Ділова кар’єра - Навчальний посібник (Дахно І. І.)

14.2. звільнення за ініціативою працівників

На початку цього підрозділу поведемо розмову про те, що пра- цівники звільнятися не хочуть і що вони мають вчиняти, щоб ро- бота від них не втекла.

14.2.1. Заходи працівників щодо збереження роботи

Простими правилами про те, як не втратити роботу під час за- гальної кризи чи скрутного становища компанії — роботодавця, є такі.

1. Не зловживати Інтернетом з особистою метою. Комп’ютерні ігри на робочому місці слід забути. Якщо шеф і дозволяє деякий час поблукати по Інтернету, то не слід забувати про те, що терпіння на- чальства не може бути безмежним. Можна разом з грою закінчити і свою кар’єру  у компанії.

2. У відпустку потрібно йти не коли хочеться, а коли можна. Йти у відпустку у «гарячий період» вважається ознакою кепського тону. Якщо  у компанії — завантаженість  з роботою, то доречно піти у відпустку, коли завантаженість схлине. Не завадить надати допомогу іншим співробітникам у виконанні покладених  на них обов’язків.

3. Якщо у компанії велика увага приділяється пунктуальності, то це слід завжди тримати у полі свого зору. Якщо  на небі засві- чуються зірки, — значить це комусь потрібно. Якщо  у компанії моляться пунктуальності, то це потрібно роботодавцеві. Не слід запізнюватись  на роботу, невчасно виконувати завдання, звіту- ватися із затримкою. Варто демонструвати кмітливість. Не слід постійно напрошуватись  на похвали за виконану вчасно роботу. За це співробітники отримують зарплатню. Похвали доречні там, де щось робиться таке, що не охоплюється зарплатою. Доречно утримуватись від прохання відгулів. Дисциплінованості ж ніколи не буває забагато.

4. На роботі недоцільно завжди і всім говорити про те, що ду- маєте. Відвертість може зашкодити тим, хто не вміє тримати язика за зубами.

5. Доречно запропонувати керівникові шляхи збільшення при- бутку  компанії та обсягу продаж.  Варто подумати і повідомити

 

начальству яку ще роботу може виконувати працівник та на якій посаді працювати у разі скорочення посади, яку обіймає.

6. Вести себе спокійно, коректно, впевнено, не підставляти ін- ших під звільнення (бо той, хто комусь копає яму, потрапить в неї сам). Не потрібно метушитися, підлабузнювати перед начальством, вишукувати помилки у колег.

7. Уникати конфліктних ситуацій; оскільки нерви у всіх на- пружені, конфлікт може спалахнути  з-за дрібниці. Зачинщиків конфліктів начальство не любить.

8. Не допускати паніки — навіть у випадку звільнення життя триватиме і за наявності знань, досвіду та здоров’я працівник зна- йде собі іншу  роботу.

14.2.2. Причини звільнення та їх інтерпретація

Причини, які змушують  працівників звільнятися з роботи за власним бажанням, можна об’єднати у три групи:

•           матеріальна компенсація та соціальні гарантії;

•           професійна діяльність  та функціональні обов’язки;

•           психологічна обстановка.

Згідно із соціальним дослідженням, виконаним у Росії весною

2008 року, виявилось, що найважливішими приводами для звіль- нення були наступні:

•           незадоволення заробітною платою (36\%);

•           відсутність кар’єрного зростання (17\%);

•           неможливість знаходження спільної мови з начальством

(15\%);

•           рутинна (одноманітна, нецікава) робота (10\%);

•           недотримання роботодавцем умов трудового договору (8\%);

•           незадоволення корпоративною культурою компанії (8\%);

•           незручне місцезнаходження компанії (5\%);

•           ненормований робочий день (3\%);

•           «чорна зарплата» (1\%).

Ці  дані були оприлюднені  у київській газеті  «15 минут» за 31 березня 2008 року.  Щоправда виявилась неув’язка з відсо- тками.  Їх загальна сума — 103.

Далі мова піде про те, як звільненим працівникам доречно ін- терпретувати своє звільнення у процесі пошуку подальшої роботи.

 

Під час співбесіди про прийом на роботу неминуче у кадровика виникне запитання про причини звільнення з попереднього місця роботи. Запитання  є дуже важливим. Намагання  ухилитися від прямої відповіді  може викликати підозру. З підозри може вирос- ти відмова у прийомі на роботу. Не можна також під час розмови з кадровиком  відповідати загальними фразами.

Не слід, зокрема, формулювати такі причини:

•           не змогли оцінити;

•           мала платня;

•           пішов, куди брали.

Не варто кепсько  відгукуватися про попередню компанію та колишніх колег. Цього не можна робити навіть тоді, коли, на ваш погляд, ваша інформація  є чистою правдою, а не суб’єктивними враженнями. Не слід кадровика підводити до думки, що ви — кон- фліктна людина. Потрібно вміти м’яко сказати, що ваші ідеї щодо підвищення ефективності роботи не знайшли належної підтримки і це змусило звільнитися.

Грошей, мабуть, всім і завжди не вистачає. Роботодавці не лю- блять тих,  хто змінює місця роботи виключно з фінансових мір- кувань. Бажання  отримувати більше має бути аргументованим, спираючись на кваліфікацію та вартість робочої сили на ринку. Роботодавців мало цікавить витрати працівника, оскільки межі їх не має.

Переконливим є посилання про досягнення межі професійного зростання на попередньому місці роботи. Тут не завадять доречні компліменти на адресу колишнього керівництва і колег. Ви гото- ві були зростати і далі, але масштаби попереднього місця роботи не дозволяли цього.

Варто уникати пояснення про те, що попереднє місце працев- лаштування було вибрано поспішно і довелося звільнятися, довго не затримавшись. Потрібно говорити, що на момент працевлашту- вання місце здавалося цікавим і перспективним.

Ті, хто переходить із малої компанії у велику,  мають робити акцент на професійному зростанні і перспективах розвитку.

Конфлікт з колишніми колегами можна подати як недовіру з боку старших за віком колег до стрімкої кар’єри молодого фахівця. Знову ж таки,  відпустивши комплімент на їх адресу за ваше зрос- тання там як професіонала.

 

Якщо працівника цікавить вища зарплата, то слід розповідати про свої професійні досягнення та успіхи.

Можна послатися на те, що перестав влаштовувати графік ро- боти у зв’язку зі зміною життєвих обставин та орієнтирів чи зміною місцезнаходження компанії.

Правдоподібним здаватиметься і пояснення про зміну керівни- цтва. Всім здавна відомо, що кожна мітла мете по — своєму. Йшли колись до старої мітли, а тут з’явилася нова.

Кажуть, що найбільш доречним варіантом є звернення уваги потенційного роботодавця на те, що може зробити працівник для своєї майбутньої роботи.

Якщо у резюме претендента на вакантну  посаду виявляється довгий перелік фірм, які претендент змінив за короткий час, то це може бути серйозною перепоною у працевлаштуванні. Перевага надається кандидатам,  які на попередньому місці  роботи попра- цювали 2–3 роки.

В економічно  розвинених країнах світу місяць лютий вважа- ється важкою порою для підприємців, роботодавців. Справа в тому, що після Нового року у працівників відбувається переоцінка цін- ностей. Багато з них вирішує  змінити кар’єру. У лютому чима- ло працівників звільняється  з роботи. Кажуть, що у   європейців з’являється  бажання змінити професію, тобто пройти повну про- фесійну переорієнтацію. У Європі тривале перебування працівника на одному і тому ж підприємстві характеризує його як безперспек- тивного і лінивого. В Україні ситуація інша. Половина працівників хотіла б змінити місце роботи, а не професію. Головна причина — низька зарплата.

У кращі часи керівники компаній в Україні переглядали зарп- лати раз у рік. У гірші часи оптимальним вважається щорічна над- бавка в 10–15 відсотків від загальної суми, але працівників вла- штовувала і 5-відсоткова надбавка.

Слід враховувати плани кар’єристів. Вони не забувають обі- цянки начальства про підвищення зарплати.

Для того, щоб зберегти колектив, керівництву необхідно за- вантажити його якимось цікавим і довгостроковим проектом. Пси- хологи рекомендують не забувати і про веселі корпоративи.

Під час лютневого синдрому психологи радять шукачам роботи дочекатися весни, коли ринок праці оживає після зимової сплячки. Якщо  є можливість, то доречно сходити у відпустку, а потім ви-

 

рішувати, що є кращим  — звільнення в нікуди чи робота, до якої вже не лежить душа.

14.2.3. Процедура звільнення

Співробітники часто шукають нове місце роботи потайки  від свого керівництва. Дуже важливим  є такий  пошук нової роботи, який би не призвів до втрати наявної. Опитування керівників різ- них рівнів та фахівців з персоналу виявило, що роботодавці нега- тивно ставляться до співробітників, які шукають собі нову роботу. Багато роботодавців вважає, що пошук нової роботи без попередньо- го обговорення цього питання  з чинним  роботодавцем суперечить нормам етики. Шанси  бути спійманим — дуже великі. Компанії відслідковують, хто з їх співробітників шукає нову роботу.

Ті, хто шукає роботу, розміщують анонімне резюме. Деякі спів- робітники своїх резюме не приховують, щоб начальство довідалось про незадоволення. Це — натяк роботодавцеві про бажаність пере- гляду умов працевлаштування. Немало співробітників розміщують свої резюме з метою довідатися про вартість робочої сили на ринку праці. Розміщення прихованого резюме не дає гарантії, що керів- ництво не довідається про його автора. Перебіжчиків, як правило, не люблять. Розміщувати на сайті відкрите резюме — небезпечно. Пошук роботи спростився у зв’язку з появою різних соціальних мереж та блог — просторів. Думаючи про нову роботу, слід брати до уваги і порівнювати не лише зарплату, а й умови праці, наявність бонусів, можливість кар’єрного зростання.

Нова робота є завжди додатковим стресом. Фахівці вважають, що про зміну роботи варто думати тоді, коли винагорода на новому місці щонайменше на 50\% перевищує ту, яку мали на попередньо- му місці.

Не варто міняти роботу і з огляду на те, що вам не подобається начальство. Якщо  працівник бездоганно виконує  свої обов’язки, то у нього буде можливість бачитись з начальством якомога рідше. Відомо, що за радянських часів солдати керувалися лозунгом: «По- далі — від начальства, поближче — до кухні».

Якщо працівник вирішив змінити місце роботи, то це потрібно робити не похапцем, а зважено. Не слід спішити звільнятися, якщо не впевнені у тому, що нове місце роботи вже є і воно — краще

 

за попереднє. Звільнятися з місця роботи, не знаючи,  яким  буде наступне — нерозумно. До цього кроку слід вдаватися лише за без- вихідного становища.

Причини для звільнення  за власним бажанням можуть  бути найрізноманітнішими. Наприклад, недостатня зарплата, неввічли- вість керівництва, кепський колектив, умови праці, відсутність по- дальшого кар’єрного зростання, постійні стреси, змореність, тощо.

Слід ретельно проаналізувати причини, що змушують праців- ників звільнятися, та наскільки вони є ваговими і обґрунтованими. Не потрібно ухвалювати швидкоплинні рішення, за які згодом до- ведеться жалкувати. Немало співробітників звільняються з роботи з огляду на перевтомленість. Таким фахівці радять взяти відпустку і добре відпочити. Після цього довкілля буде сприйматись краще.

Не варто змінювати роботу з огляду на те, що звільнились ко- леги, з якими склалися дружні стосунки. Такі ж стосунки  можна вибудувати ще й з іншими співробітниками.

Недоцільно, слідом за колегами, йти у нову компанію, оскіль- ки дехто думає, що вона перспективна.  Добре там, де нас немає. Не рекомендують звільнятися, якщо  близьким  людям здається, що працівник заслуговую на кращу винагороду.

Великої помилки припускаються ті, хто звільняється з роботи, щоб комусь «насолити» цим кроком, чи показати,  що без нього працюватиметься  важно.  Слід пам’ятати, що немає незамінних людей. Неетично кидати компанію у важкі часи.

З роботи бажано звільнятися гідно. Репутація працівника фор- мується роками. Зруйнувати її можна блискавично. Перед тим, як подати заяву про звільнення, доречно поговорити з менеджером, що опікується персоналом. Це, можливо, допоможе розв’язати низку проблем і у звільненні  потреба відпаде.

Пошуками роботи можна відверто займатися коли заява про звільнення вже підписана керівництвом і працівник допрацьовує останні два тижні.

Пошук роботи можна, зокрема, вести під час відпустки.

Якщо вже це не вдається, то пошук нової роботи слід вести з

«підпілля». Про свої плани щодо звільнення можна говорити лише з тими людьми, хто може надати реальну допомогу у працевлашту- ванні.  Свої плани на звільнення  слід не розголошувати  не лише начальству, а й колегам.

 

У жодному випадку не можна користуватися робочою електро- нною поштою для розсилання резюме та отримання відповідей від потенційних роботодавців. Це краще за все робити за допомогою особистого комп’ютера.

З робочого телефону не варто телефонувати. На офісному прин- тері не роздруковуйте лист, резюме тощо. Якщо відсутня можли- вість зробити це в десь іншому  місці, то краще такі  документи роздрукувати до роботи, або після неї. На співбесіду доцільно від- прошуватись завчасно. Справжню причину повідомляти не бажано. Щось потрібно придумувати вагоме та переконливе.

Резюме має бути інформативним, з максимальними подроби- цями. У такому разі потенційному роботодавцеві буде не потрібно зв’язуватися з вами для уточнення  певних питань.  Не завадить у резюме зазначити час, коли шукач роботи є доступним для бесіди.

Якщо  очікується скорочення  в зв’язку із загальною еконо- мічною кризою чи економічними негараздами конкретної фірми, то до звільнення  слід ретельно підготуватися не лише з психо- логічної, але й юридичної  точок зору. Слід чітко уявляти  проце- дуру звільнення  і контролювати  виконання роботодавцем своїх зобов’язань. Можна звернутися до служби персоналу (відділу ка- дрів) своєї фірми. Співробітники служби можуть порекомендувати вас партнерським організаціям або рекрутинговим фірмам, з якими вони співпрацюють.

Якщо працівник вирішив звільнятися з роботи, то йому варто обдумати, як  це він буде робити на практиці. Його спосіб звіль- нення з роботи може багато про що засвідчити. Наприклад, як він ставиться до колег, своєї репутації, наскільки цінує роботу, на якій пропрацював тощо. Поміж думок, які в цей час хвилюють праців- ника,  є й такі:

•           коли і як сказати про звільнення шефу;

•           як пояснити свій вчинок;

•           які слова підібрати.

Будемо вважати,  що у кожного працівника є керівник і на- чальник. Начальник, скажімо так, підписує заяву про звільнення, а керівник попередньо її візує. Коли заява написана, то спочатку про звільнення слід відверто поговорити  зі своїм керівником. Як правило, звільнення  з роботи за власним бажанням  працівника свідчить про його незадоволення певними проблемами. Керівни- цтво, може, і не здогадується про їх існування. Дізнавшись про те,

 

що такі проблеми є, воно може піти на зустріч і звільнення за влас- ним бажанням не відбудеться.

Сказати про справжні причини звільнення  можна лише на- чальнику з передбачуваним характером. Йому можна відверто по- відомити про те, що конкретно не влаштовує працівника.

Якщо ж начальник не належить до означеної когорти і не здат- ний прислухатися до критики, то йому причини звільнення можна пояснити якось офіційно і менш відверто.

У процесі звільнення слід одночасно залишатися як диплома- том, так і професіоналом. Наприклад, заявляйте, що вам подоба- лася робота в компанії, але у вас з’явилися інші плани.

Трапляються випадки, коли звільнення набуває вигляду мані- пуляції. Тобто співробітник шантажує начальство своїми заявами про звільнення, розраховуючи на одержання певних вигід, напри- клад, підвищення зарплати. Така поведінка працівника вважаєть- ся неконструктивною. Звільнення має відбутися без емоцій. Слід впевнитися, що ви робите вірний крок у вірному напрямку. Не слід звільнятися лише з метою комусь щось довести, переконати на- чальство і колег в тому, що вас їм бракуватиме. Не можна також звільнятися у стані гніву.

Якщо подається справжня заява про звільнення, то не завадить до неї додати план передачі справ. Добре, коли працівник може за- пропонувати начальству собі заміну.

Колегам необхідно залишати всі необхідні документи, контак- ти, паролі тощо. Не слід залишати без відповіді електронні листи. На робочому місці  потрібно навести порядок,  а наступнику допо- могти увійти у курс справ. Йому можна залишити і свої контактні координати на той випадок, коли у нього можуть з’явитися питан- ня, які вимагають поради працівника, що звільнився.

Дуже  добре, якщо  звільнення  відбувається неконфліктним шляхом.

Якщо  ж конфлікту уникнути не вдалося, то слід врахувати характери як безпосереднього керівника, так і вищого начальника. Якщо  працівника, який звільняється, сприймають за зрадника, то процедуру звільнення слід завчасно обдумати, щоб після подання заяви про звільнення воно відбулося швидко і безболісно.

Згадайте про те, як діяло начальство раніше при звільненні інших співробітників. Поміж начальства є й такі, які з вдячністю ставляться до тих працівників, які про все повідомлять йому за- вчасно.

 

Занадто стрімке звільнення негативно позначиться на репута- ції працівника і ця подія буде переслідувати його і на нових місцях роботи.

Якщо начальник до звільнення ставився нормально, то йому про звільнення можна повідомляти завчасно і уникнути відпрацю- вання двох тижнів, передбачених трудовим законодавством. Тому начальнику, який не тероризує працівників, що звільняються з роботи, можна розповісти про очікуване звільнення після того, як працівник остаточно вирішує  звільнитися.

Можна гарантувати тому начальнику завершення розпочатих справ, але виторгувати у нього право ходити на співбесіди в інші компанії. Питання про звільнення доречно обговорювати з началь- ником  віч–на-віч. Не рекомендують надсилати йому листа елек- тронною поштою, передавати заяву через секретаря чи залишати її на робочому столі.

Якщо ж бос має звичку перетворювати останні дні роботи спів- робітників у смугу терору, то йому про звільнення слід повідомити за два тижні.

Після того, як працівник повідомив начальника про своє звіль- нення, фахівці рекомендують такому працівникові продовжува- ти неухильно  дотримуватись трудової і виробничої дисципліни: не спізнюватись на роботу, не йти з неї раніше встановленого часу. До робочих завдань слід ставитися належним чином. Недотримання зазначеного зашкодить репутації. Звільнятися з роботи слід, як ка- жуть, з високо піднятою головою. Слід вести себе так, щоб не було у майбутньому соромно під час зустрічей з колишніми колегами. Від таких зустрічей  ніхто  не застрахований, адже: «Життя про- жити — не поле перейти».

Звільнитися красиво — це справжня  наука  чи мистецтво. Якщо ж можна красиво звільнитися, то це добре. Дверима грюкати не бажано. У такому разі зберігаються добрі стосунки, не обрива- ються зв’язки. У майбутньому ними можна буде користуватися.

Не завадить «накрити галявину» для співробітників, з якими довелося працювати.