Фінанси підприємств - Навчальний посібник (Ткаченко С.А.)

18.3. валютні ринки

Валютні ринки – це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж валют, що обертаються на них. Це сукупність банків, брокерських фірм, найбільших корпорацій. Головними учасниками валютних ринків є комерційні банки.

Валютний ринок – це механізм встановлення правових і економічних відносин між покупцями й продавцями валют. Попит на іноземну валюту відображає міру залежності національної економіки від імпорту й обумовлює конвертованість тієї або іншої валюти. У випадку повної конвертованості валюти країни будь-яка фізична особа даної країни може брати участь у зовнішньоекономічній діяльності. При низькій конвертованості національної валюти валютний ринок більшою мірою підлягає державному регулюванню, наприклад, методом введення фіксованого курсу стосовно інших валют встановлення обмежень щодо операцій з іноземною валютою.

Валютні ринки виконують наступні функції:

– обслуговують внутрішні й міжнародний платіжні обороти;

– забезпечують своєчасне здійснення розрахунків, прискорення оборотності валютних коштів, управління ліквідністю в іноземній валюті;

– здійснюють страхування «звичайних» ринків від можливої зміни валютних курсів;

– забезпечують одержання учасниками валютних операцій прибутку у вигляді різниці курсів валют;

– забезпечують проведення валютної політики, спрямованої на державне регулювання економіки.

Залежно від обсягу й характеру операцій, а також від найбільш використовуваних валют розрізняють міжнародні, національні й регіональні ринки. На національних і регіональних ринках операції здійснюються з обмеженою кількістю тільки у вільно конвертованій валюті. Найбільш великі міжнародні валютні ринки розташовані в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо.

Учасники валютних ринків залежно від обсягу проведених операцій діляться на пасивних учасників, які не визначають ціни валюти, оскільки необхідність у проведенні валютних операцій виникає в них час від часу, і активних учасників, які встановлюють ціни.

Купівля-продаж іноземної валюти на валютних ринках відбувається у вигляді касової, тобто наявної угоди на умовах негайної поставки, що називається spot (спот) і застосовується з метою негайного одержання іноземної валюти для зовнішньоторговельних розрахунків і запобігання можливим валютним втратам у зв’язку зі зміною курсів валют. У цьому випадку момент укладання угоди збігається з моментом її здійснення.

Другим варіантом купівлі-продажу валюти може бути термінова, або форвардна, угода, що використовується для страхування платежів у зовнішній торгівлі. Форвардний курс формується, виходячи з касового курсу й премії або дисконту. Якщо курс за терміновою угодою нижче курсу за касовою операцією, то відбувається дисконтування касового курсу, а якщо навпаки, то до нього додається премія, а при непрямому котируванні навпаки.

Курси валют за терміновими угодами з котируванням за допомогою методу знижки й премії називаються курсами аутрайт, а застосовувані знижки або премії, тобто депорт і репорт, називаються ставками своп.

Операції щодо купівлі-продажу іноземної валюти на валютних ринках здійснюються в наступних видах:

– валютний арбітраж – це угода, що здійснюється з метою отримання прибутку й запобігання втратам за допомогою використання кон’юнктури валютного ринку за принципом купити дешевше, а продати дорожче;

– ф’ючерс – це угода про продаж або покупку певної суми валюти за певним курсом з фактичною її передачею згодом у певний час;

– опціон – це угода, що дає право вибору при покупці або продажі певної суми валюти за певну ціну до дати закінчення дії цього права (опціону). Така покупка або продаж, на відміну від ф’ючерса, не обов’язок, а право покупця або продавця. Термін дії опціону встановлюється кілька тижнів або один місяць. Застосовуються опціони для термінових валютних контрактів;

– варрант – цінний папір, що визначає зобов’язання продавця перед покупцем у відношенні права власності на валюту. Власник варранта має право обміняти його на певну кількість валюти за твердою ціною протягом певного часу. Варрант може обертатися на ринку, здобуваючи свій власний курс, як вексель;

– дериватив – стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.

До деривативів належать:

Форвардний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред’являтися виключно емітенту такого форвардного контракту.

Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов’язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.

Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.

Ф’ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

При цьому будь-яка сторона ф’ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Покупець ф’ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

Опціон – стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов’язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.

Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов’язань опціонного контракту можуть пред’являтися виключно емітенту опціону.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Відповідно до виду цінностей деривативи розподіляються на такі:

а) фондовий дериватив – стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити цінний папір на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу фондових деривативів встановлюються державним органом, на який покладаються функції регулювання ринку цінних паперів;

б) валютний дериватив – стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити валютну цінність на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу валютних деривативів установлюються Національним банком України;

в) товарний дериватив – стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити біржовий товар (крім цінних паперів) на обумовлених стандартних умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу товарних деривативів установлюються органом, на який покладаються функції регулювання товарного біржового ринку.

З появою деривативів з’явився фінансовий інжиніринг, що являє собою програмне забезпечення й розробку фінансових продуктів. Це специфічний метод управляти ризиком шляхом дроблення фінансових угод на компоненти, створення нових міжнародних договірних структур і відносин, що відповідають потребам зацікавлених сторін.