Бухгалтерський облік у банках - Навчальний посібник (Волкова І. А.)

1. об’Єкти облІку в складІ доходІв І витрат банку

Склад доходів і витрат банку обумовлений фінансовою приро-

дою банківської справи, яка й визначає об’єкти обліку.

Доходи — це зростання економічних вигід протягом звітного

періоду у вигляді надходження активів чи збільшення їх корисності

або у вигляді зменшення зобов’язань, результатом чого є збільшен-

ня власного капіталу (причому таке збільшення не пов’язане з вне-

сками засновників). Доходи визнаються в обліку в період, коли від-

булося  зростання  майбутніх  економічних  вигід,  пов’язаних  із

збільшенням активів, або із зменшенням зобов’язань, і таке зрос-

тання (зменшення) можна достовірно оцінити. Це означає, що ви-

знання доходу відбувається одночасно з визнанням зростання акти-

ву або зменшення зобов’язання.

Витрати — це зменшення економічних вигід протягом звітного

періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді ви-

никнення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капі-

талу (причому таке зменшення не пов’язане з виплатами засновни-

кам).   Витрати   визнаються   в   обліку,   коли   існує   ймовірність

зменшення майбутніх економічних вигід, пов’язаних із зменшен-

ням активів, або зі збільшенням зобов’язань, що може бути вірогід-

но визначено. Витрати визнаються з урахуванням принципу відпо-

відності. Вони включаються до Звіту про фінансові результати у

періоді, в якому був визнаний дохід, для отримання котрого були

здійснені ці витрати. Різниця між доходами і витратами банку ста-

новить фінансовий результат його діяльності: якщо доходи пере-

вищують витрати — прибуток, якщо витрати перевищують дохо-

ди — збиток.

Прибуток — це збільшення власного капіталу в результаті фінан-

сово-господарської діяльності, крім внесків засновників у капітал.

Збиток — це зменшення власного капіталу у результаті фінан-

сово-господарської діяльності, крім вилучень частки засновників із

капіталу.

При класифікації доходів і витрат банку виходять із загально-

прийнятих критеріїв:

— доходи групують за джерелами отримання і впливом на фі-

нансовий результат;

— витрати за елементами і характером затрат.

У складі доходів і витрат насамперед виділяють групу доходів і

витрат від виконання банками своїх функцій як посередників на

фінансових ринках. У нормативних документах Національного ба-

нку України для позначення таких доходів і витрат використову-

ється термін операційні доходи і витрати. Інакше кажучи, це дохо-

ди і витрати, одержані банками від операцій, на виконання яких

видані ліцензії Національним банком України і які передбачені за-

конодавством з банківської справи.

Згадані доходи і витрати підрозділяються на такі підгрупи:

— відсоткові доходи і витрати;

— комісійні доходи і витрати;

— результат від торгових операцій банку;

— інші операційні доходи і витрати від надання банківських послуг.

До відсоткових доходів належать: відсотки, одержані від розмі-

щення депозитів у інших банках і небанківських фінансових інсти-

тутах; від надання кредитів за державними цінними паперами та

іншими інвестиціями.

До відсоткових витрат належать відсотки, що виплачені за де-

позитами, залученими кредитами, субординованому боргу, обліга-

ціями, емітованими банком.

Під відсотковими доходами і витратами розуміють такі доходи і

витрати, які розраховуються пропорційно часу і сумі активу або зо-

бов’язання. До відсоткового доходу за борговими цінними папера-

ми в портфелі банку належать тільки відсотки, що нараховані за

цими паперами після їх придбання.

Чистий відсотковий дохід розраховується як різниця між відсо-

тковими доходами і відсотковими витратами.

Комісійні доходи і витрати — це такі грошові кошти, що вста-

новлюються фіксовано у вигляді тарифів за надання банківських

послуг  або  розраховуються  пропорційно  сумі  активу,  або  зо-

бов’язань незалежно від часу.

 

До комісійних доходів і витрат належать: суми грошових кош- тів, які одержані у виплачені банками за розрахунково-касове об- слуговування; за послуги кредитного характеру, а саме: видача і одержання гарантій, поручительств, відкриття кредитних ліній, ак- цептні операції; комісії, одержані і сплачені за операції з конверта- ції — обслуговування валютних рахунків, купівлі-продажу інвалю- ти, виконання трастових операцій і деякі інші.

До торгових операцій комерційного банку належать: операції з купівлі-продажу цінних паперів, придбаних на строк до одного ка- лендарного року з метою перепродажу; операції з купівлі-продажу іноземної валюти, яка є власністю банку, а також торгові операції з іншими фінансовими інструментами.

До витрат відносять також премію. Премія — це перевищення ринкової вартості (вартості придбання) цінного паперу над його номінальною вартістю без обчислення нарахованих на момент при- дбання відсотків (купона).

До інших операційних доходів і витрат відносять: доходи від ді- яльності інкасаторської служби, проданих платіжних засобів, кон- сультаційних послуг, а також витрати на утримання служби інкаса- ції, на аудит, витрати на службові відрядження тощо. Особливе місце у складі операційних витрат належить адміністративним ви- тратам. Адміністративні витрати — це витрати, що пов’язані із за- безпеченням діяльності банківської установи. До них відносять: ви- трати на утримання персоналу; на утримання основних засобів та нематеріальних активів; на обслуговування телекомунікацій; амор- тизаційні відрахування; експлуатаційні та господарські витрати; витрати на маркетинг та рекламу, орендні платежі та деякі інші. Сума чистого операційного прибутку розраховується, як різниця між операційними доходами за вирахуванням операційних витрат.

До особливої групи витрат належать витрати на формування ре- зервів на покриття збитків від активних операцій. До цієї групи відносять також прямі відрахування на покриття збитків від сумні- вних активів, наприклад: списання з балансу сумнівної заборгова- ності за кредитами.

Оцінювання чистого операційного прибутку повинне проводи-

тись із урахуванням витрат за сумнівними активами.

До наступної групи відносять непередбачені доходи і витрати.

Вони носять випадковий, разовий характер і тому мають особливий

вплив на фінансовий результат, одержаний банком. Отже, вони є

результатом подій, які можуть істотно вплинути на дохід банку, але

не мають відношення до звичайної його діяльності. Сума чистого

прибутку комерційного банку до оподаткування розраховується як

з чистого прибутку сплачується податок на прибуток. Чистий при-

 

буток після сплати податку на прибуток розподіляється на виплату дивідендів власниками і на капіталізацію банку. Суму чистого при- бутку, що залишається для розвитку банківського бізнесу, назива- ють нерозподіленим прибутком.