1.2. сутність, мета і завдання фінансового менеджменту

В умовах ринкової економіки управління різними аспектами діяльності підприємства неможливе без вирішення проблем фінансового характеру. Аналіз доцільності вибору засобів розв'я­зання завдання, прийняття остаточного управлінського рішення потребує сукупності спеціальних знань, що одержали назву «фінансовий менеджмент».

За період існування фінансового менеджменту істотно роз­ширилося коло досліджуваних проблем. На початку його виник­нення вивчалися фінансові питання створення нових фірм і ком­паній, а у процесі становлення і розвитку - проблеми управління фінансовими інвестиціями і різні напрямки управління фінанса­ми підприємства. Деякі проблеми фінансового менеджменту ви­окремилися в самостійні галузі знань - фінансовий аналіз, інвес­тиційний менеджмент, ризик-менеджмент, антикризове управлін­ня підприємством при загрозі банкрутства.

Вихідною умовою виникнення фінансів є товарне виробниц­тво, опосередковане грошовими відносинами. Початком фінан­сових відносин є створення додаткового продукту у сфері вироб­ництва і подальший його розподіл. Звичайний відтворювальний процес може забезпечуватися тільки в результаті первинного розподілу додаткового продукту і спрямування його на поповнен­ня витраченої частини засобів виробництва і вартості робочої сили. Такий кругообіг фондів у змозі забезпечуватися без участі держави, тобто додатковий продукт є основою і початком виник­нення фінансів.

Історичний характер фінансових відносин знаходиться в суворій послідовності і підпорядкованості елементам розвитку суспільства. Розвиток фінансових відносин відбувається разом з розвитком суспільства від простих відносин до більш склад­них. Проте практика ефективного фінансового менеджменту в нашій країні перебуває в стадії становлення. Це пов'язано з об'єк­тивними економічними труднощами перехідного періоду, недо­сконалістю нормативно-правової бази, недостатньою підготов­кою спеціалістів для роботи в кризових економічних умовах.

Фінансовий менеджмент являє собою науку про управ­ління фінансами підприємства щодо вироблення і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з формуванням, розподі­лом і використанням фінансових ресурсів підприємства.

Вироблена стратегія і тактика організації підприємством фінансових відносин являє собою фінансову програму, або фінан­сову політику підприємства. Вона, у свою чергу, є складовою ча­стиною економічної політики і визначається такими чинниками: закономірностями розвитку економічних відносин у суспільстві; історичними умовами, в яких держава здійснює свої функції; кон­кретними завданнями і цілями на даному етапі розвитку підприєм­ства.

Накреслена фінансова політика може бути успішно реалі­зована тільки при науковій організації процесу управління фінан­сами підприємства. За змістом процес управління фінансами підприємства - це створення, застосування, вивчення, аналіз та вдосконалення форм фінансових відносин, призначених для реалізації цілей і завдань, визначених фінансовою політикою підприємства. Форми фінансових відносин являють собою зако­нодавчо оформлені у вигляді нормативних актів об'єктивні фінан­сові відносини. Наприклад, фінансові відносини підприємства з державою організовані у формі різних податків, положень про фінансування підприємства за рахунок держави тощо.

Стадії управління фінансами підприємства утворюють відповідні ланки управління. До них належать:

розробка форм фінансових відносин, їх вдосконалення (фінансове право);

практичне застосування форм фінансових відносин (фінан­сова діяльність, що полягає у розробці і виконанні фінансових планів і фінансових прогнозів);

перевірка дотримання, вивчення, аналізу діючих форм фінансових відносин з метою підготовки пропозицій щодо їх по­дальшого удосконалення (фінансовий контроль).

Найважливішою ланкою управління фінансами підприємства є розробка (створення) форм фінансових відносин. Цей процес має бути спрямований на створення певного фінансового меха­нізму підприємства.

Фінансовий механізм підприємства - це сукупність уз­годжених між собою вироблених на основі фінансової по­літики управлінських рішень, пов'язаних з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів підприєм­ства та організацією обороту його коштів. Основною умовою формування фінансового механізму підприємства є його ефек­тивність, що може бути досягнута тільки при повній узгодже­ності його складових частин.

Результатом управління фінансами підприємства у сфері створення різних форм фінансових відносин є розробка рішень (фінансових важелів). Фінансове рішення (фінансовий важіль) ­це форма фінансових відносин, що є частиною фінансового ме­ханізму, за допомогою якого здійснюється матеріальний вплив на економічні інтереси суб'єктів господарювання. У будь-якій сфері діяльності підприємства при виробленні управлінського рішення здійснюється прямий або непрямий вплив на форму­вання грошових потоків і результати фінансової діяльності.

Для виконання різноманітними формами фінансових відно­син ролі фінансових важелів необхідно розробити порядок і ме­тоди їх організації. Вирізняють два основних методи організації форм фінансових відносин. Перший - наділення форм фінан­сових відносин економічними стимулами. Фінансові стимули яв­ляють собою можливість тієї або іншої форми фінансових відно­син матеріально впливати на діяльність суб'єкта з метою збільшення зацікавленості в результаті роботи. Другий метод -наділення форм фінансових відносин відповідними норматива­ми. Фінансові нормативи характеризують вагомість, розмір фінансового важеля. Вони забезпечують реальність і результа­тивність фінансового важеля.

Суб'єктивна діяльність у галузі організації форм і методів фінансових відносин (фінансових важелів, фінансових стимулів, фінансових відносин) може призводити до різноманітних наслідків. Це знаходить відображення і в прийнятті фінансових рішень. Якщо форми і методи фінансових відносин відповідають вимогам об'єктивних економічних законів, процес становлення і розвитку підприємства йде по висхідній лінії. В інших випадках цього не відбувається. У результаті - незалежно від волі і свідо­мості людей в економічному житті суспільства виникають пози­тивні або негативні наслідки. їх необхідно своєчасно виявити для того, щоб не знижувалася ефективність фінансового механізму і не збільшувалися втрати в економіці держави.

Ефективний фінансовий менеджмент сприяє формуванню ресурсного потенціалу підприємств, зростанню його продуктив­ності, забезпечує постійне накопичування власного капіталу. Це сприяє підвищенню конкурентної позиції підприємства на фінан­совому і товарному ринках, стабілізує економічне становище, формує стійку стратегію розвитку.

Головною метою фінансового менеджменту є управлін­ня вартістю підприємства в інтересах його власників. Твер­дження про конфлікт, що нібито виникає між зайнятістю і збільшенням добробуту власників акцій, неправомірне, оскільки успішні підприємства і фірми в довгостроковій перспективі наро­щують і вартість для власників, і продуктивність, і зайнятість. У довгостроковій перспективі ці завдання не підміняють, а допов­нюють одне одного.

Реальні відносини, засновані на максимізації вартості підприємства в інтересах його власників, на практиці тісно по­в'язані з більш високим рівнем життя, більш високою загальною продуктивністю і конкурентоспроможністю і більш ефективним фондовим ринком.

У процесі реалізації головної мети фінансового менеджменту необхідно вирішувати такі основні завдання:

фінансування діяльності підприємства: визначення ра­ціональної структури пасивів підприємства (співвідношення між власними і позиковими коштами); врахування допустимого рівня фінансового ризику; розробка дивідендної політики; формуван­ня оптимальної структури позикових коштів;

використання активів з фінансового боку: формування оптимальної структури активів; визначення стратегії і тактики підприємства, орієнтованої на ефективність господарської діяль­ності, технічне переозброєння і зростання продуктивності праці; пов'язування фінансових результатів з прийнятним рівнем підприємницького ризику;

здійснення стратегії фінансового менеджменту: прове­дення інвестиційної політики, що враховує інтереси підприємства; аналіз інвестиційних проектів господарського і фінансового на­прямку; фінансовий моніторинг втілення проектів у життя;

здійснення тактики фінансового менеджменту комплекс­не оперативне управління активами і короткостроковими зобо­в'язаннями підприємства (коштами, дебіторським заборговані­стю, кредиторською заборгованістю і короткостроковими пози­ковими коштами);

здійснення стратегії і тактики: фінансовий аналіз підприємства; фінансове планування і прогнозування діяльності підприємства;

внутрішній фінансовий контроль: вивчення ефективності встановлених для даного виду діяльності форм і методів фінан­сових відносин; встановлення тісноти зв'язку між результатами фінансово-господарської діяльності підприємства і тих форм і методами фінансових відношень, що опосередковували цей про­цес.

Різнобічні аспекти фінансового менеджменту повинні вра­ховувати мінімізацію оподаткування, розумне зниження ризиків і захист майна підприємства.

Питання для самоконтролю

Дайте визначення «фінансового менеджменту».

Визначте ланки управління фінансами підприємства.

Що включається в поняття «фінансовий механізм підприємства»?

Які існують основні форми фінансових відносин?

Що є головною метою фінансового менеджменту?

Які завдання вирішуються в процесі реалізації головних цілей фінансового менеджменту?