територіально-

го управління за його місцезнаходженням та до Генерального департа-

менту банківського нагляду у двотижневий строк з дня внесення змін

до них.

При отриманні від банку пакета документів та інформації терито-

ріальне управління розглядає їх та перевіряє наявність усіх документів.

У разі відсутності хоча б одного з документів територіальне управлін-

ня протягом трьох днів із часу отримання документів повинно поверну-

ти банку пакет документів із супровідним листом з обґрунтуванням при-

чин його повернення.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повного пакета доку-

ментів  територіальне  управління  розглядає  його  щодо  дотримання

банком умов, перевіряє достовірність інформації, викладеної у пода-

них документах, та (у разі потреби) проводить співбесіду з відповідаль-

ними особами. За результатами розгляду пакета документів територі-

альне управління готує висновок про дотримання банком вимог зако-

нодавства, готовність банку до здійснення операцій, зазначених у плані

(бізнес-плані), а також обґрунтовані пропозиції щодо можливості видачі

банку банківської ліцензії, ліцензій на виконання окремих операцій. За

якість, достовірність викладеної у висновку інформації та її відповідність

вимогам цього Положення та інших нормативно-правових актів Націо-

нального банку, своєчасність його підготовки персональну відповідаль-

ність несе керівник територіального управління.

У разі позитивного рішення після розгляду пакета документів бан-

ку на отримання банківської ліцензії, письмового дозволу та ліцензій

 

на виконання окремих операцій, але не пізніше двотижневого строку з дня його отримання територіальне управління разом із своїм висновком та клопотанням банку надсилає пакет документів поштою Генерально- му департаменту банківського нагляду Національного банку. У разі не- гативного рішення територіальне управління надсилає банку письмо- ву відмову із зазначенням причин та повертає пакет документів. Гене- ральний департамент банківського нагляду Національного банку роз- глядає отримані документи банку та висновок територіального управ- ління щодо їх відповідності вимогам чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку. У разі потреби по- дані документи розглядаються іншими структурними підрозділами На- ціонального банку, які в межах своєї компетенції подають Генерально- му департаменту банківського нагляду свої висновки та пропозиції про можливість видачі банку банківської ліцензії, письмового дозволу та лі- цензій на виконання окремих операцій. Генеральний департамент бан- ківського нагляду Національного банку готує висновок про можливість видачі банку банківської ліцензії, письмового дозволу, ліцензій на ви- конання окремих операцій і подає проект відповідного рішення на роз- гляд Комісії Національного банку.

Рішення про видачу банківської ліцензії, письмового дозволу та лі- цензій на виконання окремих операцій чи про відмову в їх наданні прий- має Комісія Національного банку протягом одного місяця з дня отри- мання  повного  пакета  документів.  Якщо  на  момент  звернення  бан- ку до Національного банку з клопотанням про видачу письмового до- зволу або розширення переліку операцій у ньому, чи під час розгляду Національним банком наданих банком відповідних документів Націо- нальним банком розглядається питання про застосування до цього бан- ку заходів впливу, то Національний банк може відкласти вирішення пи- тання про видачу письмового дозволу або розширення переліку опе- рацій у ньому до часу прийняття рішення щодо застосування/незасто- сування до банку заходів впливу. У разі прийняття рішення про видачу банківської ліцензії, письмового дозволу та ліцензій на виконання окре- мих операцій Генеральний департамент банківського нагляду надсилає територіальному управлінню за місцезнаходженням банку відповідним чином оформлені банківську ліцензію, письмовий дозвіл, ліцензії на ви- конання окремих операцій із супровідним листом для видачі представ- никові банку. Банківська ліцензія, письмовий дозвіл, ліцензії на вико- нання окремих операцій видаються голові правління банку або уповно- важеному представникові банку на підставі належним чином оформле- ного доручення та за наявності копій платіжних доручень, що підтвер- джують оплату за видачу банківської ліцензії, письмового дозволу та лі- цензій на виконання окремих операцій і за бланк банківської ліцензії,

письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій.

 

Національний банк може відмовити банку у видачі банківської лі- цензії, письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій, якщо за результатами розгляду поданого пакета документів установле- но, що надано недостовірну або неповну інформацію, або якщо банк не виконав умов, передбачених НБУ. Про відмову у видачі банківської лі- цензії, письмового дозволу або ліцензій на виконання окремих опера- цій Національний банк України повідомляє банк у письмовій формі із зазначенням причин відмови протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів.

Банківська ліцензія, письмовий дозвіл та ліцензії на виконання окремих операцій оформляються на спеціальному бланку, підписують- ся заступником Голови Національного банку, який за розподілом функ- ціональних обов’язків здійснює загальне керівництво Генеральним де- партаментом банківського нагляду, і засвідчуються відбитком гербової печатки. Банківська ліцензія, письмовий дозвіл та ліцензії на виконан- ня окремих операцій набирають чинності з дня прийняття Комісією На- ціонального банку відповідного рішення. Банківська ліцензія, письмо- вий дозвіл та ліцензії на виконання окремих операцій не можуть пере- даватися третім особам. Оплата за видачу банківської ліцензії, письмо- вого дозволу та ліцензій на виконання окремих операцій здійснюється в розмірі, установленому нормативно-правовими актами Національно- го банку. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвер- джене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 р., визначає, що філії банків мають право здійснювати операції після реєстрації їх Націо- нальним банком та згідно з внутрішньобанківським положенням про фі- лію та за умови видачі банком філії письмового дозволу на здійснення визначеного ним переліку операцій.

Для здійснення валютних операцій банк повинен отримати, крім банківської ліцензії, письмовий дозвіл Національного банку України. Письмовий дозвіл на здійснення валютних операцій видається банку за таких умов: а) наявність банківської ліцензії; б) рівень регулятивного ка- піталу банку відповідає вимогам Національного банку, що підтверджу- ється незалежним аудитором; в) банк не є об’єктом застосування захо- дів впливу:

– протягом усього періоду діяльності – для банків, які отримали банківську ліцензію менше ніж за шість місяців до часу звернення до Національного банку з клопотанням про видачу письмового дозволу;

– протягом шести місяців, що передують зверненню банку до На- ціонального банку з клопотанням про видачу письмового дозволу – для банків, які здійснюють банківську діяльність на підставі банківської лі- цензії більше ніж шість місяців;

 

г)  банк  подав  план  (бізнес-план)  щодо  певних  видів  операцій, на право здійснення яких банк бажає отримати письмовий дозвіл, і цей план схвалено Національним банком. Процедура схвалення пла- ну (бізнес-плану) вважається виконаною в разі відсутності зауважень з боку Національного банку при прийнятті відповідного рішення про ви- дачу банку письмового дозволу на здійснення операцій; д) банк має до- статні фінансові можливості для здійснення такої діяльності; є) наявність підрозділів, які виконуватимуть відповідні операції згідно з поданим банком планом (бізнес-планом), служби внутрішнього аудиту, а також підрозділу з питань аналізу та управління ризиками, що має відповідати за встановлення лімітів щодо окремих операцій, лімітів ризиків контр- партнерів, країн контр-партнерів, структури балансу відповідно до рі- шень правління (ради директорів) з питань політики щодо ризикованос- ті та прибутковості діяльності банку; ж) наявність керівників підрозділів банку, кандидатури яких відповідають кваліфікаційним вимогам та спе- ціальним вимогам, викладеним в нормативних актах НБУ; з) наявність комітетів, а саме: кредитного, тарифного, з питань управління активами і пасивами та відповідних положень про них, що відповідають вимогам чинного законодавства України; и) наявність відповідних внутрішніх по- ложень банку, що регулюють політику управління активами і пасивами, кредитну, інвестиційну, облікову політику банку та проведення ним ді- яльності, на яку він бажає отримати в Національному банку письмовий дозвіл, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Банк для отримання письмового дозволу подає до територіально- го управління за його місцезнаходженням (Генеральному департаменту банківського нагляду) такі документи:

– клопотання банку про видачу письмового дозволу за підписом голови правління банку;

– висновок незалежного аудитора про підтвердження відповіднос- ті рівня регулятивного капіталу банку встановленим вимогам Національ- ного банку в складі позитивного висновку про діяльність банку за звіт- ний рік або окремий висновок, що підтверджує відповідність рівня ре- гулятивного капіталу банку встановленим вимогам Національного бан- ку на дату прийняття уповноваженим органом банку рішення про отри- мання письмового дозволу; план (бізнес-план), що визначає види окре- мих операцій, які банк планує здійснювати, на поточний рік і стратегію діяльності на наступні три роки (у розрізі кожного року окремо), який має містити: а) розрахунок балансового звіту (місячного) на кінець кож- ного фінансового року за підписом голови правління і головного бух- галтера банку; б) розрахунок звіту про фінансовий результат усієї діяль- ності банку та окремо за кожним видом діяльності, які планується здій- снювати, на кінець кожного фінансового року за підписом голови прав-

 

ління і головного бухгалтера банку; в) перелік та докладний опис видів операцій, які планує здійснювати банк, з обґрунтуванням їх економіч- ної доцільності (економічного ефекту); г) розрахунок прибутковості всі- єї діяльності банку та за кожним видом діяльності окремо на кінець пер- ших трьох років за підписом голови правління і головного бухгалтера; д) економічне обґрунтування прогнозних показників розрахунку балансо- вого звіту та розрахунку звіту про фінансовий результат (опис джерел за- лучення та спрямування коштів, фінансових результатів діяльності, фор- мування фондів та резервів у розмірах, потрібних для покриття можли- вих збитків, прогнозний розрахунок дотримання економічних нормати- вів); відомості про забезпеченість банку належним банківським облад- нанням, комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням та кому- нікаційними засобами, що відповідають вимогам Національного банку та потрібні для здійснення операцій; інформацію про керівників підроз- ділів. Ця інформація має бути засвідчена відповідним підрозділом бан- ку, який займається кадровими питаннями; копію рішення Комісії Націо- нального банку або Комісії при територіальному управлінні Національ- ного банку про погодження кандидатури на посаду керівника служби внутрішнього аудиту банку; опис і дані про управлінську та організацій- ну структуру підрозділів банку, які здійснюватимуть операції, їх підпо- рядкованість, порядок прийняття рішень; відповідні внутрішні положен- ня банку, що регулюють виконання ним операцій, право на здійснення яких надає йому письмовий дозвіл Національного банку (у тому числі про облікову політику). Внутрішні положення про службу внутрішнього аудиту, кредитний комітет, комітет з питань управління активами та па- сивами, тарифний комітет та підрозділ аналізу і управління ризиками. У разі внесення змін до внутрішніх положень, які надавалися банком при отриманні письмового дозволу, змінені положення банк має подавати до територіального управління за його місцезнаходженням та до Гене- рального департаменту банківського нагляду у двотижневий строк з дня внесення змін до них.

При отриманні від банку пакета документів та необхідної інформа- ції територіальне управління розглядає їх та перевіряє наявність усіх до- кументів. У разі відсутності хоча б одного з документів територіальне управління протягом трьох днів із часу отримання документів повинно повернути банку пакет документів із супровідним листом з обґрунтуван- ням причин його повернення. Протягом 10 робочих днів з дня отриман- ня повного пакета документів територіальне управління розглядає його щодо дотримання банком усіх умов, перевіряє достовірність інформації, викладеної у поданих документах, та (у разі потреби) проводить співбе- сіду з працівниками банку, перелік яких зазначено в Положенні. За ре- зультатами розгляду пакета документів територіальне управління готує

 

висновок про дотримання банком вимог Положення, готовність банку до здійснення операцій, зазначених у плані (бізнес-плані), а також об- ґрунтовані пропозиції щодо можливості видачі банку банківської ліцен- зії, письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій. У разі позитивного рішення після розгляду пакета документів банку на отри- мання банківської ліцензії, письмового дозволу та ліцензій на виконан- ня окремих операцій, але не пізніше двотижневого строку з дня його отримання територіальне управління разом із своїм висновком та кло- потанням банку надсилає пакет документів поштою Генеральному де- партаменту банківського нагляду Національного банку.

У разі негативного рішення територіальне управління надсилає банку письмову відмову із зазначенням причин та повертає пакет доку- ментів. Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку розглядає отримані документи банку та висновок територіально- го управління щодо їх відповідності вимогам чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку. У разі по- треби подані документи розглядаються іншими структурними підрозді- лами Національного банку, які в межах своєї компетенції подають Гене- ральному департаменту банківського нагляду свої висновки та пропози- ції про можливість видачі банку банківської ліцензії, письмового дозво- лу та ліцензій на виконання окремих операцій.

Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку готує висновок про можливість видачі банку банківської ліцен- зії, письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій і по- дає проект відповідного рішення на розгляд Комісії Національного бан- ку. Рішення про видачу банківської ліцензії, письмового дозволу та лі- цензій на виконання окремих операцій чи про відмову в їх наданні при- ймає Комісія Національного банку протягом одного місяця з дня отри- мання повного пакета документів, зазначених у Положенні. Якщо на мо- мент звернення банку до Національного банку з клопотанням про вида- чу письмового дозволу або розширення переліку операцій у ньому, або під час розгляду Національним банком наданих банком відповідних до- кументів Національним банком розглядається питання про застосуван- ня до цього банку заходів впливу, то Національний банк може відклас- ти вирішення питання про видачу письмового дозволу або розширення переліку операцій у ньому до часу прийняття рішення щодо застосуван- ня/незастосування до банку заходів впливу.

У разі прийняття рішення про видачу банківської ліцензії, письмо- вого дозволу та ліцензій на виконання окремих операцій Генеральний департамент банківського нагляду надсилає територіальному управлін- ню за місцезнаходженням банку відповідним чином оформлені банків- ську ліцензію, письмовий дозвіл, ліцензії на виконання окремих опера-

 

цій із супровідним листом для видачі представникові банку. Банківська ліцензія, письмовий дозвіл, ліцензії на виконання окремих операцій ви- даються  голові  правління  банку  або  уповноваженому  представнико- ві банку на підставі належним чином оформленого доручення та за на- явності копій платіжних доручень, що підтверджують оплату за видачу банківської ліцензії, письмового дозволу та ліцензій на виконання окре- мих операцій і за бланк банківської ліцензії, письмового дозволу, ліцен- зій на виконання окремих операцій.

Національний банк може відмовити банку у видачі банківської лі- цензії, письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій, якщо за результатами розгляду поданого пакета документів установле- но, що надано недостовірну або неповну інформацію, або якщо банк не виконав умов, зазначених в Положенні. Про відмову у видачі банків- ської ліцензії, письмового дозволу або ліцензій на виконання окремих операцій Національний банк України повідомляє банк у письмовій фор- мі із зазначенням причин відмови протягом одного місяця з дня отри- мання повного пакета документів.

Банківська ліцензія, письмовий дозвіл та ліцензії на виконання окремих операцій оформляються на спеціальному бланку, підписують- ся заступником Голови Національного банку, який за розподілом функ- ціональних обов’язків здійснює загальне керівництво Генеральним де- партаментом банківського нагляду, і засвідчується відбитком гербової печатки. Вони набирають чинності з дня прийняття Комісією Національ- ного банку відповідного рішення і не можуть передаватися третім осо- бам. Оплата за видачу банківської ліцензії, письмового дозволу та ліцен- зій на виконання окремих операцій здійснюється у розмірі, установле- ному нормативно-правовими актами Національного банку.

Банки мають право надавати письмовий дозвіл своїм філіям на здійснення операцій у межах отриманих банківських ліцензій, письмо- вих дозволів та згідно з вимогами цього Положення, за винятком опе- рацій, для здійснення яких у філій немає технічних можливостей або які філії не мають права здійснювати відповідно до вимог чинних законо- давчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Таким чином, банк може надавати письмовий дозвіл своїй фі- лії на здійснення операцій з іноземною валютою за умови, що банк сам в установленому законом порядку отримав право на здійснення валют- них операцій. Слід відзначити, що, отримавши дозвіл, філії будуть здій- снювати свою діяльність згідно з положенням про філію та в межах на- даного дозволу.

Такий письмовий дозвіл має бути виписаний на підставі рішення ради та правління банку на бланку банку, підписаний головою правлін- ня банку або його заступником і засвідчений відбитком печатки банку.

 

У дозволі мають зазначатися реквізити банківської ліцензії та письмово- го дозволу, на підставі яких здійснює свою діяльність банк. Використан- ня факсиміле при здійсненні підпису не дозволяється.

Якщо банк вважає за потрібне надати письмовий дозвіл філії на здійснення банківських операцій з іноземною валютою з обмеженням, то назва цієї операції в письмовому дозволі має відповідати повній на- зві банківської операції, а назва частини цієї банківської операції, на здій- снення якої банк надає філії письмовий дозвіл, має зазначатися як до- повнення або продовження назви банківської операції. Банк протягом трьох робочих днів з дня прийняття правлінням банку рішення про на- дання філії письмового дозволу на здійснення банківських операцій з іно- земною валютою подає територіальному управлінню за місцезнаходжен- ням філії пакет документів для розгляду питання про погодження дозво- лу, який має містити три оригінали письмового дозволу, клопотання про погодження, копію письмового дозволу банку, копії документів на пра- во власності на приміщення філії або договору оренди приміщення.

Територіальне управління за місцезнаходженням філії протягом

10 робочих днів з дня отримання пакета документів перевіряє можли-

вості філії для здійснення нею таких операцій і погоджує письмовий до-

звіл шляхом засвідчення оригіналу письмового дозволу підписом керів-

ника територіального управління та відбитком печатки територіального

управління. Оплата за погодження дозволу здійснюється у розмірі, уста-

новленому нормативно-правовими актами Національного банку.

Територіальне управління за місцезнаходженням філії протягом

п’яти робочих днів надсилає до територіального управління за місцез-

находженням банку – юридичної особи висновок про погодження пись-

мового дозволу філії на здійснення операцій з іноземною валютою.

Філія банку має право розпочати здійснення банківських операцій,

зазначених у письмовому дозволі, з дати погодження письмового до-

зволу на їх здійснення, виданого банком, з територіальним управлінням

за місцезнаходженням філії. Внесення банком змін у письмовий дозвіл

філії (розширення або обмеження) здійснюється шляхом відкликання

попереднього та надання нового письмового дозволу і його погоджен-

ня з територіальним управлінням за місцезнаходженням філії.

18.5. Наслідки порушення правових норм НбУ

у сфері розрахунків іноземною валютою

Юридична відповідальність як складова частина правової систе- ми в правовому регулюванні виконує дуже важливу функцію – охорони правопорядку. У широкому (філософському) розумінні поняття відпові-

 

дальності трактується як відношення особи до суспільства, держави, ін- ших осіб з погляду виконання їх певних вимог, усвідомлення і правиль- ного розуміння громадянином своїх обов’язків у відношенні до суспіль- ства, держави та інших громадян. У вузькому (спеціально-юридичному) розумінні юридична відповідальність інтерпретується як реакція держа- ви на здійснене правопорушення. Юридична відповідальність у сфері валютного законодавства – це застосування до порушника передбаче- них санкцій, норм валютного законодавства, засобів державного впли- ву, що виражається у формі позбавлення організаційного чи майново- го характеру.

Для аналізу юридичної відповідальності у сфері валютного законо- давства розглянемо поняття валютного правопорушення.

Перш за все слід сказати, що валютне правопорушення – це акт по- ведінки суб’єкта валютних правовідносин, який виражається в здійснен- ні яких-небудь активних дій (продаж валюти фізичною особою, здій- снення валютних операцій уповноваженим банком без отримання пись- мового дозволу) чи бездіяльності (нездійснення уповноваженим бан- ком функцій агента валютного ринку).

Наступною ознакою є те, що валютне правопорушення – це тільки вольовий акт поведінки, тобто воно залежить від волі і свідомості учас- ників і здійснюється добровільно. На підтвердження цього твердження слід зауважити, що не є правопорушенням діяння, яке не контролюєть- ся свідомістю суб’єкта, чи здійснюється тоді, коли суб’єкт позбавлений права вибору іншої поведінки, крім протиправної. Наприклад, продаж валюти чи валютних цінностей фізичною особою є свідомою поведін- кою, яка засвідчує її волевиявлення; водночас продаж валюти чи валют- них цінностей, здійснений під певним тиском (загроза завдання шкоди, шантаж розголошення певних відомостей), не можна вважати правопо- рушенням, оскільки в цьому випадку відсутнє вільне волевиявлення.

Валютне правопорушення – це завжди протиправне діяння, яке по- рушує вимоги валютного законодавства. Наприклад, здійснення банком валютних операцій без ліцензії на право здійснення валютних операцій, яка видається Національним банком України, є валютним правопору- шенням, оскільки операції з валютою та валютними цінностями здій- снюються лише на підставі ліцензії НБУ.

Валютним правопорушенням визнається лише таке правопору- шення, суб’єкт якого усвідомлює суспільну небезпечність такого діян- ня. Валютне правопорушення завжди соціально шкідливе. Як і будь-яке правопорушення, воно завдає шкоди особі, суспільству, державі.

Чинним законодавством за порушення валютного законодавства на території України передбачено декілька різновидів юридичної від- повідальності, зокрема кримінальна та адміністративна. Однак, крім за-

 

значених засобів, можна згадати зазначені в законодавстві заходи фі- нансового впливу на правопорушників, а також застосування певного спеціального ряду санкцій. Посилання на ці види відповідальності міс- тяться в Кримінальному кодексі, Кодексі про адміністративні правопо- рушення, Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Зако- ні України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декреті КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контро- лю», Положенні НБУ «Про валютний контроль» та інших нормативно- правових актах.

питання для самостійного вивчення

1. Що таке ліміт каси?

2. Порядок застосування РРО (реєстратора розрахункових операцій).

3. Особливості здійснення розрахунків за допомогою акредитиву.

4. Які форми документів для безготівкових розрахунків більш вигід-

ні для платника?

5. Які форми документів для безготівкових розрахунків більш вигід-

ні для отримувача коштів?

6. Судова практика щодо опротестованих векселів підприємців.

7. Відповідальність за порушення умов ліцензії НБУ на здійснення

операцій в іноземній валюті.

тести для поточного контролю

18.1. Вся готівка, що надходить до кас, має оприбутковуватися своєчасно, а саме:

– у день одержання готівкових коштів;

– на наступний день одержання готівкових коштів;

– не пізніше останнього робочого дня місяця, коли було одержан-

ня готівкових коштів.

18.2. Не встановлюються ліміт каси та строки здавання готів- кової виручки (готівки):

– банкам і підприємцям;

– банкам;

– підприємцям.

18.3. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси:

– у цей день обов’язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки;

 

– може залишатись у підприємства до кінця поточного місяця;

– повинна накопичуватись у касі підприємства для здійснення по-

трібних витрат до настання строків цих виплат.

18.4. Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений лі- міт каси протягом:

– трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку;

– п’яти робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку;

– трьох робочих днів з наступного дня після одержання готівки в

банку;

– п’ятнадцяти робочих днів з наступного дня після одержання го-

тівки в банку.

18.5. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на від- рядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (гос- подарських) питань, то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання:

– не повинен перевищувати 3 робочих днів;

– може бути продовжено до завершення терміну відрядження;

– не повинен перевищувати 10 робочих днів від дня видачі готівко-

вих коштів під звіт;

– не повинен перевищувати 2 робочих днів, включаючи день отри-

мання готівкових коштів під звіт.

18.6.  Застосування  РРО  (реєстратор  розрахункових  операцій) або використання РК (розрахункова книжка) необхідне для проведен- ня розрахунків:

– готівкових;

– безготівкових;

– готівкових та безготівкових.

18.7. Установлений ліміт каси визначається:

– самостійно підприємством;

– банком;

– підприємством за погодженням з банком.

 

розділ

3

оСоблиВоСті праВоВоГо реГУлюВаННя В окреМиХ ГалУЗяХ ГоСподарюВаННя