Фінансовий менеджмент - Навчальний посібник (Крамаренко П О., Чорна О. Є.)

7.2. методика розрахунку критичного обсягу продажів

Виробничо-господарська діяльність підприємства, що пра­цює в сучасних економічних умовах, супроводжується різними видами витрат. Відповідно до чинного плану рахунків можливі два варіанти обліку витрат на виробництво і реалізацію продукції. Перший варіант, традиційний для вітчизняної економіки, перед­бачає розрахунок собівартості шляхом виділення прямих і не­прямих витрат. Прямі витрати відносять безпосередньо на со­бівартість, вони враховують обсяги виробленої продукції. Непрямі витрати поділяються за видами продукції залежно від прийнятої на підприємстві методики їх розподілу. Другий варіант викорис­товується в західних методиках і передбачає інше групування витрат. При цьому виділяються змінні (виробничі) і постійні вит­рати. Перші змінюються пропорційно зростанню обсягу вироб­ництва, другі - залишаються стабільними при зміні обсягу ви­робництва.

До змінних належать витрати, величина яких змінюється зі зміною обсягів виробництва: витрати на сировину і матеріали; заробітна плата основних виробничих робітників; паливо й енер­гія на технологічні цілі та інші витрати.

До постійних належать витрати, величина яких не змінюєть­ся зі зміною обсягів виробництва, наприклад, орендна плата, відсотки за користування кредитом, деякі види заробітної плати керівників підприємства та інші витрати.

Головний факторний ланцюжок, що формує прибуток і вра­ховує витрати на виробництво продукції, виглядає таким чином:

Витрати — Обсяг — Прибуток.

Це завдання вирішується на основі організації обліку вит­рат за системою «директ-костинг» і включає аналіз «витрати-обсяг-прибуток» (cost - volume - profit (CVP)). Це метод вив­чення звіту про доходи з метою оцінки ефективності основної діяльності, сили «фінансового важеля», один з інструментів, що допомагають фінансовому менеджеру здійснювати планування і управління виробництвом.

Значення цієї системи зростає у зв'язку з переходом до рин­кової економіки. Ключовими змінними цього аналізу є обсяг ви­пуску продукції, ціна одиниці продукції, величина постійних і змінних витрат на одиницю продукції. У цій системі досягнуто високий ступінь інтеграції обліку, аналізу і прийняття управлінсь­ких рішень. Головна увага в ній приділяється вивченню поведін­ки витрат ресурсів залежно від зміни обсягів виробництва. Це дозволяє гнучко і оперативно приймати рішення щодо нормалі­зації фінансового стану підприємства.

Метод критичного обсягу продажів (у термінології І. Шерра1) стосовно оцінки і досягнення необхідного рівня левериджу поля­гає у визначенні для кожної конкретної виробничої ситуації обся­гу випуску продукції, що забезпечує беззбиткову діяльність.

Основна форма аналізу ОУР - аналіз беззбитковості, що є особливо корисно, коли підприємство передбачає розширення виробничої діяльності і збільшення обсягу продажів. Аналіз без­збитковості описує співвідношення постійних і змінних витрат і прибутку. Підприємство знаходиться в зоні збиткової діяльності доти, поки не досягне деякої величини, яка називається точкою беззбитковості. При збільшенні обсягу продажів підприємство покриває постійні та змінні витрати і одержує прибуток.

Аналіз точки беззбитковості є однією з основних концепцій, досліджуваних у мікроекономіці, в обліку і фінансах. Він дозво­ляє визначити напрямки розвитку виробництва, що сприяють формуванню критичного обсягу продажів і переходу підприєм­ства зі збиткової зони діяльності у прибуткову. Основне рівняння цього аналізу виглядає так:

ЧП = 0(Р - V) - Р,

де ЧП - чистий прибуток;

0 - кількість проданих виробів;

Р - ціна за одиницю проданого товару;

V - величина змінних витрат на одиницю проданого товару;

Р - загальна сума постійних витрат. Таким чином, у точці беззбитковості чистий прибуток дорів­нює нулю, отже, рівняння приймає такий вигляд: 0(Р - V) = 0, або:

0* = —Р—,    (7 2)

1Шерр И.Ф. Бухгалтерия и баланс: Пер. с нем. СИ. Цедербаума. - М.: Экономическая жизнь, 1925.

(Р - V) к >

де О* - кількість виробленої продукції, при якій прибуток підприєм­ства дорівнює нулю. Це рівняння використовують для визначен­ня обсягу виробництва, що забезпечує беззбиткову діяльність підприємства.

Модель залежності аналізованих показників може бути по­дана графічно (рис. 7.2).

 

Чистий прибуток

 

Змінні витрати

 

Постійні витрати

Рис. 7.2. Графік беззбитковості (лінійний)

Проте існує два види графіків беззбитковості - лінійні і нелінійні. На рис. 7.2 точка беззбитковості знаходиться на рівні 3 тис. одиниць продукції при величині витрат виробництва в 30 тис. грн. Нижче цієї точки виробництво продукції збиткове, вище - прибуткове.

Недосконалість ринкової системи господарювання призво­дить до наявності множини точок беззбитковості. При зростанні обсягу виробництва і продажу продукції підприємство змушене зменшувати ціну одиниці продажу. Можлива також ситуація, коли збільшується обсяг продажів, збільшуються ціни факторів вироб­ництва (сировини і матеріалів, праці, капіталу). Це пояснюється

функцією витрат, або нелінійною залежністю, що й формує нелінійні графіки беззбитковості.

Існування лінійних і нелінійних графіків беззбитковості доз­воляє зробити важливі економічні висновки. Вважається, що кри­ва ринку продажів досконала при лінійній залежності. У цьому випадку ціни матеріальних і трудових ресурсів постійні, що доз­воляє одержувати значну економію на масштабах виробництва. При цьому аналіз беззбитковості не викликає особливих труд­нощів.

Однак в практичній діяльності умови виробництва частіше за все мінливі, тобто не строго лінійні. У цьому випадку виника­ють так звані ситуації невизначеності (рис. 7.3).

 

 

 

 

Як видно з рис. 7.3, існує якесь співвідношення точності уяв­лення зовнішнього світу і характеру сприйняття інформації, по­роджуваної спрощеною моделлю. У сфері фінансів більшою мірою важливий обсяг продажів за результатами виробничо-гос­подарської діяльності, оскільки саме цей показник формує май­бутній розподіл фінансових ресурсів підприємства за напрямка­ми його діяльності.

Для визначення обсягу продажів використовується така формула:

 

О = РО* =       , (7.3)

1-^ Р

де О - точка беззбитковості (грн);

Г - постійні витрати на одиницю продукції;

V - змінні витрати на одиницю продукції;

Р - відпускна ціна одиниці продукції. Наведена залежність показує, що ділянка прибутку не є необ­меженою, тому що при досягненні деякого обсягу виробництва подальше його розширення стає економічно неефективним. З логічної точки зору така поведінка аналізованих показників цілком реальна і виправдана.

Існує важливий взаємозв'язок точки беззбитковості і ступе­ня операційного важеля (СОВ), що характеризує підприємство. СОВ визначається за формулою:

сов = Зміна прибутку (\%) =   О(Р - V) (74) Зміна виручки (\%)    О(Р - V) - Г'  ( . )

Це рівняння відображає процентну зміну величини прибут­ку стосовно процентної зміни величини виручки. Перетворюючи дане рівняння, одержуємо:

сов = -"О*. (7.5)

 

З рівняння (7.5) виходить: якщо О > О*, тоді СОВ > 0. У цьо­му випадку зміна прибутку відбувається в тому ж напрямку, що і зміна обсягу продажів (тобто зі зростанням обсягу продажів ве­личина прибутку збільшується).

Якщо О < О*, тоді СОВ < 0. У цьому випадку зміна збитків протилежна зміні обсягу продажів (якщо обсяг продажів зростає, то збитки скорочуються).

Показник СОВ важливий для фінансового менеджера, тому що зі збільшенням сили операційного важеля значнішою мірою зростає прибуток при даному зростанні обсягу продажів.

Питання для самоконтролю

Наведіть можливі варіанти обліку витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Які витрати належать до змінних витрат?

Які показники входять до поняття «постійні витрати»?

Які показники включаються в аналіз «витрати-обсяг-при-буток»?

У чому полягає метод критичного обсягу продажів?

Наведіть основне рівняння точки беззбитковості та його характеристику.

Дайте характеристику лінійного графіка беззбитковості.

Охарактеризуйте нелінійний графік беззбитковості.

Наведіть формулу визначення обсягу продажів та її ха­рактеристику.

10.       Наведіть формулу ступеня операційного важеля та її' ха- рактеристики.