1.3. роль фінансів у суспільному відтворювальному процесі

Процес відтворення складається з чотирьох стадій:

– виробництво – це процес впливу людини на речовину природи з метою створення матеріальних благ, необхідних для існування й розвитку суспільства;

– обмін – це акт одержання від кого-небудь бажаного об’єкта із пропозицією чого-небудь замість нього;

– розподіл – це фаза суспільного відтворення, що забезпечує необхідний внутрішній зв’язок між виробництвом і споживанням шляхом установлення частки кожного учасника у використанні сукупного суспільного продукту (ССП);

– споживання – це використання зробленого продукту в процесі задоволення економічних і соціальних потреб.

Ці стадії обов’язкові для відтворювального циклу. Відсутність хоча б однієї з них порушує весь процес відтворення. Для кожної стадії характерна дія тієї або іншої економічної категорії, що може бути прямою або опосередкованою. Наприклад, «ціна», як і «товар», є центральними категоріями в стадії обміну, але їхній вплив проявляється й на стадії споживання, хоча цю стадію відтворювального процесу характеризують інші економічні категорії.

Роль фінансів найбільш значна на стадії розподілу. На цій стадії відтворювального процесу активніше проявляються всі суспільні інтереси, коли створений суспільством продукт ділиться спочатку на частки споживання й нагромадження.

Із частки, що направляється на споживання, виділяється частка, призначена для відшкодування предметів і знарядь праці, що використані у попередній виробничій стадії. Ця частка забезпечує відтворення в тому самому обсязі в новому виробничому циклі, тобто здійснюється просте відтворення. Потім частина, що залишилася, розподіляється між власниками засобів виробництва й найманими робітниками, де кожна зі сторін перебуває в постійному протистоянні, прагнучи збільшити свою частку. Таким чином, вся знову створена в суспільстві вартість проходить першу стадію розподілу. Стадії обміну й споживання можливі тільки після здійснення стадії розподілу.

Подальший розподіл створеної в суспільстві вартості відбувається шляхом розподілу кожним учасником відтворювального процесу своєї частки на фонд споживання й фонд нагромадження. Створення, а потім використання фонду нагромадження забезпечує розширене відтворення, що означає безперервне поновлення й розширення виробничих фондів, збільшення ВВП і НД, відтворення робочої сили й виробничих відносин у більшому обсязі. Воно здійснюється з використанням економічних важелів, товарно-грошових, фінансових і кредитних відносин. Важлива роль у відтворенні всіх частин ВВП належить державним фінансам і фінансам підприємств.

Особливо важлива роль фінансів у розширеному відтворенні підприємств різних форм власності, оскільки саме за їхньої особистої участі створюється ВВП і відбувається його розподіл усередині підприємств і галузей.

Великий вплив на фінанси як підприємств, так і загальнодержавні визначає податкова політика – види податків, їхні ставки, пільги, порядок нарахування й терміни сплати.

Фінанси виступають також важливим елементом відтворення робочої сили, у вартість якої, крім оплати праці, входять також витрати на утворення, охорону здоров’я, соціальне забезпечення.

Економічна роль фінансів проявляється за наступними напрямками:

– фінанси, прискорюючи кругообіг капіталу, сприяють росту ефективності виробничої діяльності;

– фінанси шляхом постійного порівняння доходів і витрат прискорюють і розвивають комерційний розрахунок підприємств;

– фінанси шляхом розподілу й перерозподілу фондів коштів забезпечують оптимальні пропорції економічного росту галузей, регіонів і держави в цілому;

– фінанси створюють економічну основу оптимізації сполучення фондів споживання й нагромадження в національному доході, від чого залежать темпи розширеного відтворення й динаміка життєвого рівня населення;

– фінанси сприяють розвитку різноманітних форм власності й форм господарювання в національній економіці.

Рис. 1.1. Схема розподілу національного доходу в суспільному відтворювальному процесі