Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика - Навчальний посібник (Н. І. Верхоглядова, В. П. Шило, С. Б. Ільїна)

5.1. облік витрат допоміжних виробництв

 

Кожному підприємству при його створенні ставиться цілком конкретна мета, яка пов'язана з виробництвом продукції, виконан­ням робіт або наданням послуг.

Ті підрозділи підприємства, які безпосередньо пов'язані з ре­алізацією його статутних засад, відносяться до основного вироб­ництва. Проте залежно від географічного розміщення підприємства на території країни або його технологічних особливостей на підприємствах можуть створюватися допоміжні виробництва. Голо­вною метою створення і діяльності таких виробництв є забезпечення необхідних умов для реалізації завдань, поставлених перед підрозділами основного виробництва.

На підприємствах можуть створюватися такі види допо­міжних виробництв:

енергосилові, пов'язані з виробництвом і забезпеченням підприємства усіма видами енергії і т.ін. (електроенергією, водою, теплом, парою, стиснутим повітрям тощо);

транспортні, пов'язані із забезпеченням потреб як підрозділів основного виробництва, так і постачанням сировини і транс­портування реалізованої продукції покупцю (транспорт авто­мобільний, залізничний, повітряний, водний, гужовий тощо);

ремонтні (інструментальні), пов'язані як із здійсненням ремонтів основних засобів підприємства, так і вироб­ництвом інструментів, інвентаря і т.ін. власними силами.

Проте створення підрозділів допоміжного виробництва, поряд з іншим, може бути зумовлене і економічною стороною даного питання. Так, незважаючи на те, що підприємство може знаходитися на території централізованого забезпечення електроенергією, водою, централізова­ним опаленням, а також є можливість замовляти транспорт у транспорт­них компаній та здійснювати ремонти у спеціалізованих станцій технічного обслуговування, все ж таки, спираючись на проведені розра­хунки та економічну вигоду, підприємство може прийняти рішення про започаткування в себе тих чи інших видів допоміжних виробництв.

 

5.1.1. Облік витрат енергосилових допоміжних виробництв

 

Енергосилові допоміжні виробництва створюються з метою за­безпечення підприємства усіма видами енергії: електроенергії, води, тепла, пари, стиснутого повітря тощо.

У процесі діяльності підприємств у значних обсягах спожи­вається електроенергія, вода, тепло для забезпечення роботи як ос­новних, так і допоміжних та обслуговуючих виробництв.

Джерела забезпечення підприємств електроенергією, во­дою і теплом поділяються на:

1) власні (стаціонарні і пересувні електростанції, які є

власністю підприємства, водонапірні башти, котельні тощо);

2) залучені — які не є власністю підприємства, але забезпечу­ють його електроенергією, водою і теплом тощо. Залежно від обрання того чи іншого способу, забезпечення підприємства електроенергією, водою чи теплом може бути реалізо­ване шляхом:

а)         споживання лише із залучених джерел;

б)         споживання лише із власних джерел;

в)         споживання одночасно із залучених і власних джерел.

За умов споживання підприємством електроенергії, води і теп­ла лише із залучених джерел плата за спожиту їх кількість проводить­ся в порядку обліку розрахунків із постачальниками, а включення її вартості до витрат того чи іншого підрозділу здійснюється як окремої статті калькуляції (дебет рахунків 23 "Виробництво", 91, 92, 93 і кре­дит рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"). Можна зробити висновок, що варіант а) по забезпеченню підприємства електроенергією, водою і теплом не є предметом обліку енергосилових виробництв, а отже, і предметом для розгляду по дано­му питанню.

Предметом же обліку енергосилових допоміжних виробництв є витрати підприємства, спрямовані на забезпечення його різними видами енергії за рахунок або лише їх власних джерел, або одночас­но із залучених і власних джерел.

 

Облік  Облік витрат, пов'язаних із виробництвом

електропостачання електроенергії власними електро­станціями, а також облік кількості і вар­тості електроенергії, яка надійшла зі сторони, здійснюють на рахун­ку 23 "Виробництво" і зокрема на одному з його субрахунків "Елек­тропостачання". Затрати по дебету рахунку 23 субрахунку "Електро­постачання" обліковують помісячно в розрізі таких статей кальку­ляції:

затрати на оплату праці (рахунок 66 "Розрахунки з оплати

праці");

відрахування на соціальні заходи (рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням");

амортизація (рахунок 13 "Знос необоротних активів");

паливо (рахунок 203 "Паливо");

енергія (рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками");

роботи і послуги (аналітичний рахунок "Ремонти електрооб­ладнання" субрахунку "Ремонтна майстерня" рахунку 23 "Виробництво" або рахунок 63 "Розрахунки з постачальни­ками та підрядниками");

страхові платежі (рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів");

інші затрати (22 "Малоцінні та швидкозношувані предме­ти ).

Стаття "Затрати на оплату праці" призначена для відображення сум нарахованої оплати праці працівникам (машиністи, електромон­тери та ін.), робота яких безпосередньо пов'язана із обслуговуванням електростанцій та іншого обладнання (трансформатори і т. ін.), що ви­користовуються на підприємстві.

Стаття "Відрахування на соціальні заходи" призначена для відображення сум зборів до Пенсійного фонду, фонду Соціального страхування, а також фонду Страхування на випадок безробіття згідно норм, передбачених законодавством.

Стаття "Амортизація" відображає суми амортизаційних відра­хувань основних засобів (приміщення електростанцій, обладнання електростанції, трансформаторні підстанції та ін.).

Стаття "Паливо" призначена для відображення вартості спожи­того пального в процесі роботи електростанції.

Стаття "Енергія" відображає кількість і суму, належну до опла­ти обленерго або іншому постачальнику за спожиту електроенергію зі сторони.

Стаття "Роботи і послуги" відображає суми виконаних ре­монтів обладнання електропостачання як власною реммайстернею, так і сторонніми організаціями (включення вартості ремонтних робіт здійснюється згідно порядку, передбаченого у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Стаття "Страхові платежі" передбачена для відображення сум, сплачених страховій компанії за страхування обладнання електропо­стачання.

Стаття "Інші затрати" відображає вартість списаних (або знос) малоцінних та швидкозношуваних предметів на електропо­стачання, витрати на охорону праці і техніку безпеки та ін.

У кінці кожного місяця завідуючий електростанцією або старший електрик подає до бухгалтерії підприємства Виробни­чий звіт по електропостачанню. У звіті наводяться дані про відпрацьований час (кількість годин і днів) працівниками даного підрозділу, суми нарахованої їм заробітної плати, вартість списа­них малоцінних та швидкозношуваних предметів, витрати нафто­продуктів на роботу електростанції, а також дані про вироблену і отриману зі сторони електроенергію та її використання за спожи­вачами (підрозділами основного, допоміжного і обслуговуючих виробництв, зовнішніх споживачів і т. ін.) із зазначенням по кож­ному з них кількості спожитих кіловат-годин.

Разом з виробничим звітом до бухгалтерії передаються і первинні документи, які стали підставою для включення до ньо­го певних затрат: "Табель обліку робочого часу", "Акт списання малоцінних та швидкозношуваних предметів".

На деяких підприємствах дані про витрати по електропос­тачанню і розподіл електроенергії за підрозділами можуть пода­ватися в окремих документах. У цьому випадку до бухгалтерії по­дається окремо "Звіт про використання електроенергії" (див. зразок 5.1).

За відсутності на підприємстві лічильників у підрозділах для розподілу спожитої електроенергії за об'єктами витрат на підприємстві можуть, згідно з наказом керівництва, запроваджувати­ся відповідні коефіцієнти. У цьому випадку до бухгалтерії подають­ся дані лише про загальне по підприємству споживання електрое­нергії.

Узагальнення даних про витрати по підрозділу електропоста­чання і їх списання за підрозділами знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі обліку в журналі-ордері № 5, а при спрощеній формі бухгалтерського обліку — у розділі ІІ Відомості 5-М (див. дод. А 5).

Накопичення даних про витрати з електропостачання в розрізі статей калькуляції протягом року та їх розподіл за об'єктами спожи-

Зразок 5.1.

 

Рік

Місяц

Число

Підприємство

ЗВІТ № 1

ПРО ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ

2004

1

31

ВО "Росток" 

 

Інженер-електрик

електромонтер (механік) =Вольтренко ми споживання електроенергії як при журнально-ордерній, так і при спрощеній формі бухгалтерського обліку доцільно здійснювати у Книзі обліку виробництва (див. дод. Б 1). Споживання електрое­нергії за підрозділами і виробництвами підприємства показано у дод. Б 2 - Б 18.

Зважаючи на те, що на підприємстві допоміжні вироб­ництва можуть надавати один одному зустрічні послуги (електро­енергію використовує автопарк; у свою чергу, автопарк здійснює перевезення пального зі складу до електростанції і т. ін.), постає питання про неможливість відразу визначити фактичну собівартість 1 кВт.год. З цією метою для розподілу послуг електро­постачання на підприємстві запроваджується нормативна (плано­ва) ціна 1 кВт.год (згідно з прикладом додатка Б 1 — 12 коп.), яка у послідуючому доводиться до фактичної шляхом здійснення до­оцінки або уцінки по відношенню до нормативної (порядок даного розрахунку, спираючись на цифровий приклад додатка Б 1, наведе­ний у пункті 5.1.4).

При автоматизованій формі обліку накопичення даних про витрати по електропостачанню в розрізі статей калькуляції окремих елементів витрат, а також списання електроенергії за споживачами протягом року здійснюється в електронному вигляді аналогічно з прикладом, наведеним у дод. Б.

Треба зауважити, що не на всі статті витрат з електропоста­чання можна отримати інформацію з виробничого звіту. Так, доку­ментальною підставою для віднесення витрат за конкретний місяць до Книги обліку виробництва, або до Відомості 5-М по електропос­тачанню виступають: по статті "Відрахування на соціальні заходи" — розрахунок бухгалтерії; по статті "Амортизація" — форма 03-14 "Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)"; по статті "Енергія" — "Рахунок фактура" від поста­чальника за спожиту електроенергію; по статті "Роботи і послуги" — виробничий звіт по реммайстерні або "Рахунок фактура" від вико­навця ремонтних робіт на адресу підприємства; по статті "Страхові платежі" — розрахунок бухгалтерії, згідно з яким проводиться роз­поділ витрат по страхуванню, сплачених на початку року і включе­них до рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів".

За кредитом субрахунку "Електропостачання" рахунку 23 "Ви­робництво" в кінці кожного місяця відбувається списання витрат, пов'язаних із енергозабезпеченням підприємства на витрати конкрет­них його структурних підрозділів або зовнішніх споживачів про­порційно обсягів спожитої ними електроенергії, зокрема в дебет: субрахунків інших допоміжних виробництв або субрахунку "Основ­не виробництво" рахунку 23 "Виробництво", рахунків 91 "Загально-виробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 949 "Інші витрати операційної діяльності" (витрати обслуговую­чих виробництв), 90 "Собівартість реалізації".

Собівартість 1 кВт.год визначають по усьому електропостачан­ню, тобто включають вартість і кількість кіловат-годин, отриманих як від власної електростанції, так і тих, які надійшли з централізова­ної електромережі. Собівартість визначається шляхом ділення всіх витрат по дебету субрахунку "Електропостачання" на загальну кількість спожитої електроенергії у кіловат-годинах.

З метою прийняття відповідних управлінських рішень (визна­чення ефективності власного виробництва електроенергії і потре­би зовнішнього споживання) можна також визначити і собівартість 1 кВт.год власного виробництва. У цьому випадку необхідно поділи­ти загальні витрати по електропостачанню (за винятком вартості придбаної зовні електроенергії) на загальну кількість спожитої підприємством електроенергії (за вирахуванням кількості придбаної зовні електроенергії).

 

Облік  На субрахунку "Водопостачання" рахунку 23

водопостачання "Виробництво" обліковують витрати, пов'язані з утриманням водокачок, водо­провідних ліній і водонапірних агрегатів по подачі води (забезпечення власними силами), а також облік кількості і вартості води, яка надійшла від водопостачальних організацій. Облік на даному субрахунку в цілому відповідає порядку, викладе­ному по субрахунку "Електропостачання".

Суму витрат, пов'язаних із водозабезпеченням підприємства в кінці кожного місяця списують із субрахунку "Водопостачання" ра­хунку 23 "Виробництво" на витрати конкретних його структурних підрозділів або зовнішніх споживачів пропорційно обсягів спожитої ними 1 м3 води.

Накопичення даних про витрати по водопостачанню в розрізі статей калькуляції протягом року та їх розподіл за об'єктами спожи­вання води як при журнально-ордерній, так і при спрощеній формі бухгалтерського обліку доцільно здійснювати в Книзі обліку вироб­ництва (див. дод. Б 2), яка може бути побудована і в електронному вигляді. Споживання води за підрозділами і виробництвами підприємства показано у дод. Б 3 - Б 18.

Зважаючи на те, що на підприємстві допоміжні виробництва можуть надавати один одному зустрічні послуги (воду використовує реммайстерня, в свою чергу реммайстерня виконує ремонти водяних насосів і т. ін.), а також враховуючи особливості послідовності за­криття рахунків допоміжних виробництв, постає питання про немож­ливість відразу визначити фактичну собівартість 1 м3 води. З цією ме­тою для розподілу послуг водопостачання на підприємстві запровад­жується нормативна (планова) ціна 1 м3 води (згідно прикладу додат­ка Б 2 — 35 коп.), яка у послідуючому доводиться до фактичної шля­хом здійснення дооцінки або уцінки по відношенню до нормативної (порядок даного розрахунку, спираючись на цифровий приклад до­датку Б 2, наведений у пункті 5.1.4).

 

Облік  Одним з видів допоміжних виробництв є

теплопостачання теплопостачання. На субрахунку "Теплопос­тачання" рахунку 23 "Виробництво" здійснюється облік витрат, пов'язаних із ут­риманням котельних, водонапірних агрегатів по подачі тепла (забез­печення власними силами), а також облік кількості і вартості гекто-калорій тепла, яке надійшло від постачальних організацій. Облік по даному субрахунку в цілому відповідає порядку, викладеному по субрахунку "Електропостачання".

Суму витрат, пов'язаних з теплозабезпеченням підпри­ємства, в кінці кожного місяця списують із субрахунку "Теплопо­стачання" рахунку 23 "Виробництво" на витрати конкретних йо­го структурних підрозділів або зовнішніх споживачів про­порційно кількості спожитих ними гектокалорій тепла.

Накопичення даних про витрати по теплопостачанню у розрізі статей калькулюції протягом року та їх розподіл за об'єктами спожи­вання тепла як при журнально-ордерній, так і при спрощеній формі бухгалтерського обліку доцільно здійснювати у Книзі обліку вироб­ництва (див. дод. Б 3), яка може бути побудована і в електронному вигляді. Споживання тепла за підрозділами і виробництвами підприємства показано в дод. Б 4 - Б 18.

Зважаючи на те, що на підприємстві допоміжні виробництва можуть надавати один одному зустрічні послуги (тепло споживає ав­топарк, в свою чергу, автопарк перевозить вугілля зі складу до ко­тельної і т. ін.), постає питання про неможливість відразу визначити фактичну собівартість 1 гектокалорії тепла. З цією метою для роз­поділу послуг теплопостачання на підприємстві запроваджується нормативна (планова) ціна 1 гектокалорії тепла (згідно прикладу до­датка Б 3 — 85 коп.), яка у послідуючому доводиться до фактичної шляхом здійснення дооцінки або уцінки по відношенню до норма­тивної і її розподілу за споживачами тепла за виключенням тих до­поміжних виробництв, по яких дооцінка (або уцінка), зважаючи на порядок закриття рахунків по обліку допоміжних виробництв, не здійснюється (порядок даного розрахунку, спираючись на цифровий приклад додатку Б 3, наведено в пункті 5.1.4).

*    * *

На субрахунку "Інші допоміжні енергосилові виробництва" ра­хунку 23 "Виробництво" здійснюється облік витрат по інших до­поміжних енергосилових виробництвах, таких як: забезпечення стис­нутим повітрям, парою, газом і т.ін. Вказані допоміжні виробництва обслуговують різні потреби підприємства залежно від його техно­логічних особливостей. На кожний з зазначених видів допоміжних виробництв відкривається у складі субрахунку "Інші допоміжні енергосилові виробництва" окремий аналітичний рахунок. Облік ви­трат здійснюється за номенклатурою статей у порядку, наведеному по електропостачанню. Списання витрат інших допоміжних енерго­силових виробництв проводиться на підрозділи підприємства (спо­живачів тих чи інших послуг) щомісяця на підставі даних відповід­них лічильників або пропорційно коефіцієнтів щодо їх розподілу, які затверджуються на підприємстві.

 

5.1.2. Облік витрат транспортних допоміжних виробництв

 

З метою забезпечення потреб підприємства у транспортуванні придбаних сировини і матеріалів від постачальників, а також доставки реалізованої готової продукції покупцям на підприємстві можуть ство­рюватися різного роду транспортні допоміжні виробництва: авто­мобільний транспорт, залізничний, повітряний, водний, гужовий тощо.

 

Облік витрат по автотранспорту

 

Облік витрат по автотранспорту (крім легкового) здійснюється на субрахунку "Автомобільний транспорт" рахунку 23 "Вироб­ництво". Якщо автопарк підприємства нараховує автомобілі різного напрямку використання, то для обліку витрат, пов'язаних з їх робо­тою, може бути відкрито декілька аналітичних рахунків у структурі субрахунку "Автомобільний транспорт", наприклад:

вантажний автотранспорт;

пасажирський автотранспорт;

автомашини спеціального призначення.

Якщо на підприємстві окремо обліковуються витрати на роботу різних груп автомобілів, у структурі субрахунку "Автомобільний транспорт" відкривається додатково ще один аналітичний рахунок "Ви­трати на управління автопарком", на якому здійснюється облік наклад­них цехових витрат по автопарку.

Облік  Облік витрат вантажного автотранспорту

витРат            ведеться на аналітичному рахунку "Ван-

вантажн°г°       тажний автотранспорт" субрахунку "Авто­автотРансПорту  мобільний транспорт" рахунку 23 "Вироб­ництво". Затрати по дебету аналітичного

рахунку "Вантажний автотранспорт" зазначаються щомісяця у розрізі таких калькуляційних статей:

затрати на оплату праці (рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці");

відрахування на соціальні заходи (рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням");

амортизація (рахунок 13 "Знос необоротних активів");

паливо (рахунок 203 "Паливо");

мастильні матеріали (рахунок 203 "Паливо");

роботи і послуги (аналітичний рахунок "Ремонти вантаж­них автомобілів" субрахунку "Ремонтна майстерня" рахун­ку 23 "Виробництво" або рахунок 63 "Розрахунки з поста­чальниками та підрядниками");

страхові платежі (рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів");

витрати на управління автопарком (аналітичний рахунок "Витрати на управління автопарком" субрахунку "Авто­мобільний транспорт" рахунку 23 "Виробництво").

Стаття "Затрати на оплату праці" призначена для відображен­ня суми нарахованої оплати праці водіям, які працюють безпосеред­ньо на вантажних автомобілях.

Стаття "Відрахування на соціальні заходи" використовується для відображення сум зборів до Пенсійного фонду, фонду Соціально­го страхування, а також фонду Страхування на випадок безробіття згідно з нормами, передбаченими законодавством.

Стаття "Амортизація" відображає суми амортизаційних відра­хувань безпосередньо по вантажних автомобілях автопарку.

Статті "Паливо" і "Мастильні матеріали" призначаються для відображення вартості спожитого пального і мастильних матеріалів у процесі експлуатації вантажних автомобілів.

Стаття "Роботи і послуги" відображає вартість виконаних ре­монтних робіт по вантажному автотранспорту як власною реммай-стернею, так і спеціалізованими станціями технічного обслуговуван­ня (включення вартості ремонтних робіт здійснюється згідно з по­рядком, передбаченим у Законі України "Про оподаткування прибут­ку підприємств").

Стаття "Страхові платежі" передбачена для відображення сум, сплачених страховій компанії за страхування вантажних автомобілів.

Стаття "Витрати на управління автопарком" призначена для відображення частини загальноцехових витрат, які припадають за розподілом на вантажний автотранспорт.

Основним первинним документом по обліку роботи вантажно­го автотранспорту є "Подорожній лист вантажного автомобіля", типова форма якого наведена у зразку 5.2.

Перевізники, які експлуатують вантажні автомобілі — власні або орендовані (без водія) — зобов'язані при випуску автомобіля на лінію видавати водію оформлений подорожній лист відповідної ти­пової форми.

Подорожні листи типових форм, оформлені належним чином, видаються водію під розпис:

№ 1 (міжнародна) — на строк відрядження автомобіля і водія для виконання перевезення вантажу у міжнародному сполученні, виз­начений відповідно до наказу чи розпорядження перевізника;

№ 2 — тільки на один робочий день (зміну), за умови здачі водієм подорожнього листа за минулий день роботи. На більший строк подорожні листи типової форми № 2 видаються у випадках, ко­ли водій виконує перевезення вантажів у міжміському сполученні по­над одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника.

Експлуатація вантажного автомобіля без подорожнього листа затвердженої типової форми забороняється.

Перевезення вантажів автомобільним транспортом як на ко­мерційній основі, так і для власних потреб, здійснюються тільки при наявності, належним чином оформлених товарно-транспортних на­кладних типових форм, що додаються до подорожнього листа. Ця ви­мога розповсюджується на всі види перевезень вантажів авто­мобільним транспортом, незалежно від умов оплати за його роботу (відрядна, погодинна, покілометрова, інша) та видів перевезення (внутрішньоміське, приміське, міжміське, міжнародне).

Товарно-транспортна накладна типової форми № 1-ТН — це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товар­но-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а та-

Звазок 5.2.      подорожній лист №860901

п2" квітня 2004 у.

По графіку

г          вантажного автомобіля

Місце для штампу підприємства

Режим роботи

 

Типова форма № 2

Затверджена наказом Мінтрансу України 29.12.95 р. №488/346

РОБОТА ВОДІЯ ТА АВТОМОБІЛЯ

Колона

ЗІЛ-130 Т 5417 КІ

            Код

Бригада

Гар. № 2715

 

виїзд із гаража

час за графіком

год.

нул. пробіг,

показ, спі­дометра час фактичний, год, хв

50

15375

10,00

марка держ. № тип

Водій     Садко ПЛІ. АТМ72194      Таб.№

11340

поверн. в гараж

16

ЗО

35

15565

16,30

прізвище, і., п. б. № служб, посв. клас

Причеп 1

марка

Причеп 2

марка

Супроводжуючі особи

держ. №

держ. №

Гар. № Гар. №

РУХ ПАЛЬНОГО, ЛІТРІВ

 

марка пального

код марки

видано

залишок при

час роб., год.

 

 

 

виїзді

поверненні

спецустат.

двигуна

7

8

9

10

11

12

13

А-95

 

60

10

16

 

 

підписи

заправника

механ.

механ.

диспетчера

 

= Ласун

= Хомич

= Хомич

= Фоменко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАВДАННЯ ВОДІЄВІ

Водій за станом здоров'я до управління допущений підпис    = РадьКО

При поверненні автомобіль справний/ііеопрсшшш-

= Хомич

Здав водій      = Садко

Прийняв механік

штамп

Продовження зразка 5.2.

Зворотна сторона типової форми № 2

 

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

№№

їздок

Номери прикладених товарно-транспортних накладних і талонів замовника

відпрацьовано, год., хв

перевезено, тонн

виконано, т.км

підпис та печатка вантажовідправника

Маршрут руху (заповнюється замовником)

 

 

 

 

 

 

звідки

куди

24

25

26

27

28

29

ЗО

31

1

АХЧМ 43157

2.00

5

150

 

м. Київ

м. Бровари

2

АХЧ№ 43172

2.00

5

150

 

м. Київ

м. Бровари

3

АХЧМ 43188

2.00

5

150

 

м. Київ

м. Бровари

 

 

 

 

 

 

 

 

3

ТТН у кількості: 3

три

шт.        Здав водій

= Садко Прийняв диспетчер

= Фоменко

прописом

ТАКСУВАННЯ

 

РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ АВТОМОБІЛЯ І ПРИЧЕПІВ

витрати пального (літрів)

час в наряді, год., хв.

кількість їздок

3

вантажем

пробіг, км

перевезено, тонн

виконано, т.км

зарплата

 

всього

в т.ч. автомобіля 

 

загальний

у т.ч. з вантажем 

 

 

код

сума

за нор­мою

фак­тично

авто­мобіля

при­чепа

У русі

у простої 

 

 

 

усього

у т.ч. в при­чепах

усього

у т.ч. в при­чепах 

 

 

 

 

 

 

 

на лінії

за тех. неспр. 

 

авто­мобіля

при­чепа

авто­мобіля

причепа 

 

 

 

 

 

 

32

33

34

35

36

37

38

39

40

41

42

43

44

45

46

47

48

49

54

54

630

-

3

3,30

-

3

190

-

90

-

75

-

450

-

-

45-00

Коди марок автомобіля причепів

 

 

 

Автомобіле-дні у роботі

 

 

 

 

кож для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну їздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

Перевезення вантажними автомобілями власних речей грома­дян за їх замовленням здійснюється за подорожнім листом з додат­ком до нього квитанції (прибуткового касового ордера) на оплату транспортних послуг.

Заповнення подорожнього листа типової форми № 2 прово­диться відповідальними особами перевізника у такій послідовності.

Перед видачею водію подорожнього листа відповідальна особа:

на лицевій стороні у лівому верхньому куті ставить штамп перевізника, під назвою документа записує дату його видачі (число, місяць, рік), що повинна відповідати даті реєстрації подорожнього листа у реєстраційному журналі;

у відповідних рядках адресної частини визначає код або найме­нування режиму роботи водія (робота в буденні дні, відрядження, за­гальний облік робочого часу, щоденний облік робочого часу, робота у вихідні дні, за графіком і т. ін.), згідно з яким проводиться нарахування заробітної плати; номер колони, бригади, до складу яких належать ав­томобіль і водій, марку, державний номер, тип автомобіля і його гараж­ний номер; прізвище, ініціали, номер службового посвідчення, клас і табельний номер водія, якому буде видано цей подорожній лист; марку, державний і гаражний номери причепів і напівпричепів, якщо для пе­ревезення виділено автопоїзд, а також прізвища, ініціали осіб, які су­проводжують автомобіль при виконанні завдання (вантажники, експе­дитори, стажери і т. п.);

на підставі заявки замовника автотранспорту або умов дого­вору у розділі "Робота водія та автомобіля" в графах 2 і 3 визначає час за графіком (години, хвилини) виїзду з гаража і повернення авто­мобіля у гараж;

у розділі "Завдання водієві" записує найменування замовника автотранспорту, на адресу якого повинен прибути автомобіль для вико­нання завдання, час (години, хвилини) прибуття автомобіля до замов­ника автотранспорту і вибуття від нього згідно з заявкою або графіком роботи, а також загальний час, на який буде надано автомобіль замов­нику автотранспорту, назву пунктів навантаження та розвантаження автомобіля, найменування вантажу, що підлягає перевезенню, розра­хункову кількість їздок з вантажем, що потрібна для повного виконан­ня завдання, відстань між пунктами навантаження і розвантаження вантажу по кожній їздці, яка визначається за даними дорожніх органів або на підставі таблиць відстаней, затверджених в установленому по­рядку, кількість вантажу в тоннах, що потрібно перевезти, загальну кількість їздок з вантажем, загальний пробіг з вантажем та обсяг ван­тажу, що передбачається виконати (перевезти) згідно з завданням.

Право зміни завдання, вказаного в розділі "Завдання водієві", має тільки перевізник. У виняткових випадках замовник автотранс­порту може по узгодженню з перевізником змінити завдання з відповідним записом у рядку "Особливі відмітки".

у розділі "Рух пального" в графі 10 "Залишок при виїзді" ро­бить запис про залишок пального при виїзді автомобіля за даними попереднього подорожнього листа, визначає загальну кількість паль­ного, що видано водію при виїзді (знаходиться в баках автомобіля), і стверджує зроблені записи власним підписом у відповідному рядку;

у рядку "Посвідчення водія перевірив, завдання видав, вида­ти пального" записує прописом розрахункову кількість пального, що належить до видачі водію для виконання завдання з урахуванням за­лишку пального з попереднього дня роботи;

у рядку "Підпис диспетчера" диспетчер або інша відпові­дальна особа власним підписом стверджує достовірність заповнених ним реквізитів подорожнього листа і наявність у водія посвідчення водія.

Заповнення подорожнього листа після видачі його водію проводиться у такій послідовності:

лікар або інший медичний працівник, який здійснює передрей-совий медичний огляд, власним підписом засвідчує стан здоров'я водія і можливість допуску його до управління автомобілем;

у розділі "Робота водія та автомобіля" в графі 5 "Показання спідометра" відповідальна особа записує показання спідометра при виїзді автомобіля на лінію, в графі 6 "Час фактичний" проставляє фактичні число, місяць, час (години, хвилини) виїзду автомобіля;

у рядку "Виїзд дозволений, підпис механіка" механік або інша відповідальна особа засвідчує власним підписом передачу авто­мобіля в технічно справному стані і дозвіл на виїзд з гаражу;

у рядку "Автомобіль прийняв, підпис водія" водій власним підписом засвідчує прийняття автомобіля технічно справним і одер­жання завдання на роботу;

у розділі "Рух пального, літрів" відповідальна особа у відповідних рядках граф 7-9 записує марку, код і кількість виданого пального і стверджує зроблені записи власним підписом у відповідному рядку.

Заповнення подорожнього листа на маршруті руху виконують:

вантажовідправник — у випадку необхідності зміни проти зазначеного у "Завданні водієві" маршруту руху, при цьому у графах 30 і 31 "Маршрут руху (розділ "Послідовність виконання завдання") вказує нові назви пунктів, звідки і куди здійснено перевезення ванта­жу згідно з рядками "пункт навантаження", "пункт розвантаження" товарно-транспортної накладної;

органи ДАІ МВС та інші уповноважені органи — у випадку по­рушення водієм Правил дорожнього руху або зміни маршруту руху з інших непередбачених причин для виконання спеціального завдання; в такому разі робиться відповідний запис у розділі "Особливі відмітки" на лицевій стороні подорожнього листа.

При поверненні автомобіля в гараж заповнення подорож­нього листа проводиться у такій послідовності:

у розділі "Рух пального, літрів" відповідальна особа запов­нює графу 11 "Залишок при поверненні" і стверджує ці дані власним підписом;

у рядку "Здав водій" водій власним підписом стверджує зда­чу автомобіля відповідальній особі в технічно справному (несправ­ному) стані;

у розділі "Робота водія та автомобіля" в графі 6 відповідаль­на особа записує фактичний час повернення автомобіля в гараж (чис­ло, місяць, години, хвилини), заповнює графу 5 "Показання спідомет­ра", у рядку "Прийняв механік" власним підписом стверджує до­стовірність заповнення граф 5 і 6 розділу "Робота водія та авто­мобіля" і прийняття автомобіля від водія в технічно справному (не­справному) стані.

Після здачі водієм подорожнього листа відповідальна особа заповнює його таким чином:

у розділі "Робота водія та автомобіля" в графі 4 "Нульовий пробіг" по таблиці відстаней визначає відстань від гаража до першо­го пункту навантаження і від останнього пункту розвантаження до гаража;

у розділі "Рух пального, літрів" у графах 12 і 13 записує час роботи спецустаткування і двигуна на підставі даних граф 15-22 розділу "Вантажно-розвантажувальні операції" прикладених до по­дорожнього листа товарно-транспортних накладних. Ці реквізити потрібні для визначення норми витрати пального. Достовірність за­повнення цих даних стверджує власним підписом під зазначеними графами;

у розділі "Послідовність виконання завдання" (зворотна сто­рона) на підставі товарно-транспортних накладних в графі 24 про­ставляє порядкові номери їздок, і далі по кожній їздці — у графі 25 номери товарно-транспортних накладних (талонів замовника), у графі 26 — відпрацьований час роботи (години, хвилини), по графах 27, 28 відповідно кількість перевезеного вантажу (тонн брутто) і у графі 28 — виконаного вантажообороту (ткм); після чого у відповідних графах визначає загальну кількість їздок, загальну кількість товарно-транспортних накладних, що додаються до подо­рожнього листа. Ці записи стверджують власними підписами водій та відповідальна особа;

оформлений таким чином подорожній лист передається на обробку для подальших розрахунків, обліку транспортної роботи та визначення її вартості.

Показники розділу "Результати роботи автомобіля і причепів":

дані графи 32 "витрати пального за нормою" визначають по загальному пробігу і виконаних тонно-кілометрах для певної марки автомобіля з урахуванням коефіцієнта зміни норми пального залеж­но від умов експлуатації автомобіля, дані графи 33 "витрати пально­го фактично" дорівнюють сумі показників залишку пального при виїзді (графа 10) та виданого пального (графа 9) за мінусом залишку пального при поверненні у гараж автомобіля (графа 11) розділу "Рух пального, літрів").

Зауважимо, що норми витрат пального, залежно від марки автомобіля, врегульовуються наказом Міністерства транспорту України "Норми витрат палива і мастильних матеріалів на ав­томобільному транспорті".

До нормативного акта постійно вносяться зміни, оскільки на ринку щороку з'являються нові зразки техніки і разноманітні її мо­дифікації.

Зауважимо! Норма списання пального на 100 км пробігу вре­гульовується лише зазначеним нормативним документом, а не даними торговельних салонів, де купувався автомобіль. У разі відсутності придбаної модифікації автомобіля в переліку наказу Мінтрансу підприємству необхідно звернутися до відповідного органу з письмовим запитом, на який має бути надана у пись­мовій формі відповідь із дозволеною нормою списання пального на 100 км пробігу!

У випадку економії пального працівникові нараховують премію за економію матеріальних ресурсів, а у випадку перевитрати ставиться питання про відшкодування вартості пального водієм або його списання за рахунок прибутку підприємства.

дані графи 34 "час в наряді автомобіля і причепа" дорівню­ють різниці між показниками фактичного часу повернення в гараж автомобіля і виїзду його з гаража (відповідні рядки графи 6 розділу "Робота водія та автомобіля") за вилученням однієї години на обідню перерву водія згідно з установленим режимом роботи. Цілодобові простої через бездоріжжя, технічні несправності і т.ін. із часу у на­ряді виключаються. Дані графи 36 "час у русі автомобіля" дорівню­ють різниці між даними часу в наряді і часу в простоях (графа 34 мінус графи 37, 38);

дані графи 35 "час в наряді причепа" визначають згідно з ча­сом його роботи з автомобілем;

дані графи 37 "час у простої на лінії" визначаються шляхом розрахунку часу простоїв під навантаженням і розвантаженням за да­ними графи 21 товарно-транспортних накладних;

дані графи 38 "час у простої по тех. несправності" заповню­ють на підставі записів у рядку "Особливі відмітки" (лицева сторона подорожнього листа), вони включають час простою через технічні несправності автомобіля у дорозі, заміну автопокришок та ін.;

дані графи 39 "кількість їздок з вантажем" дорівнюють сумі всіх їздок з вантажем між пунктами навантаження і розвантаження згідно з розділом "Послідовність виконання завдання", тобто кількості доданих товарно-транспортних накладних;

дані графи 40 "загальний пробіг автомобіля" дорівнюють різниці між показаннями спідометра при поверненні в гараж авто­мобіля та виїзду його з гаража (графа 5 розділу "Робота водія та ав­томобіля");

дані графи 42 "пробіг з вантажем автомобіля" дорівнюють сумі відстаней по всіх їздках автомобіля з вантажем, зазначених у графі 24 товарно-транспортних накладних;

-           дані графи 41 "загальний пробіг причепа" та графи 43 "пробіг з вантажем причепа" визначають згідно з відповідними даними роботи автомобіля;

дані графи 44 "перевезено тонн, всього" дорівнюють загаль­ному обсягу перевезеного вантажу (брутто), вказаному у графі 27 розділу "Послідовність виконання завдання" і відповідає загальному обсягу перевезення, зазначеному у графі 37 товарно-транспортних на­кладних, прикладених до подорожнього листа;

дані графи 45 "в т.ч. перевезено тонн на причепах" визначають на підставі даних графи 27 розділу "Послідовність виконання завдання";

дані графи 46 "виконано ткм, всього" визначають шляхом множення обсягу перевезеного вантажу (брутто) за кожну їздку на відстань їздки між пунктами навантаження і розвантаження та одержанням загальної суми;

дані графи 47 "в т.ч. виконано ткм на причепах" дорівню­ють транспортній роботі автопричепів;

дані графи 49 "зарплата" визначають на підставі даних об­робки всіх товарно-транспортних накладних, прикладених до по­дорожнього листа (графи 37-47). Розрахунки заробітної плати і їх достовірність відповідальна особа стверджує власним підписом у кінці розділу.

Достовірність розрахунків по обробці подорожнього листа після його перевірки стверджує підписом бухгалтер.

Надалі дані з подорожніх листів переносять у Накопичувальну відомість обліку роботи вантажного автотранспорту (див. зразок 5.3.), яка відкривається на кожного водія вантажного автомобіля. До неї протягом місяця вносять усі основні реквізити з подорожніх листів в хронологічній послідовності: години в наряді всього, в тому числі (в русі, під навантаженням або розвантаженням, технічна несправність), кількість їздок з вантажем, витрати пального, пробіг автомобілів за­гальний і в тому числі з вантажем, масу перевезеного вантажу, а також кількість здійснених тонно-кілометрів (як у цілому, так і за напрямка­ми перевезень) і суму заробітної плати водія.

У кінці місяця в накопичувальних відомостях по кожному водію підводять підсумок, на підставі чого в подальшому складають Зведену накопичувальну відомість обліку роботи вантажного ав­тотранспорту. Узагальнення даних у розрізі водіїв окремих груп автомобілів дає змогу проаналізувати їх роботу протягом місяця, а також з'ясувати ступінь ефективності використання окремих груп вантажних автомобілів.

За даними зведеної накопичувальної відомості обліковцем ав­тогаража оформляється і подається до бухгалтерії Виробничий звіт по автопарку, де поряд з витратами по управлінню автопарком і ек­сплуатації різних груп автомобілів наводяться дані і по вантажному автотранспорту. У виробничому звіті поряд з даними зведеної накопичувальної відомості (витрат на оплату праці і витрат пально­го) зазначаються дані і про витрати мастильних матеріалів, охолод­жуючої рідини і т. ін.

Разом з виробничим звітом до бухгалтерії передаються і пер­винні документи, які стали підставою для його оформлення, тобто акти на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів (спи­сання мастильних матеріалів, охолоджуючої рідини і т. ін.), а також подорожні листи вантажного автомобіля, які після арифметичних пе­ревірок передаються бухгалтеру, який здійснює нарахування оплати праці водіям.

Узагальнення даних про витрати на роботу вантажного авто­транспорту та їх списання за споживачами пропорційно здійснених

Зразок 5.3.

 

НАКОПИЧУВАЛЬНА ВІДОМІСТЬ ОБЛІКУ РОБОТИ ВАНТАЖНОГО АВТОТРАНСПОРТУ

Марка автомобіля ПНІ шофера  

ЗІЛ-130

Садко П.П.

Держ. № Таб. №

Т5417КІ

11340

За Квітень 2004 р.

 

№ з/п

Подорожній лист

Години в наряді

КІЛЬ­КІСТЬ

їздок

Пробіг автомобіля

Перевезено вантажу

Здійснено тоно-кілометрів

 

 

всього

в тому числі 

 

 

 

 

 

дата

номер 

 

в русі

в

прос­тої

3 них 

 

загаль­ний

в тому

ЧИСЛІ 3

вантажем

усього

у тому числі на автопри­цепах

усього

у тому числі на автопри­цепах

 

 

 

 

 

 

наванта­ження і розван­таження

техніч­на не­справ­ність 

 

 

 

 

 

 

 

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

1

2

860901

6,30

3

3,30

3,30

-

3

190

90

15

-

450

-

2

5

860937

7

3

4

3

1

6

120

60

ЗО

-

300

-

 

 

і т.д.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Разом за місяць

135

85

50

43

7

52

2370

1450

340

-

8560

-

 

Витрати пального,літр

Нарахована заробітна

плата, грн., КОП.

Перевезено вантажу і здійснено тоно - кілометрів за споживачами

 

 

 

Витрати на збут (доставка продукції)

Транспортно -заготівельні витрати (доставка сировини)

Цех № 1

і т.д.

Разом за усіма споживачами

 

норма

факт 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

т

т.км

т

т.км

т

т.км

т

т.км

т

т.км

 

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

 

54

54

45-00

15

450

-

-

-

-

V

V

15

450

 

34

34

30-00

-

-

ЗО

300

-

-

V

V

ЗО

300

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

674

674

856-00

170

4700

75

2450

40

40

V

V

340

8560

 

вантажними автомобілями тоно-кілометрів знаходить своє відобра­ження при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері № 5, а при спрощеній формі обліку — у Відомості 5-М (розділ II) (див. дод. А5) у розрізі аналітичних рахунків субрахунку "Автомобільний транспорт" рахунку 23 "Виробництво".

Накопичення даних про витрати на роботу вантажного авто­транспорту в розрізі статей калькуляції протягом року та їх розподіл за споживачами як при журнально-ордерній, так і при спрощеній формі бухгалтерського обліку доцільно здійснювати в Книзі обліку виробництва (див. дод. Б 4).

Варто зауважити, що не на всі статті витрат по вантажному автотранспорту можна отримати інформацію з виробничого звіту по автопарку. Так, документальною підставою для віднесення витрат за конкретний місяць до Книги обліку виробництва по вантажному ав­тотранспорту виступають: по статті "Відрахування на соціальні захо­ди" — розрахунок бухгалтерії; по статті "Амортизація" — форма 03­14 "Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)"; по статті "Роботи і послуги" — виробничий звіт по реммайстерні або "Рахунок фактура" від виконавця ремонтних робіт на адресу підприємства; стаття "Страхові платежі" — розрахунок бухгалтерії, згідно з яким здійснюється розподіл витрат по страху­ванню вантажних автомобілів, сплачених на початку року і включе­них до рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів".

За кредитом аналітичного рахунку "Вантажний автотранс­порт" субрахунку "Автомобільний транспорт" рахунку 23 "Вироб­ництво" в кінці кожного місяця здійснюється списання витрат по ек­сплуатації вантажних автомобілів на витрати структурних підрозділів підприємства або зовнішніх споживачів пропорційно об­сягів здійснених тонно-кілометрів, зокрема в дебет: субрахунків інших допоміжних виробництв або субрахунку "Основне вироб­ництво" рахунку 23 "Виробництво", 93 "Витрати на збут", 949 "Інші витрати операційної діяльності" (витрати обслуговуючих вироб­ництв), 90 "Собівартість реалізації".

Зважаючи на те, що на підприємстві допоміжні виробництва можуть надавати один одному зустрічні послуги (електроенергію використовує автопарк, в свою чергу, автопарк здійснює перевезення пального зі складу до електростанції і т. ін.), постає питання про не­можливість відразу визначити фактичну собівартість 1 тоно -кіломе­тра. З цією метою для розподілу послуг вантажного автотранспорту на підприємстві запроваджується нормативна (планова) ціна 1 тоно -кілометра (згідно з прикладом додатка Б 4 — 35 коп.), яка у посліду-ючому доводиться до фактичної шляхом здійснення дооцінки або уцінки по відношенню до нормативної і її розподілу за споживачами послуг вантажного автотранспорту, за виключенням тих допоміжних виробництв, по яких дооцінка (або уцінка), зважаючи на порядок за­криття рахунків по обліку допоміжних виробництв, не здійснюється (порядок даного розрахунку, спираючись на цифровий приклад до­датка Б 4, наведений у пункті 5.1.4).

Фактичну собівартість 1 т.км. визначають діленням витрат по експлуатації вантажного автотранспорту на загальну кількість здійснених вантажними автомобілями тонно-кілометрів протягом місяця.

При автоматизованій формі обліку накопичення даних про витрати на роботу вантажного автотранспорту в розрізі статей каль­куляції окремих елементів витрат, а також списання послуг вантаж­ного автотранспорту за споживачами здійснюється в електронному вигляді аналогічно з прикладом, наведеним у додатку Б.

Облік витрат пасажирського автотранспорту та

автотранспорту спеціального призначення

 

На субрахунку "Автомобільний транспорт" рахунку 23 "Виробництво" здійснюється облік експлуатаційних витрат також і інших груп автомобілів, зокрема на аналітичному рахунку "Пасажирський автотранспорт", "Автомашини спеціального призначення" та ін. Вказані групи автомобілів обслуговують різні спеціалізовані потреби підприємства залежно від його техно­логічних особливостей.

Облік на зазначених аналітичних рахунках в цілому відповідає порядку, викладеному по аналітичному рахунку "Вантажний авто­транспорт".

Суму витрат, пов'язаних з експлуатацією вказаних груп авто­мобілів, у кінці кожного місяця списують з конкретного аналітично­го рахунку на втрати інших структурних підрозділів підприємства або зовнішніх споживачів пропорційно кількості кілометрів пробігу або машино-днів роботи.

 

Облік витрат на   Поряд з обліком витрат на експлуатацію управління       груп автомобілів різного цільового призна-автопарком      чення на субрахунку "Автомобільний транс­порт"     рахунку     23 "Виробництво" здійснюється також облік накладних цехових витрат автопарку, зок­рема на аналітичному рахунку "Витрати на управління автопарком".

Облік накладних цехових витрат по дебету рахунку "Витрати на управління автопарком" здійснюється в розрізі наступних статей калькуляції:

затрати на оплату праці (рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці");

відрахування на соціальні заходи (рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням");

амортизація (рахунок 13 "Знос необоротних активів");

страхові платежі (рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів");

інші витрати (рахунок 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети").

Стаття "Затрати на оплату праці" призначена для відображен­ня суми нарахованої оплати праці працівникам автопарку загально-цехового призначення (завгара, обліковця, диспетчера та ін.).

Стаття "Відрахування на соціальні заходи" відображає суми зборів до фондів соціального спрямування згідно норм, передбаче­них законодавством.

Стаття "Амортизація" відображає суми амортизаційних відра­хувань по основних засобах загальноцехового призначення (будівлі гаража, устаткування для проведення технічних оглядів, телефонів, комп'ютерної техніки і т. ін.).

Стаття "Страхові платежі" застосовується для відображення сум, сплачених страховій компанії за страхування основних засобів загальноцехового призначення.

Стаття "Інші витрати" відображає вартість списаних ма­лоцінних та швидкозношуваних предметів (інвентаря, спецодягу, спецвзуття) або їх зносу, а також витрати по охороні праці й техніці безпеки, що здійснюються по автопарку.

Облік витрат по управлінню автопарком здійснюють в книзі обліку виробництва (при журнально-ордерній формі обліку) або в розділі II Відомості 5-М (див. дод. А5) при спрощеній формі обліку.

Списання загальних витрат по автопарку на роботу вантажно­го, пасажирського та іншого автотранспорту здійснюється про­порційно загальних витрат на роботу окремих груп автомобілів, або іншої бази розподілу, обраної на підприємстві.

*    * *

На субрахунку "Інші допоміжні транспортні виробництва" ра­хунку 23 "Виробництво" здійснюється облік витрат по інших до­поміжних транспортних виробництвах, таких як: залізничний транс­порт, повітряний транспорт, водний транспорт, гужовий транспорт то­що. Зазначені допоміжні виробництва обслуговують різні спеціалізо­вані потреби підприємства залежно від його технологічних особливос­тей. На кожний із вказаних видів допоміжних виробництв відкри­вається у складі субрахунку "Інші допоміжні транспортні вироб­ництва" окремий аналітичний рахунок, облік витрат по якому здійснюється аналогічно порядку, викладеному по вантажному авто­транспорту. Щомісяця здійснюється списання витрат відповідних до­поміжних транспортних виробництв або на витрати підрозділів підпри­ємства, або на рахунок 90 "Собівартість реалізації" (при реалізації по­слуг стороннім споживачам).

 

5.1.3. Облік витрат ремонтних допоміжних виробництв

 

З метою реалізації потреб підприємства в проведенні ремонт­них робіт як власних основних засобів, так і забезпечення даним ви­дом послуг суб'єктів ринку, а також для виготовлення тих чи інших видів основних засобів власними силами — на підприємстві можуть створюватися ремонтні майстерні.

Облік витрат ремонтного допоміжного виробництва здійсню­ється на субрахунку "Ремонтна майстерня" рахунку 23 "Вироб­ництво". Якщо ремонтною майстернею підприємства проводяться ремонтні роботи різних видів технічних засобів, то у розрізі зазначе­ного субрахунку можуть відкриватися аналітичні рахунки, на яких обліковуються витрати, пов'язані з їх проведенням, наприклад:

ремонти вантажних автомобілів;

ремонти легкових автомобілів;

ремонти виробничого устаткування;

виготовлення інвентаря;

виготовлення основних засобів і т. ін.

За умов, коли ремонтною майстернею підприємства проводяться ремонтні роботи різного роду техніки, в структурі субрахунку "Ремонт­на майстерня" відкривається додатково ще один аналітичний рахунок "Витрати на управління реммайстернею", на якому здійснюється облік накладних цехових витрат по реммайстерні.

Облік ремонтів    Облік ремонтів вантажних автомобілів вантажних       здійснюється на аналітичному рахунку автомобілів      "Ремонти вантажних автомобілів" субра­хунку "Ремонтна майстерня" рахунку 23

"Виробництво".

Затрати по дебету аналітичного рахунку "Ремонти вантажного автотранспорту" зазначаються щомісяця в книзі обліку виробництва (при журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку), або у розділі II Відомості 5-М (див. дод. А5) при спрощеній формі бухгалтерського обліку в розрізі наступних калькуляційних статей:

затрати на оплату праці (рахунок 66 "Розрахунки з оплати

праці");

відрахування на соціальні заходи (рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням");

паливно-мастильні матеріали (рахунок 203 "Паливо");

роботи і послуги (рахунок 63 "Розрахунки з постачальника­ми та підрядниками");

витрати на управління реммайстернею (аналітичний раху­нок "Витрати на управління реммайстернею" субрахунку "Ремонтна майстерня" рахунку 23 "Виробництво").

Стаття "Затрати на оплату праці" призначена для відображен­ня суми нарахованої оплати праці слюсарям, автомеханікам і т. ін., які були зайняті безпосередньо ремонтом вантажних автомобілів.

Стаття "Відрахування на соціальні заходи" використовується для відображення сум зборів до фондів соціального спрямування згідно норм, передбачених законодавством.

Стаття "Паливно-мастильні матеріали" призначена для відоб­раження вартості витрачених у процесі виконання ремонтних робіт пального, мастильних матеріалів та ін.

Стаття "Роботи і послуги" відображає вартість частини ре­монтних робіт, які були виконані іншим ремонтно-технічним підприємством унаслідок недостатності власних технічних потужно­стей для їх виконання.

Стаття "Витрати на управління реммайстернею" призначена для відображення частини загальноцехових витрат, які припадають за розподілом на ремонти вантажних автомобілів.

Для проведення тих чи інших ремонтних робіт у ремонтній майстерні в присутності інженера-механіка або завідуючого май­стернею здійснюється огляд вантажного автомобіля. У разі не­обхідності розбирають вузли і агрегати і з'ясовують ступінь їх зносу, необхідність заміни конкретних деталей або здійснення рестав-раційно-відновлювальних робіт, а також визначають кількість потрібних запчастин, обсяги ремонтних робіт (заробітної плати працівникам для їх виконання) і т. ін.

За даними проведеного огляду автомобіля складається Відомість дефектів на ремонт машини, в якій вказуються виявлені дефекти або пошкодження тих чи інших деталей, визначається фонд оплати праці для проведення ремонтних робіт, вказуються вартість необхідних для отримання зі складу запасних частин або інших ре­монтних матеріалів. Виходячи із вказаного, визначається загальна ко­шторисна вартість ремонту.

Відомість дефектів на ремонт машини оформлюється, як пра­вило, в двох екземплярах. Перший екземпляр передається на склад і слугує підставою для відпуску необхідних запасних частин і ма­теріалів для проведення ремонтів. Другий екземпляр залишається в реммайстерні і є підставою для оформлення нарядів на відрядну ро­боту при виконанні слюсарями ремонтних робіт.

За даними відомості на ремонт машини, а також нарядів на відрядну роботу (як індивідуальних, так і для бригади), які засвідчу­ють матеріальні і трудові витрати на ремонт, здійснюються записи в Журнал обліку затрат в ремонтній майстерні, в якому окремо обліковуються витрати на ремонт кожного інвентарного об'єкта.

У кінці місяця із реммайстерні до бухгалтерії подається Ви­робничий звіт, де поряд із витратами на ремонт інших видів техніки зазначаються і витрати на ремонти вантажних автомобілів. Разом зі звітом до бухгалтерії передаються також наряди на відрядну роботу для нарахування оплати праці працівникам і відомості дефектів на ремонт машини (по факту закінчення ремонту).

Накопичення даних про витрати на ремонти вантажних авто­мобілів у розрізі статей калькуляції протягом року та їх включення до витрат на роботу вантажних автомобілів (або збільшення балансової вартості основних засобів) як при журнально-ордерній, так і при спрощеній формі бухгалтерського обліку доцільно здійснювати в Книзі обліку виробництва (див. дод. Б 9).

При автоматизованій формі обліку накопичення даних про ви­трати на ремонти вантажних автомобілів (а також і інші види ремонтів) та їх подальше списання протягом року здійснюється в електронному вигляді аналогічно з прикладом, наведеним у дод. Б 6 - Б 10.

Треба зауважити, що не на всі статті витрат, які пов'язані з ремон­тами вантажних автомобілів, можна отримати інформацію з виробни­чого звіту по реммайстерні. Так, документальною підставою для вклю­чення витрат, пов'язаних з ремонтами за конкретний місяць, до книги обліку виробництва або розділу II Відомості 5-М виступають: по статті "Відрахування на соціальні заходи" — розрахунок бухгалтерії; по статті "Роботи і послуги" — "Рахунок-фактура" від станції технічного обслуговування на адресу підприємства.

З кредиту аналітичного рахунку "Ремонти вантажних авто­мобілів" субрахунку "Ремонтна майстерня" рахунку 23 "Вироб­ництво" в кінці кожного місяця (по факту закінчення ремонтних робіт) здійснюється списання вартості здійснених ремонтних робіт на дебет: аналітичного рахунку "Вантажний автотранспорт" субра­хунку "Автомобільний транспорт" рахунку 23 "Виробництво" та ра­хунку 10 "Основні засоби" (збільшення балансової вартості об'єкта основних засобів). Розподіл сум за вказаними рахунками здійснюється за порядком, визначеним Законом України "Про опо­даткування прибутку підприємств".

При виконанні ремонтів вантажних автомобілів сторонніх ор­ганізацій по факту їх закінчення здійснюється списання вартості ремонтів у дебет рахунку 90 "Собівартість реалізації".

 

Облік  На субрахунку "Ремонтна майстерня" ра-

виготовлення     хунку 23 "Виробництво" здійснюється, по-ремонтною       ряд з іншим, також облік витрат, пов'язаних майстернею      із виготовленням господарського інвентаря інвентаря та     та виготовленням основних засобів (крім основних засобів   об'єктів будівництва та основного стада).

Для цього в структурі субрахунку відкрива­ються окремі аналітичні рахунки.

Облік витрат реммайстерні, пов'язаних із виготовленням інвента­ря та основних засобів, у цілому відповідає порядку, викладеному по аналітичному рахунку "Ремонти вантажних автомобілів".

Суму витрат, пов'язаних з виготовленням у реммайстерні гос­подарського інвентаря, по закінченні кожного місяця списують з кре­диту аналітичного рахунку "Виготовлення інвентаря" в дебет рахун­ку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", а за необхідності реалізації на ринку — 26 "Готова продукція".

Суми витрат, пов'язаних з виготовленням у реммайстерні ос­новних засобів, по закінченні кожного місяця по факту закінчення виготовлення конкретного об'єкта списують з аналітичного рахунку "Виготовлення основних засобів" у дебет рахунку 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" з подальшим віднесенням на раху­нок 10 "Основні засоби".

Накопичення даних про витрати, пов'язані з виготовленням реммайстернею інвентаря, основних засобів або готової продукції в розрізі статей калькуляції протягом року як при журнально-ордерній, так і при спрощеній формі бухгалтерського обліку доцільно здійсню­вати в Книзі обліку виробництва (див. дод. Б 11).

При автоматизованій формі обліку накопичення даних про ви­трати, які пов'язані з виготовленням реммайстернею інвентаря, ос­новних засобів або готової продукції в розрізі статей калькуляції здійснюється в електронному вигляді аналогічно з прикладом, наве­деним у дод.Б 11.

*    * *

Варто зазначити, що по аналітичних рахунках по обліку витрат на ремонти і виготовлення засобів праці субрахунку "Ремонтна май­стерня" рахунку 23 "Виробництво" на кінець місяця може бути дебе­товий залишок (сальдо) в сумі незавершеного виробництва (незавер­шених ремонтів, незавершеного виготовлення інвентаря і основних засобів).

 

Облік витрат на   Поряд з обліком витрат на ремонти конкрет-управління       них видів технічних засобів, а також їх виго-реммайстернею   товлення на субрахунку "Ремонтна майстер­ня" рахунку 23 "Виробництво" здійснюється також облік накладних цехових витрат по реммайстерні, зокрема на аналітичному рахунку "Витрати на управління реммайстернею".

Облік накладних цехових витрат по дебету аналітичного ра­хунку "Витрати на управління реммайстернею" здійснюється в розрізі таких статей калькуляції:

затрати на оплату праці (рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці");

відрахування на соціальні заходи (рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням");

амортизація (рахунок 13 "Знос необоротних активів");

страхові платежі (рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів");

інші витрати (рахунок 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети").

Стаття "Затрати на оплату праці" призначена для відобра­ження суми нарахованої оплати праці працівникам реммайстерні загальноцехового призначення (інженера-механіка, завідуючого реммайстернею, обліковця і т. ін.).

Стаття "Відрахування на соціальні заходи" відображає суми зборів до фондів соціального спрямування згідно норм, передбаче­них законодавством.

Стаття "Амортизація" відображає суми амортизаційних від­рахувань по основних засобах загальноцехового призначення (бу­дівлі реммайстерні, підіймачі, станки, комп'ютерна техніка і т. ін.).

Стаття "Страхові платежі" відображає суми, сплачені стра­ховій компанії за страхування основних засобів загальноцехового призначення.

Стаття "Інші витрати" відображає вартість списаних ма­лоцінних та швидкозношуваних предметів (інвентаря, інструментів, спецодягу, спецвзуття) або їх зносу, а також витрат по охороні праці і техніці безпеки, здійснюваних по реммайстерні.

Накопичення даних про витрати на управління реммайстернею в розрізі статей калькуляції протягом року та їх розподіл за видами здійснюваних реммайстернею ремонтів і робіт як при журнально-ордерній, так і при спрощеній формі бухгалтерського обліку доцільно здійснювати у Книзі обліку виробництва (див. дод. Б 5), яка може бути побудована і в електронному вигляді за умови викори­стання ЕОМ.

З прикладу, який наведено у дод. Б 5 видно, що цехові витрати по реммайстерні у січні склали до проведення дооцінки 3657 грн. Розподіл цехових витрат здійснювався пропорційно обсягів за­робітної плати, що була нарахована за проведеними в цьому місяці ви­дами ремонтів і робіт ремонтною майстернею (див. дод. Б 6 - Б 11). Як бачимо, загальний обсяг заробітної плати по ремонтах і роботах у реммайстерні склав 5580 грн. (ремонти на електропостачання 450 грн. + ремонти на водопостачання 225 грн. + ремонти на теплопоста­чання 600 грн. + ремонти автотранспорту 1425 грн. + капітальний ре­монт 1155 грн. + виготовлення причепів 1725 грн.).

З представленного очевидим є те, що на 1 грн. зарплати на ре­монтні роботи припадає приблизно 0,65 грн. цехових витрат по рем­майстерні (3657 грн : 5580 грн.). Як наслідок, з урахуванням даного коефіцієнта і був проведений розподіл цехових витрат та їх включен­ня до вартості конкретних ремонтів і робіт (див. дод. Б 5 - Б 11).

Розподіл дооцінки (або уцінки) цехових витрат по реммай-стерні теж здійснюють пропорційно обсягів заработної плати по кон­кретних ремонтах і роботах у реммайстерні, за виключенням тих ре­монтів, по яких дооцінка (або уцінка), зважаючи на порядок закрит­тя рахунків по обліку допоміжних виробництв, не здійснюється (по­рядок цього розрахунку, спираючись на цифровий приклад додатків Б 5 - Б 11, наведений у пункті 5.1.4.)

Списання цехових витрат на ремонти вантажних автомобілів, легкових автомобілів, на виготовлення інвентаря або основних засобів і т.ін. здійснюється в кінці кожного місяця пропорційно заробітної пла­ти, нарахованої по кожному із зазначених аналітичних рахунків субра­хунку "Ремонтна майстерня" рахунку 23 "Виробництво".

 

5.1.4. Закриття рахунків по обліку витрат допоміжних виробництв

 

Зважаючи на те, що допоміжні виробництва поряд із забезпе­ченням умов для роботи підрозділів основного виробництва надають також послуги одне одному, як наслідок, списання вартості робіт та послуг одного допоміжного виробництва іншому здійснюється за плановою (нормативною) собівартістю одиниці робіт або послуг. Так, на підприємствах для обліку спожитих як підрозділами основно­го, так і допоміжними виробництвами, затверджуються планові (нор­мативні) ціни на роботи і послуги, якими забезпечується підприємство за рахунок власних його виробничих потужностей, зо­крема: 1 кВт.год., 1 м3 води,1 Г.кал. тепла, 1 т.км. та ін.

Враховуючи практику обліку і неможливість абсолютно точно передбачити фактичні витрати по допоміжних виробництвах, їх ро­боти і послуги спочатку списуються за споживачами за плановою (нормативною) ціною, яка у подальшому доводиться шляхом до­оцінки або уцінки до фактичної, чим і визначається відхилення фак­тичної собівартості від планової (калькуляційні різниці), які роз­поділяються за рахунками у відповідності з обсягами виконаних робіт та наданих послуг. У цьому безпосередньо й полягає основний зміст закриття рахунків допоміжних виробництв.

При незначних відхиленнях фактичної собівартості робіт і по­слуг допоміжних виробництв від планової (нормативної) і з метою спрощення закриття рахунків допоміжних виробництв можна різни­цю між фактичною і плановою собівартістю робіт та послуг до­поміжних виробництв відносити безпосередньо на рахунки підрозділів основного виробництва. За цих умов вартість робіт і по­слуг, які надавалися одним допоміжним виробництвом іншому, буде залишатися за плановою (нормативною) ціною.

При значних відхиленнях фактичної собівартості робіт і по­слуг допоміжних виробництв від планової (нормативної), що, спира­ючись на практику обліку трапляється досить часто, застосовують повний розподіл калькуляційних різниць між підрозділами до­поміжних виробництв.

При визначенні послідовності закриття рахунків допоміжних виробництв слід дотримуватися такого порядку: від допоміжних ви­робництв із мінімумом спожитих послуг інших допоміжних вироб­ництв і максимальною кількістю споживачів їх послуг, до до­поміжних виробництв із максимумом спожитих послуг інших до­поміжних виробництв і мінімальною кількістю споживачів їх послуг. Також при визначенні послідовності закриття рахунків слід врахову­вати, наскільки роботи і послуги одного допоміжного виробництва є важливими для забезпечення роботи іншого.

Виходячи із зазначеного, а також враховуючи цифровий приклад наведений у додатку Б, послідовність закриття рахунків допоміжних виробництв може бути наступною: електропостачання, водопостачан­ня, теплопостачання, вантажний автотранспорт, ремонтна мастерня.

 

Електропостачання. Враховуючи те, що фактично більшість механізмів і приладів на підприємствах споживають елек­троенергію (прилади освітлення, насосні пристої для подачі води, що працюють від електродвигунів, електропідіймачі в автопарку та вер­стати в реммастерні), першим закривається рахунок допоміжного ви­робництва "Електропостачання", облік витрат якого здійснюють на одному із субрахунків рахунку 23 "Виробництво" (див. дод. Б 1).

Для розподілу послуг електропостачання за споживачами при системі калькулювання стандарт-кост на підприємстві встанов­люється планова (нормативна) ціна 1 кіловат-години, яка розрахо­вується економічною службою, спираючись на фактичні дані попе­реднього календарного року. За даними, наведеними в додатку Б 1, на підприємстві запроваджена планова (нормативна) ціна 1 кіловат-го­дини у розмірі 12 коп.

Враховуючи практику обліку і неможливість абсолютно точно передбачити фактичні витрати по електропостачанню, планова (нор­мативна) ціна 1 кіловат-години в подальшому доводиться шляхом до­оцінки або уцінки до фактичної з подальшим рознесенням дооцінки або уцінки за споживачами пропорційно кількості спожитої ними електроенергії.

Згідно з даними додатка Б 1, спираючись на планову (норма­тивну) ціну 1 кіловат-години 12 коп., з електропостачання за спожи­вачами в січні були списані витрати в розмірі 5760 грн. Фактичні ви­трати по електропостачанню склали 6160 грн. Різниця між фактич­ними і нормативними розподіленими витратами становила плюс 400 грн., які шляхом дооцінки розподіляються за споживачами про­порційно кількості спожитої ними електроенергії.

Виходячи з того, що фактичні витрати по електропостачанню у січні склали 6160 грн. при спожитих підприємством 48000 кіловат-годинах, фактична собівартість 1 кіловат-години склала 12,8 коп. В той же час при розрахунку фактичної собівартісті 1 кіловат-го­дини власного виробництва беруться до уваги витрати електропо­стачання без урахування вартості придбаної зовні електроенергії (6160 грн. - 2000 грн. = 4160 грн.), які діляться відповідно на кількість електроенергії власного виробництва (48000 кВт.год. -20000 кВт.год. = 28000 кВт.год.) і отримуємо 14,8 коп.

 

Водопостачання. Як правило, закриття рахунку даного до­поміжного виробництва здійснюється після закриття рахунку "Елект­ропостачання". Це пояснюється тим, що електропостачання є вихідною умовою для роботи водопостачання, оскільки двигуни, які приводять в рух водяні насоси, як правило, є споживачами електроенергії.

Поряд з тим, за умови, коли водяні насоси працюють від дви­гунів внутрішного згорання, закриття рахунку допоміжного вироб­ництва "Водопостачання" може бути першочерговим.

Згідно з даними приклада, наведеного у додатку Б 2, для роз­поділу послуг водопостачання за споживачами при системі кальку­лювання стандарт -кост на підприємстві було запроваджена планова (нормативна) ціна 1 м3 води у розмірі 35 коп.

Враховуючи практику обліку і неможливість абсолютно точно передбачити фактичні витрати по водопостачанню, планова (норма­тивна) ціна 1 м3 води у подальшому доводиться шляхом дооцінки або уцінки до фактичної із подальшим рознесенням дооцінки або уцінки за споживачами пропорційно кількості спожитої ними води. Заува­жимо, що за умови першочергового закриття рахунку "Електропос­тачання" дооцінка або уцінка вартості води, спожитої цим до­поміжним виробництвом, не здійснюється.

Згідно з даними додатка Б 2, спираючись на планову (норматив­ну) ціну 1 м3 води 35 коп. із водопостачання за споживачами в січні бу­ли списани витрати у розмірі 4200 грн.. В той же час фактичні витра­ти по водопостачанню склали 3889 грн. Різниця між фактичними і пла­новими (нормативними) розподіленими витратами становила мінус 311 грн., які шляхом уцінки знімаються із споживачів пропорційно кількості спожитої ними води. Зауважимо, оскільки спожиті електропо­стачанням 20 м3 води уцінюватися не будуть, визначення для прикладу питомої ваги 700 м3 води спожитих автопарком треба розраховувати не в 12000 м3 води, якою забезпечив цех водопостачання підприємство, а в 11980 м3 води (12000 м3 - 20 м3 для електропостачання).

Виходячи з того, що фактичні витрати по водопостачанню в січні склали 3889 грн. (3868 грн. + 21 грн. дооцінка електроенергії) при спожитих підприємством 12000 м3 води (див. дод. Б 2), фактич­на собівартість 1 м3 води становила 32,4 коп. В той же час при роз­рахунку фактичної собівартості 1 м3 води власного видобутку беруть­ся до уваги витрати по водопостачанню без урахування вартості придбаної зовні води, які діляться відповідно на кількість води влас­ного видобутку.

 

Теплопостачання. Як правило, закриття рахунку даного допоміжного виробництва здійснюється після закриття рахунків "Електропостачання" та "Водопостачання", оскільки вони є вихідни­ми для роботи підрозділу "Теплопостачання".

Згідно з даними приклада, наведеного в додатку Б 3, для роз­поділу послуг теплопостачання за споживачами при системі кальку­лювання стандарт-кост на підприємстві була запроваджена планова (нормативна) ціна 1 Г.кал. тепла в розмірі 85 коп.

Враховуючи практику обліку і неможливість абсолютно точно передбачити фактичні затрати по теплопостачанню, планова (норма­тивна) ціна 1 Г.кал. тепла в подальшому доводиться шляхом до­оцінки або уцінки до фактичної з подальшим рознесенням дооцінки або уцінки за споживачами пропорційно кількості спожитого ними тепла. Зауважимо, що за умови попереднього закриття рахунків "Електропостачання" та "Водопостачання" дооцінка або уцінка вар­тості тепла спожитого цими допоміжними виробництвами не здійснюється.

Згідно з даними додатка Б 3, спираючись на планову (норма­тивну) ціну 1 Г.кал. тепла 85 коп,. з теплопостачання за споживачами були списані в січні витрати в розмірі 5950 грн. Різниця між фактич­ними і плановими (нормативними) розподіленими витратами склала мінус 527 грн., які шляхом уцінки знімаються із споживачів про­порційно кількості спожитого ними тепла. Зауважимо, оскільки спо­житі електропостачанням 100 Г.кал. тепла уцінюватися не будуть, визначення для прикладу питомої ваги 1300 Г.кал. тепла, спожитого реммастернею, розраховується не в 7000 Г.кал. тепла, яким забезпе­чив цех теплопостачання підприємство, а в 6900 Г.кал. (7000 Г.кал.-100 Г.кал. для електропостачання).

Виходячи з того, що фактичні витрати по теплопостачанню в січні склали 5423 грн. (5410 грн. + 13 грн. дооцінка електроенергії) при спожитих підприємством 7000 Г.кал. тепла (див. дод. Б 3), фак­тична собівартість 1 Г.кал. тепла становила 77,5 коп.

 

Вантажний автотранспорт. Закриття рахунку даного до­поміжного виробництва, як правило, здійснюється після закриття ра­хунків "Електропостачання", "Водопостачання" та "Теплопостачан­ня", оскільки вони є вихідними для роботи автопарка і зокрема ван­тажного автотранспорту.

Згідно з даними приклада, наведеного у додатку Б 4, для роз­поділу послуг вантажного автотранспорту за споживачами при сис­темі калькулювання стандарт-кост на підприємстві була запровадже­на планова (нормативна) ціна 1 тоно-кілометра в розмірі 35 коп.

Враховуючи практику обліку і неможливість абсолютно точно передбачити фактичні витрати на роботу вантажних автомобілів, планова (нормативна) ціна 1 тоно-кілометра в подальшому доводить­ся шляхом дооцінки або уцінки до фактичної з подальшим рознесен­ням дооцінки або уцінки за споживачами пропорційно кількості здійснених щодо них тоно-кілометрів. Зауважимо, що за умови попе­реднього закриття рахунків "Електропостачання", "Водопостачання" та "Теплопостачання" дооцінка або уцінка тоно-кілометрів, здійсне­них автопарком на їх адресу, не здійснюється.

Згідно з даними додатка Б 4, спираючись на планову (норма­тивну) ціну 1 тоно-кілометра 35 коп., з автопарка за споживачами бу­ли списані в січні витрати в розмірі 9875 грн. Різниця між фактич­ними і плановими (нормативними) розподіленими витратами становила плюс 496 грн., які шляхом дооцінки розподіляються за споживачами пропорційно кількості тоно-кілометрів, здійснених на їх адресу. Зауважимо, оскільки здійснені для електропостачання 75 тоно-кілометрів і теплопостачання 140 тоно-кілометрів дооцінюва-тися не будуть, визначення для прикладу питомої ваги 2000 тоно-кілометрів, здійснених для цеху № 1, розраховується не в 28215 то-но-кілометрах, а в 28000 тоно-кілометрах (28215 т.км - 75 т.км для електропостачання - 140 т.км. для теплопостачання).

Виходячи з того, що фактичні витрати по роботі вантажного автотранспорту в січні склали 10371 грн. (10413 грн. + 29 грн. до­оцінка електроенергії — 18 грн. уцінка води — 53 грн. уцінка тепла) при здійснених для підприємства 28215 тоно-кілометрах (див. дод. Б 4), фактична собівартість 1 тоно-кілометра становила 36,8 коп.

 

Ремонтна майстерня. Закриття рахунку цього допоміжно­го виробництва, як правило, здійснюється після закриття рахунків "Електропостачання", "Водопостачання", "Теплопостачання" та ба­жано перед рахунком "Вантажний автотранспорт". Проте, зважаючи на те, що ремонтною майстернею можуть здійснюватися не лише ре­монтні роботи, але також і виготовлення інвентаря, основних засобів, окремих видів продукції і т. ін., як наслідок закриття даного рахунку в сукупності допоміжних виробництв можна здійснити і на заключно­му етапі.

Згідно з даними приклада, наведеного в додатках Б 5 - Б 11, вартість ремонтних робіт, що списувалися на витрати інших до­поміжних виробництв, формувалась із урахуванням цехових витрат по реммайстерні, які включали спожиті реммайстернею електрое­нергію, воду і тепло за плановою (нормативною) ціною.

Враховуючи проведення дооцінки або уцінки робіт і послуг до­поміжних виробництв, які були розглянуті вище, постає питання про коригування цехових витрат реммайстерні (в сторону збільшення або зменшення) та їх наступного розподілу.

Як видно з додатка Б 5, цехові витрати до коригування в січні склали 3657 грн., які, в свою чергу, були розподілені і включені до вартості ремонтів (пропорційно обсягів заробітної плати, яка була нарахована при їх здійсненні) і віднесені до витрат відповідних підрозділів.

Після проведеної дооцінки та уцінки фактичні цехові витрати реммайстерні становили 3569грн. (3657 грн. + 33 грн. дооцінка еле­ктроенергії - 21 грн. уцінка спожитої води - 100 грн. уцінка спожи­того тепла).

Різниця між фактичними цеховими витратами реммайстерні та витратами, які формувалися на базі планових (нормативних) цін на електроенергію, воду й тепло, склала мінус 88 грн., яка шляхом уцінки (виключення) вилучається з вартості робіт реммайстерні про­порційно обсягів заробітної плати, яка була нарахована при їх здійсненні. Враховуючи те, що рахунки по обліку допоміжних вироб­ництв "Електропостачання", "Водопостачання", "Теплопостачання" та "Вантажний автотранспорт" вже закриті, як наслідок вказані кори­гування будуть виключатися з вартості капітального ремонту та виго­товлення причепів (див. дод. Б 5, Б 10, Б 11).

З наведеного можна зробити висновок, що закриття рахунку допоміжного виробництва "Ремонтна майстерня" зводиться безпосе­редньо до коригування і розподілу накладних витрат ремонтної май­стерні.