Бухгалтерський облік у банках - Навчальний посібник (Волкова І. А.)

5. методика аналІзу кредитного ризику

Кредитний ризик — це можливість виникнення збитків унаслі- док несплати чи простроченої оплати клієнтом своїх фінансових зобов’язань. Кредитному ризику піддається як кредитор (банк), так і позичальник (підприємство).

Під кредитним ризиком розуміють можливість того, що компа- нія не зуміє погасити свої борги вчасно і цілком. Відзначимо три основних джерела погашення боргів:

— кошти, отримані в результаті діяльності компанії;

— кошти, отримані компанією в результаті продажу фіксованих

активів чи запасів цінних паперів;

 

— додаткові нові кошти, наприклад, отримана компанією нова позичка чи випуск власних акцій.

Кредитний ризик вимірюється за допомогою коефіцієнта зале-

жності. Гіринг — це коефіцієнт, суть якого у визначенні співвід-

ношення  розміру  позикового  капіталу,  по  якому  нараховуються

відсотки, і акціонерного капіталу. Для визначення гіринга потрібно

визначити акціонерний і позиковий капітали.

Акціонерний капітал — капітал, сформований за рахунок прос-

тих акцій, що перебувають в обігу, плюс балансова вартість резервів.

Позиковий капітал — капітал, що складається з банківських по-

зик, комерційних позичок і боргових зобов’язань.

Гіринг = Позиковий капітал / Акціонерний капітал.

Вважається, що гіринг компанії високий, якщо коефіцієнт пере- вищує 100 \%. Це відбувається в тому випадку, якщо позиковий ка- пітал є головним джерелом фінансових засобів, необхідних для біз- несу.

Високий гіринг говорить про високий кредитний ризик. Однак немає визначеного рівня гіринга, перевищення якого означає, що

кредитування компанії стає неодмінно ризикованим. Зміни гіринга

погоджують зі зміною економічної ситуації і ситуації на ринку.

Одним з найважливіших коефіцієнтів при аналізі кредитного ризи-

ку є відсоткове покриття. Його суть полягає в зіставленні відсотко-

вих виплат компанії із сумами її прибутку, з яких робляться ці ви-

плати. Цей коефіцієнт відбиває здатність компанії виконувати свої

зобов’язання з виплати відсотків за кредит. Саме в можливості то-

го, що компанія не зможе виплатити відсоток, і полягає небезпека

при високому гіринзі. Коефіцієнт відсоткового покриття визнача-

ється так:

Коефіцієнт \% покриття = Прибуток

до виплати відсотків і податків / Відсоткові виплати

Подвійне і менше відсоткове покриття вважається дуже низь- ким. Потрійне покриття є граничним; лише після того, як воно буде перевищено, витрати на виплату відсотків будуть вважатися при- йнятними. Однак низьке відсоткове покриття в одному році може бути лише тимчасовим явищем, що зникне, якщо зросте прибуток чи упадуть затрати на відсотки. Низьке відсоткове покриття, що погіршується з року в рік, викликає велику тривогу в компанії.

При аналізі кредитоспроможності можна користатися ще одним показником — коефіцієнтом заборгованості (к. з.). Він фіксує ту частину загальної вартості активів компанії, що фінансується за ра- хунок кредиту.

К. З. = Загальна сума заборгованості /

/ Чиста вартість фіксованих активів +

+ Загальна вартість поточних активів.

Більш високий коефіцієнт говорить про більш високий кредит- ний ризик. Значення коефіцієнта, що перевищує 50 \%, указує на високий рівень загальної заборгованості. Існує чотири потенційних джерела коштів для сплати боргів: комерційні операції, продаж фі- ксованих активів, вишукування нових коштів і гарантії третьої сто- рони.

Аналіз руху коштів — це оцінка здатності компанії генерувати

кошти для погашення своїх боргів. Основним джерелом засобів є

звичайно грошові надходження від проведених компанією комер-

ційних операцій.

Кредитний ризик для банків складається із сум заборгованості

позичальників за банківськими позичками, а також із заборгованос-

ті клієнтів за іншими угодами.

Компанії також можуть піддаватися визначеному кредитному

ризику у своїх операціях з банком. Якщо компанія має багато віль-

них коштів, які вона поміщає на банківський депозит, то при вини-

кненні ризику ліквідації банку компанія втратить більшість своїх

внесків. Також існує відсотковий ризик при розміщенні занадто ве-

ликого депозиту в одному банку, тому що цей банк, усвідомлюючи,

що компанія є регулярним вкладником, може не запропонувати та-

ку саму високу ставку відсотка за новим внеском, який компанія

могла б одержати в іншому банку.

Схильність кредитному ризику існує протягом усього періоду

кредитування. При наданні комерційного кредиту ризик виникає з

моменту продажу і залишається до моменту одержання платежу за

угодою. При банківській позичці період схильності кредитному ри-

зику приходиться на весь час до настання терміну повернення по-

зички. Величина кредитного ризику — сума, що може бути втраче-

на при несплаті чи простроченні виплати заборгованості. Макси-

мальний потенційний збиток — це повна сума заборгованості у ви-

падку її невиплати клієнтом. Прострочені платежі не приводять до

прямих збитків, а виникають непрямі збитки, що являють собою

витрати за відсотками (через необхідність фінансувати дебіторів

протягом більш тривалого часу, ніж необхідно) чи втрату відсотків,

які можна було б одержати, якби гроші були повернуті раніш і по-

міщені на депозит. Незважаючи на те, що кредитний ризик великий

для кредитів компаніям, що знаходяться в складному становищі,

банки все-таки змушені надавати ці кредити, щоб не втрачати мож-

ливих прибутків.

 

Якщо економіка знаходиться в найнижчій точці спаду, то кре- дитний ризик при ухваленні рішення про кредитування значно менший, ніж у випадку економічного буму. Це зв’язано з тим, що якщо компанія одержує прибутки в період рецесії, то, як видно, у перспективі, коли економічні умови покращаться, вона виживе і буде процвітати.

Компанії, що перевищують нормальний обсяг продаж, мають високий ступінь ризику. Надмірний обсяг продаж (овертрейдинг) виникає у випадку, коли кампанія дуже високо оцінює свої ресурси і намагається підтримати занадто великий обсяг ділової активності при недостатніх джерелах фінансування. Підприємство, що все більш залежить від короткострокових кредитів, відтягаючи терміни платежів постачальникам за податковими рахунками, зрештою мо- же опинитися в стані кризи припливу коштів.

Постійні витрати підприємств — це щомісячні чи щорічні ви- трати, сума яких залишається однаковою, незважаючи на підйом або зниження ділової активності протягом даного періоду часу. Пе- ремінні витрати являють собою витрати, що збільшуються при під- вищенні обсягу продаж і стають меншими його зменшення. Компа- нії, витрати яких в основному постійні, здатні використати значне збільшення прибутку при підвищенні обсягу продаж, але вони ура- зливі при будь-якому спаді темпів продаж. У цьому випадку надхо- джень буде менше, а витрати залишаться на колишньому рівні. У результаті прибуток і надходження коштів знизяться. Можна сказа- ти, що в компаній, які мають високі постійні витрати і діють на ри- нку з перемінним обсягом продаж, високий ступінь кредитного ри- зику. У компанії з надмірними зобов’язаннями по інвестуванню високий кредитний ризик.