Екологічне право України - Навчальний посібник (К. А. Рябець)

§ 3. управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду

Відповідно  до ст. 11 Закону  України  «Про  природно-

заповідний  фонд України»  спеціально  уповноваженим ор- ганом державного  управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є централь- ний  орган  виконавчої  влади  в галузі  охорони  навколиш- нього природного  середовища  (Міністерство охорони на- вколишнього природного середовища України).

У системі державного управління природно-заповідним фондом в 1995 році було створено Головне управління на- ціональних  природних  парків  і заповідної  справи,  яке  у

2001 році було реорганізоване в урядовий  орган – Держав- ну службу заповідної справи. Вона здійснює свою діяльність

на підставі Положення про Державну  службу заповідної справи, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України  від 9 серпня 2001 року № 10001.

Одним  із визначальних факторів  здійснення держав- ними і громадськими органами контрольних повноважень за дотриманням режиму територій  та об’єктів природно- заповідного  фонду є функція обліку. Вона пов’язана із збиранням, переданням, зберіганням, реєстрацією та гру- пуванням  даних про управлінську діяльність.  У природо- охоронній практиці  функція обліку втілюється через скла- дення та ведення кадастрів2.

Державний кадастр територій та  об’єктів природно-заповідного фонду є системою необхідних  і до- стовірних відомостей про природні, наукові, правові та інші характеристики  територій та об’єктів, що входять до складу природно-заповідного фонду (ст. 56 Закону  України

«Про природно-заповідний фонд України»).

У свою чергу, згідно з п. 1 Загальнодержавної програ- ми формування національної екологічної  мережі України на 2000-2015  роки, затвердженої  Законом України  від 21 вересня 2000 року № 1989-III3, кадастр територій та об’єктів природно-заповідного фонду – це система обліку й оцінки кількісного та якісного стану територій і окремих об’єктів природно-заповідного фонду та їх територіальних сукупностей, призначена  для забезпечення органів виконав- чої влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юри- дичних осіб достовірними даними про правовий статус, на- лежність, режим, географічне положення, кількісні та якісні характеристики цих територій та об’єктів, їх природоохо- ронну, наукову, виховну, рекреаційну  та іншу цінність з ме-

1 Офіційний вісник України. – 2001. – № 33. – Ст. 1540.

2 Гетьман В. Заповідна справа потребує управління // Науковий світ. – 2005. – № 1. – С. 30.

3 Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 47. – Ст. 405.

тою охорони, збереження та ефективного управління функ- ціонуванням і розвитком природно-заповідного фонду.

Державний кадастр територій  та об’єктів природно- заповідного фонду ведеться з метою оцінки складу та перспектив  розвитку  природно-заповідного фонду, стану територій та об’єктів, що входять до нього, організації їх охорони й ефективного використання, планування науко- вих досліджень,  а також забезпечення державних  органів, заінтересованих підприємств,  установ та організацій  від- повідною інформацією,  необхідною для вирішення питань соціально-економічного розвитку,  розміщення продуктив- них сил та в інших цілях, передбачених законодавством України (ст. 57 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Відповідно до ст. 12 Закону  України  «Про природно- заповідний  фонд  України»  управління природними запо- відниками,  біосферними заповідниками, національними природними парками,  регіональними ландшафтними пар- ками, а також ботанічними садами, дендрологічними пар- ками і зоологічними парками  загальнодержавного значен- ня здійснюється їх спеціальними адміністраціями.

Спеціальні адміністрації  можуть  створюватися також для управління ботанічними садами, дендрологічними парками, зоологічними парками  місцевого значення  та парками-пам’ятками садово-паркового мистецтва за рішен- ням органів, у віданні яких вони перебувають.

До складу спеціальної  адміністрації  по управлінню те- риторіями та об’єктами природно-заповідного фонду вхо- дять відповідні наукові підрозділи, служби охорони, госпо- дарського та іншого обслуговування.

Управління територіями та об’єктами природно- заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації,   здійснюється  підприємствами, установами

та організаціями, у віданні яких  перебувають  ці території та об’єкти.

Нині з 40 установ природно-заповідного фонду загаль- нодержавного значення  (біосферні та природні  заповідни- ки, національні природні  парки)  19 підпорядковані Мініс- терству охорони навколишнього природного  середовища України, інші – органам виконавчої влади, вищим навчаль- ним закладам, державним науковим організаціям (Міносві- ти, Держкомлісгоспу, Держуправсправами, НАН  України, УААН, КНУ ім. Т.Шевченка). У більшості з них заповідна справа  не є пріоритетним напрямом  діяльності.  Тому Мі- ністерство  охорони  навколишнього природного  середови- ща України  сьогодні працює над створенням  цілісної  дер- жавної системи управління природно-заповідним фондом з метою підпорядкування всіх установ  єдиному  природо- охоронному відомству.

На сучасному етапі розвитку України  є нагальна потре- ба затвердити  комплекс заходів щодо забезпечення належ- них умов для реалізації  єдиної державної політики  у сфері розвитку  заповідної  справи.  З цією метою Міністерством охорони  навколишнього  природного   середовища   Украї- ни було забезпечено  розроблення, а Кабінетом  Міністрів України  схвалено  та направлено  на розгляд  до Верховної Ради України проект закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової екологічної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року». Прийняття цієї програми  дасть змогу поліпшити  умови розвитку  заповід- ної справи в Україні, вдосконалити управління заповідни- ми об’єктами, підвищити  їх матеріально-технічну базу, до- вести площу природно-заповідного фонду до 10,4 відсотка загальної площі держави, прискорити формування націо- нальної екологічної мережі як складової Пан’європейської екологічної мережі.

Велику увагу Міністерство охорони навколишнього при- родного середовища України приділяє підтримці та розвитку існуючих  природно-заповідних об’єктів,  резервуванню  цін- них для заповідання територій [http://www.menr.gov.ua].

Об’єднання громадян, статутами яких передбачена ді- яльність  у галузі  охорони  навколишнього природного  се- редовища, мають право на участь в управлінні територіями та об’єктами природно-заповідного фонду шляхом:

-           внесення пропозицій щодо організації нових територій

та об’єктів природно-заповідного фонду, забезпечення їх охорони,  ефективного використання і відтворення природних  комплексів  та об’єктів;

-           сприяння державним органам в їх діяльності у цій сфері;

-           участі у встановленому порядку  у проведенні  еколо- гічної  експертизи об’єктів,  що  негативно  впливають чи можуть негативно вплинути на стан територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

-           участі у контролі за додержанням режиму таких тери-

торій та об’єктів;

-           здійснення відповідно  до законодавства України  ін- ших заходів, передбачених їх статутами  (ст. 13 Закону України  «Про природно-заповідний фонд України»).