Тема 1. бухгалтерський облік, його сутність, види та завданняПлан Бухгалтерський обліку системі господарського обліку. Нормативна база ведення бухгалтерського обліку на підприємствах. Організація ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. 1. Бухгалтерський облік у системі господарського обліку У широкому розумінні облік означає спостереження, вимірювання та реєстрацію важливих для людини природних та суспільних явищ, які впливають на її життєдіяльність. Зокрема, таким явищем є господарська діяльність - будь-яка діяльність, що пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних та нематеріальних благ. Суб'єктами господарської діяльності є фізичні та юридичні особи. Господарський облік являє собою процес відображення кількісних і якісних характеристик господарської діяльності з надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень. Господарський облік поділяють на три види: оперативний - використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами з метою управління ними в період їх здійснення; статистичний - вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси; бухгалтерський - відображає господарську діяльність підприємств, організацій і установ. Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Внутрішні користувачі задовольняють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень, стабільності і прибутковості підприємства, збереження робочих місць, оплати праці і пенсійного забезпечення тощо. До них належать: власники підприємств, управлінський персонал, робітники і службовці. Зовнішні користувачі поділяються на користувачів, які: мають прямий фінансовий інтерес: інвестори, постачальники, замовники, покупці, підрядники, банки та небанків-ські кредитні установи; не мають прямого фінансового інтересу: органи державного регулювання та контролю, учасники фондового і товарних ринків; не мають фінансового інтересу взагалі: аудиторські фірми, фінансові аналітики та радники, судові та арбітражні органи, громадські організації, профспілки. Основні функції бухгалтерського обліку: інформаційна - полягає в забезпеченні інформацією про фінансовий стан і діяльність підприємства внутрішніх і зовнішніх користувачів; контрольна - полягає в можливості контролювати використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів підприємства методами бухгалтерського обліку; оцінювальна - полягає у вартісному вимірюванні та визнанні в обліку різнопланових об'єктів. Щоб відобразити господарські засоби й процеси, що здійснюються на підприємстві, їхні кількісні та якісні характеристики в обліку застосовують такі види вимірників: натуральні - забезпечують відображення об'єктів обліку в одиницях маси, об'єму, площі, потужності тощо; трудові - використовують для визначення затраченої праці в одиницях робочого часу - днях, годинах, хвилинах; грошовий (вартісний) - застосовують для обчислення вартості об'єктів обліку. Класифікація бухгалтерського обліку. 1. За сферою діяльності. 1.1. Виробничо-господарський. . Бюджетний. . Банківський. 2. За обліковими функціями. Фінансовий - комплексний облік ресурсів та господарської діяльності підприємства шляхом суцільного і безперервного відображення господарських операцій за звітний період. Управлінський - процес підготовки інформації необхідної керівництву для потреб внутрішнього менеджменту поточної виробничої діяльності підприємства. Податковий - специфічний функціональний облік, що здійснюється з метою нарахування та сплати податків відповідно до вимог податкового законодавства. Принцип бухгалтерського обліку - це правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінюванні та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні грунтується на таких основних принципах. Обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінювання, які повинні запобігати недооцінці зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні й потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства. Послідовність - принцип постійного (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Безперервність - оцінювання активів та зобов'язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі. Нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Превалювання змісту над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво і придбання. Єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці. 10. Періодичність - можливість розподілу діяльності підприєм- ства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
2. Нормативна база введення бухгалтерського обліку на підприємствах Ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності регламентується національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (ПСБО), які розробляються і вдосконалюються з урахуванням вимог міжнародних стандартів та особливостей системи обліку, що склалася в Україні. ПСБО - це офіційно затверджені правила та методологічні основи ведення обліку в Україні, використання яких обов'язкове для підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). На сьогодні Міністерством фінансів України запроваджено 31 ПСБО, норми яких охоплюють практично всі основні ділянки обліку (табл.. 1.1).
3. Організація ведення бухгалтерського обліку на підприємстві
Підприємство самостійно визначає облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми управлінського обліку, затверджує правила документообороту і технологію оброблення облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку. Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Затвердження облікової політики проводиться наказом по підприємству, який має містити такі розділи: загальні положення, організація роботи бухгалтерії (форма обліку, робочий план рахунків, графік документообороту, план проведення інвентаризацій, склад звітності), методика ведення обліку. Згідно з чинним законодавством, ведення бухгалтерського обліку на підприємстві може бути організовано шляхом: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, що здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійного ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства, крім тих підприємств, звітність яких повинна оприлюднюватися.
Питання для самоконтролю Дайте визначення господарському обліку. Охарактеризуйте види господарського обліку. Що являє собою бухгалтерський облік? Які функції виконує бухгалтерський облік, і в чому вони полягають? На які сукупності поділяють користувачів облікової інформації? Що лежить в основі такого поділу? Охарактеризуйте групи зовнішніх користувачів облікової інформації. Види вимірників, які використовуються в обліку. Класифікація бухгалтерського обліку за сферою діяльності. Класифікація бухгалтерського обліку за обліковими функціями. Для чого встановлено принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності? Принцип бухгалтерського обліку:
в обачності; в повному висвітленні; в автономності; в послідовності; в безперервності; в нарахуванні та відповідності доходів і витрат; в превалюванні змісту над формою; в історичній (фактичній) собівартості; в єдиному грошовому вимірнику; в періодичності.
Що таке Положення (стандарти) бухгалтерського обліку? Що таке облікова політика підприємства? Як може бути організовано ведення бухгалтерського обліку на підприємстві?
Тестові завдання Господарський облік поділяється на такі види: а) фінансовий, управлінський, податковий; б) оперативний, статистичний, бухгалтерський; в) оперативний, податковий, статистичний; г) бухгалтерський, управлінський, оперативний. Бухгалтерський облік виконує такі функції: а) інформаційну, контрольну, спостережувальну, узагальнюваль- ну; б) контрольну, оцінювальну, узагальнювальну, вимірювальну; в) інформаційну, контрольну, оцінювальну; г) аналітичну, контрольну, спостережувальну, вимірювальну. Для відображення господарських засобів і процесів в обліку застосовують такі вимірники: а) натуральний, трудовий, грошовий; б) кількісний, якісний, вартісний; в) трудовий, грошовий, кількісний; г) натуральний, якісний, вартісний. За сферою діяльності бухгалтерський облік поділяється на: а) оперативний, статистичний, банківський; б) фінансовий, управлінський, податковий; в) управлінський, виробничо-господарський, бюджетний; г) виробничо-господарський, бюджетний, банківський. Процес підготовки інформації, необхідної керівництву для потреб внутрішнього менеджменту поточної виробничої діяльності підприємства, називається: а) виробничо-господарським обліком; б) управлінським обліком; в) статистичним обліком; г) бухгалтерським обліком. Зовнішніми користувачами фінансової звітності, які мають прямий фінансовий інтерес, є: а) органи податкової служби, банки, аудиторські компанії; б) інвестори, постачальники, органи податкової служби; в) постачальники, банки, аудиторські компанії; г) банки, постачальники, інвестори. Комплексний системний облік майна, господарської діяльності підприємства через суцільне, повне й безперервне відображення господарських процесів за звітний період - це: а) фінансовий облік; б) бухгалтерський облік; в) оперативний облік; г) виробничо-господарський облік. Не мають прямого фінансового інтересу такі користувачі облікової інформації: а) інвестори, постачальники, органи податкової служби; б) банки, постачальники, інвестори; в) учасники фондового і товарних ринків, органи державної ста- тистики; г) аудиторські компанії, судові установи, громадські органи. Для спостереження і контролю за окремими операціями та процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою управління ними в міру їх здійснення використовують: а) бухгалтерський облік; б) фінансовий облік; в) управлінський облік; г) оперативний облік. 10. Масові суспільно-економічні та окремі типові явища й процеси вивчає і контролює: а) статистичний облік; б) оперативний облік; в) податковий облік; г) суспільний облік. Принцип, за яким методи оцінювання, що застосовуються в обліку, повинні запобігати недооцінюванню зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства, називається: а) нарахування і відповідності доходів і витрат; б) безперервності діяльності; в) повного висвітлення; г) обачності. Принцип, який означає, що кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства називається: а) безперервності діяльності; б) обачності; в) автономності; г) повного висвітлення. Принцип, що означає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності, називається: а) періодичності; б) автономності; в) повного висвітлення; г) єдиного грошового вимірника. Принцип, відповідно до якого пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво і придбання, називається: а) єдиного грошового вимірника; б) історичної собівартості; в) обачності; г) автономності. Постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики зумовлюється принципом: а) стабільності; б) послідовності; в) єдиного грошового вимірника; г) постійності. Принцип, згідно з яким фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі, називається: а) обачності; б) послідовності; в) повного висвітлення; г) автономності. Доходи слід відображати в обліку і звітності в тому періоді, коли вони були зароблені, а витрати - коли вони забезпечували одержання цих доходів відповідно до принципу: а) повного висвітлення; б) історичної собівартості; в) періодичності; г) нарахування і відповідності доходів і витрат.
|
| Оглавление| |