11.1. сутність державної таємниці, особливості відне­сення інформації до державної таємниці

З метою захисту інформації та матеріальних носіїв, які містять державну таємницю, в Україні було прийнято Закон «Про державну таємницю». Цей закон регулює відносини у суспільстві, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної та­ємниці з метою захисту національної безпеки України.

Відповідно до Закону державна таємниця (секретна інформація) -це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди наці­ональній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому За­коном, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Таким чином, до державної таємниці відноситься інформація у різних сферах діяльності, а саме: у сфері оборони, у сфері економі­ки, науки і техніки, у сфері зовнішніх відносин, у сфері державної безпеки та охорони правопорядку. Конкретні відомості можуть ма­ти різний ступінь секретності, що визначає особливості доступу до таких відомостей. За ступенями секретності відомості можуть бути віднесені до категорії: «особливої важливості», «цілком таємно», «таємно». Конкретні дані відносяться до певної категорії відомос­тей, що містять державну таємницю, лише за умови, що їх розго­лошення завдаватиме шкоди інтересам національної безпеки Укра­їни. При цьому слід зазначити, що законом заборонено відносити до державної таємниці будь-які відомості, якщо цим звужуються зміст і обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, завдається шкода здоров'ю та безпеці населення.

Охорона державної таємниці відповідно до вимог режиму сек­ретності в органах державної та місцевої влади, підприємствах та організаціях, діяльність яких пов'язана з державною таємницею, повинна забезпечуватися керівником зазначених органів, підпри­ємств, установ та організацій.

Важливою справою є визначення інформації та матеріального носія, які містять державну таємницю. Законом введено поняття державний експерт з питань таємниць. Виконання функцій держав­ного експерта з питань таємниць покладається на конкретних поса­дових осіб, як правило, керівника органу державного управління та місцевого самоврядування, підприємства, організації, установи. Для віднесення інформації до державної таємниці державним експертом з питань таємниць видається мотивоване рішення. Воно може бути видано як за його власною ініціативою, так і за зверненням керів­ників відповідних органів та організацій, а також громадян. Для то­го, щоб інформація вважалась державною таємницею, вона має бу­ти включена до Зводу відомостей. Тобто з часу опублікування Зво­ду відомостей, що становлять державну таємницю (ЗВДТ), до яких включена ця інформація, чи внесення змін і доповненьдо нього у порядку, встановленому Законом, відомості стають державною та­ємницею і охороняються відповідним чином.

У рішенні (документі) державного експерта з питань таємниць зазначаються:

інформація, яка має становити державну таємницю, та її відпо­відність категоріям та вимогам, передбаченим законодавством;

підстави для віднесення інформації до державної таємниці та обґрунтування шкоди, яка може бути нанесена національній безпеці країни у разі її розголошення;

ступінь секретності зазначеної інформації;

орган державної влади, орган місцевого самоврядування, пі­дприємство, установа, організація чи громадянин, який вніс пропозиції про віднесення цієї інформації до державної таєм­ниці, та орган державної влади, якому надається право визна­чати коло суб'єктів, які матимуть доступ до цієї інформації; • строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації

до державної таємниці. Інформація, яка включена до Зводу відомостей, що містять державну таємницю, подається за такою формою:

Рішення про віднесення інформації до державної таємниці при­ймається державним експертом з питань таємниць не пізніше одно­го місяця з дня одержання звернення відповідного органу держав­ної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, устано­ви, організації чи громадянина, після чого воно підлягає реєстрації Службою безпеки України у Зводі відомостей, що становлять дер­жавну таємницю.

Інформація також може бути вилученою із Зводу відомостей, що становлять державну таємницю. Підставою для цього є висно­вок державного експерта з питань таємниць про скасування рішен­ня про віднесення інформації до державної таємниці. Цей висновок набирає чинності з моменту внесення Службою безпеки України змін до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, які згідно зі ст. 12 Закону України «Про державну таємницю» формує та публікує в офіційних виданнях Служба безпеки України на підс­таві рішень державних експертів з питань таємниць.

Зразки форм рішень (висновків) державних експертів з питань таємниць, порядок та механізм формування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, і його опублікування визначаються Кабінетом Міністрів України. На підставі та в межах Зводу відомо­стей, що становлять державну таємницю, з метою конкретизації та систематизації даних про секретну інформацію органи державної влади створюють галузеві або відомчі розгорнуті переліки відомос­тей, що становлять державну таємницю, а також можуть створюва­ти міжгалузеві або міжвідомчі розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю. Однак вони створюються на підс­таві та в межах Зводу відомостей. Виходячи з цього, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що прова­дять діяльність, пов'язану із державною таємницею, за погоджен­ням із замовником робіт, пов'язаних з державною таємницею, мо­жуть створювати власні розгорнуті переліки відомостей, що стано­влять державну таємницю.

Строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці, встановлюється державним експертом з пи­тань таємниць. При цьому обов'язково враховується ступінь секре­тності інформації, критерії визначення якого встановлюються Слу­жбою безпеки України, а також інших обставин. Строк, коли засто­совується дія рішення про віднесення інформації до державної тає­мниці, не може перевищувати для інформації зі ступенем секретно­сті «особливої важливості» - 30 років, для інформації «цілком тає­мно» - 10 років, для інформації «таємно» - 5 років.

Після закінчення дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці державний експерт з питань таємниць робить висновок про скасування рішення про віднесення її до державної таємниці або приймає рішення про продовження строку дії зазна­ченого рішення.

Підвищення або зниження ступеня секретності інформації та скасування рішення про віднесення її до державної таємниці здійс­нюється на підставі висновку державного експерта з питань таєм­ниць або на підставі рішення суду та оформляється Службою без­пеки України шляхом внесення відповідних змін до Зводу відомос­тей, що становлять державну таємницю.

Засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом надання відповідному документу, іншому матеріальному носію інформації грифа секретності.

Реквізити кожного матеріального носія (документа) секретної ін­формації мають містити гриф секретності, який відповідає ступеню секретності інформації, встановленому рішенням державного експерта з питань таємниць, («особливої важливості», «цілком таємно», «таєм­но»), дату і строк засекречування матеріального носія секретної інфо­рмації, що встановлюється з урахуванням визначених Законом строків дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці, підпис, його розшифрування та посаду особи, яка надала зазначений гриф, а також посилання на відповідний пункт, статтю Зводу відомостей, що становлять державну таємницю. Якщо реквізити неможливо нанести безпосередньо на матеріальний носій секретної інформації, вони ма­ють бути зазначені у супровідних документах.

Після закінчення встановлених строків засекречування матеріа­льних носіїв інформації та у разі підвищення чи зниження визначе­ного державним експертом з питань таємниць ступеня секретності такої інформації або скасування рішення про віднесення її до дер­жавної таємниці керівники органів державної влади, органів місце­вого самоврядування, підприємств, установ, організацій, у яких здійснюється засекречування матеріальних носіїв інформації зо­бов'язані протягом шести місяців забезпечити зміну грифа секрет­ності або розсекречування цих матеріальних носіїв та письмово по­відомити про це керівників органів державної влади, органів місце­вого самоврядування, підприємств, установ, організацій, яким були передані такі матеріальні носії секретної інформації.

Рішення про засекречування матеріального носія інформації може бути оскаржено громадянином чи юридичною особою в по­рядку підлеглості вищому органу або посадовій особі чи до суду. У разі незадоволення скарги, поданої в порядку підлеглості, громадя­нин або юридична особа мають право оскаржити рішення вищого органу або посадової особи до суду.