Глава 8 облІк у готельному господарствІ 8.1. загальні положення організації готельного бізнесу та обліку готельних послуг

Готель — це підприємство, призначене для тимчасового про- живання. Правила користування готелями в Україні передбача- ють граничний термін проживання в готелі  не більше 45 діб не- залежно від  місця постійного проживання. Проживання понад

45 діб можливе лише з дозволу адміністрації готелю.

Згідно з  Класифікатором видів  економічної  діяльності до

підприємств, що надають готельні послуги, відносять також мо- телі  (готелі, що  розміщені поряд з автомобільними дорогами), кемпінги, молодіжні турбази, гірські приюти, місця, що здають- ся для тимчасового проживання у гуртожитках, дитячих таборах, школах-інтернатах і т. ін.

Якщо підприємство готельного бізнесу самостійно надає клієнтам туристичні послуги з розміщення туристів, організації їх харчування, транспортного обслуговування тощо, тобто  виступає

як  туроператор (суб’єкт  туристичної діяльності, який здійснює заходи з формування, просування та реалізації своїх туристичних послуг), то згідно із законодавством таким підприємствам необ- хідно оформити ліцензію на організацію іноземного, внутрішньо- го, зарубіжного туризму і здійснення екскурсійної діяльності. Якщо ж підприємства готельного бізнесу надають послуги лише з розм- іщення туристів на  підставі договорів із суб’єктами  туристичної діяльності, то придбавать ліцензію не обов’язково.

Крім того, готельні послуги, що надаються суб’єктами тури- стичної діяльності-туроператорами, підлягають обов’язковій сер- тифікації з метою підтвердження того,  що  виконуються вимоги нормативних документів з безпечних умов  для  життя і здоров’я

осіб,  що  проживають у готелі,  захисту  їх майна та охорони нав-

колишнього середовища. Для  решти готелів   сертифікація не

обов’язкова. Але для  одержання певної категорії, крім  обов’яз- кової, проводиться і добровільна сертифікація з оцінки дотри- мання комплексу вимог з матеріально-технічного забезпечення, кількості та якості готельних послуг, що надаються гостям, рівня обслуговування. Категорії позначаються символом у вигляді зірок. Чим  вище  рівень якості обслуговування у готелі,  тим вища його категорія, тим більше кількість зірок.  Готелі  класифікують за п’ятьма категоріями, мотелі — за чотирма (п’яти-, чотиризіркові і т. ін.).

Готелі,  крім  надання місць  для  тимчасового проживання, як  правило, надають клієнтам  супутні послуги: ремонт взуття, прання одягу,  послуги перукарні, харчування, транспортне об- слуговування, стоянка автомобілів і т. ін. Ці  послуги облікову- ють окремо від послуг номерного фонду, для чого як у складі рахунків обліку  витрат, так і у складі  рахунків обліку  доходів передбачають окремі субрахунки (або  аналітичні рахунки) для кожного виду  допоміжних виробництв.

Особливістю обліку  витрат у готельному господарстві є повна відсутність незавершеного виробництва, тому всі витрати звітного періоду списують на собівартість реалізованих послуг. До таких вит- рат періоду відносять і витрати по утриманню вільних номерів.

Другою важливою особливістю обліку  в готелях є відсутність загальновиробничих витрат та умовно-постійний характер більшості статей витрат при  сезонній нерівномірності у заванта- женні номерного фонду.  Це  зумовлює складнощі у плануванні та  визначенні фактичної собівартості одного людино-дня про- живання клієнта у готелі  за періодами року  з метою диференці- ації ставок оплати за проживання. Практично неможливо також вести  окремий облік  витрат на обслуговування номерів різної комфортності: одно-, двох-, тримісних, категорії «люкс» та  ін. Тому  в готелях визначають, як правило, середню собівартість одного людино-дня проживання, а ставки оплати диференцію- ють  умовно на  підставі оціночного співвідношення, встановле- ного  адміністрацією готелю.  До вартості готельних послуг  дода- ють суму ПДВ  і готельного збору.