Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика - Навчальний посібник (Н. І. Верхоглядова, В. П. Шило, С. Б. Ільїна)

1.2. предмет і метод управлінського обліку

 

Враховуючи те, що внутрішньогосподарський (управлінський) облік представляє собою систему збирання і оброблення інформації про діяльність підприємства для внутрішних користувачів у процесі управління підприємством, зміст предмета управлінського обліку розкривають об'єкти, які можна об'єднати у дві групи:

виробничі ресурси підприємства;

господарські процеси та їх результати, що виражають на­прям діяльності підприємства.

До складу виробничих ресурсів входять:

засоби праці;

предмети праці;

трудові ресурси.

Засоби праці — речі, за допомогою яких робоча сила впливає на предмети праці з метою одержання продукту праці (будівлі і спо­руди, машини і обладнання, транспортні засоби та ін.), які забезпечу­ють необхідні умови для здійснення господарських процесів.

Особливу увагу приділяють забезпеченності підприємства за­собами праці та ефективності їх використання.

Зауважимо, що засоби праці беруть участь у процесі вироб­ництва тривалий час і тому не відразу, а поступово переносять свою вартість у вигляді амортизаційних відрахувань на собівартість виго­товленої підприємством продукції.

Предмети праці — речі, на які впливає робоча сила за допо­могою засобів праці з метою одержання продукту праці (сировина, напівфабрикати, матеріали, паливо, будівельні матеріали та ін.).

Окрему увагу приділяють забезпеченості підприємства пред­метами праці та ефективності їх використання (матеріаломісткості продукції, міри переробки відходів і т.ін.).

Xарактерним для предметів праці є одноразове і повне їх спо­живання у виробничому процесі, що супроводжується перенесенням їх вартості до собівартості виготовленої підприємством продукції.

Трудові ресурси — наявний трудовий потенціал підприємства та структурних підрозділів у розрізі кваліфікаційних груп.

Особливу увагу приділяють забезпеченності підприємства тру­довими ресурсами та ефективності їх використання (продуктивності праці, прогулам, простоям і т.ін.).

Другу групу об'єктів предмета управлінського обліку становлять господарські процеси, які поділяються на:

постачальницько-заготівельний процес;

виробничий процес;

процес реалізації та визначення фінансових результатів.

Постачальницько-заготівельний процес передбачає за­купівлю підприємством засобів і предметів праці. Об'єктами уп­равлінського обліку в процесі постачання виступають витрати на придбання основних засобів (машин, обладнання та ін.) і виробни­чих запасів (сировини, матеріалів та ін.), прогнозування динаміки ви­трат з урахуванням цінових коливань на ринку, розрахунки можливих варіантів зменшення закупівельних цін на виробничі ресурси із зро­станням потужностей підприємства, обгрунтування доцільності й можливостей забезпечення суб'єкта господарювання предметами праці власного виробництва та ін.

Виробничий процес передбачає взаємодію засобів праці, пред­метів праці і трудових ресурсів підприємства в процесі створення продукції, виконання робіт та надання послуг. Об'єктами уп­равлінського обліку в процесі виробництва виступають виробничі витрати (вартість спожитих матеріалів, оплата праці, амортизація об­ладнання і т. ін.), а також калькулювання собівартості за змінними витратами, що дає можливість забезпечити керівництво інформацією про мінімальні витрати, які необхідно відшкодувати при реалізації продукції. Велика увага звертається на дослідження причин відхи­лень фактичних витрат від стандартних (нормативних) витрат, а та­кож дослідженню змін у структурі як виробничих витрат, так і витрат підприємства в цілому.

Процес реалізації та визначення фінансових результатів ви­ражається безпосередньо в реалізації продукції, робіт і послуг. Об'єктами управлінського обліку в процесі реалізації виступають те­риторіальний і товарний сегменти ринку, можливість цінової конку­ренції з метою успішного позиціювання товару на ринку, проведення маркетингових досліджень уподобань споживачів, отримання опера­тивної зворотної інформації щодо ефективності здійсненої рекламної кампанії та прийнятих управлінських рішень по формуванню ринку збуту і оптимизації обсягів реалізації та ін.

Сукупність прийомів і способів, за допомогою яких забезпе­чується відображення предмета управлінського обліку в системі обліку, являє собою метод управлінського обліку, який складається з таких елементів:

елементи методу фінансового обліку (документація та інвентаризація, оцінювання і калькуляція, рахунки і подвійний запис, баланс і звітність);

нормування;

планування;

контроль;

аналіз.

Враховуючи те, що окремі елементи методу бухгалтерського обліку загальноприйняті і коментарів не потребують, зупинимся більш детально на специфічних для управлінського обліку елементах методу.

Нормування представляє собою розрахунок (визначення) оп­тимальних науково обгрунтованих норм, які спрямовані на ефектив­не використання матеріальних і трудових ресурсів підприємства. З практичної точки зору результати проведених нормувань знаходять своє відображення при розробці технологічних карт по виробництву тієї чи іншої продукції, що передбачають витрати матеріалів на ви­робництво одиниці продукції, затрати праці, та її оплати і т.ін.

Особливо важливе значення відіграє нормування у встанов­ленні розцінок за виконані працівниками роботи, оскільки в цьому випадку нормування виконує соціальну функцію, тобто забезпечує рівномірний, залежно від вкладеної працівниками праці, розподіл суспільного продукту. Так, відомо, що на підприємствах, де поряд з новою, більш продуктивною, технікою експлуатується й старе облад­нання, для працівників, що працюють на менш продуктивній техніці, встановлюються вищі розцінки за одиницю роботи. Цим забезпе­чується приблизно однаковий рівень їх оплати, що дозволяє уникати напружень у колективах.

Планування — це процес, який спрямований на узгодження можливостей підприємства (з'ясованих при проведені нормування) і потреб споживчого ринку, а також розробки стратегії поведінки підприємства за умови змін, які можуть відбутися в економічному се­редовищі. При здійсненні планування слід опиратися на лише на нормативну базу підприємства, а враховувати також результати кон­тролю та аналізу, які засвідчують реальність виконання запровадже­них нормативів і реалізації виробничих програм у попередні звітні періоди.

Контроль являє собою зворотний зв'язок, метою якого є вста­новлення відхилень від запланованих показників і параметрів робо­ти структурних підрозділів, своєчасне інформування керівництва з метою з'ясування причин їх виникнення і вжиття комплексу заходів по мінімізації або усуненню впливу негативних чинників на діяльність підприємства.

Аналіз — це комплекс заходів, спрямованих на встановлення взаємозв'язку між затратами, обсягами реалізації, а також прибутком підприємства. Особливу увагу при аналізі приділяють виконанню встановлених планових завдань, з'ясуванню причин виникнення різного роду відхилень і визначення їх впливу на результати діяль­ності як конкретного підрозділу, так і фінансового стану підприємства в цілому.