§ 1. поняття та елементи еколого-правового статусу людини і громадянинаЕкологічні права і обов’язки людини та громадянина регла- ментовані нормативно-правовими актами. Їх широта, реальність, гарантованість виражають не тільки фактичний та юридичний статус особи у суспільстві, а й суть діючої в країні демократії. Правовий статус – це юридично закріплене станови- ще особи в державі та суспільстві. Є кілька видів право- вого статусу: 1) загальний, або конституційний, статус людини і громадянина; 2) спеціальний, або родовий, ста- тус окремих категорій громадян; 3) індивідуальний статус, який характеризує стать, вік, сімейний стан тощо; 4) статус іноземців, осіб без громадянства, осіб з подвійним грома- дянством; 5) галузеві правові статуси1. Еколого-правовий статус людини та громадянина відноситься до останнього виду правового статусу, а саме галузевого. Під еколого-правовим статусом людини і громадянина необхідно розуміти загальні, основоположні засади, за допомо- гою яких у Конституції України та інших нормативно-правових актах визначаються екологічні права, свободи і обов’язки люди- ни та громадянина, а також гарантії їх здійснення. 1 Конституційне право України: Підручник для студентів вищих на- вчальних закладів / За ред. академіка АПрН України, доктора юридич- них наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничій Дім «Ін Юре», 2002. – С. 118. Зміст еколого-правового статусу людини і громадянина включає в себе основні елементи (рис. 4.1). Основні елементи еколого-правового статусу людини та громадянина громадянство загальна правоздатність принципи еколого-правового статусу людини і громадянина конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в галузі екології гарантії екологічних прав людини та громадянина відповідні правові норми Рис. 4.1. Основні елементи еколого-правового статусу людини та громадянина Загальним для зазначених елементів є те, що норми, які їх утворюють, регулюють зв’язки і відносини між державою в цілому та її людьми і громадянами. Проте в той же час кож- ний елемент виконує власну роль в юридичному оформлен- ні статусу людини і громадянина в суспільстві та державі. Згідно зі ст. 4 Конституції України в Україні існує єди- не громадянство. Підстави набуття і припинення грома- дянства України визначаються законом. Громадянство України – це стійкий, необмежений у просторі правовий зв’язок фізичної особи з Українською державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов’язків в обсязі, пе- редбаченому Конституцією та законами України1. Громадяни України утворюють її народ. Саме тому вони можуть реалізовувати право власності Українського народу на природні ресурси відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України. Але реалізувати дане право громадяни України мають змогу лише у передбаченому законом порядку. У галузі використан- ня природних ресурсів діють деякі заборони щодо іноземних громадян та осіб без громадянства. Так, наприклад, вони не мо- жуть мати у приватній власності землі сільськогосподарського призначення (ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України). Загальна правоздатність – це принципова можли- вість особи мати будь-які права і обов’язки в тих чи інших галузях права2. У людини загальна правоздатність виникає з моменту її народження і припиняється зі смертю. Принципи еколого-правового статусу людини і гро- мадянина – це вихідні засади, на основі яких визначаються зміст і умови реалізації екологічних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина. Основні принципи еколого-правового статусу людини і громадянина (рис. 4.2) закріплені Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природ- ного середовища», іншими національними нормативно- правовими актами, а також Загальною декларацією прав лю- дини (1948 р.), Європейською конвенцією про захист прав людини і основних свобод (1950 р.), Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права (1966 р.) тощо. Конституційно-правовий статус людини і громадя- нина в галузі екології – це сукупність правових норм, що 1 Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 122. 2 Юридична енциклопедія. – Т. 5. – К.: Вид-во «Українська ен- містяться в Конституції України та визначають екологіч- ні права, свободи та обов’язки людини і громадянина. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина є основоположною частиною чинної Конституції України. Вирішення в ній проблем прав людини характеризується принципово новими для України підходами. В Основному Законі права і свободи людини розглядаються не як даро- вані державою своїм громадянам, а як такі, що належать людині від народження, існують незалежно від діяльності держави та є невідчужуваними й непорушними. Правам лю- дини мають відповідати зобов’язання держави. Саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямо- ваність діяльності держави. Їх затвердження й забезпечення є головним обов’язком держави, вона відповідає за свою ді- яльність перед людиною (ст. 3 Конституції України)1. Основні принципи еколого-правового статусу людини і громадянина рівність у реалізації екологічних прав невідчуженість та непорушність екологічних прав і свобод гарантованість екологічних прав, свобод і обов’язків людини та громадянина невичерпність конституційного переліку екологічних прав і свобод людини та громадянина єдність екологічних прав людини та громадянина і їх обов’язків перед суспільством Рис. 4.2. Основні принципи еколого-правового статусу людини і громадянина 1 Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 122. Питанню гарантій реалізації екологічних прав люди- ни та громадянина присвячений § 3 цього розділу. Тому у даному параграфі лише зазначимо, що головними харак- теристиками гарантій екологічних прав людини і гро- мадянина є, по-перше, їх матеріальний зміст, по-друге, їх функціональне призначення. Відповідні правові норми, які утворюють зміст еколого- правового статусу людини і громадянина, вміщуються у Конституції України, в міжнародно-правових документах, у нормативно-правових актах національного екологічного законодавства. |