§ 3. правова охорона довкілля від забруднення відходамиРозрив між обсягами накопичення відходів та обсяга- ми їх утилізації і знешкодження поглиблює екологічну кризу. Водночас відбувається невпинне зростання витрат на одержання первинної сировини для промислового ви- робництва. Останнім часом до цих факторів додається про- блема ресурсної залежності України від зовнішніх джерел багатьох видів сировини. Все це свідчить про важливість вторинного використання ресурсів. Тому проблему відходів слід розглядати у рамках єдиного підходу до соціально-екологічних та ресурсно- технологічних і ресурсозберігаючих аспектів як сукупність трьох складових (проблемних аспектів): - ресурсного (розвиток вторинного ресурсокористування); - екологічного (досягнення екологічної безпеки); - методико-організаційного (науково-методичне, інфор- маційно- аналітичне, організаційно-правове забезпе- чення вирішення та регулювання). Ресурсний та екологічний аспекти проблеми відходів мають як незалежні, так і спільні, інтегральні цілі. Окре- мим напрямом є розробка засобів та методів розв’язання зазначеної проблеми. Як сировинний потенціал відходи значною мірою можуть замінити первинні ресурсні джере- ла, зменшуючи таким чином загальне ресурсоспоживання. На сьогодні переважна більшість відходів або взагалі не ви- користовується, або використовується за найпростішими технологічними схемами, які не забезпечують повної реалі- зації їхнього ресурсного потенціалу. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відходи» від 5 бе- резня 1998 року № 187/98-ВР1 відходи – це будь-які ре- човини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; небезпечні від- ходи – це відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного 1 Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36-37. – Ст. 242. середовища і здоров’я людини та які потребують спеціаль- них методів і засобів поводження з ними. Правова охорона довкілля від забруднення відходами забезпечується законами України «Про охорону навко- лишнього природного середовища», «Про забезпечення са- нітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про метало- брухт», «Про відходи», Кодексом України про надра, та ін- шими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про відходи» суб’єктами права власності на відходи є громадяни Укра- їни, іноземці, особи без громадянства, підприємства, уста- нови та організації усіх форм власності, територіальні гро- мади, Автономна Республіка Крим і держава. Територіальні громади є власниками відходів, що утво- рюються на об’єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких неві- домий (безхазяйні відходи). Держава є власником відходів, що утворюються на об’єктах державної власності чи знаходяться на території України і не мають власника або власник яких невідомий, а також в інших випадках, передбачених законом. Від імені держави управління відходами, що є державною власністю, здійснюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону. Суб’єкти права власності володіють, користуються і розпоряджаються відходами в межах, визначених законом. На підставі ст. 55 Закону України «Про охорону навко- лишнього природного середовища» суб’єкти права влас- ності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх ути- лізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявнос- ті спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної си- ровини і безпеку для навколишнього природного середови- ща та здоров’я людей. Державному регулюванню безпеки у сфері поводжен- ня з радіоактивними відходами підлягають такі види ді- яльності: ведення державного обліку радіоактивних відхо- дів, Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів, місць їх захоронення, а також місць їх тимчасового збері- гання; проектно-пошукові роботи по вибору майданчиків для розміщення об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами; проектування об’єктів та тран- спортних засобів, призначених для поводження з радіоак- тивними відходами, їх випробування, виготовлення або бу- дівництво; введення в експлуатацію, експлуатація, зняття з експлуатації об’єктів, призначених для поводження з раді- оактивними відходами, закриття сховищ для захоронення та проведення регламентних робіт по забезпеченню безпе- ки на сховищах для захоронення після їх закриття; переве- зення та складування радіоактивних відходів (ст. 9 Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами»). Відповідно до ст. 17 Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» зберігання та захоронення радіоактивних відходів дозволяється тільки у спеціально призначених для цього сховищах радіоактивних відходів. Під час зберігання або захоронення радіоактивних від- ходів забезпечується надійність їх ізоляції від навколиш- нього природного середовища системою природних та штучних бар’єрів. Радіаційна безпека сховищ радіоактивних відходів у звичайних умовах забезпечується дотриманням норм, пра- вил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки. Радіаційна безпека сховищ радіоактивних відходів при екстремальних природних явищах (землетруси, повені, урагани тощо) чи аварійних ситуаціях забезпечується на- уково обґрунтованими проектними рішеннями щодо мож- ливих сценаріїв подій, якими буде доведено неперевищен- ня меж, встановлених нормами, правилами і стандартами ядерної та радіаційної безпеки. Довгоіснуючі радіоактивні відходи підлягають захо- роненню лише в твердому стані, у стабільних геологічних формаціях, з обов’язковим переведенням їх у вибухо-, по- жежо-, ядернобезпечну форму, що гарантує локалізацію відходів у межах гірничого відводу надр. Захоронення короткоіснуючих радіоактивних відходів в твердому стані може здійснюватись у приповерхневих і наземних сховищах радіоактивних відходів. Відпрацьоване ядерне паливо, що не підлягає перероб- ці, після відповідної витримки зберігається у спеціальних сховищах відпрацьованого ядерного палива, забезпечених багатобар’єрною системою ізоляції і захисту та обладнаних технічними засобами вилучення палива із цього сховища. Протягом усього часу зберігання або захоронення раді- оактивних відходів регулярно здійснюється контроль за їх станом, радіаційною обстановкою у сховищах радіоактив- них відходів та навколишньому природному середовищі. Згідно зі ст. 42 Закону України «Про відходи» особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дис- циплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за: 1) порушення встановленого порядку поводження з від- ходами, що призвело або може призвести до забруд- нення навколишнього природного середовища, прямо- го чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини та економічних збитків; 2) самовільне розміщення чи видалення відходів; 3) порушення порядку ввезення в Україну, вивезення і транзиту через її територію відходів як вторинної си- ровини; 4) невиконання розпоряджень і приписів органів, що здій- снюють державний контроль та нагляд за операціями поводження з відходами та за місцями їх видалення; 5) приховування, перекручення або відмову від надання повної та достовірної інформації за запитами посадо- вих осіб і громадян та їх об’єднань стосовно безпеки утворення відходів та поводження з ними, в тому числі про їх аварійні скиди та відповідні наслідки; 6) приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів; 7) змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеці- ального дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища; 8) порушення правил ведення первинного обліку та здій- снення контролю за операціями поводження з відходами; 9) порушення строків подання і порядку звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видален- ня відходів; 10) невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилі- зації, знешкодження, видалення та захоронення), що при- звело до негативних екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди; 11) передачу відходів з порушенням установлених правил на зберігання, оброблення або видалення підприєм- ствам чи організаціям, що не мають відповідного до- зволу на проведення цих операцій; 12) порушення встановлених правил і режиму експлуа- тації установок і виробництв з оброблення та утилі- зації відходів, а також полігонів для зберігання чи за- хоронення промислових, побутових та інших відходів (сміттєзвалищ, шламосховищ, золовідвалів тощо); 13) виробництво продукції з відходів чи з їх використан- ням без відповідної нормативно-технічної та техноло- гічної документації, погодженої в установленому по- рядку; 14) недотримання умов ввезення відходів як вторинної си- ровини на територію України; 15) несвоєчасне внесення платежів за розміщення відходів; 16) порушення вимог безпечного перевезення небезпеч- них відходів. Законами України може бути встановлено відповідаль- ність і за інші порушення законодавства про відходи. |