Глава 7 облІк у житлово- комунальному господарствІ 7.1. діяльність житлово-комунального господарства як об’єктбухгалтерського обліку Житлово-комунальне господарство (ЖКГ) — важлива соці- альна галузь, яка забезпечує населення, підприємства і органі- зації необхідними житлово-комунальними послугами. ЖКГ вклю- чає комплекс галузей та видів економічної діяльності, об’єдна- них цілями діяльності, власністю та підпорядкованістю. У ціло- му ЖКГ складається з двох основних галузей — житлового гос- подарства і комунального господарства, які, у свою чергу, поділя- ються на підгалузі. Значення ЖКГ в економіці країни визначається тим, що у цій галузі використовується близько 25\% основних засобів і зай- нято 5\% працездатного населення країни, а від його діяльності залежать не лише умови проживання та здоров’я людей, а часом і їх життя. Склад і характеристика основних підгалузей ЖКГ наве- дено у табл. 7.1. Таблиця 7.1 Характеристика підгалузей ЖКГ (за даними Н.О. Гури, 2006 р.)
Продовження табл. 7.1
Законодавством України житлово-комунальні послуги виз- начаються як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання й знаходження осіб у житлових та нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд згідно з нормативами, нормами, стандартами, порядками і правилами. Одночасно комунальні послуги розгля- даються як результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб фізичної або юридичної особи в забезпе- ченні холодною й гарячою водою, водовідведенням, газо- та елек- тропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Організація і методика бухгалтерського обліку в ЖКГ знач- ною мірою обумовлена особливостями цієї галузі економіки, се- ред яких найбільш значущими є такі: 1) висока соціальна значущість, що зумовлює контроль з боку держави та державне регулювання; 2) високий рівень комплексності, великі площі обслугову- вання, різноманітність видів робіт; 3) одночасність та місцевий характер виробництва і спожи- вання послуг, а отже — відсутність запасів готової продукції; 4) специфічна структура основних засобів та витрат; 5) неможливість відмови від житлово-комунальних послуг; 6) специфічність взаємовідносин та розрахунків із спожива- чами послуг; 7) монополізм галузі та невизначеність питань власності. Висока соціальна значущість та монополізм галузі обумов- люють необхідність державного регулювання тарифів на послуги підприємств ЖКГ, яке здійснюється шляхом встановлення гра- ничних рівнів рентабельності, обмеження зростання витрат на оплату праці, затвердження рівня тарифів тощо. Залежно від по- рядку затвердження цін і тарифів житлово-комунальні послуги поділяють на три групи: 1) послуги з постачання електроенергії та природного газу, та- рифи на які затверджуються центральними органами управління; 2) послуги, тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування: утримання будинків, споруд та прибудинкових територій; централізоване водопостачання та водовідведення; централізоване опалення; прибирання, вивезення та знешкод- ження побутових відходів; 3) послуги, ціни і тарифи на які визначаються договорами сторін. Технічна відсталість галузі зумовлює незадовільний рівень житлово-комунальних послуг та нераціональне використання ре- сурсів (значні втрати води, тепла тощо). Неможливість відмови від житлово-комунальних послуг та монополізм галузі при недо- статньому рівні доходів значної частини населення зумовлює як неможливість вибору іншого постачальника цих послуг, так і низь- кий рівень їх оплати, значну заборгованість споживачів послуг, а отже, і складний фінансовий стан окремих підприємств ЖКГ. Є певні особливості в організації розрахунків підприємств ЖКГ зі споживачами послуг, у формуванні витрат і доходів та їх оподат- куванні, у складі основних засобів та нарахуванні їх амортизації тощо. Такі характерні риси діяльності ЖКГ зумовлюють певні особ- ливості в організації обліку на підприємствах даної галузі. |
|
