14.1. необхідність і значення оцінки фінансового стану підприємства

В умовах ринкових відносин, істотного поширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного і якісного аналізу фінансового стану підприємства, оцінки його ліквідності, платоспроможності й фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення й зміцнення фінансової стабільності.

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, що є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан залежить від результатів виробничої, комерційної й фінансово-господарської діяльності підприємства. Насамперед, на фінансовий стан позитивно впливають безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції, товарів, робіт, послуг. Чим нижче їхня собівартість, тим вище прибуток підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, внаслідок чого погіршується його платоспроможність.

Фінансова діяльність підприємства повинна бути спрямована:

– на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів;

– на дотримання касової, розрахункової, платіжної, фінансової й кредитної дисципліни;

– на досягнення раціонального співвідношення власних і позикових коштів;

– на забезпечення фінансової стійкості підприємства.

У зв’язку з цим виникає необхідність і зростає практичне значення систематичної оцінки фінансового стану підприємства. Метою такої оцінки є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва, зміцнення комерційних розрахунків як основи стабільної роботи підприємства й виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банками й іншими організаціями.

Фінансовий стан необхідно систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів і методик аналізу, що дає можливість критичної оцінки фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці, так і в динаміці, дозволяє виявити «проблемні місця» і способи ефективного використання фінансових ресурсів і їхнього раціонального розміщення.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

– дослідження рентабельності й фінансової стійкості підприємства;

– дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства й забезпеченості його власними оборотними коштами;

– об’єктивна оцінка динаміки і стану ліквідності, платоспроможності й фінансової стійкості підприємства;

– оцінка становища підприємства на фінансовому ринку і кількісна оцінка його конкурентоздатності;

– визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану – це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, що складається із двох взаємозалежних і взаємопов’язаних розділів: фінансового й управлінського аналізу, які складаються із внутрішнього та зовнішнього аналізу.

Джерелами інформації внутрішнього аналізу є дані публічної фінансової звітності, дані бухгалтерського і управлінського обліку.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є орієнтація такого аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства, множинність об’єктів-користувачів, різнобічність цілей та інтересів суб’єктів аналізу, максимальна відкритість його результатів для користувачів. Внутрішній аналіз може здійснюватися й за оперативними даними, суб’єктами його є власники, керівництво й служби підприємства; результати такого аналізу можуть бути комерційною таємницею підприємства.

Основною метою зовнішнього фінансового аналізу, що здійснюється партнерами підприємства й контролюючих органів, є:

– аналіз абсолютних показників прибутку;

– аналіз рентабельності;

– аналіз фінансового стану, фінансової стабільності підприємства, його платоспроможності й ліквідності його балансу;

– аналіз ефективності використання позикового капіталу;

– економічна діагностика фінансового стану підприємства.

Метою внутрішнього фінансового аналізу, що здійснюється аналітиками підприємства, є:

– аналіз динаміки прибутку й рентабельності підприємства й факторів, що на них впливають;

– аналіз кредитоспроможності підприємства;

– оцінка використання майна і вкладеного капіталу;

– аналіз власних фінансових ресурсів, ліквідності й платоспроможності підприємства;

– аналіз самооплатності підприємства.

Прийоми фінансового аналізу:

– горизонтальний (тимчасовий) аналіз полягає в порівнянні кожної позиції звітності з попереднім періодом;

– вертикальний (структурний) аналіз полягає у визначенні структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

– трендовий аналіз полягає в порівнянні кожної позиції звітності за ряд років і визначенні тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (порівнянність цін). За допомогою тренда здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективу, тобто прогнозний аналіз фінансового стану;

– аналіз коефіцієнтів (відносних показників) проводиться шляхом розрахунку співвідношень між окремими позиціями звіту або різних форм звітності для визначення їхнього взаємозв’язку;

– порівняльний аналіз – це внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності з окремими показниками діяльності самого підприємства або його дочірніх підприємств і міжгосподарський аналіз показників даного підприємства в порівнянні з показниками конкурентів або середньогалузевими показниками;

– факторний аналіз полягає у визначенні впливу окремих факторів на результативний показник із застосуванням детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (не мають чіткого порядку) прийомів дослідження. Цей аналіз може бути прямим, тобто власне аналіз (розкладання), або зворотним, тобто синтез, коли окремі показники поєднуються в загальний показник.

Предметом аналізу фінансового стану є фінансові ресурси підприємства, їхнє формування й використання.

Методи аналізу фінансового стану – це комплекс науково-методичних інструментів і принципів дослідження фінансового стану підприємства. Серед цих методів виділяють:

– неформалізовані методи, які засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні. Це такі методи, як метод експертних оцінок і сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні методи, методи побудови системи показників або аналітичних таблиць. Характерною їхньою рисою є певний суб’єктивізм, оскільки велике значення тут має інтуїція, поінформованість і знання аналітика;

– формалізовані методи засновані на аналітичних залежностях. Це такі методи, як метод ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, процентних чисел, диференціальний, логарифмічний, простих і складних відсотків, дисконтування.

Крім того, у процесі фінансового аналізу використовуються також методи економічної статистики (середніх і відносних величин, групувань, графічний, індексний) і математичної статистики (кореляційний, дисперсний, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів і методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить його методологію й методику.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають можливість виявити взаємозв’язки між основними показниками. Основними з них є:

– дескриптивні моделі, засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності. Це система звітних балансів, фінансова звітність у різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний її аналіз, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності;

– предикативні моделі носять прогнозний характер. Це жорстко детерміновані факторні й регресивні моделі, такі як розрахунки критичного обсягу продажів, прогнозні фінансові звіти, прогнози прибутків, фінансового стану, моделі динамічного аналізу;

– нормативні моделі дають можливість порівняння фактичних результатів діяльності підприємства з нормативами, використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі. Їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат відповідно до технологічних процесів, видів робіт і у виявленні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.