Вступ

Вивчення будь-якої галузі знання пов'язано з відповід­дю на питання: навіщо це потрібно? Важко знайти люди­ну, яка заперечувала б необхідність вивчення хімії, фізики, медицини, математики, практична значущість яких цілком очевидна. «Навіщо мені філософія?» - може спитати сту­дент, адже вона не сприяє виконанню вузькопрофесійних функцій. Зрозуміло, що в задоволенні буденних потреб людина нібито обходиться без філософії. Так, може, ця на­ука зовсім не потрібна? А втім у людини виникає потреба усвідомити не тільки ставлення до різних сторін світу, а й до світу як певної цілісності, до самої себе. Таке усвідомлен­ня знаходить свій вияв тільки у філософії.

Вивчення філософії у вищому навчальному закладі - це не просто доповнення до формування спеціаліста, як буде вико­ристовувати її положення у своїй професії, а й ті загальні заса­ди формування духовного світу особи, які завдяки усвідомлен­ню себе людиною як особистості, завдяки зрозумынню сенсу свого буття значною мірою відіграють визначальну роль у ста­новленні особи як спеціаліста.

У філософії чудернацьким чином змішуються висока і складна теорія, часто недоступна для непідготовленої люди­ни, яка в той же час самою своєю сутністю націлена на те, щоб відповісти на першопочаткові і в цьому розумінні прості питання. При цьому часто не розуміють, що прості питання можуть потребувати дуже складних відповідей, значно складніших, ніж у конкретних науках, адже останні спираються на завідомо обмежену сферу досліджень, коли на основі сукупності вже досягнутого шляхом систематич­ного засвоєння попередніх знань можна оволодіти предмет­ним знанням та притаманними цій науці методами його отримання. Філософії ж як особливому типу міркувань на-

вчитись таким чином неможливо, адже у філософії всі ьі завжди рівні, бо кожна людина здійснює філософське мис­лення самостійно, ідучи до мудрості із самого початку.

Отже, філософія відкрита для всіх, і кожна людина тією або іншою мірою філософствує. Проте дійсне оволодіння нею являє собою глибоку й систематичну роботу мислення, потребує певного настрою душі, коли все навколишнє ніби пропускається крізь призму філософської інтерпретації, коли в значущих та в зовнішньо не дуже значущих явищах ми вбачаємо закони гармонійного та розумного устрою буття і розуміємо своє дійсне місце в межах світового цілого.

Відродження національної духовної культури України викликає інтерес до її джерел, багатої і драматичної історії, до особливостей розвитку теоретичної, у тому числі і філо­софської думки. Без освоєння змісту та етапів розвитку філо­софської думки в Україні в контексті еволюції світової філо­софії неможливо зрозуміти історію українського народу, особливості формування його духовного світу, його культу­ри та традицій і врешті-решт бути гідним громадянином.

Складний за змістом матеріал неможливо викласти про­сто, але його можна викласти більш-менш зрозуміло для тих, хто прагне залучитись до самого життєво важливого виду знання, що будь-коли було створене людиною. Ім'я йому - філософія, любов до мудрості. Філософія вже за своїм визначенням не може стояти на місці, вона не може виступати в якості системи єдиних, всіма прийнятих знань; всередині її постійно зіштовхуються суперечливі ідеї та концепції, що врешті решт підтверджує її життєстійкість у будь-яку історичну епоху, у будь-якому соціокультурному середовищі. Автор сподівається, що матеріал теми «Сучас­на філософія: синтез культурних традицій» допоможе оріє­нтуватися в різноманітності течій світової філософії, стане поштовхом для філософської рефлексивної роботи розуму кожного студента, який осмислить головне: історія філо­софії являє собою лише ланцюг геніальних помилок та збо-4 чень, де ніяке твердження не отримує статус істинного в кінцевому рахунку.

У підручнику висвітлено коло філософських проблем, що охоплюють закономірності розвитку матерії, свідомості, роз­глянуто методи та форми пізнавальної діяльності людини. Знати закони і категорії діалектики, що виявляють загальні принципи розвитку, - цього ще недостатньо. Зрозуміти за їх допомогою сутність явищ, тенденцій розвитку, його кінце­вий результат можна лише в тому разі, коли враховуються конкретні обставини, особливості явищ, специфічні законо­мірності їх розвитку. Тільки тоді принципи і категорії діалек­тики стають дійсним методом наукового дослідження, оріє­нтиром для практики.

Проблеми соціальної філософії розглядаються в підручни­ку в загальному плані, досить стисло, бо є можливість детальн­іше вивчати їх у наступних курсах соціології, політології, реліг­ієзнавства, соціальної психології, що надзвичайно важливо для розуміння сутності людини, сенсу її життя та перспективного шляху до свободи і творчості.

Філософія є відкритою системою знань, що весь час онов­люється, де немає раз і назавжди зафіксованих аксіом, законів та доведених на їх основі теорем. її жива стихія - це безліч питань та напружені роздуми над вічними проблемами людсь­кого буття, які ніколи не можуть мати остаточного вирішення, що раз і назавжди всіх задовольняє. Внаслідок цього філософію важко ввести в межі підручника, навіть якщо ставиться цілком конкретне прагматичне завдання - дати людині загальні уяв­лення про проблеми та методи філософії.

Смисловий простір філософії знаходиться поза потоком історичного часу, а тому важливо включити читача в непе­рервний діалог мислителів одного з іншим - і тих, хто жив 2500 років тому, і тих, хто творить сьогодні. Бернард Шоу в жартівливій формі зазначав, що, обмінюючись яблуками, кожен має по одному яблуку, а обмінюючись ідеями, кожен із співрозмовників має по дві ідеї. Отже, читайте, міркуйте, усвідомлюйте. І будьмо розумнішими, більш ерудованими, впевненими, а це додасть гідності і відчуття власної значу­щості у світі, який прагнемо охопити у своїх філософських роздумах.