Бухгалтерський облік - Навчальний посібник (Мисака Г.В., Шарманська В.М.)

Тема 1. бухгалтерський облік, його сутність, види та завдання

План

Бухгалтерський обліку системі господарського обліку.

Нормативна база ведення бухгалтерського обліку на підприєм­ствах.

Організація ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. 1. Бухгалтерський облік у системі господарського обліку

У широкому розумінні облік означає спостереження, вимі­рювання та реєстрацію важливих для людини природних та сус­пільних явищ, які впливають на її життєдіяльність. Зокрема, та­ким явищем є господарська діяльність - будь-яка діяльність, що пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних та нематеріальних благ. Суб'єктами господарської діяльності є фізичні та юридичні особи. Господарський облік являє собою процес відображення кількісних і якісних характеристик госпо­дарської діяльності з надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень.

Господарський облік поділяють на три види:

оперативний - використовується для спостереження і ко­нтролю за окремими операціями і процесами з метою управління ними в період їх здійснення;

статистичний - вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси;

бухгалтерський - відображає господарську діяльність пі­дприємств, організацій і установ.

Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі ін­формації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Внутрішні користувачі задовольняють свої інформаційні по­треби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутко­вості організацій, прийняття управлінських і планових рішень, стабільності і прибутковості підприємства, збереження робочих місць, оплати праці і пенсійного забезпечення тощо. До них на­лежать: власники підприємств, управлінський персонал, робітни­ки і службовці. Зовнішні користувачі поділяються на користува­чів, які:

мають прямий фінансовий інтерес: інвестори, постачаль­ники, замовники, покупці, підрядники, банки та небанків-ські кредитні установи;

не мають прямого фінансового інтересу: органи державно­го регулювання та контролю, учасники фондового і товар­них ринків;

не мають фінансового інтересу взагалі: аудиторські фірми, фінансові аналітики та радники, судові та арбітражні орга­ни, громадські організації, профспілки.

Основні функції бухгалтерського обліку:

інформаційна - полягає в забезпеченні інформацією про фінансовий стан і діяльність підприємства внутрішніх і зовнішніх користувачів;

контрольна - полягає в можливості контролювати вико­ристання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів підприємства методами бухгалтерського обліку;

оцінювальна - полягає у вартісному вимірюванні та ви­знанні в обліку різнопланових об'єктів.

Щоб відобразити господарські засоби й процеси, що здійс­нюються на підприємстві, їхні кількісні та якісні характеристики в обліку застосовують такі види вимірників:

натуральні - забезпечують відображення об'єктів обліку в одиницях маси, об'єму, площі, потужності тощо;

трудові - використовують для визначення затраченої праці в одиницях робочого часу - днях, годинах, хвили­нах;

грошовий (вартісний) - застосовують для обчислення ва­ртості об'єктів обліку.

Класифікація бухгалтерського обліку. 1. За сферою діяльності. 1.1. Виробничо-господарський.

. Бюджетний.

. Банківський.

2. За обліковими функціями.

Фінансовий - комплексний облік ресурсів та господарсь­кої діяльності підприємства шляхом суцільного і безперервного відображення господарських операцій за звітний період.

Управлінський - процес підготовки інформації необхід­ної керівництву для потреб внутрішнього менеджменту поточної виробничої діяльності підприємства.

Податковий - специфічний функціональний облік, що здійснюється з метою нарахування та сплати податків відповідно до вимог податкового законодавства.

Принцип бухгалтерського обліку - це правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінюванні та реєстрації господар­ських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні грунтується на таких основних принципах.

Обачність - застосування в бухгалтерському обліку мето­дів оцінювання, які повинні запобігати недооцінці зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні й потенційні наслідки господарсь­ких операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що прий­маються на її основі.

Автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відобража­тися у фінансовій звітності підприємства.

Послідовність - принцип постійного (із року в рік) засто­сування підприємством обраної облікової політики. Зміна обліко­вої політики можлива лише у випадках, передбачених національ­ними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і по­винна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

Безперервність - оцінювання активів та зобов'язань підп­риємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяль­ність триватиме далі.

Нарахування та відповідність доходів і витрат - для визна­чення фінансового результату звітного періоду необхідно порів­няти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відобража­ються в обліку і звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Превалювання змісту над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво і при­дбання.

Єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнен­ня всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звіт­ності в єдиній грошовій оцінці.

10.       Періодичність - можливість розподілу діяльності підприєм- ства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

 

2. Нормативна база введення бухгалтерського обліку на підприємствах

Ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звіт­ності регламентується національними положеннями (стандарта­ми) бухгалтерського обліку (ПСБО), які розробляються і вдоско­налюються з урахуванням вимог міжнародних стандартів та осо­бливостей системи обліку, що склалася в Україні.

ПСБО - це офіційно затверджені правила та методологічні ос­нови ведення обліку в Україні, використання яких обов'язкове для підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). На сьогодні Мі­ністерством фінансів України запроваджено 31 ПСБО, норми яких охоплюють практично всі основні ділянки обліку (табл.. 1.1).

Номер і назва ПСБО

Дата і номер наказу Міністерства фінансів України про затвер­дження ПСБО

  

 

7. Основні засоби

27.04.2000 р. №92

8. Нематеріальні активи

18.10.1999 р. №242

9. Запаси

20.10.1999 р. №246

10. Дебіторська заборгованість

8.10.1999 р. №237

11. Зобов'язання

31.01.2000 р№20

12. Фінансові інвестиції

26.04.2000 р. №91

13. Фінансові інструменти

30.11.2001 р. №559

14. Оренда

28.07.2000 р. №181

15. Дохід

29.11.1999 р.№290

16. Витрати

31.12.1999 р.№318

17. Податок на прибуток

28.12.2000 р. №353

18. Будівельні контракти

28.04.2001 р. №205

19. Об'єднання підприємств

7.07.1999 р.№163

20. Консолідована фінансова звітність

30.07.1999 р.№176

21. Вплив змін валютних курсів

10.08.2000 р. №193

22. Вплив інфляції

28.02.2002 р. №147

23. Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін

18.06.2001 р. №303

24. Прибуток на акцію

16.07.2001 р. №344

25. Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва

25.02.2000 р. №39

26. Виплати працівникам

28.10.2003 р. №601

27. Діяльність, що припиняється

07.11.2003 р.№617

28. Зменшення корисності активів

24.12.2004 р. №817

29. Фінансова звітність за сегментами

19.05.2005 р. №412

30. Біологічні активи

18.11.2005 р. №790

31. Фінансові витрати

28.04.2006 р. №415

 

3. Організація ведення бухгалтерського обліку на підприємстві

 

Підприємство самостійно визначає облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми управлінського обліку, затверджує правила документообороту і технологію оброблення облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Затвердження облікової політики проводиться наказом по підприємству, який має містити такі роз­діли: загальні положення, організація роботи бухгалтерії (форма обліку, робочий план рахунків, графік документообороту, план проведення інвентаризацій, склад звітності), методика ведення обліку.

Згідно з чинним законодавством, ведення бухгалтерського обліку на підприємстві може бути організовано шляхом:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бух­галтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, що здійснює під­приємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійного ведення бухгалтерського обліку та складан­ня звітності безпосередньо власником або керівником під­приємства, крім тих підприємств, звітність яких повинна оприлюднюватися.

 

Питання для самоконтролю

Дайте визначення господарському обліку.

Охарактеризуйте види господарського обліку.

Що являє собою бухгалтерський облік?

Які функції виконує бухгалтерський облік, і в чому вони поля­гають?

На які сукупності поділяють користувачів облікової інформа­ції? Що лежить в основі такого поділу?

Охарактеризуйте групи зовнішніх користувачів облікової ін­формації.

Види вимірників, які використовуються в обліку.

Класифікація бухгалтерського обліку за сферою діяльності.

Класифікація бухгалтерського обліку за обліковими функціями.

Для чого встановлено принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності?

Принцип бухгалтерського обліку:

 

в обачності;

в повному висвітленні;

в автономності;

в послідовності;

в безперервності;

в нарахуванні та відповідності доходів і витрат;

в превалюванні змісту над формою;

в історичній (фактичній) собівартості;

в єдиному грошовому вимірнику;

в періодичності.

 

Що таке Положення (стандарти) бухгалтерського обліку?

Що таке облікова політика підприємства?

Як може бути організовано ведення бухгалтерського обліку на підприємстві?

 

Тестові завдання

Господарський облік поділяється на такі види:

а)         фінансовий, управлінський, податковий;

б)         оперативний, статистичний, бухгалтерський;

в)         оперативний, податковий, статистичний;

г)         бухгалтерський, управлінський, оперативний.

Бухгалтерський облік виконує такі функції:

а)         інформаційну, контрольну, спостережувальну, узагальнюваль-

ну;

б)         контрольну, оцінювальну, узагальнювальну, вимірювальну;

в)         інформаційну, контрольну, оцінювальну;

г)         аналітичну, контрольну, спостережувальну, вимірювальну.

Для відображення господарських засобів і процесів в обліку застосовують такі вимірники:

а)         натуральний, трудовий, грошовий;

б)         кількісний, якісний, вартісний;

в)         трудовий, грошовий, кількісний;

г)         натуральний, якісний, вартісний.

За сферою діяльності бухгалтерський облік поділяється на:

а)         оперативний, статистичний, банківський;

б)         фінансовий, управлінський, податковий;

в)         управлінський, виробничо-господарський, бюджетний;

г)         виробничо-господарський, бюджетний, банківський.

Процес підготовки інформації, необхідної керівництву для потреб внутрішнього менеджменту поточної виробничої дія­льності підприємства, називається:

а)         виробничо-господарським обліком;

б)         управлінським обліком;

в)         статистичним обліком;

г)         бухгалтерським обліком.

Зовнішніми користувачами фінансової звітності, які мають прямий фінансовий інтерес, є:

а)         органи податкової служби, банки, аудиторські компанії;

б)         інвестори, постачальники, органи податкової служби;

в)         постачальники, банки, аудиторські компанії;

г)         банки, постачальники, інвестори.

Комплексний системний облік майна, господарської діяль­ності підприємства через суцільне, повне й безперервне відо­браження господарських процесів за звітний період - це:

а)         фінансовий облік;

б)         бухгалтерський облік;

в)         оперативний облік;

г)         виробничо-господарський облік.

Не мають прямого фінансового інтересу такі користувачі облікової інформації:

а)         інвестори, постачальники, органи податкової служби;

б)         банки, постачальники, інвестори;

в)         учасники фондового і товарних ринків, органи державної ста- тистики;

г)         аудиторські компанії, судові установи, громадські органи.

Для спостереження і контролю за окремими операціями та процесами на найважливіших ділянках господарської діяль­ності з метою управління ними в міру їх здійснення викорис­товують:

а)         бухгалтерський облік;

б)         фінансовий облік;

в)         управлінський облік;

г)         оперативний облік.

10.       Масові суспільно-економічні та окремі типові явища й процеси вивчає і контролює:

а) статистичний облік;

б)         оперативний облік;

в)         податковий облік;

г)         суспільний облік.

Принцип, за яким методи оцінювання, що застосовуються в обліку, повинні запобігати недооцінюванню зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства, називається:

а)         нарахування і відповідності доходів і витрат;

б)         безперервності діяльності;

в)         повного висвітлення;

г)         обачності.

Принцип, який означає, що кожне підприємство розгляда­ється як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства називається:

а)         безперервності діяльності;

б)         обачності;

в)         автономності;

г)         повного висвітлення.

Принцип, що означає можливість розподілу діяльності пі­дприємства на певні періоди часу з метою складання фінан­сової звітності, називається:

а)         періодичності;

б)         автономності;

в)         повного висвітлення;

г)         єдиного грошового вимірника.

Принцип, відповідно до якого пріоритетною є оцінка ак­тивів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво і придбання, називається:

а)         єдиного грошового вимірника;

б)         історичної собівартості;

в)         обачності;

г)         автономності.

Постійне (із року в рік) застосування підприємством обра­ної облікової політики зумовлюється принципом:

а)         стабільності;

б)         послідовності;

в)         єдиного грошового вимірника;

г)         постійності.

Принцип, згідно з яким фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки госпо­дарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі, називається:

а)         обачності;

б)         послідовності;

в)         повного висвітлення;

г)         автономності.

Доходи слід відображати в обліку і звітності в тому періоді, коли вони були зароблені, а витрати - коли вони забезпечу­вали одержання цих доходів відповідно до принципу:

а)         повного висвітлення;

б)         історичної собівартості;

в)         періодичності;

г)         нарахування і відповідності доходів і витрат.